Постанова

від 27.06.2023 по справі 910/18099/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2023 р. Справа№ 910/18099/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Козир Т.П.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 27.06.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Землі Київщини"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 08.11.2022 (повний текст складено та підписано 30.11.2022)

у справі №910/18099/21 (суддя Бондаренко-Легких Г.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Евейл Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Землі Київщини"

про стягнення 1 266 939, 64 грн

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Евейл Груп" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Землі Київщини" (далі за текстом - відповідач) стягнення 1 266 939, 64 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем його зобов`язань за договором № 1909/2019-1 на транспортно - експедиторське обслуговування від 19.09.2019, в частині оплати наданих послуг, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 860 680, 17 грн основного боргу, 258 227, 56 грн пені, 48 599, 00 грн 3 % річних, 99 432, 91 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.11.2022 у справі №910/18099/21 позов задоволено.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Землі Київщини" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Евейл Груп" 860 680 (вісімсот шістдесят тисяч шістсот вісімдесят) грн 17 коп. - основного боргу, 258 227 (двісті п`ятдесят вісім тисяч двісті двадцять сім) грн 56 коп. - пені, 48 599 (сорок вісім тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 00 коп. - 3 % річних, 99 432 (дев`яносто дев`ять тисяч чотириста тридцять дві) грн 91 коп. - інфляційних втрат, а також 19 004 (дев`ятнадцять тисяч чотири) грн 10 коп. - судового збору та 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення обґрунтоване тим, що відповідачем лише частково було оплачено послуги за Актом №463 на суму 50 000, 00 решта суми - 41 023, 80 грн залишається неоплаченою, а також залишаються неоплаченими Акти №505 від 17.10.2019 на суму 691 768, 05 грн, №519 від 17.10.2019 на суму 107 541, 65 грн та №524 від 01.11.2019 на суму 20 346, 67 грн, що підтверджується матеріалами справи та свідчить про обґрунтованість позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Землі Київщини" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2022 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що позивач не виконав зобов`язання щодо оформлення належним чином актів та направлення таких актів на адресу позивача, між сторонами залишився неурегульований спір щодо обсягу та вартості послуг, позивач не розглянув мотивовану відмову від підписання актів здачі-приймання послуг від 05.03.2020, отже строк виконання зобов`язання з оплати послуг, наданих позивачем відповідно до умов договору не настав. Щодо порушення норм процесуального права апелянт вказує на те, що судом першої інстанції процесуальні документи надсилались на неналежну адресу, а саме: м. Київ, вул.. Жилянська 47 Д, тоді як згідно даних ЄДРПОУ та фактично відповідач знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Жилянська 106-Б, що позбавило можливості відповідача забезпечити належне представництво у справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2023 апеляційну скаргу у справі № 910/18099/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Козир Т.П., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2023 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2023 відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд апеляційної скарги на 16.05.2023.

На адресу суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просив останній просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін та провести розподіл судових витрат. При цьому позивач вказує, що висновки місцевого суду про отримання скаржником рахунків та актів приймання-передачі наданих послуг, узгодження обсягу та вартості послуг сформовані на підставі наявних у матеріалах справи доказах, яким надана відповідна правова оцінка, натомість відповідач лише суб`єктивно заперечує існування наведених обставин без надання будь-яких доказів на їх спростування.

16.05.2023 судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Козир Т.П. на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2023 розгляд справи призначено на 27.06.2023.

В судове засідання 27.06.2023 з`явилися представники сторін у справі. Представник відповідача підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги і просив суд оскаржуване рішення залишити без змін.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, пояснення учасників справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

19.09.2019 між ТОВ «ЕВЕЙЛ ГРУП» (надалі - позивач, експедитор) та ТОВ «ЗЕМЛІ КИЇВЩИНИ» (надалі - відповідач, замовник) укладено Договір №1909/2019-1 на транспортно-експедиторське обслуговування, відповідно до п. 1.2. якого експедитор від свого імені та за рахунок замовника забезпечує організацію перевезення вантажів замовника автомобільним видом транспорту, як територією України так і за її межами, а також надає інші, пов`язані з цим послуги, що передбачені умовами цього Договору чи відповідними додатками.

