Рішення

від 01.12.2022 по справі 320/630/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2022 року Київ справа № 320/630/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгова компанія "Рисан" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгова компанія "Рисан" з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.06.2021 № 109190717, від 03.06.2021 № 109180717 та від 03.06.2021 № 109170717.

Згідно з ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.02.2022 (суддя Терлецька О.О.), відкрито провадження в адміністративній справі, визначено, що справа буде розглядатися за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання.

На підставі розпорядження керівника апарату Київського окружного адміністративного суду від 16.06.2022 № 78-р/ка був проведений повторний автоматизований розподіл адміністративної справи № 320/630/22 у зв`язку з перебуванням судді Терлецької О.О. у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, за результатами якого справа була передана для розгляду судді Басаю О.В.

Згідно з ухвалою від 22.06.2022 суд прийняв до розгляду адміністративну справу № 320/630/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгова компанія "Рисан" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вирішив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочав підготовку справи до судового розгляду, призначив підготовче засідання на 19.07.2022. Протокольними ухвалами від 19.07.2022, від 02.08.2022, від 11.08.2022 розгляд справи відкладався.

Відповідно до ухвали від 11.08.2022 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 18.08.2022. Протокольною ухвалою від 18.08.2022 суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

В обґрунтуванні позовних вимог позивачем зазначено, що під час здійснення перевірки відповідачем було допущено низку порушень, що зумовлюють протиправність спірних податкових повідомлень-рішень, а саме: здійснення перевірки на підставі наказу від 18.03.2021 № 466-п у період з 29.03.2021 до 16.04.2021 суперечить пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (мораторій на проведення планової документальної виїзної перевірки у період дії карантину), посилається на постанову Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18. В акті перевірки контролюючий орган зазначає, що під час формування податкового кредиту було неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми сплаченого ПДВ у складі ціни товару за операціями придбання товару (склобій безбарвний) у контрагентів ТОВ "Люкс-Скло", ТОВ "Еліт Альянс Україна" та ТОВ "Ділофондзиск" на загальну суму 1 387 953,00 грн, у результаті чого занижено податок на додану вартість, а також занижено податок на прибуток у сумі 1 308 866,00 грн, завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 339 591,00 грн. За результатами аналізу звітності підприємств, що брали участь у ланцюгу постачання товару відповідач зробив висновок, що контрагенти позивача (ТОВ "Люкс-Скло", ТОВ "Еліт Альянс Україна" та ТОВ "Ділофондзиск") фактично не могли здійснювати господарські операції на користь позивача, їх діяльність має ознаки нереальності здійснення операцій та вказує на формування позивачем активу за рахунок надходження послуг з джерела невідомого походження, що вказує на безоплатність їх отримання, позаяк відсутнє реальне джерело походження товару. Позивач вважає такий висновок відповідача необґрунтованим, протиправним і таким, що суперечить податковому законодавству. 22.06.2021 позивач скористався правом на адміністративне оскарження податкових повідомлень-рішень та подав скаргу до ДПС України, проте рішення ДПС України від 14.12.2021 про результати розгляду скарги позивач отримав лише 20.12.2021, а тому перегіб місячного строку для звернення до суду розпочався 21.12.2021 та спливає 20.01.2022 включно. Позивачем до перевірки були надані первинні документи, що підтверджують фактичний рух товару. За результатами здійснення господарських операцій із поставки склобою постачальники товару (ТОВ "Люкс-Скло", ТОВ "Еліт Альянс Україна" та ТОВ "Ділофондзиск") суму сплаченого позивачем у складі вартості товару ПДВ віднесли до складу податкових зобов`язань відповідного податкового періоду. Усі податкові накладні за господарськими операціями постачальниками товару були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що є безумовною підставою для віднесення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту. Податкові накладні, видані ТОВ "Люкс-Скло", що були зупинені в реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних позивач до складу податкового кредиту не відносив (ТОВ "Люкс-Скло" оскаржено протиправні рішення до Окружного адміністративного суду м. Києва - № 640/29110/20 та № 640/29129/20). Інших підстав не відносити до складу податкового кредиту сум податку, сплаченого позивачем у зв`язку з придбанням товару, не було. Відповідач порушив принцип персональної відповідальності щодо встановлення невідповідності показників податкової звітності контрагентів позивача. Позивач посилається на правові позиції у постановах Верховного Суду: від 12.12.2018 у справі № 804/931/17, від 21.12.2018 у справі № 805/2030/16-а, від 21.12.2018 у справі № 826/5774/17, від 20.12.2018 у справі № 826/9632/16 тощо). Позивач стверджує, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та належать скасуванню.

Відповідач позов не визнав, 18.04.2022 вх.7365 та від 05.07.2022 вх.13820/22 (згідно з відтиском поштового штемпеля Укрпошти на конверті 28.06.2022) подав до суду відзив на позовну заяву, де зазначив про правомірне призначення перевірки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 89, згідно з якою Уряд скоротив строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України в частині дії мораторію на здійснення деяких видів перевірок, дозволивши зокрема здійснювати документальні перевірки юридичних осіб. Обґрунтовуючи таку позицію посилається на постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду у справах № 420/6176/21, № 420/2418/21, № 420/12859/21. Перевіркою встановлено, що контрагенти позивача (ТОВ "Люкс-Скло", ТОВ "Еліт Альянс Україна", ТОВ "Ділофондзиск") мають ознаки сумнівних платників податків, а господарська діяльність має ознаки нереальності здійснення операцій відсутнє реальне джерело походження товару. З огляду на що, зазначені контрагенти не могли фактично здійснювати господарські операції на користь позивача, що вказує на формування позивачем активу за рахунок надходження послуг з джерела невідомого походження, що вказує на безоплатне їх отримання. Таке порушення вплинуло на правильність визначення фінансового результату і, як наслідок, на правильність нарахування та сплати ПДВ. Перевіркою встановлено завищення показників у рядку 10.1 декларацій з податку на додану вартість на загальну суму 1387953,00 грн. Відповідач також зазначає, що деякі надані позивачем до перевірки первинні документи не підтверджують реальність господарських операцій. До відзиву на позовну заяву від 18.04.2022 вх.7365 додано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду щодо оскарження податкових повідомлень-рішень. Посилається на постанову Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19.

Розглянувши позовну заяву, відзив на позовну заяву, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгова компанія "Рисан" зареєстроване як юридична особа, включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за кодом 34357830, місцезнаходження: 08290, Київська область, місто Ірпінь, селище міського типу Гостомель, площа Рекунова, будинок 2, перебуває на обліку в Головному управлінні Державної податкової служби у Київській області (м. Ірпінь).

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами економічної діяльності позивача є: 46.39 неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний), 17.12 виробництво гофрованого паперу та картону, паперової та картонної тари, 22.22 виробництво тари з пластмас, 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, 46.44 оптова торгівля фарфором, скляним посудом і засобами для чищення, 77.39 надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у.

Відповідач, Головне управління Державної податкової служби у Київській області як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 44096797), є суб`єктом владних повноважень, що реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

На підставі наказу Головного управлінням ДПС у Київській області від 18.03.2021 № 466-п, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2021 рік та направлень від 29.03.2021 № 1900, № 1902, № 1903, № 1904, № 1905, № 1907 і № 1908, посадовими особами відповідача у період з 29.03.2021 до 16.04.2021 здійснили документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгова компанія "Рисан" (далі ТОВ "ВТК "Рисан", позивач) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2017 до 31.12.2020, валютного законодавства за період з 01.10.2017 до 31.12.2020, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2017 до 31.12.2020 відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

За результатами перевірки складено акт від 23.04.2021 № 5937/10-36-07-16/34357830 "Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "ВТК "Рисан" (далі акт перевірки), яким встановлено порушення пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 розділу ІІІ Податкового кодексу України, порушення пунктів 5, 7, 21 П(С)БО "Дохід" - у результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся на загальну суму 1 308 866,00 грн та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у IV кварталі 2020 року на суму 339 591,00 грн; пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 та пунктів 201.1, 201.7, 201.10, 201.11 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 387 953,00 грн.

17.05.2021 позивач подав ГУ ДПС у Київській області заперечення на акт перевірки № 17/05/21-1, проте відповідач доводи позивача, зазначені у запереченнях на акт перевірки, відхилив, а висновки акту перевірки залишив без змін.

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДПС у Київській області винесено:

- податкове повідомлення-рішення від 03.06.2021 № 109190717 за формою "П", яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток щодо декларації за IV квартал 2020 року (поданої 27.02.2021 № 9372861558) на 339 591,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 03.06.2021 № 109180717 за формою "Р", яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 1 412 736,10 грн, де збільшення за податковими зобов`язаннями становить 1 308 866,00 грн та штрафні санкції 103 870,10 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 03.06.2021 № 109180717 за формою "Р", яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 1 526 748,30 грн, де збільшення за податковими зобов`язаннями становить 1 387 953,00 грн та штрафні санкції 138 795,30 грн.

Не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ "ВТК "Рисан" звернулось до ДПС України зі скаргою від 22.06.2021 № 22/06/2021-1, за результатом розгляду якої рішенням ДПС України від 14.12.2021 № 28137/6/99-00-06-01-01-06 податкові повідомлення-рішення від 03.06.2021 № 109190717, від 03.06.2021 № 109180717 та від 03.06.2021 № 109170717 було залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Не погоджуючись із правомірністю прийняття контролюючим органом спірних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку поданому відповідачем до відзиву на позовну заяву від 18.04.2022 вх.7365 клопотанню про залишення позовної заяви без розгляду, де посилаючись на постанову Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19, відповідач вказав про пропуск позивачем строку звернення до суду щодо оскарження податкових повідомлень-рішень, суд зазначає таке.

Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються Кодексом адміністративного судочинства від 06 липня 2005 року № 2747-IV (далі КАС України).

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Отже, стаття 122 КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу у застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними частиною четвертою статті 122 КАС України.

Відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі ПК України).

Спеціальною нормою, що встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 ПК України, з огляду на зміст якої у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас, якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.

Згідно з пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Зі змісту пунктів 56.2, 56.3, 56.17 статті 56, пункту 57.3 статті 57 ПК України процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення розпочинається з дня подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, що засвідчує безпосередню незгоду платника з визначеними йому грошовими зобов`язаннями, і закінчується настанням однієї з подій, передбачених пунктом 56.17 статті 56 ПК України. Строк для подачі первинної скарги за загальним правилом становить 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.

На підставі матеріалів справи суд встановив, що 22.06.2021 позивач скористався правом на адміністративне оскарження та подав скаргу до ДПС України. 14.12.2021 ДПС України за результатами розгляду скарги позивача на оскаржувані податкові повідомлення-рішення було прийнято рішення № 28137/6/99-00-06-01-01-06, яким скаргу ТОВ "ВТК "Рисан" залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін.

Верховний Суд у постанові від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19 сформулював правовий висновок про те, що норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Суд встановив, що процедура адміністративного оскарження закінчилася днем отримання позивачем рішення ДФС України про результати розгляду скарги 20.12.2021, що підтверджується копією конверту номер відправлення № 0405350651667 (том 1, а.с. 62) та трекінгом відстеження Укрпошти за номером відправлення № 0405350651667 (том 1, а.с. 63).

До суду позивач звернувся 20.01.2022, тобто в межах місячного строку, визначеного пунктом 56.19 статті 56 ПК України, а тому у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду належить відмовити.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо неправомірності здійснення відповідачем перевірки з огляду на пункт 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, суд зазначає таке.

Суд встановив, що перевірка ТОВ "ВТК "Рисан", за результатом якої були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, здійснювалась на підставі наказу ГУ ДПС у Київській області від 18.03.2021 № 466-п "Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "ВТК "Рисан" (том 1, а.с. 39).

Правовою підставою для прийняття наказу від 18.03.2021 № 466-п визначено підпункт 75.1.2 пункт 75.1 статті 75, пункт 77.4 статті 77, пункт 82.1 статті 82, пункт 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України та постанова Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 р. № 89 "Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок".

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України установлено мораторій на здійснення документальних та фактичних перевірок на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок у частині порушення вимог законодавства щодо: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Тобто вимоги пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України пов`язані та прямо відсилають до актів Кабінету Міністрів України, на підставі яких завершується дія карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 09 грудня 2020 р. № 1236 (із змінами) установлено з 19.12.2020 до 31.12.2021 на території України карантин.

Отже, Кабінетом Міністрів України на дату прийняття спірного наказу не приймалось рішення про завершення дії карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а відтак діяв мораторій на проведення документальних планових перевірок платників податків.

Відповідно до вимог пункту 4 розділу II Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік"" від 17 вересня 2020 року № 909-ІХ на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, Кабінету Міністрів України надано право скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

Так, на підставі вищезазначеної норми Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки" від 03 листопада 2021 р. № 89 (далі Постанова № 89), якою скоротив строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України у частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб: 1) тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18.03.2020 та не були завершеними; 2) документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу; 3) документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та/або 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, суб`єктів господарювання реального сектору економіки, що сформували податковий кредит за рахунок оформлення ризикових операцій з придбання товарів/послуг (із переліку ризикових платників податків, визначених у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України, утвореної відповідно до Постанови Верховної Ради України від 24.04.2020 № 568-ІХ); 4) документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями; 5) документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.12, 78.1.14, 78.1.15, 78.1.16 пункту 78.1 статті 78 Кодексу.

З огляду на зазначене, в законі, яким є Податковий кодекс України, та у підзаконному нормативно-правовому акті, яким є Постанова № 89, містяться різні умови в частині дії мораторію на проведення документальних перевірок на період карантину.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 ПК України зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5.2 статті 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

За загальним правилом вирішення колізій, передбаченого частиною третьою статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 92 Конституції України та рішень Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008, від 27.02.2020 № 3-р/2020, від 23.06.2009 № 15-рп/2009 не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.

Так, Конституційний Суд України у рішенні від 22.05.2008 № 10-рп/2008 наголошував на тому, що "законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватися окремі закони" (абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).

Таким чином, за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, що містяться у Податковому кодексу України, з одного боку і в Постанові № 89 з іншого боку застосовуються положення і правила саме Податкового кодексу України.

Аналогічний правовий висновок було викладено Верховним Судом у постановах від 22.02.2022 у справі № 420/12859/21, від 15.04.2022 у справі № 160/5267/21, від 06.07.2022 у справі № 360/1182/21.

За таких обставин, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на можливість здійснення контролюючим органом документальної планової виїзної перевірки позивача на підставі Постанови № 89, позаяк така постанова суперечить положенням Податкового кодексу України в частині дії мораторію на проведення документальних перевірок на період карантину.

Крім того, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2022 у справі № 640/18314/21, що залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022, визнано протиправною та не чинною Постанову № 89.

Призначення відповідачем податкової перевірки за відсутності відповідних правових підстав для цього свідчить про порушення встановленої процедури здійснення перевірки, відтак не створює правомірних наслідків такої перевірки та є достатньою правовою підставою для висновку про визнання протиправними оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 03.06.2021, прийнятих контролюючим органом за результатами такої перевірки.

Зважаючи на той факт, що мораторій на здійснення документальних перевірок, встановлений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, діє з 18.03.2020 і до теперішнього часу, суд погоджується з твердженням позивача, що у відповідача були відсутні правові підстави здійснювати перевірку позивача на підставі наказу від 18.03.2021 № 466-п та, як наслідок, приймати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Верховним Судом у постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 сформульовано правовий висновок, відповідно до якого оскаржуючи наслідки здійсненої контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства про проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. Разом з тим, у постанові від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18 Верховний Суд зазначив таке: перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом, як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для здійснення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, позаяк одержаний з порушенням порядку, встановленого законом та встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та здійснення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення, а тому відсутня необхідність перевірки порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Верховний Суд у постанові від 29.04.2021 у справі № 320/6192/19 також зауважив, що у разі встановлення протиправності дій податкового органу щодо здійснення перевірки без законних підстав у суду відсутня необхідність аналізу протиправності висновків контролюючого органу по суті виявлених перевіркою порушень.

Отже, призначення відповідачем податкової перевірки за відсутності відповідних правових підстав свідчить про порушення встановленої процедури здійснення перевірки, відтак не створює правомірних наслідків такої перевірки та є достатньою правовою підставою для висновку про визнання протиправними оскаржуваних актів індивідуальної дії, прийнятих контролюючим органом за наслідком такої перевірки.

Керуючись закріпленим у статті 9 КАС України принципом офіційного з`ясування обставин у справі, суд вважає за доцільне також надати правову оцінку викладеним в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях та акті перевірки висновкам контролюючого органу щодо господарських операцій позивача з його контрагентами.

Суд встановив, що відповідно до наказу від 18.03.2021 № 466-п перевірку позивача з метою встановлення дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування було наказано здійснити за період діяльності з 01.10.2017 до 31.12.2020.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не належить розгляду в адміністративному або судовому порядку.

За результатами аналізу положень наведених норм Верховний Суд неодноразово, зокрема у справах № 440/4414/18 та № 160/5267/21, формував висновок про те, що після закінчення встановленого пунктом 102.1 статті 102 ПК України строку контролюючому органу заборонено як донараховувати платникам податків грошові зобов`язання, так і проводити перевірку правильності відображення в податковому обліку таких зобов`язань загалом. При цьому, визначаючи граничний строк, протягом якого контролюючий орган має право визначити суму грошових зобов`язань 1095 днів, законодавець пов`язав початок його перебігу із граничною (фактичною) датою подачі податкової декларації (уточнюючого розрахунку).

Разом із тим, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби" (COVID-19) від 13 травня 2020 р. № 591-IX внесено зміни, зокрема до Податкового кодексу України щодо термінів зупинення перебігу строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, а саме абзацом пункту 52-2 встановлено, що на період з 18.03.2020 до останнього календарного дня місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово у своїх рішеннях, зокрема у справах у справах № 265/6582/16-ц, № 487/10128/14-ц, № 487/10132/14-ц, № 924/1473/15 звертала увагу на те, що відповідно до принципу jura novit curia ("суд знає закони") навіть неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

Враховуючи той факт, що на час дії карантину були продовжені строки, встановлені статтею 102 ПК України, у тому числі і строк для проведення перевірок, необхідно зазначити про відсутність підстав вважати про сплив на час призначення перевірки визначених пунктом 102.1 статті 102 ПК України строків призначення перевірки, позаяк Кабінетом Міністрів України на дату проведення перевірки не приймалось рішення про завершення дії карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Суд встановив, що контролюючий орган на підставі акта перевірки за результатами перевірки прийняв податкові повідомлення-рішення від 03.06.2021 № 109190717 (форма "П"), від 03.06.2021 № 109180717 (форма "Р") та від 03.06.2021 № 109171717 (форма "Р").

Порядком надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 18 грудня 2015 р. № 1204 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Порядок № 1204) затверджено форми податкових повідомлень-рішень, що складає контролюючий орган зокрема за результатами перевірки.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Порядку № 1204 податкове повідомлення-рішення за формою "П" складається у разі зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток. У додатках 16 та 17 до Порядку № 1204 затверджено форми податкових повідомлень рішень, що застосовуються за результатами перевірок, розпочатих до та після 01.01.2017 відповідно.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку № 1204 податкове повідомлення-рішення за формою "Р" складається контролюючим органом у разі виявлення за результатами перевірок завищення або заниження податкових зобов`язань платника податків та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та застосування за наслідками таких перевірок передбачених Податковим кодексом України штрафних (фінансових) санкцій, пов`язаних з таким заниженням (завищенням) податкових та/або інших зобов`язань (крім грошових зобов`язань та/або штрафних (фінансових) санкцій, визначених іншими формами податкових повідомлень-рішень) та пені (крім пені відповідно до статті 129 ПК України). Форми податкового повідомлення-рішення визначені у додатках 2 та 3 Порядку № 1204.

Так, у додатку 2 до Порядку № 1204 затверджено форму податкового повідомлення-рішення, що застосовується за результатами перевірок, розпочатих до 01.01.2021, а у додатку 3 форму податкового повідомлення-рішення, що застосовується за результатами перевірок, розпочатих після 01.01.2021.

На підставі висновку щодо розгляду проєктів податкових повідомлень-рішень форми "Р", "П" винесених на підставі акта перевірки (т.1, а.с.217-218) управлінням супроводження судових справ було надано оцінку формі проєктів податкових повідомлень-рішень, де зазначено: "проєкти податкових повідомлень-рішень форми "Р" відповідає Додатку 6, "П" відповідає Додатку 17, відповідно, Порядку № 1204".

Однак, додатком 6 Порядку № 1204 визначено податкове повідомлення-рішення у формі "Ш" (заповнюється до 01.01.2021 та за результатами документальних перевірок, розпочатих до 01.01.2021). Тобто посадові особи контролюючого органу допустили технічну описку і замість додатку 3 вказали додаток 6.

Враховуючи принцип превалювання сутності над формою, суд встановив, що форма податкових повідомлень-рішень форми "Р" від 03.06.2021 № 109180717 та № 109170717 відповідає формі податкового повідомлення-рішення "Р", затвердженій додатком 3 до Порядку № 1204.

Надаючи оцінку виявленим контролюючим органом порушенням податкового та/або іншого законодавства, суд зазначає таке.

В оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях зазначено, що під час здійснення перевірки відповідач встановив взаємовідносини позивача з ТОВ "Еліт Альянс Україна" (код ЄДРПОУ 40056462), ТОВ "Ділофондзиск" (попередня назва ТОВ "Бізнес Кепітал Профіт") (код ЄДРПОУ 40241560) та ТОВ "Люкс-Скло" (код ЄДРПОУ 42857698) за період з 01.10.2017 до 31.12.2020 щодо придбання склобою.

Здійснений відповідачем аналіз походження, відпрацювання усіх ймовірних ланцюгів придбання (введення) в обіг відповідного товару, а саме склобій безбарвний, на митну територію України або факт придбання відповідного товару у резидентів України не відомий (відсутній). Встановлені факти свідчать про невідповідність даних та відсутність реального джерела (походження) товару, таким чином і неможливий рух ланцюгом всіх платників податків. Таким чином контрагентами позивача ТОВ "Еліт Альянс Україна" (код ЄДРПОУ 40056462), ТОВ "Ділофондзиск" (код ЄДРПОУ 40241560) та ТОВ "Люкс-Скло" (код ЄДРПОУ 42857698) сформовано податкові зобов`язання та податковий кредит шляхом маніпулювання показниками податкової звітності.

На основі поданої звітності відповідач зробив аналіз щодо наявності можливостей здійснювати господарську діяльність. За результатами такого аналізу встановлено, що господарська діяльність з 01.10.2017 до 31.12.2020 має такі ознаки нереальності здійснення операцій, а саме: відсутнє реальне джерело походження товару; відсутній рух активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операції; відсутній персонал; відсутні основні фонди та основні засоби (склади, машини, механізми та обладнання).

Враховуючи зазначене, відповідач в акті перевірки дійшов висновку, що ТОВ "Еліт Альянс Україна" (код ЄДРПОУ 40056462), ТОВ "Ділофондзиск" (код ЄДРПОУ 40241560) та ТОВ "Люкс-Скло" (код ЄДРПОУ 42857698) не могли фактично здійснити господарські операції на користь ТОВ "Компанія "Фарм-Союз", що вказує на формування позивачем активу за рахунок надходження послуг з джерела невідомого походження, що вказує на безоплатне їх отримання.

Суд встановив, що підставою для складання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень були матеріали документальної планової виїзної перевірки ТОВ "ВТК "Рисан" з питань дотримання вимог податкового, валютного, законодавства з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншого законодавства за період з 01.10.2017 до 31.12.2020, про що відповідач склав акт перевірки.

В акті перевірки зазначено, що за період з 01.10.2017 до 31.08.2018 позивач здійснював взаєморозрахунки з ТОВ "Еліт Альянс Україна" (код ЄДРПОУ 40056462) (основним видом діяльності якого є оптова торгівля відходами та брухтом).

Між ТОВ "ВТК "Рисан" (покупець) та ТОВ "Еліт Альянс Україна" (постачальник) було укладено договір поставки від 23.08.2017 № 23-08/17 (т.2, а.с.1-3), згідно зі статтею 1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити продукцію у кількості, за цінами вказаними у договорі. Предметом поставки за договором є склобій відповідно до ТУ У-85-02126811-029-2000. Кількість продукції за накопиченням.

Відповідно до пункту 3.1 договору поставки від 23.08.2017 № 23-08/17 транспортування товару здійснюється залізничним транспортом за рахунок покупця, автомобільним транспортом за рахунок постачальника. Згідно з пунктом 2.1 договору поставки від 23.08.2017 № 23-08/17 ціна товару встановлюється за домовленістю сторін у гривнях та зазначається у специфікаціях до договору та рахунках, на підставі яких покупець сплачує вартість товару.

Так, у специфікації від 23.08.2017 № 1 до договору поставки від 23.08.2017 № 23-08/17 (т.2, а.с.4) ціна на склобій безбарвний за тону визначена: автомобільним транспортом у сумі 1800,00 грн з ПДВ з доставкою, а залізничним транспортом 1780,00 грн. У специфікації від 19.12.2017 № 2 до договору поставки від 23.08.2017 № 23-08/17 (т.2, а.с.5) ціна на склобій безбарвний за тону залізничним транспортом визначена у сумі 1980,00 грн з ПДВ (з доставкою). Згідно із специфікацією від 30.04.2018 № 3 до договору поставки від 23.08.2017 № 23-08/17 (т.2, а.с.6) ціна на склобій безбарвний за тону залізничним транспортом визначена у сумі 2160,00 грн з ПДВ (з доставкою).

Згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних відповідач зазначив, що ТОВ "Еліт Альянс Україна" на адресу ТОВ "ВТК "Рисан" було виписано податкові накладні на загальну суму 1 829 300,62 грн, у т.ч. ПДВ 304 883,44 грн (том 1, а.с. 79-80) щодо придбання склобою безбарвного: від 11.10.2017 № 11101 на суму 68580,00 грн; від 20.10.2027 № 20101 на суму 47052,00 грн; від 20.10.2017 № 20102 на суму 126533,14 грн; від 21.12.2017 № 21121 на суму 129853,80 грн; від 25.12.2017 № 25121 на суму 144072,00 грн; від 25.12.2017 № 25122 на суму 145953,00 грн; від 03.01.2018 № 3011 на суму 21997,80 грн; від 02.02.2018 № 2021 на суму 133873,20 грн; від 16.03.2018 № 16031 на суму 23304,60 грн; від 30.04.2018 № 4 на суму 160474,73 грн; від 01.06.2018 № 1 на суму 131149,08 грн; від 02.06.2018 № 2 на суму 121330,80 грн; від 26.05.2018 № 11 на суму 131149,08 грн; від 16.07.2018 № 5 на суму 133735,32 грн; від 25.07.2018 № 8 на суму 153882,24 грн; від 13.08.2018 № 7 на суму 127636,92 грн; від 31.08.2018 № 10 на суму 158849,04 грн; від 30.06.2018 № 11 коригування податкової накладної від 01.06.2018 № 1 на суму -131149,08 грн; 01.07.2018 № 1 коригування податкової накладної від 30.04.2018 № 4 на суму 1022,95 грн.

Здійснивши детальний аналіз наданих під час перевірки видаткових накладних, відповідач вказав, що накладні від 11.10.2017 № 62, від 20.10.2017 № 65, від 20.10.2021 № 66, від 21.12.2021 № 81, від 25.12.2017 № 85, від 25.12.2017 № 84, від 03.01.2018 № 1, від 02.02.2018 № 12, від 30.04.2018 № 31 та від 13.08.2018 № 56 (том 2, а.с. 17-25, 30) завірені печаткою та підписом директора ТОВ "Еліт Альянс Україна" Косар О.В. та печаткою ТОВ "ВТК "Рисан" і лише підписами (без зазначення посади та прізвища осіб), чим порушено частину другу статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", адже неможливо ідентифікувати осіб, які брали участь у господарських операціях.

Відповідно до товарно-транспортних накладних від 11.10.2017 № Р62, від 20.10.2017 № Р65 та від 03.01.2018 № Р1 (том 2, а.с. 32-37) зазначений пункт навантаження м. Київ та пункт розвантаження смт. Костопіль, вул. Гвардійська, 7. Згідно з даними товарно-транспортними накладними не повністю вказано пункт навантаження, що не дає змогу встановити об`єкт, з якого здійснюється вправлення товару.

Проаналізувавши накладні на транспортування залізничним транспортом відповідач встановив, що одержувачем товару є ПрАТ "Костопільський завод скловиробів". А також, відповідно до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. № 644 в залізничних накладних в графі 53 "Підтвердження одержання вантажу. Вантаж одержав" вказується дата одержання вантажу, номер довіреності на одержання вантажу, дата її видачі, серія і номер паспорта матеріально відповідальної особи, яка одержує вантаж, та її підпис (в електронній накладній накладається електронний цифровий підпис одержувача), проте інформація щодо отримання вантажу міститься лише в накладних від 20.10.2017 № 32386468, 26.12.2017 № 33209511, 08.05.2018 № 45821915 та 31.08.2018 № 33303207, з зазначенням прізвищ осіб, які працевлаштовані на ПрАТ "Костопільський завод скловиробів".

Здійснивши аналіз наданих залізничних накладних, відповідач виявив відсутність в них будь-яких даних щодо платника ТОВ "ВТК "Рисан", що унеможливило встановлення причетності останнього до таких господарських операцій.

Згідно з аналізу декларацій з податку на додану вартість поданих ТОВ "Еліт Альянс Україна" відповідач виявив, що придбання товарів/послуг з нульовою ставкою та/або без податку на додану вартість (ряд. 10.3 декларації) не декларувалось, в податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за формою № 1ДФ за 2017-2018 роки нарахування та виплати з ознакою доходу "157" за товар (склобій безбарвний) та транспортно-експедиційні послуги не здійснювались.

За результатами аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних відповідач встановив, що за період з 01.10.2017 до 31.12.2020 ТОВ "Еліта Альянс Україна" здійснювало придбання товару (склобій безбарвний), документальну реалізацію якого у подальшому було відображено у реєстрі виданих податкових накладних на адресу позивача, у таких підприємств: ТОВ "Компанія Сонячна земля" (код ЄДРПОУ 41442332), ТОВ "Протек Агро Груп" (код ЄДРПОУ 41324751), ТОВ "Маріупольська топливно-енергетична компанія" (код ЄДРПОУ 41209988), ТОВ "Торгівельна група "Каста" (код ЄДРПОУ 41504299), ТОВ "Технопром Торг" (код ЄДРПОУ 41379947), ТОВ "Продуктова інноваційна компанія" (код ЄДРПОУ 41504550), ТОВ "Атлантік Трейд" (код ЄДРПОУ 41581294), ТОВ "БК Виконроб" (код ЄДРПОУ 38920999), ТОВ "Сіфанта Компані" (код ЄДРПОУ 41697715), ТОВ "Вудстройбуд" (код ЄДРПОУ 41684329), ТОВ "Тихий Яр" (код ЄДРПОУ 41846989), ТОВ "Буд-Практік" (код ЄДРПОУ 41678425), ТОВ "Коінт Плюс" (код ЄДРПОУ 41654529). Під час детального аналізу зазначених суб`єктів господарювання відповідачем було встановлено, що підприємства мають ознаки сумнівних платників податків.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що ТОВ "Еліт Альянс Україна" сформовано податковий кредит та податкові зобов`язання за період з 01.10.2017 до 31.08.2018 шляхом маніпулювання показниками податкової звітності.

З огляду на акт перевірки, ТОВ "ВТК "Рисан" здійснювало взаєморозрахунки з ТОВ "Ділофондзиск" (код ЄДРПОУ 40241560) за період з 01.10.2017 до 30.04.2019 (основний вид діяльності оптова торгівля фарфором, скляним посудом і засобами для чищення).

Так, між ТОВ "Бізнес Кепітал Профіт" (теперішня назва ТОВ "Ділофондзиск") (постачальник) та ТОВ "ВТК "Рисан" (покупець) укладено договір поставки від 01.03.2016 № 01/03-1 (том 2, а.с. 51-54).

Відповідно до пункту 1.1 договору поставки від 01.03.2016 № 01/03-1 постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити склобій безбарвний, якістю, згідно з ТУ У 85-02126811-029-2000, названий у подальшому товару, на умовах даного договору.

Згідно з пунктом 2.1 договору поставки від 01.03.2016 № 01/03-1 ціна однієї тони безбарвного склобою, що поставляється автомобільним транспортом постачальника, становить 1500,00 грн з урахуванням ПДВ. Пунктом 5.2 визначено, що під час поставки товару залізничним транспортом ціна однієї тони безбарвного склобою становить 1500,00 грн з урахуванням ПДВ. Покупець додатково до вартості товару сплачує залізничний тариф (провізну плату) від станції відправлення до станції призначення, що вказується на залізничній накладній, шляхом перерахування 100% його вартості на поточний рахунок постачальника згідно з виставленим рахунком.

Додатковими угодами № 1-9 до договору поставки від 01.03.2016 № 01/03-1 (том 2, а.с. 55-61) сторони змінювали ціну поставки товару.

Згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних відповідач зазначив, що ТОВ "Ділофондзиск" на адресу ТОВ "ВТК "Рисан" було виписано податкові накладні щодо придбання склобою безбарвного на суму 3 346 666,18 грн, у т.ч. ПДВ 557 777,70 грн (том 1, а.с. 89-91): від 03.10.2017 № 1 на суму 48528,00 грн; від 09.10.2017 № 4 на суму 34200,00 грн; від 17.10.2017 № 5 на суму 12186,00 грн; від 23.10.2017 № 4 на суму 26046,00 грн; від 30.10.2017 № 8 на суму 13590,00 грн; від 03.11.2017 № 2 на суму 22032,00 грн; від 13.11.2017 № 5 на суму 29214,00 грн; від 14.11.2017 № 6 на суму 46944,00 грн; від 15.11.2017 № 10 на суму 21780,00 грн; від 17.11.2017 № 15 на суму 27270,00 грн; від 21.11.2017 № 12 на суму 21870,00 грн; від 27.11.2017 № 13 на суму 19062,00 грн; від 30.11.2017 № 14 на суму 14940,00 грн; від 11.12.2017 № 5 на суму 46962,00 грн; від 12.12.2017 № 3 на суму 55062,00 грн; від 15.12.2017 № 6 на суму 15336,00 грн; від 26.12.2017 № 8 на суму 44028,00 грн; від 02.01.2018 № 1 на суму 37098,00 грн; від 12.01.2018 № 13 на суму 26604,00 грн; від 15.01.2018 № 17 на суму 28746,00 грн; від 22.01.2018 № 21 на суму 20610,00 грн; від 29.01.2018 № 23 на суму 28350,00 грн; від 01.02.2018 № 2 на суму 20205,36 грн; від 05.02.2018 № 4 на суму 30164,40 грн; від 09.02.2018 № 8 на суму 37633,68 грн; від 19.02.2018 № 16 на суму 20971,44 грн; від 20.02.2018 № 18 на суму 14172,48 грн; від 22.02.2018 № 21 на суму 43092,00 грн; від 23.02.2018 № 27 на суму 45390,24 грн; від 26.02.2018 № 31 на суму 25089,12 грн; від 02.03.2018 № 2 на суму 13521,31 грн; від 07.03.2018 № 6 на суму 9173,81 грн; від 12.03.2018 № 7 на суму 19496,74 грн; від 02.04.2018 № 1 на суму 17421,60 грн; від 05.04.2018 № 3 на суму 38760,00 грн; від 10.04.2018 № 4 на суму 23154,00 грн; від 12.04.2018 № 5 на суму 21807,60 грн; від 16.04.2018 № 6 на суму 32028,00 грн; від 18.04.2018 № 7 на суму 30355,20 грн; від 24.04.2018 № 14 на суму 22297,20 грн; від 30.04.2018 № 17 на суму 40902,00 грн; від 04.05.2018 № 6 на суму 50918,40 грн; від 10.05.2018 № 10 на суму 28029,60 грн; від 15.05.2018 № 12 на суму 28886,40 грн; від 18.05.2018 № 15 на суму 34279,20 грн; від 18.05.2018 № 16 на суму 15595,20 грн; від 22.05.2018 № 17 на суму 20779,20 грн; від 25.05.2018 № 20 на суму 24040,80 грн; від 25.05.2018 № 21 на суму 42552,00 грн; від 30.05.2018 № 23 на суму 16351,20 грн; від 31.05.2018 № 24 на суму 35208,00 грн; від 06.06.2018 № 5 на суму 25704,00 грн; від 11.06.2018 № 15 на суму 25574,40 грн; від 13.06.2018 № 19 на суму 21988,80 грн; від 14.06.2018 № 21 на суму 55944,00 грн; від 19.06.2018 № 25 на суму 19828,80 грн; від 21.06.2018 № 29 на суму 27280,80 грн; від 27.06.2018 № 35 на суму 18403,20 грн; від 29.06.2018 № 39 на суму 30283,20 грн; від 10.07.2018 № 2 на суму 26870,40 грн; від 16.07.2018 № 3 на суму 28360,80 грн; від 19.07.2018 № 9 на суму 35208,00 грн; від 20.07.2018 № 11 на суму 53568,00 грн; від 25.07.2018 № 13 на суму 18856,80 грн; від 27.07.2018 № 15 на суму 21772,80 грн; від 03.08.2018 № 6 на суму 19440,00 грн; від 13.08.2018 № 13 на суму 20822,40 грн; від 16.08.2018 № 17 на суму 59184,00 грн; від 20.08.2018 № 18 на суму 15530,40 грн; від 23.08.2018 № 21 на суму 30996,00 грн; від 10.09.2018 № 5 на суму 31428,00 грн; від 14.09.2018 № 9 на суму 35208,00 грн; від 27.09.2018 № 14 на суму 49053,60 грн; від 28.09.2018 № 15 на суму 22809,60 грн; від 03.10.2018 № 1 на суму 18468,00 грн; від 08.10.2018 № 3 на суму 24991,20 грн; від 09.10.2018 № 10 на суму 31536,00 грн; від 16.10.2018 № 14 на суму 25725,60 грн; від 16.10.2018 № 15 на суму 47649,60 грн; від 22.10.2018 № 16 на суму 15660,00 грн; від 25.10.2018 № 21 на суму 23695,20 грн; від 31.10.2018 № 26 на суму 23889,60 грн; від 02.11.2018 № 1 на суму 38188,80 грн; від 07.11.2018 № 2 на суму 17064,00 грн; від 09.11.2018 № 3 на суму 18878,40 грн; від 16.11.2018 № 8 на суму 30477,60 грн; від 28.11.2018 № 12 на суму 23673,60 грн; від 29.11.2018 № 13 на суму 39376,80 грн; від 06.12.2018 № 1 на суму 28188,00 грн; від 07.12.2018 № 3 на суму 20822,40 грн; від 17.12.2018 № 5 на суму 28576,80 грн; від 26.12.2018 № 9 на суму 27388,80 грн; від 02.01.2019 № 1 на суму 11599,20 грн; від 10.01.2019 № 2 на суму 28209,60 грн; від 17.01.2019 № 7 на суму 14061,60 грн; від 24.01.2019 № 17 на суму 22096,80 грн; від 01.02.2019 № 1 на суму 26611,20 грн; від 04.02.2019 № 2 на суму 27432,00 грн; від 06.02.2019 № 3 на суму 28620,00 грн; від 11.02.2019 № 4 на суму 21902,40 грн; від 18.02.2019 № 6 на суму 23176,80 грн; від 21.02.2019 № 10 на суму 13677,60 грн; від 25.02.2019 № 17 на суму 21721,80 грн; від 28.02.2019 № 22 на суму 24944,40 грн; від 07.03.2019 № 3 на суму 26740,20 грн; від 13.03.2019 № 7 на суму 30405,60 грн; від 15.03.2019 № 9 на суму 31320,00 грн (піддони 1200х800); від 15.03.2019 № 8 на суму 31438,80 грн; від 18.03.2019 № 11 на суму 38880,00 грн (піддони 1200х800); від 18.03.2019 № 10 на суму 35202,60 грн; від 19.03.2019 № 19 на суму 23074,80 грн; від 20.03.2019 № 20 на суму 28486,80 грн; від 21.03.2019 № 21 на суму 28191,60 грн; від 22.03.2019 № 25 на суму 60024,00 грн; від 25.03.2019 № 27 на суму 83246,40 грн; від 01.04.2019 № 1 на суму 44501,40 грн.

У результаті аналізу видаткових накладних, наданих під час перевірки, відповідач встановив, що до видаткових накладних (том 2, а.с. 69, 91, 138, 172) від 03.10.2017 № 220, від 01.02.2018 № 26, від 23.08.2018 № 200, від 03.10.2018 № 221, від 08.10.2018 № 225, від 09.10.2018 № 230, від 25.02.2019 № 38, від 28.02.2019 № 39 та від 07.03.2019 № 51 ТОВ "ВТК "Рисан" не надано товарно-транспортних накладних.

Відповідно до товарно-транспортних накладних (том 3, а.с. 58, 59, 62) від 18.02.2019 № 1902181, від 21.02.2019 № 1902211 та від 13.03.2019 № 1903131 пункт навантаження м. Костопіль, вул. Дерев`яна, та пункт розвантаження - м. Костопіль, вул. Дерев`яна, 7. Згідно з даними товарно-транспортними накладними не повністю вказано пункт навантаження, що не дає змогу встановити місце розташування об`єкту, з якого здійснювалось відправлення товару та маршрут перевезення.

Окрім того, відповідно до товарно-транспортних накладних (том 3, а.с. 13, 15, 16) від 06.06.2018 б/н, від 11.06.2018 б/н, від 13.06.2018 б/н, від 14.06.2018 б/н, наданих ТОВ "ВТК "Рисан" під час перевірки, відповідач встановив, що вантажовідправником та замовником (платником) послуг перевезення товару (склобій безбарвний) є ТОВ "ТАНАК.", а вантажоодержувачем ТОВ "Бізнес Кепітал Профіт".

Відповідно до аналізу ЄРПН відповідач зазначив, що ТОВ "Ділофондзиск" реалізовував пляшки на сумнівних платників, які в подальшому реалізацію вказаного товару не здійснювали.

Згідно з деклараціями з податку на додану вартість, поданими ТОВ "Ділофондзиск" за період з 01.10.2017 до 30.04.2019, відповідач встановив, що придбання товарів/послуг з нульовою ставкою та/або без податку на додану вартість (ряд. 10.3 декларації) не декларувалось, в податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за формою № 1ДФ за 2017-2018 роки нарахування та виплати з ознакою доходу "157" на придбання товару (склобій безбарвний, піддони) та транспортно-експедиційних послуг не здійснювались.

Виходячи з вищевикладеного, відповідач в акті перевірки зазначив, що ТОВ "Ділофондзиск" сформовано податковий кредит та податкові зобов`язання за період з 01.10.2017 до 30.04.2019 шляхом маніпулювання показниками податкової звітності.

Контролюючим органом 05.02.2020 прийнято рішення № 2292 про відповідність ТОВ "Ділофондзиск" критеріям ризиковості платника податку.

За результатами аналізу даних ЄРПН встановлено, що за період з 01.10.2017 до 30.04.2019 ТОВ "Ділофондзиск" здійснював придбання товару (склобій безбарвний) (у відповідних об`ємах та у відповідні дати), документальну реалізацію якого у подальшому було відображено у реєстрі виданих податкових накладних на адресу ТОВ "ВТК "Рисан" у таких підприємств як: ТОВ "Алекс Лібер Груп", ТОВ "Хелайос", ТОВ "Гелена-Косплекс ЛТД", ТОВ "Аркандо", ТОВ "Алітус Трейд", ТОВ "Кастана", ТОВ "Стонмарк", ТОВ "Ланарей", ТОВ "Серверне Забезпечення", ТОВ "Будівельна Компанія "Профітван", ТОВ "Лантерго", ТОВ "Гамма Укр Торг", ТОВ "Наіль", ТОВ "Терамо", ТОВ "Песета", ТОВ "Іріс Ін", ТОВ "Кастор Лімітед", ТОВ "Вартекс Імперія", ТОВ "Контадо", ТОВ "Марксвел", ТОВ "Норд Постач", ТОВ "Укр-Торг Проект", ТОВ "Аркус Плюс", ТОВ "Біліті Плюс" та ТОВ "Ре-Грін".

Під час детального аналізу вищевказаних суб`єктів господарювання відповідач встановив, що зазначені підприємства мають ознаки сумнівних платників, мають ознаки нереальності здійснення операцій відсутнє реальне джерело походження товару; відсутній рух активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій; відсутній персонал; відсутні основні фонди та основні засоби (склади, машини, механізми та обладнання).

Згідно з аналізом даних Реєстру виданих та отриманих податкових накладних (АІС "Архів електронної звітності") відповідач виявив, що у зазначених підприємств у першому та наступному ланцюгу постачання товарно-матеріальних цінностей номенклатура придбаного та реалізованого товару не співпадає, що вказує на підміну товарних позицій (пересортицю товару) і свідчить про товарний обрив на підприємствах. Таким чином наявність зазначеного товару не підтверджується фактом (законним джерелом) реального попереднього його одержання (придбання) від інших суб`єктів господарювання чи власного виробництва. Відсутність у постачальників законних джерел походження ідентифікованого товару (активу) свідчить про недійсність формування відповідного активу та неможливість (нереальність) здійснення господарських операцій із його подальшого постачання по всьому ланцюгу проходження товару до кінцевого споживача.

Отже, під час перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ "Ділофондзиск" (код ЄДРПОУ 40241560), відповідач дійшов висновку про те, що не можливо підтвердити рух склобою на загальну суму 3 271 346,98 грн, реалізація якого у подальшому оформлена на ПрАТ "Костопільський Завод Скловиробів" (код ЄДРПОУ 42857698).

В акті перевірки також зазначено, що у період з 01.04.2019 до 29.02.2020 ТОВ "ВТК "Рисан" здійснювало взаєморозрахунки з ТОВ "Люкс-Скло" (код ЄДРПОУ 42857698) (основний вид діяльності оптова торгівля фарфором, скляним посудом і засобами для чищення).

Так, між ТОВ "Люкс-Скло" (постачальник) та ТОВ "ВТК "Рисан" (покупець) укладено договір поставки від 01.04.2019 № 1 (том 3, а.с. 73-76).

Відповідно до пункту 1.1 договору поставки від 01.04.2019 № 1 постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити склобій безбарвний, якістю, згідно з ТУ У 85-02126811-029-2000, названий у подальшому товару, на умовах даного договору.

Згідно з пунктом 2.1 договору поставки від 01.04.2019 № 1 ціна однієї тони безбарвного склобою, що поставляється автомобільним транспортом постачальника, становить 2460,00 грн з урахуванням ПДВ. Пунктом 5.2 визначено, що під час поставки товару залізничним транспортом ціна однієї тони безбарвного склобою становить 2460,00 грн з урахуванням ПДВ. Покупець додатково до вартості товару сплачує залізничний тариф (провізну плату) від станції відправлення до станції призначення, що вказується на залізничній накладній, шляхом перерахування 100% його вартості на поточний рахунок постачальника згідно з виставленим рахунком.

Додатковими угодами № 1-3 до договору поставки від 01.04.2019 № 1 (том 3, а.с. 77-79) сторони змінювали ціну поставки товару.

Згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ "Люкс-Скло" на адресу позивача було виписано податкові накладні щодо продажу склобою безбарвного на загальну суму 3 957 312,72 грн, у т.ч. ПДВ 659 552,12 грн (том 1, а.с. 110-112): від 09.04.2019 № 12 на суму 23970,00 грн; від 10.04.2019 № 14 на суму 26469,60 грн; від 12.04.2019 № 15 на суму 25928,40 грн; від 08.04.2019 № 10 на суму 31807,80 грн; від 05.04.2019 № 8 на суму 30282,60 грн; від 16.04.2019 № 22 на суму 54784,20 грн; від 16.04.2019 № 25 на суму 54341,40 грн; від 17.04.2019 № 26 на суму 8568,00 грн; від 18.04.2019 № 27 на суму 11955,60 грн; від 19.04.2019 № 29 на суму 51487,80 грн; від 22.04.2019 № 39 на суму 35374,80 грн; від 25.04.2019 № 40 на суму 40836,00 грн; від 25.04.2019 № 41 на суму 6466,80 грн; від 10.05.2019 № 4 на суму 37613,40 грн; від 14.05.2019 № 5 на суму 25116,60 грн; від 07.05.2019 № 3 на суму 47847,00 грн; від 20.05.2019 № 10 на суму 42336,60 грн; від 28.05.2019 № 13 на суму 30799,20 грн; від 24.05.2019 № 12 на суму 55423,80 грн; від 03.06.2019 № 1 на суму 39729,00 грн; від 03.06.2019 № 2 на суму 28782,00 грн; від 04.06.2019 № 3 на суму 34932,00 грн; від 05.06.2019 № 4 на суму 23099,40 грн; від 11.06.2019 № 5 на суму 27896,40 грн; від 21.06.2019 № 14 на суму 40983,60 грн; від 25.06.2019 № 16 на суму 36088,20 грн; від 08.07.2019 № 5 на суму 42262,80 грн; від 02.07.2019 № 2 на суму 13456,20 грн; від 01.07.2019 № 1 на суму 22238,40 грн; від 16.07.2019 № 11 на суму 39606,00 грн; від 19.07.2019 № 12 на суму 30135,00 грн; від 22.07.2019 № 13 на суму 34440,00 грн; від 23.07.2019 № 14 на суму 27822,60 грн; від 25.07.2019 № 15 на суму 14833,80 грн; від 30.07.2019 № 17 на суму 19532,40 грн; від 01.08.2019 № 1 на суму 32078,40 грн; від 07.08.2019 № 4 на суму 23025,60 грн; від 16.08.2019 № 5 на суму 14587,80 грн; від 27.08.2019 № 8 на суму 26887,80 грн; від 30.08.2019 № 10 на суму 13087,20 грн; від 06.09.2019 № 3 на суму 32742,60 грн; від 13.09.2019 № 12 на суму 22336,80 грн; від 10.09.2019 № 6 на суму 20098,20 грн; від 06.09.2019 № 5 на суму 31389,60 грн; від 24.09.2019 № 20 на суму 66887,40 грн; від 17.09.2019 № 16 на суму 33062,40 грн; від 03.10.2019 № 2 на суму 43848,00 грн; від 04.10.2019 № 5 на суму 26636,40 грн; від 01.10.2019 № 1 на суму 22730,40 грн; від 08.10.2019 № 7 на суму 22402,80 грн; від 10.10.2019 № 8 на суму 35078,40 грн; від 16.10.2019 № 9 на суму 41101,20 грн; від 25.10.2019 № 13 на суму 51987,60 грн; від 22.10.2019 № 11 на суму 45813,60 грн; від 01.11.2019 № 2 на суму 38984,40 грн; від 01.11.2019 № 3 на суму 38455,20 грн; від 06.11.2019 № 5 на суму 52970,40 грн; від 11.11.2019 № 7 на суму 46897,20 грн; від 13.11.2019 № 10 на суму 27316,80 грн; від 19.11.2019 № 13 на суму 39589,20 грн; від 18.11.2019 № 12 на суму 27896,40 грн; від 02.12.2019 № 4 на суму 47552,40 грн; від 03.12.2019 № 6 на суму 58388,40 грн; від 02.12.2019 № 3 на суму 42008,40 грн; від 06.12.2019 № 10 на суму 36968,40 грн; від 11.12.2019 № 15 на суму 19026,00 грн; від 09.12.2019 № 13 на суму 33264,00 грн; від 17.12.2019 № 19 на суму 50450,40 грн; від 16.12.2019 № 18 на суму 56020,80 грн; від 02.01.2020 № 1 на суму 44088,00 грн; від 06.01.2020 № 5 на суму 56496,00 грн; від 02.01.2020 № 2 на суму 40286,40 грн; від 13.01.2020 № 7 на суму 40392,00 грн; від 03.01.2020 № 4 на суму 35296,80 грн; від 14.01.2020 № 8 на суму 48708,00 грн; від 03.01.2020 № 3 на суму 47731,20 грн; від 21.01.2020 № 14 на суму 37488,00 грн; від 28.01.2020 № 18 на суму 67500,00 грн (піддони 1200х800); від 20.01.2020 № 13 на суму 38834,40 грн; від 25.02.2020 № 11 на суму 45672,00 грн; від 26.02.2020 № 12 на суму 40128,00 грн; від 20.02.2020 № 8 на суму 42240,00 грн; від 17.02.2020 № 7 на суму 40392,00 грн; від 17.02.2020 № 4 на суму 33000,00 грн; від 25.02.2020 № 10 на суму 39547,20 грн; від 17.02.2020 № 6 на суму 39072,00 грн; від 24.02.2020 № 9 на суму 37752,00 грн; від 17.02.2020 № 5 на суму 38306,40 грн; від 20.03.2020 № 15 на суму 47784,00 грн (відмовлено у реєстрації); від 20.03.2020 № 14 на суму 54753,60 грн (відмовлено у реєстрації); від 20.03.2020 № 13 на суму 54172,80 грн (відмовлено у реєстрації); від 19.03.2020 № 11 на суму 38940,00 грн (відмовлено у реєстрації); від 23.03.2020 № 16 на суму 52060,80 грн (відмовлено у реєстрації); від 19.03.2020 № 10 на суму 40656,00 грн (відмовлено у реєстрації); від 19.03.2020 № 9 на суму 39072,00 грн (відмовлено у реєстрації); від 19.03.2020 № 12 на суму 38570,40 грн (відмовлено у реєстрації); від 04.05.2020 № 1 на суму 60033,60 грн (відмовлено у реєстрації); від 07.05.2020 № 6 на суму 77484,00 грн (відмовлено у реєстрації); від 04.05.2020 № 2 на суму 56385,12 грн (відмовлено у реєстрації); від 05.05.2020 № 4 на суму 63571,20 грн (відмовлено у реєстрації); від 06.05.2020 № 5 на суму 57868,80 грн (відмовлено у реєстрації); від 08.05.2020 № 7 на суму 63940,80 грн (відмовлено у реєстрації); від 05.05.2020 № 3 на суму 60271,20 грн (відмовлено у реєстрації).

Як зазначено відповідачем в акті перевірки, у товарно-транспортних накладних (том 4, а.с. 16-18) від 06.12.2019 № 6121, від 09.12.2019 № 9121 та від 11.12.2019 № 1112 вказано пункт навантаження м. Київ, без зазначення повної адреси, що не дає змогу встановити маршрут перевезення вантажу, фактичне місце завантаження вантажу.

Згідно з деклараціями з податку на додану вартість, поданих ТОВ "Люкс-Скло" придбання товарів /послуг з нульовою ставкою та/або без податку на додану вартість (ряд. 10.3 декларації) не декларувалось, у податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за формою № 1ДФ за 2019-2020 нарахування та виплати з ознакою доходу "157" за товар (склобій безбарвний) та транспортно-експедиційні послуги не здійснювались.

За результатами аналізу наданих документів та даних ЄРПН відповідачем встановлено, що за період з 01.04.2019 до 29.02.2020 ТОВ "Люкс-Скло" здійснював придбання товару (склобій безбарвний) (у відповідних об`ємах та у відповідні дати), документальну реалізацію якого у подальшому було відображено у реєстрі виданих податкових накладних на адресу ТОВ "ВТК "Рисан" у таких підприємств як: ТОВ "Аркус Плюс", ТОВ "Берфор", ТОВ "Бійонд", ТОВ "Біліті Плюс", ТОВ "Вест Ріал Естейт", ТОВ "Власта-Трейд", ТОВ "Лентокс Плюс", ТОВ "Надея", ТОВ "Ре-Грін", ТОВ "Сімпл Технолоджі", ТОВ "Солекс Інвест", ТОВ "Стронг-Компані", ТОВ "Укр-Торг Проект", ТОВ "Фільдіон Індастрі", ТОВ "Хелайос".

Під час детального аналізу вищевказаних суб`єктів господарювання відповідачем встановлено, що такі підприємства мають ознаки сумнівних платників, мають ознаки нереальності здійснення операцій відсутнє реальне джерело походження товару; відсутній рух активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій; відсутній персонал; відсутні основні фонди та основні засоби (склади, машини, механізми та обладнання).

Згідно з аналізом даних Реєстру виданих та отриманих податкових накладних (АІС "Архів електронної звітності") відповідачем виявлено, що у зазначених підприємств у першому та наступному ланцюгу постачання товарно-матеріальних цінностей номенклатура придбаного та реалізованого товару не співпадає, що вказує на підміну товарних позицій (пересортицю товару) і свідчить про товарний обрив на підприємствах. Таким чином наявність зазначеного товару не підтверджується фактом (законним джерелом) реального попереднього його одержання (придбання) від інших суб`єктів господарювання чи власного виробництва. Відсутність у постачальників законних джерел походження ідентифікованого товару (активу) свідчить про недійсність формування відповідного активу та неможливість (нереальність) здійснення господарських операцій із його подальшого постачання по всьому ланцюгу проходження товару до кінцевого споживача.

Отже, під час перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ "Люкс-Скло" (код ЄДРПОУ 42857698), відповідач дійшов висновку про те, що не можливо підтвердити рух склобою на загальну суму 3 835 639,92 грн, реалізація якого у подальшому оформлена на ПрАТ "Костопільський Завод Скловиробів" (код ЄДРПОУ 42857698).

Крім того, аналізуючи відомості щодо фінансово-господарських операцій за участю ТОВ "ВТК "Рисан" та ТОВ "Артара" (код ЄДРПОУ 43512652) (основний вид діяльності оптова торгівля фарфором, скляним посудом і засобами для чищення) (том 1, а.с. 189-197), відповідач дійшов аналогічних висновків як і щодо ТОВ "Ділофондзиск" та ТОВ "Люкс-Скло".

У підсумку щодо аналізу діяльності позивача з ТОВ "Артара" на сторінці 125 акта перевірки (том 1, а.с. 197) відповідачем зазначено: "Отже, в ході перевірки взаємовідносин по підприємствам ТОВ "Люкс-Скло" (код за ЄДРПОУ 42857698) та ТОВ "ВТК "Рисан" (ЄДРПОУ 34357830) не можливо підтвердити рух склобою на загальну вартість 2 545 585,70 грн, реалізація якого в подальшому оформлена на ПрАТ "Костопільський Завод Скловиробів" (код за ЄДРПОУ 42857698).

Відповідачем також в акті перевірки вказано, що відповідно до АІС "Архів електронної звітності" склобій, що придбавався у ТОВ "Еліт Альянс Україна", ТОВ "Ділофондзиск" та ТОВ "Люкс-Скло", у подальшому був реалізований позивачем на адресу ПрАТ "Костопільський Завод Скловиробів" (код ЄДРПОУ 30923971), за результатами якого оформлено та зареєстровано в установленому порядку в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкові накладні на загальну суму 12 141 324,50 грн, у т.ч. ПДВ 2 023 554,19 грн.

Так, між ТОВ "ВТК "Рисан" (постачальник) та ПрАТ "Костопільський Завод Скловиробів" (покупець) було укладено договір поставки від 30.12 2019 № ВЗП 30/12/19, згідно з пунктом 1.1 якого постачальник передає у власність покупцю, а покупець приймає сировину та матеріали необхідні для використання у виробництві у подальшому за текстом "продукцію", та сплачує її вартість на умовах даного договору.

Згідно з пунктом 1.2 договору поставки від 30.12 2019 № ВЗП 30/12/19 найменування продукції, асортимент, кількість та ціна вказана у належним чином оформлених та підписаних видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до пункту 4.1 договору поставки від 30.12 2019 № ВЗП 30/12/19 ціни продукції узгоджуються сторонами в накладних на відвантаження товару підписаних представниками сторін.

Крім того, 05.01.2016 між ПрАТ "Костопільський Завод Скловиробів" (орендодавець) та ТОВ "ВТК "Рисан" (орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень № 01/2016 (том 4, а.с. 93-99), відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення: нежитлове приміщення складу № 1, загальна площа якого становить 64 м.кв.; асфальтобетонний майданчик, загальна площа якого становить 75 м.кв. Згідно з пунктом 2.1 даного договору приміщення та асфальтобетонний майданчик передаються орендодавцем орендарю для використання у власній господарській діяльності.

Виходячи з проаналізованого, відповідач дійшов висновку (стр. 52-53 акта перевірки том 1, а.с. 124-125), що ТОВ "Еліт Альянс Україна", ТОВ "Ділофондзиск" та ТОВ "Люкс-Скло" не могли фактично здійснити господарські операції на користь ТОВ "ВТК "Рисан", що вказує на формування позивачем активу за рахунок надходження послуг з джерела невідомого походження, що вказує на безоплатне їх отримання. З огляду на зазначене, ТОВ "ВТК "Рисан" не відобразило у складі доходів на загальну суму 7 611 067,00 грн за операціями з формування активів з джерела невідомого походження, що вплинуло на правильність визначення фінансового результату. Дане порушення вплинуло на правильність нарахування та сплати податку на додану вартість.

У частині сплати ТОВ "ВТК "Рисан" податку на прибуток відповідачем зазначено (том 1, а.с. 126-127), що перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.10.2017 до 31.12.2020 встановлено його заниження на суму 1 308 866,00 грн та завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 339 591,00 грн (за IV квартал 2020 року). При цьому, перевіркою повноти декларування різниць, що виникають відповідно до Податкового кодексу України, не встановлено їх завищення або заниження. Перевіркою не встановлено неправомірне (необґрунтоване) застосування звільнень від оподаткування прибутку.

У частині сплати ТОВ "ВТК "Рисан" податку на додану вартість відповідачем зазначено, що перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань за такий період не встановлено їх заниження або завищення (стр.54 акта перевірки том 1, а.с. 126). У структурі податкового кредиту, задекларованого ТОВ "ВТК "Рисан" згідно з поданими податковими деклараціями, найбільший вплив мали такі показники (стр.62 акта перевірки том 1, а.с. 134-135): придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, що належать оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою; придбання з нульовою ставкою та/або без податку на додану вартість; коригування податкового кредиту; від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового року). За період з 01.10.2017 до 31.12.2020 ТОВ "ВТК "Рисан" задекларовано податку на додану вартість, що належить сплатити до бюджету у сумі 2 344 899,00 грн. При цьому, перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість (визначення суми податку, що належить (належала) бюджетному відшкодуванню) відповідачем встановлено його заниження на суму 1 387 953,00 грн (стр.70 акта перевірки, т.1, а.с.142).

Підсумовуючи висновки за результатами перевірки, відповідач зазначив (стр.127 акта перевірки том 1, а.с.199), що посадові особи ТОВ "Ділофондзиск" (код ЄДРПОУ 40241560), ТОВ "Люкс-Скло" (код ЄДРПОУ 42857698) та ТОВ "Артара" (код ЄДРПОУ 43512652) не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність з метою досягнення економічної вигоди від їх діяльності, а свою діяльність спрямували на надання податкової вигоди для третіх осіб. Враховуючи вищезазначене за результатами перевірки взаємовідносин ТОВ "ВТК "Рисан" (код ЄДРПОУ 34357830) з підприємствами ТОВ "Ділофондзиск" (код ЄДРПОУ 40241560), ТОВ "Люкс-Скло" (код ЄДРПОУ 42857698) та ТОВ "Артара" (код ЄДРПОУ 43512652) неможливо підтвердити рух склобою на загальну вартість 9 652 572,60 грн, реалізація якого у подальшому оформлено на ПрАТ "Костопільський Завод Скловиробів" (код ЄДРПОУ 42857698). Разом з тим, в узагальнюючих висновках відповідач не згадує ТОВ "Еліт Альянс Україна", яке зазначено в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях.

Отже, перевіркою встановлено порушення ТОВ "ВТК "Рисан" пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 статті 134 ПК України, пункту 5, пункту 7, пункту 21 П(С)БО № 15 "Дохід", в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 308 866 грн, та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 339 591 грн.

Крім того, перевіркою встановлено порушення ТОВ "ВТК "Рисан" підпунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 та пунктів 201.1, 201.7, 201.10, 201.11 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 387 953 грн.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішенням контролюючого органу від 03.06.2021 № 109190717, № 109180717 та № 109170717, прийнятими на підставі акта перевірки, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.

Відповідно до пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний зокрема вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи;. забезпечувати збереження документів, пов`язаних з виконанням податкового обов`язку, протягом строків, установлених цим Кодексом; допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов`язані з утриманням об`єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають зокрема такі права: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків; застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК України для обчислення об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Згідно з підпунктом 134.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, що визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, що виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата складання податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що належить сплаті з урахуванням податку; код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; індивідуальний податковий номер.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України під час здійснення операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження (абзац 3 пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, належать реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), що не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є: а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв`язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; б) касові чеки, що містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку); в) бухгалтерська довідка, складена відповідно до пункту 36 підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу; г) податкова накладна, складена платником податку відповідно до пункту 208.2 статті 208 цього Кодексу та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 57-1 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України визначено, що дія абзацу третього пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу зупиняється до дня набрання чинності порядком, затвердженим відповідно до пункту 201.16 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Так, з 22.03.2018 діяв Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 117, а з 01.02.2020 Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 р. № 1165.

Згідно з пунктом 83.1 статті 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час перевірок підставами для висновків є: документи, визначені ПК України (пп. 83.1.1); податкова інформація (пп. 83.1.2); експертні висновки (пп. 83.1.3); судові рішення (пп. 83.1.4); інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені ПК України або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи (пп. 83.1.6).

Надаючи оцінку твердженню відповідача про відсутність реального джерела походження товару склобою безбарвного, суд зазначає таке.

Відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженої Законом України "Про Митний тариф України" від 19 вересня 2013 р. № 584-VII та Законом України "Митний тариф України" від 04 червня 2020 р. № 674-IX склобій віднесено до товарної категорії 7001 00 10 групи 70: склобій, скрап скляний та інші відходи скла. Термін "склобій" означає бите скло для повторного використання у виробництві скла (додаткові пояснення до товарних категорій 7001 00 10).

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2000 р. № 1120 склобій та інші відходи склад, за винятком електронно-променевих трубок та інших активного скла віднесено до відходів скла в недиспергованій формі та віднесено до зеленого переліку відходів.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відходи" від 05 березня 1998 р. № 187/98-ВР відходи будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

В Україні діє Класифікатор відходів ДК 005-96, затверджений і введений в дію наказом Держстандарту України від 29 лютого 1996 р. № 89 (далі Класифікатор відходів), що входить до державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації.

Класифікатор відходів забезпечує інформаційне підтримування у вирішенні широкого кола питань державного управління відходами та ресурсовикористанням на базі системи обліку та звітності, гармонізованої з міжнародними системами, зокрема у галузі екології, захисту життя та здоров`я населення, безпеки праці, ресурсозбереження, структурної перебудови економіки, сертифікації продукції (послуг) та систем якості.

Класифікатор відходів складається з двох частин: класифікації відходів (частина 1), утворюваних у сировинних, видобувних та обробних галузях економіки (розділ А), а також специфічних відходів, утворюваних у сфері надання послуг (розділ Б); класифікації послуг, пов`язаних з відходами (частина 2, розділ В).

Так, до специфічних відходів, утворюваних у сфері надання послуг віднесено групу 77 Класифікатора відходів, до якої включено відходи, що утворюються у процесі діяльності установ, у громадському харчуванні, під час технічного обслуговування та ремонту устатковання, приладів та виробів інших, хімічного чищення та фарбування, відходи комунальні та аналогічні неспецифічні промислові інші. Цю діяльність класифіковано в розділах 50, 51, 55, 64, 65, 66, 67, 70, 71, 72, 73, 74, 75, 80, 85, 91, 92, 93, 95, 99 КВЕД.

До групи 77 належать такі класифікаційні угруповання: відходи, які сортують та збирають окремо (771); відходи комунальні (міські) інші (772); матеріали пакувальні, абсорбенти, матеріали обтиральні та фільтрувальні та одяг захисний, зіпсовані, відпрацьовані чи забруднені радіонуклідами або шкідливими (небезпечними) речовинами (773); відходи експлуатації, технічного обслуговування, ремонту та відновлення устатковання, обладнання (за винятком транспортних засобів) (774); продукти хімічні та гази в резервуарах, балонах, цистернах, контейнерах, комплектах транспортувальних інших, що не можуть бути використані за призначенням (775); відходи, які містять продукти хімічні неорганічні інші (у т. ч. лабораторні), н. в. і. у. (776): відходи речовин вибухових та боєприпасів (777); відходи, не позначені іншим способом (778).

Зокрема відповідно до коду класифікаційних угруповань Класифікатора відходів 7710.3.1.02 віднесено тару скляну використану та бій скла (за винятком відходів тари, що утворилися під час перевезень, та тари аптечної).

Згідно з Додатком И "Таблиця відповідності між групами вторинної сировини і класифікаційними угрупованнями Класифікатора відходів" до Довідково-методичних настанов щодо застосування Державного Класифікатора 005-96 "Класифікатор відходів" визначено, що склобій купований відповідає класифікаційному угрупованню 7710.3.1.02 Класифікатора відходів.

Передача відходів від осіб, які є власниками відходів та мають бажання їх позбутися, шляхом розміщення таких відходів у місцях збирання та сортування відходів, здійснюється без ідентифікації осіб власників відходів і без здійснення виплат на їх користь за передачу таких відходів.

За таких обставин джерелом походження товару є саме діяльність суб`єктів господарювання пов`язана із збиранням, придбанням, прийманням, зберіганням, обробленням (переробленням), перевезенням, реалізацією і постачанням таких відходів, позаяк товар створюється безпосередньо в процесі такого збирання відходів.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що склобій безбарвний, який купував позивач у контрагентів, є вторинною сировиною, що відноситься до відходів, від яких їх власники позбулися, та може бути використана у подальшій господарській діяльності.

Таким чином суд погоджується з позицією позивача про те, що придбаний товар (склобій) не є безоплатно набутим, позаяк в даному випадку суб`єкт поводження з відходами (склобою) несе витрати на здійснення операцій зі збиранням таких відходів таких як: придбання та встановлення контейнерів, вивезення зібраної сировини та її сортування, тощо, хоча і не несе витрат на оплату придбання товару, як такого.

Надаючи оцінку твердженню відповідача щодо окремих дефектів у первинних документах (видаткових і товарно-транспортних накладних), суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. № 996-XIV (далі Закон № 996) первинним документом є документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція дія або подія, що викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, суд дійшов висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат з такого придбання до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Так, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна здійснювати реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Верховний Суд у постанові від 22.10.2020 у справі № 160/3055/19 звернув увагу та врахував те, що відповідно до сталої судової практики (постанови Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 805/686/17-а, від 12.07.2019 у справі № 808/109/18, від 09.07.2019 у справі № 810/1762/16 тощо) сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановлено судом, відповідач в акті перевірки зазначив про такі недоліки первинних документів позивача: у товарно-транспортних накладних від 11.10.2017 № Р62, від 20.10.2017 № Р65 та від 03.01.2018 № Р1 (т.2, а.с.32-37), від 18.02.2019 № 1902181, від 21.02.2019 № 1902211 та від 13.03.2019 № 1903131 (т.3, а.с.58, 59, 62), від 06.12.2019 № 6121, від 09.12.2019 № 9121 та від 11.12.2019 № 1112 (т.4, а.с.16-18) не повністю вказано пункт навантаження / вказано пункт навантаження м. Київ, без зазначення повної адреси, що не дає змогу встановити об`єкт, з якого здійснюється вправлення товару; до видаткових накладних від 03.10.2017 № 220, від 01.02.2018 № 26, від 23.08.2018 № 200, від 03.10.2018 № 221, від 08.10.2018 № 225, від 09.10.2018 № 230, від 25.02.2019 № 38, від 28.02.2019 № 39 та від 07.03.2019 № 51 (том 2, а.с. 69, 91, 138, 172) ТОВ "ВТК "Рисан" не надано товарно-транспортних накладних; у товарно-транспортних накладних від 06.06.2018 б/н, від 11.06.2018 б/н, від 13.06.2018 б/н, від 14.06.2018 б/н (том 3, а.с. 13, 15, 16) встановлено, що вантажовідправником та замовником (платником) послуг перевезення товару (склобій безбарвний) є ТОВ "ТАНАК.", а вантажоодержувачем ТОВ "Бізнес Кепітал Профіт"; у залізничних накладних встановлено, що одержувачем товару є ПрАТ "Костопільський завод скловиробів". У видаткових накладних від 11.10.2017 № 62, від 20.10.2017 № 65, від 20.10.2021 № 66, від 21.12.2021 № 81, від 25.12.2017 № 85, від 25.12.2017 № 84, від 03.01.2018 № 1, від 02.02.2018 № 12, від 30.04.2018 № 31 та від 13.08.2018 № 56 (том 2, а.с. 17-25, 30) виявлено, що вони завірені печаткою та підписом директора ТОВ "Еліт Альянс Україна" Косар О.В. та печаткою ТОВ "ВТК "Рисан" і лише підписами (без зазначення посади та прізвища осіб).

Таким чином, дефектність товарно-транспортних накладних може свідчити лише про факт порушення правил перевезень автомобільним/залізничним транспортом, що не пов`язане з дотриманням вимог податкового законодавства, а отже посилання відповідача на відсутність у товарно-транспортних накладних інформації щодо вантажно-розвантажувальних операцій, не є підставою для обмеження позивача, як покупця, у праві формувати витрати за умови реальності господарських операцій. Крім того, навіть наявність помилок при складенні таких документів (певні недоліки в них) самі по собі не свідчать про відсутність реальності у здійсненні господарських операцій, за умови, що з сукупності інших документів та обставин справи така реальність вбачається.

Суд встановив, що зазначені недоліки первинних документів мають певні дефекти, проте, контролюючим органом на підставі таких первинних документів податкові накладні в Єдиному реєстрі податковим накладних були зареєстровані постачальниками товару склобою. Зокрема, за контрагентом ТОВ "Еліт Альянс Україна" у період з 01.10.2017 до 31.08.2018, за ТОВ "Ділофондзиск" у період з 01.10.2017 до 30.04.2019 та за ТОВ "Люкс-Скло" у період з 01.04.2019 до 29.02.2020.

На підставі матеріалів справи суд встановив, що контролюючий орган скористався правом на відмову в реєстрації податкових накладних, складених контрагентом ТОВ "Люкс-Скло" за період з березня 2020 року травень 2020 року: від 20.03.2020 № 15, від 20.03.2020 № 14, від 20.03.2020 № 13, від 19.03.2020 № 11, від 23.03.2020 № 16, від 19.03.2020 № 10, від 19.03.2020 № 9, від 19.03.2020 № 12, від 04.05.2020 № 1, від 07.05.2020 № 6, від 04.05.2020 № 2, від 05.05.2020 № 4, від 06.05.2020 № 5, від 08.05.2020 № 7 та від 05.05.2020 № 3.

При цьому, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень ТОВ "Люкс-Скло" оскаржило протиправність прийнятих рішень про відмову в реєстрації зазначених податкових накладних (справа № 640/29110/20 та № 640/29129/20).

Так, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.07.2021 у справі № 640/29129/20 (набрало законної сили) визнано протиправними та скасовано рішення про відмову в реєстрації податкових накладних; зобов`язано зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 04.05.2020 № 1, від 04.05.2020 № 2, від 05.05.2020 № 3, від 05.05.2020 № 4, від 06.05.2020 № 5, від 07.05.2020 № 6 та від 08.05.2020 № 7 датою їх отримання.

Станом на дату розгляду цієї справи рішення у справі № 640/29110/20 не прийнято.

Відповідачем не спростовано, що внаслідок здійснення господарських операцій із зазначеними вище контрагентами позивач мав намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності, не підтверджено, що позивач не прагнув отримати вигоду виключно переважно за рахунок відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість (безпідставного формування податкового кредиту). Відповідачем не доведено неотримання позивачем товару (склобою безбарвного).

Відтак, у відповідача наявні зауваження щодо формальних недоліків первинних документів за господарськими операціями, при цьому відповідач не надав до суду доказів притягнення до юридичної відповідальності посадових осіб контрагента щодо зазначених господарських операцій та/або не надав доказів визнання судом недійсними правочинів, укладених позивачем з контрагентами.

Фактично, висновки перевірки ґрунтуються на припущеннях про неспроможність контрагентів позивача здійснювати господарські операції. Відповідач не підтвердив свою позицію про безтоварність господарських операцій, як і висновок про наявність протиправної мети при вчиненні правочинів належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Таким чином, висновки відповідача в акті перевірки щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентами не підтверджуються належними та допустимими доказами і спростовуються фактичними обставинами, встановленими судом під час розгляду справи.

Господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а правочини не визнані у встановленому законом порядку недійсними. На період діяльності позивача, що перевірялася відповідачем, контрагенти позивача були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідачем у встановленому законом порядку не спростовано презумпцію правомірності правочинів, добросовісності платника податку та достовірності поданих документів.

Враховуючи викладене, ТОВ "ВТК "Рисан" на підставі податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, мав право нараховувати суми податку, що відносяться до податкового кредиту.

Надаючи оцінку твердженню позивача у порушенні відповідачем принципу персональної відповідальності щодо встановлення невідповідності показників податкової звітності контрагентів позивача, суд зазначає таке.

Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, тощо. Відсутність у контрагентів позивача матеріальних і трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції і не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, позаяк залучення інших субпідрядників (працівників чи організацій) є можливим за умови укладання відповідних договорів.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, що свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Аналогічний правовий висновок сформульований Верховним Судом у постанові від 16.04.2019 у справі № 804/6909/17 та від 21.02.2020 у справі № 815/253/16.

Таким чином, будь-які порушення, встановлені податковим органом в діяльності контрагентів позивача ТОВ "Еліт Альянс Україна", ТОВ "Ділофондзиск", ТОВ "Люкс-Скло", ТОВ "Артара" та інших суб`єктів господарювання не можуть бути самостійною та достатньою підставою для визнання недійсними господарських операцій з поставки позивачу його контрагентами склобою безбарвного, що з боку позивача підтверджено наданими первинними документами.

Зі змісту акта перевірки судом встановлено, що відповідач під час перевірки використовував інформаційно-аналітичні системи баз даних ДПС України, Єдиний реєстр податкових накладних.

Разом з тим, проаналізувавши акт перевірки, суд встановив, що в тексті акта перевірки відповідачем щодо контрагента позивача ТОВ "Ділофондзиск" вказані різні суми реалізації склобою (3 346 666,18 грн на сторінці 19 акта перевірки, що відповідає нумерації у справі том 1, а.с. 91 та 3 271 346,98 грн на сторінці 91 акта перевірки, що відповідає нумерації у справі том 1, а.с. 163. Проаналізувавши такі розбіжності суд встановив, що у першому випадку (сума 3 346 666,18 грн) відповідач зазначив загальний перелік складених ТОВ "Ділофондзиск" на адресу ТОВ "ВТК "Рисан" податкових накладних із урахуваннях податкових накладних щодо придбання піддонів 1200х800 (від 15.03.2019 № 9 на суму 31320,00 грн та від 18.03.2019 № 11 на суму 38880,00 грн). У другому випадку (сума 3 271 346,98 грн) відповідачем наведено перелік документів, що підтверджують придбання склобою безбарвного на підставі видаткових накладних (без урахування придбання піддонів 1200х800). Здійснивши математичний розрахунок: віднявши із загальної кількості придбаного товару (3346666,18 грн) придбані піддони (31320,00 грн + 38880,00 грн) вийшла сума придбаного склобою: 3346666,18-70200,00 = 3 276 466,18 грн, що на 5 119,20 грн більша за ту, що визначена відповідачем на стор.91 акта перевірки. Так, при детальному аналізі первинних документів, суд встановив, що у видатковій накладній від 16.08.2018 № РН-0000192 (том 2, а.с. 136) зазначено: склобій безбарвний, кількість: 25,030 т, ціна з ПДВ 54 064,80 грн, у той час як у товарно-транспортній накладній від 16.08.2018 № 1808161 (том 3, а.с. 29) зазначено: склобій безбарвний, кількість: 27,400 т, ціна з ПДВ 59 184,00 грн. Здійснивши математичний розрахунок: 59184,00 грн - 54064,80 грн = 5119,20 грн. Таким чином є невідповідність у первинних документах, до суду відкориговані документи надано не було, сторонами пояснень та/або розрахунків щодо розбіжностей сум реалізованого склобою до суду не надано.

Суд також встановив розбіжність у тексті акта перевірки щодо контрагента позивача ТОВ "Люкс-Скло", де відповідачем вказані різні суми реалізації склобою (3 957 312,72 грн на сторінці 40 акта перевірки, що відповідає нумерації у справі том 1, а.с. 112 та 3 835 639,92 грн на сторінці 105 акта перевірки, що відповідає нумерації у справі том 1, а.с. 177. Проаналізувавши такі розбіжності судом встановлено, що у першому випадку (сума 3 957 312,72 грн) відповідачем наведено загальних перелік складених ТОВ "Люкс-Скло" на адресу ТОВ "ВТК "Рисан" податкових накладних із урахуванням податкової накладної щодо придбання піддонів 1200х800 (від 28.01.2020 № 18 на суму 67500,00 грн) та податкових накладних, у реєстрації яких відмовлено на загальну суму 805 564,32 грн. У другому випадку (сума 3 835 639,92 грн) відповідачем наведено перелік документів, що підтверджують придбання склобою безбарвного на підставі видаткових накладних (без урахування придбання піддонів 1200х800 та не включивши до переліку податкову накладну від 20.03.2020 № 13 на суму 54172,80). Здійснивши математичний розрахунок: віднявши із загальної кількості придбаного товару (3 957 312,72 грн) придбані піддони (67500,00 грн) та податкову накладну від 20.03.2020 № 13 (54172,80 грн) вийшла сума придбаного склобою: 3957312,72 - (67500,00 + 54172,80) = 3 835 639,92 грн. При цьому, у матеріалах справи наявні первинні документи щодо придбання склобою безбарвного від 28.01.2020 № 14 (том 3, а.с. 167) та від 20.03.2020 № 34 (том 3, а.с. 182, том 4, а.с. 67). Сторонами пояснень та/або розрахунку щодо розбіжності між цінами реалізації надано не було.

Суд також зазначає, що відповідачем помилково зазначено в акті перевірки код ЄДРПОУ для ПрАТ "Костопільський Завод Скловиробів" як 42857698, позаяк такий код присвоєно ТОВ "Люкс-Скло", а правильний код ПрАТ "Костопільський Завод Скловиробів" 30923971.

Висновки контролюючого органу щодо не підтвердження здійснення господарських операцій позивача з контрагентами не можна вважати обґрунтованими, позаяк вони зроблені без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Суд вважає за доцільне зазначити, що використання відповідачем інформації, що міститься у базах даних ДПС України, є неналежним доказом, позаяк будь-яке автоматизоване співставлення чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального Закону. Автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись належними.

Аналогічну позицію викладено у постановах Верховного Суду від 16.04.2020 у справі № 805/5017/15-а, від 27.02.2018 у справі № 811/2154/13-а.

З огляду на зазначене, податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах ДПС України носить виключно інформативний характер та не є належним доказом, а відтак і не може бути підставою для висновків щодо взаємовідносин позивача з його контрагентами.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" від 23 лютого 2006 р. № 3477-IV передбачено, що суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких дала Верховна Рада, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішення від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України" зазначив, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22.01.2009 "Булвес" АД проти Болгарії" зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю" у розумінні статті 1 Першого протоколу, що повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов`язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов`язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону "Про ПДВ" стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов`язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов`язку зі сплати ПДВ (п. 43, п. 69 рішення).

У пункті 71 рішення у справі "Рисовський проти України" від 20.10.2011 Європейський Суд з прав людини зазначив, що принцип належного врядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Ризик будь-якої помилки держоргану має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Європейський суд з прав людини в рішеннях неодноразово наголошував, що хоча національний суд і має певні свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган державної влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (п. 36 рішення від 01.07.2003 у справі "Суомінеен проти Фінляндії" № 3780001/97).

І хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України" рішення ЄСПЛ від 10.02.2010).

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна надати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши норми законодавства України, діючого на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, що належать відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивач сплатив судовий збір на загальну суму 24 810, 00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 29.12.2021 № 858 та від 18.01.2022 № 889. Отже, загальна сума судових витрат, що належить стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Київській області на користь позивача становить 24 810, 00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.06.2021 № 109190717, від 03.06.2021 № 109180717 та від 03.06.2021 № 109170717.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгова компанія "Рисан" (місцезнаходження: площа Рекунова, буд. 2, смт. Гостомель, м. Ірпінь, Київська область, код ЄДРПОУ: 34357830) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України Державної податкової служби України (місцезнаходження: вул. Святослава Хороброго, буд. 5А, м. Київ, код ЄДРПОУ: 44096797) судові витрати у сумі 24 810, 00 грн (двадцять чотири тисячі вісімсот десять гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

СуддяБасай О.В.