Ухвала

від 10.11.2022 по справі 761/20087/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №761/20087/22 Слідчий суддя в суді першої інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/4174/2022 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції ОСОБА_2

Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2022 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2022 року, -

за участю:

прокурора ОСОБА_8 ,

власника майна ОСОБА_6 ,

представника власника майна ОСОБА_7 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2022 року задоволено клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 42021000000000647 від 25.03.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 330 КК України та накладено арешт на майно, яке вилучене у кримінальному провадженні № 42021000000000647 в ході проведення 20.09.2022 обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , з метою збереження речових доказів, із позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування таким майном, а саме на: предмети, схожі на грошові кошти різними номіналами загальною сумою 33 (тридцять три) тисячі Євро, 80 (вісімдесят) тисяч доларів США та 75 (сімдесят п`ять) тисяч гривень у 17 (сімнадцяти) пачках, перемотаних резинками, які упаковано до сейф пакету № 1956430, запечатаний скоч-стрічною у спосіб, що унеможливлює доступ без пошкодження упакування, з биркою з написом «Пакет №1», підписами слідчого, понятих та учасників обшуку, а також скріплений відтисками печатки «Для пакетів №2 СУ ГУ СБ України в АР Крим».

Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішення, яким відмовити в повному обсязі у задоволенні клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 поданого до Шевченківського районного суду міста Києва про арешт майна, яке було вилучене 20.09.2022 року під час проведення обшуку у квартирі за адресою АДРЕСА_1 на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва - в повному обсязі.

Зобов`язати старшого слідчої групи у кримінальному провадженні №42021000000000647 від 25.03.2021 року - слідчого 2 відділу 3 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України молодшого лейтенанта юстиції ОСОБА_10 негайно повернути (або забезпечити повернення) тимчасово вилученого майна.

Також апелянт просить дослідити докази надані прокурором до клопотання про арешт майна та докази надані власником майна та його представником на спростування доводів прокурора.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, щодане рішення прийняте із недотриманням норм кримінального процесуального законодавства України, є незаконним та не обґрунтованим.

Апелянт вказує на те, що на час проведення обшуку у органу досудового розслідування був відсутній судовий дозвіл на вилучення грошових коштів, більш того ухвала про дозвіл на проведення обшуку містила дані про відмову слідчому та прокурору про вилучення грошових коштів.

Рішення суду та постанова слідчого не містить опису (зазначення), які саме сліди злочину були виявлені слідчим на вилучених грошових коштах та яке значення мають ці кошти для доказування в кримінальних провадженнях з правовою кваліфікацією ч.3 ст.28 ч.5 ст.191, ч.3 ст.28 ч.3 ст. 212, ч.3 ст.28 ч.2 ст.330 КК України.

Аналіз доказів наданих до клопотання, не лише не підтверджує можливу причетність ОСОБА_6 та ТОВ «Сінсет» (де вона є директором) до інкримінованих злочинів, а навіть не підтверджує сам факт вчинення злочину.

Слідчим суддею взагалі не наведені мотиви з яких було ухвалене оскаржуване рішення. Судом не надана оцінка доказам сторони обвинувачення та не зазначена причина неврахування доказів поданих власником майна та її представником. Власником майна були надані документи, які підтверджують законність походження коштів та належність цих коштів їй та членам її сім`я.

При цьому під час проведення обшуку власником майна та її чоловіком надавалися пояснення слідчому щодо законності походження майна, надавалися документи, які підтверджують походження цих коштів.

Слідчим суддею в судовому рішенні не зазначено про відхилення доводів сторони обвинувачення що арешт необхідний для «припинення кримінальних правопорушень» та про «конфіскацію майна».

Арешт з підстав необхідності конфіскації майна, не може бути застосований в даному випадку оскільки ОСОБА_6 , не має статусу підозрюваного в кримінальному провадженні.

