Рішення

від 30.11.2022 по справі 380/16699/22

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/16699/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2022 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д. розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Тартаків-Агро до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Тартаків-Агро (80033, Львівська область, с. Копитів, вул. Шевченка, 43і ЄДРПОУ: 43696053) звернулось з позовом до суду до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13 ЄДРПОУ: 00015622), в якому просить:

визнати протиправною та скасувати постанову від 29 вересня 2022 року старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сніжинського Т.Є. про закінчення виконавчого провадження № 68375667 з примусового виконання виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду № 380/11436/20 від 28.05.2021 про зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкову накладну № 1, складену Товариством з обмеженою відповідальністю Тартаків-Агро 01.10.2020 на суму 521900,00грн., в тому числі 86 983,33 грн. ПДВ у Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що постанова старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сніжинського Т.Є. про закінчення виконавчого провадження № 68375667 з примусового виконання виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду № 380/11436/20 від 28.05.2021 про зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкову накладну № 1, складену Товариством з обмеженою відповідальністю Тартаків-Агро 01.10.2020 на суму 521900,00грн., в тому числі 86 983,33 грн. ПДВ у Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання є протиправною, оскільки у процесі виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/11436/20 від 28.05.2021 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сніжинським Т.Є. не виконано приписів чинного законодавства, не вжито вичерпних заходів та не вчинено всіх залежних від нього дій виконання рішення суду, зокрема, не з`ясовано, які дії вчинялися безпосередньо боржником щодо виконання судового рішення та причин його невиконання. Позивач вважає, що державний виконавець формально поставився до своїх обов`язків, обмежившись винесенням постанов про накладення штрафу та зіславшись на відсутність у нього інформації від боржника відсутність у нього інформації від боржника та стягувана щодо виконання рішення суду чи наявності обставини, що ускладнюють виконання рішення, та про обставини, що є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Покликається на правові висновки, що викладені у постановах Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі №750/9782/16-3, від 7 серпня 2019 року у справі №378/1033/17, від 4 вересня 2019 року у справі №286/1810/17, від 7 жовтня 2020 року у справі №461/6978/19, від 25 листопада 2020 року у справі №554/10283/18. Позивач зазначає, що внаслідок прийняття оскаржуваної постанови рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/11436/20 від 28.05.2021 залишилось невиконаним в частині зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкову накладну № 1, складену Товариством з обмеженою відповідальністю «Тартаків-Агро» 01.10.2020 на суму 521900,00грн., в тому числі 86 983,33 грн. ПДВ у Єдиному реєстрі податкових накладних датою п подання, а тому оскаржувана постанова є такою, що винесена передчасно, до реального виконання судового рішення та без вжиття вичерпних заходів з його виконання, відтак підлягає скасуванню як така, що не відповідає вимогам закону.

Ухвалою суду від 23.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі, призначено судове засідання на 30.11.2022; зобов`язано відповідача Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подати суду належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження № 68375667.

На виконання ухвали суду 29.11.2022 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву разом з належним чином завіреними копіями матеріалів виконавчого провадження №68375667. Відзив обгрунтований тим, що оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження винесена у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки пунктом 11 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону, що було наявне в спірному випадку. Відповідач зазначає, що вказаний закон чітко визначає дії, які повинен вчинити державний виконавець у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, а саме виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Державним виконавцем 27.09.2022 до органу досудового розслідування скеровано повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, а тому і винесено оскаржувану постанову. Вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Разом із відзивом 29.11.2022 відповідач подав клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду. Відповідач вважає, що позивачем оскаржується постанова старшого державного виконавця Відділу Сніжинського Т.Є. про закінчення виконавчого провадження ВП № 68375667 від 29.09.2022, відповідно строк на її оскарження минув в жовтні 2022, в свою чергу позовну заяву датовано 17.11.2022, через півтора місяця, що є підставою для залишення позову без розгляду.

Згідно з частиною 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Враховуючи наявні у справі матеріали, наявність підтвердження належного повідомлення сторін, їх клопотання про розгляд справи без участі уповноважених представників, а також той факт, що дана категорія справ передбачає скорочені строки розгляду, суд ухвалив розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження на підставі ч.4 ст.250, п.9 ст. 205 КАС України. На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.

На підставі заяви стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю Тартаків-Агро, 27.01.2022 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №68375667 з примусового виконання виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду № 380/11436/20 від 28.05.2021 про зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкову накладну № 1, складену Товариством з обмеженою відповідальністю Тартаків-Агро 01.10.2020 на суму 521900,00грн., в тому числі 86 983,33 грн. ПДВ у Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання.

Судом встановлено, що в процесі виконавчого провадження №68375667 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вчинялись наступні дії:

27.01.2022 прийнято постанову про стягнення з Державної податкової служби України виконавчого збору в розмірі 26000 грн., про що повідомлено Державну казначейську службу України листом від 27.01.2022 №68375667/20-1/9;

27.01.2022 прийнято постанову про стягнення з Державної податкової служби України витрат виконавчого провадження в розмірі 246,30 грн.;

25.07.2022 прийнято постанову про накладення штрафу на Державну податкову службу України в розмірі 5100 грн. за невиконання рішення суду без поважних причин;

31.08.2022 прийнято постанову про накладення штрафу на Державну податкову службу України в розмірі 10 200 грн. за невиконання рішення суду без поважних причин;

27.09.2022 винесено повідомлення про кримінальне правопорушення;

29.09.2022 прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження № 68375667 з примусового виконання виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду № 380/11436/20 від 28.05.2021 про зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкову накладну № 1, складену Товариством з обмеженою відповідальністю Тартаків-Агро 01.10.2020 на суму 521900,00грн., в тому числі 86 983,33 грн. ПДВ у Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання. Прийняття вказаної постанови обгрунтовано наступними обставинами: за невиконання рішення суду без поважних причин державним виконавцем прийнято постанову від 25.07.2022 про накладення штрафу на боржника, за повторне невиконання рішення суду без поважних причин, державним виконавцем прийнято постанову від 31.08.2022 про накладення штрафу у подвійному розмірі, 27.09.2022 державним виконавцем скеровано до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, боржник та стягувач не повідомляли державного виконавця про виконання рішення суду або обставини що ускладнюють виконання останнього, та про обставини, що є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій.

Вважаючи, що відповідач протиправно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, позивач звернувся до суду.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частинами першою, другою статті 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

За приписами ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб i підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або з принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно ч.ч.2, 4 ст.372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України Про виконавче провадженнявід 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

Статтею 1 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст.2 Закону №1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п.1 ч.1 ст.3 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до частини 1 статті 5 №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.

Так, завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3 цього Закону).

Відповідно до п. 1 ч. 1 та ч. 5 ст. 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону, за заявою стягувана про примусове виконання рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до вказаного Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 вказаного Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону №1404-VIII).

Приписами статті 75 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних доходів громадян; на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

З системного аналізу вищенаведених норм Закону № 1404-VIII слідує, що єдиними заходами примусового виконання рішень зобов`язального характеру є застосування штрафних санкцій до боржника та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно з вищезазначеним Законом.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Пунктом 9 ч.1 ст. 39 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно з частиною 2 ст. 39 Закону № 1404-VIII постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови № 68375667 від 29.09.2022 державний виконавець дійшов висновку, що виконавче провадження підлягає закінченню на підставі п.11 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження». Пунктом 11 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" серед підстав для закінчення виконавчого провадження передбачено надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Згідно з частинами 1-3 статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш, як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

У відзиві на позовну заяву відповідач покликається на те, що державним виконавцем в ході примусового виконання вжито вичерпних заходів для виконання рішення суду, а саме: на боржника накладено штрафи за невиконання рішення суду та, у зв`язку із повторним невиконанням без поважних причин боржником рішення суду, направлено повідомлення до правоохоронних органів, так як законодавча процедура примусового виконання судового рішення передбачає, у разі неможливості його виконання в межах процесуального законодавства із застосуванням положень Закону № 1404-VIII, переводить ці правовідносини у галузь, яка регламентується кримінальним процесуальним законодавством, що надає можливість більш ефективного захисту стягувачем своїх порушених прав.

Однак, накладення державним виконавцем на боржника штрафу та подальше скерування ним повідомлення до правоохоронних органів про притягнення боржника до кримінальної відповідальності не може свідчити про вжиття державним виконавцем вичерпних заходів примусового виконання рішення і не свідчить про неможливість його виконання, а є лише видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання рішенням суду.

Так, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 18 червня 2019 року у справі №826/14580/16 (пункти 40-43) підтримав правову позицію, відповідно до якої накладення на боржника повторного штрафу та звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.

За цією позицією накладення штрафів та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.

Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.

Здійснюючи примусове виконання судових рішень немайнового характеру, за якими боржники зобов`язані особисто вчинити певні дії, державний виконавець має право здійснювати інші заходи примусового характеру після внесення відповідного подання, і не може вийти за межі наданих йому повноважень та діяти лише в спосіб, установлений Законом, оскільки сам факт направлення подання до правоохоронних органів не є безумовною підставою для закінчення виконавчого провадження.

Така ж правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 127/2606/17, від 14.05.2020 у справі №408/7181/16-3 та від 07.10.2020 у справі № 461/6978/19.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Європейський суд з прав людини (надалі - «ЄСПЛ») у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Також ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс ("Піалопулос та інші проти Греції", "Юрій Миколайович Іванов проти України", "Горнсбі проти Греції").

З огляду на вказане можна дійти висновку, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, складовою права на справедливий суд.

Як вбачається з оскаржуваної постанови та постанов державного виконавця про накладення штрафу у виконавчому провадженні, їх винесено лише у зв`язку з фактичним невиконанням судового рішення та без з`ясування і оцінки причин цього невиконання. Будь-яких заходів щодо з`ясування та оцінки причин невиконання рішення суду відповідачем не вжито.

За змістом листа Державної податкової служби України від 28.10.2022 № 13452/6/99-00-18- 03-01-06, скерованого у відповідь на звернення позивача від 17.01.2022, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України з метою збереження життя та здоров`я працівників Державної податкової служби та її територіальних органів наказом ДПС від 24.02.2022 № 243-0 було встановлено простій у роботі ДПС та її територіальних органів. А з огляду на постійні ворожі артилерійські та ракетні обстріли, припинення простою в роботі працівників ДПС здійснюється поступово та обумовлено необхідністю збереження їх життя та здоров`я внаслідок ведення воєнних дій та пов`язаних з ними обставин. Мобілізація/призов, евакуація окремих працівників боржника, відсутність технічної можливості забезпечити дистанційну роботу працівників та їх доступ до інформаційних систем та електронних сервісів, зокрема, до системи Єдиного реєстру податкових накладних, який був тимчасово обмежений боржником, як розпорядником інформації, на виконання вимог Постанови КМУ № 263 від 12.03.2022 «Про деякі питання забезпечення функціонування інформаційно-комунікаційних систем, електронних комунікаційних систем, публічних електронних реєстрів в умовах воєнного стану», унеможливили своєчасне виконання обов`язків боржника.

За таких обставин, на переконання суду, самі по собі вчинені державним виконавцем виконавчі дії (перевірка виконання судового рішення, винесення постанов про накладення на боржника штрафу та надіслання подання про вчинення злочину) є належними заходами виконання судового рішення, однак у свою чергу, постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання, а тому підстави для закінчення виконавчого провадження у спірному випадку відсутні.

З наведеного суд доходить висновку про те, що постанова старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сніжинського Т.Є. про закінчення виконавчого провадження № 68375667 з примусового виконання виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду № 380/11436/20 від 28.05.2021 про зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкову накладну № 1, складену Товариством з обмеженою відповідальністю Тартаків-Агро 01.10.2020 на суму 521900,00грн., в тому числі 86 983,33 грн. ПДВ у Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання від 29.09.2022 є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо клопотання відповідача про залишення позову без розгляду з огляду на пропуск позивачем строку звернення до суду, то таке задоволенню не підлягає, оскільки оскаржувана постанова була надіслана відповідачем 19.10.2022 простим поштовим відправленням, що підтверджується відбитком поштового штемпеля на конверті, та отримана позивачем 09.11.2022, що підтверджується актом від 09.11.2022 про доставку (вручення) внутрішньої письмової кореспонденції, складеним та підписаним позивачем та працівниками відділення поштового зв`язку. Таким чином, перебіг десятиденного строку на оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження № 68375667 розпочався 09.11.2022, який при зверненні з даним позовом позивачем дотримано.

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Положення ч.1 ст. 9 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Отже, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2481,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача з Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 260, 287, 291, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 29 вересня 2022 року старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сніжинського Т.Є. про закінчення виконавчого провадження № 68375667 з примусового виконання виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду № 380/11436/20 від 28.05.2021 про зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкову накладну № 1, складену Товариством з обмеженою відповідальністю Тартаків-Агро 01.10.2020 на суму 521900,00грн., в тому числі 86 983,33 грн. ПДВ у Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Тартаків-Агро (80033, Львівська область, с. Копитів, вул. Шевченка, 43і ЄДРПОУ: 43696053) за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13 ЄДРПОУ: 00015622) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) гривню.

Рішення може бути оскаржене згідно зі ст.287 КАС України протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст.255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Чаплик І.Д.