Рішення

від 29.11.2022 по справі 910/8204/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.11.2022Справа № 910/8204/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюнгер" про стягнення 99 940 грн., без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 99 940 грн. плати за користування вагонами за договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 35-42637594/2020-002 від 16.03.2020 року на підставі ст. ст. 611, 614 ЦК України, ст. 218 ГК України та ст. 76 Статуту залізниць України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2022 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін від сторін у встановлений законом строк не надано.

20.10.2022 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечуючи проти позову зазначає, що з 24.02.2022 року було призупинено його господарську діяльності через форс-мажорні обставини, що підтверджуються сертифікатом про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 5600-22-1103 від 13.10.2022 року. Також зазначив, що 24.02.2022 року на підприємстві було оголошено простій до закінчення воєнного стану в Україні або можливості відновлення звичайного режиму роботи. Крім того вказав, що ряд працівників підприємства були призвані на військову службу та в межах періоду з 24.02.2022 року по 16.03.2022 року працівники перебували у відпустках.

28.10.2022 року позивач подав до суду відповідь на відзив.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16.03.2020 року між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дюнгер" (замовник) укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 35-42637594/2020-002 (далі - договір), предметом якого є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 1.4 договору надання послуг за договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання / забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що замовник зобов`язаний сплачувати у визначеному договором розмірі плату за користування власними вагонами перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника.

За умовами п. 3.4.3. договору моментом початку відліку часу для нарахування плати за користування власними вагонами перевізника, визначеної в п. 3.4. договору, є момент передачі замовнику власних вагонів перевізника або початку затримки відповідно до Правил користування вагонами. Облік часу користування, з метою визначення розміру плати за користування власними вагонами перевізника у випадках вказаних в п. 3.4. договору, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Застосування плати за користування власними вагонами перевізника в частині, що не визначена договором, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Загальний час, за який нараховується та сплачується замовником плата за користування власними вагонами перевізника, включає час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні замовника та час затримки вагонів з його вини в очікуванні подавання під вантажні або інші операції на станціях призначення і на підходах до них.

Пунктом 3.4.4. договору визначено, що плата за користування власними вагонами перевізника нараховується та сплачується замовником у випадку їх затримки під час перевезення з причин, що не залежать від перевізника. В таких випадках кількість годин затримки обліковується окремо по кожній станції затримки на підставі актів загальної форми ГУ-23.

Відповідно до п. 6.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором у випадку виникнення після укладення договору обставин непереборної сили, якими є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, воєнний стан, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратство, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, кібератак, тощо.

Пунктом 6.2 договору погоджено, що сторона, яка не може виконувати зобов`язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 10 календарних днів з моменту їх виникнення, повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України, уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами, або торгово-промисловою палатою країни, на території якої мали місце такі обставини.

24.02.2022 року на станцію Любомирськ Львівської залізниці прибули завантажені вагони № 52277506 та № 63551469. Відповідно до накладних №№ 36720449, 36720415 від 21.02.2022 року вагони прибули на адресу відповідача.

24.02.2022 року о 14 год. 45 хв. вищезазначені вагони згідно пам`ятки ф.ГУ-45 № 53 були подані на під`їзну колію ТОВ "Флагрейт" для вивантаження вантажовласником (відповідачем). У вказаній пам`ятці зазначено, що працівник вантажовласника Горщар А.С. прийняв зазначені вагони, що підтверджується підписом цього працівника.

Згідно з наказом відповідача про оголошення простою № 27 від 24.02.2022 року оголошено простій та зупинено роботу працівників з 24.02.2022 року до закінчення воєнного стану в Україні або можливості відновлення роботи. Під час простою працівники звільняються від обов`язку бути присутніми на робочих місцях.

Листом № 2/Д від 25.02.2022 року відповідач повідомив позивача про те, що у зв`язку з введенням воєнного стану працівники підприємства були відправлені по домівках, тому вивантаження вагонів № 52277506 та № 63551469 неможливе та переноситься на невизначений час.

Відповідно до повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами № 91 вагони № 52277506 та № 63551469 були забрані з під`їзної колії 18.03.2022 року о 12 год. 30 хв.

Отже, загальний час користування вагонами становить 525 год. 45 хв.

При цьому, відомість плати за користування вагонами № 28049029 р форми ГУ-46 на суму 83 283,40 грн. відповідачем було підписано із запереченнями: "відмова від підписання відомості з відсутністю підстав для стягнення плати за користування вагонами".

Листом ДС - № 1 від 19.04.2022 року позивач повідомив відповідача про те, що наданих документів щодо виникнення форс-мажорних обставин, а саме: листа ТОВ "Дюнгер" № 2/Д від 25.02.2022 року, копії листа Торгово-Промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року та копії листа Філії "Центр транспортної логістики АТ "Укрзалізниця" № ЦТЛ-19/178 від 02.03.2022 року) є недостатньо для звільнення від плати, тому за вагони № 52277506 та № 63551469 необхідно стягнути плату за користування в сумі 83 283,30 грн (без ПДВ).

