Постанова

від 17.11.2022 по справі 909/221/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2022 р. Справа №909/221/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючої суддіОрищин Г.В.

суддівГалушко Н.А.

Желіка М.Б.

секретар судового засідання Олійник Н.Б.

розглянув апеляційну скаргу Фермерського господарства Агростаніслав від 04.08.2022 (вх. №01-05/1959/22 від 08.08.2022)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.07.2022 (повний текст рішення складено 15.07.22, суддя Михайлишин В.В.)

у справі № 909/221/22

за позовом Фермерського господарства "Агростаніслав", с. Глибівка

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Зірка Карпат", м. Київ

до відповідача-2 Богородчанської селищної ради, с-ще Богородчани

до відповідача-3 Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, м. Івано-Франківськ

про визнання недійсними правочинів та скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно,

за участю представників:

від позивача Краюшкін О.С.,

від відповідача 1 Гульчій Л.І,

від відповідача 2 не з`явились,

від відповідача 3 не з`явились,

У квітні 2022 року до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Фермерське господарство Агростаніслав з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зірка Карпат», Богородчанської селищної ради та Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про:

-визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області «Про проведення електронних земельних торгів» від 20.02.2019 за № 40;

-визнання недійсним протоколу земельних торгів від 01.04.2019 за № 1566;

-визнання недійсним протоколу земельних торгів від 01.04.2019 за № 1567;

-визнання недійсним договору оренди землі від 01.04.2019 (кадастровий номер земельної ділянки 26200488400:03:002:0005, площа 20,9566 га), що укладений між Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39767437) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зірка Карпат» (код ЄДРПОУ 41956145), дата державної реєстрації права (в державному реєстрі прав) 13.04.2019, номер запису про право (в державному реєстрі прав) 31199893, орган, що здійснив державну реєстрацію права (в державному реєстрі прав) Узинська сільська рада Тисменицького району;

-визнання недійсним договору оренди землі від 01.04.2019 (кадастровий номер земельної ділянки 2620488400:03:002:0001, площа 9,9919 га), що укладений між Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39767437) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зірка Карпат» (код ЄДРПОУ 41956145), дата державної реєстрації права (в державному реєстрі прав) 13.04.2019, номер запису про право (в державному реєстрі прав) 31199590, орган, що здійснив державну реєстрацію права (в державному реєстрі прав) Узинська сільська рада тисменицького район;

-скасування в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю «Зірка Карпат» (код ЄДРПОУ 41956145) права оренди земельною ділянкою кадастровий номер 26200488400:03:002:0005, площа 20,9566 га (дата державної реєстрації права (в державному реєстрі прав) 13.04.2019, номер запису про право (в державному реєстрі прав) 31199893);

-скасування в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю «Зірка Карпат» (код ЄДРПОУ 41956145) права оренди земельною ділянкою кадастровий номер 2620488400:03:002:0001, площа 9,9919 га (дата державної реєстрації права (в державному реєстрі прав) 13.04.2019, номер запису про право (в державному реєстрі прав) 31199590).

Позов обґрунтовано тим, що спірна земельна ділянка загальною площею 32,0 га була передана у 1999 році для ведення ФГ одному із засновників позивача у постійне користування, що підтверджується актом на право постійного користування земельною ділянкою, однак, Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області без достатніх правових підстав у 2019 було прийнято рішення про передачу в оренду спірної земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Зірка Карпат", яке в подальшому зареєструвало за собою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право оренди. Позивач вказує на відсутність доказів щодо припинення права користування позивача спірною земельною ділянкою, водночас зазначає, що оспорювані рішення Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківської області прийняті всупереч вимогам земельного законодавства, а відтак останній втрутився у право позивача на мирне володіння своїм майном, порушивши статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що є підставою для визнання недійсними договорів оренди та державну реєстрацію права оренди земельних ділянок.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 07.07.2022 року у справі № 909/221/22 в задоволенні позовних вимог Фермерського господарства "Агростаніслав" відмовлено з огляду на таке:

1) обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення вимоги про визнання недійсними оспорюваних правочинів та скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно не призведе до поновлення прав позивача, відновлення володіння, користування або розпорядження ним зазначеним майном, а отже, такі вимоги не є ефективним способом захисту права позивача, яке потребуватиме додаткових засобів захисту;

2) щодо заявленої відповідачем-1 заяви про застосування строків позовної давності судом зазначено, що враховуючи відмову суду у задоволенні позовних вимог у зв`язку з обранням позивачем неналежного способу захисту своїх прав, позовна давність не застосовується.

