Рішення

від 08.11.2022 по справі 910/18099/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.11.2022Справа № 910/18099/21

Господарський суд міста Києва у складі:

судді - Бондаренко - Легких Г. П.,

за участю секретаря - Конон В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи №910/18099/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Евейл Груп" (вул. Електротехнічна, буд. 44-Б, оф. 16, м. Київ 225, 02225)

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Землі Київщини" (вул. Жилянська, буд. 47 Д, м. Київ 33, 01033)

про стягнення 1 266 939, 64 грн

За участі представників сторін:

Від позивача: Костишина Л. І., витяг з ЄДРПОУ (директор);

Від позивача: Бойко Ю. А., ордер серії КС №618786 від 01.10.2021;

Від відповідача: не прибув.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Евейл Груп" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Землі Київщини" (далі за текстом - відповідач) стягнення 1 266 939, 64 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням збоку відповідача його зобов`язань за договором № 1909/2019-1 на транспортно - експедиторське обслуговування від 19.09.2019, в частині оплати наданих послуг. У зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 860 680, 17 грн основного боргу, 258 227, 56 грн пені, 48 599, 00 грн 3 % річних, 99 432, 91 грн інфляційних втрат.

Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору та витрати на оплату правничої допомоги.

22.11.2021 Господарський суд міста Києва ухвалою залишив позовну заяву без руху та встановив позивачеві п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення ухвали від 22.11.2021.

29.11.2021 до Господарського суду міста Києва надійшли заяви про усунення недоліків, якими позивач усунув недоліки позовної заяви встановлені ухвалою суду від 22.11.2021.

06.12.2021 Господарський суд міста Києва ухвалою відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначив на 11.01.2022.

10.01.2022 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та про надання додаткового строку на подачу відзиву.

В судове засідання 11.01.2022 прибув позивач та його представник, відповідач або його уповноважений представник не прибув. Суд на місці ухвалив задовольнити клопотання відповідача в частині поновлення строку на подання відзиву, що має бути поданий відповідачем до 24.01.2022 та відкласти підготовче судове засідання на 01.02.2022.

25.01.2022 до суду від відповідача надійшли:

- відзив.

- клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

01.02.2022 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

01.02.2022 до суду від відповідача надійшло клопотання про призначення судової економічної експертизи.

В судове засідання 01.02.2022 прибули представники сторін. Суд на місці ухвалив відмовити у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової експертизи та відкласти підготовче судове засідання на 15.03.2022, встановити позивачу строк до 15.02.2022 для подання відповіді на відзив та відповідачу до 28.02.2022 для подання заперечень.

14.02.2022 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Судове засідання, призначене на 15.03.2022, не відбулось, у зв`язку з початком повномасштабного вторгнення росії на територію України та введенням указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX зі змінами в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та відсутністю можливості забезпечити розгляд справи у відкритому судовому засіданні із забезпеченням безпеки працівників суду та відвідувачів суду.

08.06.2022 суд ухвалою викликом-повідомленням повідомив сторін про визначення нової дати підготовчого судового засідання на 19.07.2022.

В судове засідання 19.07.2022 прибув представник позивача, відповідач або його уповноважений представник не прибув. Суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 06.09.2022.

В судове засідання 06.09.2022 прибули представники позивача, відповідач або його уповноважений представник не прибув. Суд, заслухавши вступне слово представника позивача, на місці ухвалив, відкласти розгляд справи по суті на 18.10.2022.

В судове засідання 18.10.2022 прибула представник позивача, відповідач або його уповноважений представник не прибув. Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, на місці ухвалив відкласти судове засідання по суті на 08.11.2022.

В судове засідання 08.11.2022 прибули представники позивача, позовні вимоги підтримали та просили задовольнити, відповідач або його уповноважений представник не прибув. Дослідивши матеріали справи, оглянувши долучені до матеріалів справи докази, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

I. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

19.09.2019 між ТОВ «ЕВЕЙЛ ГРУП» (надалі - позивач, експедитор) та ТОВ «ЗЕМЛІ КИЇВЩИНИ» (надалі - відповідач, замовник) укладено Договір №1909/2019-1 на транспортно-експедиторське обслуговування, відповідно до п. 1.2. якого експедитор від свого імені та за рахунок замовника забезпечує організацію перевезення вантажів замовника автомобільним видом транспорту, як територією України так і за її межами, а також надає інші, пов`язані з цим послуги, що передбачені умовами цього Договору чи відповідними додатками.

Серед іншого сторони домовились про наступне:

Пункт 4.5. - факт приймання-передачі вантажу в кожному разі повинен засвідчуватися відповідними відмітками (підписами) уповноважених представників в товарно-транспортних документах.