Серед іншого сторони домовились про наступне:

Пункт 4.5 Договору. - факт приймання-передачі вантажу в кожному разі повинен засвідчуватися відповідними відмітками (підписами) уповноважених представників в товарно-транспортних документах.

Пункт 11.1. - цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторони і діє до 31 грудня 2019.

Між сторонами також були підписані Додатки №1, та №2 до Договору, якими сторони погодили питання строків, тарифу та порядку оплати послуг.

Позивач стверджує, що за час дії договору, позивач надав відповідачеві транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення його вантажів, зокрема, у період вересень-жовтень 2019 року на загальну суму 910 680, 17 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними та Актами здачі-приймання послуг №463 від 23.09.2019 на суму 91 023, 80 грн, №505 від 17.10.2019 на суму 691 768, 05 грн, №519 від 17.10.2019 на суму 107 541, 65 грн та №524 від 01.11.2019 на суму 20 346, 67 грн.

Відповідачем лише частково було оплачені послуги за Актом №463 на суму 50 000, 00 решта суми - 41 023, 80 грн залишається неоплаченою, а також залишаються неоплаченими Акти №505 від 17.10.2019 на суму 691 768, 05 грн, №519 від 17.10.2019 на суму 107 541, 65 грн та №524 від 01.11.2019 на суму 20 346, 67 грн.

Таким чином, відповідач не оплатив вартість наданих транспортно-експедиторських послуг на суму 860 680, 17 грн.

12.02.2020 позивач звертався до відповідача із листом №04/1202 з вимогою повторно підписати та повернути оригінали актів здачі-приймання наданих послуг, а також сплатити заборгованість у розмірі 860 680, 17 грн.

У відповідь на вказаний лист, відповідач надіслав лист від 05.03.2020 №20, в якому відмовив у підписанні отриманих актів, посилаючись на безпідставне збільшення вартості послуг по кожному із актів, зокрема щодо пройденої відстані в кілометрах за відповідними маршрутами ТТН.

Позивач вважає таку відмову необґрунтованою, у зв`язку з чим, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача вартості неоплачених транспортно-експедиторських послуг у розмірі 860 680, 17 грн, а також позивач просив стягнути з відповідача за період прострочення з 26.11.2019 по 13.10.2021 пеню у розмірі 258 227, 16 грн, 3 % річних у розмірі 48 599, 00 грн, інфляційні втрати у розмірі 99 432, 91 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив, що про заявлені позивачем акти йому стало відомо 27.02.2020 з листа-претензії від 12.02.2020, позивачем при здійсненні розрахунку вартості наданих послуг помилково застосовані тарифи, які не діяли в момент виставлення рахунків та заперечує підписання актів приймання-передачі.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування, а відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено: обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом; зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу; забезпечення відправки і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Згідно з ч. 8 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

При цьому, клієнт за умовами ч. 2 ст. 12 Закону зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.09.2019 між сторонами одночасно з Договором №1909/2019-1 підписано Додаток №1, яким сторони передбачили, що оплата послуг проводиться з розрахунку за тоннокілометр, в залежності від фактичної ваги вантажу завантаженого на автомобіль та дистанції перевезення згідно узгоджених в п. 1 Додатку №1 до Договору тарифах.

Згідно п. 2 Додатку №1 від 19.09.2019 до Договору, сторони погодили, що оплата за транспортно експедиторське-обслуговування відбувається наступним чином: 50 % вартості послуг, за кожну транспортно-експедиторську послугу, замовник сплачує протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту виставлення експедитором рахунку-фактури. Залишок 50 % вартості послуг, за кожну транспортно-експедиторську послугу, замовник сплачує протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання сторонами Актів приймання-передачі наданих послуг та обміну товаросупровідними документами.

15.10.2019 між сторонами укладено Додаток №2 до Договору, яким сторони визначили новий тариф з розрахунку за тоннокілометр, в залежності від фактичної ваги вантажу завантаженого на автомобіль та дистанції, а саме:

Кілометраж 90, 0 - 194, 9; вага вантажу більше 28 т - 2, 75 грн/ткм з ПДВ; вага вантажу до 28 т - 3, 31 грн/ткм з ПДВ.

