Постанова

від 08.08.2023 по справі 320/5788/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/5788/22 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Карпушової О.В.

Мєзєнцева Є.І.

При секретарі: Шепель О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Київській області), в якому просила:

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) страховий стаж в період роботи в КП "Березанський ККП" (код ЄДРПОУ 03803768) з січня 2021 року по травень 2022 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що незважаючи на те, що позивач є застрахованою особою, а її стаж підтверджується трудовою книжкою, відповідачем протиправно, всупереч правовим положенням Конституції України, Закону України №2464 та Закону України №1533, не зараховано до її страхового стажу спірні періоди роботи, чим порушено право позивача на соціальне забезпечення.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року даний позов задоволено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періодів її роботи.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі ГУ ПФУ у Київській області зазначає, що страховий стаж позивачу буде зараховано після погашення КП "Березанський ККП" боргу по сплаті єдиного соціального внеску в повному обсязі.

Відзив від позивача на апеляційну скаргу відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На виконання вимог вказаної статті колегія суддів переглядає оскаржуване рішення з тих підстав та щодо тих обставин, на які посилається відповідач у своїй скарзі.

Відповідно до п.3 ч.1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Приймаючи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , виданим Березанським МВ ГУ МВС України в Київській області 17.11.1998 року (а.с.6-10).

ОСОБА_1 у період з 25.09.2017 року по 30.05.2022 року перебувала у трудових відносинах з Комунальним підприємством «Березанський комбінат комунальних підприємств виконавчого комітету Березанської міської ради» (код ЄДРПО 03803768)(далі - КП «Березанський ККП»), працюючи у період з 25.09.2017 року по 01.07.2018 року на посаді юрисконсульта, а з 02.07.2018 року по 30.05.2022 року на посаді менеджера з персоналу, що підтверджується записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 від 25.07.1990 року (а.с.28-29).

ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади менеджера з персоналу Комунального підприємстві «Березанський комбінат комунальних підприємств виконавчого комітету Березанської міської ради» наказом від 30.05.2022 №49к за угодою сторін згідно із ч. 1 ст. 36 КЗпП (а.с.15).

Після звільнення ОСОБА_1 звернулася до Березанської міської філії Київського обласного центру зайнятості для отримання допомоги по безробіттю.

Наказом Березанської міської філії Київського обласного центру зайнятості від 01.06.2022 року № НТ220501 позивачу надано статус безробітної, що підтверджується записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 від 25.07.1990 року (а.с.30).

Як зазначає позивач у позовній заяві, після призначення допомоги по безробіттю їй стало відомо, що при нарахуванні допомоги по безробіттю не буде зараховано стаж роботи у КП «Березанський ККП» з 01.01.2021 року по 30.05.2022 року.

06.06.2022 року позивач звернулась до відповідача із заявою від 02.06.2022 року (а.с.12), в якій просила зарахувати їй до страхового стажу період роботи у КП «Березанський ККП» з січня 2021 року по травень 2022 року, надавши довідки КП «Березанський ККП» від 31.05.2022 року №70 та №71 про нарахування та виплату ОСОБА_1 заробітної плати за 2021-2022 роки (а.с.16, 17).

Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 17.06.2022 року №3854-7418/Т-02/8-1000/22 позивачу відмовлено у зарахуванні стажу період роботи у КП «Березанський ККП» з січня 2021 року по травень 2022 року (а.с.14).

Відмова мотивована тим, що до Центрального сховища даних обліку сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України Комунальне підприємство «Березанський комбінат комунальних підприємств виконавчого комітету Березанської міської ради» (код ЄДРПО 03803768) станом на 01.06.2022 року має заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску, яка включає також періоди з січня 2021 року по травень 2022 року. Повідомлено, що страховий стаж ОСОБА_1 буде зараховано після погашення КП «Березанський ККП» боргу в повному обсязі.

Вважаючи дії відповідача щодо незарахування до страхового стажу спірних періодів роботи протиправними, а свої права порушеними, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, суд виходить з такого.

У Рішенні від 7 листопада 2018 року № 9-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що право громадян на соціальний захист є комплексним, його зміст визначають як Конституція, так і закони України. Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України складовими права громадян на соціальний захист є право на забезпечення їх у разі: 1) повної, часткової або тимчасової втрати працездатності; 2) втрати годувальника; 3) безробіття з незалежних від них обставин; 4) старості; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 № 1533-III (далі - Закон № 1533-III).

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону № 1533-ІІІ загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - це система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Частиною 1 статті 4 цього Закону встановлено, що страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи - підприємці.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону № 1533-ІІІ право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.

Одним із видів такого забезпечення є допомога по безробіттю.

За правилами статті 22 Закону № 1533-ІІІ право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, особи, зазначені у частині другій статті 6 цього Закону, особи, зазначені в абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 21 цього Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.

Страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а за періоди до його запровадження - у порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Отже, страховий стаж обчислюється як сума періодів, протягом яких особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та сплачувала страхові внески особисто або через рахунки роботодавця та роботодавцем.

За змістом пункту 14 частини 1 статті 1 Закону № 1533-III страхові внески - це кошти відрахувань на страхування на випадок безробіття, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», кошти єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, спрямовані на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття відповідно до пропорцій, визначених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI).

Статтею 4 цього Закону встановлено перелік осіб, які є платниками єдиного внеску це, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний пред`являти на вимогу застрахованої особи, на користь якої він сплачує єдиний внесок, повідомлення про взяття на облік як платника єдиного внеску та надавати інформацію про сплату єдиного внеску, в тому числі у письмовій формі.

З цим правом кореспондується обов`язок такого платника своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI), який підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 9 Закону № 2464-V).

Водночас, у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина 11 статті 9 Закону № 2464-VI).

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1058-IV) передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до Закону №1058-IV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно із статтею 20 Закону №1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до статті 106 Закону №1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що несплата роботодавцем обов`язкових страхових внесків не є підставою для позбавлення застрахованої особи права на отримання соціальних гарантій у випадку настання страхового випадку.

Основним документом, що підтверджує стаж роботи позивача є трудова книжка, копія якої наявна в матеріалах справи.

З трудової книжки вбачається, що ОСОБА_1 у період з 25.09.2017 року по 30.05.2022 року перебувала у трудових відносинах з Комунальним підприємством «Березанський комбінат комунальних підприємств виконавчого комітету Березанської міської ради».

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що з січня 2021 року по травень 2022 року позивачу була нарахована та виплачена заробітна плата, що підтверджується довідками Комунального підприємства «Березанський комбінат комунальних підприємств виконавчого комітету Березанської міської ради» від 31.05.2022 року №70 та №71 року.

Також матеріали справи містять Індивідуальні відомості про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), видані ГУ ПФУ у Київській області щодо ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ). З даних відомостей вбачається, що позивач у період з 01.01.2021 року по 30.05.2022 року дійсно працювала в КП «Березанський комбінат комунальних підприємств виконавчого комітету Березанської міської ради» (код ЄДРПОУ 03803768) та отримувала від цієї юридичної особи у спірний період заробітну плату щомісяця у вказаних в Індивідуальних відомостях про застраховану особу сумах, однак, нараховані на суму заробітної плати страхові внески (ЄСВ) роботодавцем (страхувальником) сплачені не були.

Таким чином, в період з 01.01.2021 року по 30.05.2022 року ОСОБА_1 була нарахована та виплачена заробітна плата, на яку, в свою чергу, нараховувалися страхові внески. Однак, такі внески не були сплачені роботодавцем (страхувальником).

Таким чином, аналізуючи норми законодавства, суд апеляційної інстанції вважає відмову відповідача в зарахуванні до страхового стажу спірного в цій справі періоду - протиправною.

Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Позивич не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи.

Питання застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах уже вирішувалось Верховним Судом у постанові від 09.09.2019 року у справі №242/5448/16-а.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду не спростовують.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

З наведеного вище колегія суддів приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 08 серпня 2023 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев