Постанова

від 21.03.2023 по справі 910/8662/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"21" березня 2023 р. Справа№ 910/8662/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Демидової А.М.

Ходаківської І.П.

при секретарі судового засідання Нікітенко А.В.

представники сторін у судове засідання 21.03.2023 не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2022

у справі №910/8662/22 (суддя Павленко Є.В.)

за позовом Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінарта"

про зобов`язання чинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Інспекція з питань підготовки та дипломування моряків (далі - Інспекція) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінарта" (далі - Товариство) про зобов`язання відповідача здійснити позивачу обмін паливних карток, що були придбані на підставі договору купівлі-продажу товару від 03.02.2020 №ТЛ-70, строк дії яких минув, на нові паливні картки, що еквівалентні 650 літрів дизельного палива.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що на виконання умов вищенаведеного договору, останній згідно з прибутковими ордерами сплатив відповідачу вартість товару (нафтопродукти у вигляді бланків-карток), частина з яких не була використана Інспекцією у зв`язку з закінченням строку дії паливних карток. Оскільки Товариство взяте на себе за вказаною угодою зобов`язання щодо обміну паливних карток на нові не виконало, позивач просить суд зобов`язати відповідача здійснити обмін паливних карток, строк дії яких минув, на нові, еквівалентом 650 літрів дизельного палива, на суму 16 772,40 грн, що були придбані за спірним договором.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.11.2022 у справі №910/8662/22 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив з того, що строки дії карток, які були передані позивачу за видатковими накладними та актами приймання-передачі від 13.03.2020 та 09.09.2020 закінчилися 13.03.2021 та 09.09.2021 відповідно, і умовами договору не передбачено можливості обміну, повернення чи поновлення карток, строк дії яких закінчився, на нові картки з аналогічним номіналом.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Інспекція звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2022 у справі №910/8662/22 та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Апелянт зазначає, що несвоєчасне звернення позивача за придбаним товаром, з поважних причин, не може вважатись законною підставою для позбавлення апелянта права на цей товар.

За твердженнями апелянта, після підписання та оплати за договором, у останнього виникає право на товар, який відповідачем фактично передано не було.

Також, скаржник вказує, що навіть якщо положеннями договору не передбачено можливості обміну, повернення чи поновлення карток, строк дії яких закінчився, на нові картки з аналогічним номіналом, це не є підставою для порушення права власності, яке має преюдиційне значення над положенням договору.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2022, апеляційну скаргу Інспекції на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2022 у справі №910/8662/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2022 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8662/22. Відкладено розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Інспекції на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2022 у справі №910/8662/22.

Матеріали справи №910/8662/22 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 04.01.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Інспекції на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2022 у справі №910/8662/22. Учасникам справи надано право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання, пояснення до 06.03.2023. Розгляд апеляційної скарги призначено на 21.03.2023 о 13 год.10 хв.

03.03.2023 через управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду відповідачем подано письмовий відзив на апеляційну скаргу, за яким останній просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2023 у справі №910/8662/22 залишити без змін.

В обґрунтування заперечень відповідач посилається на те, що всі зобов`язання по договору купівлі-продажу товару від 03.02.2020 №ТЛ-70 виконані в повному обсязі.

Як стверджує відповідач, строк дії паливних карток закінчився 13.03.2021, картки вважаються анульованими, а позивач втратив право на отримання вказаної на паливній картці кількості товару про що його було повідомлено. Крім того, відповідач неодноразово пропонував позивачу надати оригінали протермінованих паливних карток для можливості їх обміну, проте оригінали талонів так і не були надані позивачем.

Крім того, у відзиві Товариством заявлено клопотання про розгляд апеляційної скарги без його участі.

Позивач своїх представників в судове засідання 21.03.2023 не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений шляхом надсилання ухвали суду від 13.02.2023 до його електронного кабінету.

Згідно з частинами 3, 6, 8 статті 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Суд викликає або повідомляє експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи.

Відповідно до частини 5 статті 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Таким чином, апеляційний господарський суд повідомив сторін про час та місце розгляду справи №920/1017/21 належним чином. Такої ж позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 13.07.2022 у справі №761/14537/15-ц, від 26.10.2022 у справі № 761/877/20.

З 05.10.2021 офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку, у зв`язку з чим, відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі у добровільному порядку. На що також звертає увагу учасників процесу Верховний Суд у своїх ухвалах від 12.10.2022 у справі №910/14311/21, від 12.10.2022 у справі №910/14469/21, від 12.10.2022 у справі №922/2017/17.

Верховий Суд в ухвалі від 22.08.2022 у справі №916/2731/21 вказав, що відповідно до Рішення Ради Суддів України від 05.08.2022 з метою підвищення рівня використання інструментів електронного судочинства під час відправлення правосуддя в умовах скрутного фінансового забезпечення судів рекомендовано судам, зокрема у випадках, коли адвокат, нотаріус, приватний виконавець, арбітражний керуючій, судовий експерт, державний орган, орган місцевого самоврядування, суб`єкт господарювання державного або комунального секторів економіки, який бере участь у справі, не має офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі - вимагати зареєструвати таку офіційну електронну адресу для подальшого направлення судом процесуальних документів в електронній формі; виклики та повідомлення, обмін процесуальними документами з учасниками судових проваджень у першу чергу здійснювати за допомогою електронної пошти та/або з використанням вказаних учасниками судових проваджень мобільних телефонів (в тому числі й з використанням месенджерів, які дозволяють отримати інформацію про доставку відповідного повідомлення, процесуального документа, та отримати інформацію про їх прочитання). Закликано усіх учасників судових проваджень, зокрема - з розумним інтервалом часу цікавитися провадженням у їх справах, добросовісно користуватися належними процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки; зареєструвати електронну адресу в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі; зареєструватися в підсистемі "Електронний кабінет" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи; використовувати функціонал "Електронного кабінету" для ознайомлення з поданими документами в електронній формі.

Також ухвалу Північного апеляційного господарського суд від 13.02.2023 у справі №910/8662/22 розміщено у Єдиному державному реєстрі судових рішень, інформація про розгляд справи №910/8662/22 міститься на сайті Судової влади України, які, наразі, є доступним для всіх учасників процесу.

Згідно з частиною 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Слід зазначити, що явка учасників справи обов`язковою не визнавалась.

Таким чином, позивач повідомлений судом апеляційної інстанції про розгляд справи, при цьому явка обов`язковою не визнавалась, а тому справа №910/8662/22 розглядається за відсутності представників учасників справи.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 03.02.2020 між Товариством (постачальник) та Інспекцією (покупець) був укладений договір купівлі-продажу товару №ТЛ-70, за умовами якого покупець зобов`язався оплатити і прийняти, а постачальник - передати у власність Інспекції нафтопродукти, а саме: LPG Мustang, бензин Мustang 100, бензин Мustang 95, бензин Мustang 92, бензин Pulls 95, бензин А-92, бензин A-95, дизельне паливо, дизельне паливо Мustang, зріджений газ, паливо дизельне Pulls Diesel), у вигляді бланків-дозволів/карток, у кількості та асортименті зазначеному в рахунку-фактурі та видатковій накладній Товариства.

Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

Відповідно до пункту 2.1 договору Інспекція оплачує товар шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний рахунок Товариства на умовах 100% попередньої оплати згідно наданих останнім рахунків-фактур та в період їх дії. Оплата товару проводиться в національній валюті України.

Вартість договору складає 199 000,00 грн (пункт 2.6 договору).

Згідно з пунктом 3.1 договору Товариство видає Інспекції бланки-дозволи/картки за умови надання позивачем довіреності на отримання в день оплати зазначеної кількості товару. Одночасно із передачею бланків-дозволів/карток відповідач виписує та передає позивачу видаткову накладну. Бланк-дозвіл/картка за цим договором не є спеціальним платіжним засобом (платіжною карткою), а призначений виключно для підтвердження повноважень представників Інспекції на отримання товару в мережі АЗС (перелік автозаправних станцій розміщений на сайтах: https://www.okko.ua/uk/network_map, https://wog.ua/ua/map/.

За умовами пункту 3.3 договору передача товару покупцю здійснюється в обмін на пред`явлені бланки-дозволи/картки у кількості та асортименті, вказаних у пред`явлених до обміну бланках-дозволах/картках.

Пунктом 3.4 договору встановлено, що покупець може отримати товар за бланком-дозволом у строк, що вказаний на самому бланку-дозволі, а по карткам - протягом одного року. По закінченні вказаних строків бланк-дозвіл або картка вважаються анульованими, а позивач втрачає право на отримання вказаної на них кількості товару.

Право власності на оплачений товар виникає у покупця з монету отримання бланків-дозволів/карток. Ризик випадкового знищення (псування) товару до моменту його отримання покупцем несе постачальник (пункт 3.6 договору).

Даний договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє протягом одного року та до повного виконання сторонами розрахунків. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік на тих самих умовах, якщо за один місяць до закінчення строку його дії від жодної із сторін не надійшло письмове повідомлення про бажання розірвати цей правочин (пункт 7.1 договору).

На виконання умов договору Товариство передало Інспекції картки на 1300 літрів дизельного палива та картки на 300 літрів бензину А-95 номіналами 10 літрів та 20 літрів на загальну суму 41 790,00 грн, з яких: 33 993,00 грн - дизельне паливо, 7 797,00 грн - бензин А-95, що підтверджується видатковими накладними: від 13.03.2020 №210 та від 09.09.2020 №180, а також актами прийому-передачі: від 13.03.2020 №00000000210 та від 09.09.2020 №00000000180.

Вказані документи підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками цих суб`єктів господарювання без жодних претензій та зауважень.

У зв`язку з недоотриманням 650 літрів дизельного палива за відповідними картками позивач звернувся до відповідача з претензією від 28.07.2022 №1/8-880/01, в якій вимагав здійснити обмін паливних карток, строк дії яких минув. Однак вказана вимога Інспекції залишена відповідачем без задоволення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Товариство взяте на себе за спірним договором зобов`язання щодо обміну паливних карток на нові не виконало, у зв`язку з чим звернулося до суду з даним позовом.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказував на те, що всі зобов`язання по спірному договору виконані в повному обсязі та згідно з даними бухгалтерського обліку Товариство не має заборгованості перед Інспекцією. Крім того, відповідач неодноразово пропонував позивачу надати оригінали протермінованих паливних карток для можливості їх обміну, проте оригінали вказаних карток так і не були надані позивачем.

Частинами 1, 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

За приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У статті 662 ЦК України зазначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (частина 1 статті 663 ЦК України).

За приписами частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 697 ЦК України передбачено, що договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, умовами спірного договору передбачено можливість отримання позивачем палива шляхом пред`явлення останнім визначених на АЗС карток на відповідну кількість літрів палива. Тобто, придбаний позивачем товар за договором у вигляді дизельного палива фактично перебуває у відповідача і поставка його здійснюється шляхом заправлення автомобілів Інспекції після пред`явлення довірчих документів.

Водночас, сторони укладаючи договір, погодилися з його умовами про те, що позивач має право отримати товар за паливними картками - протягом 1 року, а після закінчення такого терміну непред`явлені паливні картки вважаються анульованими і позивач втрачає право на отримання тієї кількості товару, яка вказана на таких картках.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, строки дії карток, які були передані позивачу за видатковими накладними та актами приймання-передачі від 13.03.2020 та 09.09.2020, закінчилися 13.03.2021 та 09.09.2021 відповідно. Дана обставина також не заперечувалась Інспекцією.

Водночас, зі змісту спірного договору вбачається, що його положеннями не передбачено можливості обміну, повернення чи поновлення карток, строк дії яких закінчився, на нові картки з аналогічним номіналом.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що сторони приймають усі міри по вирішенню суперечок та розбіжностей, що можуть виникнути за даним договором або у зв`язку з ним, шляхом проведення переговорів. У разі якщо сторони не дійдуть згоди, таке спірне питання вирішується відповідно до діючого законодавства України.

Судом першої інстанції встановлено, що з метою врегулювання спору в досудовому порядку відповідач листом від 17.08.2022 №17-08 запропонував позивачу здійснити обмін паливних карток, строк дії яких закінчився, з урахуванням збільшення ринкових цін на паливо та перерахуванням його обсягу.

У той же час, місцевий господарський суд вірно зазначив, що згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 (справа №1-2/2002) можливість використання суб`єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Враховуючий вищенаведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову у зв`язку з його необгрунтованістю.

Твердження позивача про те, що товар за спірним договором не був поставлений відповідачем відхиляються колегією суддів, оскільки пунктом 1.1 договору встановлено, що постачальник зобов`язується поставити покупцю нафтопродукти саме у вигляді бланків-дозволу/карток, що, як зазначалось вище, і було здійснено відповідачем та підтверджується відповідними видатковими накладними та актами прийому-передачі.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, при цьому апеляційним судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2022 у справі №910/8662/22 прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2022 у справі №910/8662/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2022 у справі №910/8662/22 залишити без змін.

3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Інспекцію з питань підготовки та дипломування моряків.

4. Матеріали справи №910/8662/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано суддями 29.03.2023.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

І.П. Ходаківська