Пункт 11.1. - цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторони і діє до 31 грудня 2019.

Між сторонами також були підписані Додатки №1, та №2 до Договору, якими сторони погодили питання строків, тарифу та порядку оплати послуг.

Позивач стверджує, що за час дії договору, позивач надав відповідачеві транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення його вантажів, зокрема, у період вересень-жовтень 2019 року на загальну суму 910 680, 17 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними та Актами здачі-приймання послуг №463 від 23.09.2019 на суму 91 023, 80 грн, №505 від 17.10.2019 на суму 691 768, 05 грн, №519 від 17.10.2019 на суму 107 541, 65 грн та №524 від 01.11.2019 на суму 20 346, 67 грн.

Відповідачем лише частково було оплачені послуги за Актом №463 на суму 50 000, 00 решта суми - 41 023, 80 грн залишається неоплаченою, а також залишаються неоплаченими Акти №505 від 17.10.2019 на суму 691 768, 05 грн, №519 від 17.10.2019 на суму 107 541, 65 грн та №524 від 01.11.2019 на суму 20 346, 67 грн.

Таким чином, відповідач не оплатив вартість наданих транспортно-експедиторських послуг на суму 860680, 17 грн.

12.02.2020 позивач звертався до відповідача із листом №04/1202 з вимогою повторно підписати та повернути оригінали актів здачі-приймання наданих послуг, а також сплатити заборгованість у розмірі 860 680, 17 грн.

У відповідь на вказаний лист, відповідач надіслав лист від 05.03.2020 №20, в якому відмовив у підписанні отриманих актів, посилаючись на безпідставне збільшення вартості послуг по кожному із актів, зокрема щодо пройденої відстані в кілометрах за відповідними маршрутами ТТН.

Позивач вважає таку відмову необґрунтованою, у зв`язку з чим, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача вартості неоплачених транспортно-експедиторських послуг у розмірі 860 680, 17 грн, а також позивач просить стягнути з відповідача за період прострочення з 26.11.2019 по 13.10.2021 пеню у розмірі 258 227, 16 грн, 3 % річних у розмірі 48 599, 00 грн, інфляційні втрати у розмірі 99 432, 91 грн.

II. Предмет позову

Предметом позову у справі є вимоги позивача до відповідача про стягнення вартості транспортно-експедиторських послуг у розмірі 860 680, 17 грн, а також пені у розмірі 258 227, 16 грн, 3 % річних у розмірі 48 599, 00 грн, інфляційні втрати у розмірі 99 432, 91 грн за період прострочення з 26.11.2019 по 13.10.2021.

ІІІ. Доводи позивача у справі.

(1) У період вересень-жовтень 2019 позивач надав відповідачу транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажу на загальну суму 910 680, 17 грн, що підтверджується 76 (сімдесятьма шістьма) товарно-транспортними накладними.

(2) Порядок оплати транспортно-експедиторських послуг сторони погодили в Додатку №1 від 19.09.2019 та Додатку №2 від 15.10.2019. Згідно положень вказаних Додатків, оплата проводиться за тоннокілометр (грн/ткм) в залежності від фактичної ваги вантажу, завантаженого на автомобіль та дистанції перевезення, відповідно до встановлених тарифів.

(3) З метою отримання грошових коштів на погоджену сторонами в підпункті 3.2.1. Договору електронну адресу позивачем 04.11.2019 були надіслані Акти здачі-приймання наданих послуг №463 від 23.09.2019 на суму 91 023, 80 грн, №505 від 17.10.2019 на суму 691 768, 05 грн, №519 від 17.10.2019 на суму 107 541, 65 грн та №524 від 01.11.2019 на суму 20 346, 67 грн, а також рахунки-фактури.

(4) Акт №463 від 23.09.2019 був частково сплачений на суму 50 000, 00 грн, решта суми у розмірі 41 023, 80 грн залишається неоплаченою, так само залишаються неоплаченими Акти №505 від 17.10.2019 на суму 691 768, 05 грн, №519 від 17.10.2019 на суму 107 541, 65 грн та №524 від 01.11.2019 на суму 20 346, 67 грн.

(5) Сканкопії підписаних Актів №463 від 23.09.2019, №505 від 17.10.2019, №519 від 17.10.2019 були направлені відповідачем на погоджену в підпункті 3.2.1. Договору електронну адресу позивача 27.11.2019. Акт №534 від 01.11.2019 залишається не підписаним, втім з огляду на відсутність мотивованої відмови відповідачав порядку п. 6.6. Договору від його підписаннчя такий акт вважається погодженим.

