Постанова

від 22.02.2023 по справі 910/8204/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2023 р. Справа№ 910/8204/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

без повідомлення учасників справи

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюнгер" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2022

у справі №910/8204/22 (суддя - Чебикіна С.О.)

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюнгер"

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюнгер" про стягнення 99940 грн плати за користування вагонами за договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №35-42637594/2020-002 від 16.03.2020 на підставі ст. ст. 611, 614 Цивільного кодексу України, ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 76 Статуту залізниць України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2022 відкрито провадження у справі №910/8204/22 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.11.2022 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дюнгер" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалено за неповного з`ясування всіх обставин справи, з порушенням норм процесуального та матеріального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач вказує на наявність підстав для звільнення Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюнгер" від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин. Скаржник зауважує, що ним надано до суду першої інстанції, крім сертифікату Рівненської торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини, ще й належні, допустимі та достатні докази (зокрема, щодо простою, дистанційної роботи), які об`єктивно підтверджують причинно-наслідковий зв`язок між обставинами, які склалися під час початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, їх надзвичайний, непередбачуваний характер та неможливістю виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Дюнгер" зобов`язань перед Акціонерним товариством "Українська залізниця" за спірним договором щодо розвантаження вагонів в період існування таких форс-мажорних обставин. Проте судом першої інстанції не було надано оцінку поданим доказам, а також не досліджено причинно-наслідковий зв`язок між поданими доказами та обставинами, які склалися в спірний період часу.

Крім того, за твердженнями відповідача, за послуги, які позивач надав відповідачу за період з 01.02.2022 по 31.03.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Дюнгер" повністю розрахувалось про що свідчить акт звірки взаємних розрахунків №1-5679687/2022-5 від 04.04.2022.

Також відповідач просив долучити до матеріалів справи №910/8204/22 додаткові докази.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2022 апеляційну скаргу у справі №910/8204/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2022 відкрито апеляційне провадження у справі №910/8204/22 та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України.

09.01.2023 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого останній просить суд залишити без задоволення апеляційну скаргу, оскаржуване рішення - без змін. Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги позивач відмічає, що відповідачем не доведено неможливості виконання зобов`язань передбачених умовами договору внаслідок настання форс-мажорних обставин. Разом з тим повідомляє, що в порушення умов п. 6.2 договору відповідачем не надано позивачу сертифікату про форс-мажорні обставини №5600-22-1103 від 13.10.2022.

30.01.2023 до суду апеляційної інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюнгер" надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюнгер" про розгляд справи №910/8204/22 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За змістом ч. 3 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки судом не встановлено необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

В апеляційній скарзі скаржником було порушено клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання відповідача, дійшла висновку про відмову у його задоволенні, зважаючи на таке.

Статтею 80 ГПК України чітко врегульовано порядок та строки подання доказів учасниками справи. Так, за частиною 3 вказаної статті відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч. ч. 4, 5 вказаної статті).

У розумінні наведених положень докази, якими відповідач спростовує заявлені позовні вимоги, мають бути подані одночасно з відзивом на позовну заяву, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена відповідачем до суду та належним чином обґрунтована.

У свою чергу, ст. 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Системний аналіз ст. ст. 80, 269 ГПК України свідчить про те, що докази, якими відповідач спростовує заявлені позовні вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відзивом на позовну заяву, і саме на відповідача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з відзивом. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у т.ч. апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи (у даному випадку - позивача).

Проте у поданій апеляційній скарзі відповідач просить суд долучити докази (копію адвокатського запиту від 15.12.2022 №15-12/2022-2, копію листа від 16.12.2022 Зорянської сільської ради, копію адвокатського запиту від 15.12.2022 №15-12/2022-1), які датовані вже після прийняття рішення судом першої інстанції, тобто докази, яких взагалі не існувало на момент розгляду спору по суті судом першої інстанції.

Отже, така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин неподання відповідачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17 та від 06.03.2019 у справі №916/4692/15.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, 05.11.2019 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Флагрейт» (власник колії) укладено договір №Л/ДР-3/19/467/м/п про експлуатацію залізничної під`їзної колії при станції Любомирськ регіональної філії «Львівська залізниця», за п. 1 якого, згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України і на умовах договору експлуатується під`їзна колія, яка належить власнику колії, та примикає до станції Любомирськ регіональної філії «Львівська залізниця», і яка обслуговується власним локомотивом.

Розгорнута довжина під`їзної колії складає 1930,4 погонних метрів (п. 2 договору).

Відповідно до п. 11 договору максимальна переробна спроможність вантажних пунктів:

- Навантаження: азотно-фосфорно-калійне добриво - 1 вагон - 2 години 15 хвилин - максимальна переробна спроможність - 10 вагонів; азотно-сіркове добриво - 1 вагон - 2 години 15 хвилин - максимальна переробна спроможність - 10 вагонів.

- Вивантаження: сульфат амонію - 1 вагон (мінераловоз) - 30 хвилин або (напіввагон) - 1 година - 40 хвилин - максимальна переробна спроможність - 28 вагонів; КАС - вагон - 2 години - максимальна переробна спроможність - 10 вагонів.

Час перебування вагонів на під`їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці.

За умовами договору вагони подаються: Товариству з обмеженою відповідальністю "Дюнгер", Товариству з обмеженою відповідальністю "СБПМ", Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрохімресурс", Товариству з обмеженою відповідальністю "Агропартнер" (п. 14 договору).

Відстань для нарахування збору за подачу, забирання вагонів 3,633 км в обидва кінці (п. 15 договору).

У п. 21 договору сторони погодили, що договір укладається терміном на п`ять років з 05.11.2019 до 05.11.2024 включно.

Відповідно до повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №35-42637594/2020-002 від 16.03.2020 Акціонерне товариство "Укрзалізниця" засвідчило прийняття від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюнгер" заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом та повідомило останньому про присвоєні йому коди: 1. відправника/одержувача 4798; 2. платника 5679687 та відкрито особовий рахунок з ідентичним номером.

Таким чином, 16.03.2020 Акціонерне товариство "Українська залізниця" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Дюнгер" уклали договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, що знаходиться у публічному доступі.

24.02.2022 на станцію Любомирськ Львівської залізниці прибули завантажені вагони №52277506 та №63551469. Відповідно до накладних №№36720449, 36720415 від 21.02.2022 вагони прибули на адресу відповідача.

24.02.2022 о 14 год. 45 хв. вищезазначені вагони згідно пам`ятки ф.ГУ-45 №53 були подані на під`їзну колію Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагрейт" для вивантаження вантажовласником (відповідачем). У вказаній пам`ятці зазначено, що працівник вантажовласника Горщар А.С. прийняв зазначені вагони, що підтверджується електронним підписом цього працівника.

Листом №2/Д від 25.02.2022 відповідач повідомив позивача про те, що у зв`язку з введенням воєнного стану працівники підприємства були відправлені по домівках, тому вивантаження вагонів №52277506 та №63551469 неможливе та переноситься на невизначений час.

18.03.2022 о 12 год 30 хв на станцію Любомирськ від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюнгер" надійшло повідомлення №91 про закінчення вантажних операцій з вагонами №52277506 та №63551469.

Загальний час користування вагонами становить 525 год 45 хв.

За весь час користування вагонами позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача плату у загальній сумі 99940,08 грн з ПДВ (41641,70 грн за один вагон без ПДВ). Відомість плати за користування вагонами №28049029 р форми ГУ-46 на суму 8283,40 грн відповідачем було підписано із запереченнями: "відмова від підписання відомості з відсутністю підстав для стягнення плати за користування вагонами".

19.04.2022 позивач листом повідомив відповідача про те, що наданих документів щодо виникнення форс-мажорних обставин, а саме: листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюнгер" №2/Д від 25.02.2022, копії листа Торгово-Промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 та копії листа Філії "Центр транспортної логістики АТ "Укрзалізниця" №ЦТЛ-19/178 від 02.03.2022) є недостатньо для звільнення від плати, тому за вагони №52277506 та №63551469 необхідно стягнути плату за користування в сумі 83283,30 грн (без ПДВ).

У відповідь на вказаний лист позивача, 21.04.2022 (лист №1-2104-22) відповідач повідомив, що від початку повномасштабного вторгнення росії на територію України у Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюнгер" не було можливості виконати свої зобов`язання внаслідок виникнення обставин непереборної сили (військової агресії російської федерації проти України), що стало підставою введення воєнного стану з 05 год 30 хв 24.02.2022, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

16.06.2022 позивач направив на адресу відповідача претензію про стягнення 99940,08 грн (83283,40 грн плата за користування вагонами без ПДВ + 16656,68 грн ПДВ) заборгованості за користування вагонами.

