Рішення

від 30.11.2022 по справі 380/15107/22

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/15107/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2022 рокум. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Жидачівського районного суду Львівської області та зобов`язання вчинити дії.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:

- визнати протиправними дії Жидачівського районного суду Львівської області (81700, м. Жидачів, вул. Я.Мудрого, 20 Львівської області; код ЄДРПОУ:37291411) щодо не зарахування судді у відставці Жидачівського районного суду Львівської області ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), до стажу роботи, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді, періоду роботи з 01 серпня 1985 року по 21 червня 1987 року на посаді стажиста Тернопільського районного народного суду Тернопільської області;

- зобов`язати Жидачівський районний суд Львівської області (81700, м. Жидачів, вул. Я. Мудрого, 20 Львівської області; код ЄДРПОУ: 37291411) зарахувати судді у відставці Жидачівського районного суду Львівської області ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до стажу роботи, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді період роботи з 01 серпня 1985 року по 21 червня 1987 року на посаді стажиста Тернопільського районного народного суду Тернопільської області та видати довідку про розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді з урахуванням вказаного періоду.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Постановою Верховної Ради України №1600-VIII від 22.09.2016 «Про звільнення суддів» звільнена з посади судді Жидачівського районного суду Львівської області у зв`язку з поданням заяви про відставку, відповідно до п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України.

03.10.2016 наказом Жидачівського районного суду Львівської області №59-к, на підставі Постанови Верховної Ради України №1600-VIII від 22.09.2016 «Про звільнення суддів», відрахована зі штату Жидачівського районного суду Львівської області та з 04.10.2016 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, обчисленому відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI.

Згідно з розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданого Жидачівським районним судом Львівської області, стаж роботи станом на 03.10.2016 становить 31 рік 07 місяців 02 дні, зокрема: 1) 25.08.1980 - 27.06.1985 (02 р. 05 м. 01 д.) - студент денної форми навчання юридичного факультету ордена Леніна державного університету їм. І.Франка; 2) 22.06.1987 - 07.05.1990 (02 р. 10 м. 16 д.)- суддя Кременецького районного народного суду Тернопільської області; 3) 19.06.1990 - 03.10.2016 (26 p. 03 м. 15 д.) - суддя Жидачівського районного суду Львівської області.

Зазначає, що відповідно до записів в трудовій книжці з 01.08.1985 зарахована стажистом народного судді в Тернопільський районний народний суд Тернопільської області на підставі наказу Пр-3 №53-к від 29.07.1985 відділу юстиції Тернопільського облвиконкому, однак, зазначений період роботи на посаді стажиста суді з 01.08.1985 по 21.06.1987 не зазначений в розрахунку і відповідно не зарахований до стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у зв`язку з чим, для зарахування вказаного періоду роботи на посаді стажиста народного судді Тернопільського районного народного суду Тернопільської області до стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та видачі відповідного розрахунку стажу судді із зазначенням загального стажу роботи судді станом на 03.10.2016р. - 33 р. 05 м. 22 д. звернулась з заявою до Жидачівського районного суду Львівської області.

Листом від 18.04.2022 №02.51/75/2022-Вих, Жидачівський районний суд Львівської області повідомив, що надати розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із врахуванням періоду роботи на посаді стажиста з 01.08.1985 по 21.06.1987 із зазначенням загального стажу роботи судді станом на 03.10.2016р. - 33 р. 05 м. 22 д. не надається можливим.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом за захистом свого порушеного права.

Ухвалою суду від 28 жовтня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачем подано суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначив, що Закон Української РСР від 05.06.1981 №2022-Х «Про судоустрій Української РСР» у період з 26.06.1981 до 01.12.1989 не встановлював жодних вимог щодо стажу роботи кандидатів у судді і народних засідателів при обранні на посаду вперше. Згідно зі ст. 55 Закону №2022-Х суддею і народним засідателем міг бути обраний кожний громадянин Української РСР, який досяг на день виборів 25 років. З огляду на зазначене, суддям, яких було призначено на посаду судді вперше згідно з вимогами, встановленими Законом №2022-Х на день їх призначення, стаж рахується з дня обрання на посаду судді.

Згідно з вимогами частини шостої статті 44 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 для суддів загальних та арбітражних судів до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах суддів, зараховується час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників, а також інших працівників, яким законом передбачені такі ж пільги. Щодо категорії «інших працівників, яким законом передбачені такі пільги», слід розуміти роботу працівників на посадах державних службовців та службовців, що працювали в державних органах, та розрахунок стажу роботи яких здійснюється відповідно до Закону України «Про державну службу» і Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283. Тобто, обов`язковою умовою для зарахування роботи до стажу державної служби є те, що особа повинна займати відповідно керівну посаду чи посаду спеціаліста у названих органах, а також потрібно визначити, яке коло обов`язків виконувала ця особа перебуваючи на відповідній посаді.

Відповідно до трудової книжки, позивачка 29.06.1985 прийнята стажистом народного судді Тернопільського районного народного суду Тернопільської області. В особовій справі позивачки відсутні докази того, що посада стажиста народного судді Тернопільського районного народного суду Тернопільської області відносилась до посад керівних працівників та спеціалістів та що дана посада була передбачена штатним розписом апарату народного суду, тобто відсутні докази які б вказували, що позивачка фактично була державним службовцем відповідно до вимог Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 та додатку до нього.

У спільному листі Голови Вищої ради правосуддя, в.о. Голови Верховного Суду, Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, в.о. Голови Ради суддів України, Голови Державної судової адміністрації України, Ректора Національної школи суддів України від 05.11.2018 №41783/0/9-18, №2664/0/2-18, №01-6757/18, №9рс-1112/18, № 1-22433/18, № 02/3878 «Про зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді» надано роз`яснення щодо зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді. Виходячи зі змісту вказаного листа необхідно відмітити, що передбачені частиною другою статті 137 Закону №1402-VIII положення щодо зарахування (перерахунок) стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) на посаді судді, здійснюється з дати набрання чинності Законом №2509-VIII. тобто з 05.08.2018 року.

Позивачка реалізувала своє право на відставку до внесення змін Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 12.07.2018 №2509-VIII.

За приписами статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Тлумачення вказаної норми наведено в рішенні Конституційного Суду України№ 1-рп/99 від 09.02.1999 зі змісту якого слідує, що частина перша статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватись до правовідносин, які існували раніше.

Наголошує, що зарахування періоду перебування на посаді стажиста народного судді до стажу на посаді судді не було передбачено законодавством, яке діяло на момент звільнення позивачки з посади судді.

Зазначений висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 30.09.2021 у справі № 243/6450/17.

Враховуючи наведене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та,-

встановив:

ОСОБА_1 , громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Позивачка є суддею у відставці Жидачівського районного суду Львівської області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, що не заперечується сторонами.

Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 , 01.08.1985 зарахована стажером народного судді в Тернопільський районний народний суд та 22.06.1987 вибрана народним суддею Кременецького районного суду Тернопільської області.

03.10.2016 наказом Жидачівського районного суду Львівської області №59/К «Про відрахування судді ОСОБА_1 зі штату Жидачівського районного суду Львівської області» ОСОБА_1 відраховано з посади судді Жидачівського районного суду Львівської області у зв`язку із поданням заяви про відставку, як таку що звільнена відповідно до Постанови Верховної Ради України №1600 від 22.09.2016 «Про звільнення суддів».

Жидачівським районним судом Львівської області надано розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до якого, стаж роботи ОСОБА_1 станом на 03.10.2016 року становить 31 рік 07 місяців 02 дні, зокрема:

- 02 роки 05 місяців 01 день (студент денної форми навчання юридичного факультету Львівського університету з 25.08.1980 по 27.06.1985);

- 02 роки 10 місяців 16 днів (суддя Кременецького районного народного суду Тернопільської області з 22.06.1987 по 07.05.1990);

- 26 років 03 місяці 15 днів (суддя Жидачівського районного суду Львівської області).

В примітках розрахунку зазначено, що розрахунок стажу роботи судді складається на день видання наказу про відрахування судді зі штату суду у зв`язку з виходом у відставку.

08.04.2022 ОСОБА_1 звернулась до Жидачівського районного суду Львівської області з заявою, в якій просила видати розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із зарахуванням періоду роботи на посаді стажиста судді Тернопільського районного народного суду з 01.08.1985 по 21.06.1987, із зазначенням загального стажу роботи на посаді судді станом на 03.10.2016 року 33 роки 05 місяців 22 дні.

Листом від 18.04.2022 №02.51/75/2022-Вих Жидачівський районний суд Львівської області повідомив, що станом на 03.10.2016 стаж роботи на посаді судді складає 31 рік 07 місяців 02 дні. На момент проведення розрахунку стажу судді який дає право на відставку (03.10.2016) Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII визначено єдиний підхід щодо стажу роботи судді для всіх питань, де він застосовується. Відповідно до ст. 137 Закону №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховувалась робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. 12.07.2018 статтю 137 Закону №1402-VIII доповнено частиною другою, такого змісту «До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді». Законом Української РСР «Про судоустрій Української РСР» від 05.06.1981 №2022-X у період з 26.06.1981 до 01.12.1989 не встановлював жодних вимог щодо стажу роботи кандидатів у судді і народних засідателів при обранні на посаду вперше, тому стаж роботи на посаді стажиста судді Тернопільського районного суду в період з 01.08.1985 по 21.06.1987 при призначенні на посаду судді Кременецького районного суду Тернопільської області вперше не враховувався, у зв`язку з чим, надати розрахунок стажу судді який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із врахуванням періоду роботи на посаді стажиста судді не надається можливим.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Суд зазначає. що на час обрання позивача на посаду судді діяв Закон Української РСР «Про судоустрій України» від 05.06.1981 №2022-X.

Відповідно до ст. 55 Закону Української РСР «Про судоустрій України» від 05.06.1981 №2022-X, суддею і народним засідателем може бути обраний кожний громадянин Української РСР, який досяг на день виборів 25 років.

Таким чином, Законом Української РСР «Про судоустрій України» від 05.06.1981 №2022-X не встановлювалися вимоги щодо стажу роботи кандидата у судді і народних засідателів при обранні на посаду вперше.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 вперше обрана на посаду народного судді Кременецького районного народного суду Тернопільської області 22.06.1987 року, тобто, коли Законом Української РСР «Про судоустрій України» від 05.06.1981 №2022-X не встановлювалися вимоги щодо стажу роботи кандидата у судді при обранні на посаду.

Водночас, згідно записів трудової книжки, ОСОБА_1 у відповідності до Постанови Верховної Ради України №1779-ІІІ від 01.06.2000 обрана суддею Жидачівського районного суду Львівської області безстроково.

03.10.2016 ОСОБА_1 відраховано зі штату Жидачівського районного суду Львівської області на підставі Постанови Верховної Ради України №1600-VІІІ від 22.09.2016 «Про звільнення суддів» у зв`язку із поданням заяви про відставку.

Статтею 126 Конституції України передбачено підстави для звільнення судді, серед яких зокрема є подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням (пункт 4).

Отже позивача звільнено з посади судді Жидачівського районного суду Львівської області в період дії Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI (далі - Закон №2453-VI) а відраховано зі штату суду коли набрав чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі Закон №1402-VIII).

Стаття 135 Закону № 2453-VI передбачає, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України;

2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Як передбачено ч. 11 Перехідних положень Закону №2453-VI, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

30.09.2016 набрав чинності Закон №1402-VIII, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, в тому числі регулює питання відставки судді.

Відповідно до частин першої, третьої статті 116 Закону №1402-VIII суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею до Вищої ради правосуддя, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви ухвалює рішення про звільнення судді з посади.

Статтею 137 Закону №1402-VIII чітко визначався перелік робіт на посадах, які зараховувались до стажу роботи на посаді судді, а саме:

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;

2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Таким чином, робота, яка зараховується до стажу роботи на посаді судді, та визначалася Законом №2453-VI аналогічна Закону №1402-VIII.

Отже, як станом на день прийняття Верховною Радою України Постанови №1600-VIII від 22.09.2016 «Про звільнення суддів» так і винесення наказу №59/К від 03.10.2016 «Про відрахування судді ОСОБА_1 зі штату Жидачівського районного суду Львівської області», законодавцем визначено вичерпний перелік робіт на посадах, які дають підстави для зарахування, до стажу роботи на посаді судді, який враховується для обрахунку необхідних років для набуття права на подання заяви про відставку. Іншого порядку обчислення такого строку законодавством на час звільнення позивача, не передбачалось.

Пунктом 25 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, в редакції станом на грудень 2016 року, передбачалося право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Відповідно до абзацу 4 пункту 34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Пункт 34 розділу XII доповнено абзацом четвертим згідно із Законом України «Про вищу раду правосуддя» від 21.12.2016 №1798-VIII, який набрав чинності з 05.01.2017.

Однак важливою являється та обставина, що ОСОБА_1 звільнена з посади судді Жидачівського районного суду Львівської області на підставі Постанови Верховної Ради України від 22.09.2016 №1600-VIII у зв`язку із поданням заяви про відставку та 03.10.2016 відрахована зі штату суду, тобто в період, коли такої норми Закону №1402-VIII не існувало.

Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, положення абзацу 4 пункту 34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII не врегульовують спірні правовідносин, а отже не можуть застосовуватись судом при вирішенні цієї справи.

Крім того, у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2509-VIII від 12.07.2018 (далі - Закон №2509-VIII) внесені зміни до статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016, яку доповнено частиною другою.

Відповідно до частини 2 статті 137 Закону №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Системний аналіз цієї норми у її взаємозв`язку з абзацом 4 пункту 34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII дає підстави для висновку, що у зв`язку з набранням чинності Законом № 2509-VIII, яким внесено зміни до статті 137 Закону №1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Втім, вищевказана редакція частини другої статті 137 Закону №1402-VIII діє з 05.08.2018 року - дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2509-VIII від 12.07.2018 року.

Більш того, на час обрання позивача на посаду судді діяв Закон Української РСР «Про судоустрій України» від 05.06.1981 №2022-X.

Відповідно до ст. 55 Закону Української РСР «Про судоустрій України» від 05.06.1981 №2022-X суддею і народним засідателем може бути обраний кожний громадянин Української РСР, який досяг на день виборів 25 років.

Таким чином, Законом Української РСР «Про судоустрій України» від 05.06.1981 №2022-X не встановлювалися вимоги щодо стажу роботи кандидата у судді і народних засідателів при обранні на посаду вперше.

Позивач звільнений з посади судді Жидачівського районного суду Львівської області, до набрання чинності Законом №2509-VIII, а отже в розумінні статті 58 Конституції України, зміни внесені Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2509-VIII від 12.07.2018 року, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

У спільному листі Голови Вищої ради правосуддя, в.о. Голови Верховного Суду, Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, в.о. Голови Ради суддів України, Голови Державної судової адміністрації України, Ректора Національної школи суддів України від 05.11.2018 року № 41783/0/9-18, № 2664/0/2-18, № 01-6757/18, №9рс-1112/18, №1-22433/18, №02/3878 «Про зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді» надано роз`яснення щодо зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді.

Виходячи зі змісту вказаного листа, необхідно відмітити, що передбачені частиною другою статті 137 Закону №1402-VIII положення щодо зарахування (перерахунок) стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) на посаді судді, здійснюється з дати набрання чинності Законом №2509-VIII, тобто з 05.08.2018.

Судом встановлено, що позивач реалізував своє право на відставку до внесення змін Законом України від 12.07.2018 № 2509-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

За приписами статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Тлумачення вказаної норми наведено в рішенні Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 09.02.1999, зі змісту якого слідує, що частина перша статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватись до правовідносин, які існували раніше.

Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України (2001-05), стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення (80731-10), стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України (1501-06) та інші). Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.

Відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.

Таким чином, суд наголошує, що нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, за виключенням того, що це пом`якшує саме відповідальність фізичної особи.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частинами 1,2 статті 133 Закону №2453-VI визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Як встановлено частиною 5 даної статті суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Відповідно до положень частини першої статті 135 Закону №2453-VI, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Частиною третьою статті 141 Закону №2453-VI в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 №192-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 №1-8/2016, визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Пунктом 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI (в редакції, чинній до 28.03.2015) передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом №2453-VI, зазначені правовідносини регулювались Законом України «Про статус суддів» від 15.12.1992 №2862-ХІІ (далі - Закон № 2862-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень.

Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Згідно з частиною четвертою статті 43 Закону №2862-ХІІ, судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді.

Частиною 6 статті 44 Закону №2862-ХІІ визначено, що для суддів судів загальної юрисдикції до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах суддів, зараховується час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників, а також інших працівників, яким законом передбачені такі ж пільги.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993, державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Згідно із статтею 2 цього Закону посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень.

Пунктом 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283), передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів судів, прокуратури, а також в державних органах колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком, зокрема, у виконавчих комітетах місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управліннях, самостійних відділах, інших структурних підрозділах.

Пунктом 3 Порядку №283 було передбачено, що до стажу державної служби включається також робота на посадах службовців в органах зазначених у п.2 цього, якщо при просуванні по службі вони зайняли посади державних службовців.

Згідно п.4 Порядку №283 документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

Наказом №53-К від 29.07.1985 ОСОБА_1 призначено на посаду стажиста Тернопільського районного народного суду.

22.06.1987 ОСОБА_1 обрано на посаду судді Кременецького районного народного суду Тернопільської області, про що свідчать записи трудової книжки.

Позивач на час перебування на посаді стажиста перебувала у штаті управління юстиції Тернопільської області, про що також свідчить трудова книжка.

Таким чином, період роботи на посаді стажиста судді відповідного суду зараховується до стажу державної служби, а відтак враховуючи вимоги частини 6 статті 44 Закону України «Про статус суддів» такий період повинен враховуватися при визначенні доплати до посадового окладу за вислугу років.

Суд наголошує, що вищевказані нормативні акти розмежовують поняття стажу роботи, що дають право на доплату за вислугу років до посадового окладу та дають право на довічне грошове утримання.

Робота державної служби до якої відноситься посада стажиста суду, давала позивачу право на доплату за вислугу років, однак не включалася до періоду згідно ст.43 Закону №2862-ХІІ та ст.135 Закону №2453-VI, що дають право судді на відставку.

З огляду на те, що зарахування періоду перебування на посаді стажиста народного судді до стажу на посаді судді не було передбачено законодавством, яке діяло як на момент призначення на посаду судді так і на момент звільнення позивача з посади судді, ОСОБА_1 правомірно відмовлено у видачі розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із зарахуванням періоду роботи на посаді стажиста судді Тернопільського районного народного суду з 01.08.1985 по 21.06.1987, із зазначенням загального стажу роботи на посаді судді станом на 03.10.2016 року 33 роки 05 місяців 22 дні.

Зазначений висновок узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 12.06.2020 у справі №200/779/19-а, від 28.10.2020 у справі №200/6296/19-а, від 30.09.2021 у справі №243/6450/17, яка в силу ч. 5 ст. 242 КАС України враховується до спірних правовідносин.

Згідно ч. 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку що зміни внесені Законом України від 12.07.2018 №2509-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» на позивача не розповсюджуються, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, у спірних правовідносинах факт порушення права позивача щодо розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці судом не встановлено у ході розгляду справи, що є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ухвалив:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Жидачівського районного суду Львівської області та зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 30.11.2022.

Суддя Коморний О.І.