Постанова

від 07.08.2023 по справі 177/1749/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

07 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 177/1749/20

провадження № 61-13314св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - керівник Криворізької центральної окружної прокуратури Дніпропетровської області,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма імені Мельника», ОСОБА_1 ,

треті особи: Криворізька районна державна адміністрація Дніпропетровської області, Шоста криворізька державна нотаріальна контора Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Комунальне підприємство «Криничанське бюро технічної інвентаризації,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма імені Мельника» на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 21 липня 2022 року під головуванням судді Суботіної С. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Зубакової В. П., Остапенко В. О. у справі за позовом керівника Криворізької центральної окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма імені Мельника», ОСОБА_1 , треті особи: Криворізька районна державна адміністрація Дніпропетровської області, Шоста криворізька державна нотаріальна контора Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Комунальне підприємство «Криничанське бюро технічної інвентаризації», про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування реєстрації права оренди земельної ділянки та витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2020 року керівник Криворізької місцевої прокуратури № 3 Дніпропетровської області, яка змінила найменування на Криворізьку центральну окружну прокуратуру Дніпропетровської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Новопільської (у минулому Широківської) сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області у якому просив:

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 14 листопада 2017 року, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма імені Мельника» (далі - ТОВ «Агрофірма імені Мельника»);

- скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 3,8500 га, кадастровий номер 1221888200:04:001:0527, розташованої на території Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, проведену за ТОВ «Агрофірма імені Мельника», зареєстроване на підставі рішення державного реєстратора - КП «Криничанське бюро технічної інвентаризації» Прокопович Г. М., № 23447964 від 17 листопада 2017 року, з одночасним припиненням речових прав ТОВ «Агрофірма імені Мельника» на вказану земельну ділянку;

- витребувати з незаконного володіння та користування ТОВ «Агрофірма імені Мельника» вказану земельну ділянку на користь держави в особі Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області.

Прокурор 12 серпня 2021 року подав заяву про зміну підстави позову.

Прокурором, в обґрунтування позовних вимог, з урахуванням зміни підстави позову, зазначено, що на ім`я ОСОБА_3 , на підставі розпорядження Криворізької районної державної адміністрації від 12 червня 1997 року за № 376, у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 0485, зареєстровано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ДП № 037985 від 05 квітня 1999 року, який передано вищевказаним рішенням у колективну власність КСП ім. Мічуріна, розміром 3,91 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла.

Отже, ОСОБА_3 право на земельну частку (пай) за життя не набула та воно не увійшло до складу спадщини, оскільки на момент прийняття розпорядження Криворізькою районною державною адміністрацією від 12 червня 1997 року за № 376, її не було серед живих та у зв`язку з її смертю припинилося членство у КСП імені Мічуріна.

ОСОБА_3 за життя була включена до списку членів КСП ім. Мічуріна, однак сертифікат на право на земельну частку (пай) не отримала.

23 січня 2017 року у Шосту криворізьку державну нотаріальну контору з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_3 , звернувся ОСОБА_2 , який надав свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , у якому датою смерті останньої зазначено ІНФОРМАЦІЯ_2 та довідку Широківської сільської ради від 09 грудня 2016 року № 1523 про те, що ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 , до дня своєї смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 та разом з нею на день смерті був зареєстрований її син - ОСОБА_2 .

Окрім того, ОСОБА_2 надав повторне свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 на його ім`я, у якому батьками останнього зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

На підставі наданих 13 лютого 2017 року документів, державний нотаріус Шостої Криворізької державної нотаріальної контори Деркач Я. В. видав ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом, яка складається з земельної частки (паю) розміром 3,91 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що розташована у КСП ім. Мічуріна на території с. Широке Криворізького району Дніпропетровської області, яка належала ОСОБА_3 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДП № 037985.

Після отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, ОСОБА_2 зареєстрував своє право власності на сформовану земельну ділянку площею 3,85 га, кадастровий номер 1221888200:04:001:0527, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Широківської сільської ради та 14 листопада 2017 року ОСОБА_2 і ТОВ «Агрофірма імені Мельника» уклали договір оренди вказаної земельної ділянки.

Однак, за результатами перевірки спадкової справи № 18/2017, державний нотаріус встановив відсутність родинних зв`язків між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також те, що остання до дня своєї смерті була зареєстрована одна за іншою адресою, дата смерті ОСОБА_3 є іншою, ніж у наданих ОСОБА_2 відомостях.

На підставі акта Шостої криворізької державної нотаріальної контори від 04 жовтня 2018 року скасовано нотаріальну дію, а саме видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, про що прийнято наказ про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, а у спадковому реєстрі за № 18/2017 визнано недійсним запис про видачу свідоцтва про право на спадщину.

Поряд із цим, 07 березня 2019 року державний реєстратор КП «Криничанське бюро технічної інвентаризації» прийняв рішення про припинення права власності на вищевказану земельну ділянку.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 помер.

Після його смерті із заявою про прийняття спадщини за законом до нотаріальної контори звернулася його донька - ОСОБА_1 .

Прокурор вказував, що з огляду на вищенаведене вбачається, незаконність набуття ОСОБА_2 права власності на спірну земельну ділянку, а тому вказує на відсутність правових підстав нею розпоряджатися, та, як наслідок, на невідповідність укладеного в подальшому договору оренди вимогам статей 3, 4 Закону України «Про оренду землі», статті 761 ЦК України, частини восьмої статті 93 ЗК України, якими передбачено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Договір від 14 листопада 2017 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма імені Мельника» з порушенням вимог законодавства, оскільки його сторонами не був дотриманий встановлений нормами земельного законодавства порядок набуття та реалізації прав на землю.

При цьому, спірним договором оренди порушуються інтереси держави в особі Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, яка є правонаступником Широківської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, та якій, у силу положень закону належить право власності на спірну земельну ділянку.

Звернення до суду з указаним позовом саме прокурором, відповідає положенням частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 4, частині четвертій статті 56 ЦПК України.

Прокуратурою неодноразово скеровувалися звернення до Широківської сільської ради з питання необхідності звернення до суду за захистом інтересів держави щодо визнання недійсним оспорюваного договору оренди земельної ділянки. Однак, упродовж розумного часу відповідні заходи не вживалися, у зв`язку з чим, беручи до уваги давність порушеного права, прокурор звернувся до суду з указаним позовом, про що не заперечувала Новопільська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області, яка є правонаступником Широківської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Криворізький районний суд Дніпропетровської області рішенням від 21 липня 2022 року позовні вимоги задовольнив.

Визнав недійсним договір оренди земельної ділянки від 14 липня 2017 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма імені Мельника» за умовами якого в оренду передавалась земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 3,85 га, з кадастровим номером 1221888200:04:001:0527.

Скасував державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 3,85 га, кадастровий номер 1221888200:04:001:0527, розташованої на території Новопільської (у минулому Широківської) сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, проведену за ТОВ «Агрофірма імені Мельника» на підставі рішення державного реєстратора - Комунального підприємства «Криничанське бюро технічної інвентаризації» Прокопович Г. М. № 23447964 від 17 листопада 2017 року з одночасним припиненням речових прав ТОВ «Агрофірма імені Мельника» на вказану земельну ділянку (номер запису про право 23447964).

Витребував з незаконного володіння та користування ТОВ «Агрофірма імені Мельника» земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 3,85 га, кадастровий номер 1221888200:04:001:0527, розташовану на території Новопільської (у минулому Широківської) сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, на користь держави в особі Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 3 153 грн.

Стягнув з ТОВ «Агрофірма імені Мельника» на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 3 153 грн.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог виходив з незаконності набуття ОСОБА_2 права власності на спірну земельну ділянку та безпідставність укладення у подальшому договору оренди земельної ділянки, попри волю її власника, у зв`язку з чим вважав, що договір оренди земельної ділянки від 14 листопада 2017 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма імені Мельника», підлягає визнанню недійсним, а державна реєстрація права КП «Криничанське бюро технічної інвентаризації» за номером 23447964 від 17 листопада 2017 року (в державному реєстрі прав) оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 3,85 га, кадастровий номер 1221888200:04:001:0527, розташованої на території Широківської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області на підставі договору оренди земельної ділянки від 14 листопада 2017 року укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма імені Мельника» - підлягає скасуванню, з одночасним припиненням речового права ТОВ «Агрофірма імені Мельника» на вказану земельну ділянку.

Також суд дійшов висновку, що невизнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 лютого 2017 року № 1-161 на ім`я ОСОБА_2 у судовому порядку та нескасування розпорядження голови Криворізької районної державної адміністрації від 25 вересня 2017 року № Р-476/0/56-17 про затвердження технічної документації з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки (паю) в натурі (на місцевості) та передання її у власність ОСОБА_2 , площею 3,8500 га, кадастровий номер 1221888200:04:001:0527, не створює правових наслідків, оскільки, судом встановлено, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника поза його волею.

Окрім того суд першої інстанції, встановивши незаконність набуття права користування земельною ділянкою, дійшов висновку про необхідність витребування останньої з незаконного володіння та користування ТОВ «Агрофірма імені Мельника» на користь держави в особі Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, яка є правонаступником Широківської сільської ради Криворізького району.

Дніпровський апеляційний суд постановою від 22 листопада 2022 року апеляційну скаргу ТОВ «Агрофірма імені Мельника» задовольнив частково.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 21 липня 2022 року в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 14 листопада 2017 року укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма імені Мельника» та в частині скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки скасував, відмовивши у задоволенні цих позовних вимог.

В решті рішення суду залишив без змін.

Приймаючи постанову суд апеляційної інстанції виходив з того, що витребування майна з чужого незаконного володіння є ефективним способом захисту порушених прав і в повній мірі забезпечить відновлення порушених прав позивача.

Вважав, що рішення місцевого суду в частині визнання недійсним нікчемного договору оренди земельної ділянки від 14 листопада 2017 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма імені Мельника» та відповідно скасування державної реєстрації права оренди спірної земельної ділянки з одночасним припиненням речових прав на земельну ділянку, підлягає скасуванню, з ухваленням у цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог, оскільки задоволення позову в частині витребування майна з чужого незаконного володіння передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за власником цього нерухомого майна.

Дніпровський апеляційний суд постановою від 14 лютого 2023 року у задоволенні заяв ТОВ «Агрофірма імені Мельника» про ухвалення додаткового рішення у справі відмовив.

Приймаючи постанову про відмову в ухваленні додаткового рішення суд апеляційної інстанції вказав на те, що підстави для перерозподілу судових витрат, зокрема судового збору, сплаченого сторонами у справі, а також у стягненні витрат на правничу допомогу, які були понесені стороною відповідача під час апеляційного перегляду справи в розумінні положень статті 141 ЦПК України відсутні, оскільки позов прокурора задоволено в повному обсязі, а відтак, витрати понесені стороною відповідача при подачі апеляційної скарги (судовий збір та витрати на правничу допомогу) покладаються на відповідача, тому заяви представника ТОВ «Агрофірма імені Мельника» Рисіна О. О. від 30 листопада 2022 року та від 05 грудня 2022 року про ухвалення додатковому задоволенню не підлягають.

Криворізький районний суд Дніпропетровської області додатковим рішенням від 22 лютого 2023 року заяву заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури про ухвалення додаткового рішення задовольнив.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровської обласної судовий збір у розмірі 1 135 грн.

Стягнув з ТОВ «Агрофірма імені Мельника» на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 1 135 грн.

Ухвалюючи додаткове рішення місцевий суд зазначав, що оскільки позовні вимоги задоволено, при цьому позивач поніс витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 270 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2850 від 22 вересня 2021 року за перегляд судом апеляційної інстанції ухвали суду від 10 вересня 2021 року про закриття провадження у справі, яка була скасована, а справу повернуто до суду першої інстанції для продовження судового розгляду, тому суд вважав за необхідне стягнути з відповідачів, ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма імені Мельника» у рівних частинах на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі по 1 135 грн з кожного.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2022 року представник ТОВ «Агрофірма імені Мельника» - директор Кириченко А. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 21 липня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року в якій просив оскаржені судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.

Суди не врахували правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах: від 05 серпня 2019 року у справі № 638/2304/17; від 25 червня 2020 року у справі № 904/2922/18; від 24 квітня 2020 року у справі № 522/25151/14-ц; від 20 квітня 2022 року у справі № 310/10621/18; Верховного Суду України у постанові від 11 травня 2016 року у справі № 6-806цс16 та від 25 грудня 2013 року у справі № 6-78цс13.

Вказує, що відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладених постановах: від 07 квітня 2021 року у справі № 910/1255/20; від 21 квітня 2021 року у справі № 904/5480/19. Вказує, що зазначені позиції є сталими і знайшли своє відображення у постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 920/13266/18 та постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року у справі у справі № 910/12787/17.

Представник заявника також вказує, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою ту обставину, що на момент укладення договору оренди право власності на спірну земельну ділянку було зареєстроване за ОСОБА_2 , як спадкоємцем ОСОБА_3 , а тому сторони під час укладення договору діяли правомірно.

Аргументом касаційної скарги також є те, що суди не врахували тієї обставини, що на момент укладення договору позивач не міг бути власником спірної земельної ділянки, оскільки вона вже перебувала у приватній власності колишніх членів КСП ім. Мічуріна. Також суди проігнорували лист Новопільського сільського голови в якому йшлося про те, що сільська рада не зверталася до суду і не мала наміру звертатись стосовно питання договору оренди земельної ділянки.

Прокурор не довів допустимими та належними доказами те, що ОСОБА_3 , 1910 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , 1914 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 це одна і та сама людина, і що саме вона була чи не була матір`ю ОСОБА_2 .

Крім того представник заявника посилається на те, що суд апеляційної інстанції, вказуючи на нікчемність договору оренди припустився помилки, оскільки на його думку, цей договір є оспорюваним, а отже повинен буди визнаний недійсним.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2023 року прокурор Дніпропетровської обласної прокуратури подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу представника ТОВ «Агрофірма імені Мельника» в якому у задоволенні касаційної скарги просив відмовити.

Прокурор зазначає, що аргументи касаційної скарги з посиланням на неврахування судами правових висновків Верховного Суду не заслуговують на увагу, оскільки фактичні правовідносини у наведених представником заявника справах та у справі, яка є предметом касаційного перегляду різні.

Суди встановили, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , як до видачі сертифіката на право на частку (пай) від 05 квітня 1999 року так і до видачі розпорядження Криворізької РДА від 12 червня 1997 року № 376, на підставі якого було видано сертифікат. Наведене підтверджується актовим записом про смерть від 12 червня 1997 року № 1214.

ОСОБА_2 з метою отримання свідоцтва про право на спадщину звернувся до нотаріальної контори в якому була зазначена інша дата смерті ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказане в подальшому було спростовано сільською радою та стало підставою здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні за фактом підробки документів.

Оскільки ОСОБА_2 за відсутності у нього дієздатності на укладення договору оренди його все ж таки його уклав, прокуратура звернулась із цим позовом.

Прокурор також вказує, що відповідно до перехідних положень ЗК України з 01 січня 2019 року землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені, вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного переходять у комунальну власність. Після смерті ОСОБА_3 з 11 липня 1996 року протягом шестимісячного строку спадщину ніхто не прийняв, а тому земельна ділянка перейшла до держави в особі органу місцевого самоврядування на території якого вона розташована.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 10 січня 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував з Криворізького районного суду Дніпропетровської області справу № 177/1749/20.

07 березня 2023 року справа № 177/1749/20 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

До Шостої криворізької державної нотаріальної контори 23 січня 2017 року із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_3 звернувся ОСОБА_2 , який надав до нотаріальної контори, серед інших, наступні документи:

- заяву до Шостої криворізької державної нотаріальної контори від 23 січня 2017 року про прийняття після смерті матері, ОСОБА_3 , 1914 року народження, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадщини за законом на підставі статей 529, 549 ЦК УССР, за фактом володіння спадковим майном, а саме, сертифікатом серії ДП № 037985, виданим 05 квітня 1999 року (а. с. 232 том 3);

- свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , видане відділом реєстрації актів громадського стану Жовтневого РВК м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 липня 2000 року, відповідно до якого ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , у віці 86 років в м. Кривий Ріг Жовтневого району Дніпропетровської області, про що в Книзі реєстрації актів про смерть 11 липня 2000 року зроблено запис за № 1278 (а. с. 233 том 3);

- свідоцтво про народження, видане повторно, серії НОМЕР_3 від 15 липня 1936 року, з якого слідує, що він, ОСОБА_2 , народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, батьками якого записані: батько - ОСОБА_4 , матір - ОСОБА_3 , про що 15 липня 1936 року складено відповідний актовий запис № 375 (а. с. 237 зворотна сторона том 3);

- довідку, видану Широківською сільською радою 09 грудня 2016 року № 1523, згідно з якою ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 до дня своєї смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 та разом з нею на день смерті був зареєстрований син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Заповіт від імені ОСОБА_3 у виконкомі Широківської сільської ради не посвідчувався (а. с. 233 зворотна сторона том 3);

- сертифікат серії ДП № 037985 на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП ім. Мічуріна, розміром 3,91 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), складений на ім`я ОСОБА_3 , на підставі рішення Криворізької районної державної адміністрації від 12 червня 1997 року № 376, який не містить підпису голови Криворізької РДА та дати його видачі (а. с. 238 том 3);

- заяву до Шостої криворізької державної нотаріальної контори від 13 лютого 2017 року про видачу на його, ОСОБА_2 ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом, яка складається з земельної частки (паю) розміром 3,91 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), розташованої у КСП ім. Мічуріна на території с. Широке Криворізького району Дніпропетровської області, яке він прийняв за законом на підставі статті 529 ЦК УССР, за фактом володіння спадковим майном, після смерті матері, ОСОБА_3 , 1910 року народження, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 239 том 3).

На підставі наданих документів 13 лютого 2017 року державний нотаріус Шостої криворізької державної нотаріальної контори Деркач Я. В., видав свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_2 на зазначену земельну частку (пай) розміром 3,91 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), розташованої у КСП ім. Мічуріна на території с. Широке Криворізького району Дніпропетровської області, яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ДП № 037985, виданого головою Криворізької районної державної адміністрації 05 квітня 1999 року, на підставі рішення Криворізької райдержадміністрації від 12 червня 1997 року № 376, зареєстрованого 05 квітня 1999 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 0485. Вартість спадкового майна становила 17 410 грн (а. с. 240 зворотна сторона том 3).

Згідно з наказом від 04 жовтня 2018 року № 18/01-04, завідуючою Шостої криворізької державної нотаріальної контори Деркач Я. В. проведено перевірку спадкової справи № 18/2017 заведеної 23 січня 2017 року щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , щодо відповідності законодавству вчиненої нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину (а. с. 242 том 3).

За результатами проведеної перевірки нотаріусом встановлено, що:

- згідно з повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 242, 243 том 3);

- відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_5 , останній народився ІНФОРМАЦІЯ_8 та батьками останнього записані: батько - ОСОБА_6 та матір - ОСОБА_7 ;

- як слідує з довідки Широківської сільської ради від 04 жовтня 2018 року № 934, ОСОБА_3 дійсно була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , до дня своєї смерті, - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом з нею на день смерті ніхто не був зареєстрований, заповіти Широківською сільської радою не посвідчувалися (а. с. 245 зворотна сторона том 3).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а не ІНФОРМАЦІЯ_2 , до дня смерті остання була зареєстрована одна за адресою: АДРЕСА_2 , родинні відносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не підтверджено.

Актом від 04 жовтня 2018 року, за результатами проведеної перевірки прийнято рішення, про скасування вчиненої нотаріальної дії, а саме: видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 13 лютого 2017 року державним нотаріусом Шостої криворізької державної нотаріальної контори Деркач Я. В. за реєстровим номером 1-161, про що видано наказ від 04 жовтня 2018 року № 19/01-04.

На підставі цього ж наказу від 04 жовтня 2018 року № 19/01-04 вилучено внесені записи з електронних реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України щодо виданого свідоцтва про право на спадщину по спадковій справі № 18/2017.

Нотаріус на виконання вимог статті 51 Закону України «Про нотаріат» повідомив ОСОБА_2 та Криворізьку райдержадміністрацію про скасування нотаріальної дії.

Окрім того, завідувач Шостої криворізької державної нотаріальної контори Деркач Я. В. 04 жовтня 2018 року звернулася до керівника Криворізької місцевої прокуратури № 3 із заявою про вчинення злочину, передбаченого статтею 358 КК України (підроблення документів чи використання підроблених документів), відомості про що внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040230001779 від 20 вересня 2018 року та здійснюється досудове розслідування, яке станом на день розгляду даної цивільної справи не завершене.

Суди встановили, що на момент прийняття розпорядження Криворізькою районною державною адміністрацією від 12 червня 1997 року № 376, ОСОБА_3 вже була померлою особою, у зв`язку з чим її членство у КСП імені Мічуріна припинилося, ще до прийняття рішення Криворізької РДА про затвердження розрахунків земельного паю комісією по паюванню КСП ім. Мічуріна та видачі сертифікатів на право на земельну частку (пай).

Сертифікат на право на земельну частку (пай) ОСОБА_3 не отримувала, про що свідчить відсутність її підпису у Книзі реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) КСП ім. Мічуріна (а. с. 8 том 2).

Суди встановили, що ОСОБА_3 , у зв`язку зі смертю, не отримала сертифікат про право на земельну частку (пай), оскільки остання померла раніше дати видачі державного акта на право колективної власності на землю КСП ім. Мічуріна, відповідно у неї не виникло право на земельну частку (пай) у землях КСП ім. Мічуріна, яке, відповідно, не могло увійти до складу спадщини померлої.

На підставі заяви ОСОБА_2 від 28 серпня 2017 року, ще до скасування 04 жовтня 2018 року нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, згідно з розпорядження голови районної державної адміністрації від 25 вересня 2017 року № Р-476/0/56-17, затверджено технічну документацію з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки (паю) в натурі (на місцевості) та передано її у власність ОСОБА_2 , площею 3,8500 га, кадастровий номер 1221888200:04:001:0527, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Широківської сільської ради.

На підставі зазначеного розпорядження, за ОСОБА_2 23 жовтня 2017 року, згідно з рішенням про державну реєстрації прав та їх обтяжень, індексний номер 37790460 від 26 жовтня 2017 року, зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 3,85 га, кадастровий номер 1221888200:04:001:0527, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Широківської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області (а. с. 92-94 том 1).

З відповіді голови сільської ради на запит прокурора стосовно зменшення площі земельної ділянки з 3,91 га до 3,8500 га слідує, що згідно Указу Президента «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08 серпня 1995 року № 720, поділ земель колективної власності на частки проводився виходячи з загальної вартості всіх угідь та ділився порівну між всіма учасниками КСП, незалежно від їх трудової участі у підприємстві. Тобто, поділ земель відбувався за їх вартістю, оскільки саме по вартості, а не по площі всі ділянки мали бути однаковими. Виділяючи в натурі земельні паї їх власникам, на ріллі кращої якості, що мають більшу вартість за 1 га, земельні ділянки будуть мати меншу площу, ніж ті, що виділяються на менш родючих ґрунтах, вартість яких за 1 га менша. Однак, у підсумку, земельні ділянки меншої площі вартісно дорівнюють земельним ділянкам більшої площі, але гіршої якості. Площа земельної ділянки, що передбачена для передачі у власність власнику сертифіката на право на земельну частку (пай), визначена згідно зі схемою поділу земель колективної власності колишнього КСП ім. Мічуріна на земельні частки (пай) загальної площі 3,8500 га, що графічно зображено на кадастровому плані земельних ділянок (а. с. 82 том 1).

ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма імені Мельника» 14 листопада 2017 року уклали договір оренди земельної ділянки площею 3,85 га, кадастровий номер 1221888200:04:001:0527 (а. с. 72-75, 92-94 том 1).

Відповідно до п.п. 19, 41 вказаного договору оренди (а. с. 72-75 том 1), передача земельної ділянки за договором вважається переданою «Орендодавцем» «Орендареві» з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом. Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Згідно договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 3,85 га з кадастровим номером 1221888200:04:001:0527, у строкове платне володіння та користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Широківської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області строком на 49 років (а. с. 72 том 1).

На теперішній час указаний договір оренди є чинним, про що свідчить запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про зареєстроване право оренди спірної земельної ділянки за ТОВ «Агрофірма імені Мельника» (а. с. 92-96 том 1).

28 лютого 2019 року державний реєстратор КП «Криничанське бюро технічної інвентаризації» до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вніс запис про припинення права власності ОСОБА_2 , на підставі акта про скасування нотаріальної дії від 04 жовтня 2018 року, наказу від 04 жовтня 2018 № 19/01-04 Шостої криворізької державної нотаріальної контори та листа Криворізької місцевої прокуратури № 3 від 21 лютого 2019 року № 76-1184 (а. с. 93 том 1).

Згідно відомостей, які містяться в державному реєстрі актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 18 грудня 2020 року та копії свідоцтва про смерть від 30 листопада 2018 року, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_9 (а. с. 111, 131 том 1).

Після смерті ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини звернулася донька останнього, відповідач у справі ОСОБА_1 (а. с.127, 130, 133-135 том ).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

На підтвердження обґрунтування наявності підстав представництва, керівник Криворізької місцевої прокуратури № 3 Дніпропетровської області (на теперішній час Криворізька центральна окружна прокуратура) у позовній заяві зазначив про порушення інтересів територіальної горомади, які у даному випадку, полягають у вибутті з володіння та користування держави земельної ділянки сільськогосподарського призначення за відсутності волі її власника - територіальної громади Широківської сільської ради (нині Новопільська сільська рада).

Прокуратурою встановлено, що Широківська сільська рада, не здійснила заходів, спрямованих на захист державних інтересів, зокрема, щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 14 листопада 2017 року, наявність якого позбавляє Широківську сільську раду набути за територіальною громадою право власності на спірну земельну ділянку, та в подальшому ефективно та виключно в інтересах територіальної громади розпорядитися вказаним майном, чим завдається шкода державі.

Встановивши факт неправомірного набуття речового права на спірну земельну ділянку, прокурором, у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», спрямовувалися листи на адресу Широківської сільської ради щодо необхідності вжиття заходів цивільно-правового характеру, з метою захисту державних інтересів. Разом з тим, з відповідей Широківської сільської ради вбачається, що заходи цивільно-правового характеру ними не вживались та не плануються вживатися (а. с. 83-91, 136 том 1).

Про наявність відповідних порушень Широківській сільській раді було відомо ще під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 12018040230001779 від 20 вересня 2018 року за фактом підробки свідоцтв про право на спадщину на земельні частки (паї), розташованих на території Широківської сільської ради, однак будь-яких дій, упродовж більш ніж двох років, щодо з`ясування обставин справи та захисту порушених прав і інтересів, сільською радою не вживалося.

Листом від 24 грудня 2022 року прокурором поінформовано Новопільську сільську раду, як правонаступника Широківської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, про звернення прокуратури з позовом в інтересах держави про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 14 листопада 2017 року, скасування запису про реєстрацію речового права (оренди земельної ділянки), та витребування земельної ділянки. Вказане повідомлення сільською радою не оскаржувалося, будь-які заперечення щодо нього не надходили.

Уповноважений суб`єкт на виконання функцій держави щодо захисту її інтересів, Широківська сільська рада (нині Новопільська сільська рада), не вжила та не планувала вжити заходи, спрямовані на визнання недійсним договору оренди, скасування його державної реєстрації та витребування земельної ділянки. Тобто, вказаною сільською радою не здійснювався захист держави у спірних правовідносинах. Причини, які б перешкоджали захисту інтересів держави належним суб`єктом, відсутні.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відношенні законності при вирішення питання щодо повернення земельної ділянки особою, яка набула її з порушенням, та його метою є захист інтересів держави.

Таким чином за викладених вище обставин колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для звернення прокурора з даним позовом в інтересах Новопільської сільської ради.

Верховний Суд у постанові від 26 червня 2018 року у справі № 599/1833/15-ц вказував, що право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів колективного сільськогосподарського підприємства до відповідних списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнень і затвердження списків, а з моменту передачі (державної реєстрації) державного акта про право колективної власності на землю конкретному колективному сільськогосподарському підприємству.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснено, що згідно зі статтею 25 ЗК України при приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій земельні ділянки передаються їх працівникам, а також пенсіонерам з числа працівників з визначенням кожному з них земельної частки (паю) за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування і кожна з цих осіб має гарантоване право одержати безоплатно свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості). Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розділу X «Перехідні положення» ЗК України).

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі, й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 роз`яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» та відповідні норми ЦК УРСР.

У цьому разі слід враховувати, що згідно з пункту 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року, сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

За змістом статей 22, 23 ЗК України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Відповідно до частини другої статті 9 ЦК УРСР 1963 року (чинного на час існування відповідних правовідносин) правоздатність громадянина виникає в момент його народження і припиняється зі смертю.

Згідно зі статтею 525 УРСР, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений у статті 21 цього Кодексу.

Суди встановили, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а не ІНФОРМАЦІЯ_2 , до дня смерті остання була зареєстрована одна за адресою: АДРЕСА_2 , родинні відносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не підтверджено, свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 13 лютого 2017 року державним нотаріусом Шостої криворізької державної нотаріальної контори Деркач Я. В. за реєстровим номером 1-161 скасовано та вилучено внесені записи з електронних реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України щодо виданого свідоцтва про право на спадщину по спадковій справі № 18/2017.

Таким чином вищенаведеним спростовуються аргументи касаційної скарги про те, що прокурор не довів допустимими та належними доказами те, що ОСОБА_3 , 1910 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , 1914 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 це одна і та сама людина, і що саме вона була чи не була матір`ю ОСОБА_2 .

Пунктом 21 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Статтею 17 Закону України «Про оренду землі» визначено, що об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що дії державного нотаріуса Шостої Криворізької державної нотаріальної контори та реєстратора КП «Криничанське бюро технічної інвентаризації», а саме, скасування нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину та припинення права власності та внесення реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення права власності ОСОБА_2 , ніким не оскаржувалися та, відповідно, неправомірними, зокрема, у судовому порядку, не визнавалися.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України, правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Приписами частин першої-третьої статті 203 ЦК України встановлені вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: його зміст не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Зміст правочину складають його істотні умови.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі», істотною умовою договору оренди землі, серед іншого, є умова щодо об`єкта оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки).

Як визначено нормами статті 3 Закону України «Про оренду землі», статтею 761 ЦК України, частиною восьмою статті 93 Земельного кодексу України, об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про оренду землі», орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

З матеріалів справи вбачається, що Головне управління Держгеокадастру Дніпропетровської області листом від 29 вересня 2021 року № 287/54-21 повідомило прокурора, що в книзі записів (реєстрації) державних актів на право колективної власності зроблено запис щодо видачі КСП ім. Мічуріна державного акта на право колективної власності на землю серії ДП, зареєстрованого 15 березня 1999 року за № 25 на загальну площу 3629,9 га для ведення сільськогосподарського виробництва (а. с. 258 том 3 (зворотна сторона)).

Крім того суду правильно вказували, що спірна земельна ділянка не належала померлій ОСОБА_3 , оскільки остання померла у 1996 році до прийняття розпорядження Криворізькою районною державною адміністрацією від 12 червня 1997 року № 376, сертифікат на право на земельну частку (пай) не отримувала, а ОСОБА_2 набув право власності на цю спірну земельну ділянку незаконно та уклав з ТОВ «Агрофірма імені Мельника» договір оренди землі без законних на те підстав.

Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що умову щодо об`єкта спірного договору оренди, у даному випадку земельної ділянки з кадастровим номером 1221888200:04:001:0527 не додержано належним чином, оскільки не відповідає дійсності фактична приналежність предмету договору в момент його укладання, адже ОСОБА_2 не мав права розпоряджатися вищевказаною земельною ділянкою, про що свідчить запис в спадковому реєстрі Шостої криворізької державної нотаріальної контори про скасування нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, на яку останній незаконно набув право власності, яке в подальшому припинено.

Таким чином Верховний Суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про те, що незаконність набуття ОСОБА_2 права власності на спірну земельну ділянку, вказує на невідповідність укладеного в подальшому договору оренди вимогам статей 3, 4 Закону України «Про оренду землі», статті 761 ЦК України, частині восьмій статті 93 Земельного кодексу України, якими передбачено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

При цьому, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що спірним договором оренди порушуються інтереси держави в особі Новопільської (у минулому Широківської) сільської ради, якій у силу положень Закону належить право власності на спірну земельну ділянку та відхиляє аргументи касаційної скарги стосовно того, що на момент укладення договору позивач не міг бути власником спірної земельної ділянки, оскільки вона вже перебувала у приватній власності колишніх членів КСП ім. Мічуріна.

Статтею 152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки·або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Згідно зі статтею 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Спір про повернення майна, що виникає з договірних відносин або відносин, пов`язаних із застосуванням наслідків недійсності правочину, підлягає вирішенню відповідно до законодавства, яке регулює ці відносини. У разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов`язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387, 388 ЦК України. Якщо власник вимагає повернення свого майна з володіння особи, яка незаконно ним заволоділа, така позовна вимога підлягає розгляду та вирішенню також за правилами статей 387, 388 ЦК України.

Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Якщо власник вимагає повернення свого майна з володіння особи, яка незаконно ним заволоділа, така позовна вимога підлягає розгляду та вирішенню також за правилами статей 387, 388 ЦК.

Вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину.

Схожі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 674/31/15-ц (провадження № 14-288цс18), від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20).

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи ОСОБА_2 незаконно набув право власності на спірну земельну ділянку, яке в подальшому було скасовано, тобто останній не мав права розпоряджатися спірною земельною ділянкою, яка йому не належить.

Відповідно до статей 25, 126 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права та право - користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про оренду землі», об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України права володіння, користування та розпорядження своїм майном належать власникові.

Згідно зі статтею 319 ЦК України, власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 387 ЦК України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За приписами пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

З огляду на вищенаведені норми права та встановлені у справі фактичні обставини колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що користування ТОВ «Агрофірма імені Мельника» земельною ділянкою на підставі договору оренди від 14 листопада 2017 року, укладеного з ОСОБА_2 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а отже, є безпідставним, у зв`язку з чим, воно повинно повернути спірну землю державі в особі Новопільської сільської ради.

Апеляційний суд також встановив та правильно вказував, що право власності на спірну земельну ділянку отримано ОСОБА_2 незаконно на підставі свідоцтва про спадщину, яке було скасоване, тому власником спірної земельної ділянки є Новопільська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області, яка позбавлена права користування та розпорядження належним їй майном, оскільки земельна ділянка незаконно перебуває у оренді у відповідача ТОВ «Агрофірма імені Мельника» за договором оренди, який не міг бути укладений, отже вимога позивача про усунення перешкод у користуванні майном, шляхом витребування спірної земельної ділянки, судом першої інстанції задоволена правильно.

Відповідно до положень пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Отже, витребування майна з чужого незаконного володіння є ефективним способом захисту порушених прав і в повній мірі забезпечить відновлення порушених прав позивача.

Разом із тим врахувавши, що пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яким судове рішення про задоволення позову (про витребування майна з чужого незаконного володіння) визнається ефективним способом захисту і передбачається внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно суд апеляційної інстанції правильно вважав, що позовні вимоги в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування запису про державну реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки задоволенню не підлягають, оскільки користування земельною ділянкою орендарем відбулося за відсутності правової підстави, в подальшому підстава, на якій набувалося право власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку відпала (право власності скасовано).

Щодо аргументів касаційної скарги про те, що суди не врахували правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах: від 05 серпня 2019 року у справі № 638/2304/17; від 25 червня 2020 року у справі № 904/2922/18; від 24 квітня 2020 року у справі № 522/25151/14-ц; від 20 квітня 2022 року у справі № 310/10621/18; Верховного Суду України у постанові від 11 травня 2016 року у справі № 6-806цс16 та від 25 грудня 2013 року у справі № 6-78цс13 колегія суддів доходить таких висновків.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Постанова Верховного Суду від 25 червня 2020 року у справі № 904/2922/18 містить правовий висновок де вказано, що тлумачення змісту статей 16, 203, 215 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: по-перше, пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; по-друге, наявність підстав для оспорення правочину; по-третє, встановлення чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

У постанові Верховного Суду від 24 квітня 2020 року у справі № 522/25151/14-ц зроблено висновок по застосуванню статті 215 ЦК України та вказано, що підстава недійсності правочину (оспорюваності чи нікчемності) має існувати в момент вчинення правочину.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі № 310/10621/18 викладено правовий висновок відповідно до якого скасування рішення районної державної адміністрації, яким затверджені прийняті рішення зборів власників земельних ділянок часток (паїв) КСП, без визнання недійсними самих рішень, не є належним способом захисту прав.

У постановах Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року у справі № 6-78цс13 та постанові від 11 травня 2016 року у справі № 6-806цс16 вказано, що відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Таким чином наведені висновки суду касаційної інстанції, висновкам зробленим судами попередніх інстанцій у цій справі не суперечать, а тому колегія суддів відхиляє цей аргумент касаційної скарги.

Одночасно колегія суддів відхиляє аргумент касаційної скарги про те, що відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладених постановах: від 07 квітня 2021 року у справі № 910/1255/20; від 21 квітня 2021 року у справі № 904/5480/19. Вказує, що зазначені позиціє є сталими і знайшли своє відображення у постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 920/13266/18 та постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року у справі у справі № 910/12787/17 оскільки в рамках розгляду цієї справи прокурором доведено, а судами встановлено порушення права Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області на спірну земельну ділянку.

Щодо аргументів касаційної скарги відносно того, що суд апеляційної інстанції, вказуючи на нікчемність договору оренди припустився помилки, оскільки на його думку, цей договір є оспорюваним, а отже повинен буди визнаний недійсним колегія суддів доходить таких висновків.

У постанові від 26 жовтня 2022 року (справа № 227/3760/19-ц, провадження № 14-79цс21) Велика Палата Верховного суду дійшла висновку, що у разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) констатувала, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

У Цивільному кодексі України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 Цивільного кодексу України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (рецисорний позов).

В силу статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Оскільки ЦК України не містить прямої вказівки на нікчемність укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма імені Мельника» договору оренди землі колегія суддів вважає обґрунтованими ці аргументи касаційної скарги, проте вказує, що в силу частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних підстав, а тому не вбачає підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції, який дійшов обґрунтованих висновків по суті спору проте помилився, вказавши, що договір оренди земельної ділянки від 14 листопада 2017 року є нікчемним.

Інші доводи касаційної скарги спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій фактами і обставинами, а також змістом правильно застосованих до спірних правовідносин норм матеріального закону.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма імені Мельника» залишити без задоволення.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 21 липня 2022 року у нескасованій після апеляційного перегляду частині та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко А. І. Грушицький Є. В. Петров