Постанова

від 31.10.2022 по справі 520/1408/13-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/6675/22

Справа № 520/1408/13-ц

Головуючий у першій інстанції Огренич І.В.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Громіка Р.Д.,

суддів Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,

за участю секретаря Сидоренко А.О.,

розглянувши у спрощеному порядку за відсутністю учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2013 року у справі за поданням заступника начальника Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Дмитренко О.Ю. щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника.

Заступник начальника першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Дмитренко О.Ю. звернувся до суду першої інстанції з поданням та просив встановити тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон України громадянці України - ОСОБА_1 до виконання зобов`язань на підставі яких видано виконавчий лист №2а/1570/7996/2011, який видав Одеський окружний адміністративний суд 16 березня 2012 року.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2013 року подання заступника начальника першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Дмитренко О.Ю. щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника за межі України задоволено. Заборонено керівнику боржника - юридичної особи ПП «Селена-Н» - громадянці України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Суворовським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 11 червня 1997 року, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , виїзд за кордон.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні подання заступника начальника Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Дмитренко О.Ю. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівнику боржника ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що розгляд справи судом першої інстанції здійснювався без участі скаржника. Також в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт умисного ухилення боржника від виконання зобов`язання.

Сповіщення сторін та заяви у справі.

У судове засідання, призначене на 19 жовтня 2021 року, сторони у справі не з`явились, належним чином сповіщались про дату, час та місце розгляду справи, будь-яких заяв у справі не надходило.

18 жовтня 2022 року від адвоката Гейко В.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , надійшла заява про проведення судового засідання без його участі.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.

Повне судове рішення виготовлено 31 жовтня 2022 року, про що зазначено у вступній частині постанови Одеського апеляційного суду.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що в провадженні заступника начальника першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Дмитренко О.Ю. знаходилось виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа №2а/1570/7996/2011, який видав Одеський окружний адміністративний суд 16 березня 2012 року про стягнення з приватного підприємства «Селена-Н» (код ЄДРПОУ 36502944) заборгованість перед бюджетом в розмірі 183 174 (сто вісімдесят три тисячі сто сімдесят чотири) гривні 07 копійок.

08 травня 2012 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, боржнику надано строк на самостійне виконання рішення суду протягом семи днів з моменту винесення постанови з попередженням його про примусове виконання.

Суд першої інстанції зазначив, що до часу винесення оскаржуваної ухвали боржник ухиляється від виконання зобов`язання.

Згідно довідки Головного управління статистики в Одеській області від 31 травня 2012 року ПП «Селена-Н» надало до органів державної статистики останню фінансову звітність за 2011 рік. Місцезнаходження ПП «Селена-Н» зазначено: АДРЕСА_2 , керівником підприємства є Гаркава Наталя Володимирівна.

Відповідно до акту державного виконавця від 27 серпня 2012 року за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 90, кімн. 4 ПП «Селена-Н» не знаходиться, майна належного ПП «Селена-Н» за вищезазначеною адресою не виявлено.

Згідно довідки Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси від 29 травня 2012 року були встановлені відкриті рахунки боржника, на які постановою державного виконавця від 15 серпня 2012 року було накладено арешт.

З відповідей банківських установ вбачається, що постанова про арешт коштів боржника прийнята до виконання. Залишок коштів на рахунках боржника у розмірі 180,80 гривень списано та розподілено згідно Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до довідок КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» від 13 серпня 2012 року, УДАІ ГУМВС України в Одеській області від 11 червня 2012 року, Управління Держкомзему у місті Одесі від 31 серпня 2012 року за ПП «Селена-Н» нерухоме майно, автотранспортні засоби та земельні ділянки не зареєстровані.

Відповідно до ст. 377-1 ЦПК України (в редакції на дату вирішення питання судом першої інстанції) питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Згідно з ч. 2 ст. 377-1 ЦПК України (в редакції на дату вирішення питання судом першої інстанції) суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року №3857-XII (далі Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України») (в редакції на дату вирішення питання судом першої інстанції) громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов`язань.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що подання підлягає задоволенню, оскільки виїзд боржника за кордон перешкоджає подальшому виконанню зобов`язань по виконавчому листу №2а/1570/7996/2011, який видав Одеський окружний адміністративний суд 16 березня 2012 року про стягнення з приватного підприємства «Селена-Н» (код ЄДРПОУ 36502944) заборгованість перед бюджетом в розмірі 183 174 (сто вісімдесят три тисячі сто сімдесят чотири) гривні 07 копійок.

Щодо доводівапеляційної скарги слід зазначити наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 377-1 ЦПК України (в редакції на дату вирішення питання судом першої інстанції) суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без викликучи повідомленнясторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Відповідно безпідставним є посилання скаржника на те, що розгляд справи судом першої інстанції здійснювався без участі скаржника, оскільки станом на момент вирішення даного питання розгляд подання здійснювався без виклику чи повідомлення сторін.

Також колегія судді звертає увагу, що відповідно до узагальнень, наданих Верховним Судом України (Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01.02.2013 року), наголошується на тому, що ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), вжите у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», позначає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, та на думку Верховного Суду України, особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини, та з урахуванням положень узагальнень, наданих Верховним судом України (Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01.02.2013 року), колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що подання заступника начальника першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Дмитренко О.Ю. щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника за межі України підлягає задоволенню, оскільки сукупність доказів, а також діє можливість зробити висновок про доведеність та обґрунтованість, факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду.

Більш того, факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, підтверджується тим, що станом на момент розгляду апеляційної скарги скаржником не надано жодних доказів щодо повного та/або часткового виконання зобов`язання покладеного на неї рішенням суду.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.

Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті.

Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Подання заступника начальника першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Дмитренко О.Ю. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника ОСОБА_1 вирішена судом першої інстанції по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, доводи апеляційної скарги його не спростовують, ухвала постановлена у відповідності до вимог процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2013 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.

Повний текст судового рішення складено 31 жовтня 2022 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

А.І. Дришлюк