Згідно п. 2 Додатку №2 від 15.10.2019 до Договору, сторони погодили, що оплата за транспортно-експедиторське обслуговування відбувається наступним чином: 50 % вартості послуг, за кожну транспортно-експедиторську послугу, замовник сплачує протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту виставлення експедитором рахунку-фактури. Залишок 50 % вартості послуг, за кожну транспортно-експедиторську послугу, замовник сплачує протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання сторонами Актів приймання-передачі наданих послуг та обміну товаросупровідними документами.

Згідно п. 4 Додатку №2 від 15.10.2019 до Договору, сторони погодили, що питання строків та порядку оплати регулюється цим Додатком. Всі пункти Договору, які стосуються строків та порядку оплати послуг експедитора після підписання цього Додатку втрачають свою чинність.

Таким чином, в період дії Договору діяли різні редакції його умов щодо тарифу на транспортно-експедиторські послуги, що надаються позивачем, при цьому умови щодо порядку та строку оплати послуг залишались ідентичними.

Позивач стверджує, що за час дії договору, позивач надав відповідачеві транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення його вантажів, зокрема, у період вересень-жовтень 2019 року на загальну суму 910 680, 17 грн, в підтвердження чого подані товарно-транспортні накладні та Акти здачі-приймання послуг. Зокрема:

Згідно Акту здачі-приймання послуг №463 від 23.09.2019, вартість наданих послуг становить 91 023, 80 грн.

Згідно Акту здачі-приймання послуг №505 від 17.10.2019, вартість наданих послуг становить 691 768, 05 грн.

Згідно Акту здачі-приймання послуг №519 від 17.10.2019, вартість наданих послуг становить 107 541, 65 грн.

Згідно Акту здачі-приймання послуг №524 від 01.11.2019, вартість наданих послуг становить 20 346, 67 грн.

Згідно підпункту 3.2.1. для цілей цього Договору документи, зокрема, листи (повідомлення, заявки, претензії, товарно-транспортні накладні тощо), якщо вони надіслані та/або погоджені засобами електронної пошти із застосуванням нижченаведених контактних адрес Сторін, вважається належними документами, які породжують юридичні наслідки, а також є достатньою формою повідомлення (сповіщення).

Сторони погодили такі контактні електронні адреси:

Експедитор:@availgroup.com.ua

Замовник: 41325839@ukr.net

Вище зазначені Акти були надіслані на погоджену електронну адресу замовника (відповідача) 04.11.2019, що не заперечується відповідачем, однак, останній вказує, що електронні листа надсилались з не погодженої адреси позивача, а саме v.petruk8765@gmail.com та на підтвердження відправлення вказаних актів відповідачу, позивач додав неналежні докази, а саме паперові копії скріншотів з електронних поштових скриньок. Тобто, відповідач лише заперечує щодо обраного позивачем способу надсилання Актів здачі-приймання послуг.

Втім, суд зазначає, що відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Згідно з частиною першою статті 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу (частина друга статті 96 ГПК України).

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частина третя статті 96 ГПК України).

Тобто, учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах:

1) оригінал;

2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом;

3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом.

Умовами підпункту 3.2.1. Договору сторони домовились, що обмін господарською документацією на виконання умов даного Договору, у випадку, якщо така документація направлялась на погоджені електронні адреси є належним способом комунікації, та породжує для сторін юридичні наслідки, а також є достатньою формою повідомлення (сповіщення).

Разом з тим, дійсно, позивачем 04.11.2019 при надсиланні Актів приймання-передачі використовувалась не погоджена Договором адреса, а саме -.petruk8765@gmail.com . Проте, з іншого електронного листування вбачається, що раніше з погодженої в підпункті 3.2.1. Договору електронної адреси позивача надсилались акти та рахунки представником позивача Віталієм Петруком, який є керівником операційного відділу позивача та сам позивач у своїй відповіді на відзив зазначає, що електронна скринька.petruk8765@gmail.com належить менеджеру, який безпосередньо організовував та контролював перевезення та не може вважатись сторонньою адресою, або не погодженою.

Крім того, 27.11.2019 з електронної скриньки asteo.victoria@gmail.com на погоджену в підпункті 3.2.1 Договору електронну адресу позивача надійшли сканкопії підписаних та скріплених печаткою відповідача Актів здачі-приймання послуг №463 від 23.09.2019 на суму 91 023, 80 грн, №505 від 17.10.2019 на суму 691 768, 05 грн, №519 від 17.10.2019 на суму 107 541, 65 грн. Акт здачі-приймання послуг №524 від 01.11.2019 з підписом та печаткою відповідача направлений не був.

