Рішення

від 18.11.2022 по справі 341/699/22

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 341/699/22

Номер провадження 2/341/313/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2022 року м. Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Островської Н. І.,

за участю секретаря судового засідання Гомерди Г. М., Сегін І. І., Матейко О. С.,

позивач ОСОБА_1 , представник за ордером ОСОБА_3,

відповідач: представник за ордером Микитчин П. С.,

третя особа: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Галич Івано-Франківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до комунального некомерційного медичного підприємства «Рогатинська центральна районна лікарня», третя особа: головний лікар комунального некомерційного медичного підприємства «Рогатинська центральна районна лікарня» ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу про переведення, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку та моральної шкоди,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача, відповідача.

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вимогою визнати незаконним та скасувати наказ про переведення з 1,0 ставки, поновити на роботі на 1,0 ставки, стягнути середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу, стягнути моральну шкоду та судові витрати по справі.

Уточнивши позов, просила:

- визнати незаконним та скасувати наказ комунального некомерційного медичного підприємства «Рогатинська центральна районна лікарня» від 25.05.2022 № 111-о «Про переведення ОСОБА_1 » з 0,75 ставки посади лікаря отоларинголога консультативно-діагностичної поліклініки на 0,25 ставки посади лікаря отоларинголога консультативно-діагностичної поліклініки з 01.06.2022.

- поновити її на 0,75 ставки посади лікаря отоларинголога консультативно-діагностичної поліклініки з 01.06.2022.

- стягнути з комунального некомерційного медичного підприємства «Рогатинська центральна районна лікарня» на її користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку із незаконним переведенням, починаючи з 01.06.2022 та до ухвалення судом рішення у справі.

- стягнути з комунального некомерційного медичного підприємства «Рогатинська центральна районна лікарня» на її користь 50000,0 гривень на відшкодування завданої моральної шкоди, а також понесені судові витрати.

Як підставу позову ОСОБА_1 зазначила, 14.03.2008 вона прийнята на роботу в Рогатинську ЦРЛ на 1,0 ставки на посаду лікаря отоларинголога дорослого поліклініки. Надалі її було переведено на 0,75 ставки вказаної посади.

Наказом № 111 від 25.05.2022 року переведена з 0,75 ставки посади лікаря отоларинголога консультативно-діагностичної поліклініки на 0,25 ставки посади лікаря отоларинголога консультативно-діагностичної поліклініки з 01.06.2022.

З вищевказаним наказом не згодна, вважає його не законним та таким, що підлягає скасуванню, а також поновленню на попередній роботі на посаді лікаря отоларинголога (0,75 ставки), оскільки вважає, що для переведення роботодавцю необхідним було попередньо її попередити за два місяці та отримати згоду, оскільки має місце зміна істотних умов праці, а також врахувати категорію спеціаліста, яка є вищою серед інших кандидатів на переведення.

Вваважає також, що з відповідача слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу. Діями відповідача їй завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях зумовлених втратою заробітку, втраті сну, втрати зв`язків, яку вона оцінює у розмірі 50 000 грн. Крім цього, вважає, що відповідач повинен їй оплати сплачені судові витрати.

В судовому засіданні позивач, її представник ОСОБА_3 позов підтримали, надали пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві. Під час розгляду справи зазначили, що відмовляються від вимоги щодо стягнення з комунального некомерційного медичного підприємства «Рогатинська центральна районна лікарня» на користь позивача витрат на правову допомогу.

Представник відповідача за ордером Микитчин П. С. у судовому засіданні позов не визнав, зазначивши, що ОСОБА_1 була попереджена про можливе наступне звільнення. В межах процедури звільнення була переведена на нижчеоплачувану роботу без зміни істотних умов праці. При цьому пояснив, що на засіданні комісії з проведення скорочення чисельності та штату працівників лікарні ОСОБА_1 просила залишити її хоч на мінімальній ставці, враховуючи життєві обставини. З наказом про переведення ОСОБА_1 ознайомлена, однак відмовилась від його підпису. Внаслідок наведеного вважає безпідставною та необгрунтованою вимогу щодо стягнення середньомісячного заробітку на час вимушеного прогулу, оскільки позивач продовжувала працювати на тій же посаді, проте установлено неповний робочий день у межах посади, а отже і відсутні підстави для відшкодування завданої їй моральної шкоди. Просив у позові відмовити.

