Постанова

від 23.11.2022 по справі 640/31223/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/31223/21 Суддя (судді) першої інстанції: Погрібніченко І.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.,

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

за участю секретаря судового засідання: Матвєєвої С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до Дочірнього підприємства «Старокостянтинівський молочний завод» про накладення арешту на кошти та цінності платника податків,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2021 року позивач, Головне управління ДПС у Хмельницькій області, звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:

- накласти арешт на кошти та інші цінності ДП «Старокостянтинівський молочний завод», що знаходяться в банку, достатні для стягнення податкового боргу підприємства у сумі 232 622 232,93 грн. на користь держави.

Разом з позовною заявою представником позивача подана заява про забезпечення позову, шляхом заборони ДП «Старокостянтинівський молочний завод» вчиняти дії щодо зняття та перерахування коштів з відкритих банківських рахунків відповідача, а також здійснення операцій щодо інших цінностей, що знаходяться в банку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2022 року відмовлено Головному управлінню ДПС у Хмельницькій області в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, неповно з`ясовано обставини справи.

Зокрема, апелянт наголошує, що зважаючи на умисні дії віддповідача, спрямовані на недопущення вчинення будь-яких заходів для забезпечення погашення його податкового боргу, існує очевидна вірогідність зняття чи перерахування коштів відповідачем з його банківських рахунків до прийняття рішення судом про накладення арешту на кошти у випадку задоволення позову.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду відкрито провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Хмельницькій області на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до Дочірнього підприємства «Старокостянтинівський молочний завод» про накладення арешту на кошти та цінності платника податків та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 23 листопада 2022 року у режимі відеоконференції.

02 листопада 2022 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу, в якому відповідач повністю підтримує правову позицію суду першої інстанції, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржувану ухвалу без змін.

У відкритому судовому засіданні суду апеляційної інстанції в режимі відеоконференції представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги та просила останню задовольнити.

Представник відповідача, перебуваючи безпосередньо в суді апеляційної інстанції, просив залишити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін.

Заслухавши в судовому засіданні в режимі відеоконференції суддю доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, заява була обґрунтована тим, що станом на час звернення до суду з даним позовом за ДП «Старокостянтинівський молочний завод» обліковується податковий борг з податку на прибуток та податку на додану вартість на загальну суму 232 622 232,93 грн.

Відповідачем вчиняються дії по ухиленню від виконання зобов`язань щодо погашення податкового боргу, в тому числі дії, спрямовані на унеможливлення забезпечення погашення даного боргу в порядку виконання судового рішення, які виразились у передачі 28 вересня 2021 року всього наявного у ДП «Старокостянтинівський молочний завод» рухомого майна у заставу ТОВ «Живий квас» одразу після ухвалення Сьомим апеляційним адміністративним судом міста Києва постанов від 22 вересня 2021 року у справі №590/2607/20 та від 15 вересня 2021 року у справі №560/300/19, якими відмовлено у задоволенні позовних вимог ДП «Старокостянтинівський молочний завод» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09 листопада 2018 року №0011611407 та від 03 березня 2020 року №0002450504, на підставі яких утворилась заборгованість з податку на прибуток та податку на додану вартість на загальну суму 232 622 232,93 грн.

Також, згідно наданого відповідачем Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки на підставі Договору іпотеки зареєстровано іпотеку на земельну ділянку, кадастровий номер 6810800000:01:003:0004, площею 0,036га за адресою вул. Франка, 47/2, м. Старокостянтинів, Хмельницької області, іпотекодержатель TOB «Живий квас».

Крім того, згідно інформаційної довідки №280165276 від 20 жовтня 2021 року Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ДП «СМЗ» на все нерухоме майно відповідача зареєстрована застава (іпотека), іпотекодержателі: Європейський Банк Реконструкції та Розвитку, Публічне акціонерне товариство «ВЕСТ ФАЙНЕНС ЕНД КРЕДИТ БАНК». Також накладено арешт на все нерухоме майно відповідача на підставі постанови про арешт майна боржника №57119406 від 31 серпня 2018 року приватного виконавця Терлеєва І.М. (номер запису про обтяження 27746609).

Поряд із цим, позивач зазначив, що одразу після отримання податкової вимоги від 30 вересня 2021 року №0043103-1302-2230 відповідач змінив свою юридичну адресу.

На думку позивача, вищевказані обставини унеможливлюють забезпечення погашення податкового боргу за рахунок майна відповідача, та, як наслідок, унеможливить належне виконання рішення суду про арешт коштів на банківських рахунках.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову та зазначив, що зміст заяви про забезпечення позову є аналогічним (за своїми правовими підставами), змісту позовної заяви в цілому, з огляду на що суд вважає, що застосування судом обраних позивачем заходів забезпечення позову не може ґрунтуватись на тих обставинах, якими позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги, оскільки оцінку таким обставинам та доводам суд надає виключно під час розгляду справи по суті, що, в межах спірних правовідносин, виключає можливість забезпечення позову з підстав очевидної протиправності рішення (податкової вимоги) відповідача, адже остання є предметом судового розгляду.

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам, колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно частини другої статті 150 КАС забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для однозначного висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини четвертої статті 150 КАС подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

За правилами частин першої та другої статті 151 КАС позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. При цьому, передумовою для вжиття таких заходів є існування та встановлення судом обставин, визначених частиною другою статті 151 КАС.

У справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з предметом спору. При вирішенні питання забезпечення позову суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, передумовою вжиття заходів забезпечення позову є необхідність встановлення судом їх співмірності із заявленими позовними вимогами, а також врахування наслідків вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Як вірно встановив суд першої інстанції, підставою для вжиття заходів забезпечення позову позивач вказує наявність у ДП «Старокостянтинівський молочний завод» податкового боргу з податку на прибуток та податку на додану вартість на загальну суму 232 622 232,93 грн., який підлягає погашенню шляхом застосування арешту коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, на підставі підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Таким чином, зміст заяви про забезпечення позову є аналогічним за своїми правовими підставами змісту позовної заяви в цілому

Наведені мотиви позивач підтримав також і в апеляційній скарзі.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що, як вірно вказав суд першої інстанції, позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.

Застосування заходу забезпечення позову у цій справі шляхом заборони вчиняти дії щодо зняття та перерахування коштів з відкритих банківських рахунків відповідача, а також здійснення операцій щодо інших цінностей, що знаходяться в банку, фактично відповідає предмету позову у справі - накладення арешту на кошти та інші цінності ДП «Старокостянтинівський молочний завод», що знаходяться в банку.

Існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди жодним чином не підтверджено, відсутні докази того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у цій справі.

За таких обставин, вжиття заходів забезпечення позову в обраний позивачем спосіб не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову, викладені аргументи не є обгрунтованими в розумінні приписів статті 150 КАС, а тому така заява задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення заяви Головного управління ДПС у Хмельницькій області про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ДП «Старокостянтинівський молочний завод» вчиняти дії щодо зняття та перерахування коштів з відкритих банківських рахунків відповідача, а також здійснення операцій щодо інших цінностей, що знаходяться в банку.

Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2022 року - залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст виготовлено 30 листопада 2022 року.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді Н.В. Безименна,

В.О. Аліменко