Постанова

від 01.12.2022 по справі 640/12699/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/12699/21 Суддя (судді) першої інстанції: Кармазін О.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Бєлової Л.В., Безименної Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сі-Ен-Джі" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2022 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сі-Ен-Джі" до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сі-Ен-ДЖІ» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової служби України, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію від 06.11.2020 № 4608/ІПК/99-00-05-06-02-06.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ТОВ «Сі-Ен-Джі» не погоджується з думкою відповідача, викладеною в податковій консультації, вважає доводи, викладені в ній необґрунтованими та такими, що суперечать нормам чинного законодавства, тому зазначена податкова консультація підлягає скасуванню.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції взагалі не досліджувались обставини щодо поставлених у його звернені про надання податкової консультації питань, викладених в податковій консультації відповідей та відповідності зазначених у податковій консультації висновків нормам або змісту відповідного Закону.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач має спецдозвіл на користування надрами № 6104 від 11.03.2016 (внесено зміни), строк дії - 20 років, вид користування «видобування», мета «видобування вуглеводнів», тобто вже не стадія геологічного вивчення (в тому числі дослідно-промислової розробки).

Позивач звернувся до ДПС України з листом від 03.09.2020 за вих. № 11 та, керуючись ст. 52 ПК України, просив: «Підтвердити правильність розуміння Компанії, що в разі ліквідації пошукової свердловини у зв`язку з тим, що вона виконала своє призначення та її подальше використання за прямим призначенням чи для інших господарських потреб є неможливим з геологічних причин, що не залежать від платника податку, податкові зобов`язання за правилами, встановленими п. 198.5 ст. 198 та п. 189.9 ст. 189 ПКУ не нараховуються».

У запиті зазначається, що основним видом діяльності Компанії с видобування природного газу (код КВЕД 06.20).

Компанія має спеціальний дозвіл на користування надрами від 11.03.2016 на підставі якого здійснює розробку родовища на території Ужгородського та Мукачівського району' Закарпатської області площею 301.4 км2 (далі - «Ужгородська площа») з метою видобутку природного газу та супутніх корисних компонентів (пропану, азоту).

Висновками Державної комісії по запасах корисних копалин України у 2015 році за результатами апробації запасів Ужгородської площі Ужгородська площа була піднесена до перспективних для пошуків покладів вуглеводнів.

Відповідно до програми робіт у жовтні 2019 року Компанія здійснила буріння пошукової свердловини № 101.

З матеріалів справи вбачається, що вказана свердловина - пошукова.

Витрати на будівництво свердловини віднесені Компанією до незавершених капітальних інвестицій (необоротний актив).

Однак, за результатами випробувань свердловини, пластів, перспективних у відношенні нафтогазонасичення або рекомендованих до випробування в обсадженому стовбурі, виявлено не було.

З огляду на зазначені вище обставини та відсутність підстав для подальшого буріння свердловини Постійно діючою комісією з питань ліквідації свердловин та списання витрат на їх спорудження 11.10.2019 прийнято рішення про ліквідацію свердловини як такої, що виконала своє геологічне завдання та опинилась у несприятливих геологічних умовах.

Компанією були проведені відповідні підготовчі та ліквідаційні роботи, що вимагаються законодавством у випадку виявлення «сухої» свердловини. Після погодження ліквідації управлінням Держпрапі відповідно до галузевого законодавства в грудні 2019 Компанією було видано наказ про ліквідацію свердловини.

Під час проведення ліквідаційних робіт було демонтовано колонну головку, що є складовою фонтанної арматури, яка планується до використання Компанією для розробки інших свердловин у межах Ужгородської площі.

Отже, як зазначив у листі позивач, з моменту затвердження Компанією наказу про ліквідацію свердловини як об`єкта незавершеного капітального будівництва, шо не був введений в експлуатацію, вона визнана ліквідованою за категорії ю 1(a) Положення №19 як така, що виконані свої призначення та після завершення її будівництва опинилась у несприятливих геологічних умовах «сухою» або водяною

Геологічна інформація, одержана в холі буріння та випробування Свердловини №101. використана Компанією у 2020 році для підготовки геолого-економічної оцінки запасів вуглеводнів виявлених покладів Ужгородської площі та оновлення сейсморозвідувальних робіт і AVO досліджень.

Позивач у зверненні зазначив таку проблематику.

ПКУ містить неоднозначні положення щодо того, чи має нараховуватися ПДВ в разі ліквідації свердловин з геологічних причин.

З урахуванням положень п/п. «а» та «б» п. 185.1. п/п. 14.1.191, п. 189.9 ПКУ позивач зазначає, що, у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

При цьому, як зазначив позивач у запиті, норма абз. 1 п. 189.9 ст. 189 ПКУ не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв`язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Також, аналізуючи п/п. 14.1.138 ПКУ «основні засоби», п/п. «г» п. 198.5 ПКУ «нарахування податкових зобов`язань», позивач констатує, що ПКУ не містить прямих норм стосовно того, чи повинні нараховуватися податкові зобов`язання з ІІДВ у зв`язку з ліквідацією свердловини з причин, які не залежать від платника податку, внаслідок чого такий необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

Компанія вважає, що в неї відсутній обов`язок нарахування податкових зобов`язань з ПДВ на підставі п.. 189.9 ПКУ у зв`язку з ліквідацією свердловини чи іншими свердловинами, не введеними в експлуатацію.

Так, аналізуючи положення п. 189.9 та п/п. 14.1.138 ПКУ компанія зазначає, що свердловина була пошуковою та не була введена в експлуатацію як основний засіб через відсутність покладів газу, а витрати на її будівництво обліковувались як незавершені капітальні інвестиції.

Таким чином, як зазначила Компанія, в розумінні ПКУ свердловина чи інші свердловини, не введені в експлуатацію, не є основним засобом. Враховуючи, що податкові зобов`язання з ІІДВ на підставі п. 189.9 ПКУ нараховуються лише в разі ліквідації основних виробничих та невиробничих засобів, ліквідація свердловин, не введених в експлуатацію, що обліковуються як незавершена капітальна інвестиція, не може бути підставою для нарахування податкових зобов`язань з ПДВ на основі цієї норми ПКУ.

На думку Компанії, податкові зобов`язання з ІІДВ не підлягають нарахуванню за п. 198.5 ПКУ у зв`язку з ліквідацією свердловини («у разі якщо товари, послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися; [...] г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Компанія вважає, що у зв`язку з ліквідацією свердловин, споруджених відповідно до програми робіт, податкові зобов`язання з ІІДВ за п. 198.5 ПКУ не підлягають нарахуванню, оскільки будівництво та ліквідація свердловин є частиною її основної діяльності і розвідки та видобування природного газу у зв`язку з наступним:

У запиті Компанія додає, що будівництво та ліквідація свердловини №101, що споруджуються в межах програми робіт, є частиною основній господарської діяльності Компанії з видобування природного газу. Крім того, ліквідація Свердловини № 101 була здійснена па вимогу галузевого законодавства. Отже, вважає, що Компанія не повинна нараховувати податкові зобов`язання за п. 198.5 198 ПКУ у зв`язку з ліквідацією свердловин.

До запиту надано:

- копію спецдозволу на користування надрами,

- акт ліквідації свердловини,

- копія вищезгаданого протоколу засідання постійно діючої комісії,

- копія листа управління Дерпраці про погодження ліквідації свердловини,

- копія наказу про ліквідацію свердловини.

Того обсягу матеріалів, які надані суду, крім зазначених вище, до ДПСУ не надавалось.

Щодо взятих до уваги обставин, ДПС України зазначила, що товариство у жовтні 2019 року здійснило буріння пошукової свердловини. Витрати на будівництво свердловини віднесені Товариством до незавершених капітальних інвестицій. За результатами інтерпретації випробувань свердловини, пластів, перспективних у відношенні нафтогазонасичення або рекомендованих до випробування в обсадженому стовбурі, виявлено не було. З огляду на такі обставини та відсутність підстав для подальшого буріння та експлуатації свердловини відповідною комісією було прийнято рішення про її ліквідацію.

Разом з цим, у матеріалах справи, доданих до звернення, вказано, що сума витрат із капітального будівництва пошукової свердловини обліковується відповідно до вимог облікової політики підприємства, однак не зазначено інформації щодо джерел погашення таких витрат.

З урахуванням наведеного, ДПСУ зазначала, що відповідно до підпункту «а» підпункту 14.1.81 ПКУ капітальні інвестиції - господарські операції, що передбачають придбання будинків, споруд, інших об`єктів нерухомої власності, інших основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації відповідно до норм ПКУ.

Згідно з п/п. 14.1.138 ПКУ основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 20000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 20000 гривень і поступово зменшується у зв`язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

ДПСУ зазначає, що згідно з п/п. «а» і «б» пункту 185.1 ПКУ об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (п/п. 14.1.191).

У податковій консультації зазначається, що під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (п/п. 14.1.185).

Відповідно до пункту 189.9 ПКУ у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Норма пункту 189.9 ПКУ не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв`язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

У консультації додається, що відповідно до пункту 198.3 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 розділу V ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Додається також, що пунктом 198.5 ПКУ визначено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в неоподатковуваних операціях або в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 розділу V ПКУ).

З метою застосування пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ податкові зобов`язання визначаються за товарами/послугами, необоротними активами:

придбаними для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаними для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України від 16 липня 1999 року Ка 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відтак, як зазначає ДПС України у податковій консультації, враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм ПКУ, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, у випадку, якщо пошукова свердловина обліковується як незавершена капітальна інвестиція, що складається у тому числі з власних витрат на спорудження свердловини, які при цьому включаються до складу вартості готової продукції, то при ліквідації такої пошукової свердловини податкові наслідки з ПДВ відповідно до пункту 189.9 ПКУ у платника податку не виникають, оскільки вказані складові капітальної інвестиції (товари/послуги) приймуть участь в операціях з постачання готової продукції, що підлягають оподаткуванню ПДВ у загальновстановленому порядку за основною ставкою.

У випадку, якщо витрати, що понесені у зв`язку із спорудженням пошукової свердловини, не включаються до складу вартості готової продукції, то при ліквідації такої пошукової свердловини у платника ПДВ виникає обов`язок щодо нарахування податкових зобов`язань з ПДВ за правилами, встановленими пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПКУ.

Як вбачається з позову, позивач не погоджується з ІПК в частині твердження про те, що в разі, якщо витрати, понесені у зв`язку із спорудженням пошукової свердловини, не включаються до складу вартості готової продукції, то при ліквідації такої пошукової свердловини у платника ПДВ виникає обов`язок щодо нарахування податкових зобов`язань з ПДВ за правилами, встановленими пунктом 198.5 ПК України.

Позивач вважає, що ПКУ не містить зазначеної відповідачем умови як підстави нарахування ПДВ.

Вважаючи оскаржувану податкову консультацію протиправною, позивач звернувся до суду з позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем було доведено правомірність та обґрунтованість свого рішення з урахуванням вимог, встановлених ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов підлягав задоволенню.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить із наступного.

За визначенням пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Відповідно до положень ст. 52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультація, надана в письмовій або електронній формі, обов`язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

Згідно з п. 53.1 ст. 53 ПК України не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Як визначено п. 53.3 ст. 53 ПК України, платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій або електронній формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Отже, індивідуальна податкова консультація (допомога контролюючого органу) надається платнику податків для правильності застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акта у межах їхньої компетенції з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності, має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому така консультація надана. При цьому, надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення щодо практичного її застосування.

Платник податків має право звертатись до суду про оскарження акту ненормативного характеру - податкової консультації. Підставою для визнання податкової консультації недійсною є її суперечність правовим нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Як вбачається з матеріалів справи, у своєму запиті на отримання індивідуальної податкової консультації позивачем сформульовано питання про те, чи в разі ліквідації пошукової свердловини у зв`язку з тим, що вона виконала своє призначення та її подальше використання за прямим призначенням чи для інших господарських потреб є неможливим з геологічних причин, що не залежать від платника податку, податкові зобов`язання з ПДВ за правилами, встановленими п. 198.5 та п. 189.9 ПК України, не нараховуються.

Суд першої інстанції, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що запит позивача не містить чітко сформульованого питання про застосування конкретної норми права щодо викладених фактичних обставин, для врегулювання яких необхідне застосування такої конкретної норми права.

Відповідач надав консультацію в межах повідомлених обставин та наданих документів, які зазначені вище, виходячи із детально аргументованого власного розуміння та переконання застосування до наведених у запиті обставин вимог профільного законодавства, яке не може бути переоцінені судом, ніж за результатами перевірки відносно конкретних обставин в рамках оскарження конкретно визначеного ППР.

Слід додати, що у запиті на ІПК не зазначена інформація щодо джерел погашення витрат, відсутні матеріали бухгалтерського та податкового обліку, відсутні документально підтверджені відомості щодо введення чи не введення свердловини в експлуатацію, питання щодо чого виникає у зв`язку з тим, що позивач має спецдозвіл вже на видобування, а не на геологічного вивчення, відповідь на яке впливає на порядок обліку та оподаткування.

Як запит, так і ІПК, не ґрунтуються на конкретних значеннях та обставинах, які дають можливість сформулювати в ІПК одне єдине та незмінне твердження відносно заявлених обставин.

При цьому, оскаржувана індивідуальна податкова консультація не містить фактичних обставин та висновків про застосування конкретної норми права для їх регулювання, а тому відсутні обставини, які підлягають судовій оцінці на предмет відповідності чи суперечності консультації нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Враховуючи викладене, є цілком обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відсутність у запиті поряд з викладенням фактичних обставин, відомостей про період правового регулювання, щодо якого запитується надання консультації, виключає можливість надання судом оцінки викладеному у податковій консультації з урахуванням чинних норм права у відповідному періоді.

Зазначені висновки підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 29.05.2020 у справі № 807/1650/16 (провадження №К/9901/41798/18).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач довів правомірність своїх дій при винесенні спірного податкового рішення.

Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сі-Ен-Джі" - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

Л.В. Бєлова