Ухвала

від 28.11.2022 по справі 918/1126/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 918/1126/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковський О.В. - головуючий, Білоус В.В., Погребняк В.Я.

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Костопільський фанерний завод"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2022

та рішення Господарського суду Рівненської області від 24.05.2022

у справі №918/1126/21

за позовом Державної екологічної інспекції Поліського округу

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Костопільський фанерний завод"

про стягнення шкоди в розмірі 1 048 295,67 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Верховного Суду від 26.10.2022 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Костопільський фанерний завод" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2022 та рішення Господарського суду Рівненської області від 24.05.2022 у справі №918/1126/21.

09.11.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Костопільський фанерний завод" повторно звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2022 та рішення Господарського суду Рівненської області від 24.05.2022 у справі №918/1126/21 з клопотанням про поновлення строків на касаційне оскарження.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №918/1126/21 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Васьковський О.В., суддя - Білоус В.В., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2022.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду зазначає про таке.

З аналізу змісту статей 55, 129 Конституції України вбачається, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

В контексті викладеного Суд вважає за необхідне зазначити, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Як вбачається з прохальної частини повторної касаційної скарги, її подано на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2022 та рішення Господарського суду Рівненської області від 24.05.2022 у справі №918/1126/21, які були предметом касаційного оскарження за касаційною скаргою, у відкритті касаційного провадження за якою скаржнику відмовлено ухвалою Верховного Суду від 26.10.2022 на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Презумпція знання законодавства (лат. Ignorantia juris non excusat - незнання закону не вибачається) означає, що кожен вважається таким, що знає закони. З цього положення і випливає загальновідома формула: незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, яка і міститься в частині 2 статті 68 Конституції України. Презумпція знання законодавства поширюється тільки на закони та інші нормативно-правові акти, які доведені до відома населення у порядку встановленому законом. Згідно з частиною 3 статті 57 Конституції України закони та інші нормативно- правові акти, що визначають права та обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними. І відповідно, не можуть застосовуватись. Тому основною умовою набрання нормативно-правовим актом законної сили, і, отже, обов`язку його знати є його офіційне оприлюднення, яке здійснюється шляхом опублікування у офіційних друкованих виданнях. Опублікування нормативно-правового акта є юридичною підставою презумпції знання законодавства. Суть цієї презумпції полягає в тому, що ніхто не може посилатись на незнання закону, якщо він був опублікований у встановленому законом порядку.

При цьому, позиція скаржника фактично зводиться до того, що лише власна недбалість, відсутність реальних дій щодо захисту свого права та незнання закону призвели до наслідків, які згідно ст. 68 Конституції України, принципам змагальності та диспозитивності є виключно особистою відповідальністю позивача.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї ж особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.

Зважаючи на те, що 26.10.2022 Товариству з обмеженою відповідальністю "Костопільський фанерний завод" вже було відмовлено у відкритті касаційного провадження на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2022 та рішення Господарського суду Рівненської області від 24.05.2022 у справі №918/1126/21, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 918/1126/21 на підставі пункту 3 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, 287, пунктом 3 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Костопільський фанерний завод" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2022 та рішення Господарського суду Рівненської області від 24.05.2022 у справі №918/1126/21.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Головуючий О.В. Васьковський

Судді В.В. Білоус

В.Я. Погребняк