Рішення

від 03.11.2022 по справі 911/1326/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2022 р. м. Київ Справа № 911/1326/22

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Білдінг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Метал-Компані»

прo стягнення 383 649,47 грн.

Суддя А.Ю. Кошик

При секретарі судового засіданні Фроль В.В.

За участю представників:

позивача: Панов Д.І.

відповідача: Закірова К.М.

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Білдінг» (надалі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Метал-Компані» (надалі відповідач) прo стягнення 383 649,47 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.08.2022 року відкрито провадження у справі №911/1326/22 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.09.2022 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 31.08.2022 року від відповідача надійшло клопотання № 41 від 31.08.2022 року про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.09.2022 року підготовче засідання відкладено на 15.09.2022 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 14.09.2022 року від відповідача надійшло клопотання № 44 від 14.09.2022 року про відкладення підготовчого засідання та врегулювання спору за участю судді.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.09.2022 року підготовче засідання відкладено на 29.09.2022 року.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи, що судом під час підготовчого судового засідання 29.09.2022 року вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд за результатами підготовчого засідання постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 27.10.2022 року.

В судовому засіданні 27.10.2022 року оголошувалась перерва в розгляді справи на 03.11.2022 року.

В судовому засіданні 03.11.2022 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача просив надати розстрочку виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 03.11.2022 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, позивач зазначає, що на підставі домовленостей між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджі Білдінг» (позивач, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-Метал-Компані» (відповідач, Постачальник) Покупцем було замовлено у Постачальника на підставі рахунку на оплату №9343 від 20.09.2021 року товар на загальну суму 432 667,50 грн. в т. ч. ПДВ труби, найменування, кількість, договірна ціна Товару було визначено у вказаному рахунку.

06.10.2021 року на виконання вищевказаних домовленостей Покупцем було перераховано на розрахунковий рахунок Постачальника суму грошових коштів в розмірі 432 667,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1802 від 16.10.2019 року.

Таким чином, Покупцем виконано свої грошові зобов`язання, повністю сплачено суму грошових коштів за замовлений Товар у Постачальника.

Однак, як зазначає позивач, Постачальником не виконано свої зобов`язання щодо поставки Товару.

У зв`язку із невиконанням зобов`язань щодо поставки Товару, Покупцем було направлено Постачальнику лист-вимогу №230 від 07.07.2022 року з вимогою повернути грошові кошти в розмірі 432 667,50 грн. Однак, грошові кошти не були перераховані Покупцю, натомість Постачальник направив Покупцю відповідь на лист-вимогу №3 від 20.07.2022 року, в якій визнав заборгованість в розмірі 432 667,50 грн. та запропонував погасити її поетапно рівними частинами протягом чотирьох календарних місяців (липень, серпень, вересень, жовтень 2022 року).

З вищевказаним механізмом повернення грошових коштів Покупець не погодився, у зв`язку з чим було повторно направлено вимогу №229 від 25.07.2022 року.

01.08.2022 року Постачальником було частково сплачено заборгованість в сумі 50 000,00 грн., несплаченими залишились 382 667,50 грн.

У зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання з повернення коштів, позивач у позові просить стягнути з відповідача крім 382 667,50 грн. боргу, також 981,97 грн. 3% річних, що нараховані за фактичний період заборгованості на існуючі суми заборгованості.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В ході розгляду спору відповідачем надано суду докази часткового погашення заборгованості за платіжними дорученнями № 1605 від 01.08.2022 року на суму 50 000,00 грн., яке враховано позивачем в розрахунку заборгованості, № 2018 від 14.09.2022 року на суму 50 000,00 грн. та № 2393 від 20.10.2022 року на суму 50 000,00 грн. В подальшому відповідачем за платіжним дорученням № 2515 від 31.10.2022 року було сплачено ще 100 000,00 грн.

Таким чино, відповідачем надано доказ погашення заборгованості крім врахованих позивачем 50 000,00 грн., ще на 200 000,00 грн., відповідно сума заборгованості відповідача на момент розгляду спору складає 182 667,50 грн.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Враховуючи періоди часткових сплат, судом встановлено, що такі часткові погашення не впливають на розрахунок 3% річних в наведених в ньому періодах та сумах.

