Постанова

від 21.11.2022 по справі 640/24334/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/24334/21 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Ключкович В.Ю.

Парінов А.Б.

за участі:

секретар с/з Піскунова О.Ю.

пр-к відповідача Мовсисян В.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайбуд Груп» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Скайбуд Груп» звернулося з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 12 серпня 2021 року №0609310701, №0609290701, №0609300701.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з ухваленим судом першої інстанції рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування всіх обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно, оскільки під час проведення перевірки не підтверджено факт отримання робіт (послуг) від контрагента ТОВ «ФРОНТОН ІНЖИНІРИНГ». Крім того, апелянт зазначив про наявність судових ухвал, прийнятих в межах кримінальних проваджень.

З огляду на зазначене, апелянт вважає, що неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а також не повне з`ясування обставин справи мало наслідком прийняття незаконного та необґрунтованого рішення, яке відповідно до положень ст. 317 КАС України підлягає скасуванню.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16 листопада 2022 року.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судове засідання, призначене на 16 листопада 2022 року не відбулось, у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці.

Повісткою-повідомленням Шостого апеляційного адміністративного суду призначено наступне судове засідання у даній справі на 21 листопада 2022 року.

У судове засідання позивач не з`явився та явку уповноваженого представника до суду не забезпечив. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу задовольнити.

Керуючись приписами ч. 2 ст. 313 КАС України, суд протокольною ухвалою вирішив здійснити апеляційний розгляд справи за даною явкою.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що Головне управління ДПС у місті Києві у період з 30 червня 2021 року по 20 липня 2021 року на підставі направлень від 30 червня 2021 року №11858/26-15-07-01-03, №11859/26-15-07-01-03, №11893/26-15-07-09-06, №11767/26-15-07-07-01, відповідно до статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2021 рік, на підставі наказу Головного управління ДПС у місті Києві від 31 травня 2021 року №4440-п (зі змінами унесеними наказом від 28 травня 2021 року №4405-п) проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайбуд Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2017 року по 31 березня 2021 року, валютного - за період з 01 січня 2017 року по 31 березня 2021 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 січня 2017 року по 31 березня 2021 року та іншого законодавства за відповідний період, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки, за результатами якої складено відповідний акт перевірки №58369/Ж5/26-15-07-01-03/39861149 від 27 липня 2021 року.

Перевіркою встановлено порушення платником податків:

- п. 44.1 ст. 44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України №996-ХІV, п. 5 та п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року №20 у результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся у загальній сумі 552 711,00 грн., в тому числі за 2018 рік у сумі 443 920,00 грн., за 2019 рік у сумі 108 791,00 грн. та завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у загальній сумі 3 567 519,00 грн., в т.ч. за 2020 рік у сумі 3 567 519,00 грн., за І квартал 2021 року у сумі 3 567 519,00 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, у загальній сумі 900 000,00 грн., в т.ч. за липень 2018 року в сумі 141 590,00 грн., за серпент 2018 року у сумі 51 948,00 грн., за вересень 2018 року в сумі 306 462,00 грн., за березень 2019 року в сумі 233 334,00 грн., за лютий 2020 року в сумі 104 467,00 грн., за березень 2020 року в сумі 30 421,00 грн., за квітень 2020 року в сумі 31 778,00 грн.;

- п. 57.3 ст. 57, п.п.14.1.39 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість, визначеного податковим повідомленням-рішенням №0020231207 від 07 серпня 2017 року в загальній сумі 1 041,13 грн.;

- п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України, розділу 8 наказу №1588 від 09 грудня 2011 року Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів» в частині неподання повідомлення про наявні в СГ об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність (повідомлення за формою 20-ОПП);

- ст. 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 6 розділу IV Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Загальні вимоги до фінансової звітності», в частині затвердження наказу (положення) про обліку політику на підприємстві;

- ст. 1, ч. 5 ст. 8, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 6 розділу IV Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Загальні вимоги до фінансової звітності» в частині не затвердження наказу (положення) про облікову політику на підприємстві;

- пп. 1.5 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ, пп.1.6 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ, пп.168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп.168.4.4 п. 168.4 ст. 168, п.57.1 ст.57, п.54.2 ст. 54, п.87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, в результаті чого несвоєчасно було сплачено до бюджету в періоді, що перевірявся, військовий збір за лютий 2020 року, за березень 2020 року, за квітень 2020 року, серпень 2020 року, вересень 2020 року;

- ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та п. 6 ч. 3 р. IV «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України №449 від 20 квітня 2015 року, згідно яких суми єдиного внеску нарахованого за відповідний календарний місяць сплачуються платниками на пізніше 20 числа наступного місяця.

На підставі висновків акта перевірки 12 серпня 2021 року Головним управлінням ДПС у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення:

- №0609300701, яким зменшено позивачу суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3 567 519,00 грн.;

- №0609290701, на підставі якого ТОВ «ФРОНТОН ІНЖИНІРИНГ» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1 125 000,00 грн., в т.ч. 900 000,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 225 000,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0609310701, у відповідності до якого Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 690 889,00 грн., в т.ч. 552 711,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 138 178,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вважаючи оскаржувані рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Також, не подано відповідачем належних та достатніх доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

За пп. 14.1.27 п. 14.1 статті 14 ПК України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням п.п. 138.2, 138.11 цієї статті, п.п. 140.2-140.5 ст. 140, ст.ст. 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В силу вимог п.п.14.1.181 п. 14.1 ст.14 ПК України - податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.

Підпунктом «а» пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198 ПК України закріплено право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до вимог п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 ст. 200 ПК України визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

У силу вимог п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону - первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст. 9 вказаного Закону - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документа не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Таким чином, оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, які пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податку, а також відповідають змісту й обсягу, відображеному в укладених платником податку договорах та складених на їх підставі первинних документах, тому у разі якщо певна господарська операція не здійснювалась, визначення податкового кредиту було б безпідставним і сума ПДВ не підлягала би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, а також доказів сплати постачальнику сум ПДВ у складі вартості товару.

З матеріалів справи убачається, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок контролюючого органу щодо непідтвердження здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «ФРОНТОН ІНЖИНІРИНГ».

Як встановлено судом першої інстанції, 22 червня 2018 року між ТОВ «Скайбуд Груп» (генпідрядник) та ТОВ «ФРОНТОН ІНЖИНІРИНГ» (підрядник) укладено договір підряду №27/06 на виконання окремих видів та комплексів робіт, предметом якого визначено, що генпідрядник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконання будівельно-монтажних робіт по об`єкту «Реконструкція з влаштуванням надбудови житлового будинку на вул. Дмитрівській, 60/19 у Шевченківському районі м. Києва (завершення будівельних робіт та прокладання зовнішніх інженерних мереж), а Генпідрядник зобов`язується прийняти та оплатити належним чином виконані роботи в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Об`єктом будівництва (виконання робіт) є «Реконструкція з влаштуванням надбудови житлового будинку на вул. Дмитрівській, 60/19 у Шевченківському районі м. Києва (завершення будівельних робіт та прокладання зовнішніх інженерних мереж)» (п.1.2 договору).

Згідно пункту 1.3 договору склад та обсяги Робіт, що є предмет Договору, визначаються окремими додатковими угодами до цього Договору та можуть бути переглянуті в процесі виконання Робіт у разі внесення змін до проектної документації, а також можуть бути зменшені залежно від реального фінансування виконуваних робіт Замовником будівництва.

Замовником будівництва об`єкта є Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд».

У відповідності до пункту 2.1 договору строк виконання робіт визначається в додаткових угодах до договору. Виконання Робіт здійснюється відповідно до календарного графіку виконання робіт, в якому визначаються дати початку та закінчення всіх видів та комплексів (етапів) Робіт. Датою закінчення виконання Робіт вважається дата їх прийняття Генпідрядником. Виконання Робіт може бути закінчено достроково тільки за згодою Генпідрядника.

Загальна вартість (Договірна ціна) Робіт за Договором є динамічною та становить загальну суму, на яку підписано Сторонами додаткові угоди до цього Договору та відповідні Акти приймання виконаних будівельних робіт (Примірні форма №КБ-2-в) і Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (Примірна форма №КБ-3).

Пунктом 11.1 договору визначено, що розрахунки за виконані Роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість (акт приймання виконаних будівельних робіт (Примірна форма №КБ-2-в), Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (Примірна форма №КБ-3) з урахуванням вимог розділу ХІ цього Договору.

Розрахунки здійснюються на підставі: актів приймання виконаних будівельних робіт (Примірна форма №КБ-2-в); довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (Примірна форма №КБ-3).

Оплата виконаних Робіт здійснюється Генпідрядником шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті (гривні) на розрахунковий рахунок Підрядника, вказаний у розділі ХІХ цього Договору, протягом 190 календарних днів після підписання Сторонами документів, вказаних у п. 11.3 цього Договору (п.11.1-11.3).

Згідно пункту 12.1 договору приймання-передача виконаних Робіт проводиться у порядку встановленому чинним законодавством України, шляхом підписання та скріплення печатками Сторін документів вказаних в п. 11.3 цього Договору у відповідності до п. 11.2 цього Договору.

30 листопада 2018 року між сторонами договору укладено та підписано додаткову угоду №1 до договору підряду №27/06 від 22 червня 2018 року, якою визначено, що Підрядник виконує наступні роботи «Улаштування НВФ та фасаду скріпленої теплоізоляції», згідно Договірної ціни - Додаток №1 до цієї Додаткової угоди по об`єкту «Реконструкція з влаштуванням надбудови житлового будинку по вул. Дмитрівській 60/19 в Шевченківському районі м. Києва (завершення будівельних робіт та прокладання зовнішніх інженерних мереж)».

Вартість робіт, що зазначені в п. 1 даної Додаткової угоди становить 5 531 780,00 грн., крім того ПДВ 20 % - 1 106 356,00 грн., разом з ПДВ - 6 638 136,00 грн. (п.2 додаткової угоди).

Строк виконання Підрядником робіт, що зазначені в п. 1 даної Додаткової угоди згідно Календарного графіку.

Згідно додаткової угоди до договору підписані: календарний графік; договірна ціна; пояснювальна записка; локальні кошториси на будівельні роботи №2-1-2; локальні кошториси на будівельні роботи №2-2-1, №2-2-2; відомість ресурсів до зведеного кошторисного розрахунку вартості об`єкта будівництва; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2018 року; акт №10 приймання будівельних робіт за грудень 2018 року; підсумкова відомість ресурсів за грудень 2018 року; розрахунок загальновиробничих витрат до Акту КБ-2в за грудень 2018 року на житловий будинок з вбудованими приміщеннями; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень 2019 року; акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2019 року; підсумкова відомість ресурсів за червень 2019 року; розрахунок загальновиробничих витрат до акту КБ-2в за червень 2019 року; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2019 року; акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року; підсумкова відомість ресурсів (витрати - за прийнятими нормами) за грудень 2019 року; розрахунок загальновиробничих витрат до акту КБ-2в за грудень 2019 року; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2019 року; акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2019 року; підсумкова відомість ресурсів (витрати - за прийнятими нормами) за жовтень 2019 року; розрахунок загальновиробничих витрат до акту КБ-2в за грудень 2019 року.

Факт виконання робіт контрагентом позивача підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма № КБ-2в) і довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (примірна форма № КБ-3): за грудень 2018 р. на суму - 2 596 845, 12 грн., в т.ч. ПДВ - 432 807, 52 грн.; за червень 2019 р. на суму - 2 178 329, 57 грн., в т.ч. ПДВ - 363 054, 93 грн.; за жовтень 2019 р. на суму - 1 124 825, 31 грн., в т.ч. ПДВ - 187 470, 89 грн.; за грудень 2019 р. на суму - 738 133, 98 грн., в т.ч. ПДВ - 123 023, 33 грн.

Наразі, позивачем на підтвердження здійснення оплати послуг (виконання робіт), що були предметом договору надано копії платіжних доручень.

Відтак, первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «ФРОНТОН ІНЖИНІРИНГ», у повній мірі відображають зміст господарських операцій, їх вартісні та кількісні показники.

Крім того, право на податковий кредит у платників ПДВ пов`язано лише із фактичною сплатою вартості товарів (робіт, послуг) та із наявністю відповідних первинних документів і податкових накладних. Визначальним є реальність існування господарських операцій та факт сплати податку в ціні придбаних товарів (послуг) їх постачальникам.

З матеріалів справи убачається, що перевіркою не зафіксований факт наявності в податкових накладних недоліків, що могли б свідчити про їх неналежність як первинного документу, або порушення порядку їх видачі.

Разом з тим, в акті перевірки податковим органом зазначено, що ТОВ «ФРОНТОН ІНЖИНІРИНГ» в період взаємовідносин з позивачем задекларовано наступні показники: в грудні 2018 кількість працюючих 35, в червні 2019 кількість працюючих 38, в жовтні 2019 кількість працюючих 6, в грудні 2019 кількість працюючих 6.

Судом першої інстанції встановлено, що контролюючим органом взято до уваги лише місяці, в яких складено та підписано акти виконаних робіт. В той час, як період взаємовідносин між ТОВ «ФРОНТОН ІНЖИНІРИНГ» та позивачем почався в червні 2018 року, а з липня 2018 року позивач почав здійснювати авансування робіт ТОВ «ФРОНТОН ІНЖИНІРИНГ», що підтверджується відповідачем в акті перевірки.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів звертає увагу, що відсутність у спірного контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 вересня 2018 року по справі №804/4787/16.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підписані акти приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма № КБ-2в) і довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (примірна форма № КБ-3) за грудень 2018 року, за червень 2019 року, за жовтень 2019 року, за грудень 2019 року не означають, що роботи виконувались саме в зазначених місяць, оскільки виконання робіт ТОВ «ФРОНТОН ІНЖИНІРИНГ» почалось після отримання авансу, і по мірі виконання робіт, роботи приймались позивачем, що узгоджується з нормами чинного законодавства.

Також, твердження відповідача, що ТОВ «ФРОНТОН ІНЖИНІРИНГ» використовувало ІР-адреси країни Німеччина не підтверджується жодними доказами, як і не вказано, яка правова та законодавча норма при спірних правовідносинах порушена саме позивачем.

Щодо посилання контролюючого органу в акті перевірки на судове рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2021 року по справі №320/5362/20, в якій оскаржується ТОВ «АРСАН-БУД» податкове повідомлення-рішення від 24 березня 2020 року №0008500511, винесене контролюючим органом на підставі акту перевірки від 17 лютого 2020 року №153/10-36-05-11/31408520, з питань дотримання ТОВ «АРСАН-БУД» (код ЄДРПОУ 31408520) вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин, зокрема, з ТОВ «ФРОНТОН ІНЖИНІРИНГ» (код ЄДРПОУ 41358761) за період з 01 липня 2019 року по 31 липня 2019 року, судом встановлено, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2021 року в справі №320/5362/20, яким відмовлено у задоволенні адміністративного позову ТОВ «АРСАН-БУД» скасоване постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2021 року та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги ТОВ «АРСАН-БУД» задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 24 березня 2020 року №0008500511.

Відтак, посилання відповідача в акті перевірки на обставини, що встановлені рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2021 року по справі №320/5362/20 є безпідставним.

Щодо посилання апелянта на ухвали суду, наявні в межах кримінальних проваджень, колегія суддів зазначає наступне.

Верховний Суд у своєї постанові від 04 вересня 2018 року по справі № 826/18952/14 зазначив, що наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено вироку суду в кримінальному провадженні, або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

Також, Верховний Суд у своєї постанові від 15 травня 2018 року по справі №822/2348/16, вказав на те, що "наявність кримінального провадження, що перебуває у правоохоронних органів, що здійснюють його розслідування ... може мати юридично-правове значення, але не виключно, у випадку наявності вироку суду в кримінальному провадженні, ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, як такі, що є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, частини першої ст. 11 Загальної декларації прав людини кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

За таких обставин, відповідач не може надати оцінку законності чи незаконності, наявності підстав чи безпідставності формування податкового кредиту з ПДВ та витрат з податку на прибуток підприємствами - контрагентами позивача, оскільки б це привело до порушення загальних засад кримінального судочинства (ст. 129 Конституції України) таких як змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п. 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України), забезпечення права на захист (п. 6 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Колегія суддів вказує на те, що факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.11.2019 року у справі № 826/16304/17.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що первинні документи, якими позивач доводив реальність здійснення господарських операцій із вказаним в акті перевірки контрагентом, оформлені належним чином та містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів, позивачем було виконано усі передбачені законом обов`язки, наявні всі документи на підтвердження розміру податкового кредиту та понесених витрат.

Також, прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту: «Реконструкція з влаштуванням надбудови житлового будинку на вул. Дмитрівській, 60/19 у Шевченківському районі м. Києва» засвідчується актом готовності об`єкта до експлуатації від 24 лютого 2020 року та сертифікатом готовності, дата реєстрації 24 липня 2020 року.

Відтак, встановлені у справі обставини, наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності підтверджують, що позивач від його контрагента отримав послуги в межах провадження своєї господарської діяльності, спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні цих операцій.

Інші доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайбуд Груп» є обґрунтованими, а тому правові підстави для задоволення вимог апеляційної скарги - відсутні.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 229, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді: В.Ю. Ключкович

А.Б. Парінов

(повний текст постанови складено 29.11.2022р.)