Рішення

від 27.03.2007 по справі 44/35-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

44/35-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2007 р.                                                            Справа № 44/35-07

вх. № 1455/4-44

Суддя господарського суду Дюкарєва С.В. 

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Лебедь О.І., дов від 26.03.2007р.  відповідача - 1-го Голубничий В.П., дов від 11.01.2007р. , відповідача 2-го - не з"явився

розглянувши справу за позовом ПФ "Знак", м. Люботин  

до  1-го відповідача- ТОВ "Будмонтажцентр", м. Х-в

2-го відповідача - ПП"Будмонтажсервіс плюс", м.Х-в  

про визнання недійсними договора

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати недійсними договори, укладені між ТОВ "Будмонтажцентр" та ПП "Будмонтажсервіс плюс", а саме договір купівлі-продажу транспортних засобів від 18.07.2005р №т5163 про передачу автомобіля КРАЗ 6510 (1992р.в.) № шасі ХІС 6510№0731203, договір купівлі-продажу транспортних засобів від 18.07.2005р. №Т5164 про передачу першим відповідачем другому відповідачеві автомобіля ЗІЛ-ММЗ 4502 (1987р.в.) № шасі 2682522, договір купівлі-продажу транспортних засобів від 29.07.2005р. №15200 про передачу екскаватора ЕО-3322Д (1988р.в.), реєстраційний №ТН 05484, заводський №15246, двигун №391911; прийняти рішення про повернення від ПП "Будмонтажсервіс плюс" у власність ТОВ "Будмонтажцентр" зазначених транспортних засобів: КРАЗ 6510 (1992р.в.) № шасі ХІС 6510№0731203, ЗІЛ-ММЗ 4502 (1987р.в.) № шасі 2682522, екскаватор ЕО-3322Д (1988р.в.), реєстраційний №ТН 05484, заводський №15246, двигун №391911, а також стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Позовні вимоги обґрунтовано ст. ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України.

Крім того, у заяві про уточнення позовних вимог, яка прийнята до розгляду ухвалою господарського суду Харківської області від 20.03.2007р., позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати у сумі 51,52 грн.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримує.

Перший відповідач (товариство з обмеженою відповідальністю “Будмонтажцентр”) надав відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечує, просить в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що на даний час виконавче провадження щодо стягнення з першого відповідача на користь позивача грошових коштів вже закінчено, а тому укладення спірних договорів ніяким чином не порушує прав та інтересів позивача.

Другий відповідач (приватне підприємство “Будмонтажсервіс плюс”) у судове засідання не з'явився, направив суду заяву про розгляд справи без участі його представника.

Третя особа (Державна виконавча служба у Київському районі м. Харкова) у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Третьою особою 20.03.2007р. надано пояснення по справі, в яких вона зазначає, що на даний час зведене виконавче провадження про стягнення грошових коштів з першого відповідача на користь позивача закінчено, арешт, який накладався в межах виконавчого провадження, знято.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.03.2007р. учасники судового процесу повідомлені, що неявка їх представників у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи за наявними в ній матеріалами. За таких обставин справа розглядається згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та першого відповідача, судом встановлено наступне.

На виконання рішення від 14.02.2005р. по справі № 29/17-05 господарським судом Харківської області 15.03.2005р. видано наказ про стягнення з ТОВ “Будмонтажсервіс” на користь ПФ “Знак” 77003,62грн. боргу, 869,63грн. річних, 3927,18грн. збитків від інфляції, 818,27грн. державного мита і 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (всього 82736,70грн.).

З метою примусового виконання зазначеного наказу Державною виконавчою службою у Київському районі м. Харкова було відкрито виконавче провадження та для забезпечення стягнення зазначених коштів постановою від 30.03.2005р. накладено арешт на майно боржника – ТОВ “Будмонтажцентр”, а саме: автомобіль КРАЗ 6510 (1992р.в.) № шасі ХІС 6510№0731203, автомобіль ЗІЛ-ММЗ 4502 (1987р.в.) № шасі 2682522, екскаватор ЕО-3322Д (1988р.в.), реєстраційний №ТН 05484, заводський №15246, двигун №391911.

Крім того, як свідчать матеріали справи, 18.07.2005р. між першим та другим відповідачем укладено договір № т5163 купівлі-продажу автомобіля КРАЗ 6510 (1992р.в.) № шасі ХІС 6510№0731203 та договір № т5164 купівлі-продажу автомобіля ЗІЛ-ММЗ 4502 (1987р.в.) № шасі 2682522, у відповідності до яких право власності на зазначене майно перейшло до другого відповідача – ПП “Будмонтажсервіс плюс”.

Також 29.07.2005р. між першим та другим відповідачем укладено договір № т5200 купівлі-продажу екскаватора ЕО-3322Д (1988р.в.), реєстраційний №ТН 05484, заводський №15246, двигун №391911, у відповідності до якого право власності на зазначене майно перейшло до другого відповідача.

Посилаючись на те, що укладенням зазначених договорів порушені права та законні інтереси позивача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Згідно з положеннями статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України  господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, в якій зазначено, що  зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

При цьому позивач конкретно не вказує, яким саме нормам Цивільного кодексу України, інших  актів цивільного законодавства суперечать договори купівлі-продажу транспортних засобів, укладені між першим та другим відповідачем.

Крім того, як свідчать матеріали справи на даний час виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області від 15.03.2005р. по справі № 29/17-05 закінчено, заборгованість перерахована на користь ПФ “Знак”.

В зв'язку з закінченням виконавчого провадження на підставі ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” постановою № 7/3 від 30.01.2007р. звільнено з-під арешту майно боржника, серед якого і транспортні засоби: автомобіль КРАЗ 6510 (1992р.в.) № шасі ХІС 6510№0731203, автомобіль ЗІЛ-ММЗ 4502 (1987р.в.) № шасі 2682522, екскаватор ЕО-3322Д (1988р.в.), реєстраційний №ТН 05484, заводський №15246, двигун №391911.

З огляду на викладене, посилання позивача у позовній заяві на те, що кошти від реалізації спірних транспортних засобів повинні були надійти в рахунок погашення заборгованості першого відповідача перед позивачем по наказу господарського суду Харківської області від 15.03.2005р. по справі № 29/17-05 , безпідставні та необґрунтовані.

Таким чином, позивачем не доведено суду, що на момент розгляду справи законні права та охоронювані законом інтереси позивача порушено діями 1-го та 2-го відповідача, оскільки примусове виконання наказу суду по справі № 29/17-05 відбулось в повному обсязі за рахунок грошових коштів, та посилання позивача на те, що в господарському суді розглядаються інші справи між позивачем та  ТОВ "Будмонтажцентр", і в разі винесення судового рішення про задоволення позовних вимог ПФ "Знак" та видачі відповідних наказів суду , примусове виконання було б здійснено за рахунок майна, що є предметом спірних договорів, є нормативно необгрунтованим, а також необгрунтованим с точки зору  способів  захисту порушеного права в даному позовному провадженні.

З урахуванням обставин справи та вимог чинного законодавства, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, а тому суд відмовляє в їх задоволенні.

У відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.6, 8, 19, 121, 124, 129 Конституції України,  ст.ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33,  47- 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу  України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Повний текст рішення підписано 02.04.2007р.

Суддя                                                                                            Дюкарєва С.В.