Постанова

від 29.11.2022 по справі 804/7711/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 804/7711/17

адміністративне провадження № К/9901/58030/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді -Єзеров А.А., Кравчук В.М.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2018 (судді -Ясенова Т.І., Головко О.В., Суховаров А.В.)

у справі за позовом приватного підприємства "Спецрембуд" до Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області про визнання протиправною постанову,

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У листопаді 2017 року приватне підприємство "Спецрембуд" звернулося до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточненого позову, просило:

- визнати протиправною постанову №309/4.2-7/860 Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами в розмірі 192000,00грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 26.10.2017 по 27.10.2017, на підставі наказу від 19.10.2017 № 337-1(том 1, а.с.66), направлення на проведення інспекційного відвідування від 24.10.2017 №277/4.2-7(том 1, а.с.68) за зверненням гр. ОСОБА_1 (том 1, а.с.68) до Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області, Криворізької місцевої прокуратури №2 щодо неоформлення з ним трудових відносин та використання праці неоформлених працівників - Головним управлінням Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області була проведена позапланова перевірка ПП "Спецрембуд" щодо додержання законодавства про працю.

За результатами перевірки складено акт №309/4.2-7 від 27.10.2017(том 1, а.с.71-94), яким встановлено наступне.

ОСОБА_1 прийнято 03.02.2017 на посаду електрогазозварника 6 розряду згідно наказу 2-к від 03.02.2017. Наказом №11-к від 19.09.2017 про звільнення ОСОБА_1 звільнено з ПП "Спецрембуд" за власним бажанням. Згідно Журналу руху трудових книжок ПП "Спецрембуд" ОСОБА_1 отримав свою трудову книжку в день звільнення, а саме 19.09.2017.

Відповідно до вимог ч.1 ст.116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Разом з тим, остаточний розрахунок з ОСОБА_1 проведено 20.09.2017, що підтверджується видатковим касовим ордером від 20.09.2017.

Також, під час перевірки встановлено, що між ОСОБА_2 та ПП "Спецрембуд" було укладено цивільно-правовий договір №1/06 від 01.06.2017 (том 1, а.с.119-120).

Даний цивільно-правовий договір має ознаки трудового договору, а відносини, що склались з його виконання трудові, про що свідчать порядок оформлення договору та порядок його виконання.

Відповідно до договору ОСОБА_2 названий в подальшому "Виконавець", з однієї сторони і ПП "Спецрембуд", в особі директора ОСОБА_3 , який діє на підставі Статуту, назване в подальшому "Замовник", з іншої сторони, разом названі "Сторони", уклали даний договір про наступне: виконавець зобов`язується виконати роботу замовнику в обсязі і на умовах передбачених даним договором, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити дану роботу.

Договором не вказані конкретні обсяги роботи, що підлягають вимірюванню у конкретних фізичних величинах, які необхідно виконати виконавцю, що є обов`язковою умовою цивільно-правового договору. Відповідно до п. 2.1 цивільно-правового договору № 1/06 від 01.06.2017, обов`язки ОСОБА_2 : "Виконати токарні роботи згідно планів виробництва".

Так, під час інспекційного відвідування позивача ОСОБА_2 було виявлено при виконанні робіт за токарним верстатом 1к62. На даному верстаті вивішена табличка із зазначенням відповідального за утримання у справному стані та за його безпечну експлуатацію в.о. майстра ОСОБА_4 та список працівників, хто має право виконувати роботу на верстаті, серед них зазначено прізвище працівника ОСОБА_2 з визначенням його посади (професії) - токар.

Аналогічна табличка вивішена біля іншого токарного верстата ДИП300, де зазначено відповідального за утримання у справному стані та за його безпечну експлуатацію в.о. майстра ОСОБА_4 та список працівників, хто має право виконувати роботу на верстаті, серед них зазначено прізвище працівника ОСОБА_2 з визначенням його посади (професії) - токар.

Тобто ОСОБА_2 було визначено його робоче місце, що є ознакою його трудових відносин на ПП "Спецрембуд".

Штатним розкладом ПП "Спецрембуд" від 11.08.2017 (том 1, а.с.132) передбачено посаду (професію) токар у кількості 4 посади. Таким чином на ПП "Спецрембуд" існувала необхідність у працевлаштуванні працівників на посаду токаря. Натомість замість цього на даній посаді фактично зайнятий ОСОБА_2 який виконує трудові обов`язки на ПП "Спецрембуд".

Таким чином, відповідач за результатами перевірки дійшов висновку, що фактично за договором цивільно-правового характеру № 1/06 від 01.06.2017 ОСОБА_2 систематично виконував роботу, обумовлену угодою, в межах виробничого циклу підприємства.

Для даного договору характерними є ознаки трудового договору: праця за таким договором є юридично несамостійною, а здійснюється в межах діяльності підприємства, це підтверджується обов`язками ОСОБА_2 - виконати токарні роботи згідно планів виробництва; виконання роботи не потребувало від ОСОБА_2 власних засобів виробництва, ПП "Спецрембуд" забезпечувалися умови праці, необхідні для виконання робіт (надання необхідного інвентарю тощо); відсутність ознак ризику; виконання робіт здійснювалося під керівництвом та відповідно до поставлених адміністрації ПП "Спецрембуд".

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що додатком до цивільно-правового договору №1/06 від 01.06.2017 (том 1, а.с.110) встановлено, що замовник зобов`язується прийняти належним чином виконану роботу і оплатити її згідно з умовами цієї додаткової угоди. Прийом виконаної роботи здійснюється комісією зі сторони замовника шляхом підписання акту виконаних робіт. У випадку виявлених недоліків акт прийому виконаних робіт не може бути підписаний сторонами, про що складається відповідний акт. Виконавець зобов`язується усунути виявлені недоліки за власні кошти та власними силами.

Згідно акту передачі матеріалів до цивільно-правового договору № 1/06 замовник (ПП "Спецрембуд" надає, а виконавець ( ОСОБА_2 ) приймає наступні матеріали для виготовлення деталей: круг 60 мм довжиною 1.5 м; бронза 80 мм довжина 200 мм; лист 40х400 мм. (а. с. 109).

Додатком до договору ЦПД № 1/06 від 24.07.2017 року визначено, що в зв`язку з технічною неможливістю виконання робіт визначених додатком до договору від 01.06.2017 у визначений строк, встановити термін виконання робіт до 07.11.2017 (том 1, а.с.108).

За результатом виконання цивільно-правового договору складено акти приймання робіт від 24.07.2017, 07.09.2017, 23.10.2017 (том 1, а.с.104, 105, 107), відповідно до яких, акт прийому виконаних робіт не може бути підписаний до моменту усунення недоліків. Виконавець зобов`язується усунути недоліки, які були виявлені за власні кошти. Акти підписані ОСОБА_2 як виконавцем, та директором ПП "Спецрембуд" ОСОБА_3 (том 1, а.с.104, 105, 107)

Актом прийому виконаних робіт до цивільно-правового договору № 1/06 від 08.11.2017 року враховуючи обсяг наданих послуг (роботи), узгоджена сторонами винагорода виконавця склала 4000,00 грн.

В ході перевірки також встановлено, що між ОСОБА_5 та ПП "Спецрембуд" укладено цивільно-правовий договір № 5/03 від 01.03.2017 (том 1, а.с.117-118).

Відповідно до відповідей наданих головному державному інспектору ОСОБА_5 працює сторожем на ПП "Спецрембуд" лише один день і приступив до виконання своїх посадових обов`язків 26.10.2017, (відповіді ОСОБА_5 на відео №20171026_153418 записані на диск, який є невід`ємною частиною цього акту).

Свідчення ОСОБА_5 суперечать із цивільно-правовим договором №5/03 укладеним між ним та ПП "Спецрембуд" від 01.03.2017 і свідчать про приховування його трудових відносин на ПП "Спецрембуд", про роботу без оформлення трудового договору.

Крім того цивільно-правовий договір №5/03 від 01.03.2017 має ознаки трудового договору, а відносини, що склались з його виконання трудові про, що свідчать порядок оформлення договору та порядок його виконання.

Так за цим договором ОСОБА_5 названий в подальшому "Виконавець", з однієї сторони і ПП "Спецрембуд", в особі директора ОСОБА_3 , який діє на підставі Статуту, назване в подальшому "Замовник", з іншої сторони, разом названі "Сторони", уклали даний договір про наступне: "виконавець зобов`язується виконати роботу замовнику в обсязі і на умовах передбачених цим договором, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити дану роботу".

При цьому, за вищевказаним договором не вказані конкретні обсяги роботи, що підлягають вимірюванню у конкретних фізичних величинах які необхідно виконати виконавцю, що є обов`язковою умовою цивільно-правового договору.

Натомість відповідно до п. 2.1 цивільно-правового договору № 5/03 від 01.03.2017, обов`язки ОСОБА_5 : "виконати роботи по охороні об`єкта, а саме перевіряти цілісність об`єкта, що охороняється (наявність замків та інших запірних пристроїв, наявність пломб, справності сигналізації, телефонів, освітлення) а також утримання території що охороняється в належному стані".

Крім того, виконання певних робіт (послуг) за цивільно-правовими договорами може здійснюватися тільки суб`єктами господарської діяльності на підставі відповідної ліцензії (відповідно до п. 30 статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" охоронна діяльність підлягає ліцензуванню), на відміну від виконання обов`язків охоронця на підставі трудового договору. Оскільки з матеріалів інспекційного відвідування не вбачається наявність у ОСОБА_5 відповідних ліцензій на здійснення охоронної діяльності, даний факт є підставою для висновку про наявність між ПП "Спецрембуд" та ОСОБА_5 трудових відносин.

Також з огляду на предмет укладеного договору (робота по охороні об`єкта) та поняття договору підряду, слід оцінити його критично в частині можливості передати результат виконаної роботи замовникові при виконанні робіт.

В акті перевірки зазначено, що предметом укладених договорів ПП "Спецрембуд" з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 є процес праці, а не її кінцевий результат. ОСОБА_2 та ОСОБА_5 систематично виконували певні трудові функції на підприємстві відповідно до визначеного виду виконуваної роботи. При цьому, в укладених договорах не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов`язання виконувати роботи (надавати послуги).

Праця за цими договорами не є юридично самостійною, а здійснюється у межах діяльності всього підприємства.

Отже, враховуючи обставини, які встановлені під час інспекційного відвідування, відповідач дійшов висновку про те, що правовідносини між ПП "Спецрембуд" та ОСОБА_2 і ОСОБА_5 (сторонами цивільно-правових договорів) носять ознаки притаманні саме трудовим відносинам між роботодавцем та найманим працівником, при цьому дії ПП "Спецрембуд" щодо надання трудовим договорам форми цивільно-правових договорів шляхом їх укладення порушують вимоги ст. 24 КЗпП України та перешкоджають реалізації працівниками права на працю, гарантованого Конституцією України та КЗпП України, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, право на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки.

На підставі Акту та у відповідності до п. 8. Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 Головним управлінням винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 15.11.2017 № 309/4.2-7/860.

Вказаною постановою відповідно до пп.54 п. 4 Положення про державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України накладено штраф на Позивача розмірі 192000,00 гривень.

Не погодившись з постановою відповідача від 15.11.2017 №309/4.2-7/860 про накладення штрафу позивач оскаржив її до суду.

ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2017 у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Суд першої інстанції виходив з того, що перевірка позивача здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства, а висновки акта перевірки №309/4.2-7 від 27.10.2017 про те, що правовідносини між позивачем та ОСОБА_2 і ОСОБА_5 (сторонами цивільно-правових договорів) носять ознаки, притаманні саме трудовим відносинам між роботодавцем та найманим працівником, а дії позивача щодо надання трудовим договорам форми цивільно-правових договорів шляхом їх укладення порушують вимоги ст. 24 КЗпП України та перешкоджають реалізації працівниками права на працю, гарантованого Конституцією України та КЗпП України, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, право на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2018 апеляційну скаргу позивача задоволено.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2017 - скасовано.

Адміністративний позов приватного підприємства "Спецрембуд" до Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову №309/4.2-7/860від 15.11.2017 Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженим посадовим особам на ПП "Спецрембуд" у розмірі 192000,00 грн.

Стягнуто на користь приватного підприємства "Спецрембуд" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області сплачений судовий збір у розмірі 7200,00 грн. (2880 грн. - за подання адміністративного позову, 4320 грн. - за подання апеляційної скарги).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, адже жодних, передбачених законом обставин, які б вказували на нікчемність будь-якого правочину, укладеного між позивачем та ОСОБА_2 у акті перевірки не зафіксовано, що підтверджує цивільно-правовий характер правовідносин між позивачем та ОСОБА_2 .

Щодо цивільно-правового договору між позивачем та ОСОБА_5 , то матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_5 не працював жодного дня на підприємстві. Вказані обставини підтверджуються поясненнями ОСОБА_5 , в яких зазначено, що на підприємстві він не працює, а прийшов для оформлення працевлаштування та ознайомлювався з робочим місцем і посадовими інструкціями, однак будь-яких трудових обов`язків не виконував. Також відсутні докази оплати праці ОСОБА_5 .

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, що стало підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на те, що судом апеляційної інстанції неповно встановлено обставини справи, що призвело до ухвалення помилкового судового рішення. Просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Зокрема, покликається на те, що виконувана ОСОБА_2 робота: здійснювалась у відповідності до планів виробництва на підприємстві; забезпечена необхідними умовами праці; відсутні ознаки ризику; виконання робіт здійснювалось під керівництвом та відповідно до поставлених завдань адміністрації позивача.

Також між позивачем та ОСОБА_5 укладено цивільно-правовий договір №5/03 від 01.03.2017, хоча відповідно до відповідей вказаної особи, на підприємстві працює лише один день і приступив до виконання своїх посадових обов`язків 26.10.2017. Проте, свідчення ОСОБА_5 ідуть в розріз із укладеним договором і свідчать про приховування трудових відносин. Крім того в договорі не вказані конкретні обсяги роботи, що підлягають вимірюванню у конкретних фізичних величинах, які необхідно виконати, що є обов`язковою умовою цивільно-правового договору.

Також відповідач покликається на те, що здійснення певних робіт за цивільно-правовим договором може здійснюватися тільки суб`єктом господарювання на підставі відповідної ліцензії, а за результатами інспекційного відвідування не вбачається наявності у ОСОБА_5 відповідних ліцензій на здійснення охоронної діяльності, тому даний факт є підставою для висновку про наявність між позивачем та ОСОБА_5 трудових відносин.

Відповідач також покликається на те, що предметом трудового договору є власне праця працівників у процесі виробництва тоді як предметом цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить постанову суду апеляційної інстанції залишити в силі та відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Позивач покликається на те, що судом апеляційної інстанції дано вірну оцінку доказам і правильно встановлено характер відносин між позивачем та ОСОБА_2 ..

Щодо правовідносин із ОСОБА_5 , то під час перевірки інспектором встановлено, що вказана особа лише мала намір працевлаштуватись на підприємство, а докази виконання робіт вказаною особою та виплати коштів відсутні.

Таким чином, висновки, що містить акт перевірки та постанова про накладення штрафу базуються на припущеннях існування порушення трудового законодавства.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до статті 265 КЗпП України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Згідно частини 3 статті 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом частини 1 статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою.

Цивільно-правовий договір - це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Так, вказаною нормою встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Частиною 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

У питанні розмежування трудового і цивільно-правового договору Верховний Суд у постановах від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, від 26.09.2018 у справі №822/723/17, від 08.06.2021 у справі №360/1947/19 сформував наступні підходи:

"……..Основною відмінністю договорів цивільно-правового характеру від трудових договорів є те, що перші регламентуються Цивільним кодексом України, а трудові - КЗпП.

За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Правова основа цивільно-правових договорів полягає у тому, що трудові відносини між сторонами за наслідком укладання договору не виникають.

Сторонами таких договорів є замовник і виконавець, а не працівник і роботодавець. За цивільно - правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами. Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом на роботу на певну посаду.

Трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. Трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції.

За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власна праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.".

Крім того, у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 802/2066/16-а, від 13 червня 2019 року у справі № 815/954/18, від 02 лютого 2021 року у справі № 0540/5987/18-а, від 22.06.2021 у справі №420/6605/18 Верховний Суд дійшов наступних висновків:

"Характерними ознаками трудових відносин є: систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат); підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку; виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327; обов`язок роботодавця надати робоче місце; дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

Отже, основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Так, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

З аналізу наведених норм Верховний Суд зазначає, що основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами (КЗпП України та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегульоване - чинним законодавством України.".

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 06.03.2019 у справі №802/2066/16-а, від 13.06.2019 у справі №815/954/18 та від 02.02.2021 у справі №0540/5987/18-а.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено факт допуску позивачем двох працівників до роботи без оформлення трудових договорів, що свідчить про недотримання вимог статті 24 КЗпП України та є підставою для відповідальності відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку щодо правомірності оскаржуваної постанови та прийняв рішення про відмову у задоволенні позову.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що предметом укладених договорів позивача з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 був процес праці, а не її кінцевий результат, ними систематично виконувались певні трудові функції на підприємстві відповідно до визначеного виду виконуваної роботи. При цьому, в укладених договорах не визначено обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов`язання виконувати роботи (надавати послуги).

За таких обставин та сформованої практики Верховного Суду з питань розмежування трудового і цивільно-правового договору покликання суду апеляційної інстанції на наявність укладених цивільно-правових угод не можна визнати обґрунтованим, оскільки сама по собі їх наявність не спростовує наявності фактичних трудових відносин виходячи з тих обставин, які були зафіксовані станом на час проведення перевірки.

Також безпідставним є покликання позивача та суду апеляційної інстанції на те, що ОСОБА_5 не працював на підприємстві жодного дня, оскільки як встановлено судом першої інстанції згідно акту перевірки пояснення ОСОБА_5 полягали у тому, що він виконує роботу перший день. Інших доказів, які б спростовували такі обставини суд апеляційної інстанції не досліджував.

До того ж, такі пояснення ОСОБА_5 не спростовують факт допуску його до роботи без оформлення трудового договору, при цьому цивільно-правова угода була укладена задовго до проведення перевірки, а не у день її проведення.

Водночас, як встановлено судом першої інстанції ОСОБА_5 не є суб`єктом господарювання, що отримав відповідну ліцензію на здійснення охоронної діяльності, що, своєю чергою, суперечить вимогам статті 978 ЦК України та Закону України "Про охоронну діяльність" від 22.03.2012 №4616-VI щодо обов?язкового ліцензування охоронної діяльності.

Схожих висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 18.08.2020 у справі №808/3054/16.

Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 349, 352, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2018 скасувати.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук