Постанова

від 28.11.2022 по справі 420/3040/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2022 року

м. Київ

справа №420/3040/19

адміністративне провадження № К/9901/29656/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Єзерова А.А., Чиркіна С.М.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.07.2019 (головуючий суддя Самойлюк Г.П.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2019 (головуючий суддя Коваль М.П., судді Димерлій О.О., Єщенко О.В.)

у справі №420/3040/19

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області

про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (далі - ГУ Держгеокадастру в Одеській області), в якому просив:

1.1. визнати протиправним і скасувати рішення (у формі листа) ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 26.04.2019 №Ч-4603/0- 2518/0/37-19, яким відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,0883 га, яка розташована на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер 5123755800:01:002:3651;

1.2. зобов`язати ГУ Держгеокадастру в Одеській області затвердити учаснику АТО ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення садівництва площею 0,0883 га, яка розташована на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер 5123755800:01:002:3651;

1.3. зобов`язати ГУ Держгеокадастру в Одеській області подати суду у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення;

1.4. стягнути з ГУ Держгеокадастру в Одеській області моральну шкоду у розмірі 1 гривні.

2. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.07.2019 позов задоволено частково:

2.1. Визнано протиправним та скасовано рішення (у формі листа) ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 26.04.2019 року №Ч-4603/0- 2518/0/37-19, яким відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,0883 га, яка розташована на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер 5123755800:01:002:3651.

2.2. Зобов`язано ГУ Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 10.04.2019 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,883 га, яка розташована на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер 5123755800:01:002:3651 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

2.3. В решті позовних вимог відмовлено.

3. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2019 скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.07.2019 та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

3.1. Визнано протиправною бездіяльність ГУ Держгеокадастру в Одеській області стосовно нерозгляду у передбачений законодавством спосіб заяви ОСОБА_1 від 10.04.2019 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,0883 га, яка розташована на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер 5123755800:01:002:3651.

3.2. Зобов`язано ГУ Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.04.2019 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,0883 га, та прийнято відповідне рішення організаційно-розпорядчого характеру з урахуванням висновків, викладених у даній постанові.

3.3. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини:

4.1. 10.04.2019 позивачем направлено на адресу ГУ Держгеокадастру в Одеській області заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,0883 га, яка розташована на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер 5123755800:01:002:3651. До заяви надано: Повний примірник проекту землеустрою на 76арк.; копія Витягу з Державного земельного кадастру про реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі на 5 арк.; Копія Наказу «Про надання дозволу» від 20.02.2019 на 1 арк.; копія рішення по справі №1540/4587/18 на 11 арк.

4.2. Заява ОСОБА_1 від 10.04.2019 про затвердження проекту землеустрою надійшла до управління 15.04.2019. За результатами розгляду останньої Головним управлінням надана відповідь позивачу листом від 26.04.2019 за № Ч-4603/0-2518/0/37-19, в якій зазначено, що у наданому проекті землеустрою виявлені наступні зауваження:

- в експлікаціях земельних угідь пояснювальної записки проекту землеустрою передбачений, але не зазначений кадастровий номер земельної ділянки; невірно визначена форма власності на землю;

- кадастровий план земельної ділянки не відповідає вимогам статті 34 Закону України «Про державний земельний кадастр», а саме: не зазначений кадастровий номер земельної ділянки;

- акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання не відповідає вимогам інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 №376, а саме: не зазначений кадастровий номер земельної ділянки; не визначені номери межових знаків у додатках до акту;

- відсутнє погодження меж земельної ділянки суміжними землевласниками (землекористувачами) у відповідності до статті 198 Земельного кодексу України (далі - ЗК України);

- відсутні позначки про проведення перевірки електронного документа та внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру , передбачених пунктом 75 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051.

4.3. Крім того, зазначено, що на виконання доручень Уряду України Головним управлінням Держгеокадастру здійснюються заходи щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Таїровської селищної ради та наголошено, що у разі наявності рішення органу місцевого самоврядування про погодження документації та передачі земельної ділянки у власність, а також виправлення зазначених зауважень, Головне управління повторно розгляне клопотання.

4.4. У зв`язку з наведеним Головне управління відмовило позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

4.5. Вважаючи протиправним та таким, що підлягає скасуванню, рішення (у формі листа) ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 26.04.2019 №Ч-4603/0-2518/0/37-19, позивач оскаржив його до суду.

5. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем за результатами розгляду заяви позивача та проекту землеустрою не було прийнято рішення (висновку), передбаченого статтею 186-1 ЗК України про затвердження цього проекту або відмову в його затвердженні, а також не встановив строку для усунення недоліків проекту, як це передбачено частиною 8 статті 186-1 ЗК України. Зобов`язуючи відповідача повторно розглянути клопотання, суд мотивував таке рішення достатністю для усунення порушень прав позивача, причин та умов, що цьому сприяли, та відновлення прав позивача, що зумовлює відсутність необхідності постановлення окремої ухвали. Крім того, суд відмовив позивачу у стягненні моральної шкоди з відповідача, оскільки позивачем не було надано суду належних обґрунтувань та доказів заподіяння такої моральної шкоди в заявленому в позовній заяві розмірі.

6. Суд апеляційної інстанції не погодився із висновками суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та мотивував своє рішення тим, що відсутність належним чином оформленого рішення ГУ Держгеокадастру в Одеській області про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його затвердженні у формі наказу, свідчить про протиправну бездіяльність уповноваженого органу. Також судом відзначено, що оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені статтею 118 ЗК України, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.04.2019 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та прийняти відповідне рішення організаційно-розпорядчого характеру з урахуванням висновків, викладених у даній постанові.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

7. Позивач - ОСОБА_1 , подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2019, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.07.2019 змінити, виклавши другу позовну вимогу у такій редакції: «Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області затвердити учаснику АТО ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення садівництва площею 0,0883 га, яка розташована на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер 5123755800:01:002:3651».

7.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до незгоди із судами попередніх інстанцій в частині мотивів судових рішень щодо неможливості зобов`язання відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в силу дискреційних повноважень відповідача. Скаржник також вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно вийшли за межі позовних вимог, зобов`язуючи відповідача потворно розглянути заяву. Вказує, що вихід за межі позовних вимог допускається лише для ефективного захисту права.

8. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив залишити касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.07.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2019 - без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

9. Під час розгляду касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин 1-2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України, в редакції до 08.02.2020), відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

10. Норми частини 2 статті 19 Конституції України гарантують, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

11. Відповідно до частини 4 статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, у власність або у користування для всіх потреб.

12. Відповідно до статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

13. Приписами частин 6 - 9 статті 118 ЗК України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

14. Відповідно до статті 25 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, в тому числі у вигляді проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

15. Згідно зі статтею 30 Закону України «Про землеустрій» погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

16. Частинами 1, 6 статті 186-1 ЗК України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

17. У сукупності зазначене дає підстави для висновків, що земельним законодавством передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

18. Таким чином, єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

19. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 ЗК України, норми статті 118 ЗК України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

20. Аналогічну правову позицію було висловлено у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №1640/2592/18, від 22.10.2020 у справі №808/3083/17, від 16.02.2021 у справі №821/146/17.

21. Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою листом ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 26.04.2019 за № Ч-4603/0-2518/0/37-19 проінформовано позивача про зауваження до проекту землеустрою і, як наслідок, про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

22. Одночасно колегія суддів зазначає, що правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 (далі - Положення).

23. Пунктом 8 Положення передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

24. Згідно із пунктами 84, 123 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої наказом Держгеокадастру від 15.10.2015 № 600 (чинної на час виникнення спірних правовідносин), накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань. Службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.

25. Пунктом 1.4 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 № 34/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.05.2013 за № 742/23274, визначено, що наказ, розпорядження, постанова, рішення (надалі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб`єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

26. Положення наведених нормативно-правових актів визначають, що за результатами розгляду будь-яких основних питань, в тому числі про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки або про відмову у затвердженні проекту землеустрою, у межах повноважень територіального органу Держгеокадастру цей орган має видавати відповідний наказ і такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника, адже листи складаються лише у разі надання відповіді на звернення громадян.

27. У постановах від 06.08.2019 у справі №140/1992/18, від 29.08.2019 у справі №420/5288/18, від 30.11.2020 у справі №804/4743/16, від 21.10.2021 у справі №804/4434/16 Верховний Суд дійшов висновку, що: « … за результатами розгляду будь-яких основних питань, в тому числі, про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах повноважень територіального органу Держгеокадастру цей орган має видавати відповідний наказ.

Відтак, рішення Держгеокадастру, прийняті за результатами розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не можуть бути оформлені у вигляді листів-відповідей.

<…> Відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру в області про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи вказує на протиправну бездіяльність.».

28. Такий підхід підлягає застосуванню під час вирішення цієї справи.

29. З урахуванням зазначеного, лист відповідача від 26.04.2019 за № Ч-4603/0-2518/0/37-19 не можна розглядати як мотивовану відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що узгоджується з висновками, зробленими у постановах Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №420/1963/19, від 11.05.2022 у справі №306/983/17.

30. Такі фактичні обставини, які встановлені судами попередніх інстанцій вказують на те, що відповідач, у даному випадку, не вчиняв жодних дій щодо відмови позивачу у затвердженні проектів землеустрою, натомість допустив протиправну бездіяльність, не прийнявши жодного з передбачених законодавством рішень у формі наказу.

31. При цьому, суд не перевіряє вказаних у такому листі підстав відмови, оскільки такий документ не є рішенням суб`єкта владних повноважень (індивідуальним актом) у розумінні пункту 19 частини 1 статті 4, пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України, відтак не може бути предметом судового розгляду або дослідження у цій справі.

32. Зважаючи на викладене, Верховний Суд не вбачає незаконного, на думку позивача, виходу за межі позовних судом апеляційної інстанції у визнанні протиправною бездіяльності відповідача за обставин, коли останнім не було прийнято рішення, яке б відповідало земельному законодавству. Натомість судом апеляційної інстанції обрано шлях захисту порушеного права позивача, який не суперечить закону і, водночас, найбільш ефективно захищає його права.

33. Одночасно з цим, суди попередніх інстанцій були позбавлені можливості зобов`язати відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, оскільки задоволення такої вимоги означатиме передчасність висновків судів про необхідність прийняття відповідачем позитивного рішення, у той час як останнім жодного рішення про задоволення чи відмову не приймалось, та, у свою чергу, свідчитиме про втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень.

34. Повний захист прав позивача неможливий у спосіб, про який він просить.

35. Разом з цим, суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, діяв найбільш оптимальним шляхом, захищаючи саме ті права, щодо яких подана його позовна заява.

36. У зв`язку з цим колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції, що в даному випадку позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання бездіяльності відповідача протиправною і зобов`язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та прийняти відповідне рішення організаційно-розпорядчого характеру з огляду на висновки, зроблених у цій постанові.

37. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судового рішення судом апеляційної інстанції і погоджується з його висновками у цій справі.

38. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15.01.2020 №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2019 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Головуючий суддя В.М. Шарапа

Судді А.А. Єзеров

С.М. Чиркін