Рішення

від 22.11.2022 по справі 320/5788/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2022 року справа №320/5788/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Київській області), в якому позивач просить суд зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) страховий стаж в період роботи в КП "Березанський ККП" (код ЄДРПОУ 03803768) з січня 2021 року по травень 2022 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона у період з 02.07.2018 по 30.05.2022 перебувала у трудових відносинах з КП «Березанський ККП», зокрема, у період з 02.07.2018 по 01.07.2018 працювала на посаді юрисконсульта, та з 02.07.2018 по 30.05.2022 - на посаді менеджера персоналу. Після звільнення з роботи 30.05.2022 позивач стала на облік як безробітна в Березанську міську філію Київського обласного центру зайнятості, де їй було повідомлено, що до страхового стажу позивачу не зараховано період роботи у КП «Березанський ККП» з 01.01.2021 по 30.05.2022, у зв`язку з чим нарахування допомоги по безробіттю буде здійснено без урахування вказаного стажу роботи.

06.06.2022 позивач звернулась до відповідача із заявою, в якій просила зарахувати їй до страхового стажу період роботи у КП «Березанський ККП» з січня 2021 року по травень 2022 року, надавши всі необхідні документи, проте листом від 17.06.2022 відповідач відмовив позивачу у зарахуванні вказаного періоду роботи до страхового стажу, мотивуючи це тим, що КП «Березанський ККП» має заборгованість по сплаті єдиного внеску.

На думку позивача, така позиція відповідача є протиправною та суперечить основним конституційним засадам у сфері соціального захисту, адже позивач не повинен відповідати за незалежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.07.2022 відкрито провадження в адміністративній справі №320/5788/22, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

12.08.2022 до суду надійшов відзив ГУ ПФУ у Київській області, в якому відповідач позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що до страхового стажу позивача правомірно та обґрунтовано не було зараховано період роботи з 01.01.2021 по 30.05.2022 в КП «Березанський ККП», оскільки відповідно до Центрального сховища даних обліку сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України Комунальне підприємство «Березанський комбінат комунальних підприємств виконавчого комітету Березанської міської ради» (код ЄДРПО 03803768) станом на 01.06.2022 має заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску, яка включає також періоди з січня 2021 року по травень 2022 року. Враховуючи викладене, страховий стаж позивачу буде зараховано після погашення КП «Березанський ККП» боргу в повному обсязі.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , виданим Березанським МВ ГУ МВС України в Київській області 17.11.1998 (а.с.6-10).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 25.09.2017 по 30.05.2022 перебувала у трудових відносинах з Комунальним підприємством «Березанський комбінат комунальних підприємств виконавчого комітету Березанської міської ради» (код ЄДРПО 03803768), працюючи у період з 25.09.2017 по 01.07.2018 на посаді юрисконсульта, а з 02.07.2018 по 30.05.2022 на посаді менеджера з персоналу, що підтверджується записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 від 25.07.1990 (а.с.28-29).

ОСОБА_1 , менеджер з персоналу Комунального підприємстві «Березанський комбінат комунальних підприємств виконавчого комітету Березанської міської ради» наказом від 30.05.2022 №49к було звільнено із займаної посади за угодою сторін згідно із ч. 1 ст. 36 КЗпП (а.с.15).

Після звільнення ОСОБА_1 звернулася до Березанської міської філії Київського обласного центру зайнятості для отримання допомоги по безробіттю.

Наказом Березанської міської філії Київського обласного центру зайнятості від 01.06.2022 № НТ220501 позивачу надано статус безробітної, що не заперечується відповідачем та підтверджується записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 від 25.07.1990 (а.с.30).

Як зазначає позивач у позовній заяві, після призначення допомоги по безробіттю їй стало відомо, що при нарахуванні допомоги по безробіттю не буде зараховано стаж роботи у КП «Березанський ККП» з 01.01.2021 по 30.05.2022.

06.06.2022 позивач звернулась до відповідача із заявою від 02.06.2022 (а.с.12), в якій просила зарахувати їй до страхового стажу період роботи у КП «Березанський комбінат комунальних підприємств виконавчого комітету Березанської міської ради» з січня 2021 року по травень 2022 року, надавши довідки Комунального підприємстві «Березанський комбінат комунальних підприємств виконавчого комітету Березанської міської ради» від 31.05.2022 №70 та №71 про нарахування та виплату ОСОБА_1 заробітної плати за 2021-2022 роки (а.с.16, 17).

Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 17.06.2022 №3854-7418/Т-02/8-1000/22 позивачу відмовлено у зарахуванні стажу період роботи у КП «Березанський комбінат комунальних підприємств виконавчого комітету Березанської міської ради» з січня 2021 року по травень 2022 року (а.с.14).

Відмова мотивована тим, що до Центрального сховища даних обліку сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України Комунальне підприємство «Березанський комбінат комунальних підприємств виконавчого комітету Березанської міської ради» (код ЄДРПО 03803768) станом на 01.06.2022 має заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску, яка включає також періоди з січня 2021 року по травень 2022 року. Повідомлено, що страховий стаж ОСОБА_1 буде зараховано після погашення КП «Березанський комбінат комунальних підприємств виконавчого комітету Березанської міської ради» боргу в повному обсязі.

Вважаючи поведінку відповідача такою, що порушує її право на отримання допомоги по безробіттю в належному розмірі, що зумовлено відмовою відповідача зарахувати до страхового стажу спірний період роботи, позивач звернулася до суду за його захистом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Суд зазначає, що з`ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, яке оскаржується.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона у період з 02.07.2018 по 30.05.2022 перебувала у трудових відносинах з КП «Березанський ККП», зокрема, у період з 02.07.2018 по 01.07.2018 працювала на посаді юрисконсульта, та з 02.07.2018 по 30.05.2022 - на посаді менеджера персоналу. Після звільнення з роботи 30.05.2022 позивач стала на облік як безробітна в Березанську міську філію Київського обласного центру зайнятості, де їй було повідомлено, що до страхового стажу позивачу не зараховано період роботи у КП «Березанський ККП» з 01.01.2021 по 30.05.2022, у зв`язку з чим нарахування допомоги по безробіттю буде здійснено без урахування вказаного стажу роботи.

За змістом частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС).

Відповідно до частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 4 КАС позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду.

Системний аналіз положень статей Конституції України та КАС свідчить, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України у рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «прав» має один і той же зміст.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи-позивача, яка стверджує про їх порушення з боку відповідача.

Наведені вище положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає начебто певні акти чи положення норм законодавства впливають на його правове становище.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу захисту встановлюється при розгляді справи по суті. За відсутності бодай одного випадку реального порушення прав, свобод чи інтересів позивача спірним актом, захист таких прав стає неможливим, а отже й відсутні підстави для задоволення позову.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16, від 15 серпня 2019 року у справі №1340/4630/18.

Аналіз таких положень у зв`язку з їх застосуванням у даній справі свідчить про те, що необхідність зобов`язання відповідача включити спірний період роботи до страхового стажу зумовлена тим, що не зарахування такого періоду до страхового стажу вплинуло на розмір нарахування позивачу допомоги по безробіттю.

Отже, позивачем доведено його порушене право на отримання допомоги по безробіттю в належному розмірі із необхідністю врахування спірного періоду роботи до страхового стажу.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 № 1533-III (далі - Закон № 1533-III).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1533-ІІІ загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) це система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Частиною першою статті 4 цього Закону встановлено, що страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи - підприємці.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 1533-ІІІ право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.

Одним із видів такого забезпечення є допомога по безробіттю.

За правилами статті 22 Закону № 1533-ІІІ право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, особи, зазначені у частині другій статті 6 цього Закону, особи, зазначені в абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.

Відповідно до частин першої, другої статті 21 цього Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.

Страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а за періоди до його запровадження - у порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Отже, страховий стаж обчислюється як сума періодів, протягом яких особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та сплачувала страхові внески особисто або через рахунки роботодавця та роботодавцем.

За змістом пункту 14 частини першої статті 1 Закону № 1533-III страхові внески це кошти відрахувань на страхування на випадок безробіття, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», кошти єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, спрямовані на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття відповідно до пропорцій, визначених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI).

Статтею 4 цього Закону встановлено перелік осіб, які є платниками єдиного внеску це, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний пред`являти на вимогу застрахованої особи, на користь якої він сплачує єдиний внесок, повідомлення про взяття на облік як платника єдиного внеску та надавати інформацію про сплату єдиного внеску, в тому числі у письмовій формі.

З цим правом кореспондується обов`язок такого платника своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI), який підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята статті 9 Закону № 2464-V).

Водночас, у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина одинадцята статті 9 Закону № 2464-VI).

Як встановлено судом, спір між сторонами виник щодо не зарахування відповідачем до страхового стажу ОСОБА_1 періоду її роботи з 01.01.2021 по 30.05.2022 в КП «Березанський комбінат комунальних підприємств виконавчого комітету Березанської міської ради» (код ЄДРПУ 03803768) у зв`язку із тим, що до Центрального сховища даних обліку сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України Комунальне підприємство «Березанський комбінат комунальних підприємств виконавчого комітету Березанської міської ради» станом на 01.06.2022 має заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску, яка включає також періоди з січня 2021 року по травень 2022 року.

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 26 Закону № 2464-VI адміністративну відповідальність за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску несуть посадові особи платників єдиного внеску.

Пенсійний фонд України є органом, уповноваженим відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом (стаття 1 Закону № 2464-VI).

Виходячи зі змісту наведених норм, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи, підлягають обов`язковій сплаті, незалежно від фінансового стану платника, і є гарантією матеріального забезпечення особи на випадок її безробіття. Відповідальність за порушення умов та порядку сплати таких внесків покладено на платника єдиного внеску та його посадових осіб.

Водночас особи, які сплачують такі внески через роботодавця, без сприяння державних органів позбавлені можливості безпосередньо і оперативно впливати на повноту і своєчасність такої сплати, що, фактично, у випадку неповної чи несвоєчасної сплати, означатиме порушення їх прав на отримання соціальних гарантій.

Таким чином, несплата підприємством страхових внесків не може бути підставою для позбавлення права застрахованої особи на отримання соціальних гарантій, оскільки це призведе до порушення принципу рівності перед законом.

Також механізм державного соціального страхування передбачає відповідні державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав.

Несплата роботодавцем обов`язкових страхових внесків не є підставою для позбавлення застрахованої особи права на отримання соціальних гарантій у випадку настання страхового випадку.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 752/20612/17.

Суд звертає увагу, що фактично, внаслідок невиконання КП «Березанський комбінат комунальних підприємств виконавчого комітету Березанської міської ради» обов`язку по сплаті страхових внесків позивач позбавлений соціальної захищеності (отримання належного матеріального забезпечення на випадок безробіття), що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту, передбаченим статтею 46 Конституції України.

Як вбачається з матеріалів справи, з січня 2021 року по травень 2022 року позивачу була нарахована та виплачена заробітна плата, що підтверджується довідками Комунального підприємства «Березанський комбінат комунальних підприємств виконавчого комітету Березанської міської ради» від 31.05.2022 №70 та №71 про нарахування та виплату ОСОБА_1 заробітної плати з січня 2021 року по травень 2022 року (а.с.16, 17).

Крім того, відповідно до наявних в матеріалах справи Індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), виданих ГУ ПФУ у Київській області щодо ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ), позивач у період з 01.01.2021 по 30.05.2022 дійсно працювала в КП «Березанський комбінат комунальних підприємств виконавчого комітету Березанської міської ради» (код ЄДРПОУ 03803768) та отримувала від цієї юридичної особи у спірний період заробітну плату щомісяця у вказаних в Індивідуальних відомостях про застраховану особу сумах, однак, нараховані на суму заробітної плати страхові внески (ЄСВ) роботодавцем (страхувальником) сплачені не були.

Оскільки з наявних у справі письмових доказів слідує, що в період з 01.01.2021 по 30.05.2022 позивачеві була нарахована та виплачена заробітна плата, на яку, в свою чергу, нараховувалися страхові внески, а протягом вказаного періоду позивач був включений до поданої КП «Березанський комбінат комунальних підприємств виконавчого комітету Березанської міської ради» звітності про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у відповідача були відсутні підстави не зараховувати до страхового стажу позивача період його роботи з 01.01.2021 по 30.05.2022 в КП «Березанський ККП Виконавчого комітету Березанської міської ради, тим більше, що відповідними записами трудової книжки позивача підтверджено факт його роботи у ці періоди в КП «Березанський комбінат комунальних підприємств виконавчого комітету Березанської міської ради», а несплата страхових внесків відбулася через вину роботодавця (страхувальника), у зв`язку із чим позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством - страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, зокрема, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а, отже, наявність заборгованості КП «Березанський комбінат комунальних підприємств виконавчого комітету Березанської міської ради» по страхових внесках не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи, підтверджених даними трудової книжки.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон №1058-IV) передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до Закону №1058-IV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно із статтею 20 Закону №1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до статті 106 Закону №1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За змістом вищезазначених норм, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення позивачки права на захист шляхом не зарахування спірного періоду до страхового стажу.

Таким чином, позивачка не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періодів її роботи.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 04 вересня 2018 року у справі № 482/434/17.

При цьому, судом враховується, що за правовою позицією Європейського Суду з прав людини, право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (рішення у справі «Хонякіна проти Грузії» (Khoniakina v. Georgia), №17767/08, пункт 72, від 19 червня 2012 року). Європейський Суд наголошував на тому, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (рішення у справі «Формер Кінг Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-ХІІ).

Враховуючи викладене, суд вважає, що спірний період підлягає зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 , що зумовлює наявність у позивача права на зарахування такого періоду роботи до страхового стажу.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

З урахуванням тієї обставини, що дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб`єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку задоволення позову в частині дій зобов`язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню шляхом зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період роботи в Комунальному підприємстві «Березанський комбінат комунальних підприємств виконавчого комітету Березанської міської ради» (код ЄДРПОУ 03803768) з 01.01.2021 по 30.05.2022.

Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем за звернення з позовною заявою судовий збір у розмірі 992,40 грн., згідно із дублікатом квитанції №Р25А22549610D767217 від 06.07.2022, підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548, місцезнаходження: 08500, Київська область, місто Фастів, вул. Саєнка Андрія, будинок 10) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) період роботи в Комунальному підприємстві «Березанський комбінат комунальних підприємств виконавчого комітету Березанської міської ради» (код ЄДРПОУ 03803768) з 01.01.2021 по 30.05.2022.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548, місцезнаходження: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення суду складено 22.11.2022.

Суддя Кушнова А.О.