Постанова

від 22.11.2022 по справі 177/1749/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6515/22 Справа № 177/1749/20 Суддя у 1-й інстанції - Суботіна С. А. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2022 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.

суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.

секретар судового засідання Гладиш К.І.

сторони:

позивач - Криворізька центральна окружна прокуратура Дніпропетровської області

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма імені Мельника», ОСОБА_1 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні,в режимівідеоконференції,в порядкуспрощенного позовногопровадження, апеляційну скаргу відповідача Товариства зобмеженою відповідальністю«Агрофірма іменіМельника»на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 21 липня 2022 року, ухваленого суддею Суботіною С.А. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 26 липня 2022 року,

ВСТАНОВИВ

У грудні 2020 року Керівник Криворізькоїмісцевоїпрокуратури№3Дніпропетровськоїобласті,яказміниланайменування наКриворізькуцентральнуокружну прокуратуруДніпропетровськоїобласті звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Новопільської (у минулому Широківської) сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області та просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 14.11.2017, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма імені Мельника», скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 3,8500 га, кадастровий номер 1221888200:04:001:0527, розташованої на території Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, проведену за ТОВ «Агрофірма імені Мельника», зареєстроване на підставі рішення державного реєстратора КП «Криничанське бюро технічної інвентаризації» Прокопович Г.М., № 23447964 від 17.11.2017, з одночасним припиненням речових прав ТОВ «Агрофірма імені Мельника» на вказану земельну ділянку; витребувати з незаконного володіння та користування ТОВ «Агрофірма імені Мельника» вказану земельну ділянку на користь держави в особі Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

Прокурором 12.08.2021 подано заяву про зміну підстави позову та клопотання про виключення з кола відповідачів ОСОБА_1 , залучення останньої до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Прокурором, в обґрунтування позовних вимог, з урахуванням зміни підстави позову, зазначено, що на ім`я ОСОБА_3 , на підставі розпорядження Криворізької районної державної адміністрації від 12.06.1997 за №376, у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 0485, зареєстровано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ДП № 037985 від 05.04.1999, який передано вищевказаним рішенням у колективну власність КСП ім. Мічуріна, розміром 3,91 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла.

Отже, ОСОБА_3 право на земельну частку (пай) за життя не набула та воно не увійшло до складу спадщини, оскільки на момент винесення розпорядження Криворізькою районною державною адміністрацією від 12.06.1997 за №376, її не було серед живих та у зв`язку з її смертю припинилося членство у КСП імені Мічуріна.

ОСОБА_3 за життя була включена до списку членів КСП ім. Мічуріна, однак сертифікат на право на земельну частку (пай) не отримала.

23.01.2017 у Шосту Криворізьку державну нотаріальну контору з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_3 , звернувся ОСОБА_2 , який надав свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , у якому датою смерті останньої зазначено 11.07.2000 та довідку Широківської сільської ради від 09.12.2016 №1523 про те, що ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 , до дня своєї смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 та разом з нею на день смерті був зареєстрований її син, - ОСОБА_2 .

Окрім того, ОСОБА_2 надав повторне свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 на його ім`я, у якому батьками останнього зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

На підставі наданих, 13.02.2017 документів державним нотаріусом Шостої Криворізької державної нотаріальної контори Деркач Я.В. ОСОБА_2 видане свідоцтво про право на спадщину за законом, яка складається з земельної частки (паю) розміром 3,91 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що розташована у КСП ім. Мічуріна на території с. Широке Криворізького району Дніпропетровської області, яка належала ОСОБА_3 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДП № 037985.

Після отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, ОСОБА_2 зареєстрував своє право власності на сформовану земельну ділянку площею 3,8500 га, кадастровий номер 1221888200:04:001:0527, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Широківської сільської ради та 14.11.2017 між ОСОБА_2 і ТОВ «Агрофірма імені Мельника» укладено договір оренди вказаної земельної ділянки.

Однак, за результатами перевірки спадкової справи №18/2017, державним нотаріусом установлено відсутність родинних зв`язків між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також те, що остання до дня своєї смерті була зареєстрована одна за іншою адресою та є іншою дата смерті ОСОБА_3 .

На підставі акта Шостої криворізької державної нотаріальної контори від 04.10.2018 скасовано нотаріальну дію, а саме видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, про що винесено наказ про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, а у спадковому реєстрі за №18/2017 визнано недійсним запис про видачу свідоцтва про право на спадщину.

Поряд із цим, 07.03.2019 державним реєстратором КП «Криничанське бюро технічної інвентаризації» прийнято рішення про припинення права власності на вищевказану земельну ділянку.

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 помер.

Після його смерті із заявою про прийняття спадщини за законом до нотаріальної контори звернулася його донька, ОСОБА_1 .

Таким чином, незаконність набуття ОСОБА_2 права власності на спірну земельну ділянку вказує на відсутність правових підстав нею розпоряджатися, та, як наслідок, на невідповідність укладеного в подальшому договору оренди вимогам ст.ст.3, 4 Закону України «Про оренду землі», ст.761 ЦК України, ч.8 ст.93 Земельного кодексу України, якими передбачено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Указаний договір від 14.11.2017 укладено між ОСОБА_2 та ТОВ «АГРОФІРМА ІМЕНІ МЕЛЬНИКА» з порушенням вимог законодавства, оскільки його сторонами не був дотриманий встановлений нормами земельного законодавства порядок набуття та реалізації прав на землю.

При цьому, спірним договором оренди порушуються інтереси держави в особі Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, яка є правонаступником Широківської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, та якій, у силу положень Закону належить право власності на спірну земельну ділянку.

Звернення до суду з указаним позовом саме прокурором, відповідає положенням ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» та ст.4, ч.4 ст.56 ЦПК України.

Прокуратурою неодноразово скеровувалися звернення до, ще на той час, Широківської сільської ради з питання необхідності звернення до суду за захистом інтересів держави щодо визнання недійсним оспорюваного договору оренди земельної ділянки. Однак, упродовж розумного часу відповідні заходи не вживалися, у зв`язку з чим, беручи до уваги давність порушеного права, прокурор звернувся до суду з указаним позовом, про що не заперечувала Новопільська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області, яка є правонаступником Широківської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області.

