Постанова

від 25.04.2023 по справі 380/15107/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/15107/22 пров. № А/857/419/23Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Кузьмича С.М., Улицького В.З.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року у справі №380/15107/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Жидачівського районного суд Львівської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії (головуючий суддя першої інстанції Коморний О.І., місце ухвалення м. Львів, дата складання повного тексту 30.11.2022),-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що Постановою Верховної Ради України №1600-VIII від 22.09.2016 «Про звільнення суддів» звільнена з посади судді Жидачівського районного суду Львівської області у зв`язку з поданням заяви про відставку, відповідно до п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України.

03.10.2016 наказом Жидачівського районного суду Львівської області №59-к, на підставі Постанови Верховної Ради України №1600-VIII від 22.09.2016 «Про звільнення суддів», відрахована зі штату Жидачівського районного суду Львівської області та з 04.10.2016 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, обчисленому відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI.

Згідно з розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданого Жидачівським районним судом Львівської області, стаж роботи станом на 03.10.2016 становить 31 рік 07 місяців 02 дні, зокрема: 1) 25.08.1980 - 27.06.1985 (02 р. 05 м. 01 д.) - студент денної форми навчання юридичного факультету ордена Леніна державного університету їм. І. Франка; 2) 22.06.1987 - 07.05.1990 (02 р. 10 м. 16 д.)- суддя Кременецького районного народного суду Тернопільської області; 3) 19.06.1990 - 03.10.2016 (26 p. 03 м. 15 д.) - суддя Жидачівського районного суду Львівської області.

Зазначає, що відповідно до записів в трудовій книжці з 01.08.1985 зарахована стажистом народного судді в Тернопільський районний народний суд Тернопільської області на підставі наказу Пр-3 №53-к від 29.07.1985 відділу юстиції Тернопільського облвиконкому, однак, зазначений період роботи на посаді стажиста суді з 01.08.1985 по 21.06.1987 не зазначений в розрахунку і відповідно не зарахований до стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у зв`язку з чим, для зарахування вказаного періоду роботи на посаді стажиста народного судді Тернопільського районного народного суду Тернопільської області до стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та видачі відповідного розрахунку стажу судді із зазначенням загального стажу роботи судді станом на 03.10.2016р. - 33 р. 05 м. 22 д. звернулась з заявою до Жидачівського районного суду Львівської області.

Листом від 18.04.2022 №02.51/75/2022-Вих, Жидачівський районний суд Львівської області повідомив, що надати розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із врахуванням періоду роботи на посаді стажиста з 01.08.1985 по 21.06.1987 із зазначенням загального стажу роботи судді станом на 03.10.2016р. - 33 р. 05 м. 22 д. не надається можливим.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Жидачівського районного суду Львівської області та зобов`язання вчинити дії відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не у повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Зокрема апелянт вказує на те, що під час ухвалення рішення суд не надав належної та обґрунтованої оцінки ні змісту позовних вимог, ні правовим підставам звернення до суду та пов`язаними з цим фактичними обставинами справи, що підлягали обов`язковому встановленню в ході розгляду справи з наданням їм правової оцінки. Висновки суду, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи. З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Відповідачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 , громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Позивачка є суддею у відставці Жидачівського районного суду Львівської області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, що не заперечується сторонами.

Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 , 01.08.1985 зарахована стажером народного судді в Тернопільський районний народний суд та 22.06.1987 вибрана народним суддею Кременецького районного суду Тернопільської області.

03.10.2016 наказом Жидачівського районного суду Львівської області №59/К «Про відрахування судді ОСОБА_1 зі штату Жидачівського районного суду Львівської області» ОСОБА_1 відраховано з посади судді Жидачівського районного суду Львівської області у зв`язку із поданням заяви про відставку, як таку що звільнена відповідно до Постанови Верховної Ради України №1600 від 22.09.2016 «Про звільнення суддів».

Жидачівським районним судом Львівської області надано розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до якого, стаж роботи ОСОБА_1 станом на 03.10.2016 року становить 31 рік 07 місяців 02 дні, зокрема:

- 02 роки 05 місяців 01 день (студент денної форми навчання юридичного факультету Львівського університету з 25.08.1980 по 27.06.1985);

- 02 роки 10 місяців 16 днів (суддя Кременецького районного народного суду Тернопільської області з 22.06.1987 по 07.05.1990);

- 26 років 03 місяці 15 днів (суддя Жидачівського районного суду Львівської області).

В примітках розрахунку зазначено, що розрахунок стажу роботи судді складається на день видання наказу про відрахування судді зі штату суду у зв`язку з виходом у відставку.

08.04.2022 ОСОБА_1 звернулась до Жидачівського районного суду Львівської області з заявою, в якій просила видати розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із зарахуванням періоду роботи на посаді стажиста судді Тернопільського районного народного суду з 01.08.1985 по 21.06.1987, із зазначенням загального стажу роботи на посаді судді станом на 03.10.2016 року 33 роки 05 місяців 22 дні.

