Рішення

від 30.11.2022 по справі 640/3308/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2022 року м. Київ № 640/3308/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Реставрація»

до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого

підрозділу ДПС

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -

рішень від 23.10.2018 року.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Реставрація» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0014541401 та№ 0014531401 від 23 жовтня 2018 року.

Ухвалою суду від 24 вересня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 23 квітня 2019 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні та виклику свідка.

Ухвалою суду від 30 листопада 2022 року закрито провадження в частині визнання протиправним та скасування акту виїзної позапланової перевірки № 653/26-15-14-01- 05/40015887 від 23.10.2018 року.

Ухвалою суду від 30 листопада 2022 року замінено відповідача на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податковий кредит за господарськими операціями позивача з ТОВ «ЕЛАНТРА КОМПАНІ» сформований відповідно до законодавства та підтверджений всіма первинними, бухгалтерськими, фінансовими документами та договірною документацією, а встановлені під час перевірки фінансово - господарської діяльності і відображені в Акті перевірки № 653/26-15-14-01-05/40015887 від 23.10.2018 року порушення, а також нарахування податковими повідомленнями - рішеннями №0014541401 та № 0014531401 від 23 жовтня 2018 року грошових зобов`язань не грунтуються на законі та нічим недоведені відповідачем.

22 квітня 2019 року відповідачем подано відзив на позов відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав викладених у ньому та посилаючись на те, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємством, які на думку контролюючого органу, мають ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між позивачем та контрагентом є такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до відповідних показників податкової звітності. За таких обставин, контролюючий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

10 травня 2019 року представником позивача подано до суду відповідь на відзив.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі п.п.78.1.4 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, наказу від 05.10.2018р. № 14934 та повідомлення від 09.10.2018 року №1632/26-15-14-01-05 виданих Головним управлінням ДФС у м. Києві, податковим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальність «Укрбуд Реставрація» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ «ЕЛАНТРА КОМПАНІ» за листопад 2017 року, що містяться у податковій декларації з податку на додану вартість таз податку на прибуток підприємств за 2017 рік.

За результатами перевірки, податковим органом складено акт від 23 жовтня 2018 року № 653/26-15-14-01-05/40015887.

Під час перевірки контролюючим органом встановлено наступні порушення:

п.44.1, п.44.2 ст.44 пп.134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п.5, п.7 положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року № 290, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 року за №860/4152, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 57 614 грн., у тому числі за 2017 рік-57 614 грн.

п.44.1 ст.44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 64 015 грн. в тому числі: за листопад 2017 року у сумі 64 015 грн.

На підставі встановлених порушень, відповідачем 19 листопада 2018 року прийнято податкові повідомлення - рішення:

№0014541401, яким збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ «Укрбуд Реставрація» за платежем податок на додану вартість на 80 019 грн., у тому числі на 64 015 грн. за податковим зобов`язанням та на 16 004 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

№0014531401, яким збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ «Укрбуд Реставрація» за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 72 018 грн. у тому числі на 57 614 грн за податковим зобов`язанням та на 14 404 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позивач оскаржив податкові повідомлення - рішення від 19 листопада 2018 року в адміністративному порядку, шляхом подання скарги до Державної фіскальної служби України, однак рішенням Державної фіскальної служби України від 29.01.2019 року скаргу ТОВ «Укрбуд Реставрація» залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Вважаючи дані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 року.

У відповідності з пунктом 44.1 та 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до положень пунктів 198.1, 198.2, 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, розмір податкового зобов`язання продавця товарів (послуг) по господарським операціям, проведеним з кожним контрагентом - покупцем у окремому звітному періоді, має дорівнювати розміру податкового кредиту такого покупця, задекларованого за такий звітний період, що передбачає відображення покупцем отриманої податкової накладної у реєстрі отриманих податкових накладних цього звітного періоду.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пунктом 1.2 статті 1, пунктом 2.1 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за № 168/704, якими визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування; записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення; первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 статті 2 вказаного вище Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 статті 2 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (із змінами та доповненнями).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Дана правова позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду України, які викладені у його постановах від 27.06.2017 у справі № 808/1062/14, від 14.03.2017 у справі № 826/757/13-а, Верховного Суду, зокрема у постанові від 06.02.2018 № К/9901/5042/17.

Як вбачається з матеріалів справи, визначаючи позивачу оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями грошове зобов`язання за платежами з податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість, податковий орган поставив під сумнів господарську операцію між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛАНТРА КОМПАНІ».

Так, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Реставрація» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Елантра Компані» (Постачальник) 11 жовтня 2017 року був укладений Договір поставки №2/1110/17, відповідно до пункту 1.1 якого продавець на підставі заяви покупця, зобов`язується передати (поставити) у власність покупця товар будівельного призначення та загального призначення, а покупець зобов`язується прийняти та оплати товар у порядку і на умовах, передбачених даним договором.

Згідно п.4.1, 4.2 Договору, здавання - приймання товару за кількістю та якістю проводиться у присутності уповноважених представників сторін. Товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем за кількістю та якістю згідно з підписаними сторонами накладними. Якщо за результатами приймання якість товару не відповідає стандартам або іншій документації, то покупець має право відмовитися від приймання товару.

На виконання вказаного Договору складені видаткові накладні від 17 листопада 2017 року № 223, №219 та рахунки на оплату №223, 219 від 17 листопада 2017 року.

Ставлячи під сумнів реальність господарської операції між позивачем та ТОВ «Елантра Компані» контролюючий орган вказував на ту обставину, що фінансовий звіт за 2017 рік та декларація з податку на прибуток ТОВ «Елантра Компані» не подана. Остання звітність з податку на додану вартість до ДПІ за місцем реєстрації подана за податковий період - грудень 2017 року.

Також, контролюючий орган стверджує, що оскільки фінансовий звіт та декларацію з податку на прибуток за 2017 рік ТОВ «Елантра Компані» до ДПІ не подано, - встановлено відсутність на підприємстві основних засобів, виробничих запасів, товарних запасів, грошових коштів або будь-яких інших активів, необхідних для здійснення господарської діяльності.

Окрім того, засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ «Елантра Компані» у періоді, що перевірявся значився ОСОБА_1 , від імені якого зокрема і підписані первинні бухгалтерські документи. Втім, від слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Київській області відповідачем отримано протокол допиту свідка, який стверджував, що надав згоду на участь у реєстрації підприємства та відкриття банківських рахунків, перебуваючи у скрутному фінансовому становищі, однак господарської діяльності не вів.

Враховуючи наведені обставини, контролюючий орган дійшов висновку про фіктивність задекларованої операції, а тому оскаржуваними податковими повідомленнями- рішеннями нарахував позивачу податкові зобов`язання.

Однак, суд не погоджується із відповідачем з огляду на таке.

Контрагент позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Елантра Компані» перебуває на обліку в Києво-Святошинській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області та має діюче свідоцтво платника ПДВ від 01 серпня 2016 року.

Первинні бухгалтерські документи від імені ТОВ «Елантра Компані» підписані Ачкасовим Віктором Юрійовичем.

Дійсно, матеріали справи містять протокол допиту ОСОБА_1 від 19 січня 2018 року, яким останній був допитаний в якості свідка, та не спростував факту підписання ним документів щодо організаційної діяльності ТОВ «Елантра Компані», хоч і за винагороду, без наміру фактичного здійснення господарської діяльності.

Проте, сам факт наявності господарської операції з контрагентом, який порушує податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки відсутні будь-які дані щодо умисних дій з боку позивача та його обізнаності що наявних кримінальних справ та порушень контрагентом податкового законодавства.

Крім того, як вже було зазначено, ОСОБА_1 був допитаний саме в якості свідка, а не в будь-якому іншому статусі, передбаченому кримінальним законом. Вироку відносно цієї особи, як керівника ТОВ «Елантра Компані», суду не надано.

Верховний Суд у постанові від 06 листопада 2018 року у справі №822/551/18 наголосив, що до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинства.

Також Верховний Суд зауважив, що протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді. Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами.

Суд погоджується з позивачем, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації, наявності чи відсутності основних фондів. Товариство не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи.

Згідно з постановою Верховного Суду №К/9901/2030/17, №821/589/17 від 06 лютого 2018 року фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків, а первинний документ, відповідно, це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідачем не спростована наявність у позивача товару, отриманого відповідно до Договору поставки від 11 жовтня 2017 року, та в подальшому використаного під час робіт на замовлення клієнтів.

На підставі договору від 11 жовтня 2017 року позивачем здійснено оплату за поставлений товар.

Виконання господарських операцій підтверджується відповідними первинними фінансовими документами.

Відтак, з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в Акті перевірки висновок податкового органу є необгрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення- рішення №0014541401 та 0014531401 від 19 листопада 2018 року безпідставними та протиправними, а тому підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, з урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Реставрація».

З урахуванням норм ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 280,50 грн. з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Реставрація» (01033, вул. Шота Руставелі 33-б, НП 27, місто Київ, код ЄДРПОУ 40015887) задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві №0014541401 та 0014531401 від 19 листопада 2018 року.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Реставрація» (01033, вул. Шота Руставелі 33-б, НП 27, місто Київ, код ЄДРПОУ 40015887) здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 280,50 грн. з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС (код ЄДРПОУ 44116011, 04116, вул. Шолуденка 33/19, місто Київ).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Амельохін