Рішенням Криворізькогораййонного судуДніпропетровської областівід 21липня 2022року позовні вимоги Криворізької центральної окружної прокуратури Дніпропетровської області, в інтересах держави в особі позивача Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма імені Мельника», ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Криворізька районна державна адміністрація Дніпропетровської області, Шоста криворізька державна нотаріальна контора Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Комунальне підприємство «Криничанське бюро технічної інвентаризації», про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування реєстрації права оренди земельної ділянки та витребування земельної ділянки, задоволені.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 14.11.2017 укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА ІМЕНІ МЕЛЬНИКА» за умовами якого в оренду передавалася земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 3,85 га, з кадастровим номером 1221888200:04:001:0527.

Скасовано державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 3,85 га, кадастровий номер 1221888200:04:001:0527, розташованої на території Новопільської (у минулому Широківської) сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА ІМЕНІ МЕЛЬНИКА» на підставі рішення державного реєстратора комунального підприємства «Криничанське бюро технічної інвентаризації» Прокопович Ганни Михайлівни №23447964 від 17.11.2017 з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА ІМЕНІ МЕЛЬНИКА» на вказану земельну ділянку (номер запису про право 23447964).

Витребувано з незаконного володіння та користування Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА ІМЕНІ МЕЛЬНИКА» земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 3,85 га, кадастровий номер 1221888200:04:001:0527, розташовану на території Новопільської (у минулому Широківської) сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, на користь держави в особі Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 3153 (три тисячі сто п`ятдесят три) гривні 00 копійок.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА ІМЕНІ МЕЛЬНИКА» на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 3153 (три тисячі сто п`ятдесят три) гривні 00 копійок.

В апеляційній скарзі відповідач Товариствоз обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА ІМЕНІ МЕЛЬНИКА», посилаючись на незгоду з ухваленим судовим рішенням, оскільки рішення суду грунтується на обставинах, що недоведені, але мають суттєве значення по справі, які суд першої інстанції вважав доведеними, невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи, порушенням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення, ухвалити нове, яким у повному обсязі відмовити прокурору у задоволенні його позовних вимог.

При цьому,скаржник зазначає,що вматеріалах справивідсутнє свідоцтвопро смерть ОСОБА_3 ,яке бпідтверджувало фактсмерті саме ІНФОРМАЦІЯ_4 ,вказує,що вматеріалах справинаявна копіясвідоцтва просмерть ОСОБА_3 від11.07.2000,відповідно якому ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 увіці 86років вм.КривомуРозі,про щозроблено актовийзапис №1278. Ні щодо даного документу, ні щодо інших документів, що підтверджують родинні стосунки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ні матеріали спадкової справи №18/2017, ні матеріали цивільної справи не містять, докази, що підтверджували б їх підробку чи недійсність і були наявні інші докази, які б підтверджували факти викладені прокурором у позові.

Вказує, що вироку суду по кримінальному провадженню на яке посилається суд у рішенні немає, тому відсутні факти встановлення недостовірності тих даних, якими були встановлені факти підроблення свідоцтва про смерть ОСОБА_3 від 11.07.2000 року чи свідоцтва про народження ОСОБА_2 від 02.03.2016, тому дані обставини, які суд вважає доведеними, є передчасними, однак вони мають суттєве значення для справи, які суд помилково вважав встановленими.

Скаржник вказує, що в матеріалах справи відсутні докази того, що Розпорядження від 12.06.1997 №376 та сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ДП №037985 видавалися на ОСОБА_3 , яка народилася у 1910 році, а не в 1914 році, яка начебто померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , як і відсутні докази того, що в 1914 році не народилася ОСОБА_3 і яка не могла бути за життя членом КСП ім.Мічуріна.

Відповідач вважає, що всі висновки суду першої інстанції ґрунтуються виключно на припущеннях Прокурора, які протягом 4 років так і не знайшли свого підтвердження при проведені досудового розслідування по кримінальному провадженню від 20.09.2018 так і проведеній державним нотаріусом перевірки, і прийняттю ним актів, які не передбачені Законом України «Про нотаріат».

Скаржник вважаєпомилковим висновоксуду першої інстанції про відсутність у ОСОБА_3 права власності на пай на спірну земельну ділянку та відсутності у ОСОБА_2 права власності на спірну земельну ділянку на момент укладення спірного договору оренди.

Також відповідач не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірним договором оренди від 14.11.2017 були порушені права позивача Новопільської сільської ради, яка нібито згідно приписів п.21 Перехідних положень ЗК України була власником даної земельної ділянки. Вказує, що Перехідні положення ЗК України були доповнені п.21 Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в України» від 10.07.2018, який набрав законної сили 01.01.2019, тобто вже після укладення спірного договору оренди землі, який ніяким чином не міг порушити права позивача, який на той час не був власником спірної земельної ділянки, але суд не звернув на це уваги.

Наголошує на тому, що ні Прокурором, ні Позивачем не оспорюється Розпорядження Голови Криворізької районної державної адміністрації від 25.09.2017 №Р-476/9/56-17 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки (паю) в натурі на місцевості у власність ОСОБА_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та передання останньому у власність цієї земельної ділянки, а отже Прокурор вимагає витребувати на користь позивача земельну ділянку, яка сформована і дійсність формування якої жодною зі сторін не оспорюється.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, оскільки помилково були застосовані положення п.21 Перехідних положень ЗК України, ч.ч.1-3 ст.203, ст.215, ст.ст.1212-1213 ЦК України, помилково не застосовані положення ст.1301 ЦК України ст.51 Закону України «Про нотаріат, ч.ч.3-4 ст.13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» без урахування правових висновків Великої Палати Верховного Суду (Постанова від 25.06.2020 у справі №904/2922/18, Постанова від 25.12.2013 у справі №6-78цс13, Постанова від 11.05.2016 у справі №6-806ц16). Вказує, що відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Зазначає, що суд першої інстанції жодним чином не обґрунтував в чому саме відбулося порушення прав чи інтересів позивача при укладенні спірного договору оренди земельної ділянки.

Відповідач зазначає, що ст.1301 ЦК України передбачає виключно право суду визнавати свідоцтво про право на спадщину недійсним, навіть коли воно дійсно було видано нотаріусом помилково, на що судом не було звернуто уваги, суд прийняв до уваги Наказ нотаріуса «Про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину» від 04.10.2018 та Акт про скасування нотаріальної дії від 04.10.2018, пославшись на те, що дані дії нотаріуса не були визнані в судовому порядку недійсними.

У відзиві на апеляційну скаргу сторони відповідача, прокурор, який забезпечує участь у справі ОСОБА_5 , посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, ухваленого з дотриманням норм процесуального права, правильним застосуванням норм матеріального права, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення а оскаржуване судове рішення без змін.

У додаткових поясненнях сторони відповідача, які по суті є запереченнями на відзив прокурора на апеляційну скаргу, які надійшли через підсистему «Електронний суд» 22 листопада 2022 року, останній вказує на те, що доводи прокурора викладені у відзиві на апеляційну скаргу додатково підтверджують той факт, що прокурор не зміг довести належними та допустимими доказами порушення прав позивача при укладенні спірного Договору оренди землі і що даним Договором були порушені права позивача, що є додатковою підставою для задоволення апеляційної скарги відповідача-1, скасування незаконного судового рішення та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову прокурора в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача,вислухавши думкупредставника відповідача ОСОБА_6 ,який уповному обсязіпідтримав доводиі вимогиапеляційної скаргиз викладениху нійта додатковихпоясненнях підстав,просив скасуватиоскаржуване судоверішення,ухвалити нове,яким відмовитипрокурору узадоволенні йогопозовних вимогв повномуобсязі,думку представникаДніпропетровської обласноїпрокуратури МіщукН.П.,яка заперечувалапроти задоволенняапеляційної скаргисторони відповідачаз викладениху відзивіпідстав тапросила рішеннясуду першоїінстанції залишитибез змін,перевіривши законністьі обґрунтованістьрішення судув межахдоводів апеляційноїскарги,заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Судом встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що до Шостої криворізької державної нотаріальної контори 23.01.2017 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_3 , звернувся ОСОБА_2 , який надав до нотаріальної контори, серед інших, наступні документи:

- заяву до Шостої криворізької державної нотаріальної контори від 23.01.2017 про прийняття після смерті матері, ОСОБА_3 , 1914 року народження, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадщини за законом на підставі ст.ст.529, 549 ЦК УССР, за фактом володіння спадковим майном, а саме, сертифікатом серії ДП №037985, виданим 05.04.1999 (т.3 а.с.232);

- свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , видане відділом реєстрації актів громадського стану Жовтневого РВК м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11.07.2000, відповідно до якого ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , у віці 86 років в м. Кривий Ріг Жовтневого району Дніпропетровської області, про що в Книзі реєстрації актів про смерть 11.07.2000 зроблено запис за №1278 (т.3 а.с.233);

- свідоцтво про народження, видане повторно, серії НОМЕР_3 від 15.07.1936, з якого слідує, що він, ОСОБА_2 , народився ІНФОРМАЦІЯ_6 у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, батьками якого записані: батько ОСОБА_4 , матір ОСОБА_3 , про що 15.07.1936 складено відповідний актовий запис №375 (т.3 а.с.237 зворот);

- довідку, видану Широківською сільською радою 09.12.2016 №1523, згідно з якою ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 до дня своєї смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 та разом з нею на день смерті був зареєстрований син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Заповіт від імені ОСОБА_3 у виконкомі Широківської сільської ради не посвідчувався (т.3 а.с.233 зворот);

- сертифікат серії ДП №037985 на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП ім. Мічуріна, розміром 3,91 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), складений на ім`я ОСОБА_3 , на підставі рішення Криворізької районної державної адміністрації від 12.06.1997 №376, який не містить підпису голови Криворізької РДА та дати його видачі (т.3 а.с.238);

- заяву до Шостої криворізької державної нотаріальної від 13.02.2017 про видачу на його, ОСОБА_2 ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом, яка складається з земельної частки (паю) розміром 3,91 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), розташованої у КСП ім. Мічуріна на території с. Широке Криворізького району Дніпропетровської області, яке він прийняв за законом на підставі ст.529 ЦК УССР, за фактом володіння спадковим майном, після смерті матері, ОСОБА_3 , 1910 року народження, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.3 а.с.239).

На підставі наданих документів 13.02.2017 державним нотаріусом Шостої криворізької державної нотаріальної контори Деркач Я.В., видано свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_2 на зазначену земельну частку (пай) розміром 3,91 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), розташованої у КСП ім. Мічуріна на території с. Широке Криворізького району Дніпропетровської області, яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ДП № 037985, виданого головою Криворізької районної державної адміністрації 05.04.1999, на підставі рішення Криворізької райдержадміністрації від 12.06.1997 № 376, зареєстрованого 05.04.1999 у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 0485. Вартість спадкового майна становила 17410,00 грн (т.3 а.с.240 зворот).

Згідно з наказу від 04.10.2018 №18/01-04, завідуючою Шостої криворізької державної нотаріальної контори Деркач Я.В. проведено перевірку спадкової справи №18/2017 заведеної 23.01.2017 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , щодо відповідності законодавству вчиненої нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину (т.3 а.с.242).

За результатами проведеної перевірки нотаріусом встановлено, що:

-згідно з повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.3 а.с.242-243);

-відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_7 , останній народився ІНФОРМАЦІЯ_6 та батьками останнього записані: батько - ОСОБА_8 та матір ОСОБА_9 ;

-як слідує з довідки Широківської сільської ради від 04.10.2018 №934, ОСОБА_3 дійсно була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , до дня своєї смерті, - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом з нею на день смерті ніхто не був зареєстрований, заповіти Широківською сільської радою не посвідчувалися (т.3 а.с.245, зворот).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а не ІНФОРМАЦІЯ_2 , до дня смерті остання була зареєстрована одна за адресою: АДРЕСА_2 , родинні відносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не підтверджено.

Актом від 04.10.2018, за результатами проведеної перевірки прийнято рішення, про скасування вчиненої нотаріальної дії, а саме: видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 13.02.2017 державним нотаріусом Шостої криворізької державної нотаріальної контори Деркач Я.В. за реєстровим номером 1-161, про що видано наказ від 04.10.2018 №19/01-04.

На підставі цього ж наказу№19/01-04 від 04.10.2018 вилучено внесені записи з електронних реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України щодо виданого свідоцтва про право на спадщину по спадковій справі № 18/2017.

Нотаріус на виконання вимог ст.51 Закону України «Про нотаріат» повідомив ОСОБА_2 та Криворізьку райдержадміністрацію про скасування нотаріальної дії.

Окрім того, завідувач Шостої криворізької державної нотаріальної контори Деркач Я.В. 04.10.2018 звернулася до керівника Криворізької місцевої прокуратури №3 із заявою про вчинення злочину, передбаченого ст.358 КК України (підроблення документів чи використання підроблених документів), відомості про що внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018040230001779 від 20.09.2018 та здійснюється досудове розслідування, яке станом на день розгляду даної цивільної справи не завершено.

Також, судом встановлено, що на момент винесеннярозпорядження Криворізькоюрайонною державноюадміністрацією від12.06.1997№376, ОСОБА_3 вже була померлою особою, у зв`язку з чим її членство у КСП імені Мічуріна припинилося, ще до прийняття рішення Криворізької РДА про затвердження розрахунків земельного паю комісією по паюванню КСП ім. Мічуріна та видачі сертифікатів на право на земельну частку (пай).

Сертифікат на право на земельну частку (пай) ОСОБА_3 не отримувала, про що свідчить відсутність її підпису у Книзі реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) КСП ім. Мічуріна (т.2 а.с.8).

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_3 , у зв`язку зі смертю, не отримала сертифікат про право на земельну частку (пай), оскільки остання померла раніше дати видачі державного акта на право колективної власності на землю КСП ім.Мічуріна, відповідно у неї не виникло право на земельну частку (пай) у землях КСП ім.Мічуріна, яке, відповідно, не могло увійти до складу спадщини померлої.

Як встановлено судом, на підставі заяви ОСОБА_2 від 28.08.2017, ще до скасування 04.10.2018 нотаріальної дії, - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, згідно з розпорядження голови районної державної адміністрації від 25.09.2017 №Р-476/0/56-17, затверджено технічну документацію з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки (паю) в натурі (на місцевості) та передано її у власність ОСОБА_2 , площею 3,8500 га, кадастровий номер 1221888200:04:001:0527, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Широківської сільської ради.

На підставі зазначеного розпорядження, за ОСОБА_2 23.10.2017, згідно з рішенням про державну реєстрації прав та їх обтяжень, індексний номер 37790460 від 26.10.2017, зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 3,85 га, кадастровий номер 1221888200:04:001:0527, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Широківської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області (т.1 а.с.92-94).

З відповіді голови сільської ради на запит прокурора стосовно зменшення площі земельної ділянки з 3,91 га до 3,8500 га слідує, що згідно Указу Президента «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 № 720, поділ земель колективної власності на частки проводився виходячи з загальної вартості всіх угідь та ділився порівну між всіма учасниками КСП, незалежно від їх трудової участі у підприємстві. Тобто, поділ земель відбувався за їх вартістю, оскільки саме по вартості, а не по площі всі ділянки мали бути однаковими. Виділяючи в натурі земельні паї їх власникам, на ріллі кращої якості, що мають більшу вартість за 1 га, земельні ділянки будуть мати меншу площу, ніж ті, що виділяються на менш родючих ґрунтах, вартість яких за 1 га менша. Однак, у підсумку, земельні ділянки меншої площі вартісно дорівнюють земельним ділянкам більшої площі, але гіршої якості. Площа земельної ділянки, що передбачена для передачі у власність власнику сертифіката на право на земельну частку (пай), визначена згідно зі схемою поділу земель колективної власності колишнього КСП ім.Мічуріна на земельні частки (пай) загальної площі 3,8500 га, що графічно зображено на кадастровому плані земельних ділянок (т.1 а.с.82).

Також судом встановлено, що між ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма імені Мельника» 14.11.2017 укладено договір оренди земельної ділянки площею 3,85 га, кадастровий номер 1221888200:04:001:0527(т.1 а.с.72-75,92-94).

Відповідно до зазначеного договору оренди, останній укладено між власником земельної ділянки, ОСОБА_2 (орендодавець) та ТОВ «АГРОФІРМА ІМЕНІ МЕЛЬНИКА» (орендарем).

Відповідно до п.п.19, 41 вказаного договору оренди (т.1 а.с.72-75), передача земельної ділянки за Договором вважається переданою «Орендодавцем» «Орендареві» з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом. Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Згідно договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 3,85 га з кадастровим номером 1221888200:04:001:0527, у строкове платне володіння та користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Широківської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області строком на 49 років (т. 1 а.с.72).

На теперішній час указаний договір оренди є чинним, про що свідчить запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про зареєстроване право оренди спірної земельної ділянки за ТОВ «АГРОФІРМА ІМЕНІ МЕЛЬНИКА» (т.1 а.с.92-96).

Поряд із цим, 28.02.2019 державним реєстратором КП «Криничанське бюро технічної інвентаризації» до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про припинення права власності ОСОБА_2 , на підставі акта про скасування нотаріальної дії від 04.10.2018, наказу від 04.10.2018 №19/01-04 Шостої криворізької державної нотаріальної контори та листа Криворізької місцевої прокуратури №3 від 21.02.2019 №76-1184 (т.1 а.с.93).

Згідно відомостей, які містяться в державному реєстрі актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 18.12.2020 та копії свідоцтва про смерть від 30.11.2018, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_8 помер (т. 1 а.с.111,131).

Після смерті ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини звернулася донька останнього, відповідач у справі ОСОБА_1 (т.1 а.с.127,130,133,134,135).

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог Криворізької центральної окружної прокуратури Дніпропетровської області, в інтересах держави в особі позивача Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, на підставі досліджених доказів наданих сторонами по справі, виходив з незаконності набуття ОСОБА_2 права власності на спірну земельну ділянку та безпідставність укладення у подальшому договору оренди земельної ділянки, попри волю її власника, у зв`язку з чим, договір оренди земельної ділянки від 14.11.2017, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма імені Мельника», підлягає визнанню недійсним, а державна реєстрація КП «Криничанське бюро технічної інвентаризації» за номером 23447964 від 17.11.2017 права (в державному реєстрі прав) оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 3,85 га, кадастровий номер 1221888200:04:001:0527, розташованої на території Широківської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області на підставі договору оренди земельної ділянки від 14.11.2017 укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма імені Мельника» - підлягає скасуванню, з одночасним припиненням речового права ТОВ «Агрофірма імені Мельника» на вказану земельну ділянку.

Також суд дійшов висновку, що не визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.02.2017 №1-161 на ім`я ОСОБА_2 у судовому порядку та не скасування розпорядження голови Криворізької районної державної адміністрації від 25.09.2017 №Р-476/0/56-17 про затвердження технічної документації з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки (паю) в натурі (на місцевості) та передання її у власність ОСОБА_2 , площею 3,8500 га, кадастровий номер 1221888200:04:001:0527, не створює правових наслідків, оскільки, судом встановлено, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника поза його волею.

Окрім того суд першої інстанції встановивши незаконність набуття права користування земельною ділянкою, дійшов висновку про необхідність витребування останньої з незаконного володіння та користування товариства «Агрофірма імені Мельника» на користь держави в особі Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, яка є правонаступником Широківської сільської ради Криворізького району.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Щодо представництва прокурором Новопільської сільської ради, судом першої інстанції зазначено наступне.

На підтвердження обґрунтування наявності підстав представництва, керівник Криворізької місцевої прокуратури №3 Дніпропетровської області (на теперішній час Криворізька центральна окружна прокуратура) у позовній заяві зазначив про порушення інтересів держави, які у даному випадку, полягають у вибутті з володіння та користування держави земельної ділянки сільськогосподарського призначення за відсутності волі її власника - територіальної громади Широківської сільської ради (нині Новопільська сільська рада).

Прокуратурою встановлено, що Широківська сільська рада, не здійснила заходів, спрямованих на захист державних інтересів, зокрема, щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 14.11.2017, наявність якого позбавляє Широківську сільську раду набути за територіальною громадою право власності на спірну земельну ділянку, та в подальшому ефективно та виключно в інтересах територіальної громади розпорядитися вказаним майном, чим завдається шкода державі.

Встановивши факт неправомірного набуття речового права на спірну земельну ділянку, прокурором, у порядку, передбаченому ст.23 Закону України «Про прокуратуру», спрямовувалися листи на адресу Широківської сільської ради щодо необхідності вжиття заходів цивільно-правового характеру, з метою захисту державних інтересів. Разом з тим, з відповідей Широківської сільської ради вбачається, що заходи цивільно-правового характеру ними не вживались та не плануються вживатися (т.1 а.с.83-91,136).

Про наявність відповідних порушень Широківській сільській раді було відомо ще під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження №12018040230001779 від 20.09.2018 за фактом підробки свідоцтв про право на спадщину на земельні частки (паї), розташованих на території Широківської сільської ради, однак будь-яких дій, упродовж більш ніж двох років, щодо з`ясування обставин справи та захисту порушених прав і інтересів, сільською радою не вживалося.

Листом від 24.12.2022 прокурором поінформовано Новопільську сільську раду, як правонаступника Широківської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області про звернення прокуратури з позовом в інтересах держави про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 14.11.2017, скасування запису про реєстрацію речового права (оренди земельної ділянки), та витребування земельної ділянки. Вказане повідомлення сільською радою не оскаржувалося, будь-які заперечення щодо нього не надходили.

Таким чином уповноваженим суб`єктом на виконання функцій держави щодо захисту її інтересів, Широківською сільською радою (нині Новопільською сільської радою), не вжито та не планувалося вжиття заходів, спрямованих на визнання недійним договору оренди, скасування його державної реєстрації та витребування земельної ділянки. Тобто, вказаною сільською радою не здійснювався захист держави у спірних правовідносинах. Причини, які б перешкоджали захисту інтересів держави належним суб`єктом, відсутні.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відношенні законності при вирішення питання щодо повернення земельної ділянки особою, яка набула її з порушенням, та його метою є захист інтересів держави.

За викладених вище обставин, висновок суду першої інстанції про достатність підстав, які в даному випадку доводять право прокурора на звернення з даним позовом до суду є правильним.

У постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №599/1833/15-ц зазначено, що право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів колективного сільськогосподарського підприємства до відповідних списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнень і затвердження списків, а з моменту передачі (державної реєстрації) державного акта про право колективної власності на землю конкретному колективному сільськогосподарському підприємству.

Відповідно до роз`яснень п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004, сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розділ X «Перехідні положення» ЗК України).

Член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі, й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7 роз`яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акту про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 08.08.1995 №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» та відповідні норми ЦК УРСР.

У цьому разі слід враховувати, що згідно з п.17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001, сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

За змістом ст.ст.22, 23 ЗК України (у редакції, чинній на час існування відповідних правовідносин) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Відповідно до ч.2 ст.9 ЦК УРСР 1963 року (чинного на час існування відповідних правовідносин) правоздатність громадянина виникає в момент його народження і припиняється зі смертю.

Згідно зі ст.525 УРСР, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим день, зазначений у статті цього Кодексу 21 цього Кодексу.

Так, матеріали справи містять копію сертифікату серії ДП №037985 на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП ім. Мічуріна, розміром 3,91 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), складений на ім`я ОСОБА_3 , на підставі рішення Криворізької районної державної адміністрації від 12.06.1997 №376, який зокрема не містить підпису голови Криворізької РДА та дати його видачі (а.с.238, т.3).

Окрім того, матеріали справи містять дві заяви ОСОБА_2 доШостої криворізькоїдержавної нотаріальноїконтори про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке залишилося після смерті, перша датована ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с.232, т.3), друга датована 13 лютого 2017 року (а.с.239, т.3), які різняться між собою.

Відповідно до першої заяви, від 23.01.2017 заявник ОСОБА_2 посилається на смерть його Матері ОСОБА_3 , 1914 року народження ІНФОРМАЦІЯ_5 , у другій заяві від 13 лютого 2017 року заявник дату смерті матері зазначає туж саму - ІНФОРМАЦІЯ_5 , однак рік народження матері, вказує 1910 рік. В обох заявах місце проживання матері заявник вказує: АДРЕСА_1 (а.с.232, 239, т.3).

Також матеріали справи містять свідоцтво про смерть НОМЕР_2 , видане відділом реєстрації актів громадського стану Жовтневого РВК м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11.07.2000 з якого видно, що ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 86 року (а.с.233, т.3).

З повторного свідоцтва про народження, серії НОМЕР_3 від 02 березня 2016 року, видно, що ОСОБА_2 , народився ІНФОРМАЦІЯ_6 у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, батьками якого записані: батько ОСОБА_4 , матір ОСОБА_3 , про що 15.07.1936 складено відповідний актовий запис №375 (т.3 а.с.237 зворот).

З повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , встановлено, що остання померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.3 а.с.242-243).

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_7 , останній народився ІНФОРМАЦІЯ_6 та батьками останнього записані: батько - ОСОБА_8 та матір ОСОБА_9 (а.с.243- зворот- 244, т.3).

З Довідки, виданої Широківською сільською радою 09.12.2016 №1523, слідує, що ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 до дня своєї смерті, ІНФОРМАЦІЯ_2 та разом з нею на день смерті був зареєстрований син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Заповіт від імені ОСОБА_3 у виконкомі Широківської сільської ради не посвідчувався (т.3 а.с.233 зворот).

З Довідки, виданої Широківською сільською радою у 2018 році за №934, слідує, що ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 до дня своєї смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 та разом з нею на день смерті ніхто не був зареєстрований. Заповіт від імені ОСОБА_3 у виконкомі Широківської сільської ради не посвідчувався (т.3 а.с.245 зворот).

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі наданих ОСОБА_2 документів 13.02.2017 державним нотаріусом Шостої криворізької державної нотаріальної контори Деркач Я.В., було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_2 на зазначену земельну частку (пай) розміром 3,91 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), розташованої у КСП ім.Мічуріна на території с.Широке Криворізького району Дніпропетровської області, яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ДП № 037985, виданого головою Криворізької районної державної адміністрації 05.04.1999, на підставі рішення Криворізької райдержадміністрації від 12.06.1997 №376, зареєстрованого 05.04.1999 у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 0485. Вартість спадкового майна становила 17410,00 грн (т.3 а.с.240 зворот).

Відповідно до ст.51 Закону України «Про нотаріат», глави 15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, у разі виявлення нотаріусом, що ним допущено помилку при вчиненні нотаріальної дії або що вчинена нотаріальна дія не відповідає законодавству, нотаріус зобов`язаний повідомити про це сторони (осіб), стосовно яких вчинено нотаріальну дію, для вжиття заходів щодо скасування зазначеної нотаріальної дії відповідно до законодавства.

Статтею 52 Закону України «Про нотаріат», главою 11 вище зазначеного порядку визначено, що кожній нотаріальній дії присвоюється окремий реєстровий номер. Номер, під яким нотаріальна дія зареєстрована в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, позначається на документах, що видаються нотаріусом, чи в посвідчувальних написах. Нотаріальна дія вважається вчиненою з моменту внесення про це запису до реєстру для реєстрації нотаріальних дій. Запис у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій є доказом вчинення нотаріальної дії.

Відповідно до наказу від 04.10.2018 №18/01-04, завідуючою Шостої криворізької державної нотаріальної контори Деркач Я.В. визначено проведення перевірки спадкової справи №18/2017 заведеної 23.01.2017 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , щодо відповідності законодавству вчиненої нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину (т.3 а.с.242).

Актом від04.10.2018,за результатамипроведеної перевіркиприйнято рішення,про скасуваннявчиненої нотаріальноїдії,а саме:видачі свідоцтвапро правона спадщинуза законом,виданого 13.02.2017державним нотаріусомШостої криворізькоїдержавної нотаріальноїконтори ДеркачЯ.В.за реєстровимномером 1-161,про щовидано наказвід 04.10.2018№19/01-04,оскільки буливстановлені розбіжностіщодо особиспадкодавця ОСОБА_3 , зокрема в даті її смерті, в місці проживання, а також відсутність документів на підтвердження родинних стосунків спадкоємця ОСОБА_2 з померлою ОСОБА_3 (а.с.247, т.3)

На підставі зазначеного наказу№19/01-04 від 04.10.2018 вилучено внесені записи з електронних реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України щодо виданого свідоцтва про право на спадщину по спадковій справі №18/2017.

Нотаріус на виконання вимог ст.51 Закону України «Про нотаріат» повідомив ОСОБА_2 та Криворізьку райдержадміністрацію про скасування нотаріальної дії (а.с.248- зворот, 249- зворот).

28.02.2019 державним реєстратором КП «Криничанське бюро технічної інвентаризації» до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про припинення права власності ОСОБА_2 , на підставі акта про скасування нотаріальної дії від 04.10.2018, наказу від 04.10.2018 №19/01-04 Шостої криворізької державної нотаріальної контори та листа Криворізької місцевої прокуратури № 3 від 21.02.2019 № 76-1184 (т.1 а.с.93).

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а не ІНФОРМАЦІЯ_2 , до дня смерті остання була зареєстрована одна за адресою: АДРЕСА_2 , родинні відносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не підтверджено, свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 13.02.2017 державним нотаріусом Шостої криворізької державної нотаріальної контори Деркач Я.В. за реєстровим номером 1-161 скасовано та вилучено внесені записи з електронних реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України щодо виданого свідоцтва про право на спадщину по спадковій справі №18/2017.

Пунктом 21 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Статтею 17 Закону України «Про оренду землі» визначено, що об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст.125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Судом встановлено,що дії державногонотаріуса ШостоїКриворізької державноїнотаріальної конторита реєстратораКП «Криничанськебюро технічноїінвентаризації»,а саме,скасування нотаріальноїдії видачі свідоцтвапро правона спадщинута припиненняправа власностіта внесенняреєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення права власності ОСОБА_2 , ніким не оскаржувалися та, відповідно, неправомірними, зокрема, у судовому порядку, не визнавалися.

Згідно з ч.1 ст.202 ЦК України, правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5,6 ст.203 ЦК України.

Приписами ч.ч.1-3 ст.203 ЦК України встановлені вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: його зміст не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Зміст правочину складають його істотні умови.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про оренду землі», істотною умовою договору оренди землі, серед іншого, є умова щодо об`єкта оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки).

Аналогічна норма міститься в ст.760 ЦК України.

Як визначено нормами ст.3 Закону України «Про оренду землі», ст.761 ЦК України, ч.8 ст.93 Земельного кодексу України, об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Згідно зі ст.4 Закону України «Про оренду землі», орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Умову щодо об`єкта спірного договору оренди, у даному випадку земельної ділянки з кадастровим номером 1221888200:04:001:0527, не додержано належним чином, оскільки не відповідає дійсності фактична приналежність предмету договору в момент його укладання, а саме ОСОБА_2 не мав права розпоряджатися вищевказаною земельною ділянкою, про що свідчить запис в спадковому реєстрі Шостої криворізької державної нотаріальної контори про скасування нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, на яку останній незаконно набув право власності, яке в подальшому припинено.

Незаконність набуття ОСОБА_2 права власності на спірну земельну ділянку, вказує на невідповідність укладеного в подальшому договору оренди вимогам ст.3, 4 Закону України «Про оренду землі», ст.761 ЦК України, ч.8 ст.93 Земельного кодексу України, якими передбачено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Як встановлено у цій справі, спірна земельна ділянка не належала померлій ОСОБА_3 , оскільки остання померла у 1996 році до винесення розпорядженняКриворізькою районноюдержавною адміністрацієювід 12.06.1997№376, Сертифікат направо наземельну частку(пай)не отримувала, а ОСОБА_2 набув право власності на цю спірну земельну ділянку незаконно та уклав з відповідачем -1 договір оренди землі без законних на те підстав.

При цьому, спірним договором оренди порушуються інтереси держави в особі Новопільської (у минулому Широківської) сільської ради, якій у силу положень Закону належить право власності на спірну земельну ділянку.

Статтею 152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки·або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Згідно зі ст.387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до п.21 Постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 №5, спір про повернення майна, що виникає з договірних відносин або відносин, пов`язаних із застосуванням наслідків недійсності правочину, підлягає вирішенню відповідно до законодавства, яке регулює ці відносини.

У разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов`язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387, 388 ЦК.

Відповідно до п.19 цієї ж постанови, застосовуючи положення ст.387 ЦК України, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Якщо власник вимагає повернення свого майна з володіння особи, яка незаконно ним заволоділа, така позовна вимога підлягає розгляду та вирішенню також за правилами статей 387, 388 ЦК.

Згідно з роз`ясненнями, що викладені у п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 № 9, реституція, як спосіб захисту цивільного права (ч. 1 ст.216 ЦК), застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи ОСОБА_2 незаконно набув право власності на спірну земельну ділянку, яке в подальшому було скасовано, тобто останній не мав права розпоряджатися спірною земельною ділянкою, яка йому не належить.

Відповідно до ст.ст. 25, 126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права та право - користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно зі ст.17 Закону України «Про оренду землі», об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

17.11.2017 проведено державну реєстрацію укладання договору оренди, з цього моменту земельна ділянка вважається переданою в користування ТОВ «Агрофірма імені Мельника».

Статтею 152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Відповідно до ч.1 ст.317 Цивільного кодексу України права володіння, користування та розпорядження своїм майном належать власникові.

Згідно зі ст.319 ЦК України, власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 387 ЦК України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За приписами п.3 ч.1 ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Також відповідно до ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п.2 ч.3 ст.1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Статтею 1213 ЦК України визначено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (такий висновок сформульовано Верховним Судом України у постанові від 05.02.2019 у справі №914/1131/18).

Користування ТОВ «Агрофірма імені Мельника» земельною ділянкою на підставі договору оренди від 14.11.2017, укладеного з ОСОБА_2 , не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а отже, є безпідставним, у зв`язку з чим, з урахуванням ст.ст. 1212, 1213 ЦК України, воно повинно повернути спірну землю державі в особі Новопільської сільської ради.

Негаторнимє позов власника про усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння (ст.391 ЦК України).

Негаторний позовпред`являєтьсявласником заумови,що вінмає майноу своємуволодінні,однак протиправнаповедінка іншихосіб перешкоджаєйому здійснюватиправа користуваннята розпорядженняним.Власник майнаможе пред`явитипозов провизнання йогоправа власності,якщо цеправо оспорюєтьсяабо невизнається іншоюособою,а такожу разівтрати нимдокумента,який засвідчуєйого правовласності.Для поданнятакого позовуне вимагається,щоб перешкодидо здійсненняправа користуваннята розпорядженнямайном булирезультатом виннихдій відповідачачи спричинялипозивачу збитки.Достатньо,щоб такідії хочаб іне позбавляливласника володіннямайном,але об`єктивнопорушували йогоправа ібули протиправними.Як івіндикаційний,негаторний позовє речово-правовимі можезастосовуватися лишеу випадкувідсутності міжпозивачем івідповідачем зобов`язальних відносин та бути поданим щодо індивідуально-визначеного майна.

Об`єктом негаторного позовує усунення триваючого правопорушення, що збереглося до моменту подання позову до суду.

Позивачем у негаторномупозові є власник майна або особа, яка володіє майном на підставі інших прав на майно (титульний власник). До останніх належать як суб`єкти речових прав (наприклад, підприємство, організація, установа, що не є власником майна, але володіє ним на праві повного господарського відання або оперативного управління, що позбавлена можливості користуватися чи розпоряджатися майном), так і суб`єкти зобов`язальних прав, які пов`язані з володінням (наприклад, орендар, охоронець, перевізник). У разі порушення третьою особою права користування і розпорядження майном і власник, і володілець цього майна набувають права на подання негаторного позову. У цьому випадку при вирішенні питання про те, хто з них може бути позивачем за негаторним позовом, слід виходити з обсягу правомірності обох названих осіб.

Отже, якщо право володіння належить не власникові, то позов має право подавати володілець майна, а власник може звернутися з таким позовом лише після припинення у володільця згаданого права на володіння.

Відповідачем у негаторному позовіє особа, яка власними протиправними діями перешкоджає позивачу здійснювати правомірність щодо користування чи розпорядження майном.

Предметом негаторного позовує вимога позивача про усунення з боку відповідача будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Підставою негаторного позовує обставини, що підтверджують право позивача на користування і розпорядження майном, вчинення відповідачем дій, що перешкоджають позивачу використовувати належні йому права, позадоговірний характер наявних між сторонами правовідносин. Якщо на момент подання позову правопорушення, що є об`єктом негаторного позову, припинилося, то підстав для задоволення позову у суду немає.

Умовою задоволення негаторного позовупозивача є встановлення судом факту протиправності дій відповідача, задоволення позовних вимог позивача не залежить від наявності вини відповідача. Захист прав і охоронюваних законом інтересів позивачів за негаторним позовом надається судом у формі припинення дій, що порушують право, або відновлення становища, яке існувало до порушення права.

Апеляційним переглядом встановлено, що право власності на спірну земелельну ділянку отримано ОСОБА_2 незаконно на підставі свідоцтва про спадщину, яке було скасоване, що встановлено Актом від 04.10.2018 державного нотаріуса Шостої криворізької державної нотаріальної контори Деркач Я.В та наказом цього нотаріуса №19/01-04 від 04.10.2018, яким скасована вчинена нотаріальна дія - видача свідоцтва про право на спадщину за законом та вилучено внесені записи з електронних реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України щодо виданого свідоцтва про право на спадщину по спадковій справі №18/2017, тому власником спірної земельної ділянки є позивач НОВОПІЛЬСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА Криворізького району Дніпропетровської області, яка позбавлена права користування та розпорядження належним їй майном, оскільки земельна ділянка незаконно перебуває у оренді у відповідача ТОВ «Агрофірма імені Мельника» за нікчемним договором оренди, тому вимога позивача про усунення перешкод у користуванні майном, шляхом витребування спірної земельної ділянки у відповідача-1, судом першої інстанції задоволена правильно.

Відповідно до положень п.9 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Окрім того,враховуючи пункт9частини першоїстатті 27Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень»,якимсудове рішенняпро задоволенняпозову (провитребування майназ чужогонезаконного володіння)визнається ефективнимспособом захистуі передбачаєтьсявнесення відповідногозапису доДержавного реєструречових правна нерухомемайно,відповідно позовнівимоги вчастині визнаннянедійсним договоруоренди земельноїділянки від14.11.2017та скасування запису про державну реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки задоволенню не підлягають, оскільки Договір оренди від 17.11.2017 укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма імені Мельника» є нікчемним, оскільки користування земельною ділянкою орендарем відбулося за відсутності правової підстави, в подальшому підстава, на якій набувалося право власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку відпала (право власності скасовано), тому на думку колегії суддів у цій частині позовних вимог слід відмовити.

Отже, витребування майна з чужого незаконного володіння є ефективним способом захисту порушених прав і в повній мірі забезпечить відновлення порушених прав позивача.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду в частині визнання недійсним нікчемного договору орендни земельної ділянки від 14.11.2017, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма імені Мельника» та відповідно скасування державної реєстрації права оренди спірної земельної ділянки з одночасним припиненням речових прав на земельну ділянку, підлягає скасуванню, з ухваленням у цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог, оскільки задоволення позову в частині витребування майна з чужого незаконного володіння передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за власником цього нерухомого майна.

З урахуванням того, що доводи апеляційної скарги сторони відповідача-1, є ідентичними доводам заявника викладеним у відзиві на позов, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, викладену у судовому рішенні, висновки суду є достатньо аргументованими, колегія суддів не знаходить підстав повторно давати відповідь на ті самі аргументи заявника, при цьому суд апеляційної інстанції враховує, що як, неодноразово зазначав ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року № 303А, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27 вересня 2001 року, № 49684/99, § 2).

ЄСПЛ визначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23, ЄСПЛ).

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу відповідача,Товариства зобмеженою відповідальністю«Агрофірма іменіМельника» задовольнити частково.

Рішення Криворізькогорайонного судуДніпропетровської областівід 21липня 2022року вчастині визнаннянедійсним договору оренди земельної ділянки від 14.11.2017 укладеного між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА ІМЕНІ МЕЛЬНИКА», за умовами якого в оренду передавалася земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 3,85 га, з кадастровим номером 1221888200:04:001:0527 та в частині скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки скасувати, відмовити в задоволенні цих позовних вимог.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28 листопада 2022 року.

Головуючий:

Судді: