Постанова

від 23.11.2022 по справі 640/24316/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/24316/20 Головуючий у І інстанції - Пащенко К.С.,

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Аліменка В.О., Бєлової Л.В.,

за участю секретаря Ольховської М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу «ВЕЛМЕД» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у м. Києві до Акціонерного товариства закритого типу «ВЕЛМЕД» про стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС у м. Києві звернулось до суду з даним позовом, в якому просило стягнути кошти платника податків Акціонерного товариства закритого типу «ВЕЛМЕД» з усіх рахунків відкритих у банках, що обслуговують такого платника, на суму податкового боргу у розмірі 497 309,63 грн, обґрунтовуючи позов тим, що Товариство має несплачений податковий борг у розмірі 497 309, 63 грн, який є узгодженим.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2021 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували сплату спірної суми податкового боргу на момент вирішення спору, що, за висновками суду, є підставою для його стягнення у судового порядку.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду фактичним обставинам, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволені адміністративного позову.

Свої доводи обґрунтовує тим, що некоректна сума заборгованості виникла в розрахунках податкового органу у зв`язку з несвоєчасним внесенням до ІКПП фактичних платежів згідно рішень судів. Фактично всі рішення прийнятті Окружним адміністративний судом міста Києва у справах №826/12548/16, № 826/16238/17 та № 826/16782/17 є взаємно пов`язаними між собою і стосуються неправомірного виставлення ГУ ДПС у м.Києві податкових повідомлень-рішень відносно акціонерного товариства, які було визнано судом незаконними. При цьому, незрозумілим є посилання позивача на вимогу №769-15 від 09.10.2013, оскільки рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.03.102019 у справі №826/16782/17 відмовлено у стягненні податкового боргу на підставі цієї вимоги.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.

Судове засідання було призначене на 23.11.2022, проте 17.11.2022 до суду надійшло клопотання від представника відповідача про відкладення судового засідання через неможливість прибуття до суду у зв`язку з відрядженням президента товариства та зайнятості представника в іншому засіданні. При цьому, доказів на підтвердження викладених в клопотанні обставин, до нього не додано, з огляду на що колегія суддів залишає клопотання без задоволення, оскільки термін розгляду справи сплив (провадження в справі відкрито 22.12.2021), участь особи в суді апеляційної інстанції не є обов`язковою і такою судом не визнавалась, при цьому, матеріалів справи достатньо для прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Представник позивача до суду з`явився та подав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що згідно з наявним у справі розрахунком податкового боргу та витягом з інтегрованої картки платника податків вбачається, що за АТ «ВЕЛМЕД» обліковується заборгованість (недоїмка) у сумі 497 309, 63 грн з орендної плати з юридичних осіб та з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене юридичними особами, які виникли внаслідок несплати самостійно задекларованих зобов`язань.

ГУ ДПС у м. Києві на адресу АТ «ВЕЛМЕД» направило податкову вимогу № 769-15 від 09.10.2013, яка вважається отриманою Товариством 15.10.2013, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 1 а.с. 36).

Позивач, враховуючи несплату у добровільному порядку відповідачем податкової заборгованості, звернувся з даним позовом до суду.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Приймаючи рішення у даній справі, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у відповідача податкового боргу в розмірі 497 309, 63 грн, який виник внаслідок несплати узгодженого податкового зобов`язання, що було доведено податковим органом.

Разом з тим, за результатом апеляційного перегляду колегія суддів встановила наступне.

Так, згідно з пп.16.1.4 п.16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 6.1 ст. 6 ПК України визначено, що податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до нього Кодексу.

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з п. 38.1 ст. 38 ПК України, виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п. 16.3 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України визначено, що, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пункт 57.1 ст. 57 ПК України встановлює, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, згідно п. 56.11 ст. 56 ПК України встановлено, що не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до п. 58.1 ст. 58 ПК України у разі коли сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до ст. 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання, набуває статусу податкового боргу.

