Ухвала

від 13.02.2023 по справі 640/31223/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 лютого 2023 року

м. Київ

справа №640/31223/21

адміністративне провадження № К/990/4306/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів - Шишова О. О., Яковенка М. М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2022 року у справі №640/31223/21 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до Дочірнього підприємства «Старокостянтинівський молочний завод» про накладення арешту на кошти та цінності платника податків, -

у с т а н о в и в :

Головне управління ДПС у Хмельницькій області звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Дочірнього підприємства «Старокостянтинівський молочний завод», у якій просило накласти арешт на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться в банку, достатні для стягнення податкового боргу підприємства.

Разом з позовною заявою представником позивача подана заява про забезпечення позову, у якій просив заборонити Дочірньому підприємству «Старокостянтинівський молочний завод» вчиняти дії щодо зняття та перерахування коштів з відкритих банківських рахунків відповідача, а також здійснення операцій щодо інших цінностей, що знаходяться в банку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2022 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2022 року у справі №640/31223/21, відмовлено Головному управлінню ДПС у Хмельницькій області у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Не погоджуючись з ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2022 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2022 року, позивач подав касаційну скаргу.

Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону на час її подання, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Приписами пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Цей принцип конкретизовано у положеннях частини першої статті 13 КАС України та частини першої статті 328 КАС України, згідно з якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на оскарження таких судових рішень у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.

Тлумачення частини другої статті 328 КАС України у взаємозв`язку із частиною першою статті 294 КАС України дає підстави для висновку, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені тільки ухвали суду першої інстанції (після їхнього перегляду в апеляційному порядку) щодо: 1) забезпечення позову; 2) заміни заходу забезпечення позову; 3) повернення заяви позивачеві (заявникові); 4) відмови у відкритті провадження у справі; 5) залишення позову (заяви) без розгляду; 6) закриття провадження у справі; 7) відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; 8) відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; 9) заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17, критерієм для касаційного оскарження постанов апеляційного суду за наслідками перегляду ухвал суду першої інстанції про забезпечення позову або про відмову у такому забезпеченні є зміст дій апеляційного суду, а саме те, чи підтримав він висновки суду першої інстанції про забезпечення позову, або чи забезпечив позов за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову у такому забезпеченні. Якщо на питання відповісти ствердно, відповідні постанови апеляційного суду можуть бути предметом касаційного оскарження.

Таким чином, у касаційному порядку можна оскаржити ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та постанову апеляційного суду про залишення зазначеної ухвали без змін, а також постанову апеляційного суду про забезпечення позову, прийняту за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову у такому забезпеченні.

При цьому, неможливим є касаційне оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову, постанови апеляційного суду, згідно з якою така ухвала залишена без змін, ухвали апеляційного суду, згідно з якою він відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову, а також постанови апеляційного суду, згідно з якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та відмовлено у задоволенні відповідної заяви.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20 відступила від викладеної вище правової позиції в частині висновків про неможливість оскарження ухвали суду апеляційної інстанції про відмову в забезпеченні позову та про неможливість касаційного оскарження постанови апеляційної інстанції, якою скасовано вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову, зазначивши, що такі обмеження є невиправданими, та що у касаційному порядку можуть, окрім інших, переглядатися ухвали суду апеляційної інстанції щодо забезпечення позову (тобто, як ухвали, якими задоволено заяву про забезпечення позову, так і ухвали, якими відмовлено у такому забезпеченні), а також постанови суду апеляційної інстанції, якими скасовано вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову.

Так, позивач просить переглянути у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін ухвалу суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

На підставі вищевикладеного та з урахуванням висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17 та від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін ухвалу суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, не може бути предметом касаційного оскарження.

Аналогічна позиція висловлена в ухвалах Верховного Суду від 24 листопада 2021 у справі №640/22893/21, від 30 грудня 2021 року у справі №520/17813/21, від 17 жовтня 2022 року у справі №120/1637/22-а.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 05 квітня 2018 року (справа «Зубац проти Хорватії» (Zubac v.Croatia), №40160/12) вказав на обмеженість доступу ratione valoris до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (див. «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria) [ВП], №36760/06, п. 230, ЄСПЛ 2012). Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (див. рішення у справі «Леваж Престасьон Сервіс» проти Франції», п. 45; рішення у справі «Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії», п. 37; рішення у справі «Козліца проти Хорватії» (Kozlica v. Croatia), п. 32; рішення у справі «Шамоян проти Вірменії» (Shamoyan v. Armenia), п. 29).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи, що позивачем оскаржується ухвала суду першої інстанції про встановлення судового контролю (пункт 25 частини першої статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України), яка відповідно до частини другої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України касаційному оскарженню не підлягає, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління ДПС у Хмельницькій області на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2022 року у справі №640/31223/21 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до Дочірнього підприємства «Старокостянтинівський молочний завод» про накладення арешту на кошти та цінності платника податків.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О. О. Шишов

М. М. Яковенко