Постанова

від 06.04.2023 по справі 140/6456/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/6456/22 пров. № А/857/578/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів: Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року, ухвалене суддею Дмитруком В.В. в містіЛуцьку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у справі № 140/6456/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській області, Нововолинського міського суду Волинської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася в суд з позовом до відповідача, у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Територіального управління Державної адміністрації України у Волинській області та Нововолинського міського суду Волинської області щодо припинення нарахування та виплати з 12.07.2022 року доплат до посадового окладу судді Нововолинського міського суду Волинської області, яка не здійснює правосуддя до обрання на посаду судді безстроково а саме: надбавки за вислугу років у розмірі 20 відсотків від посадового окладу судді, надбавки за науковий ступінь кандидата юридичних наук в розмірі 15 відсотків від посадового окладу судді;

- скасувати наказ в.о. голови Нововолинського міського суду Волинської області № 08/02-04 від 26.07.2022 року «Про внесення змін до наказу Нововолинського міського суду Волинської області № 06/02-04 від 11 липня 2022 року»;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Волинській області поновити нарахування та виплату з 12.07.2022 року щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 20 відсотків від посадового окладу судді, як такій, що має стаж роботи на посаді судді більше 5 років та щомісячної доплати за науковий ступінь кандидата юридичних наук в розмірі 15 відсотків від посадового окладу судді.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області та Нововолинського міського суду Волинської області щодо припинення нарахування та виплати з 12 липня 2022 року доплат до посадового окладу судді Нововолинського міського суду Волинської області ОСОБА_1 , яка не здійснює правосуддя до обрання на посаду судді безстроково, а саме: надбавки за вислугу років у розмірі 20 відсотків від посадового окладу судді, надбавки за науковий ступінь кандидата юридичних наук в розмірі 15 відсотків від посадового окладу судді.

Скасовано наказ в.о. голови Нововолинського міського суду Волинської області № 08/02-04 від 26 липня 2022 року «Про внесення змін до наказу Нововолинського міського суду Волинської області №06/02-04 від 11 липня 2022 року».

Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Волинській області поновити судді Нововолинського міського суду Волинської області ОСОБА_1 нарахування та виплату з 12 липня 2022 року щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 20 відсотків від посадового окладу як такій, що має стаж роботи на посаді судді більше 5 років, та щомісячної доплати за науковий ступінь кандидата юридичних наук в розмірі 15 відсотків від посадового окладу судді.

Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що Конституційний Суд України у рішенні від 04.12.2018 року № 11-р/2018у справі № 1-7/2018 вирішував питання щодо виплати надбавок суддям, повноваження яких закінчилися та зробив висновок, що позбавлення суддів, які не мають повноважень на здійснення правосуддя через закінчення п`ятирічного строку, на який їх призначили вперше є неконституційним, оскільки ця обставина не залежить від волі судді, водночас позбавляє суддю права на належний рівень заробітної плати.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач, Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Волинській області, подавши апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову про відмову у задоволенні позову.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає те, що, відповідно до частини 10 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу. Оскільки позивачка не здійснює правосуддя, через те, що закінчився п`ятирічний строк на який її призначено, то позивачка не має права на надбавки до посадового окладу, а, отже, відповідач діяв вірно, не здійснюючи їх виплату.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив те, що Указом Президента України від 24.09.2016 року № 410/2016 «Про призначення суддів» позивачку призначено на посаду судді Білозерського районного суду Херсонської області строком на 5 років.

Наказом голови Білозерського районного суду Херсонської області № 02-05/08 від 03.12.2018 року позивачцівстановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 20 відсотків посадового окладу, як такій, що має стаж роботи більше 5 років.

Наказом голови Білозерського районного суду Херсонської області № 01-59/01 від 02.01.2020 року позивачці встановлено щомісячну доплату за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) наук в розмірі 15 відсотків посадового окладу судді вказаного суду.

На підставі рішення Голови Верховного Суду № 256/0/149-2 від 05.07.2022 року, позивачку відряджено до Нововолинського міського суду Волинської області.

Наказом в.о. голови Нововолинського міського суду Волинської області № 06/02-04 від 11.07.2022 року позивачку зараховано до штату Нововолинського міського суду Волинської області з 12.07.2022 року на строк її відрядження. Позивачці встановлено посадовий оклад, згідно з штатним розписом Нововолинського міського суду Волинської області; щомісячну доплату за вислугу років в розмірі 20 відсотків посадового окладу, як такій, що має стаж роботи на посаді судді більше 5 років; щомісячну доплату за науковий ступінь кандидата юридичних наук в розмірі 15 відсотків посадового окладу судді.

Наказом в.о. голови Нововолинського міського суду Волинської області № 08/02-04 від 26.07.2022 року внесено зміни до наказу № 06/02-04 від 11.07.2022 року та припинено позивачці виплату вказаних вище доплат.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до частини 10 статті 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі Закон № 1402-VIII), суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

Сторони не заперечують тієї обставини, що у позивачки закінчився п`ятирічний строк на який її призначено вперше, а тому позивачка не здійснює правосуддя.

Зважаючи на цю обставину, відповідач застосував до позивачки правову норму частини 10 статті 135 Закону № 1402-VIII.

Водночас, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Аналогічна правова норма, яка є у частині 10 статті 135 Закону № 1402-VIII була у попередньому Законі України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI (далі Закон № 2453-VI), який втратив чинність у зв`язку із прийняттям Закону № 1402-VIII.

Рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 року №11-р/2018визнано таким, що не відповідаєКонституції України(є неконституційним), зокрема, положення частини десятоїстатті 133 Закону № 2453-VIу редакціїЗакону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року № 192-VІІІ, за яким суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

У цьому рішенні Конституційний Суд України зазначив, що випадки нездійснення правосуддя поділяються на дві категорії. До першої категорії належать випадки, коли нездійснення правосуддя обумовлене поведінкою самого судді, зокрема відсторонення судді від посади у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя. Друга категорія охоплює випадки, коли суддя не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою.

Суддя, який не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, має право на отримання доплат до посадового окладу.

У іншому рішенні від 8 червня 2016 року№ 4-рп/2016 Конституційний Суд України зауважив, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є "обов`язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені" (частина друга статті 150 Конституції України). Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Основного Закону України).

У правовій ситуації яка склалась у цій справі, правова норма частини 10 статті 135 Закону № 1402-VIII прийнята та діє у аналогічній редакції, що була у частині 10 статті 133 Закону № 2453-VI, яку Конституційний Суд України визнав неконституційною.

Отже, апеляційний суд, застосовуючи норми Конституції України (частину 2 статті 8,частину 2 статті 150), а також рішення Конституційного Суду України від 8 червня 2016 року№ 4-рп/2016 та від 04.12.2018 року № 11-р/2018, вважає, що Нововолинський міський суд Волинської області діяв неправомірно, припинивши виплату позивачці спірних доплат до посадового окладу.

Згідно з ч. 2 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що немає підстав визнавати дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській області протиправними, оскільки, у спірних правовідносинах управління діяло правомірно, виконуючи наказ щодо припинення виплати позивачці спірних доплат до посадового окладу.

Також немає підстав для зобов`язання Територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській області поновити нарахування та виплату позивачці доплат до посадового окладу, оскільки немає підстав вважати, що після скасування протиправного наказу та відновлення попереднього становища сторін, ТУ ДСА у Волинській області виплачуватиме суддівську винагороду позивачці без спірних виплат.

Тому у задоволенні позовних вимог до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській області необхідно відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Отже, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській області не відповідає нормам матеріального права, а тому в цій частині його необхідно скасувати та прийняти постанову про відмову у задоволенні позовних вимог до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській області.

Щодо скасування наказу в.о. голови Нововолинського міського суду Волинської області № 08/02-04 від 26.07.2022 року «Про внесення змін до наказу Нововолинського міського суду Волинської області № 06/02-04 від 11 липня 2022 року», суд першої інстанції зробив вірний висновок про його протиправний характер з мотивів, що наведені вище.

Крім цього, на думку апеляційного суду, саме цей наказ порушує право позивачки на належний рівень суддівської винагороди і його скасування є належним способом захисту порушеного права, оскільки відновлює право позивачки на отримання доплат до посадового окладу.

Тому позовну вимогу про скасування вказаного наказу необхідно задовольнити.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції, в частині скасування спірного наказу, є правильним, а тому його необхідно залишити без змін в цій частині.

Підводячи підсумок наведеного вище, апеляційний суд зазначає, що позов необхідно задовольнити частково, шляхом скасування наказу в.о. голови Нововолинського міського суду Волинської області № 08/02-04 від 26.07.2022 року «Про внесення змін до наказу Нововолинського міського суду Волинської області № 06/02-04 від 11 липня 2022 року». Інші позовні вимоги необхідно залишити без задоволення.

Звідси рішення суду першої інстанції необхідно залишити в силі, в частині скасування цього наказу, у іншій частині рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській області.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскільки доводи наведені у апеляційній скарзі частково спростовують висновки викладені у рішення суду першої інстанції.

Судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській області задовольнити частково.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року в справі № 140/6456/22 в частині задоволення позовних вимог до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській області скасувати та прийняти в цій частині постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській області.

У іншій частині рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року в справі № 140/6456/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, за наявності яких постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель Постанова складена 06.04.2023 року