Листом від 18.04.2022 №02.51/75/2022-вих Жидачівський районний суд Львівської області повідомив, що станом на 03.10.2016 стаж роботи на посаді судді складає 31 рік 07 місяців 02 дні. На момент проведення розрахунку стажу судді який дає право на відставку (03.10.2016) Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII визначено єдиний підхід щодо стажу роботи судді для всіх питань, де він застосовується. Відповідно до ст. 137 Закону №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховувалась робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. 12.07.2018 статтю 137 Закону №1402-VIII доповнено частиною другою, такого змісту «До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді». Законом Української РСР «Про судоустрій Української РСР» від 05.06.1981 №2022-X у період з 26.06.1981 до 01.12.1989 не встановлював жодних вимог щодо стажу роботи кандидатів у судді і народних засідателів при обранні на посаду вперше, тому стаж роботи на посаді стажиста судді Тернопільського районного суду в період з 01.08.1985 по 21.06.1987 при призначенні на посаду судді Кременецького районного суду Тернопільської області вперше не враховувався, у зв`язку з чим, надати розрахунок стажу судді який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із врахуванням періоду роботи на посаді стажиста судді не надається можливим.

Суд першої інстанції в позові відмовив з тих підстав, що зарахування періоду перебування на посаді стажиста народного судді до стажу на посаді судді не було передбачено законодавством, яке діяло як на момент призначення на посаду судді так і на момент звільнення позивача з посади судді.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

На час обрання позивача на посаду судді діяв Закон Української РСР «Про судоустрій України» від 05.06.1981 №2022-X.

Відповідно до ст. 55 Закону Української РСР «Про судоустрій України» від 05.06.1981 №2022-X, суддею і народним засідателем може бути обраний кожний громадянин Української РСР, який досяг на день виборів 25 років.

Таким чином, Законом Української РСР «Про судоустрій України» від 05.06.1981 №2022-X не встановлювалися вимоги щодо стажу роботи кандидата у судді і народних засідателів при обранні на посаду вперше.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 вперше обрана на посаду народного судді Кременецького районного народного суду Тернопільської області 22.06.1987 року, тобто, коли Законом Української РСР «Про судоустрій України» від 05.06.1981 №2022-X не встановлювалися вимоги щодо стажу роботи кандидата у судді при обранні на посаду.

Згідно записів трудової книжки, ОСОБА_1 у відповідності до Постанови Верховної Ради України №1779-ІІІ від 01.06.2000 обрана суддею Жидачівського районного суду Львівської області безстроково.

03.10.2016 ОСОБА_1 відраховано зі штату Жидачівського районного суду Львівської області на підставі Постанови Верховної Ради України №1600-VІІІ від 22.09.2016 «Про звільнення суддів» у зв`язку із поданням заяви про відставку.

Статтею 126 Конституції України передбачено підстави для звільнення судді, серед яких зокрема є подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням (пункт 4).

Отже позивача звільнено з посади судді Жидачівського районного суду Львівської області в період дії Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI (далі - Закон №2453-VI) а відраховано зі штату суду коли набрав чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі Закон №1402-VIII).

Стаття 135 Закону №2453-VI передбачає, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Як передбачено ч. 11 Перехідних положень Закону №2453-VI, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

30.09.2016 набрав чинності Закон №1402-VIII, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, в тому числі регулює питання відставки судді.

Відповідно до частин першої, третьої статті 116 Закону №1402-VIII суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею до Вищої ради правосуддя, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви ухвалює рішення про звільнення судді з посади.

Статтею 137 Закону №1402-VIII чітко визначався перелік робіт на посадах, які зараховувались до стажу роботи на посаді судді, а саме: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Таким чином, робота, яка зараховується до стажу роботи на посаді судді, та визначалася Законом №2453-VI аналогічна Закону №1402-VIII.

Станом на день прийняття Верховною Радою України Постанови №1600-VIII від 22.09.2016 «Про звільнення суддів» так і винесення наказу №59/К від 03.10.2016 «Про відрахування судді ОСОБА_1 зі штату Жидачівського районного суду Львівської області», законодавцем визначено вичерпний перелік робіт на посадах, які дають підстави для зарахування, до стажу роботи на посаді судді, який враховується для обрахунку необхідних років для набуття права на подання заяви про відставку. Іншого порядку обчислення такого строку законодавством на час звільнення позивача, не передбачалось.

Пунктом 25 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, в редакції станом на грудень 2016 року, передбачалося право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Відповідно до абзацу 4 пункту 34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Пункт 34 розділу XII доповнено абзацом четвертим згідно із Законом України «Про вищу раду правосуддя» від 21.12.2016 №1798-VIII, який набрав чинності з 05.01.2017.

Однак, позивач звільнена з посади судді Жидачівського районного суду Львівської області на підставі Постанови Верховної Ради України від 22.09.2016 №1600-VIII у зв`язку із поданням заяви про відставку та 03.10.2016 відрахована зі штату суду, тобто в період, коли такої норми Закону №1402-VIII не існувало.

Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, положення абзацу 4 пункту 34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII не врегульовують спірні правовідносин, а отже не можуть застосовуватись судом при вирішенні цієї справи.

Крім того, у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2509-VIII від 12.07.2018 (далі - Закон №2509-VIII) внесені зміни до статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016, яку доповнено частиною другою.

Відповідно до частини 2 статті 137 Закону №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Системний аналіз цієї норми у її взаємозв`язку з абзацом 4 пункту 34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII дає підстави для висновку, що у зв`язку з набранням чинності Законом № 2509-VIII, яким внесено зміни до статті 137 Закону №1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Вищевказана редакція частини другої статті 137 Закону №1402-VIII діє з 05.08.2018 року - дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2509-VIII від 12.07.2018 року.

На час обрання позивача на посаду судді діяв Закон Української РСР «Про судоустрій України» від 05.06.1981 №2022-X.

Таким чином, Законом Української РСР «Про судоустрій України» від 05.06.1981 №2022-X не встановлювалися вимоги щодо стажу роботи кандидата у судді і народних засідателів при обранні на посаду вперше.

Позивач звільнена з посади судді Жидачівського районного суду Львівської області, до набрання чинності Законом №2509-VIII, а отже в розумінні статті 58 Конституції України, зміни внесені Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2509-VIII від 12.07.2018 року, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

У спільному листі Голови Вищої ради правосуддя, в.о. Голови Верховного Суду, Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, в.о. Голови Ради суддів України, Голови Державної судової адміністрації України, Ректора Національної школи суддів України від 05.11.2018 року № 41783/0/9-18, № 2664/0/2-18, № 01-6757/18, №9рс-1112/18, №1-22433/18, №02/3878 «Про зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді» надано роз`яснення щодо зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді.

Виходячи зі змісту вказаного листа, необхідно відмітити, що передбачені частиною другою статті 137 Закону №1402-VIII положення щодо зарахування (перерахунок) стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) на посаді судді, здійснюється з дати набрання чинності Законом №2509-VIII, тобто з 05.08.2018.

Судом встановлено, що позивач реалізував своє право на відставку до внесення змін Законом України від 12.07.2018 №2509-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

За приписами статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Тлумачення вказаної норми наведено в рішенні Конституційного Суду України №1-рп/99 від 09.02.1999, зі змісту якого слідує, що частина перша статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватись до правовідносин, які існували раніше.

Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України (2001-05), стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення (80731-10), стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України (1501-06) та інші). Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.

Відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.

Таким чином, суд наголошує, що нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, за виключенням того, що це пом`якшує саме відповідальність фізичної особи.

Згідно з частинами 1,2 статті 133 Закону №2453-VI визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Як встановлено частиною 5 даної статті суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Відповідно до положень частини першої статті 135 Закону №2453-VI, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Частиною третьою статті 141 Закону №2453-VI в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 №192-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 №1-8/2016, визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Пунктом 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI (в редакції, чинній до 28.03.2015) передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом №2453-VI, зазначені правовідносини регулювались Законом України «Про статус суддів» від 15.12.1992 №2862-ХІІ (далі - Закон № 2862-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень.

Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Згідно з частиною четвертою статті 43 Закону №2862-ХІІ, судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді.

Частиною 6 статті 44 Закону №2862-ХІІ визначено, що для суддів судів загальної юрисдикції до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах суддів, зараховується час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників, а також інших працівників, яким законом передбачені такі ж пільги.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993, державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Згідно із статтею 2 цього Закону посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень.

Пунктом 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283), передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів судів, прокуратури, а також в державних органах колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком, зокрема, у виконавчих комітетах місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управліннях, самостійних відділах, інших структурних підрозділах.

Пунктом 3 Порядку №283 було передбачено, що до стажу державної служби включається також робота на посадах службовців в органах зазначених у п.2 цього, якщо при просуванні по службі вони зайняли посади державних службовців.

Згідно п.4 Порядку №283 документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

Наказом №53-К від 29.07.1985 ОСОБА_1 призначено на посаду стажиста Тернопільського районного народного суду.

22.06.1987 ОСОБА_1 обрано на посаду судді Кременецького районного народного суду Тернопільської області, про що свідчать записи трудової книжки.

Позивач на час перебування на посаді стажиста перебувала у штаті управління юстиції Тернопільської області, про що також свідчить трудова книжка.

Таким чином, період роботи на посаді стажиста судді відповідного суду зараховується до стажу державної служби, а відтак враховуючи вимоги частини 6 статті 44 Закону України «Про статус суддів» такий період повинен враховуватися при визначенні доплати до посадового окладу за вислугу років.

Суд наголошує, що вищевказані нормативні акти розмежовують поняття стажу роботи, що дають право на доплату за вислугу років до посадового окладу та дають право на довічне грошове утримання.

Робота державної служби до якої відноситься посада стажиста суду, давала позивачу право на доплату за вислугу років, однак не включалася до періоду згідно ст.43 Закону №2862-ХІІ та ст.135 Закону №2453-VI, що дають право судді на відставку.

З урахуванням наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що зміни внесені Законом України від 12.07.2018 №2509-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» на позивача не розповсюджуються.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які ґрунтуються на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року у справі №380/15107/22 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді С. М. Кузьмич В. З. Улицький