При цьому, пунктами 59.1 та 59.5 ст. 59 ПК України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

При цьому, згідно із п. 95.2 ст. 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини ( п. 95.3 ст. 95 ПК України).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того . що заборгованість у сумі 497 309, 63 грн виникла внаслідок несплати відповідачем суми податкового зобов`язання:

з орендної плати з юридичних осіб (18010600) - 470 158, 91 грн за деклараціями з плати за землю за 2017 рік від 05.04.2017 та за 2018 рік від 16.02.2018;

з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, (18010400) - 27 150,72 грн за декларацією за 2018 рік від 16.02.2018.

І оскільки доказів сплати самостійно визначених сум податкових зобов`язань у строк, встановлений п. 57.1 ст. 57 ПК України, відповідачем до суду не надано, спірна сума заборгованості вважається податковим боргом і підлягає стягненню відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України, позаяк позивач надсилав відповідачу податкову вимогу № 769-15 від 09.10.2013.

Разом з тим, колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.12.2017 ГУ ДФС у м. Києві звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до АТЗТ «ВЕЛМЕД» про стягнення заборгованості у розмірі 210 189, 57 грн (справа 826/16782/17 т. 1 а.с. 109-113).

Факт існування податкового боргу контролюючий орган підтвердив розрахунком земельного податку № 1600015323 від 17.02.2016, при цьому, обґрунтовуючи дотримання порядку, визначеного ст.95 ПК України, послався на податкову вимогу № 769-15 від 09.10.2013 на загальну суму 19 594, 53 грн, яка була направлена Товариству і отримана ним.

Разом з тим, за результатами розгляду даного позову 19.03.2019 Окружний адміністративний суд міста Києва постановив рішення у справі 826/16782/17, яким відмовлено в задоволенні адміністративного позову ГУ ДФС у м. Києві до АТЗТ «ВЕЛМЕД» про стягнення заборгованості у розмірі 210 189, 57 грн. Рішення набрало законної сили 21.05.2019.

При цьому, цим рішенням суд встановив відсутність у відповідача податкового боргу по вказаному податку станом на 12.03.2018.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що звертаючись до суду з даним позовом, податковий орган не дотримався порядку, встановленого статтею 59 ПК України, оскільки у випадку виникнення у платника податків податкового боргу, контролюючий орган повинен був спочатку надіслати йому вимогу про сплату боргу, при цьому посилання в даному позові на податкову вимогу № 769-15 від 09.10.2013 є недоречним, бо ці обставини вже проаналізовані у справі №826/16782/17 і у стягненні податкового боргу відмовлено через відсутність такого.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що контролюючим органом не доведено належними і допустимими доказами наявність у відповідача податкового боргу в сумі 497 309, 63 грн та дотримання позивачем установленої податковим законодавством процедури, що не було враховано судом першої інстанції та рішення ухвалено при неповному з`ясуванні усіх обставин справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, при цьому, висновки суду не відповідають фактичним обставинам, отже воно підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволені позову.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідачем за подання апеляційної скарги ним сплачено судовий збір у загальному розмірі 11 189, 46 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 17.11.2021 №1067599199 та від 17.12.2021 №1069011211.

Враховуючи, що за наслідками апеляційного перегляду судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, витрати зі сплати судового збору мають бути відшкодовані відповідачеві за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м.Києві в розмірі 11 189, 46 грн.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства закритого типу «ВЕЛМЕД» - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2021 року - скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у м. Києві до Акціонерного товариства закритого типу «ВЕЛМЕД» про стягнення податкового боргу - відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка буд. 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь Акціонерного товариства закритого типу «ВЕЛМЕД» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 139, код ЄДРПОУ 21627499) витрати зі сплати судового збору в сумі 11 189,46 грн (одинадцять тисяч сто вісімдесят дев`ять гривень 46 коп).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Постанова в повному обсязі складена 28.11.2022.

Головуючий-суддя: Л.В. Губська

Судді: В.О. Аліменко

Л.В. Бєлова