Однак, за Актом здачі-приймання послуг №463 від 23.09.2019 на суму 91 023, 80 грн відповідачем була проведена часткова оплата на суму 50 000, 00 грн, що підтверджується випискою з рахунку позивача, та вказану обставину жодним чином не заперечував відповідач.

Аналіз положень статей 6-7 ЦК України дозволяє зробити висновки про те, що відносини між сторонами договору можуть регулюватися звичаєм ділового обороту, а обмін електронними листами при виконанні договірних зобов`язань став частиною ділових звичаїв в Україні.

Вказаної позиції дотримується КГС ВС у постанові від 27.11.2018 у справі №914/2505/17 та від 06.10.2021 у справі №910/15804/20.

Крім того, в постанові КГС ВС від 13.10.2021 у справі № 923/1379/20 Верховний Суд зазначив: «чинним законодавством визначені випадки, коли використання електронного підпису є обов`язковим і за відсутності такого підпису документ не буде вважатися отриманим від певної особи. Але ці випадки не охоплюють комерційне, ділове чи особисте листування електронною поштою між приватними особами (якщо інше не встановлено домовленістю між сторонами). У таких відносинах презюмується, що повідомлення є направленим тим, хто зазначений як відправник електронного листа чи хто підписав від свого імені текст самого повідомлення.

Відтак, відсутність кваліфікованого електронного підпису на повідомленні не свідчить про те що особу неможливо ідентифікувати з достатнім ступенем вірогідності як відправника такого повідомлення, направленого електронною поштою, тобто поширювача інформації.»

При цьому, суд звертає увагу, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі N 390/34/17 (провадження N 61-22315сво18) розтлумачено застосування доктриниfactum proprium (заборони суперечливої поведінки), що ґрунтується ще на римській максимі non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі цієї доктрини лежить принцип добросовісності користування цивільними правами. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка особи, що не відповідає її попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Відтак, з огляду на те, що відповідач не надав суду доказів, які б вказували на те, що комунікація з позивачем відбувалась у інший спосіб, а ніж за допомогою погоджених в підпункті 3.2.1 Договору електронних адрес - logistics@availgroup.com.ua, 41325839@ukr.net, суд вважає, що наявне в матеріалах справи електронне листування підтверджує листування між сторонами щодо виконання умов Договору, в тому числі в частині надіслання та погодження спірних Актів здачі-прйимання наданих послуг та за допомогою особистих електронних скриньок посадових осіб сторін - v.petruk8765@gmail.com, asteo.victoria@gmail.com.

Згідно, пункту 6.6. Договору Акт здачі-приймання наданих послуг оформляється Експедитором та направляється замовнику. Замовник, впродовж 5 (п`яти) банківських днів з дня отримання Акту повинен підписати його, або надати в цей же термін мотивовану відмову від підписання. За відсутності такої мотивованої відмови послуга вважається наданою у повному обсязі та без зауважень.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що між сторонами спору існують доволі сталі господарські відносини, а електронне листування є для сторін прийнятним і звичайним, у зв`язку з чим, суд вважає належним підтвердженням направлення 04.11.2019 спірних Актів здачі-приймання наданих послуг з особистої електронної скриньки, що належить менеджеру позивача - Віталію Петруку v.petruk8765@gmail.com на погоджену в підпункті 3.2.1. Договору електронну скриньку відповідача - asteo.victoria@gmail.com .

З чого слідує, що з 04.11.2019 надіслані документи породжують для відповідача юридичні наслідки у вигляді обов`язку передбаченого п. 6.6. Договору з підписання Актів або надання обґрунтованої відмови від їх підписання не пізніше 11.11.2019.

Як підтверджено випискою з рахунку позивача, ще до настання юридичних наслідків у вигляді погодження спірних актів відповідач 15.10.2019 здійснив часткову оплату наданих послуг за Актом №463 від 23.09.2019 на суму 50 000, 00 грн, в іншій частині на суму 41 023, 80 грн послуги залишаються не оплаченими.

Як зазначено судом вище, 27.11.2019 на погоджену в підпункті 3.2.1. Договору електронну адресу позивача надійшли сканкопії підписаних Актів здачі-приймання послуг №463 від 23.09.2019 на суму 91 023, 80 грн, №505 від 17.10.2019 на суму 691 768, 05 грн, №519 від 17.10.2019 на суму 107 541, 65 грн. Акт здачі-приймання послуг №524 від 01.11.2019 на суму 20 346, 67 грн з підписом та печаткою відповідача направлений не був, однак, в силу вимог п. 6.6. Договору в силу відсутності мотивованої відмови, такий акт, разом з всіма іншими актами вважається погодженим 11.11.2019.

Крім того, матеріали справи свідчать, що за наслідками здійснення господарських операцій позивачем також було складено та зареєстровано податкові накладні, на підтвердження чого надані квитанції про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН.

Не знайшли свого підтвердження доводи відповідача щодо того, що спірні Акти не містять деталізування розрахунків вартості послуг, оскільки, судом встановлено, що такі Акти містять відомості про кожне окреме перевезення, посилання на номер відповідної ТТН, відомості про маршрут, застосований тариф відповідно до Додатку №2 до Договору та отриманого файлу з відомостями про надані перевезення від відповідача.

Дослідивши проведені позивачем розрахунки вартості наданих послуг з урахуванням встановлених тарифів, суд дійшов висновку, що позивачем вірно застосовані тарифи за перевезення в Акті здачі-приймання наданих послуг №463 згідно Додатку №1 від 19.09.2019 до Договору, а в Актах здачі-приймання наданих послуг №505 від 17.10.2019, №519 від 17.10.2019, №524 від 01.11.2019 згідно Додатку №2 від 15.10.2019 до Договору.

При цьому, зазначені відповідачем у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі неточності у визначених позивачем відстанях (пробіг) маршруту в Актах №505 та №519 не впливають на визначення кінцевої суми наданих послуг з огляду на те, що в будь-якому разі тариф для вказаного кілометражу є ідентичним.

Враховуючи відсутність заперечень відповідача щодо факту надання транспортно-експедиторських послуг, електронного листування, частковою оплатою наданих послуг за Актом №463, зареєстрованих податкових накладних, з урахуванням стандарту вірогідності доказів та доктрини заборони суперечливої поведінки, колегія суддів дійшла висновку, що транспортно-експедиторські послуги були прийняті та погоджені відповідачем в обсязі та вартістю, що передбачені в спірних Актах, та такі Акти в силу п. 6.6. Договору є погодженими 11.11.2019.

З матеріалів справи та електронного листування сторін вбачається, що 04.11.2019 одночасно з Актами здачі-приймання наданих послуг за вересень-жовтень 2019 позивачем було надіслано на погоджену електронну адресу відповідача в підпункті 3.2.1. Договору - рахунки-фактури, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що оплата 50 % вартості наданих послуг відповідно до умов договору з урахуванням додатків № 1, 2 настала 11.11.2019, а решти 50 %, які замовник сплачує протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання сторонами Актів приймання-передачі наданих послуг та обміну товаросупровідними документами наданих послуг - 25.11.2019.

Оскільки, відповідачем лише частково було оплачено послуги за Актом №463 на суму 50 000, 00 решта суми - 41 023, 80 грн залишається неоплаченою, а також залишаються неоплаченими Акти №505 від 17.10.2019 на суму 691 768, 05 грн, №519 від 17.10.2019 на суму 107 541, 65 грн та №524 від 01.11.2019 на суму 20 346, 67 грн, апеляційний суд зазначає про обґрунтованість позовних вимог у сумі 860 680, 17 грн.

Щодо стягнення пені у розмірі 258 227, 16 грн, 3 % річних у розмірі 48 599, 00 грн, інфляційні втрати у розмірі 99 432, 91 грн за період прострочення з 26.11.2019 по 13.10.2021.

Згідно п. 7.6. Договору - замовник, за кожну добу прострочення в оплаті послуг експедитора, сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на відповідну дату такого прострочення.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно 10.2. Договору сторони домовилися, що строк позовної давності до відносин сторін за цим Договором в тому числі щодо стягнення штрафних санкцій встановлюється в три роки. Обмеження, встановлене ч. 6 ст. 232 ГК України, до відносин сторін, цього Договору не застосовується, а нарахування пені є можливим на весь період, протягом встановленого строку позовної давності.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних судом апеляційної інстанції з`ясовано, що він є арифметично вірним, відповідає вказаним нормам законодавства та обставинам справи, тому вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Доводи апелянта в частині невиконня позивачем зобов`язання щодо оформлення належним чином актів та направлення їх на адресу відповідача спростовуються матеріали справи та наведеним вище.

