Рішення

від 29.11.2022 по справі 140/6456/22

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2022 року ЛуцькСправа № 140/6456/22

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дмитрука В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області, Нововолинського міського суду Волинської області про визнання дій протиправними, скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) звернулася з позовною заявою до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області (далі - ТУ ДСА України в Волинській області, відповідач 1), Нововолинського міського суду Волинської області (далі відповідач 2) з наступними позовними вимогами:

- визнати протиправними дії Територіального управління Державної адміністрації України у Волинській області та Нововолинського міського суду Волинської області щодо припинення нарахування та виплати з 12.07.2022 нарахування та виплати доплат до посадового окладу судді Нововолинського міського суду Волинської області ОСОБА_1 , яка не здійснює правосуддя до обрання на посаду судді безстроково а саме: надбавки за вислугу років у розмірі 20 відсотків від посадового окладу судді, надбавки за науковий ступінь кандидата юридичних наук в розмірі 15 відсотків від посадового окладу судді;

- скасувати наказ в.о. голови Нововолинського міського суду Волинської області №08/02-04 від 26.07.2022 «Про внесення змін до наказу Нововолинського міського суду Волинської області №06/02-04 від 11 липня 2022 року»;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Волинській області поновити судді Нововолинського міського суду Волинської області ОСОБА_1 нарахування та виплату з 12.07.2022 щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 20 відсотків від посадового окладу як такій, що має стаж роботи на посаді судді більше 5 років, та щомісячної доплати за науковий ступінь кандидата юридичних наук в розмірі 15 відсотків від посадового окладу судді.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що указом Президента України «Про призначення суддів» №410/2016 від 24.09.2016 позивача призначено на посаду судді Білозерського районного суду Херсонської області строком на 5 років.

Наказом голови Білозерського районного суду Херсонської області №01-51/14 від 03.10.2016 позивача зараховано на посаду судді вказаного суду.

Наказом голови Білозерського районного суду Херсонської області №02-05/08 від 03.12.2018 ОСОБА_1 на підставі частини п`ятої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 20 відсотків посадового окладу, як такій, що має стаж роботи більше 5 років.

Крім того, починаючи з грудня 2016 року позивачу встановлено щомісячні доплати за науковий ступінь кандидата юридичних наук в розмірі 15 відсотків від посадового окладу судді.

Наказом голови Білозерського районного суду Херсонської області №01-59/01 від 02.01.2020 на підставі частини сьомої статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» було встановлено щомісячну доплату за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) наук із відповідної спеціальності в розмірі 15 відсотків посадового окладу судді вказаного суду.

Вищевказані доплати, які відповідно до частини другої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус судців» входять до складу суддівської винагороди, нараховувалися та виплачувалися позивачу упродовж усього часу перебування її на посаді судді Білозерського районного суду Херсонської області, в тому числі після припинення 24.09.2021 п`ятирічного строку повноважень, на які її було призначено суддею. Зазначена обставина підтверджується наявними розрахунковими листами ТУ ДСА в Херсонській області.

У зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України та припиненням діяльності Білозерського районного суду Херсонської області через окупацію території, на якій останній розташований, 05.07.2022 Головою Верховного Суду ухвалено рішення №256/0/149-2, згідно з яким на підставі статті 55, пункту 56 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ОСОБА_1 було відряджено до Нововолинського міського суду Волинської області з 05.07.2022.

Наказом в.о. голови Нововолинського міського суду Волинської області №06/02-04 від 11.07.2022 «Про відрядження судді Білозерського районного суду Херсонської області ОСОБА_1 до Нововолинського міського суду Волинської області» суддю Білозерського районного суду Херсонської області ОСОБА_1 було зараховано до штату Нововолинського міського суду Волинської області з 12.07.2022 на строк її відрядження; встановлено судді Нововолинського міського суду Волинської області ОСОБА_1 посадовий оклад згідно штатного розпису Нововолинського міського суду Волинської області; встановлено з 12.07.2022 судді Нововолинського міського суду Волинської області ОСОБА_1 щомісячну доплату за вислугу років в розмірі 20 відсотків посадового окладу як такій, що має стаж роботи на посаді судді більше 5 років; встановлено з 12.07.2022 судді Нововолинського міського суду Волинської області ОСОБА_1 щомісячну доплату за науковий ступінь кандидата юридичних наук в розмірі відповідно 15 відсотків посадового окладу судді.

Разом з тим, наказом в.о. голови Нововолинського міського суду Волинської області №08/02-04 від 26.07.2022 внесені зміни до наказу №06/02-04 від 11.07.2022 та розпорядчу частину останнього викладено в новій редакції. Так, відповідно до п.3 в новій редакції «взято до уваги, що відповідно до частини п`ятої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя Нововолинського міського суду ОСОБА_1 має право на щомісячну доплату за вислугу років в розмірі 20 відсотків посадового окладу судді за наявності стажу роботи судді більше 5 років та враховано, що у судді відсутні повноваження на здійснення правосуддя»; відповідно до п.4 наказу в новій редакції «взято до уваги, що відповідно до частини сьомої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя Нововолинського міського суду ОСОБА_1 має право на щомісячну доплату за науковий ступінь кандидата юридичних наук в розмірі відповідно 15 відсотків посадового окладу судді та враховано, що у судді відсутні повноваження на здійснення правосуддя.

З 12.07.2022 ОСОБА_1 не нараховуються та не виплачуються визначені законом доплати, як такій, що не здійснює правосуддя, до обрання на посаду судді безстроково, тобто з 12.07.2022 змінено розмір її суддівської винагороди та фактично припинено виплату раніше встановлених за постійним місцем роботи доплат.

На звернення позивача з приводу необхідності дотримання закону при здійсненні нарахування та виплати суддівської винагороди судді, який не здійснює правосуддя з незалежних від нього підстав та є відрядженим до іншого суду тимчасово, відповідачі в порушення закону в добровільному порядку не усунули порушення її прав, обґрунтували своє рішення тим, що відповідно до частини десятої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

ОСОБА_1 вважає такі дії відповідачів щодо позбавлення доплат до посадового окладу з 12.07.2022 незаконними та такими, що порушують її права на належне матеріальне забезпечення, гарантоване Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 19.10.2022 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.

У відзиві на позовну заяву Нововолинського міського суду Волинської області представник відповідача 2 заперечує проти позову ОСОБА_1 та зазначив, що у зв`язку з відсутністю підтверджуючих документів щодо виплати судді ОСОБА_1 у суді з якого її відряджено, тобто як судді Білозерського районного суду Херсонської області доплати в розмірі 20 відсотків посадового окладу як такій, що має стаж роботи на посаді судді більше 5 років та щомісячної доплати за науковий ступінь кандидата юридичних наук в розмірі відповідно 15 відсотків посадового окладу судді, наказом В.о. голови Нововолинського міського суду Волинської області №08/02-04 від 26.07.2022 внесені зміни до наказу №06/02-04 від 11.07.2022 та розпорядчу частину останнього викладено в новій редакції.

Так, відповідно до п.3 в новій редакції «взято до уваги, що відповідно до ч. 5 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя Нововолинського міського суду ОСОБА_1 має право на щомісячну доплату за вислугу років в розмірі 20 відсотків посадового окладу судді за наявності стажу роботи судді більше 5 років та враховано, що у судді відсутні повноваження на здійснення правосуддя»; відповідно до п. 4 наказу в новій редакції «взято до уваги, що відповідно до ч. 7 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя Нововолинського міського суду ОСОБА_1 має право на щомісячну доплату за науковий ступінь кандидата юридичних наук в розмірі відповідно 15 відсотків посадового окладу судді та враховано, що у судді відсутні повноваження на здійснення правосуддя».

Вважає, що при постановленні оспорюваного наказу Нововолинський міський суд Волинської області діяв на підставі, в межах і в спосіб передбачені Конституцією України та законами України і жодним чином не порушив прав позивача. Зокрема, за наявною інформацією у судді Рибас А.В., були відсутні повноваження на здійснення правосуддя, починаючи з 24.09.2021, тому нарахування позивачу суддівської винагороди у спірний період повинно здійснюватись у відповідності до положень статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII, частиною десятою якої встановлено, що суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат посадового окладу.

Представник відповідача - 2 зазначив, що посилання позивача на рішення Конституційного суду України від 04.12.2018 №11-р/2018 є безпідставним, оскільки таке рішення стосується норми закону, яка на даний час не регулює виплати суддівської винагороди.

У свою чергу, положення частини десятої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII є чинними, неконституційними не визнавалися, а тому підлягають застосуванню.

Крім того, вказав, що рішення Ради суддів України №24 від 05.08.2022, на яке у позові посилається позивач, було постановлене після винесення наказу В.о. голови суду №08/02-04 від 26.07.2022 «Про внесення змін до наказу Нововолинського міського суду Волинської області №06/02-04 від 11.07.2022».

У вказаному рішенні Ради суддів України зазначено, що згідно з Порядком відрядження суддів до іншого суду того самого рівня і спеціалізації (як тимчасового переведення), розмір суддівської винагороди, що підлягає виплаті в суді, до якого суддю відряджено, визначається законом України «Про судоустрій і статус суддів», але не може бути меншим за розмір суддівської винагороди, що підлягає виплаті в суді, з якого його було відряджено.

Натомість, станом на 26.07.2022 у Нововолинського міського суду Волинської області були відсутні відомості про розмір суддівської винагороди судді Рибас А.В. Білозерського районного суду Херсонської області на момент постановлення рішення ВС від 05.07.2022 про відрядження судді Білозерського районного суду Херсонської області ОСОБА_1 до Нововолинського міського суду Волинської області.

З наведених підстав просить відмовити у задоволенні позову.

У відзиві на позовну заяву ТУ ДСА України в Волинській області представник відповідача 1 заперечує проти позову ОСОБА_1 та зазначила, що основним відповідачем у даній справі є Нововолинський міський суд Волинської області, оскільки відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» голова місцевого суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження.

Вважає, що при постановленні оспорюваного наказу Нововолинський міський суд Волинської області діяв на підставі, в межах і в спосіб передбачені Конституцією України та законами України і жодним чином не порушив прав позивача. Зокрема, за наявною інформацією у судді Рибас А.В., були відсутні повноваження на здійснення правосуддя, починаючи з 24.09.2021, тому нарахування позивачеві суддівської винагороди у спірний період повинно здійснюватись у відповідності до положень статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII, частиною десятою якої встановлено, що суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебуває судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат посадового окладу.

Частиною першою статті 133 Закону України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 245 З-VI) встановлено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною десятою статті 133 Закону №245З-VI суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової працездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

Представник відповідача вказала, що Державною судовою адміністрацією України розроблено проект Закону України «Про внесення зміни до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус судців» щодо врегулювання виплати суддівської винагороди», яким пропонується внести зміни до Закону №1402-VIII (виключити частину десяту статті 135) з метою приведення його положень у відповідність із рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р/2018 та врегулювати питання виплати суддівської винагороди, гарантованої Конституцією України.

Комітет Верховної Ради України з питань правової політики листом від 31.05.2021 №04-26/17-2021/174541 повідомив ДСА України, що зазначений проект Закону доведено до відома народних депутатів України - членів Комітету Верховної Ради України з питань правової політики для використання в законотворчій роботі.

Додатково зазначено, що у період з 25.02.2021 по 25.05.2021 Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області, що належить до сфери управління Державної судової адміністрації України за період з 01.01.2019 по 31.12.2020, за наслідками якої складено акт від 01.06.2021 №08-25/08 (далі - Акт ревізії).

Як вбачається з Акту ревізії, при вирішенні питання щодо правомірності виплати доплат до посадового окладу суддям, які не мали повноважень для здійснення правосуддя у 2020 році, фахівці Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області виходять з того, що з втратою з 01.01.2020 чинності пунктом 23 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII судді, які не мають повноважень для здійснення правосуддя, втратили право на отримання доплат до посадового окладу.

Відповідно до частини десятої статті 135 Закону №1402-VIII суддя, який не здійснює правосудця (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

Рішенням Конституційного суду України від 04.12.2018 №11-р/2018 неконституційною визнано частину десяту статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус судців» від 07.07.2010 №2453-VI у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 №192- VIII, а не частину десяту статті 135 Закону №1402-VIII, на яку йде посилання в акті ревізії від 01.06.2021 №08-25/08 та листі-вимозі від 05.07.2021 №130320-14/1820-2021 «Про усунення виявлених порушень законодавства».

Як вбачається з Акту ревізії, порушення допущені головами судів, якими встановлено надбавки за вислугу років суддям, які не здійснюють правосуддя.

20.07.2021 територіальним управлінням подано адміністративний позов про визнання протиправною та скасування вимоги Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області, викладеної у листі від 05.07.2021 №130320-14/1820-2021 «Про усунення виявлених порушень законодавства», відображених в акті ревізії від 01.06.2021 №08-25/08.

13.10.2021 Волинським окружним адміністративним судом у задоволенні позову Територіального управління у справі №140/7364/21 було відмовлено повністю.

Представник відповідача зауважила, що в даному випадку матиме місце виконання рішення суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган, механізм якого визначається Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011 (далі - Порядок №845).

У Законі України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» визначена бюджетна програма 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України.

Крім цього, головний розпорядник коштів, в особі ДСА України, не передбачив розпоряднику бюджетних коштів нижчого рівня, в особі територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області, відповідні бюджетні зобов`язання та платежі направлені на виконання рішень судів.

Вказані обставини свідчать про те, що виконання рішення суду має здійснюватися за рахунок бюджетних асигнувань, передбачених в Державному бюджеті головному розпоряднику бюджетних коштів - Державній судовій адміністрації України, в порядку встановленому постановою КМ України від 03.08.2011 №845. Представник відповідача 1 просила відмовити у задоволенні адміністративного позову.

У відповіді на відзив Нововолинського міського суду Волинської області позивач вказала, що розмір суддівської винагороди визначається виключно Законом. Згідно з частиною першою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402) суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Згідно з частиною другою статті 135 Закону №1402, суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат, зокрема за вислугу років та за науковий ступінь. Частиною третьою статті 135 Закону передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено па 1 січня календарного року. Отже, визначення розміру суддівської винагороди не залежить від наявності або відсутності інформації про виплачені суми суддівської винагороди за період роботи у Білозерському районному суді Херсонської області.

Крім того, витребування та надання будь-яких довідок, інформації станом на 05.07.2022 та 26.07.2022 на підтвердження нарахованих та виплачених сум суддівської винагороди за попередній період роботи, не передбачено діючим законодавством, а також з урахуванням перебування Білозерського районного суду Херсонської області та ТУ ДСА України в Херсонській області на окупованій території було об`єктивно не можливо.

Разом з тим, відповідно до наказу Державної судової адміністрації України «Про затвердження Порядку формування, ведення, обліку та зберігання особових справ суддів» №97 від 20.05.2016, позивачем були надані відповідачу для формування особової справи документи про вищу освіту та науковий ступінь, паспорт громадянина України, облікова картка фізичної особи - платника податків, копія трудової книжки, копія свідоцтва про шлюб, довідка про використані відпустки та виплату матеріальної допомоги за попереднім місцем роботи, копія присяги судді, заява судді про зарахування до штату суду та інші документи. Надання довідок про розмір суддівської винагороди за попереднім місцем роботи вказаним Порядком не передбачено.

ОСОБА_1 вважає, що отримавши надані нею документи, відповідач - 2 самостійно визначив стаж її роботи на посаді судді, а також констатував наявність права на отримання доплат за вислугу років у розмірі 20 відсотків від посадового окладу як такій, що має стаж роботи на посаді судді більше 5 років, та за науковий ступінь кандидата юридичних наук в розмірі 15 відсотків від посадового окладу судді, що знайшло відображення у наказі про зарахування її до штату вказаного суду, проте дотримання прав не забезпечив та не усунув порушення закону до теперішнього часу.

Крім того, на підтвердження того факту, що за попереднім місцем роботи Білозерським районним судом та ТУ ДСА України в Херсонській області дотримувалися вимоги закону при нарахуванні та виплати суддівської винагороди та що вказані доплати отримувалися позивачем до моменту відрядження, ОСОБА_1 за власною ініціативою, були надані копії розрахункових листів за лютий-квітень 2022 року.

Проте, вказані листи не були взяті до уваги відповідачем. Ставлячи під сумнів факт отримання щомісячних доплат за попереднім місцем роботи, відповідачем - 2 будь-яких вимог щодо надання додаткових документів, довідок для формування особової справи та для визначення розміру суддівської винагороди тощо, не висувалося, отже посилання відповідача на відсутність інформації про розмір суддівської винагороди, як на підставу невизнання позову, є необґрунтованим.

Щодо обґрунтування невизнання позову відповідачем - 2 тим, що посилання на рішення Конституційного суду України від 04.12.2018 №11-р/2018 є безпідставним, оскільки таке рішення стосується норми закону, яка на даний час не регулює виплати суддівської винагороди, а положення частини десятої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII є чинними, неконституційними не визнавалися, а тому підлягають застосуванню, позивач вважає, що вищенаведена обставина фактично є суб`єктивним та хибним тлумаченням норм права відповідачем, необхідність застосування вищевказаного рішення Конституційного суду України до спірних правовідносин, детально аргументована та обґрунтована у позовній заяві.

Крім того, ОСОБА_1 вказала, що в рішенні №24 від 05.08.2022 Рада суддів України в черговий раз висловила свою позицію, наголосивши на тому, що обмеження у виплатах доплат суддям, які не відправляють правосуддя на підставі частини 10 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» допустимо лише у випадку притягнення їх до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком чого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя, а будь-які обмеження виплат доплат до посадового окладу є недопустимими та такими, що суперечать Конституції України та рішенню Конституційного суду України від 04.12.2018 №11-р/2018 у справі №1-7/2018. Вказане рішення було прийнято Радою суддів України за наслідками обговорення за участі Голови Державної судової адміністрації України та його заступників, а також доведено до відома усіх судів та територіальних органів ДСА України.

Позивач вважає рішення та дії відповідача протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та є свавільними, а його позицію щодо позову необґрунтованою.

09.11.2022 позивачем подано клопотання про доручення доказів, а саме: лист ТУ ДСА України в Херсонській області від 03.11.2022 №02-509/22, розрахункові листи щодо нарахованої та виплаченої суддівської винагороди за 2021 та 2022 роки.

У відповіді на відзив ТУ ДСА України в Волинській області позивач вказала, що відповідач, який є розпорядником бюджетних коштів, не наділений повноваженнями щодо зміни розміру суддівської винагороди або позбавлення суддів відповідних щомісячних доплат, має забезпечити дотримання вимог закону.

Посилаючись на необхідність дотримання балансу між бюджетними надходженнями та видатками, а також на те, що розмір видатків на виплату суддівської винагороди має бути передбачений в Законі України «Про Державний бюджет України», ТУ ДСА України в Волинській області не надало жодного доказу на підтвердження того, що відповідні кошти на виплату суддівської винагороди в розмірі, визначеному Законом, не були передбаченні Державним бюджетом на 2022 рік, або, що такі бюджетні асигнування відсутні чи є недостатніми.

ОСОБА_1 на підтвердження своєї позиції надала відповідні докази - лист ДСА України в Херсонській області №2-509/22 від 03.11.2022 з додатками, в яких міститься інформація щодо нарахованої та виплаченої їй суддівської винагороди, в тому числі за 2022 рік, який свідчить про те, що державою виконані зобов`язання щодо забезпечення належного фінансування судів та виплати суддівської винагороди, відповідні асигнування на виплату суддівської винагороди передбачені Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», зазначена стаття видатків є захищеною, Головний розпорядник бюджетних коштів ДСА України та розпорядних коштів щодо місцевих судів Херсонської області - ТУ ДСА України в Херсонській області здійснювало нарахування та виплату належних сум при наявності відповідних бюджетних коштів та згідно з їх цільовим призначенням.

Крім того, вважає, що 2022 бюджетний рік триває та не завершився, отже відповідні кошти на виплату суддівської винагороди закладені до бюджету, наявні у теперішній час та мають використовуватися відповідно до їх цільового призначення.

Однак, відповідач 1 не надав доказів на підтвердження того, що до Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» були внесені зміни та сума коштів, передбачених на виплату суддівської винагороди зменшена, а також не надав будь-яких доказів, що Головним розпорядником бюджетних коштів -ДСА України, були ініційовані та внесені якісь зміни в розподіл коштів на виплату суддівської винагороди в бік їх зменшення. Натомість, будучи розпорядником бюджетних коштів, які передбачені бюджетом на 2022 рік для виплати суддівської винагороди, відповідач -1, не забезпечив їх цільове використання.

ОСОБА_1 зазначає, що оскільки положення частини 10 статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI у редакції Закону від 12.02.2015 №192- VIII, які визнані рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 за №11-р/2018 неконституційними, є абсолютно тотожними з положенням частини 10 статті 135 Закону №1402-VIII, тому визнанню неконституційними не підлягають. Вважає акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності №8-25/08 від 01.06.2021, проведеної Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області таким, що не має сили закону та в будь-якому разі не має переваги над рішенням Конституційного Суду України і нормами Конституції. Просить адміністративний позов задовольнити.

15.11.2022 ТУ ДСА України в Волинській області подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі №120/4286/21-а.

Разом з тим, 15.11.2022 представником ТУ ДСА України в Волинській області подано заперечення на відповідь на відзив позивача та зазначила, що аргументи та зауваження, викладені позивачем є необґрунтованими та такими, що не заслуговують на врахування при прийнятті рішення. Просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 17.11.2022 в задоволенні клопотання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області про зупинення провадження в адміністративній справі відмовлено.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що Указом Президента України від 24.09.2016 №410/2016 «Про призначення суддів» ОСОБА_1 призначено на посаду судді Білозерського районного суду Херсонської області строком на 5 років.

Наказом голови Білозерського районного суду Херсонської області №02-05/08 від 03.12.2018 ОСОБА_1 на підставі частини п`ятої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 20 відсотків посадового окладу, як такій, що має стаж роботи більше 5 років (а.с.83).

Крім того, починаючи з грудня 2016 року позивачу встановлено щомісячні доплати за науковий ступінь кандидата юридичних наук в розмірі 15 відсотків від посадового окладу судді.

Наказом голови Білозерського районного суду Херсонської області №01-59/01 від 02.01.2020 на підставі частини сьомої статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» було встановлено щомісячну доплату за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) наук із відповідної спеціальності в розмірі 15 відсотків посадового окладу судді вказаного суду (а.с.84).

У зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України та припиненням діяльності Білозерського районного суду Херсонської області через окупацію території, на якій останній розташований, 05.07.2022 Головою Верховного Суду ухвалено рішення №256/0/149-2, згідно з яким на підставі статті 55, пункту 56 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ОСОБА_1 було відряджено до Нововолинського міського суду Волинської області з 05.07.2022 (а.с.85).

Наказом в.о. голови Нововолинського міського суду Волинської області №06/02-04 від 11.07.2022 «Про відрядження судді Білозерського районного суду Херсонської області ОСОБА_1 до Нововолинського міського суду Волинської області» суддю Білозерського районного суду Херсонської області ОСОБА_1 було зараховано до штату Нововолинського міського суду Волинської області з 12.07.2022 на строк її відрядження; встановлено судді Нововолинського міського суду Волинської області ОСОБА_1 посадовий оклад згідно штатного розпису Нововолинського міського суду Волинської області; встановлено з 12.07.2022 судді Нововолинського міського суду Волинської області ОСОБА_1 щомісячну доплату за вислугу років в розмірі 20 відсотків посадового окладу як такій, що має стаж роботи на посаді судді більше 5 років; встановлено з 12.07.2022 судді Нововолинського міського суду Волинської області ОСОБА_1 щомісячну доплату за науковий ступінь кандидата юридичних наук в розмірі відповідно 15 відсотків посадового окладу судді (а.с.86-87).

Разом з тим, наказом в.о. голови Нововолинського міського суду Волинської області №08/02-04 від 26.07.2022 внесені зміни до наказу №06/02-04 від 11.07.2022 та розпорядчу частину останнього викладено в новій редакції. Так, відповідно до п.3 в новій редакції «взято до уваги, що відповідно до частини п`ятої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя Нововолинського міського суду ОСОБА_1 має право на щомісячну доплату за вислугу років в розмірі 20 відсотків посадового окладу судді за наявності стажу роботи судді більше 5 років та враховано, що у судді відсутні повноваження на здійснення правосуддя»; відповідно до п.4 наказу в новій редакції «взято до уваги, що відповідно до частини сьомої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя Нововолинського міського суду ОСОБА_1 має право на щомісячну доплату за науковий ступінь кандидата юридичних наук в розмірі відповідно 15 відсотків посадового окладу судді та враховано, що у судді відсутні повноваження на здійснення правосуддя (а.с.88-89).

З 12.07.2022 ОСОБА_1 не нараховуються та не виплачуються визначені законом доплати, як такій, що не здійснює правосуддя, до обрання на посаду судді безстроково, тобто з 12.07.2022 змінено розмір її суддівської винагороди та фактично припинено виплату раніше встановлених за постійним місцем роботи доплат.

На звернення позивача з приводу необхідності дотримання закону при здійсненні нарахування та виплати суддівської винагороди судді, який не здійснює правосудця з незалежних від нього підстав та є відрядженим до іншого суду тимчасово, відповідачі в добровільному порядку не усунули порушення її прав, обґрунтували своє рішення тим, що відповідно до частини десятої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

ОСОБА_1 вважає такі дії відповідачів щодо позбавлення її доплат до посадового окладу з 12.07.2022 незаконними та такими, що порушують її права на належне матеріальне забезпечення, гарантоване Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що голова суду представляє суд як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» голова місцевого суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження.

Таким чином слідує, що видання/скасування наказів про встановлення доплат суддям за вислугу років належить до виключної компетенції голови місцевого суду в порядку п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Так, з матеріалів справи встановлено, що наказом Білозерського районного суду Херсонської області №02-05/08 від 03.12.2018 ОСОБА_1 на підставі частини п`ятої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 20 відсотків посадового окладу, як такій, що має стаж роботи більше 5 років (а.с.83).

Крім того, наказом голови Білозерського районного суду Херсонської області №01-59/01 від 02.01.2020 на підставі частини сьомої статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» було встановлено щомісячну доплату за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) наук із відповідної спеціальності в розмірі 15 відсотків посадового окладу судді вказаного суду (а.с.84).

Зазначені накази є чинними та не скасованими. Доказів зворотнього суду не надано.

Разом з тим, наказом в.о. голови Нововолинського міського суду Волинської області №08/02-04 від 26.07.2022 внесені зміни до наказу №06/02-04 від 11.07.2022 та розпорядчу частину останнього викладено в новій редакції. Так, відповідно до п.3 в новій редакції «взято до уваги, що відповідно до частини п`ятої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя Нововолинського міського суду ОСОБА_1 має право на щомісячну доплату за вислугу років в розмірі 20 відсотків посадового окладу судді за наявності стажу роботи судді більше 5 років та враховано, що у судді відсутні повноваження на здійснення правосуддя»; відповідно до п.4 наказу в новій редакції «взято до уваги, що відповідно до частини сьомої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя Нововолинського міського суду ОСОБА_1 має право на щомісячну доплату за науковий ступінь кандидата юридичних наук в розмірі відповідно 15 відсотків посадового окладу судді та враховано, що у судді відсутні повноваження на здійснення правосуддя (а.с.88-89).

Конституцією України та спеціальними законодавчими актами визначено гарантії незалежності суддів, що є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Серед таких гарантій виділено: особливий порядок його призначення, притягнення до відповідальності, звільнення та припинення повноважень; недоторканність та імунітет судді; незмінюваність судді; порядок здійснення правосуддя, таємниця ухвалення судового рішення; заборона втручання у здійснення правосуддя; відповідальність за неповагу до суду чи судді; функціонування органів суддівського врядування та самоврядування; забезпечення особистої безпеки судді, членів його сім`ї, майна, а також іншими засобами їх правового захисту; право судді на відставку, а також окремий порядок фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, зокрема надання суддям за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо).

Рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), зокрема, положення частини десятої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 №192-VІІІ, за яким суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

В підпункті 3.4 Рішення Конституційного Суду України зазначено, що питання отримання суддею винагороди до проходження ним кваліфікаційного оцінювання регулюється Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 №192-VІІІ, а випадки, коли такий суддя не здійснює правосуддя, визначається Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402.

Рішенням Конституційного Суду України, встановлено, що випадки нездійснення правосуддя поділяються на дві категорії. До першої категорії належать випадки, коли нездійснення правосуддя обумовлене поведінкою самого судді, зокрема відсторонення судді від посади у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя. Друга категорія охоплює випадки, коли суддя не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою. Наприклад, згідно із Законом №1402 нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, припиненням роботи суду у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами та із неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про його відрядження до іншого суду (частина перша статті 55); з обов`язковим проходженням підготовки для підтримання кваліфікації у Національній школі суддів України (частина восьма статті 56, частини перша, друга статті 89); з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді (частина третя статті 82, частини шоста, сьома статті 147).

Суддя, який не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, має право на отримання доплат до посадового окладу з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 04.12.2018 №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15).

В зв`язку з чим, Рада суддів України зазначила, що суддя, який не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, має право на отримання доплат до посадового окладу з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України від 04.12.2018 №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15).

Питання оплати праці судді, зокрема отримання чи не отримання ним доплат до посадового окладу, в одних випадках нездійснення ним правосуддя законодавство врегульовані, а саме: відсторонення судді від посади у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, тимчасове відсторонення судді від посади у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя у випадку застосування до судді дисциплінарного стягнення, відрядження судді для роботи у Вищій раді правосуддя, Вищий кваліфікаційній комісії суддів України (у разі призначення судді членом цих органів), Раді суддів України, а також за заявою судді відрядження для роботи у Національній школі суддів України, мобілізація.

Конституційний Суд України, в своєму рішенні зазначив, якщо позбавлення судді права на отримання доплат до посадового окладу може бути визнане доцільним та виправданим, зокрема, у випадку притягнення його до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком якого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя, то позбавлення судді цього права, коли він не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або обумовлені його поведінкою, як випливає зі змісту положення частини 10 статті 133 Закону №2453 у редакції №192, є несправедливим, невиправданим та необґрунтованим.

Крім того, застосований законодавцем у положенні частини десятої статті 133 Закону №2453 у редакції Закону №192 підхід до об`єднання усіх випадків, коли суддя, який не здійснює правосуддя, не має права на отримання доплат до посадового окладу, не можна визнати виправданим, справедливим та помірним, оскільки такий підхід не враховує особливостей кожної категорії підстав нездійснення правосуддя, ступеня обумовленості таких підстав поведінкою судді та інших законодавчо визначених обставин, а отже, невиправдано призводить до зауваження обсягу гарантій незалежності суддів у виді зниження рівня їх матеріального забезпечення.

Рада суддів України в Рішенні №21 від 19.04.2019 щодо права суддів на отримання доплат до посадового окладу з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 04.12.2018 №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15) зазначила, що у пункті 3.4 Рішення від 04.12.2018 №11-р/2018, у справі №1-7/2018 (4062/15) Конституційний Суд України зазначив, якщо позбавлення судді права на отримання доплат до посадового окладу може бути визнане доцільним та виправданим, зокрема, у випадку притягнення його до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності наслідком якого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосудця, то позбавлення судці цього права, коли він не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, як випливає зі змісту положення частини десятої статті 133 Закону №2453 у редакції Закону №192 є несправедливим, невиправданим та необґрунтованим.

Конституційний Суд України зазначає, що конституційне закріплення гарантій незалежності суддів спрямоване на унеможливлення будь-яких спроб впливу на суддю. Такий вплив є неприпустимим з огляду на положення частини другої статті 126 Конституції України.

Крім того, Конституційний Суд України, зазначив, що юридичне регулювання, встановлене положенням частини десятої статті 133 Закону №2453 у редакції Закону №192, яке поширюється на суддів, які не здійснюють правосуддя через обставини, що не залежать від них особисто або не обумовлені їхньою поведінкою, звужує зміст та обсяг гарантій незалежності суддів, створює загрозу для незалежності як суддів, так і судової влади в цілому, а також передумови для впливу на суддів. Отже, положення частини десятої статті 133 Закону №2453 у редакції Закону №192 для цілей застосування окремих положень Закону №1402 суперечить частинам першій, другій статті 126 Конституції України.

Крім того, на виконання Рішення XVІIІ чергового з`їзду суддів України Радою суддів України, як виконавчим органом з`їзду суддів, досліджено питання врегулювання щодо нарахування та виплати доплат суддям, які з незалежних від них причин не здійснюють відправлення правосуддя.

Рада суддів України рішенням №35 від 03.09.2021 зазначила, що суддя, який не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, має право на отримання доплат до посадового окладу з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України від 04.12.2018 №11-р/2018 у справі №1-7/2018 про що, своїм пунктом першим резолютивної частини звернула увагу розпорядників бюджетних коштів органів судової влади.

Також, з п.2 зазначеного рішення слідує, що обмеження у виплатах доплат суддям, які не відправляють правосуддя на підставі частини 10 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VІІІ з наступними змінами допустимо лише у випадку притягнення їх до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком чого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя, а будь-які обмеження виплат доплат до посадового окладу суддям, які не здійснюють правосуддя з незалежних від них підстав, є недопустимими та такими, що суперечать Конституції України та Рішенню Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р/2018 у справі №1-7/2018.

Відповідно до частини другої статті 151-2 Конституції України рішення та висновки Конституційного Суду України є остаточними і обов`язковими до виконання. Обов`язок виконання рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України, яка має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативно-правових актів (пункти 3, 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 14.12.2000 №15-рп/2000 у справі про порядок виконання рішень Конституційного Суду України).

Положеннями частини 10 статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI у редакції Закону від 12.02.2015 №192-VIII, які визнані рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 за №11-р/2018 не конституційними були тотожними за змістом положенням частини десятої статті 135 Закону №1402-VIII.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 перебуваючи на посаді судді Нововолинського міського суду Волинської області не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від її волі, тим більше наказом В.о. голови Нововолинського міського суду Волинської області від 26.07.2022 №08/02-04 встановлено факт наявності в позивача права на отримання доплат до посадового окладу, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачі не довели належними та допустимими доказами, що нараховуючи та виплачуючи суддівську винагороду позивачу у розмірі посадового окладу без урахування доплат за вислугу років у розмірі 20 відсотків посадового окладу та без щомісячної доплати за науковий ступінь кандидата юридичних наук в розмірі 15 відсотків від посадового окладу судді, діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.

Беручи до уваги зібрані та досліджені судом докази в їх сукупності, виходячи із наданих пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 243-246, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області та Нововолинського міського суду Волинської області щодо припинення нарахування та виплати з 12 липня 2022 року доплат до посадового окладу судді Нововолинського міського суду Волинської області ОСОБА_1 , яка не здійснює правосуддя до обрання на посаду судді безстроково, а саме: надбавки за вислугу років у розмірі 20 відсотків від посадового окладу судді, надбавки за науковий ступінь кандидата юридичних наук в розмірі 15 відсотків від посадового окладу судді.

Скасувати наказ В.о. голови Нововолинського міського суду Волинської області №08/02-04 від 26 липня 2022 року «Про внесення змін до наказу Нововолинського міського суду Волинської області №06/02-04 від 11 липня 2022 року».

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Волинській області поновити судді Нововолинського міського суду Волинської області ОСОБА_1 нарахування та виплату з 12 липня 2022 року щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 20 відсотків від посадового окладу як такій, що має стаж роботи на посаді судді більше 5 років, та щомісячної доплати за науковий ступінь кандидата юридичних наук в розмірі 15 відсотків від посадового окладу судді.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 зареєстроване фактичне місце проживання, як ВПО; АДРЕСА_2 зареєстроване місце постійного проживання; РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідачі:

Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Волинській області (43016, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Сенаторки Левчанівської, будинок 1, код ЄДРПОУ 26276277)

Нововолинський міський суд Волинської області (45400, Волинська область, місто Нововолинськ, вулиця Гагаріна, будинок 14, код ЄДРПОУ 02890357)

Суддя В.В. Дмитрук