(6) Згідно умов п. 6.6. Договору відповідач вважається таким, що погодив всі Акти здачі-приймання наданих послуг 11.11.2019, та з огляду на порядок розрахунків передбаченим Додатками №1, 2 до Договору відповідач зобов`язувався здійснити оплату наданих послуг до 25.11.2019 включно, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання з 26.11.2019.

(7) Відповідач зобов`язаний оплатити вартість наданих послуг у розмірі 860 680, 17 грн, а також сплатити за період прострочення з 26.11.2019 по 13.10.2021 пеню у розмірі 258 227, 16 грн, 3 % річних у розмірі 48 599, 00 грн, інфляційні втрати у розмірі 99 432, 91 грн.

ІV. Заперечення відповідача у справі.

(1) В порушення умов Договору та додатків до нього, позивачем не було вчасно і належним чином надано документи на оплату послуг.

(2) Про заявлені позивачем акти і рахунки, відповідачу стало відомо лише 27.02.2020 із листа-претензії від 12.02.2020 про підписання актів приймання-передачі послуг та їх оплату, які не містять деталізації розрахунків вартості послуг, що унеможливило переконатись у правильності їх складання.

(3) Позивачем при здійснені розрахунку вартості наданих послуг помилково застосував тарифи, що не діяли в момент виставлення рахунків, крім того в розрахунках позивача містяться неточності. Також, позивачем не надано суду Додаток №2 від 01.10.2019 до Договору, у зв`язку з чим цей додаток подається відповідачем.

(4) Додані позивачем Акти приймання-передачі відповідачем не були підписані, а походження відбитку печатки і підписів, що містяться на цих актах відповідачу не відомі, на вимогу відповідача позивач не направив оригінали підписаних Актів приймання-передачі з мокрими печатками.

(5) Зобов`язання не може бути виконане саме з вини позивача, а отже відсутні підстави для задоволення позову та покладення на відповідача судових витрат позивача.

V. Оцінка доказів судом та висновки суду.

Спір у даній справі виник внаслідок наявності або відсутності обов`язку відповідача здійснити оплату транспортно-експедиторських послуг у обсязі, що заявлений позивачем. Отже, на переконання суду, для вирішення справи по суті суду необхідно надати відповіді на наступні питання, що мають значення для вирішення спору:

- за яких умов у відповідача виникає обов`язок сплати вартості транспортно-експедиторських послуг;

- чи вірно застосовано позивачем тарифи перевезення у спірних актах;

- чи є Акти здачі-приймання послуг погодженими сторонами та чи є такі акти, що надіслані електронною поштою такими, що направлені відповідачу належним чином?

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування, а відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено: обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом; зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу; забезпечення відправки і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Згідно з ч. 8 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

При цьому, клієнт за умовами ч. 2 ст. 12 Закону зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Суд констатує, що 19.09.2019 між сторонами одночасно з Договором №1909/2019-1 підписано Додаток №1, яким сторони передбачили, що оплата послуг проводиться з розрахунку за тоннокілометр, в залежності від фактичної ваги вантажу завантаженого на автомобіль та дистанції перевезення згідно узгоджених в п. 1 Додатку №1 до Договору тарифах.

Згідно п. 2 Додатку №1 від 19.09.2019 до Договору, сторони погодили, що оплата за транспортно експедиторське-обслуговування відбувається наступним чином: 50 % вартості послуг, за кожну транспорт но-експедиторську послугу, замовник сплачує протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту виставлення експедитором рахунку-фактури. Залишок 50 % вартості послуг, за кожну транспортно-експедиторську послугу, замовник сплачує протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання сторонами Актів приймання-передачі наданих послуг та обміну товаросупровідними документами.

01.10.2019 між сторонами укладено Додаток №2 до Договору, яким сторони визначили новий тариф з розрахунку за тоннокілометр, в залежності від фактичної ваги вантажу завантаженого на автомобіль та дистанції, а саме:

Кілометраж 90, 0 - 194, 9; вага вантажу більше 28 т - 2, 75 грн/ткм з ПДВ; вага вантажу до 28 т - 3, 31 грн/ткм з ПДВ.

Згідно п. 2 Додатку №2 від 01.10.2019 до Договору до Договору, сторони погодили, що оплата за транспортно-експедиторське обслуговування відбувається наступним чином: 50 % вартості послуг, за кожну транспортно-експедиторську послугу, замовник сплачує протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту виставлення експедитором рахунку-фактури. Залишок 50 % вартості послуг, за кожну транспортно-експедиторську послугу, замовник сплачує протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання сторонами Актів приймання-передачі наданих послуг та обміну товаросупровідними документами.