У відповідь на вказану претензію відповідач листом №0108/22-1 від 01.08.2022 повідомив позивача про те, що 24.02.2022 виникли і в подальшому існували форс-мажорні обставини та умови, за яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Дюнгер" було позбавлене можливості здійснювати свою господарську діяльність та, відповідно, виконувати розвантажувальні роботи вищевказаних вагонів №63551469 та №52277506, зокрема, через відсутність та неможливість прибуття на робоче місце працівників.

Наведені обставини стали підставою для звернення Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" до суду з даним позовом.

Отже, причиною виникнення спору в даній справі є наявність/відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача плати за користування вагонами в період з 24.02.2022 по 18.03.2022.

Суд першої інстанції, встановивши, що позивач виконав взяті на себе зобов`язання з надання для перевезення вантажних вагонів та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів відповідно до умов договору, тоді як відповідач допустив затримку вагонів, визнав обґрунтованими позовні вимоги та дійшов висновку про їх задоволення. Разом з тим суд зазначив, що надані відповідачем докази в спростування наявності вини останнього за неналежне виконання зобов`язань за договором не доводять об`єктивну неможливість такого виконання.

З наведеними висновками місцевого господарського суду в їх сукупності погоджується і колегія суддів та вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 908 ЦК України передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України), умови перевезення вантажів окремими видами транспорту та відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами (статутами) та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Статтею 8 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 затверджено Статут залізниць України, положення якого згідно з пунктом 2 Статуту визначають обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Пунктом 3 Статуту залізниць передбачено, що його дія поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.

Відповідно до положень статті 76 Статуту залізниць України час перебування вагонів під навантаженням і вивантаженням у разі обслуговування залізничної під`їзної колії локомотивом залізниці визначається з моменту фактичної подачі вагонів на місце навантаження або вивантаження до моменту одержання станцією від підприємства повідомлення про готовність вагонів до забирання. Час знаходження вагонів на залізничних під`їзних коліях, що обслуговуються їх локомотивами, визначається з моменту передачі вагонів на передавальних коліях.

Пунтком 3 Правил користування вагонами і контейнерами (далі - Правила) затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113 передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), пам`яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).

За договором між вантажовласником і залізницею всі ці документи можуть оформлюватися і надаватися в електронному вигляді. Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внітрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничні послуги.

Відповідно пункту 4 Правил відомості плати за користування вагонами складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, і є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під`їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами.

Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника. Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у пам`ятці про подання/забирання вагонів, яка оформлюється після закінчення приймально-здавальних операцій.

Час закінчення приймально-здавальних операцій фіксується в пам`ятках про подання/забирання вагонів форми ГУ-45, на підставі яких формуються відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка є первинним документом бухгалтерського обліку.

Розрахунок плати за користування вагонами здійснюється на підставі розділу V Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з цим послуги та Коефіціентів затвердженого наказом Міністром транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 №317, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів.

Так, п. 12 Збірника тарифів унормовано, що загальний час, за який вноситься вантажовласником плата за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. При цьому, час до 30 хвилин не враховується, а час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Відповідно до п. 3.4 договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 16.03.2020 замовник зобов`язаний сплачувати у визначеному договором розмірі плату за користування власними вагонами перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника.

За умовами п. 3.4.3. договору моментом початку відліку часу для нарахування плати за користування власними вагонами перевізника, визначеної в п. 3.4. договору, є момент передачі замовнику власних вагонів перевізника або початку затримки відповідно до Правил користування вагонами. Облік часу користування, з метою визначення розміру плати за користування власними вагонами перевізника у випадках вказаних в п. 3.4. договору, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Застосування плати за користування власними вагонами перевізника в частині, що не визначена договором, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Загальний час, за який нараховується та сплачується замовником плата за користування власними вагонами перевізника, включає час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні замовника та час затримки вагонів з його вини в очікуванні подавання під вантажні або інші операції на станціях призначення і на підходах до них.

Як встановлено судом, 24.02.2022 на станцію Любомирськ Львівської залізниці прибули завантажені вагони №52277506 та №63551469, які 24.02.2022 о 14 год 45 хв (згідно пам`ятки №53 від 24.02.2022) були подані на під`їзну колію Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагрейт" для вивантаження вантажовласником (відповідачем).

Вказані вагони були вивантажені відповідачем 18.03.2022 о 12 год 30 хв (згідно повідомлення №91 від 18.03.2022 про закінчення вантажних операцій з вагонами), що не заперечується останнім. Відтак, час користування вагонами склав 525 год 45 хв.

