Постанова

від 30.11.2022 по справі 320/13240/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/13240/21 Суддя (судді) першої інстанції: Леонтович А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді - Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у Київській області до Приватного підприємства «Вілмос» про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ

Головне управління ДПС у Київській області звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ПП «Вілмос» в якому просило стягнути з відповідача кошти у рахунок погашення податкового боргу у розмірі 64063,10 грн. з рахунків у банках, обслуговуючого такого платника податків та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на наявність у відповідача податкового боргу на суму 64 063,10 грн, який добровільно не сплачено, у зв`язку з чим контролюючий орган просить стягнути заборгованість у судовому порядку.

На думку позивача, ним вжито всіх необхідних та вичерпних заходів з метою погашення суми податкового боргу ПП «Вілмос», проте, суму узгоджених зобов`язань не сплачено.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13 липня 2022 року клопотання ПП «Вілмос» про залишення позову без розгляду у частині позовних вимог задоволено. Залишено без розгляду позов в частині стягнення з ПП «Вілмос» 16 800 грн. податкового боргу у зв`язку із пропущенням строку звернення до суду Головного управління ДПС у Київській області про стягнення податкового боргу.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 липня 2022 року адміністративний позов задоволено частково.

Стягнуто з ПП «Вілмос» кошти у рахунок погашення податкового боргу у розмірі 47 263,10 грн. з рахунків у банках, обслуговуючого такого платника податків та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

У задоволенні решти адміністративного суду відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

На думку апелянта суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач, зокрема зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про те, що податковий борг за податковими повідомленнями-рішеннями від 02.01.2018 №0000034001 та від 25.07.2018 №0007674001 в сумі 16 800, 00 грн. є безнадійним, а тому в цій частині вимоги не підлягають задоволенню, у зв`язку із пропущенням строку звернення до суду із вимогою про стягнення заборгованості з платника податків.

Головним управлінням ДПС у Київській області зазначено, що відповідно до вимог абзацу 10 пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу, тому строки на стягнення податкового боргу не закінчилися.

Водночас суд першої інстанції зазначеного не врахував, у зв`язку із чим ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення, яке підлягає скасуванню.

Ухвалою колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження з 03 листопада 2022 року.

Від представника відповідача до суду 31.10.2022 року надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки позивач у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог, то саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ПП «Вілмос» перебуває на обліку в органах державної фіскальної служби та є платником податків за основним місцем обліку.

Відповідно до довідки Головного управління ДПС у Київській області станом на 17.10.2021 згідно даних інтегрованих карток платника податків за ПП «Вілмос» рахується податковий борг по штрафних санкціях за порушення законодавства з регулювання обігу готівки та застосування РРО, а також адміністративні штрафи та адміністративні санкції за порушення законодавства з торгівлі алкогольними напоями а тютюновими виробами.

Податковий борг виник на підставі податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом за результатами перевірок №1005/1036/14/37483210 від 22.05.2019, №1155/1036/05/37483210 від 26.08.2020, №317/10-36-40-00-10/37483210 від 29.05.2019, №326/10-36-32-00-10/37483210 від 01.09.2020, перевірок №699/10-36-40/37483210 від 12.12.2017 та №291/10-36-40/37483210 від 06.07.2018.

Позивачем на виконання вимог статті 59 Податкового кодексу України направлено ПП «Вілмос» податкову вимогу форми «Ю» від 17.10.2017 року №18879-17, яка була повернута позивачу за закінченням терміну зберігання.

Задля стягнення суми податкового боргу з ПП «Вілмос», позивач відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20, пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що стягнення коштів контролюючий орган має право ініціювати тільки в межах 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Податковий борг у розмірі 16 800 грн. виник на підставі податкових повідомлень-рішень від 02.01.2018 року №0000034001 та від 25.07.2018 року №0007674001, а тому строк давності стягнення податкового боргу сплинув.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції та оцінюючи відповідні висновки, викладені у рішенні, колегія суддів враховує, що відповідно до п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Згідно з п.п. 14.1.175 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п. 31.1 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

При цьому, відповідно до п. 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Вимоги апеляційної скарги апелянт, передусім, обґрунтовує тим, що податковий борг за податковими повідомленнями-рішеннями від 02.01.2018 №0000034001 та від 25.07.2018 №0007674001 не набув статусу безнадійного, а відтак підлягає стягненню.

Надаючи правову оцінку таким доводам апелянта колегія суддів виходить наступного.

Підпунктом 20.1.29 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право приймати рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу, а також про списання безнадійного податкового боргу у порядку, передбаченому законодавством.

Списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг (п.101.1 ст.101 ПК України).

Згідно вимог п.101.2 статті 101 Податкового кодексу України під терміном «безнадійний» розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, у тому числі податкового агента, стосовно якого минув строк давності, встановлений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу.

Строки стягнення податкового боргу, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання визначені пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України, відповідно до якого у разі, якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Таким чином, в разі спливу 1095-денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, а відтак з того часу в податкового органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу, в тому числі й винесення податкової вимоги, звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу тощо.

Як вбачається із матеріалів справи, 02.01.2018 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000034001 по адміністративним штрафам та штрафним санкціями за порушення законодавства у сфері виробництва і обігу алкогольних напоїв та тютюну у розмірі 10 000, 00 грн. Також 25.07.2018 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення у розмірі 6800,00 грн.

В даному випадку, граничним терміном звернення до суду контролюючого органу з позовом про стягнення податкового боргу у сумі 16 800 грн., що виник у зв`язку з несплатою зобов`язань, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях від 02.01.2018 року та 25.07.2018 року є січень 2021 та липень 2021.

Водночас із позовною заявою Головне управління у Київські області звернулося до суду 21 жовтня 2021 року.

У постанові від 25.02.2020р. у справі №1340/5767/18 Верховний Суд сформулював такий правовий висновок: положеннями пунктів 95.1-95.3 статті 95 і пункту 102.4 статті 102 КАС України встановлено, що контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених пунктом 95.2 статті 95 ПК України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу, а також строку - 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Строк у 1095 днів є присічним для контролюючого органу, протягом і в межах якого ним можуть бути вжиті заходи щодо погашення податкового боргу, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом, проте норми пункту 102.4 статті 102 ПК України не є такими, що обмежують суд у праві ухвалювати судове рішення про стягнення податкового боргу після закінчення 1095-денного строку, з вимогою про стягнення якого контролюючий орган звернувся вчасно.

За позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.04.2021р. у справі №812/1541/16, стягнення коштів контролюючий орган має право ініціювати тільки в межах 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Податковий борг платника податків, стосовно якого минув цей строк давності, не може бути ініційований контролюючим органом до стягнення, оскільки безумовно вважається безнадійним.

Однак, як вбачається із апеляційної скарги, Головним управлінням ДПС у Київській області зазначено, що відповідно до вимог абзацу 10 пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу, тому строки на стягнення податкового боргу не закінчилися.

Колегія суддів вважає необґрунтованими такі посилання, виходячи з наступного.

13 травня 2020 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» №591-IX, яким зміст одного з абзаців пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України викладено у наступній редакції: «На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу». Вказаний Закон набув чинності з 29 травня 2020 року.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (з урахуванням змін, внесених наступними постановами) на усій території України з 12.03.2020р. установлено карантин, який в подальшому неодноразово продовжувався. Встановлені карантинні обмеження діють і на даний час.

Також, 02.04.2020 року набрав чинності Закон України від 30.03.2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням корона вірусної хвороби (COVID19), яким розділ VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України доповнено пунктом 3 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Разом з тим, пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020р. №731-IX встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, пункту 3розділу«Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-IX від 30.03.2020р., закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Закон №731-IX удосконалив раніше прийняті норми щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину для того, щоб, з однієї сторони, запобігти випадкам зловживання процесуальними правами недобросовісними учасниками справи та, відповідно, затягування розгляду справи під приводом діючого карантину, а з іншої - через процедуру поновлення судом процесуального строку забезпечити гарантування прав учасників справи, якщо їх реалізація ускладнена у зв`язку з карантинними обмеженнями. При цьому, можливість поновлення процесуального строку законодавцем віднесено на розсуд суду, залежно від обставин конкретної справи.

Вказаний Закон набрав чинності 17.07.2020р., тому перебіг процесуальних строків, що були продовжені на час дії карантину, закінчився 06.08.2020р., тобто 06.08.2020р. останній день, коли особа могла скористатись правовою підставою для продовження строку для подання позову до адміністративного суду з пропущенням строку в зв`язку з запровадження Урядом України карантинних заходів.

У зв`язку із встановленням з 12.03.2020р. на території України карантину, законодавець передбачив можливість продовженням процесуальних строків лише до 06.08.2020р. З вказаної дати (з 06.08.2020р.) поновлення пропущеного строку звернення до суду є правом, а не обов`язком суду, якщо суд визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Колегія суддів вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин положення Закону №731-IX, враховуючи, що строк, визначений статтею 102 Податкового кодексу України, є іншим (спеціальним) строком, можливість застосування якого передбачено частиною третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Тобто, застосування визначеного статтею 102 Податкового кодексу України строку випливає з положень статті 122 Кодексу адміністративного судочинста України, встановлені якою процесуальні строки були продовжені на час дії карантину, але не довше ніж 06.08.2020р.

На підставі викладеного та враховуючи, що Головне управління ДПС у Київській області не наводить жодних інших обґрунтувань, які спростовують зазначене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що належними та допустимими доказами спростовано доводи позивача про наявність підстав для стягнення податкового боргу з ПП «Вілмос» в розмірі 16 800 грн.

У свою чергу, вказані в апеляційній скарзі доводи позивача не свідчать про наявність передбачених ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За правилами статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 липня 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

Суддя В.П.Мельничук

Суддя О.М.Оксененко