Відсутність «мотивів» неврахування вимоги про «припинення кримінальних правопорушень» на думку представника власника майна умисно проігноровано судом, оскільки в такому випадку необхідно було б обґрунтовувати загальні підстави застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Не надано оцінку обґрунтованості клопотання в частині«існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення»

Також апелянт зазначає, що слідчий суддя вийшов за межі розгляду клопотання про арешт майна та наклав арешт на майно, яке було вилучено за іншою адресою, а не за адресою за якою просив накласти арешт прокурор. При цьому від прокурора не надходило усне або письмове клопотання про уточнення прохальної частини клопотання про арешт майна.

Крім того апелянт вказує на те, що слідчий суддя вийшов за межі строків встановлених КПК України для розгляду клопотання про арешт майна.

Заслухавши доповідь судді, доводи власника майна та її представника в підтримку поданої апеляційної скарги, яку вони просили задовольнити у повному обсязі, з наведених в ній підстав, думку прокурора щодо поданої апеляційної скарги, яку він просив залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без зміни, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 , не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, ГСУ СБ України за процесуальним керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021000000000647 від 25.03.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 330 КК України.

Досудовим розслідуванням у даному кримінальному провадженні встановлено, що російськими комерційними структурами «група Борлас» та ЗАТ «РДТЕХ» (м. Москва), які співпрацюють з правоохоронними органами та силовим блоком країни-агресора, з метою організації віддаленого доступу до інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних мереж та систем державних установ, об`єктів критичної інфраструктури, банківського сектору України тощо для подальшого збору конфіденційної інформації в інтересах рф, а також тінізацїї національної економіки, на території України було зареєстровані та використовуються підконтрольні СГД: ТОВ «ОС Консалтінг» (ЄДРПОУ 32855605), ТОВ «РДТЕХ» (ЄДРПОУ 36081042), ТОВ «БСС Україна» (ЄДРПОУ 38956585), ТОВ «Сінсет» (ЄДРПОУ 30636241, минула назва ТОВ «БОРЛАС УКРАЇНА»).

При цьому, ТОВ «РДТЕХ» (дочірня структура ЗАТ «РДТЕХ», рф) першочергово створено як центр технічної підтримки програмних та апаратно- програмних рішень «Оracle», що передбачає безпосередній та віддалений доступ до автоматизованих систем державних та комерційних замовників. Зокрема, у 2009 році представниками російського ЗАТ «РДТЕХ» у приміщенні конференц-зали готелю «Либідь» (м. Київ) було офіційно представлено дочірнє підприємство ТОВ «РДТЕХ» та його директора ОСОБА_11 . У свою чергу у 2005 році ОСОБА_12 був призначений на посаду генерального директора ТОВ «Борлас Україна», з 2013 року віце-президент «групи Борлас» (РФ, відповідав за країни СНД та Східної Європи).

Крім того, встановлено, що група компаній «Борлас» в особі громадян рф, зокрема президента «групи Борлас» ОСОБА_13 , гендиректора ОСОБА_14 та інших з території рф здійснюють координацію фігурантів, які впроваджують на об`єктах критичної інфраструктури України програмне забезпечення, в тому числі російського походження, а також здійснюють віддалене адміністрування баз даних із залученням техперсоналу з території рф, що створює реальну загрозу витоку конфіденційної інформації до країни агресора.

Зокрема, протягом 2016-2020 років за результатами проведених конкурсних торгів, розпорядниками державних коштів: АТ «Державний експортно-імпортний банк України», АТ «Ощадбанк», Національним Банком України, Міністерством фінансів України, Центральною виборчою комісією, Державною службою фінансового моніторингу України, Центром обслуговування підрозділів Національної поліції України та іншими, на підставі укладених договорів, перераховано на адресу підприємств ТОВ «РДТЕХ», ТОВ «ОС Консалтінг», ТОВ «БСС України» кошти на суму понад 500 млн. грн. за послуги з технічної підтримки та примірники програмного/апаратного забезпечення, правовласником яких є іноземні корпорації «Oracle Nederland B.V.» та «IBM».

Суб`єкти господарської діяльності ТОВ «РДТЕХ», ТОВ «ОС Консалтінг» та ТОВ «БСС України» є пов`язаними юридичними особами, а публічні закупівлі проводяться за штучно завищеними цінами, у яких, відповідно до існуючих домовленостей з невстановленими службовими особами державних замовників, завідомо визначеним переможцем виступає одна з вказаних юридичних осіб.

Окрім того, посадові особи підприємств ТОВ «РДТЕХ», ТОВ «ОС Консалтінг» та ТОВ «БСС України», з метою мінімізації податкового навантаження, а також виведення бюджетних коштів у тіньовий сектор економіки для розподілу між учасниками протиправної схеми, використовують групу підприємств з ознаками фіктивності, а саме: іноземне підприємство «ЛОГІН» (код ЄДРПОУ 38204178), підприємство зі стопроцентним іноземним капіталом «ОРСІ» (код ЄДРПОУ 30403825), іноземне підприємство «І-АР-СІ» (код ЄДРПОУ 38204199) та інші, а також здійснюють виведення коштів за кордон за непрямими договорами постачання та у вигляді роялті.

Разом з тим, відповідно до наявних даних, ТОВ «РДТЕХ» є підконтрольним суб`єктом господарювання та неофіційно діє в інтересах АТ «РДТЕХ» (Російська Федерація, ОГРН 1025004859780, інн. 5037050092, засноване у 1992 році, офіційний сайт rdtex.ru), що здійснює аналогічну діяльність на території РФ та анексованої Автономної Республіки Крим, у тому числі в інтересах правоохоронних та інших державних структур країни-агресора, а саме: «Министерства внутренних дел РФ», «Федеральной службы по финансовому мониторингу», «Аналитического центра при правительстве РФ», «Федеральной миграционной службы», російських операторів телекомунікацій, банківських установ та інших.

Наявна інформація вказує, що АТ «РДТЕХ» може здійснювати віддалений доступ до корпоративних серверів групи пов`язаних суб`єктів господарської діяльності ТОВ «РДТЕХ», ТОВ «ОС Консалтінг», ТОВ «БСС України», в тому числі задіяних для технічної підтримки програмно-апаратного забезпечення, інтегрованого в інформаційно-телекомунікаційних системах державних установ, правоохоронних органів, операторів телекомунікацій, банківських установах тощо, в яких циркулює інформація з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена чинним законодавством України. Окрім того, посадові особи ТОВ «РДТЕХ», ТОВ «ОС Консалтінг», ТОВ «БСС України» шляхом використання спеціального програмного забезпечення через мережу Інтернет, під приводом проведення технічних робіт та обслуговування, періодично отримують доступ до інформаційних систем вищевказаних установ.

Зрештою, отримуючи доступ до інформаційних систем вищевказаних установ, працівники ТОВ «РДТЕХ», ТОВ «ОС Консалтінг», ТОВ «БСС України», без відома та дозволу власника, можуть здійснювати копіювання окремих сегментів баз даних, що містять конфіденційну інформацію, та яку у подальшому можуть передавати АТ «РДТЕХ» (РФ), яка в свою чергу може передавати її правоохоронним органам РФ для використання в оперативно-розшуковій діяльності, у т.ч. на території анексованого АР Криму та ОРДЛО.

Крім того, ТОВ «РДТЕХ», ТОВ «ОС Консалтінг», ТОВ «БСС Україна», а також ТОВ «Бізнес-програмне забезпечення», ТОВ «ВІ-Порт», ТОВ «Сінсет», ТОВ «БМС Консалтінг», ТОВ «БМС Сервіс» є пов`язаними між собою юридичними особами.

Під час реалізації протиправного механізму, ОСОБА_12 , ОСОБА_15 та ОСОБА_11 , які попередньо вступили в змову, будучи об`єднаними єдиним умислом та спільною метою у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень, здійснили неформальний розподіл замовників (клієнтів) між підконтрольними фігурантам юридичними особами та, відповідно, керуються таким розподілом функцій та обов`язків, серед яких ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , довірена особа ОСОБА_16 , директор ТОВ «Сінсет», за дорученням ОСОБА_16 контактує з керівництвом групи компаній «Борлас» (рф), вирішує організаційні та фінансові питання, залучає технічний персонал для організації віддаленого доступу під час надання послуг технічної підтримки, забезпечує проведення фіктивних фінансових операцій.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 фактично проживає в житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , в якому на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва 20.09.2022 проведено обшук, де серед іншого було виявлено та вилучено: предмети, схожі на грошові кошти різними номіналами загальною сумою 33 (тридцять три) тисячі Євро, 80 (вісімдесят) тисяч доларів США та 75 (сімдесят п`ять) тисяч гривень у 17 (сімнадцяти) пачках, перемотаних резинками, які упаковано до сейф пакету № 1956430, запечатаний скоч-стрічною у спосіб, що унеможливлює доступ без пошкодження упакування, з биркою з написом «Пакет №1», підписами слідчого, понятих та учасників обшуку, а також скріплений відтисками печатки «Для пакетів №2 СУ ГУ СБ України в АР Крим».

27.09.2022 прокурор першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, яке вилучене у кримінальному провадженні № 42021000000000647 в ході проведення 20.09.2022 обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , з метою збереження речових доказів, із позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування таким майном, а саме на предмети, схожі на грошові кошти різними номіналами загальною сумою 33 (тридцять три) тисячі Євро, 80 (вісімдесят) тисяч доларів США та 75 (сімдесят п`ять) тисяч гривень у 17 (сімнадцяти) пачках, перемотаних резинками, які упаковано до сейф пакету № 1956430, запечатаний скоч-стрічною у спосіб, що унеможливлює доступ без пошкодження упакування, з биркою з написом «Пакет №1», підписами слідчого, понятих та учасників обшуку, а також скріплений відтисками печатки «Для пакетів №2 СУ ГУ СБ України в АР Крим».

Дане клопотання прокурором до суду було направлено 21.09.2022 через Укрпошту, відповідно до накладної /а.с. 93/.

На обґрунтування вимог даного клопотання сторона обвинувачення послалась на те, що ОСОБА_6 не змогла надати достовірне підтвердження походження віднайдених в ході проведення обшуку речей, перелічених в п.1 вищевказаного переліку. Вказане майно 20.09.2022 визнано речовими доказами у цьому кримінальному провадженні, у зв`язку з тим, що вищевказані предмети, зовні схожі на грошові кошти можуть бути об`єктами дослідження в ході проведення різного роду експертиз, враховуючи санкцію одного із злочинів, досудове розслідування якого здійснюється в цьому кримінальному провадженні, яка передбачає в тому числі конфіскацію майна, таке майно матиме надалі значення як речових доказів й для судового розгляду.

Зважаючи на викладені обставини та з урахуванням необхідності збереження речових доказів, орган досудового розслідування прийшов до висновку про те, що є всі достатні підстави для накладення арешту на вищевказані речі з вищенаведених причин.

Відтак, з метою забезпечення збереження речових доказів, а також запобігання можливості їх приховування, знищення або відчуження, прокурор просив накласти арешт на вищезазначене майно.

06.10.2022 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва вказане клопотання прокурора було задоволено.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя, дослідивши викладені у клопотанні доводи, надані матеріали та прийшов до висновку, що клопотання прокурора підлягало задоволенню, оскільки вилучене майно має значення для кримінального провадження, так як зберегло на собі сліди злочину, містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто містить ознаки речових доказів, зазначених в ст. 98 КПК України та визнане речовими доказами відповідною постановоюслідчого в ОВС 1 відділу слідчого управління ГУ СБ України в АР Крим капітана юстиції ОСОБА_17 від 20.09.2022 року про визнання речовими доказами та визначення їх місця відповідального зберігання.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були досліджені матеріали судового провадження, а також взято до уваги письмову заперечення представника власника майна, які були подані до суду до початку розгляду клопотання про арешт вище зазначеного майна, з`ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При винесенні ухвали слідчим суддею, у відповідності до вимог КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, зокрема наявність факту вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 330 КК України та можливе відношення вилученого майна до обставин кримінального провадження що розслідується в межах кримінального провадження№ 42021000000000647 від 25.03.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 330 КК України.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права особи з потребами кримінального провадження.

Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

У даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно, а саме грошові кошти, які вилучені в ході проведення 20.09.2022 обшуку за місцем фактично проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , відповідають критеріям визначених ст. 98 КПК України. Оскільки відповідно до постанови слідчого в ОВС 1 відділу слідчого управління ГУ СБ України в АР Крим капітана юстиції ОСОБА_17 від 20.09.2022 року про визнання їх речовими доказами, встановлено, що вони можуть містити відомості, які можуть бути використанні як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час цього кримінального провадження та можуть бути предметом чи набуті кримінально протиправним шляхом. Тобто є речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні, а тому слідчим суддею арешт накладено обґрунтовано, за наявності для цього достатніх правових підстав.

Також, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

З урахуванням цього слідчий суддя встановив належні правові підстави, передбачені ч.ч. 1, 2, 3ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вищевказане майно, що відповідає критеріям, передбаченимст. 98 КПК України, всупереч доводам апелянта.

В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Таким чином, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, за наявності для цього підстав відповідає вимогам КПК України. Матеріали судового провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні.

Доводи апеляційної скарги щодо порушень судом норм КПК України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Всупереч твердженням апелянта слідчим суддею враховано, що у відповідності до вимог ч. 7 ст. 236 КПК України, при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном

З урахуванням зазначеного твердження апелянта, що на час проведення обшуку у органу досудового розслідування був відсутній судовий дозвіл на вилучення грошових коштів, більш того ухвала про дозвіл на проведення обшуку містила дані про відмову слідчому та прокурору про вилучення грошових коштів, не спростовує висновків слідчого судді, оскільки в даному випадку вилучене майно є тимчасово вилученим.

Посилання апелянта на те, що під час обшуку було надано докази на підтвердження приналежності грошових коштів та їх законність, мають бути перевіренні під час досудового розслідування органом, що проводить досудове розслідування з урахуванням обставин кримінального провадження.

Однак є слушними доводи апеляційної скарги в частині того, що слідчим суддею не дотримано процесуального строку для розгляду клопотання про арешт майна. Проте дана обставина не може бути безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали. Більш того, як вбачається з матеріалів клопотання слідчим суддею вживалися заходи, щодо забезпечення участі всіх учасників в судовому засідання, для розгляду вказаного клопотання, що потягло за собою недотримання процесуального строку.

Посилання апелянта на те, що слідчий суддя вийшов за межі розгляду клопотання про арешт майна та наклав арешт на майно, яке було вилучено за іншою адресою, а не за адресою за якою просив накласти арешт прокурор не знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду та спростовується матеріалами клопотання.

Враховуючи всі обставини в їх сукупності, слідчий суддя дійшов вірного висновку, що в даному конкретному випадку, накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, забезпечить справедливу рівновагу між суспільним інтересом та правомірною метою, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовують - арешт та метою, яку прагнуть досягти збереження речових доказів, оскільки існують обставини, які підтверджують, що їхнє незастосування може призвести до незворотних наслідків.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на вказане майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційної скарги стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Всі інші підстави з яких апелянт вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, не є безумовними підставами для її скасування та підлягають з`ясуванню судом під час розгляду справи по суті.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,

п о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2022 року, - залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4