Не погодившись з даним рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, вважає його незаконним, необґрунтованим, прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим просив вказане рішення скасувати та позовні вимоги задоволити.

У своїй апеляційній скарзі скаржник послався на наступне:

-обраний позивачем спосіб захисту шляхом визнання недійсними правочинів та скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно, який є теж правочином, прямо передбачено ч. 2 ст. 16 ЦК України та ч. 2 ст. 20 ГК України, а тому обраний спосіб захисту є належний та ефективний, а задоволення позову забезпечить реальне відновлення порушеного права;

-щодо державної реєстрації скаржник зазначає, що, здійснивши державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно щодо спірних земельних ділянок, держава фактично визнає та підтверджує факт виникнення, переходу або припинення речових прав на спірне майно, а тому обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права;

-звертає увагу на те, що визнання договорів недійсними забезпечить можливість як повернення речі (майна) у фактичне володіння власника шляхом застосування реституції, так і стане підставою для скасування всіх реєстраційних записів, які здійснено на підставі цих договорів.

Скаржником також подано пояснення до апеляційної скарги, в яких останній вказав про факт подання 27.05.2022 ТОВ «Зірка Карпат» заяви до Богородчанського районного відділу поліції про вчинення позивачем кримінального правопорушення, передбаченого ст. 197-1 КК України (самовільне захоплення земельної ділянки), що, в свою чергу, підтверджує, що станом на момент звернення до суду з даним позовом (квітень 2022) спірною земельною ділянкою користувалося ФГ «Агростаніслав».

Товариством з обмеженою відповідальністю "Зірка Карпат" на апеляційну скаргу подано відзив, в якому зазначено наступне:

-вважає, що на момент розробки Технічної документації по спірних земельних ділянках загальною площею 32,00 га існувала законна та обґрунтована підстава для припинення у ОСОБА_1 права постійного користування землею площею 32,00 га (урочище «Хиб»);

-вважає, що позивач не довів факт передачі права постійного користування земельною ділянкою до складеного капіталу ФГ «Агростаніслав», так як ОСОБА_1 не мала законної підстави для передання земель площею 32,00 га (урочище «Хиб») до складеного капіталу позивача;

-відповідач-1 зазначає, що з моменту укладення договір оренди на земельні ділянки загальною площею 32,00 га ним проводяться відповідні роботи згідно договору та сплачуються за це податки та збори до місцевого бюджету ;

-також підтримує позицію суду першої інстанції щодо обраного позивачем способу захисту як неефективного;

-вважає необґрунтованим посилання позивача на рішення Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 903/1173/15 оскільки, на переконання відповідача-1, таке рішення немає жодного відношення до тих правовідносин, що виникли між сторонами раніше;

Також, Товариством з обмеженою відповідальністю "Зірка Карпат" суду апеляційної інстанції подано заяву про застосування строків позовної давності, яка обґрунтована тим, що з моменту прийняття наказу відповідачем-3 та проведення прилюдних торгів (з 20.02.2019) позивач мав об`єктивну можливість довідатись про проведення земельних торгів та подальші правочини щодо земельних ділянок загальною площею 32,00 га.

Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечує доводи скаржника тим, що чинним законодавством України не передбачено набуття права постійного користування на земельні ділянки підприємствами, установами, організаціями, що не належать до державної або комунальної власності, в тому числі для фермерських господарств.

Разом з тим, відповідач-3 вважає, що ФГ «Агростаністав» не може бути позивачем у даній справі, оскільки спірна земельна ділянка для ведення фермерського господарства йому не надавалася і ним не використовувалася, відповідно його права та охоронювані законом інтереси не порушено. ФГ «Агростаніслав» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі лише 23.12.2015 року, а належним позивачем мало би виступати ФГ «Світанок», яке припинило свою діяльність 21.08.2017 року, у зв`язку з визнанням його банкрутом на підставі рішення суду.

Крім того, відповідач-3 у відзиві зазначає, що погоджується з висновком суду, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав є неефективним.

Процесуальний хід розгляду справи відображений в ухвалах Західного апеляційного господарського суду від 15.08.2022, від 04.10.2022 та від 27.10.2022.

В судове засідання прибули представники позивача та відповідача-1, які підтримали свої доводи, міркування та заперечення, висловлені у попередніх судових засіданнях. Відповідачі 2 та 3 участі уповноважених представників не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши думку представників сторін, що прибули в судове засідання, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати з огляду на наступне:

Предметом спору у даній справі є визнання недійсними правочинів та скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно щодо земельних ділянок (урочище «Хиб»): 2620488400:03:002:0001, площа 9,9919 га та 2620488400:03:002:0005, площа 20,9566 га.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії № ІФ-01-28-4/000050 від 19.01.2001, який зареєстровано в Книзі записів актів на право постійного користування за № 50, ОСОБА_1 було надано у постійне користування землю площею 32, 00 га (урочище "Хиб"), яка надана для ведення селянського (фермерського) господарства.

Згідно з протоколом № 1 від 22.12.2015 установчих зборів засновників Фермерського господарства "Агростаніслав" було прийнято рішення, зокрема, про заснування Фермерського господарства "Агростаніслав", затверджено Статут Фермерського господарства "Агростаніслав" (далі Статут) та обрано головою фермерського господарства Захарчука Станіслава Михайловича.

Пунктом 1.1. Статуту визначено, що Фермерське господарство "Агростаніслав" (надалі - "Господарство") створене та діє у відповідності до Законів України "Про фермерське господарство", "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві", "Про власність", Цивільного і Господарського кодексів, законодавства про землю та інших законодавчих актів України.

З пункту 1.2. Статуту вбачається, що засновниками Господарства є: ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 . Головою Господарства є ОСОБА_2 .

Відповідно до пункту 3.2. Статуту Господарство набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації.

Для забезпечення мети своєї діяльності Господарство має право від свого імені укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права і нести обов`язки, бути позивачем, відповідачем в суді, арбітражному суді (п. 3.3. Статуту).

На ім`я Голови Господарства відповідно до законодавства України видаються документи, що засвідчують право власності або користуванні землею (п. 3.4. Статуту).

Відповідно до пункту 3.9. Статуту майно, активи Господарства, частки в майні створених ним підприємств, організацій, а також майно, що передане йому у користування і знаходиться на території України не підлягає націоналізації, конфіскації чи іншому вилученню, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством України.

У разі продажу майна Господарства і передачі земельної ділянки, що перебуває в користуванні, в тому числі на умовах оренди, іншому громадянину, підприємству, організації, рішенням місцевої Ради, Господарство має право на отримання від них повної компенсації всіх витрат на вирощування врожаю, а також витрат на поліпшення якості землі за час користування земельною ділянкою відповідно до підвищення кадастрової оцінки (п. 3.11. Статуту).

До складу майна Господарства можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами Господарства до його статутного капіталу (п. 4.1. Статуту).

Згідно з пунктом 5.1. Статуту землі Господарства складаються із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності Господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам членам Господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується Господарством на умовах оренди.

Відповідно до пункту 12.1. Статуту діяльність Господарства припиняється у разі: а) реорганізації Господарства; б) ліквідації Господарства; в) визнання Господарства неплатоспроможним (банкрутом); г) якщо не залишається жодного члена Господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства.

23.12.2015 ОСОБА_1 звернулася до державного реєстратора для проведення реєстраційної дії "Державна реєстрація новоутвореної шляхом заснування юридичної особи".

Для проведення державної реєстрації новоутвореної юридичної особи Фермерське господарство "Агростаніслав" надало державному реєстратору документи згідно з описом (том І, а. с. 184), серед яких зокрема - копія Державного акта № ІФ-01-28-4/000050 від 19.01.2001 на право постійного користування ОСОБА_1 землею площею 32, 00 га (урочище "Хиб").

Так, згідно із записом в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи від 23.12.2015, номер запису: 11041020000000880, зареєстровано юридичну особу - Фермерське господарство "Агростаніслав"; ідентифікаційний код юридичної особи: 40193553.

12.03.2018 ОСОБА_1 померла, про що свідчить видане Виконавчим комітетом Кривецької сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 від 13.03.2018.

Слід зазначити, що дані обставини сторонами не заперечуються.

Як зазнає позивач у позовній заяві, 13.08.2021 Фермерське господарство "Агростаніслав" звернулося до приватного нотаріуса Максьом Г. І., як державного реєстратора речових прав, у зв`язку з наміром здійснити заходи щодо державної реєстрації своїх прав постійного користування на спірну земельну ділянку. Однак, внаслідок звернення, позивачу стало відомо, що 13.04.2019 на земельні ділянки із кадастровими номерами 2620488400:03:002:0001 площею 9, 9919 га, 2620488400:03:002:0005 площею 20, 9566 га було зареєстровано право оренди земельної ділянки за ТОВ "Зірка Карпат" (код ЄДРПОУ 41956145), що підтверджується отриманою інформацією із Державного земельного кадастру від 13.08.2021 (том І, а. с. 22 - 23).

Разом з тим, судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 01.04.2019 Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області та ТОВ "Зірка Карпат" було укладено договір оренди землі, відповідно до п. п. 1.1., 3.1 якого Орендодавець (Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківської області) на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківської області "Про проведення електронних земельних торгів" від 20.02.2019 № 40, протоколу земельних торгів від 01.04.2019 № 1567 передає, а Орендар (ТОВ "Зірка Карпат") приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 20, 9566 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (01.01.) з кадастровим номером 2620488400:03:002:0005, розташовану за межами населеного пункту с. Саджава Саджавської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області. Договір укладено на 7 (сім) років, тобто до 01.04.2026 (том І, а. с. 24 - 27).

01.04.2019 Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області та ТОВ "Зірка Карпат" було укладено договір оренди землі, відповідно п. п. 1.1., 3.1. якого Орендодавець (Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківської області) на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківської області "Про проведення електронних земельних торгів" від 20.02.2019 № 40, протоколу земельних торгів від 01.04.2019 № 1566 передає, а Орендар (ТОВ "Зірка Карпат") приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 9, 9919 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (01.01.) з кадастровим номером 2620488400:03:002:0001, розташовану за межами населеного пункту с. Саджава Саджавської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області. Договір укладено на 7 (сім) років, тобто до 01.04.2026 (том І, а. с. 28 - 31).

12.11.2021 Відділ Держгеокадастру у селищі Богородчани листом № 0-9-0.21-313/101-21 повідомив позивача про наступне:

- відповідно до даних Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 2620488400:03:002:0001, площею 9, 9919 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Саджавської сільської ради, урочище "На хибу", контур 295 а., зареєстрована на підставі Технічної документації із землеустрою по проведенню робіт з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту с. Саджава, Саджавської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області 25.11.2013;

- відповідно до даних Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 2620488400:03:002:0005, площею 20, 9566 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Саджавської сільської ради, урочище "На хибу", контур 295 а(2), зареєстрована на підставі Технічної документації із землеустрою по проведенню робіт з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту с. Саджава, Саджавської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області 01.12.2013;

- наказом Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківської області "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" № 38-ОТГ від 08.12.2020 вищевказані земельні ділянки були передані Богородчанськін селищній раді у комунальну власність.

З наявного в матеріалах справи Акту обстеження земельних ділянок Богородчанської селищної ради від 06.07.2022, яким проведено обстеження земельних ділянок, які знаходяться за межами населеного пункту села Саджава Богородчанської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, кадастровий номер: 2620488400:03:002:0001 площею 9,9919 га і кадастровий номер: 2620488400:03:002:0005 площею 20,9566 га, встановлено, що вказані земельні ділянки є земельними ділянками, які передані були в постійне користування гр. ОСОБА_1 (том І, а. с. 241).

З урахуванням наведеного, позивач, посилаючись на відсутність доказів припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою Фермерським господарством "Агростаніслав", та, вказуючи на порушення його прав та інтересів, як землекористувача зазначеної земельної ділянки, звернувся до суду з позовом про визнання недійсними правочинів та скасування державної реєстрації права оренди земельних ділянок.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий суд зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення вимоги про визнання недійсними оспорюваних правочинів та скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно не призведе до поновлення прав позивача, відновлення володіння, користування або розпорядження ним зазначеним майном, а, отже, такі вимоги не є ефективним способом захисту права позивача, яке потребуватиме додаткових засобів захисту.

Згідно із частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Слід зазначити, що договори оренди спірних земельних ділянок за кадастровими номерами: 2620488400:03:002:0001 площею 9,9919 га та 2620488400:03:002:0005 площею 20, 9566 га, які, як встановлено актом обстеження є земельними ділянками, що були передані в постійне користування гр. ОСОБА_1 , що не заперечуються сторонами у справі, є наслідком прийняття відповідачем-3 рішення «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» № 38-ОТГ від 08.12.2020. Вищевказані земельні ділянки були передані Богородчанській селищній раді у комунальну власність.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст. ст. 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Аналогічні положення містяться і у ч. 2 ст. 20 ГК України.

Реалізація права на захист цивільних прав здійснюється за допомогою способів захисту.

Згідно пункту 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Подібний спосіб захисту передбачений пунктом "г" частини 3 статті 152 Земельного кодексу України.

Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 906/1388/20, від 26.08.2021 у справі № 924/949/20, від 23.10.2018 у справі № 903/857/18, від 20.08.2019 у справі № 911/714/18, від 13.10.2020 у справі № 911/1413/19.

Отже, підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і, водночас, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 906/1388/20, від 26.08.2021 у справі № 924/949/20, від 05.12.2019 у справі № 914/73/18, від 14.01.2020 у справі № 910/21404/17, від 13.10.2020 у справі № 911/1413/19.

Верховний Суд також зазначає, що частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 2 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина 2) тощо.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Отже, наведеними правовими положеннями визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та загальні підстави недійсності правочину, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність (оспорюваний правочин) (частина З статті 215 Цивільного кодексу України).

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Крім того, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

При цьому невідповідність правочину актам законодавства, як підстава його недійсності, повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства. Саме по собі відступлення сторонами від положень законодавства, регулювання їх іншим чином не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 906/1388/20, від 09.07.2020 у справі № 910/14180/18, від 09.06.2020 у справі № 912/116/19, від 05.09.2019 у справі № 914/4455/15.

В той же час, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведені висновки сформульовані в постанові Верховного Суду України від 04 жовтня 2017 року у справі № 914/1128/16.

Водночас, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не встановив чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб; не оцінив поведінку відповідача-3 (Головне управління Держгеокадастру в Івано - Франківської області) на предмет правомірності, а лише зазначив про те, що позивачем обрано невірний спосіб захисту.

Крім того, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновку, що задоволення позовних вимог, а також скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю "Зірка Карпат" права оренди земельними ділянками за кадастровим номером 2620488400:03:002:0005, площа 20, 9566 га та за кадастровим номером 2620488400:03:002:0001, площа 9, 9919 га, не призведе до поновлення прав позивача, відновлення володіння, користування або розпорядження ним зазначеним майном, а отже, такі вимоги не є ефективним способом захисту права позивача, яке потребуватиме додаткових засобів захисту. Такий висновок є хибним та не ґрунтується на матеріалах справи та нормах права.

Задоволення позовних вимог в даній справі якраз і призведе до поновлення прав позивача та є ефективним способом захисту права позивача і не потребуватиме додаткових засобів захисту, оскільки у ТОВ "Зірка Карпат" припиняться правові підстави користування земельними ділянками (у разі задоволення позовних вимог про визнання недійсними правочинів, на підставі яких ним отримано такі права) та буде вилучено із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію прав користування земельними ділянками.

Відтак, такий спосіб захисту порушеного права є ефективним, оскільки спричинятиме потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів настільки, наскільки це можливо, а також відповідатиме принципу процесуальної економії, тобто забезпечить відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі №903/1173/15, в якій суд підтвердив, що позивачем було обрано належний та ефективний спосіб захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Відповідно до положень частини 5 статті 116 Земельного кодексу України, в редакції, яка була чинною станом на дату прийняття наказу Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області "Про проведення електронних земельних торгів" від 20.02.2019 № 40, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Судова колегія звертає увагу на те, що державний акт на право постійного користування землею серії № ІФ-01-28-4/000050 від 19.01.2001, який зареєстровано в Книзі записів актів на право постійного користування за № 50, видано ОСОБА_1 , якій було надано у постійне користування землю площею 32, 00 га (урочище "Хиб") для ведення селянського (фермерського) господарства, є чинним, не скасованим, не визнаним не дійсним, а також не є таким, що втратив чинність.

Разом з тим, докази того, що Сенчак Є.Й. відмовилась від державного акту, в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до наведеного слідує, що виданий Сенчак Є.Й. державний акт на право постійного користування земельною ділянкою на момент прийняття відповдічем-3 рішення про передачу в оренду спірних земельних ділянок був чинним та не скасованим у встановленому законом порядку, відповідно дії відповідача-3 призвели до порушення прав позивача.

Отже, враховуючи відсутність будь-яких доказів існування рішень за наслідками добровільної відмови позивача (заяв, згоди) від права користування земельною ділянкою та/або про вилучення земельної ділянки, прийнятих уповноваженими органами у встановленому законом порядку, наказ Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківської області «Про проведення електронних земельних торгів» від 20.02.2019 р. №40 та в подальшому оформлені протоколи земельних торгів від 01.04.2019 р. №1566, №1567, а також договори оренди землі від 01.04.2019 р. суперечать актам цивільного законодавства, порушують права та інтереси позивача, як землекористувача спірної земельної ділянки, а тому є незаконними і підлягають скасуванню.

За приписами статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Положеннями ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч.2 ст. 20 ГК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту шляхом визнання недійсними правочинів та скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно прямо передбачено вищенаведеними правовими нормами, він є належний та ефективний, а задоволення позову забезпечить реальне відновлення порушеного права.

Виникнення спірних правовідносин обумовлено наявністю між ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківської області та ТОВ "Зірка Карпат" договорів оренди землі від 01.04.2019 p., оскільки, на думку позивача, ця ділянка (ділянки) фактично не могли бути передані в оренду, позаяк права користування на них належать позивачеві, а державна реєстрація зазначених правочинів порушує його права на користування зазначеною власністю.

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 18 Закону України «Про оренду землі»).

Права оренди землі, які виникли на підставі договорів оренди землі від 01.04.2019 p., зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

За положеннями частини 1 статті 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

В оскаржуваному рішенні (п. 61) суд першої інстанції прийшов до висновку, що з моменту державної реєстрації створення позивача, як юридичної особи - 23.12.2015, право постійного користування земельною ділянкою площею 32, 00 га (урочище "Хиб") набуло саме Фермерське господарство "Агростаніслав".

Разом з тим, реєстрація оспорюваних договорів оренди землі від 01.04.2019 р. порушує права та законні інтереси позивача, як постійного землекористувача земельною ділянкою площею 32,00 га (урочище "Хиб").

Отже, реєстрація (у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно) прав оренди землі, які виникли на підставі договорів оренди землі від 01.04.2019 p., не відповідає вимогам закону.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

При цьому, обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права.

На підставі викладеного, наявні правові підстави для скасування державної реєстрації договорів оренди землі від 01.04.2019 р.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що спірна земельна ділянка, на момент звернення позивача до суду з даним позовом, перебувала у фактичному користуванні ФГ «Агростаніслав», що підтверджується, зокрема, фактом звернення 27.05.2022 ТОВ «Зірка Карпат» до Богородчанського відділу поліції із заявою про вчинення уповноваженими особами ФГ «Агростаніслав» кримінального правопорушення, передбаченого ст. 197-1 КК України (самовільне захоплення земельної ділянки).

З огляду на викладене, помилковим є висновок суду першої інстанції, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення вимоги визнання недійсними оспорюваних правочинів та скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно не призведе до поновлення прав позивача, відновлення володіння, користування або розпорядження ним зазначеним майном, а отже, такі вимоги не є ефективним способом захисту права позивача, яке потребуватиме додаткових засобів захисту.

Слід зазначити, що державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

Вищенаведені обставини викладені у рішенні ЄСПЛ у Справі «Рисовський проти України».

Щодо заяви ТОВ «Зірка Карпат» по застосування процесуальних строків позовної давності, яка обґрунтована тим, що з моменту прийняття наказу відповідачем-3 та проведення прилюдних торгів (з 20.02.2019) позивач мав об`єктивну можливість довідатись про проведення земельних торгів та подальші правочини щодо земельних ділянок загальною площею 32,00 га, судова колегія зазначає наступне.

Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 3 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем оскаржуються наказ Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 20.02.2019, результати земельних торгів, оформлених протоколами від 01.04.2019, договори оренди спірних земельних ділянок від 01.04.2019 та подальша державна реєстрація права оренди земельними ділянками. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 доповнено п. 12 Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України, яким передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Отже, оскільки позивачем не пропущено строк позовної давності на момент набрання чинності згаданим Законом, такий строк не пропущено ним і на момент звернення до суду з позовною заявою.

З позовної заяви позивача вбачається, що після звернення 13.08.2021 до Приватного нотаріуса Максьом Г.І., позивач довідався про укладені між відповідачами договори оренди, дані обставини підтверджуються Інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, які датовані 13.08.2021 на замовлення ОСОБА_3 .

З урахуванням наведеного. судова колегія приходить до висновку, що заяву про застосування строку позовної давності слід відхилити.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Підсумовуючи наведене, судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення було неправильно встановлено фактичні обставини, відтак суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, судові витрати за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій покласти на відповідачів 1 та 3.

Керуючись ст. 129, 269, 275, 277, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ФГ «Агростаніслав» задоволити.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.07.2022 у справі № 909/221/22 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області «Про проведення електронних земельних торгів» від 20.02.2019 за № 40.

Визнати недійсним протокол земельних торгів від 01.04.2019 за № 1566.

Визнати недійсним протокол земельних торгів від 01.04.2019 за № 1567.

Визнати недійсним договір оренди землі від 01.04.2019 (кадастровий номер земельної ділянки 26200488400:03:002:0005, площа 20,9566 га), укладений між Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39767437) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зірка Карпат» (код ЄДРПОУ 41956145), дата державної реєстрації права (в державному реєстрі прав) 13.04.2019, номер запису про право (в державному реєстрі прав) 31199893, орган, що здійснив державну реєстрацію права (в державному реєстрі прав) Узинська сільська рада Тисменицького району.

Визнати недійсним договір оренди землі від 01.04.2019 (кадастровий номер земельної ділянки 2620488400:03:002:0001, площа 9,9919 га), укладений між Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39767437) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зірка Карпат» (код ЄДРПОУ 41956145), дата державної реєстрації права (в державному реєстрі прав) 13.04.2019, номер запису про право (в державному реєстрі прав) 31199590, орган, що здійснив державну реєстрацію права (в державному реєстрі прав) Узинська сільська рада тисменицького район.

Скасувати в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю «Зірка Карпат» (код ЄДРПОУ 41956145) права оренди земельною ділянкою кадастровий номер 26200488400:03:002:0005, площа 20,9566 га (дата державної реєстрації права (в державному реєстрі прав) 13.04.2019, номер запису про право (в державному реєстрі прав) 31199893).

Скасувати в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю «Зірка Карпат» (код ЄДРПОУ 41956145) права оренди земельною ділянкою кадастовий номер 2620488400:03:002:0001, площа 9,9919 га (дата державної реєстрації права (в державному реєстрі прав) 13.04.2019, номер запису про право (в державному реєстрі прав) 31199590).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зірка Карпат» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 106-Б, код ЄДРПОУ 41956145) на користь Фермерського господарства «Агростаніслав» (77718, Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, с. Глибівка, вул. Гагаріна, 23-Ж, код ЄДРПОУ 40193553) 8683,50 грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 13025,25 грн. за розгляд апеляційної скарги.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (76014, м. Івано-Франківськ, вул. Академіка Сахарова, 34-А, код ЄДРПОУ 39767437) на користь Фермерського господарства «Агростаніслав» (77718, Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, с. Глибівка, вул. Гагаріна, 23-Ж, код ЄДРПОУ 40193553) 8683,50 грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 13025,25 грн. за розгляд апеляційної скарги.

Господарському суду Івано-Франківської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів.

Справу повернути в Господарський суд Івано-Франківської області.

Повний текст постанови складено 28.11.2022

Головуюча суддя Г.В. Орищин

суддяН.А. Галушко

суддяМ.Б. Желік