Постанова

від 17.10.2019 по справі 420/3040/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2019 р.м.ОдесаСправа № 420/3040/19

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Димерлія О.О.,

- Єщенка О.В.,

за участю: секретар судового засідання - Уштаніт Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2019 року, прийняте у складі суду судді Самойлюк Г.П. в місті Одеса по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2019 ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, в якому позивач просив суд:

- визнати протиправним і скасувати рішення (у формі листа) Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 26.04.2019р. №Ч-4603/0- 2518/0/37-19, яким відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,0883 га, яка розташована на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер 5123755800:01:002:3651;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області затвердити учаснику АТО ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення садівництва площею 0,0883 га, яка розташована на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер 5123755800:01:002:3651;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області подати суду у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення;

- стягнути з Головного управління Держгеокадастру в Одеській області моральну шкоду у розмірі 1 гривні.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2019 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення (у формі листа) Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 26.04.2019 року №Ч-4603/0- 2518/0/37-19, яким відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,0883 га, яка розташована на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер 5123755800:01:002:3651.

Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 10.04.2019р. про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,0883 га, яка розташована на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер 5123755800:01:002:3651 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області затвердити учаснику АТО ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення садівництва площею 0,0883 га, яка розташована на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер 5123755800:01:002:3651, ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить задовольнити вимоги адміністративного позову у цій частині саме шляхом зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою, а не повторно розглянути заяву позивача. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що у даному випадку дискреційність повноважень відповідача відсутня, а суд першої інстанції протиправно вийшов за межі позовних вимог.

Представник відповідача надав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 10.04.2019р. позивачем направлено на адресу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,0883 га, яка розташована на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер 5123755800:01:002:3651. До заяви надано: Повний примірник проекту землеустрою на 76арк.; копія Витягу з Державного земельного кадастру про реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі на 5 арк.; Копія Наказу Про надання дозволу від 20.02.2019р. на 1 арк.; копія рішення по справі №1540/4587/18 на 11 арк..

Як стверджує відповідач, заява ОСОБА_1 від 10.04.2019р. про затвердження проекту землеустрою надійшла до управління 15.04.2019р. За результатами розгляду останньої Головним управлінням надана відповідь Позивачу листом від 26.04.2019 за № Ч-4603/0-2518/0/37-19, в якій зазначено, що у наданому проекті землеустрою виявлені наступні зауваження:

в експлікаціях земельних угідь пояснювальної записки проекту землеустрою передбачений, але не зазначений кадастровий номер земельної ділянки; невірно визначена форма власності на землю;

кадастровий план земельної ділянки не відповідає вимогам статті 34 Закону України Про державний земельний кадастр , а саме: не зазначений кадастровий номер земельної ділянки;

акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання не відповідає вимогам інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 №376, а саме: не зазначений кадастровий номер земельної ділянки; не визначені номери межових знаків у додатках до акту;

відсутнє погодження меж земельної ділянки суміжними землевласниками (землекористувачами) у відповідності до статті 198 Земельного кодексу України;

відсутні позначки про проведення перевірки електронного документа та внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру , передбачених пунктом 75 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051.

Крім того, зазначено, що на виконання доручень Уряду України Головним управлінням Держгеокадастру здійснюються заходи щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Таїровської селищної ради та наголошено, що у разі наявності рішення органу місцевого самоврядування про погодження документації та передачі земельної ділянки у власність, а також виправлення зазначених зауважень, Головне управління повторно розгляне клопотання.

У зв`язку з наведеним Головне управління відмовило позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Вважаючи протиправним та таким, що підлягає скасуванню, рішення (у формі листа) Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 26.04.2019р. №Ч-4603/0- 2518/0/37-19, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення (у формі листа) Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 26.04.2019 року №Ч-4603/0-2518/0/37-19 та зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 10.04.2019р. про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,0883 га, яка розташована на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер 5123755800:01:002:3651 та прийняття рішення з урахуванням висновків суду.

Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частинах першій та третій статті 22 Земельного кодексу України передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до частин першої-третьої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно частин восьмої-десятої статті 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Отже, системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

При цьому з вищенаведених норм Земельного кодексу України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

Відповідно до пункту 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17 жовтня 2012 року, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333 (далі - Положення № 333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за № 1391/29521.

Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Крім того, згідно з пунктом 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої Наказом Держгеокадастру від 15 жовтня 2015 року № 600, накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.

При цьому пунктом 123 вказаної Інструкції визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.

Отже, відповідно до положень вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ. При цьому листи складаються у разі наданні відповіді на звернення громадян.

Таким чином, рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його затвердженні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.

Разом з тим, в даному випадку позивач звернувся до відповідача не із зверненням, а із відповідною заявою, за наслідком розгляду якої суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній протиправно направив ОСОБА_1 відповідь у формі листа.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відсутність належним чином оформленого рішення Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його затвердженні у формі наказу, свідчить про протиправну бездіяльність уповноваженого органу.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись 10 квітня 2019 року до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із заявою про затвердження проекту землеустрою ОСОБА_1 додав погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5123755800:01:002:3651) у власність площею 0,0883 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення індивідуального садівництва на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку., копія рішення суду по справі №1540/4587/18, а також копію наказу Про надання дозволу від 20.02.2019 року

За наслідками розгляду поданої заяви Головним управлінням надана відповідь Позивачу листом від 26.04.2019 за № Ч-4603/0-2518/0/37-19, в якій зазначено, що у наданому проекті землеустрою виявлені наступні зауваження:

в експлікаціях земельних угідь пояснювальної записки проекту землеустрою передбачений, але не зазначений кадастровий номер земельної ділянки; невірно визначена форма власності на землю;

кадастровий план земельної ділянки не відповідає вимогам статті 34 Закону України Про державний земельний кадастр , а саме: не зазначений кадастровий номер земельної ділянки;

акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання не відповідає вимогам інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 №376, а саме: не зазначений кадастровий номер земельної ділянки; не визначені номери межових знаків у додатках до акту;

відсутнє погодження меж земельної ділянки суміжними землевласниками (землекористувачами) у відповідності до статті 198 Земельного кодексу України;

відсутні позначки про проведення перевірки електронного документа та внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру , передбачених пунктом 75 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051.

Крім того, зазначено, що на виконання доручень Уряду України Головним управлінням Держгеокадастру здійснюються заходи щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Таїровської селищної ради та наголошено, що у разі наявності рішення органу місцевого самоврядування про погодження документації та передачі земельної ділянки у власність, а також виправлення зазначених зауважень, Головне управління повторно розгляне клопотання.

Як зазначалось вище, згідно норм Земельного кодексу України єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

При цьому посилання відповідача на доручення Кабінету Міністрів України, так як ГУ Держгеокадастру в Одеській області здійснює заходи щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, як на підставу для відмови у затвердженні проекту землеустрою, є необґрунтованими та не передбачені приписами ЗК України.

Слід зазначити, що зобов`язання затвердити проект щодо відведення вказаної земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Затвердження такого проекту без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Відповідно до пункту 4 частини першої 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

На цій підставі адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, не втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями

При цьому, відповідно до положень ст. 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені статтею 118 Земельного кодексу України, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.04.2019р. про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та прийняти відповідне рішення організаційно-розпорядчого характеру з урахуванням висновків, викладених у даній постанові.

Колегія суддів звертає увагу апелянта, що з урахуванням встановлених обставин справи, саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним, при цьому у відповідності до вимог ч. 4 ст. 245 КАС України суб`єкт владних повноважень у такому випадку зобов`язаний вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

При цьому колегія суддів враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 16 травня 2019 року (справа №817/252/18), від 23 квітня 2019 року (справа №818/965/16), від 06 березня 2019 року (справа №1640/2594/18).

Відповідно до положень ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Разом з тим, відповідно до вимог ч.2 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Виходячи з обставин цієї справи, встановлених судом під час її розгляду, враховуючи приписи наведених вище положень законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини та висловлені Верховним Судом правові позиції, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції, вирішуючи цей спір, неправильно застосував норми матеріального права, у зв`язку з чим, враховуючи вимоги ч.2 ст.308 КАС України, ч.2 ст. 317 КАС України, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із скасуванням оскаржуваного судового рішення та ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову шляхом визнання бездіяльності ГУ Держгеокадастру в Одеській області протиправною та зобов`язання ГУ Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.04.2019р. про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та прийняти відповідне рішення організаційно-розпорядчого характеру з урахуванням висновків, викладених у даній постанові.

Керуючись ст.ст. 9, 245, 292, 311, 315, 317, 321, 322, 325 328, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2019 року - задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру в Одеській області стосовно нерозгляду у передбачений законодавством спосіб заяви ОСОБА_1 від 10.04.2019р. про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,0883 га, яка розташована на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер 5123755800:01:002:3651.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.04.2019р. про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,0883 га, та прийняти відповідне рішення організаційно-розпорядчого характеру з урахуванням висновків, викладених у даній постанові.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: О. О. Димерлій

Суддя: О. В. Єщенко