Рішення

від 15.09.2022 по справі 910/20197/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.09.2022Справа № 910/20197/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Степов`юк С.О., розглянувши в судовому засіданні матеріали

заяви стягувача Фізичної особи - підприємця Караван Миколи Сергійовича

про ухвалення додаткового рішення

у справі № 910/20197/21

за позовом Фізичної особи-підприємця Караван Миколи Сергійовича АДРЕСА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТЕКС-94" вул. Грушевського, буд. 28/2, кв. 54, м. Київ, 01054

про стягнення 234 115,52 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився.

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець Караван Микола Сергійович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТЕКС-94" про стягнення 234 115,52 грн., а саме 226 820,00 грн. основного боргу, 2759,12 грн. процентів річних, 4536,40 грн. втрат від інфляції, а також витрат по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на факт помилкового перерахування позивачем на рахунок відповідача за відсутності жодних правових підстав грошових коштів в сумі 226 820,00 грн., внаслідок чого вказана сума підлягає поверненню позивачеві згідно статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно набута, з одночасною сплатою нарахованих позивачем процентів річних та втрат від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/20197/21, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, оскільки ціна позову у даній справі не перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та враховуючи незначну складність справи, за відсутності клопотань про інше та підстав для розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін з ініціативи суду, суд прийшов до висновку про розгляд даної справи за правилами спрощеного провадження на підставі частини 2 статті 247 Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 року задоволено клопотання відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТЕКС-94" про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та призначено судове засідання (розгляд справи по суті) на 02.02.22 року.

Проте, у зв`язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному судове засідання, призначене на 02.02.2022 року, не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2022 призначено судове засідання (розгляд справи по суті) на 03.03.2022.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та веденням воєнного стану з 24.02.2022 судове засідання, призначене на 03.03.2022, не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2022 з метою забезпечення розумного балансу між нормами статті 3 Конституції України та положеннями статті 2 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті призначено на 13.07.2022.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 13.07.2022 судом протокольно оголошено перерву на 27.07.2022.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.07.2022 року у справі № 910/20197/21 позовні вимоги ФОП Караван М.С. задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТЕКС-94" (вул. Грушевського, буд. 28/2, кв. 54, м. Київ, 01054, код ЄДРПОУ 22924199) на користь Фізичної особи-підприємця Караван Миколи Сергійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 226 820,00 грн. (двісті двадцять шість тисяч вісімсот двадцять грн. 00 коп.) основного боргу, 4536,40 грн. (чотири тисячі п`ятсот тридцять шість грн. 40 коп.) процентів річних, 2759,12 грн. (дві тисячі сімсот п`ятдесят дев`ять грн. 12 коп.) втрат від інфляції та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3511,74 грн. (три тисячі п`ятсот одинадцять грн. 74 коп.).

Через відділ діловодства суду 01.08.2022 року від позивача - Фізичної особи-підприємця Караван Миколи Сергійовича надійшла заява № 29/1 від 29.07.2022 року про винесення додаткового рішення по стягненню з відповідача судових витрат по справі № 910/20197/21, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 20000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи № 910/20197/21 та оскільки під час ухвалення рішення питання витрат на професійну правничу допомогу не вирішувалось судом. До заяви додано докази на підтвердження понесених витрат та направлення копії заяви про ухвалення додаткового рішення відповідачу.

Відповідно до вимог статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Клопотання про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки судове рішення у справі № 910/20197/21 ухвалено судом в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні за участі сторін та під час винесення рішення від 27.07.2022 року питання про судові витрати позивача в частині витрат на професійну правничу допомогу не вирішувалось, судом здійснюється розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/20197/21 в судовому засіданні з повідомленням представників сторін.

Отже, ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2022 року заяву позивача про ухвалення додаткового рішення було прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 15.09.2022 року.

Будь - яких заяв та клопотань, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами на час проведення судового засідання 15.09.2022 року суду не надано.

В судове засідання з розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення 15.09.2022 року позивач особисто та/або його уповноважений представник, а також представник відповідача не з`явилися.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Про дату, час і місце розгляду даної справи 15.09.2022 року позивач повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 0105492273070.

З метою повідомлення відповідача про розгляд заяви судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду від 05.08.2022 року була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, а саме: вул. Грушевського, буд. 28/2, кв. 54, м. Київ, 01054, та яка співпадає з місцезнаходженням відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Докази вручення відповідачеві копії ухвали суду від 05.08.2022 року на дату проведення судового засідання 15.09.2022 року в матеріалах справи відсутні.

Судом здійснено запит з офіційного сайту АТ "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення відповідачу №0105492631198, в якому зазначено, що станом 10.09.2022 поштове відправлення повернуто за зворотною адресою за закінченням встановленого терміну зберігання.

Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідача, матеріали справи не містять та суду невідомі.

Згідно пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) містяться, зокрема, відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на адресу, що відповідає місцезнаходженню відповідача згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 27.11.2019 у справі 913/879/17, постанові від 21.05.2020 у справі 10/249-10/9, постанові від 15.06.2020 у справі 24/260-23/52-б, постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/18).

При цьому судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

Враховуючи наведене, а також зважаючи на участь представника позивача в судовому засіданні 27.07.2022 року з розгляду спору, господарський суд зазначає, що позивач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду про призначення судового засідання у справі № 910/20197/21 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З огляду на вищевикладене суд констатує, що ним вчинено всі необхідні та можливі заходи з метою встановлення місцезнаходження відповідача та повідомлення його про розгляд справи судом.

Про поважні причини неявки представників позивача та відповідача в судове засідання 15.09.2022 року суд не повідомлено.

Частиною 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд звертає увагу, що сам лише факт не отримання стороною кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу суду про призначення заяви до розгляду для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернута до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду та нереалізації своїх процесуальних прав, зокрема, в частині надання заперечень на заяву про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

З огляду на вищевикладене, оскільки позивач та відповідач не скористалися наданими їй процесуальними правами, зокрема, представники сторін не прибули в судове засідання з розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, а також відповідачем не надано будь-яких письмових пояснень/заперечень на заяву позивача, суд здійснював розгляд заяви 15.09.2022 року виключно за наявними матеріалами за відсутності представників сторін.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши надані сторонами суду докази, які мають значення для розгляду заяви, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Стаття 16 Господарського процесуального кодексу України закріплює за учасниками справи право на користування правничою допомогою.

За приписами статей 123, 126 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських об`єднань та бюро, з надання правничої допомоги щодо ведення справи в суді розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених статтями 129, 130 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому як свідчать матеріали справи, під час прийняття рішення у даній справі 27.07.2022 року судом не було вирішено питання судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Відповідно до частини першої, другої статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, позивачем у поданій суду першій заяві по суті спору - позовній заяві викладено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом даної справи, розмір яких становить 20000,00 грн., а саме витрати на професійну правничу допомогу з розрахунку вартості однієї години витраченого адвокатом часу - 2000,00 грн. До позовної заяви додано копію Договору № 01/15-11-21 про надання правової допомоги від 15.11.2021 року, додаткову угоду № 1 від 15.11.2021 року до нього та довіреність від 03.12.2021 року.

Окрім цього через відділ документообігу суду 01.08.2022 року позивачем подано заяву № 29/1 від 29.07.2022 року про винесення додаткового рішення по стягненню з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, згідно якої сума витрат позивача на професійну правничу допомогу склала 20000,00 грн., з доданими до неї доказами витрат на таку допомогу та викладеним в заяві детальним описом робіт, виконаних адвокатом.

Наразі, як встановлено судом, у відповідності до здійсненої представником позивача згідно ст.ст. 129, 221 ГПК України в судовому засіданні 27.07.2022 року заяви про надання доказів понесених витрат на правову допомогу, заява щодо ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат по справі № 910/20197/21 шляхом ухвалення додаткового рішення подана заявником 01.08.2022 року (згідно відмітки про реєстрацію вхідної кореспонденції суду), тобто враховуючи дату ухвалення рішення суду 27.07.2022 року - з дотриманням встановлених ч. 8 ст. 129 ГПК України строків.

В свою чергу, з аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказами і доводам, що наводяться сторонами у справі, тобто суд не може діяти на корить будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам господарського судочинства.

Таким чином, суд може зменшити розмір витрат на правову допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони, яка і зобов`язана довести не співмірність заявлених опонентом витрат.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (статті 16, 126 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017 року, передбачено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За результатами розгляду заяви позивача щодо розподілу судових витрат по справі № 910/20197/21 в порядку статті 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що позивачем долучено до матеріалів справи докази на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, а саме: копію Договору про надання правової допомоги № 01/15-11-21 від 15.11.2021 року; копію Додатку №1 від 15.11.2021 до вказаного Договору; копію Довіреності від 03.12.2021 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Трубінською О.О. за реєстровим № 3160.

Поряд з цим, до матеріалів позовної заяви позивачем додано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на ім`я адвоката Неведомського Вадима Олексійовича № 3117 від 29.11.2007 року.

Наразі, як підтверджується матеріалами справи, представництво інтересів ФОП Караван М.С. під час розгляду справи № 910/20197/21 здійснювалось адвокатом Неведомським В.О., яким від імені ФОП Караван М.С. було підготовлено, підписано та подано позовну заяву, а також заяву на виконання вимог ухвали суду від 17.11.2021 року, відповідь на відзив, заяву щодо ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача судових витрат тощо.