Згідно п. 4 Додатку №2 від 01.10.2019 до Договору, сторони погодили, що питання строків та порядку оплати регулюється цим Додатком. Всі пункти Договору, які стосуються строків та порядку оплати послуг експедитора після підписання цього Додатку втрачають свою чинність.

15.10.2019 між сторонами укладено Додаток №2 до Договору, яким сторони визначили новий тариф з розрахунку за тоннокілометр, в залежності від фактичної ваги вантажу завантаженого на автомобіль та дистанції, а саме:

Кілометраж 90, 0 - 194, 9; вага вантажу більше 28 т - 2, 75 грн/ткм з ПДВ; вага вантажу до 28 т - 3, 31 грн/ткм з ПДВ.

Згідно п. 2 Додатку №2 від 15.10.2019 до Договору, сторони погодили, що оплата за транспортно-експедиторське обслуговування відбувається наступним чином: 50 % вартості послуг, за кожну транспортно-експедиторську послугу, замовник сплачує протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту виставлення експедитором рахунку-фактури. Залишок 50 % вартості послуг, за кожну транспортно-експедиторську послугу, замовник сплачує протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання сторонами Актів приймання-передачі наданих послуг та обміну товаросупровідними документами.

Згідно п. 4 Додатку №2 від 15.10.2019 до Договору, сторони погодили, що питання строків та порядку оплати регулюється цим Додатком. Всі пункти Договору, які стосуються строків та порядку оплати послуг експедитора після підписання цього Додатку втрачають свою чинність.

Таким чином, в період дії Договору діяли різні редакції його умов щодо тарифу на транспортно-експедиторські послуги, що надаються позивачем, при цьому умови щодо порядку та строку оплати послуг залишались ідентичними.

Позивач стверджує, що за час дії договору, позивач надав відповідачеві транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення його вантажів, зокрема, у період вересень-жовтень 2019 року на загальну суму 910 680, 17 грн, в підтвердження чого подані товарно-транспортні накладні та Акти здачі-приймання послуг. Зокрема:

Згідно Акту здачі-приймання послуг №463 від 23.09.2019, вартість наданих послуг становить 91 023, 80 грн.

Згідно Акту здачі-приймання послуг №505 від 17.10.2019, вартість наданих послуг становить 691 768, 05 грн.

Згідно Акту здачі-приймання послуг №519 від 17.10.2019, вартість наданих послуг становить 107 541, 65 грн.

Згідно Акту здачі-приймання послуг №524 від 01.11.2019, вартість наданих послуг становить 20 346, 67 грн.

Згідно підпункту 3.2.1. для цілей цього Договору документи, зокрема, листи (повідомлення, заявки, претензії, товарно-транспортні накладні тощо), якщо вони надіслані та/або погоджені засобами електронної пошти із застосуванням нижченаведених контактних адрес Сторін, вважається належними документами, які породжують юридичні наслідки, а також є достатньою формою повідомлення (сповіщення).

Сторони погодили такі контактні електронні адреси:

Експедитор: logistics@availgroup.com.ua

Замовник: ІНФОРМАЦІЯ_3

Вище зазначені Акти були надіслані на погоджену електронну адресу замовника (відповідача) 04.11.2019, що не заперечується відповідачем, однак, останній вказує, що електронні листа надсилались з не погодженої адреси позивача - ІНФОРМАЦІЯ_2 та на підтвердження відправлення вказаних актів відповідачу, позивач додав неналежні докази, а саме паперові копії скріншотів з електронних поштових скриньок. Тобто, відповідач лише заперечує щодо обраного позивачем способу надсилання Актів здачі-приймання послуг.

Втім, суд зазначає, що відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У частині третій статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Суд відзначає, що правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Відповідно до приписів статті 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Згідно з частиною першою статті 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу (частина друга статті 96 ГПК України).

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частина третя статті 96 ГПК України).

Тобто, учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах:

1) оригінал;

2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом;

3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом.

Умовами підпункту 3.2.1. Договору сторони домовились, що обмін господарською документацією на виконання умов даного Договору, у випадку, якщо така документація направлялась на погоджені електронні адреси є належним способом комунікації, та породжує для сторін юридичні наслідки, а також є достатньою формою повідомлення (сповіщення).

Разом з тим, дійсно, позивачем 04.11.2019 при надсиланні Актів приймання-передачі використовувалась не погоджена Договором адреса, а саме - ІНФОРМАЦІЯ_2. Проте, з іншого електронного листування вбачається, що раніше з погодженої в підпункті 3.2.1. Договору електронної адреси позивача надсилались акти та рахунки представником позивача Віталієм Петруком, який є керівником операційного відділу позивача та сам позивач у своїй відповіді на відзив зазначає, що електронна скринька ІНФОРМАЦІЯ_2 належить менеджеру, який безпосередньо організовував та контролював перевезення та не може вважатись сторонньою адресою, або не погодженою.

Також, суд зазначає, що з огляду на принцип змагальності сторін, згідно якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, відповідач, як особа, яка заперечує факт належного отримання спірних Актів та їх не погодження, мала б надати суду докази, що підтверджували б обмін між сторонами Договору інформацією в інший спосіб, а ніж стверджує позивач, однак жодних належних та допустимих доказів, якими б спростовувались твердження позивача відповідач не надав.

Більше того, 27.11.2019 з електронної скриньки ІНФОРМАЦІЯ_1 (яка як стверджує відповідач є також не погодженою та не належить відповідачеві) на погоджену в підпункті 3.2.1 Договору електронну адресу позивача надійшли сканкопії підписаних та скріплених печаткою відповідача Актів здачі-приймання послуг №463 від 23.09.2019 на суму 91 023, 80 грн, №505 від 17.10.2019 на суму 691 768, 05 грн, №519 від 17.10.2019 на суму 107 541, 65 грн. Акт здачі-приймання послуг №524 від 01.11.2019 з підписом та печаткою відповідача направлений не був.

Однак, за Актом здачі-приймання послуг №463 від 23.09.2019 на суму 91 023, 80 грн відповідачем була проведена часткова оплата на суму 50 000, 00 грн, що підтверджується випискою з рахунку позивача, та вказану обставину жодним чином не заперечував відповідач у відзиві та безпосередньо під час судового розгляду справи в судових засіданнях.

Аналіз положень статей 6-7 ЦК України дозволяє зробити висновки про те, що відносини між сторонами договору можуть регулюватися звичаєм ділового обороту, а обмін електронними листами при виконання договірних зобов`язань вже давно став частиною ділових звичаїв в Україні.

Вказаної позиції дотримується КГС ВС від 27.11.2018 у справі №914/2505/17 та від 06.10.2021 у справі №910/15804/20.

Крім того, в постанові КГС ВС від 13.10.2021 у справі № 923/1379/20 Верховний Суд зазначив: «чинним законодавством визначені випадки, коли використання електронного підпису є обов`язковим і за відсутності такого підпису документ не буде вважатися отриманим від певної особи. Але ці випадки не охоплюють комерційне, ділове чи особисте листування електронною поштою між приватними особами (якщо інше не встановлено домовленістю між сторонами). У таких відносинах презюмується, що повідомлення є направленим тим, хто зазначений як відправник електронного листа чи хто підписав від свого імені текст самого повідомлення.

Відтак, відсутність кваліфікованого електронного підпису на повідомленні не свідчить про те що особу неможливо ідентифікувати з достатнім ступенем вірогідності як відправника такого повідомлення, направленого електронною поштою, тобто поширювача інформації.»

При цьому, суд звертає увагу, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі N 390/34/17 (провадження N 61-22315сво18) розтлумачено застосування доктрини contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), що ґрунтується ще на римській максимі non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі цієї доктрини лежить принцип добросовісності користування цивільними правами. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка особи, що не відповідає її попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Відтак, з огляду на те, що відповідач не надав суду доказів, які б вказували на те, що комунікація з позивачем відбувалась у інший спосіб, а ніж за допомогою погоджених в підпункті 3.2.1 Договору електронних адрес - logistics@availgroup.com.ua, ІНФОРМАЦІЯ_3, суд вважає, що наявне в матеріалах справи електронне листування підтверджує листування між сторонами щодо виконання умов Договору, в тому числі в частині надіслання та погодження спірних Актів здачі-прйимання наданих послуг та за допомогою особистих електронних скриньок посадових осіб сторін - ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно, пункту 6.6. Договору Акт здачі-приймання наданих послуг оформляється Експедитором та направляється замовнику. Замовник, впродовж 5 (п`яти) банківських днів з дня отримання Акту повинен підписати його, або надати в цей же термін мотивовану відмову від підписання. За відсутності такої мотивованої відмови послуга вважається наданою у повному обсязі та без зауважень.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що між сторонами спору існують доволі сталі господарські відносини, а електронне листування є для сторін прийнятним і звичайним, у зв`язку з чим, суд вважає належним підтвердженням направлення 04.11.2019 спірних Актів здачі-приймання наданих послуг з особистої електронної скриньки, що належить менеджеру позивача - Віталію Петруку ІНФОРМАЦІЯ_2 на погоджену в підпункті 3.2.1. Договору електронну скриньку відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_3.

