Постанова

від 01.05.2023 по справі 640/3308/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/3308/19 Суддя (судді) першої інстанції: Амельохін В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді - Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Реставрація» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

ТОВ «Укрбуд Реставрація» звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0014541401 та № 0014531401 від 23 жовтня 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що податковий кредит за господарськими операціями позивача з ТОВ «ЕЛАНТРА КОМПАНІ» сформований відповідно до законодавства та підтверджений всіма первинними, бухгалтерськими, фінансовими документами та договірною документацією, а встановлені під час перевірки фінансово-господарської діяльності і відображені в акті перевірки порушення не ґрунтуються на законі та нічим не доведені відповідачем.

Позивач зазначав, що факт надання директором ТОВ «ЕЛЕНТРА КОМПАНІ» будь-яких свідчень щодо діяльності не може бути підставою для накладення санкцій на позивача.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2022 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Головним управлінням ДПС у м. Києві подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Так, на підтвердження своєї позиції апелянт зазначає, що перевіркою не підтверджується проведення господарських операцій ТОВ «Укрбуд Реставрація» з ТОВ «ЕЛАНТРА КОМПАНІ».

Звертає увагу, що перевіркою встановлено документування зазначених операцій та відображення в бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій в дійсності.

Окрім іншого, відповідач вказує, що звертався із клопотанням про виклик у якості свідка директора ТОВ «ЕЛАНТРА КОМПАНІ» ОСОБА_1 в судове засідання з метою надання пояснень щодо здійснення підприємством фінансово-господарської діяльності, однак судом дане клопотання проігноровано, у зв`язку із чим порушено процесуальні норми про розгляді справи.

Ухвалою колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2023 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження з 04 квітня 2023 року.

Від позивача 24.03.2023 року до суду апеляційної інстанції надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач зазначив, що всі взаємовідносини із ТОВ «ЕЛАНТРА КОМПАНІ» проводились відповідно до чинного законодавства з підписанням первинних документів та проведенням безготівкових фінансових розрахунків, що підтверджується актом перевірки.

Окрім цього, позивач зазначив, що невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі п.п.78.1.4 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, наказу від 05.10.2018р. № 14934 та повідомлення від 09.10.2018 року №1632/26-15-14-01-05 виданих Головним управлінням ДФС у м. Києві, податковим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Укрбуд Реставрація» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ «ЕЛАНТРА КОМПАНІ» за листопад 2017 року, що містяться у податковій декларації з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємств за 2017 рік.

Результати перевірки оформлені актом від 23 жовтня 2018 року № 653/26-15-14-01-05/40015887.

В акті перевірки зазначені наступні порушення ТОВ «Укрбуд Реставрація»:

- п.44.1, п.44.2 ст.44 пп.134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п.5, п.7 положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року № 290, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 року за №860/4152, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 57 614 грн, у тому числі за 2017 рік - 57 614 грн;

- п.44.1 ст.44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 64 015 грн. в тому числі: за листопад 2017 року у сумі 64 015 грн.

Позивач, не погодившись із висновками, викладеними в акті перевірки, 02.11.2018 звернувся до відповідача із запереченнями на акт перевірки від 23.10.2018 № 653/26-15-14-01-05/40015887.

За результатами розгляду ГУ ДФС у м. Києві листом від 14.11.2018 № 101858/10/26-15-14-01-05 заперечення ТОВ «Укрбуд Реставрація» залишено без задоволення, а висновки акту перевірки від 23.10.2018 № 653/26-15-14-041-05/40015887 - без змін.

На підставі встановлених порушень, відповідачем 19 листопада 2018 року прийнято податкові повідомлення - рішення:

- №0014541401, яким збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ «Укрбуд Реставрація» за платежем податок на додану вартість на 80 019 грн., у тому числі на 64 015 грн. за податковим зобов`язанням та на 16 004 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №0014531401, яким збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ «Укрбуд Реставрація» за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 72 018 грн. у тому числі на 57 614 грн за податковим зобов`язанням та на 14 404 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позивач оскаржив податкові повідомлення - рішення від 19 листопада 2018 року в адміністративному порядку, шляхом подання скарги до ДФС України, однак рішенням від 29.01.2019 року скаргу ТОВ «Укрбуд Реставрація» залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарги позивача, ДФС України прийняла рішення від 29.01.2019, яким залишила скаргу без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення - без змін.

Такі обставини зумовили звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (тут та надалі норми у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу

Пунктом 135.1 статті 135 визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Пунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий цього пункту).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, згідно із п. 198.3, п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України, для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, треба здійснити операції з придбання товарів та мати належним чином зареєстровані платником податку на додану вартість в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХIV (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин, далі - Закон №996-ХIV) визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Відповідно до частини першої статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 Закону №996-XIV передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпунктів 2.1, 2.2 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704 (в редакції, на момент виникнення правовідносин), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Як вбачається із акту перевірки, визначаючи позивачу оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями грошове зобов`язання за платежами з податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість, відповідач поставив під сумнів господарську операцію між позивачем та ТОВ «ЕЛАНТРА КОМПАНІ».

Так, між ТОВ «Укрбуд Реставрація» (покупець) та ТОВ «Елантра Компані» (постачальник) 11.07.2017 року був укладений договір поставки №2/1110/17.

Відповідно до пункту 1.1 договору продавець на підставі заяви покупця, зобов`язується передати (поставити) у власність покупця товар будівельного призначення та загального призначення, а покупець зобов`язується прийняти та оплати товар у порядку і на умовах, передбачених даним договором.

Згідно п.4.1, 4.2 договору, здавання - приймання товару за кількістю та якістю проводиться у присутності уповноважених представників сторін. Товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем за кількістю та якістю згідно з підписаними сторонами накладними. Якщо за результатами приймання якість товару не відповідає стандартам або іншій документації, то покупець має право відмовитися від приймання товару.

На виконання умов договору ТОВ «ЕЛАНТРА КОМПАНІ» в особі директора та за його підписом на адресу ТОВ «Укрбуд Реставрація» було виписано рахунки на оплату:

- від 16.11.2017 №219 на суму 310 625, 42 грн., крім того ПДВ - 62 125,08 грн, разом з ПДВ - 372 750, 50 грн;

- від 17.11.2017 №223 на загальну суму 11 340,00 грн, в т.ч.ПДВ - 1 890,00 грн.

Також на виконання договору були складені видаткові накладні від 16.11.2017 року № 219 на суму 310 625,42 грн та від 17.11.2017 №223 на загальну суму 11 340,00 грн.

Ставлячи під сумнів реальність господарської операції між позивачем та ТОВ «Елантра Компані» контролюючий орган вказував на ту обставину, що фінансовий звіт за 2017 рік та декларація з податку на прибуток ТОВ «Елантра Компані» не подана. Остання звітність з податку на додану вартість до ДПІ за місцем реєстрації подана за податковий період - грудень 2017 року.

В акті зазначено, що податковий орган дослідивши надані до перевірки документи у сукупності, встановив наступне:

- дефектність наданих ТОВ «Укрбуд Реставрація» до перевірки первинних документів щодо проведення господарських операцій із ТОВ «ЕЛАНТРА КОМПАНІ»;

- підписані невстановленими особами;

- наявність інформації щодо опитування директора, головного бухгалтера ТОВ «ЕЛАНТРА КОМПАНІ», які дали свідчення про непричетність до здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства;

- до перевірки не надані документи щодо транспортування товарів.

Враховуючи наведені обставини, контролюючий орган дійшов висновку про фіктивність задекларованої операції, а тому оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями нарахував позивачу податкові зобов`язання.

На підтвердження товарності укладеної з ТОВ «ЕЛАНТАР КОМПАНІ» угоди, позивачем було надано копії: договору поставки від 11.10.2017 №2/1110/17, видаткових накладних, рахунків на оплату, карти рахунку, які свідчать, що зобов`язання між позивачем та його контрагентом виконувались у повному обсязі.

Наполягаючи на правомірності оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень, відповідач вказує на існування свідчень директора ТОВ «ЕЛАНТРА КОМПАНІ» ОСОБА_1., який заперечує свою причетність до фінансово-господарської діяльності підприємства, однак суд звертає увагу, що такі обставини не можуть бути враховані та оцінені судом як юридично значимі, оскільки протокол допиту свідка не є вироком суду, який набрав законної сили, та у якому були б встановлені факти та обставини стосовно посадових осіб контрагента позивача, що могли б мати вирішальне значення для висновків акту перевірки, а також для адміністративного суду, тому посилання на викладені у зазначених документах обставини є передчасними на етапі досудового розслідування та не можуть бути належними доказами фіктивного характеру вчинених господарських операцій. Будь-яка обставина, викладена в протоколі допиту свідка, як з формальної, так і з сутнісної точок зору не може бути покладена в основу висновків відповідача про порушення платником податків вимог податкового законодавства, а покази свідка у кримінальному провадженні, не є беззаперечним доказом, який би підтверджував відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем з таким контрагентом.

Окрім іншого, суд зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від нього товари (роботи чи послуги).

Щодо доводів відповідача в акті перевірки, що до перевірки не надано документи щодо транспортування товарів, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні": "первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення";

Товарно-транспортна накладна - це не первинний документ, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення для договорів поставки.

Таким чином, наявність або відсутність товарно-транспортних накладних, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а, від 11.09.2018 у справі №804/4787/16.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що обставини можливої фіктивності контрагента позивача, про що вказує відповідач в акті перевірки та відзиві на позовну заяву, в ході розгляду справи не підтвердилися, тому податкові повідомлення-рішення від 23 жовтня 2018 року №0014541401 та № 0014531401 є протиправними та підлягають скасуванню.

Окрім зазначеного, в частині процесуальних порушень, які вбачає відповідач з боку суду першої інстанції, зокрема, щодо ігнорування клопотання про виклик свідка до суду та відібрання від нього пояснень щодо предмету розгляду, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до матеріалів справи, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2019 року розглянуто зазначене клопотання та ухвалено відмовити Головному управлінню ДФС у м. Києві в задоволенні зазначеного клопотання.

У сукупності наведеного, колегія суддів зазначає, що відповідачем в суді першої інстанції та в апеляційному суді не спростовано доводів та аргументів позивача, не надано належних, достатніх та переконливих доказів у підтримку своєї позиції, як і не доведено порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києва залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.П.Мельничук

суддя О.М.Оксененко