Таким чином, як вірно встановлено місцевим господарським судом, позивач виконав взяті на себе зобов`язання з надання для перевезення вантажних вагонів та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів відповідно до умов договору, а відповідач допустив затримку вагонів, у зв`язку із чим позивачем, у відповідності до наведених норм права та умов договору, нараховано до стягнення з відповідача плату за користування вагонами в сумі 99940 грн.

Проаналізувавши доводи скаржника щодо наявності підстав для звільнення Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюнгер" від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів відмічає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За загальним правилом обов`язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов`язання є вина особи, яка його порушила (ч. 1 ст. 614 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Так, ч. 2 ст. 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відтак, обов`язковою передумовою для покладення на особу відповідальності за порушення зобов`язання є вчинення особою правопорушення у сфері господарювання та наявність вини особи, яка його порушила.

В господарському праві діє принцип вини зобов`язаної сторони, якщо не доведено протилежне. При цьому, за змістом ст. 614 ЦК України, особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відповідач, обґрунтовуючи відсутність підстав для стягнення з нього плати за користування вагонами у даній справі, покликається на те, що наявні в матеріалах справи докази засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), які поза волею Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюнгер" та не з вини останнього унеможливили виконання зобов`язань за договором в частині звільнення вагонів, що на підставі ст. 617 ЦК України, ст. 218 ГК України та ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», ст. 6.2 договору є правовою підставою для звільнення Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюнгер" від відповідальності, заявленої позивачем у справі.

Як слідує з умов договору від 16.03.2020, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором у випадку виникнення після укладення договору обставин непереборної сили, якими є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, воєнний стан, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратство, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, кібератак, тощо (п. 6.1 договору).

Пунктом 6.2 договору погоджено, що сторона, яка не може виконувати зобов`язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 10 календарних днів з моменту їх виникнення, повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України, уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами, або торгово-промисловою палатою країни, на території якої мали місце такі обставини.

Як було зазначено, 25.02.2022 відповідач повідомив позивача про те, що у зв`язку з введенням воєнного стану працівники підприємства були відправлені по домівках, а тому вивантаження вагонів №52277506 та №63551469 неможливе та переноситься на невизначений час. До вказаного листа відповідачем було долучено копію листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 яким засвідчено форс-мажорні обставини: військову агресію російської федерації проти України. Однак, позивач листом №ДС-№1 від 19.04.2022 повідомив відповідача, що наданих документів не достатньо для звільнення від плати за користування вагонами.

Колегія суддів відмічає, що для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі ст. 617 ЦК України, ст. 218 ГК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 у справі №904/6463/14 (3-216гс15)).

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Частиною першою цієї статті встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі №905/55/21, від 27.10.22 у справі №927/25/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Отже, для звільнення від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставинами непереборної сили) відповідач зобов`язаний надати не лише сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а й довести, що такі обставини об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, зокрема, підтвердити нездійснення господарської діяльності у спірний період.

Так, стверджуючи про зупинення господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюнгер" через настання форс-мажорних обставин та відповідно, відсутність вини останнього за невиконання зобов`язань за договором, відповідачем додано до відзиву на позовну заяву наступні документи: - наказ №10-к від 24.02.2022 про запровадження дистанційної роботи; - наказ №27 від 24.02.2022 про оголошення простою; накази про увільнення від роботи у зв`язку з призивом на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (5 наказів про увільнення 5 осіб); - наказ №17-к від 16.03.2022 про припинення дистанційної роботи; - наказ №28 від 16.03.2022 про припинення простою; - накази про надання відпусток; - копія штатно-посадової книги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюнгер"; - сертифікат Рівненської торгово-промислової палати України №5600-22-1103 від 13.10.2022 про форс-мажорні обставини. Крім того відповідачем зазначено, що введення комендантської години також вплинуло на несвоєчасність виконнання зобовя`зань за договором.

Сертифікатом Рівненської торгово-промислової палати України №5600-22-1103 від 13.10.2022 засвідчені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України та настанням воєнного стану Товариство з обмеженою відповідальністю "Дюнгер" змушене було призупинити свою господарську діяльність, відбулася часткова мобілізація спеціалістів підприємства, частина працівників звільнилася, внаслідок чого стало неможливим своєчасно в короткі терміни розвантажити залізничні вагони №63551469, №52277506 з вантажем на підїздній колії Товариства з обмеженою відповідальністю «Флагрейт», при станції Любомирськ, яка знаходиться в с. Нова Любомирівка, Рівненської області. Період дії форс-мажорних обставин: дата настання: 24.02.2022; дата закінчення: 17.03.2022.

