Постанова

від 06.08.2024 по справі 640/24334/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 640/24334/21

адміністративне провадження № К/990/6060/23

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайбуд Груп» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.02.2022 (суддя - Федорчук А.Б.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2022 (головуючий суддя - Грибан І.О., судді: Ключкович В.Ю., Парінов А.Б.) у справі №640/24334/21.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Скайбуд Груп» (далі - ТОВ «Скайбуд Груп») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві) від 12.08.2021 №0609310701, №0609290701, №0609300701.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.02.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2022, позов задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДПС у м. Києві звернулось із касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

В обґрунтування підстав оскарження ГУ ДПС у м. Києві посилається на те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції прийнято без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.08.2021 у справі №826/7559/16, від 01.02.2021 у справі №826/12509/18, від 06.10.2020 у справі №826/13468/18, від 06.11.2018 у справі №826/16277/14, від 16.03.2021 у справі №826/11900/18.

В обґрунтування своїх доводів ГУ ДПС у м. Києві посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 134, 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідач зазначає, що ТОВ «Скайбуд Груп» не підтверджено правомірність формування даних податкового обліку за оспорюваними господарськими операціями з огляду на порушення контрагентами позивача податкової дисципліни, відсутність у них необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з придбання підрядних робіт та їх подальше використання в господарській діяльності.

Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДПС у місті Києві проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Скайбуд Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 31.03.2021, валютного - за період з 01.01.2017 по 3103.2021, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2017 по 31.03.2021 та іншого законодавства за відповідний період.

За результатами проведеної перевірки складено акт №58369/Ж5/26-15-07-01-03/39861149 від 27.07.2021, в якому, зокрема, відображено висновки про порушення платником податків:

пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України №996-ХІV, п. 5 та п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20 у результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся у загальній сумі 552 711,00 грн., в тому числі за 2018 рік у сумі 443 920,00 грн., за 2019 рік у сумі 108 791,00 грн. та завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у загальній сумі 3 567 519,00 грн., в т.ч. за 2020 рік у сумі 3 567 519,00 грн., за І квартал 2021 року у сумі 3 567 519,00 грн.;

пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, у загальній сумі 900 000,00 грн., в т.ч. за липень 2018 року в сумі 141 590,00 грн., за серпень 2018 року у сумі 51 948,00 грн., за вересень 2018 року в сумі 306 462,00 грн., за березень 2019 року в сумі 233 334,00 грн., за лютий 2020 року в сумі 104 467,00 грн., за березень 2020 року в сумі 30 421,00 грн., за квітень 2020 року в сумі 31 778,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Головне управління ДПС у м. Києві прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№0609300701, яким зменшено позивачу суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3 567 519,00 грн.;

№0609290701, на підставі якого збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1 125 000,00 грн., в т.ч. 900 000,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 225 000,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№0609310701, у відповідності до якого збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 690 889,00 грн., в т.ч. 552 711,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 138 178,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Підставою для прийняття вищевказаних податкових повідомлень-рішень стали обставини щодо непідтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача по взаємовідносинах з ТОВ «ФРОНТОН ІНЖИНІРИНГ» з придбання підрядних робіт.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що спірні господарські операції є реальними, фактично відбулися та безпосередньо пов`язані з власною господарською діяльністю позивача, тоді як висновки контролюючого органу щодо нереальності здійснення господарських операцій не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень є неправомірним.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Пункт 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах, зокрема, повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні даних податкового обліку, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, 22.06.2018 між ТОВ «Скайбуд Груп» (генпідрядник) та ТОВ «ФРОНТОН ІНЖИНІРИНГ» (підрядник) укладено договір підряду №27/06 на виконання окремих видів та комплексів робіт, предметом якого визначено, що генпідрядник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконання будівельно-монтажних робіт по об`єкту «Реконструкція з влаштуванням надбудови житлового будинку на вул. Дмитрівській, 60/19 у Шевченківському районі м. Києва (завершення будівельних робіт та прокладання зовнішніх інженерних мереж), а Генпідрядник зобов`язується прийняти та оплатити належним чином виконані роботи в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Об`єктом будівництва (виконання робіт) є «Реконструкція з влаштуванням надбудови житлового будинку на вул. Дмитрівській, 60/19 у Шевченківському районі м. Києва (завершення будівельних робіт та прокладання зовнішніх інженерних мереж)» (п.1.2 договору).

30.11.2018 між сторонами договору укладено та підписано додаткову угоду №1 до договору підряду №27/06 від 22.06.2018, якою визначено, що Підрядник виконує наступні роботи «Улаштування НВФ та фасаду скріпленої теплоізоляції», згідно Договірної ціни - Додаток №1 до цієї Додаткової угоди по об`єкту «Реконструкція з влаштуванням надбудови житлового будинку по вул. Дмитрівській 60/19 в Шевченківському районі м. Києва (завершення будівельних робіт та прокладання зовнішніх інженерних мереж)».

Факт виконання робіт контрагентом позивача підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма № КБ-2в) і довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (примірна форма № КБ-3), календарним графіком; договірною ціною; пояснювальною запискою; локальними кошторисами на будівельні роботи №2-1-2, №2-2-1, №2-2-2; відомостями ресурсів до зведеного кошторисного розрахунку вартості об`єкта будівництва, підсумковими відомість ресурсів, розрахунком загальновиробничих витрат до Акту КБ-2в на житловий будинок з вбудованими приміщенням, платіжними дорученнями.

Надані первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «ФРОНТОН ІНЖИНІРИНГ» у повній мірі відображають зміст господарських операцій, їх вартісні та кількісні показники.

Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

На момент виконання робіт позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо контрагента позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, правомірно не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених робіт, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Колегія суддів вважає за необхідне також звернути увагу на висновок Верховного Суду, висловлений, зокрема, в постановах від 17.04.2018 у справі № 826/14549/15, від 13.08.2020 у справі №520/4829/19, від 21.10.2020 у справі №140/1845/19, згідно з яким відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Водночас, актом перевірки від 17.02.2020 №153/10-36-05-11/31408520 підтверджується, що ТОВ «ФРОНТОН ІНЖИНІРИНГ» в липні 2019 мало середньооблікові кількість штатних працівників 24 особи.

Судами першої та апеляційної інстанції обґрунтовано відхилено твердження відповідача про те, що ТОВ «ФРОНТОН ІНЖИНІРИНГ» використовувало ІР-адреси країни Німеччина не підтверджується жодними доказами, як і не вказано відповідачем, яка правова та законодавча норма при спірних правовідносинах саме позивачем порушена.

Стосовно посилання контролюючого органу в акті перевірки на судове рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.03.2021 по справі №320/5362/20, в якій оскаржується ТОВ «АРСАН-БУД» податкове повідомлення-рішення від 24.03.2020 №0008500511, винесене контролюючим органом на підставі акту перевірки від 17.02.2020 №153/10-36-05-11/31408520, з питань дотримання ТОВ «АРСАН-БУД» (код ЄДРПОУ 31408520) вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин, зокрема, з ТОВ «ФРОНТОН ІНЖИНІРИНГ» (код ЄДРПОУ 41358761) за період з 01.07.2019 по 31.07.2019, судами зясовано, що, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2021 по справі №320/5362/20 рішення суду першої інстанції від 18.03.2021 про відмову в позові скасовано, прийнято нову постанову, якою позов ТОВ «Арсан-Буд» задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 24.03.2020 №0008500511.

Крім того, відповідачем не надано доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту: «Реконструкція з влаштуванням надбудови житлового будинку на вул. Дмитрівській, 60/19 у Шевченківському районі м. Києва» засвідчується актом готовності об`єкта до експлуатації від 24.02.2020 та сертифікатом готовності, дата реєстрації 24.07.2020.

Суди визнали необґрунтованими посилання контролюючого органу на наявність кримінальних проваджень. Так, контролюючим органом не повідомлено, які саме обставини щодо господарської діяльності вказаних юридичних осіб було встановлено в ході кримінальних проваджень і їх вплив на предмет доказування в цій справі.

Відповідно до положень частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте ГУ ДПС у м. Києві, всупереч вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу як вирок надано не було.

Відповідач не довів, що позивач як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення його контрагентів, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з цими підприємствами було одержання податкової вигоди, як то вказує відповідач.

Верховними Судом сформована стала та послідовна практика щодо застосування наведених вище норм права. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, вказала наступне.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У справі, що розглядається, контролюючий орган на порушення вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не довів та не надав належні докази, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та про обізнаність платника податків щодо можливої протиправної поведінки його контрагентів і злагодженості дій між ними, що встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішення судами першої та апеляційної інстанцій.

Як слідує у цій справі відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем з його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснені позивачем з метою подальшого їх використання в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог.

У касаційній скарзі скаржник обґрунтував наявність підстави для касаційного оскарження, передбаченої у пункті 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, яка полягає у неврахуванні судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

При цьому, доводи відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки вже оцінених судами доказів.

Однак, суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №925/698/16).

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.02.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2022 у справі №640/24334/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова