Рішення

від 29.11.2022 по справі 910/7752/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.11.2022Справа № 910/7752/22Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Супрамарін" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФТЛ Сервіс Україна" про стягнення 267 365,03 грн., без виклику представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 155 615,90 грн. основного боргу, 26 228,52 грн. пені, 2 749,90 грн. 3% річних, 21 599,36 грн. інфляційних втрат, 7 780,78 грн. одноразового штрафу у розмірі 5% від суми заборгованості та 53 390,56 грн. курсової різниці за генеральним договором транспортного експедирування № ФТЛЕ00086 від 27.02.2020 року на підставі ст. ст. 549, 551, 599, 610, 611, 625, 692, 882 ЦК України та ст. ст. 162, 193, 216, 230, 232 ГК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2022 року справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

21.09.2022 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначає, що позивач несвоєчасно надав документи для проведення оплати, та всі документи на які він посилається, окрім договору, є односторонніми документами та не є правочинами, з тексту позовної заяви та зі змісту доданих до неї доказів неможливо встановити, які саме послуги надавав позивач, з яких підстав він вимагає стягнення плати за свої послуги. Також зазначає, що користування системою електронного документообігу не є обов`язковим для юридичних осіб.

30.08.2019 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.02.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Супрамарін" (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФТЛ Сервіс Україна" (клієнт) укладено договір № ФТЛЕ00086 транспортного експедирування (далі - договір), за умовами якого експедитор зобов`язується за плату та за рахунок клієнта надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (п. 1.1. договору).

Пунктом 1.2. договору визначено, що експедитор надає клієнтові транспортно-експедиторські послуги відповідно до Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», Цивільним і Господарським кодексами України, чинним законодавством України

Згідно п. 2.1.4 договору експедитор має право отримувати від клієнта оплату за надані послуги, а також на відшкодування узгоджених з клієнтом витрат, зборів, штрафів та інших платежів, понесених у зв`язку з наданням послуг за договором, в інтересах клієнта.

Відповідно до п. 2.4.1 договору заявка вважається належним чином поданою клієнтом з використанням засобів електронного зв`язку при отриманні її з електронної адреси експедитора.

За умовами п. 3.1. договору послуги експедитора, а також витрати, збори та інші платежі, здійснені експедитором в інтересах клієнта і пов`язані з виконанням договору, оплачуються клієнтом протягом чотирнадцяти календарних днів з моменту отримання скан копії рахунку. Рахунки, виставлені на клієнта в іноземній валюті, сплачуються клієнтом в гривневому еквіваленті за середнім курсом продажу валюти на міжбанківському валютному ринку на день виставлення рахунку.

Згідно 8.1. договору сторони визначили, що договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2020 року. Якщо жодна зі сторін за тридцять днів до закінчення терміну Договору не повідомить письмово іншу сторону про розірвання договору, термін його дії буде автоматично пролонговано на кожний наступний календарний рік.

Відповідно до заявки № 1332763 від 18.06.2020 року, копія якої міститься в матеріалах справи, сторони домовились про перевезення вантажу з м. Анкара (Туреччина) до с. Зазим`я Київської області, вартість послуг за погодженням сторін складала еквівалент 2840 доларів США за контейнер.

Як вбачається із міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) № 080451, № 080454 та актів надання послуг № 3980 від 16.12.2021 року на суму 77 773,55 грн., № 3981 від 20.12.2021 року на суму 77 842,35 грн., які містяться в матеріалах справи, перевезення було виконано позивачем належним чином, розвантаження відбулося 15.12.2021 року та 16.12.2021 року.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов`язання з організації перевезень відповідно до умов договору та укладеної на його виконання заявки на загальну суму 155 615,90 грн., а відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати перевезень та на даний час має перед позивачем заборгованість у розмірі 155 615,90 грн.

27.01.2022 року позивач виставив відповідачу рахунки на оплату № 3980 від 16.12.2021 року на суму 77 773,55 грн. та № 3981 від 20.12.2021 року на суму 77 842,35 грн., що підтверджується витягами з системи електронного документообігу, які містяться в матеріалах справи.

03.02.2022 року позивач надіслав відповідачу претензію № 3/02-С від 02.02.2022 року з вимогою оплатити заборгованість та штрафні санкції. Факт надсилання вказаного листа на адресу відповідача підтверджується описом вкладення у лист і фіскальним чеком.

Доказів оплати вказаної заборгованості у строк вказаний в п. 3.1. договору відповідачем суду не надано.

Ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом надана належна оцінка відзиву відповідача на позовну заяву, проте, доказів на спростування надсилання документів на оплату відповідачем не наданий та не доведено належними і допустимими доказами неотримання відповідного пакету документів, а відтак не спростовано докази позивача. Відповідачем виконано заявку відповідно до п. 2.4.1 договору, міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) підтверджується факт виконання позивачем взятого на себе зобов`язання, вмотивованої відмови від підписання актів надання послуг відповідачем не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, а тому позовні вимоги в частині стягнення 155 615,90 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

У зв`язку із порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати послуг позивачем нараховано відповідачеві інфляційні втрати в сумі 21 599,36 грн. та 3 % річних в сумі 2 749,90 грн за період з 31.12.2021 року по 04.08.2022 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи позивач виставив відповідачу рахунки на оплату 27.01.2022 року, що підтверджується вищезазначеними доказами.

Тому, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 21 599,36 грн. інфляційних втрат та 2 749,90 грн. 3 % річних підлягає задоволенню частково у розмірі 19 327,39 грн. інфляційних втрат та 2 238,30 грн. 3 % річних за перерахунком суду, з врахуванням дати виставлення рахунку (27.01.2022 року). В іншій частині позову про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних слід відмовити.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 26 228,52 грн. пені за період з 31.12.2021 року по 04.08.2022 року.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

За умовами п. 3.3. договору за прострочення оплати рахунку експедитора клієнт оплачує експедитору пеню за кожен день прострочення платежу в розмірі п`ять відсотків від суми несплаченого рахунку.

Пункт 4.1.8. договору сторони дійшли спільної згоди, що встановлений ГК України шестимісячний строк нарахування штрафних санкцій на відносини сторін не застосовуються і пеня може нараховуватися протягом одного року з моменту виникнення у сторони права на її нарахування.

Позовні вимоги в частині стягнення пені також підлягає задоволенню частково у розмірі 22 979,85 грн. за перерахунком суду, за період 11.02.2022 - 04.08.2022 року (27.01.2022 року - дата виставлення рахунку, яка підтверджується вищезазначини доказами, а 11.02.2022 року - це 27.01.2022 року + 14 днів). В іншій частині позову про стягнення пені слід відмовити.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача одноразовий штраф у розмірі 7 780,78 грн. та 53 390,56 грн. курсової різниці

Згідно з п. 4.3.7. договору за прострочення виконання своїх фінансових зобов`язань по оплаті суми боргу понад 15 календарних днів, клієнт додатково оплачує експедитору одноразово штраф в розмірі 5% від суми заборгованості, а також курсову різницю з дня виставлення рахунку по день фактичної оплати. Розрахунок курсової різниці слід брати з урахуванням міжбанківського курсу іноземної валюти.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 7 780,78 грн. одноразового штрафу та 53 390,56 грн. курсової різниці підлягають задоволенню за розрахунком позивача, який відповідає умовам договору та вимогам закону.

Судовий збір відповідно до вимог ст. 129 ГПК України покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФТЛ Сервіс Україна" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 11, код 40826406) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Супрамарін" (65012, Одеська обл., м. Одеса, вул. Отрадна, будинок 15, прим. 4, код 40753286) 155 615 (сто п`ятдесят п`ять тисяч шістсот п`ятнадцять) грн. 90 коп. основного боргу, 19 327 (дев`ятнадцять тисяч триста двадцять сім) грн. 39 коп. інфляційних втрат, 2 238 (дві тисячі двісті тридцять вісім) грн. 30 коп. 3 % річних, 22 979 (двадцять дві тисячі дев`ятсот сімдесят дев`ять) грн. 85 коп. пені, 7 780 (сім тисяч сімсот вісімдесят) грн. 78 коп. штрафу, 53 390 (п`ятдесят три тисячі триста дев`яносто) грн.. 56 коп. курсової різниці та 3 890 (три тисячі вісімсоь дев`яносто) грн. 36 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.

Суддя С.О. Чебикіна