Оцінюючи наведені у сертифікаті обставини в сукупності з наданими відповідачем доказами, колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідач не довів неможливість виконання взятих на себе зобов`язань, враховуючи таке.

Відповідно до п. 14 договору №Л/ДР-3/19/467/м/п від 05.11.2019 про експлуатацію залізничної під`їзної колії при станції Любомирськ регіональної філії «Львівська залізниця» вагони було подано на під`їздну колію і згідно пам`ятки про подавання вагонів №53 представник відповідач Горщар А.С. прийняв вагони №63551469, №52277506 для вивантаження 24.02.2022, про що свідчить власноручний підпис представника.

Пунктом 11 вказаного договору передбачено, що вивантаження вагонів селітри аміачної проводиться 1 год 40 хв.

Тобто, вивантаження двох вагонів мало проводитись всього 3 год 20 хв.

Доводи відповідача стосовного того, що 24.02.2022 на підприємстві було оголошено простій до закінчення воєнного стану в Україні або можливості відновлення звичайного режиму роботи так само як і про те, що ряд працівників підприємства були призвані на військову службу та в межах періоду з 24.02.2022 по 16.03.2022 працівники перебували у відпустках є необґрунтованими та безпідставними, оскільки в день прибуття вагонів працівник відповідача все ж таки прийняв зазначені вагони, що підтверджується пам`яткою ф. ГУ-45 №53.

Крім того, відповідно до наказів про оголошення простою (№27 від 24.02.2022) та наказу про припинення простою (№28 від 16.03.2022) в період з 24.02.2022 по 16.03.2022 для восьми охоронників та чотрьох працівників виробничо-технічного відділу (три з яких працюють за суміщенням) (ОСОБА_4 - майстер з експлуатації та ремонту машин і механізмів, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - машиністи крана, ОСОБА_3 - машиніст тепловоза) не було зупинено роботу. Відтак не знайшли свого підтвердження доводи відповідача стосовно призупинення роботи на підприємстві та неможливість виконати розвантажувальні роботи вагонів №№63551469, 42277506, оскільки не всі працівники Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюнгер" перебували на простої/відпустці/увільненні від роботи.

Також слід звернути увагу, що простій на підприємстві відповідача було оголошено до закінчення військового стану, а наказом №28 від 16.03.2022 було прийнято рішення про відновлення роботи працівників з 17.03.2022. При цьому відповідач не зазначає з яких підстав припинились обставини форс-мажору.

Не приймає до уваги колегія суддів і доводи відповідача про запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення/призначення як підставу для звільнення від відповідальності з огляду на наступне.

Правовою основою запровадження комендантської години є Конституція України, Закони України «Про правовий режим воєнного стану», «Про оборону України№, відповідний указ Президента України, затверджений Верховною Радою України, та інші нормативно-правові акти.

Комендантська година (заборонений час) - це заборона військовим комендантом в певний час доби й на певний час перебувати на вулицях та в громадських місцях мешканцям певного населеного пункту, де встановлено Президентом України воєнний/надзвичайний стан.

Механізм здійснення заходів під час запровадження комендантської години передбачено Порядком здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 №573.

Відповідно до п. 7 цього Порядку, на території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів.

Відповідно до п. 11 цього Порядку, контроль за дотриманням особами комендантської години та спеціального режиму світломаскування здійснюється патрулями, які підпорядковуються коменданту.

Аналогічні вимоги встановлено і розпорядженнями начальника обласної військової адміністрації Рівненської області. В Рівненській області комендантську годину введено з 24.02.2022 в період часу з 22:00 до 06:00 год.

Відповідно до пам`ятки про подавання вагонів №53 вагони були подані на під`їздну колію 24.02.22 об 14:45 год. Тобто, до початку комендантської години було ще 7 год 15 хв, тоді як вивантаження вагонів згідно договору мало проводитися 3 год 20 хв, а отже вивантаження могло б закінчитись об 18 год 05 хв.