Листом № 1-2104-22 від 21.04.2022 року відповідач повідомив позивач про те, що від початку російського вторгнення на територію України (24 лютого 2022 року) у ТОВ "Дюнгер" не було можливості виконати свої зобов`язання внаслідок виникнення обставин непереборної сили: військової агресії російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 року, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Зазначені обставини непереборної сили засвідчені офіційним листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року.

16.06.2022 року позивач направив на адресу відповідача претензію про стягнення 99 940,08 грн. (83 283,40 грн. плата за користування вагонами без ПДВ + 16 656,68 грн. ПДВ) заборгованості за користування вагонами.

У відповідь на вказану претензію відповідач листом № 0108/22-1 від 01.08.2022 року повідомив позивача про те, що 24.02.2022 року виникли і в подальшому існували форс-мажорні обставини та умови, за яких ТОВ "Дюнгер" було позбавлене можливості здійснювати свою господарську діяльність та, відповідно, виконувати розвантажувальні роботи вищевказаних вагонів № 63551469 та № 52277506, зокрема, через відсутність та неможливість прибуття на робоче місце працівників.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до положень статті 76 Статуту залізниць України час перебування вагонів під навантаженням і вивантаженням у разі обслуговування залізничної під`їзної колії локомотивом залізниці визначається з моменту фактичної подачі вагонів на місце навантаження або вивантаження до моменту одержання станцією від підприємства повідомлення про готовність вагонів до забирання. Час знаходження вагонів на залізничних під`їзних коліях, що обслуговуються їх локомотивами, визначається з моменту передачі вагонів на передавальних коліях.

Пунктом 3 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 (далі - Правила), передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станції відправлення та призначення за "Відомістю плати за користування вагонами (контейнерами)" форми ГУ-46 (додаток 1 правил), яка складається на підставі "Пам`яток про користування вагонами (контейнерами)" форми ГУ-45 (додаток 2 правил), "Актів про затримку вагонів" форми ГУ-23а (додаток 3 правил), "Актів загальної форми ГУ-23" (додаток 6 правил).

Пунктом 4 Правил встановлено, що час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам`ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій.

Пунктом 3 розділу 5 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністром транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 року № 317 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 року № 340/16356 при визначенні часу користування вагонами і контейнерами час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Таким чином, позивач виконав взяті а себе зобов`язання з надання для перевезення вантажних вагонів та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів відповідно до умов договору, а відповідач допустив затримку вагонів, у зв`язку із чим позивачем у відповідності з вимогами діючих нормативно - правових актів: Правил користування вагонами, ст. 76 Статуту залізниць України, умовам договору сторін нараховано до стягнення з відповідача плату за користування вагонами в сумі 99 940 грн.

Судом було надано належну оцінку доводам відповідача викладеним у відзиві на позовну заяву, проте доводи стосовного того, що 24.02.2022 року на підприємстві було оголошено простій до закінчення воєнного стану в Україні або можливості відновлення звичайного режиму роботи так само як і про те, що ряд працівників підприємства були призвані на військову службу та в межах періоду з 24.02.2022 року по 16.03.2022 року працівники перебували у відпустках є необґрунтованими та безпідставними, оскільки в день прибуття вагонів працівник відповідача все ж таки прийняв зазначені вагони, що підтверджується пам`яткою ф. ГУ-45 № 53. Крім того, відповідно до наказів про увільнення та про відпустки, які містяться в матеріалах справи, у день подачі вагонів для вивантаження (24.02.2022 року) у відпустках перебували лише п`ять працівників підприємства, з яких: два вантажника, машиніст розфасувально-пакувальних машин, слюсар-ремонтник та машиніст тепловоза. Доказів того, що посадовими обов`язками саме цих працівників є вивантаження вагонів відповідачем до суду не надано.

Посилання відповідача на призупинення господарської діяльності через форс-мажорні обставини, що підтверджуються сертифікатом про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 5600-22-1103 від 13.10.2022 року також є необґрунтованими з огляду на наступне.

У п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

За змістом ч. 2 ст. 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Частина 2 ст. 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками.

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Частиною першою цієї статті встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 року у справі № 908/2287/17, зазначив, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Отже, для звільнення себе від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставинами непереборної сили) відповідач зобов`язаний був надати не лише сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а й довести, що такі обставини об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 04.10.2022 року у справі № 927/25/21.

Крім того, за умовами п. 6.2 договору сторона, яка не може виконувати зобов`язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 10 календарних днів з моменту їх виникнення, повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів.

Доказів направлення відповідачем позивачу, на виконання умов п. 6.2 договору, сертифікату про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 5600-22-1103 від 13.10.2022 року відповідачем до суду не надано та матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Всупереч вимог ст. 74 ГПК України, ст. 617 ЦК України та ст. 218 ГК України відповідач не довів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, а тому позовні вимоги про стягнення 99 940 грн. плати за користування вагонам обґрунтовані та позов підлягає задоволенню.

Судовий збір відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюнгер" (03194, м. Київ, бульвар Кольцова, 14Д, офіс 610; код 42637594) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5; код 40075815) в особі регіональної філії "Львівська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1; код 40081195) 99 940 (дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот сорок) грн. плати за користування вагонами та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.

Суддя С.О. Чебикіна