Постанова

від 23.10.2007 по справі 44/35-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

44/35-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

23 жовтня 2007 р.                                                                                   № 44/35-07  

Колегія  суддів  Вищого господарського суду України  у складі:

Головуючого  судді                                              Кузьменка М.В.,

суддів                                                                       Васищака І.М.,

                                                                                  Палій В.М.,

розглянувши            касаційну   скаргу Приватної фірми "Знак" на рішення господарського суду Харківської області від 27.03.2007р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.07.2007р.

у  справі                     №44/35-07 господарського суду Харківської області

за позовом                 Приватної фірми "Знак"

до відповідача          Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажцентр",

Приватного підприємства "Строймонтажсервіс плюс"

третя особа               Державна виконавча служба

у Київському районі м. Харкова

про                              визнання недійсним договору

за участю представників:

               ПФ "Знак" – не з'явилися;

               ТОВ "Будмонтажцентр" – не з'явилися;

ПП "Строймонтажсервіс плюс" – не з'явилися;

ДВС у Київському районі м. Харкова -  не з'явилися

в с т а н о в и л а :

Приватна фірма "Знак" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом та просила суд визнати недійсними договори купівлі-продажу транспортних засобів, які укладені між відповідачами у справі –Товариством з обмеженою відповідальністю "Будмонтажцентр" та Приватним підприємством "Строймонтажсервіс плюс", а саме:

-  від 18.07.2005р. №Т5163, предметом якого є купівля-продаж автомобіля КРАЗ 6510, 1992 року випуску, шасі №ХІС 6510N0731203;

-  від 18.07.2005р. №Т5164, предметом якого є купівля-продаж автомобіля ЗІЛ-ММЗ 4502, 1987 року випуску, шасі №2682522;

-  від 29.07.2005р. №Т5200, предметом якого є купівля-продаж екскаватора ЄО-3322Д 1988 року випуску, реєстраційний №ТН 05484 заводський №15246, двигун №391911.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що зазначені договори суперечать чинному законодавству, оскільки відчуження майна згідно з їх умовами відбулось в період дії арешту, накладеного постановою ВДВС Київського РУЮ м. Харкова 30.03.2005р. у виконавчому провадженні, відкритому на виконання рішення господарського суду Харківської області на підставі виданого ним наказу №29/17-05 від 15.03.2005р. щодо стягнення з ТОВ "Фірма "Будмонтажцентр" на користь ПФ "Знак" 82736,70грн. (а.с.3-4).

Відповідач у справі – ТОВ "Фірма "Будмонтажцентр" у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, вказуючи на те, що:

- позивач не довів наявності обставин, на які він посилається, а саме накладення арешту;

-права позивача не порушені, оскільки на момент пред'явлення ним позову, виконавче провадження, порушене на підставі наказу №29/17-05 від 15.03.2005р., було закінчено (а.с.20).  

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.02.2007р. до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору залучено ДВС Київського району м. Харкова.

Третя особа –ДВС Київського району м. Харкова у поясненні на позов, вказала, що арешт на майно, яке відчужено за умовами спірного договору накладено постановою від 30.03.2005р. з метою виконання рішення господарського суду Харківської області у справі №29/17-05.У зв'язку з закінченням зведеного виконавчого провадження, арешт знято 30.01.2007р. (а.с.44-45).

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.03.2007рю у позові відмовлено (а.с.62-64).

Відмовляючи у задоволенні заявлених вимог, суд першої інстанції виходив з того, що:

-          позивач не вказав яким саме нормам суперечать спірні договори;

-          права позивача не порушені, оскільки виконавчі провадження закінчені у зв'язку з повним фактичним виконанням.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.07.2007р. рішення господарського суду Харківської області від 27.03.2007р. залишено без змін (а.с.122-124).

Не  погоджуючись  з прийнятими у справі судовими актами, ПФ "Знак" звернулося до Вищого господарського суду з касаційною скаргою та просить прийняті у справі судові акти скасувати, а заявлені позовні вимоги задовольнити.

Вимоги касаційної скарги  мотивовані порушенням судами  норм матеріального та процесуального права (а.с.128-129).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає частковому  задоволенню з наступних підстав.

Судами першої під час вирішення спору по суті заявлених вимог, та апеляційною інстанцією при перевірці прийнятого судового акта в апеляційному порядку, встановлені наступні обставини.

18.07.2005р. між сторонами у справі –ТОВ "Фірма "Будмонтажцентр" та ПП "Строймонтажсервіс плюс" укладено договір №Т5163, предметом якого є купівля-продаж автомобіля КРАЗ 6510, 1992 року випуску, шасі №ХІС 6510N0731203.

18.07.2005р. між сторонами у справі –ТОВ "Фірма "Будмонтажцентр" та ПП "Строймонтажсервіс плюс" укладено договір №Т5164, предметом якого є купівля-продаж самосвалу ЗІЛ-ММЗ 4502, 1987 року випуску, шасі №2682522.

29.07.2005р. відповідачами у справі –ТОВ "Фірма "Будмонтажцентр" та ПП "Строймонтажсервіс плюс" укладено договір №Т5200, предметом якого є купівля-продаж  екскаватора ЄО-3322Д 1988 року випуску, реєстраційний №ТН 05484 заводський №15246, двигун №391911.

Дійсність зазначених договорів є предметом спору у даній справі.

Оспорюючи дійсність вищезазначених договорів, позивач посилається на те, що відповідно до вказаних договорів відбулось відчуження майна, на яке накладено арешт органами ДВС.

Оцінюючи вказані обставини, суди встановили, що 15.03.2005р. на виконання рішення господарського суду Харківської області від 14.02.2005р. видано наказ щодо стягнення з ТОВ "Будмонтажцентр" на користь ПФ "Знак" 77 003,62гн. основної заборгованості, 869,63грн. річних, 3927,18грн. збитків від інфляції, 818,27грн. державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с.9)

30.03.2005р. ВДВС Київського РУЮ у м. Харкові під час виконання вказаного рішення суду наклало арешт на майно, яке належить ТОВ "Фірма "Будмонтажцентр", а саме: екскаватор ЄО 3322Д, 1988 року випуску, реєстраційний №ТН  05484, заводський №15246, двигун №391911; автомобіль КРАЗ, 1992 року випуску, шасі №ХІС 6510N0731203; автомобіль ЗІЛ-ММЗ 4502, 1987 року випуску, шасі №2682522 (а.с.10).

Отже, судами встановлено, що на момент укладення спірних договорів, на майно, яке відчужувалось за їх умовами був накладений арешт. При цьому, посилання апеляційної інстанції на те, що опис арештованого майна не проводився і на відповідальне зберігання майно не передавалось, у зв'язку з чим неможна вважати його таким, що перебуває під арештом, не заслуговують на увагу.

Так, нормами Закону України "Про виконавче  провадження" визначено декілька способів накладення арешту на майно боржника. Згідно ст.55 Закону, самостійними способами накладення арешту на майно боржника під час здійснення виконавчого провадження є, зокрема: винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

За змістом зазначеної норми, опис майна при накладенні арешту на майно боржника не є обов'язковим в усіх випадках, оскільки закон передбачає і накладення арешту шляхом винесення відповідної постанови про арешт та оголошення заборони на його відчуження (тобто без опису майна), що і зроблено постановою ВДВС Київського РУЮ у м. Харкові від 30.03.2005р.

При цьому, згідно ч.6 ст.55 Закону, арешт, зокрема, застосовується для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації. Враховуючи зазначене, висновку щодо відсутності у позивача відповідного інтересу, на захист якого поданий даний позов безпідставне, оскільки на момент укладення спірних договорів, позивач набув статусу стягувача у виконавчому провадженні і майно, що передавалось за спірними договорами у власність другому відповідачу могло бути реалізовано з метою забезпечення стягнення і таке стягнення могло бути проведено в інший, меншої тривалості строк.

В силу ст.4 Закону України "Про власність" (у чинній на момент прийняття постанови про накладення арешту редакції), власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. При цьому, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Разом з тим, згідно п.6 цієї норми, у випадках  і в порядку, встановлених законодавчими актами України, діяльність власника може бути обмежено чи припинено.

Зокрема, обмеження у здійсненні права власності, а саме такої його правомочності як розпорядження майном, може бути встановлено органами ДВС під час виконання, зокрема, судових рішень.  Так, до прав державного виконавця при здійснення виконавчого провадження належить право накладати арешт на майно боржника, що визначено ч.3 ст.5 Закону.

Відповідно до ч.3 стт.55 Закону, копія постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника не пізніше наступного після її винесення дня надсилається боржнику та відповідно до банків чи інших фінансових установ або органів, зазначених у ч.2 ст.55 Закону.

Суд першої інстанції не з'ясовував чи направлялась копія вказаної постанови боржнику та відповідним органам, а апеляційна інстанція дійшла висновку про те, що позивач та третя особа не надали доказів направлення копії вказаної постанови без дослідження всіх матеріалів справи у їх сукупності. Зокрема, судом не надана оцінка витягу з журналу реєстрації вихідних кореспонденції, який наданий третьою особою (а.с.105-106).

Крім того, у разі сумніву у достовірності наданих третьою особою доказів направлення копії постанови, суд апеляційної інстанції не був позбавлений можливості, враховуючи надані йому, згідно ч.2 ст.99 ГПК України, повноваження витребувати відповідні дані у Міської інспекції держтехнагляду та УДАЇ УМВС в Харківській області.

Таким чином, судом неповно досліджені обставини справи, які підлягали встановленню для правильного вирішення спору у даній справі.

Неповне з'ясування обставин справи є порушенням вимог: ст.47 ГПК України, яка визначає, що судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи; ст.38 ГПК України, яка зобов'язує суд у разі, якщо подані сторонами докази є недостатніми, витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Вказані порушення норм процесуального права, не можуть бути усунуті касаційною інстанцією, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції,  визначені ст.1117 ГПК України.

Враховуючи наведене, прийняті у справі судові акти підлягають скасуванню, а справа – передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

1.          Касаційну скаргу Приватної фірми "Знак" задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.07.2007р. та рішення господарського суду Харківської області від 27.03.2007р. у справі №44/35-07 скасувати.

3.Справу передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

           Головуючий  суддя                                                        Кузьменко М.В.

Судді                                                                                  Васищак І.М.  

                                                                                             Палій В.М.