Третя особа ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позову. Зазначив, що зміни істотних умов праці позивача відбулись за її згоди, що підтверджується протоколом засідання комісії з проведення скорочення чисельності та штату працівників лікарні від 29.04.2022. Під час засідання комісіі ОСОБА_1 заперечувала щодо свого звільнення, пославшись на своєму утриманні малолітньої доньки та чоловіка- інваліда, який не працює. Просила залишити її хоча б на 0,25 ставки на посаді лікаря - отоларинголога, а отже між позивачем та роботодавцем було досягнуто згоди врегулювання даного спору, тому ОСОБА_1 продовжувала працювати на узгоджених умовах, а відповідач щодо цього не заперечував.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 прийнята на роботу в Рогатинську ЦРЛ на посаду лікаря - отоларинголога дорослої поліклініки на 1,0 ставки /а. с. 8-9/.

Як вбачається з копії наказу № 19-к від 19.04.2019 «Про встановлення доплат, надбавок, сумісництв, суміщень» ОСОБА_1 , як лікаря отоларинголога поліклінічного відділення, переведено на 0,75 ставки посади лікаря отоларинголога поліклінічного відділення з 09.04.2019 /а. с. 67/.

Наказом № 115/1 від 29.12.2021 створено комісію з проведення скорочення чисельності та штату працівників комунального некомерційного медичного підприємства Рогатинської ЦРЛ /а. с. 52/.

Як вбачається з копії повідомлення про заплановане вивільнення від 29.12.2021 № 269, ОСОБА_1 під розписку повідомлена про можливе скорочення посади, яку займала остання відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України. Зазначено, що в КНМП Рогатинської ЦРЛ відсутні вакантні посади, які б могли бути їй запропоновані /а. с. 54/.

З протоколу № 2 засідання комісії з проведення скорочення чисельності та штату працівників в КНМП «Рогатинська ЦРЛ» від 29.04.2022 вбачається, що ОСОБА_1 вирішено перевести на 0,25 ставки посади лікаря отоларинголога /а. с. 94-96/.

Відповідно до протоколу засідання профспілкового комітету № 6 від 03.05.2022 року члени профкомітету дали згоду на вивільнення медичних працівників згідно поданню адміністраціі ЦРЛ. Прохання лікаря ОСОБА_1 працювати на 0,5 посади розглянути на наступних засіданнях щодо реорганізаціі підприємства /а.с. 68/.

Наказом № 111 від 25.05.2022 року ОСОБА_1 переведена з 0,75 ставки посади лікаря отоларинголога консультативно-діагностичної поліклініки на 0,25 ставки посади лікаря отоларинголога консультативно-діагностичної поліклініки з 01.06.2022 /а. с. 36/.

Згідно акту КНМП Рогатинської ЦРЛ ОСОБА_1 ознайомлення з наказом № 111-о від 25.05.2022 «Про переведення ОСОБА_1 », але від підпису відмовилась /а. с. 56/.

Нарахована заробітна плата ОСОБА_1 у період січень-червень 2022 року становить 75692,10 гривень /а. с. 66/. Нарахована заробітна плата у період червень-липень 2022 року становить 10000,00 гривень /а. с. 110/.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , голова комісії щодо проведення скорочення чисельності працівників у КНМП «Рогатинська ЦРЛ» пояснив, що 29.04.2022 ОСОБА_1 було повідомлено про проведення скорочення чисельності працівників у КНМП «Рогатинська ЦРЛ». ОСОБА_1 заперечувала щодо свого звільнення з посади лікаря отоларинголога, просила врахувати її переваги, зазначивши, що у неї на утриманні малолітня донька та чоловік інвалід, який не працює. Водночас, просила залишити її хоча б на 0,25 ставки посади лікаря отоларинголога. Врахувавши всі обставини, комісія вирішила не скорочувати ОСОБА_1 із займаної посади, а перевести її на 0,25 ставки посади лікаря отоларинголога.

Свідок ОСОБА_5 , заступник головного лікаря та член комісії з проведення скорочення чисельності працівників у КНМП «Рогатинська ЦРЛ» повідомив, що 29.04.2022 року на засіданні комісії розглядалось питання звільнення працівників закладу у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників. ОСОБА_1 на засіданні комісії заперечувала щодо свого звільнення із займаної посади. Члени комісії враховували, що ОСОБА_1 працює лікарем отоларингологом у м. Бурштині та не обслуговує ургентні виклики, а також, що прийом пацієнтів лікарем ОСОБА_1 у 2021 був набагато менший ніж у іншого лікаря отоларинголога, яка виховує чотирьох дітей, у тому числі, усиновлених.

Свідок ОСОБА_6 , начальник відділу кадрів лікарні пояснила, що готувала наказ про переведення лікаря ОСОБА_1 на 0.25 ставки, з яким остання ознайомилась, але підисувати відмовилась. Зазначила, що письмова згода ОСОБА_1 щодо переведення іі на 0.25 ставки отримана не була.

Норми права,які застосувавсуд,та мотивиїх застосування. Чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За приписами статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, беручи до уваги докази на підтвердження фактів, що мають значення для вирішення справи, суд враховує наступне.

Відповідно до частини 3 статті 32 КЗпП України, зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Відповідно до частин першої-третьої статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Вчинені відповідачем дії по переведенню ОСОБА_1 суд кваліфікує як зміна істотних умов праці зміна суміщення професій (посад), про що працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Враховуючи те, що відповідачем не доведено факту повідомлення ОСОБА_1 не пізніше ніж за два місяці про зміну істотних умов праці (повідомлення про вивільнення 29.12.2021, наказ про переведення від 25.05.2022 року, а отже відповідач не скористався своім правом, строк якого сплив 01.03.2022, а іншого попередження не було), а також не отримано згоду ОСОБА_1 на таке переведення, суд вважає, що ОСОБА_1 незаконно переведено на іншу нижчеоплачувану роботу.

Покази свідків (членів комісії: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ) про те, що ОСОБА_1 просила не звільняти її, а залишити хоч на мінімальну ставку, суд не приймає до уваги, оскільки згода на її переведення не підтверджена належними доказами. Крім того, письмова заява на її переведення в матеріалах справи відсутня, що узгоджується з показами свідка ОСОБА_6 та не заперечується представником відповідача та третьою особою у судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відтак, позивач повинна бути поновлена з 01.06.2022 на попередній роботі на посаді лікаря отоларинголога консультативно-діагностичної поліклініки на (0,75 ставки).

Згідно з частино 2 статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу…

При визначенні розміру середньої заробітної плати, яка підлягає стягненню на користь позивача за час вимушеного прогулу суд виходить з положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100.

Так, вказаними положеннями визначено, що в період тимчасової непрацездатності середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 6 календарних місяців роботи, що передують події, а у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Переведення мало місце з 01.06.2022.

Середній заробіток за період з 01 червня 2022 року по 09 листопада 2022 року, місяць у якому здійснено кінцевий розрахунок (116 робочих днів) слід виплатити виходячи з різниці середньомісячної заробітної плати обчисленої з виплат за останні 2 календарних місяців роботи, що передують переведенню на нижче оплачувану роботу та фактично нарахованої заробітної плати при виконанні нижче оплачуваної роботи.

За період квітень 2022 року травень 2022 року нарахована заробітна плата позивача склала 30000 гривень. Цей період містив 43 робочих дні, відтак середньоденна заробітна плата складає 697 грн. 67 коп.

Заробітна плата за червень-липень 2022 року становила 10000,00 гривень, кількість робочих дні (43), тому денна заробітна плата ОСОБА_1 після переведення становила 232,55 гривень.