Таким чином, позивачем правомірно нараховано відповідачу 981,97 грн. 3% річних.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 182 667,50 грн. боргу та 981,97 грн. 3% річних.

Погашення відповідачем основної заборгованості після подання позову є підставою для закриття провадження у справі у відповідній частині на підставі ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

Як визначено п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, у зв`язку з самостійним врегулюванням сторонами заявленої до стягнення у справі основної заборгованості в сумі всього 200 000,00 грн., згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі у відповідній частині позовних вимог підлягає закриттю.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Таким чином, відшкодуванню за рахунок відповідача підлягає 2 754,74 грн. витрат по сплаті судового збору, решта сплаченого судового збору в сумі 2 999,99 грн. з вимог, щодо яких закрито провадження у справі, підлягає поверненню позивачу згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Позивачем заявлено клопотання про відшкодування йому витрат на правничу допомогу в сумі 40 000,00 грн. пов`язаних з розглядом справи в суді першої інстанції.

Відповідач просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу, посилаючись на його неспівмірність та необґрунтованість.

При вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, суд враховує, що погодження між стороною спору та її адвокатом розміру матеріального заохочення за позитивний результат вирішення спору не належить до необхідного обсягу правової допомоги, залежить від волевиявлення клієнта, тому не є витратами на професійну правничу допомогу в розумінні ст. 126 Господарського процесуального кодексу України та не може бути підставою для покладення таких витрат на іншу сторону в порядку ст.ст. 129, 130 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на складність справи, суму предмету спору, необхідний обсяг адвокатських послуг та витрат часу адвоката для даної справи, яка є типовою і не складною, суд дійшов висновку, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 40 000,00 грн., стосовно якої подано заяву про розподіл, не відповідає критеріям реальності таких витрат, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів ч. 4 ст. 126, ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, а їх стягнення становитиме надмірний тягар для відповідача, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат, з огляду на що суд дійшов висновку про покладення на відповідача відшкодування позивачу 15 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач подавав клопотання про надання йому розстрочення виконання судового рішення на два місяці зі сплатою заборгованості рівними частинами кожні 15 днів.

Згідно з ч. 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно з ч. 6 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення; надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Враховуючи сумлінне ставлення відповідача до виконання взятих на себе зобов`язань щодо часткового погашення заборгованості, незначну суму боргу, яка залишилась, та нетривалий період прострочення, суд дійшов висновку про наявність достатніх та обґрунтованих підстав для надання відповідачу розстрочення виконання судового рішення на два місяці зі сплатою заборгованості рівними частинами кожні 15 днів.

Всього за рішенням суду присуджено до стягнення 182 667,50 грн. боргу, 981,97 грн. 3% річних, 2 754,74 грн. витрат по сплаті судового збору та 15 000,00 грн. адвокатських витрат, всього 201 404,21 грн., відповідно, відповідач має сплачувати кожні 15 днів протягом 2 місяців по 50 351,05 грн. (4 платежі) з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, п.2 ч.1, ч.4 ст.231, ст.ст. 233, 236-241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Білдінг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Метал-Компані» прo стягнення 383 649,47 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Метал-Компані» (08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Київська, 8Д, код ЄДРПОУ 34202711) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Білдінг» (03150, м. Київ, вул. Ділова, 5, код ЄДРПОУ 39961198) 182 667,50 грн. боргу, 981,97 грн. 3% річних, 2 754,74 грн. витрат по сплаті судового збору та 15 000,00 грн. адвокатських витрат, всього 201 404,21 грн., з розстроченням виконання рішення суду на 2 місяці з моменту набрання рішенням суду законної сили зі сплатою кожні 15 днів по 50 351,05 грн. (4 платежі).

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Білдінг» (03150, м. Київ, вул. Ділова, 5, код ЄДРПОУ 39961198) 2 999,99 грн. судового збору.

5. Закрити провадження у справі № 911/1326/22 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Білдінг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Метал-Компані» прo стягнення 200 000,00 грн. основного боргу.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Ю. Кошик

повний текст рішення складено 01.12.2022 року