За приписами пункту 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 вказаного закону).

В статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» наведені види адвокатської діяльності, а також роз`яснено, що адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Так, за умовами укладеного 15.11.2021 року між позивачем - ФОП Караван М.С. (клієнт за договором, позивач у справі) та адвокатом Неведомським В.О. (адвокат за договором) Договору про надання правової допомоги № 01/15-11-21 (далі - Договір) та Додаткової угоди №1 від 15.11.2021 року до нього, адвокат зобов`язується надати клієнту правову допомогу, перелік та види якої зазначені в п.2.1 цього Договору, а клієнт зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги (правову допомогу) у відповідності до умов цього Договору.

Згідно п. 6.1 Договору цей договір діє з моменту його підписання його сторонами та до 31.12.2022 року.

Відповідно до п. 4.1 Договору ціна цього договору складається з вартості наданих клієнту послуг за весь період дії цього Договору, перелік та вартість яких погоджується сторонами в Додаткових угодах до цього договору та укладених актах наданих послуг.

Зокрема, Додатковою угодою № 1 від 15.11.2021 року до Договору визначено перелік та вартість послуг, що надаватимуться, а саме: підготування та подання від імені клієнта до Господарського суду міста Києва позовної заяви про стягнення з ТОВ «Артекс-94» грошових коштів, набутих без правових підстав, включаючи забезпечення повного юридичного супроводу по справі - вироблення позиції, проведення консультацій та стратегії дій, підготування усіх необхідних процесуальних документів (претензій, позовних заяв, відзивів, клопотань, пояснень, заперечень тощо), вивчення матеріалів справи, представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції.

Згідно п. 2 Додаткової угоди № 1 від 15.11.2021 року до Договору з урахуванням складності послуг, передбачених п.1 вказаної угоди, необхідного півня знань та кваліфікації, забезпечення належного рівня юридичного реагування, погоджена сторонами вартість послуг адвоката складає 20000,00 грн.

Клієнт здійснює розрахунки на умовах повної передплати шляхом перерахування грошових коштів на рахунок адвоката, зазначений в Договорі, не пізніше шести місяців з дати укладення цієї Додаткової угоди (п. 3 вказаної Додаткової угоди).

Зазначена в п. 2 цієї Додаткової угоди вартість послуг є орієнтовною. Остаточний розрахунок вартості наданих адвокатом послуг згідно цієї Додаткової угоди встановлюється на підставі загального витраченого адвокатом часу, з урахуванням складності справи, з розрахунку вартості однієї години - 2000,00 грн., що остаточно визначається сторонами в акті приймання - передачі наданих послуг (п. 4 вказаної Додаткової угоди)

Як встановлено судом, між позивачем та адвокатом на виконання умов Договору про надання правової допомоги № 01/15-11-21 від 15.11.2021 року було погоджено та підписано Акт приймання-передачі наданих послуг від 29.07.2022 року, в якому відображено перелік фактично наданих послуг протягом листопада 2021 року - липня 2022 року в межах розгляду справи №910/20197/21 на загальну суму 20000,00 грн., до складу яких включені послуги: підготування та подання до ТОВ «Артекс-94» претензії, проведення консультацій та надання інформації клієнту щодо підготування та подання позовної заяви - 1 година вартістю 2000,00 грн., підготування та подання до Господарського суду міста Києва позовної заяви про стягнення з ТОВ «Артекс-94» грошових коштів, набутих без правових підстав - 3 години вартістю 6000,00 грн., підготування та подання до суду заяви по ухвалі суду - 1 година вартістю 2000,00 грн., підготування та подання до суду відповіді на відзив - 1 година вартістю 2000,00 грн., представництво інтересів клієнта в Господарському суді міста Києва 13.07.2022 року та 27.07.2022 року - по 2 години та вартістю 4000,00 грн. кожне відповідно.

Вказаний Акт підписаний повноважним представником позивача (клієнта) та адвокатом без зауважень щодо вартості, строків та якості послуг про надання правничої допомоги за Договором.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "East/WestAllianceLimited" проти України (заява № 19336/04, п. 269) визначено, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Така ж правова позиція випливає з інших рішень Європейського суду з прав людини, зокрема, у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Зокрема, позивачем на підтвердження факту оплати правової допомоги за Договором надано суду копію платіжного доручення на оплату послуг з надання правової допомоги № 737 від 26.11.2021 року, згідно якого позивачем згідно Договору про надання правової допомоги № 01/15-11-21 від 15.11.2021 року здійснено оплату наданих адвокатом послуг на загальну суму 10000,00 грн.

Отже, загальна вартість наданих за Договором про надання правової допомоги та заявлених до стягнення з відповідача послуг становить 20000,00 грн.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 ч. 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є, зокрема, рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити реальність їх оплати. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів.

Водночас, як зазначено в постанові Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Окрім цього витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

В свою чергу, як свідчать матеріали справи, від відповідача не надходило письмових заперечень щодо заявленої позивачем до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу, в тому числі їх змісту, обсягу та вартості.

Таким чином, виходячи з наданих позивачем доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду даної справи суд виходить із загальних критеріїв оцінки послуг з надання правової (правничої) допомоги з урахуванням обсягу та змісту підготованих адвокатом документів.

Зокрема, суд оцінює та досліджує подані позивачем документи та встановлює, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не подавав адвокат під час розгляду справи явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено в документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, за результатами здійсненого судом аналізу наданих позивачем доказів, в тому числі Акту приймання - передачі наданих послуг від 29.07.2022 за Договором на суму 20000,00 грн. суд наголошує, що згідно приписів чинного господарського процесуального законодавства вартість наданої учаснику справи професійної правничої допомоги оцінюється судом виходячи з критеріїв складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Зокрема, суд зазначає про включення до складу наданих адвокатом послуг із проведення консультацій та надання інформації щодо підготовки та подання позовної заяви вартістю 2000,00 грн., які, на переконання суду, не можуть бути виділені в окремий вид послуг, позаяк є обов`язковою передумовою здійснення представництва та захисту інтересів клієнта у справі, а відтак поглинаються послугами підготовки та подання до суду позовної заяви у даній справі.

Окремо суд зауважує про безпідставність включення до переліку послуг адвоката, вартість яких має бути відшкодована відповідачем, послуг зі складання та надсилання на адресу відповідача досудових претензій, позаяк досудовий порядок врегулювання спору не є обов`язковим у даному спорі та підготовка претензій не охоплюється межами даної справи.

Суд зазначає з урахуванням предмету позову та фактичних обставин, а також враховуючи надані позивачем докази на підтвердження викладених в позовній заяві обставин, що попередньому дослідженню представником позивача з метою підготовки позовної заяви від імені ФОП Караван М.С. підлягали платіжні доручення № 326 від 25.11.2019 року та № 394 від 27.02.2020 року, рахунки № 1374 від 25.11.2019 року, № 146 від 27.02.2020 року, претензії від 08.07.2021 року, від 09.07.2021 року, 25.11.2021 року з доказами надсилання та документи на підтвердження цивільної правоздатності та дієздатності сторін даного спору.

Тобто, зважаючи на час, необхідний для дослідження наведеної кількості доказів, нескладний характер спору та сталу судову практику з даного питання, враховуючи незначну кількість доказів та нескладність арифметичних розрахунків позову, суд приходить до висновку про те, що розмір заявлених до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу позивачем завищено.

В контексті понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з позиції обґрунтованості, співмірності витрат із складністю справи, відповідності критерію реальності таких витрат та обсягом наданих послуг, а також розумності їхнього розміру.

Таким чином, господарський суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу адвоката, дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази та встановлені судом фактичні обставини справи не є безумовною підставою для стягнення судом витрат на професійну правничу допомогу з відповідача саме в розмірі 20000,00 грн., адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований, відповідати критерію розумної дійсності та необхідності таких витрат, співмірності з ціною позову та ринковими цінами на правничу допомогу і адвокатські послуги.

Додатково судом враховано правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 року у справі № 911/2737/17, згідно якого стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Тобто, витрати позивача на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, які мають оцінюватись з точки зору їх розумності, співмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для сторони, а отже в контексті вищенаведеного та з урахуванням фактичного обсягу наданих адвокатом Неведомським М.С. послуг з представництва інтересів ФОП Караван М.С. у справі № 910/20197/21 суд приходить до висновку, що зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу від попередньо заявленої суми до 8000,00 грн. відповідатиме критерію пропорційності і розумності.

Аналогічну позицію виклав у своїй постанові Верховний Суд від 07.08.2018 року у справі № 916/1283/17.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши надані представником позивача докази, приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціну позову, рівень складності, характер спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом ФОП Караван М.С. документів, а також їх значення для спору, суд приходить до висновку, що заява позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу підлягає частковому задоволенню в сумі 8000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Заяву стягувача - Фізичної особи - підприємця Караван Миколи Сергійовича про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/20197/21 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТЕКС-94" (вул. Грушевського, буд. 28/2, кв. 54, м. Київ, 01054, код ЄДРПОУ 22924199) на користь Фізичної особи-підприємця Караван Миколи Сергійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 8000,00 грн. (вісім тисяч грн. 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині в задоволенні заяви стягувача відмовити.

4. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 30 листопада 2022 року.

Суддя А.М.Селівон