Постанова

від 22.11.2022 по справі 915/1034/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2022 року м. ОдесаСправа № 915/1034/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання Кратковський Р.О.

за участю представників сторін:

від прокурора - Бондаревський О.М., посвідчення;

від позивача - не з`явився;

від відповідача - Шуфрич І.О., ордер серія ВЕ №1056184 від 13.12.2021р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Приходька Дениса Володимировича

на рішення Господарського суду Миколаївської області від „05" листопада 2021р., повний текст якого складено та підписано „15" листопада 2021р.

у справі № 915/1034/21

за позовом Виконуючого обов`язки Заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі: Миколаївської міської ради

до відповідача Фізичної особи-підприємця Приходька Дениса Володимировича

про стягнення 421 410,16 грн,

головуючий суддя - Смородінова О.Г.

місце прийняття рішення: Господарський суд Миколаївської області

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 22.11.2022, згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В :

У липні 2021 Виконуючого обов`язки Заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва звернувся до Господарського суду Миколаївської області із позовом в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до Фізичної особи-підприємця Приходька Дениса Володимировича, в якому просить суд стягнути кошти в сумі 421 410, 16 грн. у вигляді недоотриманої орендної плати за безоплатне користування земельною ділянкою площею 8154 кв.м. з кадастровим номером 4810137200:02:004:0006 по АДРЕСА_1 на користь Миколаївської міської ради.

Підставою позову прокуратурою зазначено обставини щодо користування відповідачем земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 за період з 09.02.2018 по 01.06.2021 без правовстановлюючих документів, внаслідок чого міською радою недоотримано дохід у формі орендної плати за землю. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями Податкового кодексу України, ст. 83, 120, 122, 125, 126 ЗК України, ст. 83, 373, 377, 386, 1212 ЦК України, ст. 33, 181 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 05.11.2021 у справі № 915/1034/21 (суддя Смородінова О.Г.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Приходька Дениса Володимировича на користь Миколаївської міської ради кошти в сумі 421 410,16 грн за безоплатне користування земельною ділянкою площею 8154 кв.м. з кадастровим номером 4810137200:02:004:0006 по АДРЕСА_1 у вигляді неодержаної орендної плати, стягнуто з Фізичної особи-підприємця Приходька Дениса Володимировича на користь Миколаївської обласної прокуратури 6321,15 грн судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції встановив, що відповідач ФОП Приходько Д.В. в період з 09.02.2018 по 01.06.2021 використовував земельну ділянку без оформлення права користування останньою та не сплачував орендну плату за землю, тобто безпідставно зберіг кошти у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою, на якій знаходилось нерухоме майно відповідача ФОП Приходька Д.В. у вищевказаний період, що і стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов про стягнення з відповідача ФОП Приходька Д.В. на користь позивача Миколаївської міської ради коштів в сумі 421 410,16 грн. у вигляді недоотриманої орендної плати за безоплатне користування земельною ділянкою є обґрунтованим та підставним.

Не погодившись із вказаним рішенням, Фізична особа-підприємець Приходько Денис Володимирович звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.11.2021 року по справі № 915/1034/21 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог Виконуючого обов`язки Заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до Фізичної особи-підприємця Приходька Дениса Володимировича про стягнення 421 410, 16 грн.

Апелянт вважає рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.11.2021 таким, що винесено із порушенням норм процесуального права, з невірним встановленням обставин справи та дослідженням доказів, є незаконним та необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню, з огляду на наступне:

- бездіяльність Миколаївської міської ради щодо ухилення від укладання з ФОП Приходько Д.В. договору оренди земельної ділянки є неправомірною;

- судом проігноровано, що позивачем не було надано належні та допустимі докази щодо нормативно-грошової оцінки земельної ділянки в спірний період (2018,2021), що є необхідною та виключною умовою при визначені розміру орендної плати;

- судом першої інстанції проігноровані заперечення відповідача у справі, зокрема, які стосуються ненаданням позивачем витягів з технічної документації з грошової оцінки відповідних земель.

Крім того скаржник просив поновити строк на долучення доказів та долучити наступні документи: заява ФОП Приходько Д.В. від 01.04.2019 року; опис до заяви ФОП Приходька Д.В. від 01.04.2019 року; проект рішення про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою; пояснювальна записка до проекту рішення про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою; відповідь Управління земельних ресурсів від 30.07.2020; повідомлення адвоката від 15.10.2021.

Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на подання доказів скаржник зазначив, що не маючи юридичної освіти, не знав про обов`язкові строки, які передбачені ст. 165 ГПК України та про стадії розгляду господарської справи, зокрема, підготовчого провадження , під час якого ГПК України передбачена можливість подання доказів у справі. Крім того, після розірвання договору з адвокатом у відповідача виникла потреба про укладення нового договору про правову допомогу з іншим адвокатом.

Враховуючи вищевикладене та поважність причин неможливості подання доказів до суду першої інстанції зі сторони відповідача у зв`язку із закриттям підготовчого провадження та незнанням відповідача про свої права та обов`язки, які передбачені ГПК України, з метою дотримання прав та інтересів відповідача підтвердження його доводів і заперечень, останній просив поновити строк та долучити до матеріалів справи вищевказані докази.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 клопотання Фізичної особи-підприємця Приходька Дениса Володимировича про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено; поновилено Фізичній особі-підприємцю Приходьку Денису Володимировичу строк на апеляційне оскарження; зупинено дію рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.11.2021 року у справі № 915/1034/21; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Приходька Дениса Володимировича на рішення Господарського суду Миколаївської області від „05" листопада 2021р. у справі № 916/1034/21; призначено розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Приходька Дениса Володимировича на 17 березня 2022 року о 10:00 год.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор зазначив, що вважає доводи ФОП Приходька Дениса Володимировича викладені в апеляційній скарзі безпідставними, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.11.2021 у справі №915/1034/ 21 законним та обґрунтованим.

14.02.2022 від Миколаївської міської ради надійшло клопотання, відповідно до якого позивач просить суд розглядати справу без його участі та залишити без змін рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу Приходька Д.В. залишити без змін.

Крім того позивач звертає увагу, що на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.11.2021 у справі №915/1034/21, 28.01.2022 до бюджету Миколаївської міської ради від Приходька Д.В. надійшли кошти у сумі 421 410,20 грн., що свідчить про фактичне визнання відповідачем позовних вимог позивача про стягнення коштів.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2022 рекомендовано учасникам справи утриматися від відвідування суду. Свої процесуальні права та обов`язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, реалізовувати з урахуванням рекомендацій "Особливості здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан", опублікованих 04 березня 2022 року на веб-сайті Верховного Суду за посиланням: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1261727/, та наказу в.о. голови Південно-західного апеляційного господарського суду "Про встановлення особливого режиму роботи Південно-західного апеляційного господарського суду в умовах воєнного часу" №6-ОД від 28.02.2022, опублікованих 01 березня 2022 року на веб-сайті Південно-західного апеляційного господарського суду за посиланням: https://swag.court.gov.ua/sud4872/pres-centr/news/1260585/. Повідомлено учасників справи про можливість подати процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі, з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Повідомлено, що про дату, час та місце судового засідання учасники справи будуть повідомлені додатково. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.07.2022 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання у справі №915/1034/21 відбудеться 13.10.2022 об 11:30год.

11.10.2022р. від представника Фізичної особи-підприємця Приходька Дениса Володимировича адвоката Шуфрич Ірині Юріївни надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку «EasyCon» (e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2022 заяву представника Фізичної особи-підприємця Приходька Дениса Володимировича адвоката Шуфрич Ірини Юріївни про проведення судового засідання, призначеного на 13 жовтня 2022р. об 11:30, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; судове засідання ухвалено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon».

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.10.2022 продовжено розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Приходька Дениса Володимировича на рішення Господарського суду Миколаївської області від „05" листопада 2021р. у справі № 916/1034/21 на розумний строк. Призначено апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Приходька Дениса Володимировича на 22 листопада 2022 року об 11:30 год.

У судовому засіданні в режимі відеоконференції 22.11.2022 представник скаржника підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Представник прокурора заперечував проти її задоволення.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, хоча про розгляд апеляційної скарги повідомлявся належним чином.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, строк розгляду апеляційної скарги закінчився, а затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав особи, яка з`явилася до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності вказаного представника.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Рішенням Миколаївської міської ради від 22.12.2005 року № 40/17 у Миколаївського військового торгу № 631 Центрального управління військової торгівлі Тилу Збройних Сил України вилучено земельну ділянку площею 8154 кв.м із земельної ділянки загальною площею 9940 кв.м., залишивши в постійному користуванні земельну ділянку площею 1786 кв.м., для обслуговування будівель по АДРЕСА_1.

Також вказаним рішенням міської ради затверджено проект із землеустрою та передано приватному підприємству «Гучек» в оренду на 10 років земельну ділянку площею 8154 кв.м. для розміщення та подальшого обслуговування швейної майстерні по АДРЕСА_1, а також зобов`язано приватне підприємство «Гучек» укласти договір оренди земельної ділянки в управлінні земельних ресурсів Миколаївської міської ради.

Згідно з наявним в матеріалах справи проектом на земельній ділянці площею 8154 кв.м. з кадастровим номером 4810137200:02:004:0006 по АДРЕСА_1 знаходиться нежитловий об`єкт, який був придбаний приватним підприємством «Гучек» у Миколаївського військового торгу № 631 Центрального управління військової торгівлі Тилу Збройних Сил України на підставі договору купівлі-продажу від 13.12.2004. Право власності Приватного підприємства «Гучек» на нежитловий об`єкт за вищевказаною адресою визнано рішенням господарського суду Миколаївської області від 26.01.2004 у справі №11/12 та 08.02.2005 зареєстровано Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації.

Обов`язок укласти договір оренди земельної ділянки Приватне підприємство «Гучек» не виконало, а 22.03.2006 на підставі договору купівлі - продажу №901 продало ОСОБА_2 нежитловий об`єкт по АДРЕСА_1.

На підставі акта про передання права власності на куплене нерухоме майно від 30.12.2013 і протоколу про проведення аукціону, складеного універсальною біржею «Південь», приватним нотаріусом Бут Т.В. 30.12.2013 видано ОСОБА_3 свідоцтво НОМЕР_1 про право власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 (запис про право власності №4145276 від 30.12.2013).

У подальшому фізична особа-підприємець Приходько Денис Володимирович (відповідач у даній справі) на підставі договору купівлі-продажу №83 від 09.02.2018 придбав у ОСОБА_3 нежитлові приміщення загальною площею 2112 кв.м. по АДРЕСА_1 . Право його приватної власності підтверджується записом №24773919 від 09.02.2018 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Зі змісту ст.ст. 120, 125 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України вбачається, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Таким чином, за змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені, і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Аналогічні формулювання поняття оренди землі закріплені в ст. 1 Закону України «Про оренду землі».

Звертаючись до суду в інтересах держави прокурор зазначає, що всупереч зазначеним вище вимогам законодавства ФОП Приходько Д.В. протиправно ухиляється від укладення з Миколаївською міською радою договору оренди земельної ділянки площею 8154 кв.м. з кадастровим номером 4810137200:02:004:0006, на якій розміщені належні йому нежитлові будівлі.

Так, згідно з інформацією виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 18.06.2021 ФОП Приходько Д.В. не звертався до міської ради для укладення договору оренди земельної ділянки площею 8154 кв.м. з кадастровим номером 4810137200:02:004:0006, а із загальної суми безпідставно збережених коштів за її використання під належним йому нежитловим приміщенням сплатив 03.02.2021 лише 13 960,46 грн.

Предметом даного позову виступає майнова вимога прокурора в інтересах держави щодо стягнення з відповідача грошових коштів за безоплатне користування земельною ділянкою у вигляді неодержаної орендної плати.

Судом встановлено наявність підстав для представництва прокурором у даній справі інтересів держави в особі Очаківської міської ради.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 53 ГПК України визначено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Передумовою участі органів та осіб, передбачених ст. 53 ГПК України, в господарському процесі є набуття ними господарського процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

На відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов`язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції У країни, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 53 ГПК України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Як встановлено судом, з огляду на предмет та підстави позову, земельна ділянка, на якій розташоване належне ФОП Приходьку Д.В. нежитлове приміщення, відноситься до комунальної власності та належить територіальній громаді міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради.

За таких обставин право пред`явлення позову до відповідача про стягнення збережених без достатніх правових підстав коштів орендної плати за землю належить Миколаївській міській раді.

Управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради 31.05.2021 надіслало до Окружної прокуратури міста Миколаєва лист з копіями матеріалів про необхідність стягнення з ФОП Приходька Д.В. коштів у сумі 421 410,16 гри. за безоплатне використання земельної ділянки площею 8154 кв.м. з кадастровим номером 4810137200:02:004:0006 по АДРЕСА_1 (надано в додатку).

За результатами опрацювання зазначеного листа Окружною прокуратурою міста Миколаєва 07.06.2021 письмово повідомлено Миколаївську міську раду про необхідність самостійного вжиття органом місцевого самоврядування ефективних заходів для стягнення з ФОП Приходька Д.В. в судовому порядку вищевказаних коштів, а також про те, що недостатність фінансування судових витрат не є поважною причиною бездіяльності міської ради.

Водночас позивач лише 18.06.2021 надав до окружної прокуратури інформацію про те, що ФОП Приходько Д.В. у добровільному порядку заборгованість не сплатив, а відповідний позов не запланований до пред`явлення у зв`язку з нестачею коштів на сплату судового збору. Зазначене свідчить про незмінність позиції Миколаївської міської ради з даного питання та непред`явлення відповідного позову.

Такі дії позивача свідчать про його усвідомлену пасивну поведінку як уповноваженого суб`єкта владних повноважень, тобто нездійснення ним захисту інтересів держави в суді.

Отже, у даному випадку наявний орган, уповноважений на захист інтересів держави, який не дивлячись на очевидні порушення при використанні комунальних земель та обізнаність про такі порушення протягом розумного строку, достатнього для належного реагування, заходів до їх усунення не вжив.

За таких обставин, за наявності підстав та повноважень на звернення до суду уповноваженим суб`єктом - Миколаївською міською радою - не вжито та не планується вжиття заходів до забезпечення судового захисту порушених інтересів держави, що свідчить про пасивну поведінку уповноваженого органу та має своїм наслідком нездійснення захисту інтересів держави у суді, та є підставою для здійснення органами прокуратури захисту в суді інтересів держави в особі Миколаївської міської ради.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Підпунктом 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Зі змісту ст.ст. 120, 125 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України вбачається, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Таким чином, за змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені, і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, відповідач не є власником і постійним землекористувачем земельної ділянки, у зв`язку із чим не є платником плати за землю у формі земельного податку, тому єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього є орендна плата.

Відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Оскільки право власності на нежитлову будівлю, розташовану на земельній ділянці з кадастровим номером 4810137200:02:004:0006, наразі зареєстровано за Фізичною особою-підприємцем Приходьком Д.В., Миколаївська міська рада позбавлена можливості передати її в оренду іншим особам та отримувати від цього прибуток.

Таким чином, з часу придбання 09.02.2018 нежитлового приміщення загальною площею 2112 кв.м. плата за землю власником об`єкта нерухомості самостійно не декларувалась, а сплачено лише 13 960,46 грн (близько 3 % від необхідної суми). Внаслідок цього власник землі (територіальна громада м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради) належний дохід від її використання не отримував.

Так, відповідно до інформації ГУ ДФС у Миколаївській області від 11.06.2021 відомості щодо укладення договору оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 не надходила, Приходьком Д.В. в 2021 році сплачено орендну плату в розмірі 13 960,46 грн.

Згідно з пунктами 34, 35 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України. У ст. 144 Конституції України, ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Загальний розмір недоотриманого доходу у вигляді орендної плати за безоплатне використання земельної ділянки у період з 09.02.2018 по 01.06.2021 за наведеним у позовній заяві розрахунком становить 421 410,16 грн.

Про необхідність сплати коштів за використання вказаної земельної ділянки відповідач повідомлявся листом Миколаївської міської ради від 03.07.2019.

Проте відповідачем до теперішнього часу втрачену орендну плату в повному обсязі не сплачено, що підтверджується інформацією ГУ ДПС у Миколаївській області від 11.06.2021 та листом Миколаївської міської ради від 18.06.2021.

Отже, обставини справи свідчать, що плату за користування земельною ділянкою відповідач протягом спірного періоду не вносив.

Таким чином, у спірний період мало місце фактичне користування відповідачем земельною ділянкою комунальної власності без здійснення оплати за таке користування.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п.94 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України.

Таким чином, відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що у спірний період (з 09.02.2018 по 01.06.2021) без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України.

Отже, у зв`язку із наявністю права власності на нерухоме майно на відповідача було покладено обов`язок укласти та зареєструвати договір оренди щодо земельної ділянки, на якій воно розташоване. Цього обов`язку відповідач не виконав, тому без законних підстав зберігав у себе майно - кошти за оренду землі в сумі 435 370,62 грн, які підлягають стягненню.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі №922/207/15, Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 №922/3412/17.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з вірним висновком суду першої інстанції, що прокурор правомірно звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача коштів за період фактичного користування земельною ділянкою у порядку ст.1212 Цивільного кодексу України.

Перевіривши розрахунки прокурора, судом першої інстанції вірно встановлено, що розрахунки здійснено позивачем арифметично правильно, а тому, до стягнення з відповідача підлягає сума коштів в розмірі 435 370,62 грн. При цьому судом були взяті до уваги зауваження представника відповідача стосовно того, що розрахунок неодержаного доходу у розмірі орендної плати за період безоплатного використання земельної ділянки Приходьком Д.В. містить невідповідність в зазначеній сумі часткової оплати орендної плати відповідачем - у розрахунку зазначено суму 13 940,46 грн замість правильної - 13 960,46 грн. Разом із тим, суд зауважує, що така невідповідність є лише технічною опискою, оскільки за перевіркою суду арифметичний розрахунок відповідного неодержаного доходу виконано виходячи із правильної суми часткової оплати - 13 960,46 грн.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом, віднесено статтею 42 ГПК України до обов`язку учасників справи.

В той же час, згідно ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням тих чи інших процесуальних дій.

Статтею 79 ГПК України визначено поняття вірогідності доказів.

Верховним Судом в постанові від 21.08.2020 у справі №904/2357/20 здійснено тлумачення цієї статті та висловлено правову позицію, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Таким чином, доводи скаржника про наявність бездіяльності Миколаївської міської ради, які виразились в ухиленні щодо укладення договору оренди, судом відхиляються, оскільки як зазначено вище, для кондикційних зобов`язань вказане не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Крім того, колегією суддів не приймаються подані до апеляційної інстанції документи, оскільки останні подані всупереч вимог ст. 80 ГПК України, оскільки будь-які докази повинні подаватися до суду першої інстанції у строк встановлений для подання заяв,клопотань, відзиву.

Відповідно до статті 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на 30 днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Відповідно до пунктів 4,10 ч.2 ст. 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об`єднання справ і роз`єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше; вирішує заяви та клопотання учасників справи.

Отже процесуальним законом чітко визначається, що усі клопотання учасників справи за загальним правилом заявляються та розглядаються судом в підготовчому провадженні, а залучення до участі у справі третіх осіб може відбутися до закінчення підготовчого провадження, в процесі підготовки справи до розгляду по суті.

Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегією суддів відхиляються посилання скаржника стосовно того, що він не маючи юридичної освіти, не знав про обов`язкові строки, які передбачені ст. 165 ГПК України та про стадії розгляду господарської справи, зокрема, підготовчого провадження , під час якого ГПК України передбачена можливість подання доказів у справі, а також про укладення нового договору про правову допомогу з іншим адвокатом, оскільки вказані дії залежали виключно від суб`єктивної поведінки відповідача.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для поновлення строку для прийняття вказаних документів.

Крім того колегією суддів відхиляються посилання апелянта про ненадання прокурором належних та допустимих доказів щодо нормативно-грошової оцінки земельної ділянки за 2018 та 2021 роки.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи містять інформацію Відділу у Миколаївському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 20.05.2021 з доданням витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку землі на 2019 та 2020 роки. Окремо, у цій інформації наголошено на тому, що нормативна грошова оцінка спірної ділянки на 2021 рік становить 5 584 185,36 грн. (витяг наявний у справі).

Саме ці відомості і були враховані Миколаївською міською радою при здійсненні розрахунку заборгованості за користування спірною ділянкою.

Будь-яких порушень процесуальних норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, або неправильного застосування норм матеріального права при розгляді апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції виявлено не було, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене рішення - залишенню без змін.

За таких обставин, враховуючи, що доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі ст. 277 Господарського процесуального кодексу України визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч. 4 ст. 269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Приходька Дениса Володимировича залишається без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.11.2021 року у справі №915/1034/21 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з апеляційним переглядом підлягають віднесенню на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284

Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1.Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Приходька Дениса Володимировича залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.11.2021 року у справі №915/1034/21 залишити без змін.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови

складено 30.11.2022 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Я.Ф. Савицький