Постанова

від 30.11.2022 по справі 200/17426/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2022 року справа №200/17426/21

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2022 року у справі №200/17426/21 (головуючий І інстанції Аляб`єв І.Г.) за позовом фермерського господарства «Чернов Ю.М.» до начальника Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Самофалова Володимира Анатолійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позовну на стороні відповідача Державна служба України з безпеки на транспорті, про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову начальника Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Самофалова Володимира Анатолійовича від 16.11.2021 №283898 про стягнення з ФГ «Чернов Ю.М.» адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000 грн за порушення ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

В обгрунтування позову зазначив про протиправність прийняття постанови, оскільки позивач не є перевізником вантажів в розумінні ЗУ «Про автомобільний транспорт». Відповідач не повідомив позивача про час і місце розгляду справи про порушення. Також висновки акту перевірки не відповідають дійсним обставинам справи.

Рішенням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2022 року позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 16.11.2021 № 283898 про стягнення з Фермерського господарства «Чернов Ю.М.» адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000 грн за порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Вирішено питання судових витрат по справі.

Не погодившись з судовим рішенням скаргу Державна служби України з безпеки на транспорті звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Обґрунтування апеляційної скарги.

Наявність у позивача ТТН вказує на факт здійснення вантажного перевезення, що вказує на необхідність того, що у нього при здійсненні перевезення повинен бути в наявності необхідний перелік документів. Отже, є помилковим висновок суду першої інстанції, що позивач не надавав послуг з перевезення і на нього вимоги Положення №340 не розповсюджуються.

Крім того, Інструкція № 385 визначає обов`язкову наявність тахографів при здійсненні перевезення вантажів.

Сторони про дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, розглядаючи апеляційні скарги в межах викладених доводів, встановив наступне.

Фактичні обставини справи.

Керуючись Законом України «Про автомобільний транспорт», Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок № 1567), на підставі Графіку проведення рейдових перевірок Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області у період з 18.10.2021 по 24.10.2021 та направлення на перевірку № 014605 від 18.10.2021, 22.10.2021 співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області проводилась рейдова перевірка на а/д М-08, 712 км.

Під час перевірки відповідачем складено акт №284970 від 22.10.2021, у якому зафіксовано, що 22.10.2021 автомобіль DAF, номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом марки KRONE номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 під керуванням водія ОСОБА_2 , рухався з відсутнім протоколом перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, який відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», та п. 6.1. Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №30 (далі Положення № 340) та п. 3.3. Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385 (далі - Інструкція № 385) повинен знаходитись у водія і надаватись для перевірки інспектуючим особам./а.с.67/

Листом Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 28.10.2021 запрошено ФГ «Чернов Ю.М.» на комісію з розгляду порушень, які встановлені актом №284970 від 22.10.2021. Зазначений лист було надіслано на поштову адресу позивача./а.с.68/

На підставі акту відповідачем прийнято постанову № 283898 від 16.11.2021 про застосування до позивача штрафу, передбаченого ст.48 та абазом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у розмірі 17000 грн.

Постанову від 16.11.2021 № 283898 про застосування до позивача штрафу надіслано на адресу позивача листом від 17.11.2021./а.с.69/

Заява-пояснення ОСОБА_3 від 30.11.2021 свідчить, що лист від Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки вона передала ОСОБА_1 17.11.2021./а.с.34/

30.11.2021 ОСОБА_2 заявою повідомив ФГ «Чернов Ю.М.», що його зупинили 22.10.2021 працівники Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки та здійснили перевірку, за результатами перевірки складено акт, який ОСОБА_2 відмовився підписувати./а.с.35/

Відповідно до договору позички від 04.01.2021 №2 власник автомобіля ОСОБА_1 передав у безоплатне користування строком на 12 місяців фермерському господарству «Чернов Ю.М.» автомобіль марки DAF FX реєстраційний номер НОМЕР_1 та причіп до автомобіля марки KRONE AZ реєстраційний номер НОМЕР_2 /а.с.28-29/

Повідомленням про прийняття працівника на роботу від 01.03.2019 підтверджено, що ОСОБА_2 працює в ФГ «Чернов Ю.М.» ./а.с.31/

Товарно-транспортною накладною від 22.10.2021 №209 підтверджено, що автомобіль DAF номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом марки KRONE номерний знак НОМЕР_2 , здійснював перевезення пшениці насипом з Великоновосілківського району Донецької області до м.Маріуполя./а.с.40/

Як свідчить витяг з ЄДР видами економічної діяльності ФГ «Чернов Ю.М.» є: 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.41 розведення великої рогатої худоби молочних порід; 01.46 розведення свиней; 01.61 допоміжна діяльність у рослинництві; 10.73 виробництво макаронних виробів і подібних борошняних виробів; 81.30 надання ландшафтних послуг; 88.99 надання іншої соціальної допомоги без забезпечення проживання, н.в.і.у.; 47.81 роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що оскільки позивач не надає послуг з перевезення вантажів, здійснював перевезення пшениці для власних потреб, тому до позивача протиправно застосовано адміністративно-господарські санкції за відсутність протоколу повірки та адаптації тахографа.

Оцінка суду.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону «Про автомобільний транспорт» (далі Закон № 2344) автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів; автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями; документи на вантаж - документи, визначені відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про транспортно-експедиторську діяльність", "Про транзит вантажів", інших актів законодавства, в тому числі міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, які необхідні для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Як визначено статтею 34 Закону № 2344 автомобільний перевізник повинен:

виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;

утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону;

забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут;

забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв;

організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод;

забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;

забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту;

забезпечувати безпеку дорожнього руху;

забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Згідно частини першої статті 48 Закону № 2344 автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Відповідно до частини другої статті 48 Закону № 2344 документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Як визначено частиною першою статті 50 закону № 2344 договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Відповідно до частини восьмої статті 53 Закону № 2344 водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Відповідно до статті 18 Закону № 2344 з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку встановлюється Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, який затверджений Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340 (Положення № 340).

Згідно з пунктом 1.3 Положення №340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами. (далі - ТЗ).

На підставі пункту 6.1 Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Згідно з пунктом 6.3 Положення №340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

Таким чином, законодавством визначено обов`язковість обладнання вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тон тахографами, а у випадку відсутності тахографа водій вантажного автомобіля з повною масою понад 3,5 тон повинен мати індивідуальну контрольну книжку, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування і є іншим способом контролю водіїв.

Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385 (Інструкція № 385).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 385 тахограф це обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

За приписами пункту 3.3. Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Згідно з пунктом 3.5 Інструкції № 385 перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що положеннями статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, передбаченої Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010, та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010.

Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Такий контроль здійснюють уповноважені органи Уктрансбезпека шляхом проведення перевірок, зокрема, рейдових.

У зв`язку з цим, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти уповноваженим особам документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

До документів для здійснення внутрішніх перевезень обов`язковими є картка водія у випадку обладнання транспортного засобу тахографом або індивідуальна контрольна книжка водія, завдяки якій здійснюється державний контроль за додержанням водієм режиму праці та відпочинку у випадку відсутності тахографа. Уповноважені особи мають право перевіряти наявність вказаних документу під час здійснення як міжнародних, так і внутрішніх перевезеннях.

Однак, як правильно визначено судом першої інстанції, порядок облаштування транспортного засобу тахографом передбачено законодавством лише для осіб, які надають послуги з перевезення вантажів та пасажирів.

Матеріали справи свідчать, що у ФГ «Чернов Ю.М.» відсутній вид економічної діяльності перевезення вантажів, а відповідно до пункту 1.3 Інструкції № 385 вона поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Законодавством не передбачено іншого порядку повірки та адаптації тахографів, крім того, що визначений Інструкцією № 385.

Таким чином, законодавець, хоч і передбачив наявність обов`язку обладнання транспортного засобу тахографом або наявність індивідуальної контрольної книжки водія для автомобільних перевізників, проте не визначив процедури дотримання цього обов`язку для категорії осіб, які не надають послуги з перевезення вантажів, а перевозять вантаж для власних потреб власними засобами, без залучення безпосередніх перевізників.

Отже, є неприйнятними посилання відповідача, що Інструкція № 385 визначає обов`язкову наявність тахографів при здійсненні перевезення вантажів, оскільки приписи зазначеної Інструкції на позивача не поширюється.

Крім того, суд звертає увагу на наступне.

Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, штраф передбачено за відсутність протоколу повірки та адаптації тахографа при наданні послуг з перевезення вантажів.

Однак, як вже зазначалося вище, позивач не надавав послуг з перевезення вантажів і такими послугами не користувався.

Таким чином, відповідачем протиправно прийнято постанову № 283898 від 16.11.2021 про застосування до позивача штрафу, передбаченого ст.48 та абазом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у розмірі 17000 грн, що обумовлює її скасування.

Є безпідставним доводи відповідача, що наявність у позивача ТТН вказує на факт надання послуг з вантажного перевезення, оскільки товарно-транспортна накладна засвідчує тільки факт перевезення вантажу, шлях проходження вантажу від пункту відправлення до пункту призначення, призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей, але не є безумовним доказом того, що вантажовідправник чи водій надають (здійснюють) послуги з перевезення вантажів.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Як визначено пунктом 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Таким чином зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 139, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2022 року у справі № 200/17426/21 залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2022 року у справі № 200/17426/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття 30 листопада 2022 року, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ст.328 КАС України.

Повне судове рішення складено 30 листопада 2022 року.

Головуючий суддяІ.Д. Компанієць

Судді Е.В. Казначеєв

А.В. Гайдар