Щодо розподілу судових витрат, понесених в суді першої інстанції.

В попередньому (орієнтовному) розрахунку розміру судових витрат, позивач зазначає, що ним понесені судові витрати, що складаються із судового збору у розмірі 19 004, 10 грн, а також витрат на професійну правничу допомогу, що на момент подання позову становили 25 000, 00 грн.

До відповіді на відзив позивач подав додаткові докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 39 500, 00 грн.

Згідно частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження понесення вказаних витрат позивача подано: Договір №01-10 про надання правової допомоги від 01.10.2021 з Додатками, попередній розрахунок судових витрат на суму 25 000, 00 грн, Звіт №1 про виконання умов договору від 11.02.2022 на суму 39 500, 00 грн.

Згідно з частинами 2 - 5 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюються судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/16322/18.

Відповідач у відзиві заперечує щодо покладення на нього витрат позивача на професійну правничу допомогу з підстав необґрунтованості позову, що виник з неправильних дій саме позивача, втім, суд не враховує вказані заперечення, оскільки, при розгляді спору у справі №910/18099/21 судом встановлена обґрунтованість та доведеність позовних вимог.

Натомість, суд констатує, що умовами Договору №01-10 про надання правової допомоги від 01.10.2021, що укладений між позивачем та адвокатом Бойком Ю. А. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №7410/10 від 01.03.2019), а саме п. 4.1. передбачено, що розмір оплати праці адвоката при надання правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються сторонами в додатках до цього договору.

Згідно Додатку №1 до Договору про надання правової допомоги передбачений порядок оплати вартості наданої правової допомоги у вигляді:

1) вивчення та аналізу всіх документів, що стосуються договору №1909/2019-1 на транспортно-експедиторське обслуговування від 19.09.2019 та заборгованості ТОВ «Землі Київщини»;

2) підготовки позовної заяви та додатків до неї.

Натомість, у Звіті №1 від 11.02.2022 про виконання умов Договору про надання правової допомоги, зазначено, що адвокатом надано наступні види послуг:

- вивчення та аналізу всіх документів, що стосуються договору №1909/2019-1 на транспортно-експедиторське обслуговування від 19.09.2019 та заборгованості ТОВ «Землі Київщини», вартість послуги: 5 000, 00 грн, к-сть витраченого часу: 10 год.

- підготовки позовної заяви та додатків до неї по справі №910/18099/21, вартість послуги: 20 000, 00 грн, к-сть витраченого часу: 20 год.

- підготовка відповіді на відзив та додатків до неї по справі №910/18099/21, вартість послуги: 10 000, 00 грн, к-сть витраченого часу: 10 год.

- представництво інтересів у суді по справі №910/18099/21, вартість послуги: 4 500, 00 грн, к-сть витраченого часу: судове засідання - 11.01.2022 та з розрахунку ще з двох судових засіданнях.

Загальна вартість наданих послуг складає 39 500, 00 грн.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Вказану правову позицію наведено в постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19.

У зв`язку із зазначеним, суд констатує, що у самому тексті договору та додатку №1 до нього відсутні умови (пункти) щодо порядку розрахунку адвокатського гонорару за підготовку та подачі відповіді на відзив, а також участі у судових засіданнях адвоката та лише зазначається, що такі суми сплачуються у безготівковому порядку.

Окрім цього, частиною 6 статті 129 ГПК України передбачено, що якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Суд констатує, що сума судових витрат заявлених до стягнення на 14 500, 00 грн перевищує суму судових витрат, що заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат.

Враховуючи вищенаведене, відсутня об`єктивна можливість пересвідчитись щодо домовленості між адвокатом Бойком Ю. А. та його клієнтом (позивачем) щодо порядку обчислення адвокатського гонорару за підготовку відповіді на відзив та участі у судових засіданнях на майбутнє, а отже, з огляду на принцип реальності адвокатських послуг, до матеріалів справи повинні були бути подані докази, що підтверджують фактичне понесення позивачем таких витрат, натомість, матеріали справи таких доказів на підтвердження понесення позивачем судових витрат на суму 14 500, 00 грн не містять.

Що ж до витрат за надані адвокатські послуги на суму 25 000, 00 грн, що охоплюють вивчення та аналіз документів клієнта, підготовку та подання позовної заяви, суд зазначає наступне.

Із наданого Звіту №1 від 11.02.2022 про виконання умов Договору про надання правової допомоги вбачається, що на надання вище зазначених послуг адвокат витратив сумарно 30 год робочого часу, та згідно Додатку №1 до Договору такі витрати оплачуються впродовж трьох календарних днів з моменту проголошення рішення по справі.

Згідно ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На переконання суду, пункти 1 та пункт 2 Звіту №1 дублюють одне одного, оскільки, підготовка позовної зави та додатків до неї вже включає вивчення та аналіз документів, що надані клієнтом адвокату. Розподіл таких послуг свідчить про їх недоцільність, а отже про штучне збільшення обсягу фактично наданої правничої допомоги.

Крім того, адвокат надає професійні юридичні послуг з 2019 року та має володіти певними знаннями в сфері юриспруденції, предмет спору у даній справі є не складним та поширеним в господарській діяльності підприємств, що зумовлює певну усталеність правових позицій при формуванні позову, що не потребує затрати 30 годин.

За таких обставин суд дійшов висновку, що витрати адвоката у розмірі 5 000, 00 грн з вивчення та аналізу документів, що були надані позивачем та на дослідження яких адвокат витратив 10 годин, як те зазначено в наданому Звіті №1 від 11.02.2022 є недоцільними та не відповідають критерію розумності.

Виходячи з конкретних обставин даної справи, колегія суддів вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 39 500, 00 грн. заявлені до стягнення не відповідають критерію розумності, при цьому співмірними зі складністю справи, обґрунтованими та пропорційними до ціни та предмету позову є витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000, 00 грн.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Разом з цим, в апеляційній скарзі відповідачем зазначено про порушення норм процесуального права, що полягає у неповідомленні відповідача про розгляд справи.

Відповідно до відомостей з ЄДРПОУ ТОВ «Землі Київщини» зареєстровано за адресою: 01032, м. Київ, вул. Жилянська 106-Б. Така ж адреса зазначена і в позовній заяві, і в відзиві відповідача на позовну заяву. Проте, як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції процесуальні документи по справі надсилав за адресою: 01033, м. Київ, вул. Жилянська 47Д, поштові відправлення не були доставлені та повернулись на адресу суду. При цьому місцевий суд не перевірив правильність зазначеної адреси та не переконався у належності повідомлення відповідача.

За вказаних обставин, доводи апеляційної скарги ТОВ «Землі Київщини» щодо порушення судом першої інстанції вищенаведених норм процесуального права є обґрунтованими та такими, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

При цьому, з огляду на відсутність повноважень суду апеляційної інстанції щодо направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції у зв`язку зі скасуванням судового рішення, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України апеляційний суд зобов`язаний ухвалити нове рішення по суті заявлених вимог.

Як було зазначено вище, колегія суддів погодилася з висновками місцевого господарського суду щодо задоволення позову, з огляду що, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Землі Київщини" підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2022 у справі №910/18099/21 - скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються судом на апелянта у відповідності до статті 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Землі Київщини" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2022 у справі №910/18099/21 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Землі Київщини" (вул. Жилянська, буд. 106 Б, м. Київ 33, 01033; ідентифікаційний код: 41325839) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Евейл Груп" (вул. Електротехнічна, буд. 44-Б, оф. 16, м. Київ 225, 02225, ідентифікаційний код: 41445586) 860 680 (вісімсот шістдесят тисяч шістсот вісімдесят) грн 17 коп. - основного боргу, 258 227 (двісті п`ятдесят вісім тисяч двісті двадцять сім) грн 56 коп. - пені, 48 599 (сорок вісім тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 00 коп. - 3 % річних, 99 432 (дев`яносто дев`ять тисяч чотириста тридцять дві) грн 91 коп. - інфляційних втрат, а також 19 004 (дев`ятнадцять тисяч чотири) грн 10 коп. - судового збору та 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

Доручити суду першої інстанції видати відповідні накази.

Матеріали справи №910/18099/21 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 07.07.2023.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Г.А. Кравчук

Т.П. Козир