Отже, суд погоджується з твердженнями позивача в тій частині, що саме з 04.11.2019 надіслані документи породжують для відповідача юридичні наслідки у вигляді обов`язку передбаченого п. 6.6. Договору з підписання Актів або надання обґрунтованої відмови від їх підписання не пізніше 11.11.2019.

Як підтверджено випискою з рахунку позивача, ще до настання юридичних наслідків у вигляді погодження спірних актів відповідач 15.10.2019 здійснив часткову оплату наданих послуг за Актом №463 від 23.09.2019 на суму 50 000, 00 грн, в іншій частині на суму 41 023, 80 грн послуги залишаються не оплаченими.

Як зазначено судом вище, 27.11.2019 на погоджену в підпункті 3.2.1. Договору електронну адресу позивача надійшли сканкопії підписаних Актів здачі-приймання послуг №463 від 23.09.2019 на суму 91 023, 80 грн, №505 від 17.10.2019 на суму 691 768, 05 грн, №519 від 17.10.2019 на суму 107 541, 65 грн. Акт здачі-приймання послуг №524 від 01.11.2019 на суму 20 346, 67 грн з підписом та печаткою відповідача направлений не був, однак, в силу вимог п. 6.6. Договору такий акт, разом з всіма іншими актами вважається погодженим 11.11.2019.

Крім того, матеріалами справи встановлено, що за наслідками здійснення господарських операцій позивачем також було складено та зареєстровано податкові накладні, на підтвердження чого надані квитанції про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН.

Не знайшли свого підтвердження під час дослідження та оцінки судом доказів і твердження відповідача щодо того, що спірні Акти не містять деталізування розрахунків вартості послуг, оскільки, судом встановлено, що такі Акти містять відомості про кожне окреме перевезення, посилання на номер відповідної ТТН, відомості про маршрут, застосований тариф відповідно до Додатку №2 до Договору та отриманого файлу з відомостями про надані перевезення від відповідача.

Дослідивши проведені позивачем розрахунки вартості наданих послуг з урахуванням встановлених тарифів, суд дійшов висновку, що позивачем вірно застосовані тарифи за перевезення в Акті здачі-приймання наданих послуг №463 згідно Додатку №1 від 19.09.2019 до Договору, а в Актах здачі-приймання наданих послуг №505 від 17.10.2019, №519 від 17.10.2019, №524 від 01.11.2019 згідно Додатків №2 від 01.10.2019 та від 15.10.2019 до Договору, що містять однакові умови щодо тарифів та порядку оплати.

При цьому, зазначені у відзиві відповідачем неточності у визначених позивачем відстанях (пробіг) маршруту в Актах №505 та №519 не впливає на визначення кінцевої суми наданих послуг з огляду на те, що в будь-якому разі тариф для вказаного кілометражу є ідентичним.

Таким чином, попри відсутність в матеріалах справи оригіналів Актів здачі-приймання наданих послуг з мокрими печатками та власноручними підписами уповноважених посадових осіб сторін, суд, з урахуванням відсутності заперечень відповідача щодо факту надання транспортно-експедиторських послуг, електронного листування, частковою оплатою наданих послуг за Актом №463, зареєстрованих податкових накладних, з урахуванням стандарту вірогідності доказів та доктрини заборони суперечливої поведінки, дійшов висновку, що транспортно-експедиторські послуги з більшою вірогідністю були прийняті та погоджені відповідачем в обсязі та вартістю, що передбачені в спірних Актах, та такі Акти в силу п. 6.6. Договору є погодженими 11.11.2019.

Згідно умов Договору та Додатків №1, 2 до Договору оплата за транспортно-експедиторське обслуговування відбувається наступним чином: 50 % вартості послуг, за кожну транспортно-експедиторську послугу, замовник сплачує протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту виставлення експедитором рахунку-фактури. Залишок 50 % вартості послуг, за кожну транспортно-експедиторську послугу, замовник сплачує протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання сторонами Актів приймання-передачі наданих послуг та обміну товаросупровідними документами.

З матеріалів справи та електронного листування сторін вбачається, що 04.11.2019 одночасно з Актами здачі-приймання наданих послуг за вересень-жовтень 2019 позивачем було надіслано на погоджену електронну адресу відповідача в підпункті 3.2.1. Договору - рахунки-фактури, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що оплата 50 % вартості наданих послуг настала 11.11.2019, а решти 50 % наданих послуг - 25.11.2019.

Оскільки, відповідачем лише частково було оплачено послуги за Актом №463 на суму 50 000, 00 решта суми - 41 023, 80 грн залишається неоплаченою, а також залишаються неоплаченими Акти №505 від 17.10.2019 на суму 691 768, 05 грн, №519 від 17.10.2019 на суму 107 541, 65 грн та №524 від 01.11.2019 на суму 20 346, 67 грн, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основної заборгованості за надані транспортно-експедиторські послуги на суму 860 680, 17 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути пеню у розмірі 258 227, 16 грн, 3 % річних у розмірі 48 599, 00 грн, інфляційні втрати у розмірі 99 432, 91 грн за період прострочення з 26.11.2019 по 13.10.2021.

Згідно п. 7.6. Договору - замовник, за кожну добу прострочення в оплаті послуг експедитора, сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на відповідну дату такого прострочення.

Згідно 10.2. Договору сторони домовилися, що строк позовної давності до відносин сторін за цим Договором в тому числі щодо стягнення штрафних санкцій встановлюється в три роки. Обмеження, встановлене ч. 6 ст. 232 ГК України, до відносин сторін, цього Договору не застосовується, а нарахування пені є можливим на весь період, протягом встановленого строку позовної давності.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд констатує, що позивач починає обрахунок боргового періоду з 26.11.2019 та, оскільки, згідно ч. 2 ст. 237 ГПК України суд, ухвалюючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, в тому числі збільшувати визначені боргові періоди, суд здійснює перевірку проведених позивачем розрахунків пені, 3 % річних та інфляції в межах визначеного позивачем періоду.

Перевіривши за допомогою ІПС «Ліга:Закон» проведені позивачем розрахунки, суд, з урахуванням меж позовних вимог, дійшов висновку щодо їх правильності та обґрунтованості, а відтак, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 258 227, 16 грн, 3 % річних у розмірі 48 599, 00 грн, інфляційних втрат у розмірі 99 432, 91 грн за період прострочення з 26.11.2019 по 13.10.2021.

VI. Розподіл судових витрат.

В попередньому (орієнтовному) розрахунку розміру судових витрат, позивач зазначає, що ним понесені судові витрати, що складаються із судового збору у розмірі 19 004, 10 грн, а також витрат на професійну правничу допомогу, що на момент подання позову становили 25 000, 00 грн.

До відповіді на відзив позивач подав додаткові докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 39 500, 00 грн.

Згідно частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог суд покладає сплачений судовий збір на відповідача.

Щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

На підтвердження понесення вказаних витрат позивача подано: Договір №01-10 про надання правової допомоги від 01.10.2021 з Додатками, попередній розрахунок судових витрат на суму 25 000, 00 грн, Звіт №1 про виконання умов договору від 11.02.2022 на суму 39 500, 00 грн.

Згідно з частинами 2 - 5 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5).

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюються судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/16322/18.

Відповідач у відзиві заперечує щодо покладення на нього витрат позивача на професійну правничу допомогу з підстав необґрунтованості позову, що виник з неправильних дій саме позивача, втім, суд не враховує вказані заперечення, оскільки, при розгляді спору у справі №910/18099/21 судом встановлена обґрунтованість та доведеність позовних вимог.

Натомість, суд констатує, що умовами Договору №01-10 про надання правової допомоги від 01.10.2021, що укладений між позивачем та адвокатом Бойком Ю. А. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №7410/10 від 01.03.2019), а саме п. 4.1. передбачено, що розмір оплати праці адвоката при надання правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються сторонами в додатках до цього договору.

Згідно Додатку №1 до Договору про надання правової допомоги передбачений порядок оплати вартості наданої правової допомоги у вигляді:

1) вивчення та аналізу всіх документів, що стосуються договору №1909/2019-1 на транспортно-експедиторське обслуговування від 19.09.2019 та заборгованості ТОВ «Землі Київщини»;

2) підготовки позовної заяви та додатків до неї.

Вартість вище вказаних послуг адвоката оплачується позивачем впродовж 3 (трьох) календарних днів з моменту проголошення рішення по справі.

Порядок оплати інших послуг адвоката, в тому числі на майбутнє, додатком №1 не визначено та позивачем не надано суду інших укладених між позивачем та адвокатом додатків до договору, якими такий порядок був би визначений.

Натомість, у Звіті №1 від 11.02.2022 про виконання умов Договору про надання правової допомоги, зазначено, що адвокатом надано наступні види послуг:

- вивчення та аналізу всіх документів, що стосуються договору №1909/2019-1 на транспортно-експедиторське обслуговування від 19.09.2019 та заборгованості ТОВ «Землі Київщини», вартість послуги: 5 000, 00 грн, к-сть витраченого часу: 10 год.

- підготовки позовної заяви та додатків до неї по справі №910/18099/21, вартість послуги: 20 000, 00 грн, к-сть витраченого часу: 20 год.

- підготовка відповіді на відзив та додатків до неї по справі №910/18099/21, вартість послуги: 10 000, 00 грн, к-сть витраченого часу: 10 год.

- представництво інтересів у суді по справі №910/18099/21, вартість послуги: 4 500, 00 грн, к-сть витраченого часу: судове засідання - 11.01.2022 та з розрахунку ще з двох судових засіданнях.

Загальна вартість наданих послуг складає 39 500, 00 грн.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Вказану правову позицію наведено в постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19.

У зв`язку із зазначеним, суд констатує, що у самому тексті договору та додатку №1 до нього відсутні умови (пункти) щодо порядку розрахунку адвокатського гонорару за підготовку та подачі відповіді на відзив, а також участі у судових засіданнях адвоката та лише зазначається, що такі суми сплачуються у безготівковому порядку.

Окрім цього, частиною 6 статті 129 ГПК України передбачено, що якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Суд констатує, що сума судових витрат заявлених до стягнення на 14 500, 00 грн перевищує суму судових витрат, що заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат.

Враховуючи вищенаведене, суд констатує, що відсутня об`єктивна можливість пересвідчитись щодо домовленості між адвокатом Бойком Ю. А. та його клієнтом (позивачем) щодо порядку обчислення адвокатського гонорару за підготовку відповіді на відзив та участі у судових засіданнях на майбутнє, а отже, з огляду на принцип реальності адвокатських послуг, в матеріали справи повинні були бути подані докази, що підтверджують фактичне понесення позивачем таких витрат, натомість, матеріали справи таких доказів на підтвердження понесення позивачем судових витрат на суму 14 500, 00 грн не містять.

Що ж до витрат за надані адвокатські послуги на суму 25 000, 00 грн, що охоплюють вивчення та аналіз документів клієнта, підготовку та подання позовної заяви, суд зазначає наступне.

Із наданого Звіту №1 від 11.02.2022 про виконання умов Договору про надання правової допомоги вбачається, що на надання вище зазначених послуг адвокат витратив сумарно 30 год робочого часу, та згідно Додатку №1 до Договору такі витрати оплачуються впродовж трьох календарних днів з моменту проголошення рішення по справі.

Згідно ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На переконання суду, пункти 1 та пункт 2 Звіту №1 дублюють одне одного, оскільки, підготовка позовної зави та додатків до неї вже включає вивчення та аналіз документів, що надані клієнтом адвокату. Розподіл таких послуг свідчить про їх недоцільність, а отже про штучне збільшення обсягу фактично наданої правничої допомоги.

Крім того, адвокат надає професійні юридичні послуг з 2019 року та має володіти певними знаннями в сфері юриспруденції, предмет спору у даній справі є не складним та поширеним в господарській діяльності підприємств, що зумовлює певну усталеність правових позицій при формуванні позову, що не потребує затрати 30 годин.

За таких обставин суд дійшов висновку, що витрати адвоката у розмірі 5 000, 00 грн з вивчення та аналізу документів, що були надані позивачем та на дослідження яких адвокат витратив 10 годин, як те зазначено в наданому Звіті №1 від 11.02.2022 є недоцільними та не відповідають критерію розумності.

Виходячи з конкретних обставин даної справи, на думку суду, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19 500, 00 грн з 39 500, 00 грн. заявлених до стягнення не відповідають критерію розумності, при цьому співмірними зі складністю справи, обґрунтованими та пропорційними до ціни та предмету позову є витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000, 00 грн, що у зв`язку із задоволенням позову підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 13, 73-77, 86, 129, 182, 183, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Евейл Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Землі Київщини" про стягнення 1 266 939, 64 грн - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Землі Київщини" (вул. Жилянська, буд. 47 Д, м. Київ 33, 01033; ідентифікаційний код: 41325839) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Евейл Груп" (вул. Електротехнічна, буд. 44-Б, оф. 16, м. Київ 225, 02225, ідентифікаційний код: 41445586) 860 680 (вісімсот шістдесят тисяч шістсот вісімдесят) грн 17 коп. - основного боргу, 258 227 (двісті п`ятдесят вісім тисяч двісті двадцять сім) грн 56 коп. - пені, 48 599 (сорок вісім тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 00 коп. - 3 % річних, 99 432 (дев`яносто дев`ять тисяч чотириста тридцять дві) грн 91 коп. - інфляційних втрат, а також 19 004 (дев`ятнадцять тисяч чотири) грн 10 коп. - судового збору та 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

3. Витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 19 500, 00 грн покласти на позивача.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 30.11.2022.

Суддя Г. П. Бондаренко - Легких