Різниця заробітної плати за один день становить 465,12 гривень (697,67-232,55=465,12 гривень).

За період з 01 червня 2022 року до 09 листопада 2022 року, кількість робочих днів становить (116).

Різниця заробітної плати за 116 робочих дні становить 53953,92 гривень (116*465,12=53953,92 грн.)

Стягненню підлягає різниця між середньомісячною заробітною платою за час виконання нижче оплачуваної роботи та фактично нарахованої заробітної плати при виконанні нижче оплачуваної роботи, що становить 53953,92 гривень (п`ятдесят три тисячі дев`ятсот п`ятдесят три) гривні 92 копійки, за мінусом загальнообов`язкових податків та зборів.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" судам надано роз`яснення, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Незаконними діями відповідача, а саме незаконним переведенням позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях зумовлених втратою заробітку, втраті сну, втраті зв`язків. Ураховуючи тяжкість моральних страждань, моральну шкоду оцінює в розмірі 5000 гривень, які необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.

Згідно положень ст. 367 ЦПК України, рішення суду в частині поновлення позивача на роботі та стягнення заробітної плати в межах суми за один місяць за мінусом загальнообов`язкових податків та зборів, що стягуються з нарахованої заробітної плати) підлягає негайному виконанню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судовий збір є складовою судових витрат.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

За змістом позовної заяви позивачем ставляться вимоги про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на 0,75 ставки посади лікаря отоларинголога, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

При цьому пільг щодо сплати судового збору за вказані позовні вимоги закон не встановлює.

Незважаючи, що характер і зміст спірних відносин передбачає, що моральна шкода була вчинена позивачу у зв`язку із незаконним переведенням, вимоги щодо поновлення 0,75 ставки посади лікаря отоларигнолога, визнання незаконним та скасування наказу, стягнення суми моральної шкоди та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу не є пов`язаними.

Також, за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця та не входить до структури заробітної плати.

Таким чином, позивачі мають пільги зі сплати судового збору виключно за позовними вимогами, що стосуються стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. За іншими позовними вимогами у трудових спорах позивачі від сплати судового збору не звільняються.

Тобто, ОСОБА_1 не була звільнена від сплати судового збору і нею він був сплачений при подачі позову у розмірі 4472,0 гривні.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , з комунального некомерційного медичного підприємства «Рогатинська центральна районна лікарня» необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 2232 гривні 90 копійок.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, суд вважає виконаним свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На підставі наведеного та керуючись статтями ст. 12, 19, 42, 81, 89, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до комунального некомерційного медичного підприємства «Рогатинська центральна районна лікарня», третя особа: головний лікар комунального некомерційного медичного підприємства «Рогатинська центральна районна лікарня» ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу про переведення, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку та моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ комунального некомерційного медичного підприємства «Рогатинська центральна районна лікарня» від 25.05.2022 № 111-о «Про переведення ОСОБА_1 » лікаря отоларинголога консультативно-діагностичної поліклініки на 0,25 посади лікаря отоларинголога консультативно-діагностичної поліклініки некомерційного медичного підприємства "Рогатинська центральна районна лікарня" з 01.06.2022 року.

Поновити ОСОБА_1 з 01.06.2022 року на попередній роботі на посаді лікаря отоларинголога консультативно-діагностичної поліклініки (0,75 ставки).

Стягнути з комунального некомерційного медичного підприємства «Рогатинська центральна районна лікарня» на користь ОСОБА_1 різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи з 01 червня 2022 року по 10 листопада 2022 року в розмірі 53953,92 гривень, за мінусом загальнообов`язкових податків та зборів.

Стягнути з комунального некомерційного медичного підприємства «Рогатинська центральна районна лікарня» на користь ОСОБА_1 5000,0 гривень на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з комунального некомерційного медичного підприємства «Рогатинська центральна районна лікарня» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати за оплату судового збору у розмірі 2232 гривні 90 копійок».

Рішення у частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій ст. 358 цього Кодексу.

СуддяНаталя ОСТРОВСЬКА