Крім того, відповідачем не спростовано, що під час дії комендантської години виробничі підрозділи позивача, як і до початку повномасштабної воєнної агресії російської федерації, працюють у нічну зміну, і жодного впливу на виробничий процес сторін комендантська година не має, адже це не пов`язано з перебуванням працівників підприємства на вулицях і в громадських місцях.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що наведені відповідачем і зазначені в сертифікаті Рівненської торгово-промислової палати України форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за конкретних обставин справи не можуть бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання своїх зобов`язань за договором.

Також суд апеляційної інстанції підтримує висновки суду першої інстанції щодо неналежного повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин, з огляду на слідуюче.

Відповідно до ч. 4 ст. 219 ГК України сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

У справі, що розглядається, сторони погодили порядок та строки засвідчення таких обставин. Зокрема, визначили, що сторона, для якої настали форс-мажорні обставини, зобов`язана, зокрема, повідомити іншій стороні протягом 10 календарних днів з моменту виникнення таких обставин, з подальшим наданням підтверджуючих документів (п. 6.2). А також обумовили, що належними доказами виникнення обставин непереборної сили є сертифікат Торгово-промислової палати України.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої інстанції відповідач, не дивлячись на те, що за його твердженням, форс-мажорні обставини тривали з 24.02.2022 по 17.03.2022, повідомивши позивача про настання форс-мажорних обставин не надав в подальшому підтверджуючих документів даних обставин, а саме сертифікату Торгово-промислової палати України. Сертифікат Рівненської торгово-промислової палати України №5600-22-1103 від 13.10.2022 отримано відповідачем вже після звернення позивача до суду (23.08.2022). Доказів направлення вказаного сертифікату відповідачем позивачу, на виконання умов п. 6.2 договору, матеріали справи не містять.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно відсутності у відповідача заборгованості за надані позивачем послуги, про що свідчить акт звірки взаємних розрахунків №1-5679687/2022-5 від 04.04.2022, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до вимог п. 14 Правил користування вагонів та контейнерів, відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження.

Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в період предявлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобовязаний підписати відомість із зауваженням.

Пунктом 2.3.4 договору №35-42637594/2020-002 від 16.03.2020 передбачено, що перевізник веде облік попередньої оплати, нарахованих і сплачених сум за здійсненні перевезення інадані послуги, пов`язані з перевезенням вантажу та надає замовнику відповідні розрахункові документи в електронній формі.

Згідно п. 4.1, 4.2 вказаного договору розрахунки за цим договором здійснюються через філію «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ Укрзалізниця». Оплата послуг відповдіно до договору здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний у п. 14.2 розділу 14.за умовами договору на замовника покладено обовязок сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором із сум внесенної передоплати за кодом платника (п. 2.1.4 договору).

Разом з тим якщо платник підписує відомості із запереченнями, зауваженнями чи застереженнями, залізниця не має права списувати спірні суми із попередньої оплати. В такому разі спір має врегульовуватися платником бепосередньо зі станціями, які нарахували платежі, а у разі недосягнення домовленості стягнення коштів відбувається в претензійно-позовному порядку за позовом залізниці.

З матеріалів справи вбачається, що відомість плати за користування вагонами №280409029р від 28.04.2022 підписана відповідачем із зауваженнями та запереченнями. Відтак залізниця не мала права списувати спірні суми (99940 грн) із особового рахунку відповідача, тоді як спірна заборгованість підлягає стягненню в претензійно-позовному порядку.

Відповідно до п. 4.10 договору №35-42637594/2020-002 від 16.03.2020 підписання сторонами акту звіряння-розрахунків не позбавляє перевізника права на нарахування та стягнення коштів за неврахованими раніше грошовими вимогами за наявності для цього достатньої підстави.

Таким чином, зважаючи на умови договору №35-42637594/2020-002 від 16.03.2020 та беручи до уваги підписання відповідачем відомість плати за користування вагонами №280409029р від 28.04.2022 із зауваженнями та запереченнями, підписаний між Акціонерним товариством "Українська залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дюнгер" акт звірки взаємних розрахунків №1-5679687/2022-5 від 04.04.2022 не свідчить про відсутність заборгованості за договором.

З урахуванням усього вищезазначеного, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу наявності підстав для задоволення позову та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюнгер" на користь позивача 99940 грн плати за користування вагонами.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

За приписами статей 74, 76, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що відсутні підстави для скасування чи зміни рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2022 у справі №910/8204/22, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюнгер" не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.

Вказана справа є малозначною, а тому прийнята постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариством з обмеженою відповідальністю "Дюнгер" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2022 у справі №910/8204/22 залишити без змін.

3. Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Дюнгер".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко