Рішення

від 29.11.2022 по справі 910/8662/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.11.2022Справа № 910/8662/22

Суддя Господарського суду міста Києва Павленко Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінарта" про зобов`язання чинити дії,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2022 року Інспекція з питань підготовки та дипломування моряків (далі - Інспекція) звернулася до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання умов договору купівлі-продажу № ТЛ-70, укладеного 3 лютого 2020 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінарта" (далі - Товариство), позивач згідно з прибутковими ордерами сплатив відповідачу вартість товару (нафтопродукти у вигляді бланків-карток), частина з яких не була використана Інспекцією у зв`язку із закінченням строку дії паливних карток. Оскільки Товариство взяте на себе за вказаною угодою зобов`язання щодо обміну паливних карток на нові не виконало, позивач, посилаючись на статті 316, 321, 626, 628, 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 173, 175, 193, 218, 221, 222, 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд зобов`язати відповідача здійснити обмін паливних карток, строк дії яких минув, на нові, еквівалентом 650 л дизельного палива, на суму 16 772,40 грн, що були придбані за спірним правочином. Також в обґрунтування позовних вимог Інспекція вказала, що відповідач, порушуючи приписи пункту 6 договору, не вживав заходів для досудового врегулювання спору шляхом переговорів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12 вересня 2022 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.

21 вересня 2022 року через загальний відділ діловодства суду позивач на виконання вимог вказаної ухвали подав документи для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26 вересня 2022 року відкрито провадження у справі № 910/8662/22 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, наведеною ухвалою відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

14 листопада 2022 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив Товариства від 10 листопада 2022 року № 10112022\С, в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог Інспекції, виходячи з того, що строк дії паливних карток закінчився 13 березня 2021 року, у зв`язку з чим вони вважаються анульованими. Відтак, позивач втратив право на отримання вказаної на цих паливних картках кількості товару. Також відповідач заперечив проти доводів позивача про невжиття ним заходів з досудового врегулювання спору.

22 листопада 2022 року до суду надійшла відповідь на відзив від 17 листопада 2022 року № 1/8-1338/02-2005/22, в якій Інспекція навела доводи та аргументи на спростування правової позиції відповідача.

Будь-яких інших заяв по суті спору від сторін не надходило.

Відповідно до частин 5, 8 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Враховуючи подання позивачем та відповідачем заяв по суті спору, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, в яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність у матеріалах справи усіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

3 лютого 2020 року між Товариством та Інспекцією був укладений договір купівлі-продажу товару № ТЛ-70, за умовами якого позивач зобов`язався оплатити і прийняти, а відповідач - передати у власність Інспекції нафтопродукти, а саме: LPG Мustang, бензин Мustang 100, бензин Мustang 95, бензин Мustang 92, бензин Pulls 95, бензин А-92, бензин A-95, дизельне паливо, дизельне паливо Мustang, зріджений газ, паливо дизельне Pulls Diesel), у вигляді бланків-дозволів/карток, у кількості та асортименті зазначеному в рахунку-фактурі та видатковій накладній Товариства (пункт 1.1. вказаного правочину).

Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

Згідно з пунктом 2.1. вказаної угоди Інспекція оплачує товар шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний рахунок Товариства на умовах 100 % попередньої оплати згідно наданих останнім рахунків-фактур та в період їх дії. Оплата товару проводиться в національній валюті України.

Вартість договору складає 199 000,00 грн (пункт 2.6. зазначеного правочину).

Відповідно пункту 3.1. цієї угоди Товариство видає Інспекції бланки-дозволи/картки за умови надання позивачем довіреності на отримання в день оплати зазначеної кількості товару. Одночасно із передачею бланків-дозволів/карток відповідач виписує та передає позивачу видаткову накладну. Бланк-дозвіл/картка за цим договором не є спеціальним платіжним засобом (платіжною карткою), а призначений виключно для підтвердження повноважень представників Інспекції на отримання товару в мережі АЗС (перелік автозаправних станцій розміщений на сайтах: https://www.okko.ua/uk/network_map, https://wog.ua/ua/map/.

Передача товару позивачу здійснюється в обмін на пред`явлені бланки-дозволи/картки у кількості та асортименті, вказаних у пред`явлених до обміну бланках-дозволах/картках (пункт 3.3. зазначеного правочину).

Відповідно приписів пункту 3.4., 3.6. договору Інспекція може отримати товар за бланком-дозволом у строк, що вказаний на самому бланку-дозволі, а по карткам - протягом одного року. По закінченні вказаних строків бланк-дозвіл або картка вважаються анульованими, а позивач втрачає право на отримання вказаної на них кількості товару. Право власності на оплачений товар виникає у Інспекції з монету отримання бланків-дозволів/карток. Ризик випадкового знищення (псування) товару до моменту його отримання покупцем несе Товариство.

Даний договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє протягом одного року та до повного виконання сторонами розрахунків. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік на тих самих умовах, якщо за один місяць до закінчення строку його дії від жодної із сторін не надійшло письмове повідомлення про бажання розірвати цей правочин (пункт 7.1. зазначеної угоди).

Судом встановлено, що на виконання умов договору Товариство передало Інспекції картки на 1 300 л дизельного палива та картки на 300 л бензину А-95 номіналами 10 л та 20 л на загальну суму 41 790,00 грн, з яких: 33 993,00 грн - дизельне паливо, 7 797,00 грн - бензин А-95, що підтверджується видатковими накладними: від 13 березня 2020 року № 210 та від 9 вересня 2020 року № 180, а також актами прийому-передачі: від 13 березня 2020 року № 00000000210 та від 9 вересня 2020 року № 00000000180.

Вказані документи підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками цих суб`єктів господарювання без жодних претензій та зауважень.

У зв`язку з недоотриманням 650 л дизельного палива за відповідними картками позивач звернувся до відповідача з претензією від 28 липня 2022 року № 1/8-880/01, в якій вимагав здійснити обмін паливних карток, строк дії яких минув.

Однак вказана вимога Інспекції залишена відповідачем без задоволення.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 662 ЦК України зазначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (частина 1 статті 663 ЦК України).

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 697 ЦК України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зі змісту договору вбачається, що за його умовами передбачено можливість отримання позивачем палива шляхом пред`явлення останнім визначених на АЗС карток на відповідну кількість літрів палива. Тобто, придбаний позивачем товар за договором у вигляді дизельного палива фактично перебуває у відповідача і поставка його здійснюється шляхом заправлення автомобілів позивача після пред`явлення довірчих документів.

Разом із тим, як зазначалося вище, сторони укладаючи договір, погодилися з його умовами про те, що позивач має право отримати товар за паливними картками - протягом 1 року, а після закінчення такого терміну непред`явлені паливні картки вважаються анульованими і Інспекція втрачає право на отримання тієї кількості товару, яка вказана на таких картках.

Судом встановлено, що строки дії карток, які були передані позивачу за видатковими накладними та актами приймання-передачі від 13 березня 2020 року та 9 вересня 2020 року, закінчилися, відповідно, 13 березня 2021 року та від 9 вересня 2021 року. Дана обставина не заперечується самим позивачем.

Разом із тим, зі змісту договору вбачається, що його положеннями не передбачено можливості обміну, повернення чи поновлення карток, строк дії яких закінчився, на нові картки з аналогічним номіналом.

У зв`язку з наведеним суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог Інспекції.

У пункті 6.1. договору сторони визначили, що вони приймають усі міри по вирішенню суперечок та розбіжностей, що можуть виникнути за даним договором або у зв`язку з ним, шляхом проведення переговорів. У разі якщо сторони не дійдуть згоди, таке спірне питання вирішується відповідно до діючого законодавства України.

Судом встановлено, що з метою врегулювання даного спору в досудовому порядку відповідач в адресованому позивачу листі від 17 серпня 2022 року № 17-08 запропонував останньому здійснити обмін паливних карток, строк дії яких закінчився, з урахуванням збільшення ринкових цін на паливо та перерахуванням його обсягу.

Разом із цим, суд вказує на те, що згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (справа № 1-2/2002) можливість використання суб`єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови у задоволенні позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин у задоволенні позову Інспекції слід відмовити в зв`язку з його необґрунтованістю.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати залишаються за позивачем та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 29 листопада 2022 року.

СуддяЄ.В. Павленко