Постанова

від 22.11.2022 по справі 29/5005/6325/2011

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 29/5005/6325/2011 (904/7806/21)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

за участю представників сторін:

скаржника (ТОВ "Таміра") - ліквідатор Леонов К.Ю., адвокат Білоцерковець Н.В., адвокат Савенко Є.О.

скаржника (ТОВ "Фінансова компанія "Поліс") - адвокат Голубничий О.П.

ТОВ "Діадема Батерфляй" - адвокат Александрова Т.В.

ТОВ "Ятрань Плюс" - адвокат Артюх Ю.В., адвокат Сивак А.Ю.

СУАП "Європоль" у формі ТОВ - Чубаренко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

від 18.07.2022

та на рішення господарського суду Дніпропетровської області

від 26.01.2022 в частині відмови у задоволенні позову щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 09.06.2009.

та касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Леонова К. Ю.

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

від 18.07.2022

та на рішення господарського суду Дніпропетровської області

від 26.01.2022 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання правочинів недійсними

у справі № 29/5005/6325/2011 (904/7806/21)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" в особі арбітражного керуючого Леонова К. Ю.

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Ідалія";2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Діадема Батерфляй";3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ятрань Плюс"; 4. Спільного Українсько-Американського підприємства "Європоль" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача -1 : ОСОБА_1 ;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача -2 : ОСОБА_2 ;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача -3 : ОСОБА_3

про визнання недійсним правочинів та витребування майна ,-

ВСТАНОВИВ:

1. 08.09.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Таміра" в особі арбітражного керуючого Леонова Костянтина Юрійовича звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Ідалія", Товариства з обмеженою відповідальністю "Діадема Батерфляй", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ятрань Плюс", Спільного Українсько-Американське підприємства "Європоль" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, про визнання недійсним правочинів, витребування майна, скасування державної реєстрації права власності відповідачів на спірне майно, стягнення доходів від використання спірного майна.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2022 у справі № 29/5005/6325/2011 (904/7806/21) позовні вимоги задоволено частково.

2.1 Витребувано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Діадема Батерфляй", за яким зареєстровано право власності на Ѕ частку в цьому майні, та з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Ятрань Плюс", за яким зареєстровано право власності на Ѕ частку в цьому майні, наступне майно:

- нежитлові приміщення 1-го поверху №3а, 63б, 67-:-102, 114-:-116, приміщення антресолі №125-:-147 в літ. "Г-1" загальною площею 6219,5 кв.м, які розташовані за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Московський, будинок 257 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1453220463101).

- нежитлові приміщення антресолі № 118, 120-:-124, 125а, приміщення антресолі 2-го рівня № 148 в літ. "Г-1", загальною площею 1034,9 кв.м, які розташовані за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Московський, будинок 257 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1797042863101).

- нежитлову будівлю літ. "Г'-3", загальною площею 1678,2 кв. м, яка розташована за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Московський, будинок 257 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 885763863101).

- нежитлові приміщення 1-го поверху № 35-46, антресолі №47, 48 в будівлі літ. "Г-1", загальною площею 208,5 кв. м, які розташовані за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Московський, будинок 257 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 885662163101).

- нежитлову будівлю літ. "Л-2", загальною площею 851,8 кв.м, яка розташована за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Московський, будинок 257 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 885703563101).

- нежитлову будівлю літ. "Ф-1", загальною площею 69,9 кв.м, яка розташована за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Московський, будинок 257 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 885728463101).

- нежитлову будівлю літ. "Ц-2", загальною площею 765,0 кв.м, яка розташована за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Московський, будинок 257 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 885744463101).

- нежитлові приміщення 1-го поверху № 1, 2, 3 в літ. "Ш-2", загальною площею 284,7 кв. м, які розташовані за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Московський, будинок 257 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 885621063101).

- нежитлові приміщення 1-го поверху № 14, 15 в літ. "А'-3", загальною площею 84,4 кв.м, які розташовані за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Московський, будинок 257 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 885572263101).

2.2 Скасовано державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Діадема Батерфляй" (Код ЄДРПОУ: 40058810, номер запису про право власності 24232319 від 28.12.2017) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ятрань Плюс" (Код ЄДРПОУ: 37998760, номер запису про право власності 24232315 від 28.12.2017) на наступне майно: нежитлові приміщення 1-го поверху №3а, 63б, 67-:-102, 114-:-116, приміщення антресолі №125-:-147 в літ. "Г-1" загальною площею 6219,5 кв.м, які розташовані за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Московський, будинок 257 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1453220463101).

2.3 Скасовано державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Діадема Батерфляй" (Код ЄДРПОУ: 40058810, номер запису про право власності 30909514 від 27.03.2019) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ятрань Плюс" (Код ЄДРПОУ: 37998760, номер запису про право власності 30909483 від 27.03.2019) на наступне майно: нежитлові приміщення антресолі № 118, 120-:-124, 125а, приміщення антресолі 2-го рівня № 148 в літ. "Г-1", загальною площею 1034,9 кв.м, які розташовані за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Московський, будинок 257 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1797042863101).

2.4 Скасовано державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Діадема Батерфляй" (Код ЄДРПОУ: 40058810, номер запису про право власності 13878221 від 24.03.2016) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ятрань Плюс" (Код ЄДРПОУ: 37998760, номер запису про право власності 24808732 від 13.02.2018) на наступне майно: нежитлову будівлю літ. "Г'-3", загальною площею 1678,2 кв. м, яка розташована за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Московський, будинок 257 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 885763863101).

2.5 Скасовано державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Діадема Батерфляй" (Код ЄДРПОУ: 40058810, номер запису про право власності 13876371 від 24.03.2016) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ятрань Плюс" (Код ЄДРПОУ: 37998760, номер запису про право власності 24809015 від 13.02.2018) на наступне майно: нежитлові приміщення 1-го поверху № 35-46, антресолі №47, 48 в будівлі літ. "Г-1", загальною площею 208,5 кв. м, які розташовані за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Московський, будинок 257 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 885662163101).

2.6 Скасовано державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Діадема Батерфляй" (Код ЄДРПОУ: 40058810, номер запису про право власності 13877091 від 24.03.2016) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ятрань Плюс" (Код ЄДРПОУ: 37998760, дата внесення запису 11.07.2012) на наступне майно: нежитлову будівлю літ. "Л-2", загальною площею 851,8 кв.м, яка розташована за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Московський, будинок 257 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 885703563101).

2.7 Скасовано державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Діадема Батерфляй" (Код ЄДРПОУ: 40058810, номер запису про право власності 13877555 від 24.03.2016), та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ятрань Плюс" (Код ЄДРПОУ: 37998760, номер запису про право власності 24808732 від 13.02.2018) на наступне майно: нежитлову будівлю літ. "Ф-1", загальною площею 69,9 кв.м, яка розташована за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Московський, будинок 257 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 885728463101).

2.8 Скасовано державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Діадема Батерфляй" (Код ЄДРПОУ: 40058810, номер запису про право власності 13877874 від 24.03.2016) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ятрань Плюс" (Код ЄДРПОУ: 37998760, дата внесення запису 11.07.2012) на наступне майно: нежитлову будівлю літ. "Ц-2", загальною площею 765,0 кв.м, яка розташована за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Московський, будинок 257 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 885744463101).

2.9 Скасовано державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Діадема Батерфляй" (Код ЄДРПОУ: 40058810, номер запису про право власності 13875620 від 24.03.2016) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ятрань Плюс" (Код ЄДРПОУ: 37998760, дата внесення запису 11.07.2012) на наступне майно: нежитлові приміщення 1-го поверху № 1, 2, 3 в літ. "Ш-2", загальною площею 284,7 кв. м, які розташовані за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Московський, будинок 257 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 885621063101).

2.10 Скасовано державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Діадема Батерфляй" (Код ЄДРПОУ: 40058810, номер запису про право власності 13874760 від 24.03.2016) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ятрань Плюс" (Код ЄДРПОУ: 37998760, дата внесення запису 11.07.2012) на наступне майно: нежитлові приміщення 1-го поверху № 14, 15 в літ. "А'-3", загальною площею 84,4 кв. м., які розташовані за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Московський, будинок 257 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 885572263101).

2.11 Визнано недійсним договір оренди, серія та номер: 1154 від 01.04.2019, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Діадема Батерфляй", Товариством з обмеженою відповідальністю "Ятрань Плюс" як орендодавцями та Спільним Українсько-Американським підприємством "Європоль" у формі товариства з обмеженою відповідальністю як орендарем, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В.

2.12 Скасовано державну реєстрацію права користування (найму (оренди)) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами Спільного Українсько-Американського підприємства "Європоль" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (Код ЄДРПОУ: 30751167, номер запису про інше речове право 31187861 від 10.04.2019) щодо наступного майна: нежитлові приміщення 1-го поверху № 3а, 63б, 67-:-102, 114-:-116, приміщення антресолі № 125-:-147 в літ. "Г-1" загальною площею 6219,5 кв.м, які розташовані за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Московський, будинок 257 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1453220463101).

2.13 Скасовано державну реєстрацію права користування (найму (оренди)) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами Спільного Українсько-Американського підприємства "Європоль" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (Код ЄДРПОУ: 30751167, номер запису про інше речове право 31187181 від 10.04.2019) щодо наступного майна: нежитлові приміщення антресолі № 118, 120-:-124, 125а, приміщення антресолі 2-го рівня № 148 в літ. "Г-1", загальною площею 1034,9 кв.м, які розташовані за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Московський, будинок 257 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1797042863101).

2.14 Скасовано державну реєстрацію права користування (найму (оренди)) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами Спільного Українсько-Американського підприємства "Європоль" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (Код ЄДРПОУ: 30751167, номер запису про інше речове право 31188078 від 10.04.2019) щодо наступного майна: нежитлову будівлю літ. "Г'-3", загальною площею 1678,2 кв. м, яка розташована за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Московський, будинок 257 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 885763863101).

2.15 Скасовано державну реєстрацію права користування (найму (оренди)) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами Спільного Українсько-Американського підприємства "Європоль" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (Код ЄДРПОУ: 30751167, номер запису про інше речове право 31188172 від 10.04.2019) щодо наступного майна: нежитлові приміщення 1-го поверху № 35-46, антресолі №47, 48 в будівлі літ. "Г-1", загальною площею 208.5 кв. м, які розташовані за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Московський, будинок 257 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 885662163101).

2.16 Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діадема Батерфляй" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" 4 950 000,00 грн як доходів від належного Товариству з обмеженою відповідальністю "Таміра" на праві власності нерухомого майна.

2.17 Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ятрань Плюс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" 4 950 000,00 грн як доходів від належного Товариству з обмеженою відповідальністю "Таміра" на праві власності нерухомого майна. В іншій частині позову відмовлено.

2.18 Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ятрань Плюс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" 337 508,83 грн судового збору за подання позовної заяви та 14 120,79 грн витрат, пов`язаних із розглядом справи.

2.19 Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діадема Батерфляй" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" 337 508,83 грн судового збору за подання позовної заяви та 14 120,79 грн витрат, пов`язаних із розглядом справи.

2.20 Стягнуто зі Спільного Українсько-Американського підприємства "Європоль" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" 3 783,33 грн судового збору за подання позовної заяви та 14 120,79 грн витрат, пов`язаних із розглядом справи.

2.21 Судом відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів.

3. Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Діадема Батерфляй", Спільне Українсько-Американське підприємство "Європоль" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, ТОВ "Ятрань Плюс", ТОВ "Таміра" звернулися до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами.

4. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.07.2022 апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Діадема Батерфляй", Спільного Українсько-Американського підприємства "Європоль" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, Товариства з обмеженою відповідальністю "Ятрань Плюс" задоволено. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2022 скасовано в частині задоволених позовних вимог. В цій частині прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.

Рух касаційних скарг

5. Ухвалою Верховного Суду від 16.08.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 29/5005/6325/2011(904/7806/21) за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" від 27.07.2022 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.07.2022 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2022 в частині відмови у задоволенні позову щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 09.06.2009, та призначено розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" від 27.07.2022 на 04.10.2022 о 10:00 год.

6. Ухвалою Верховного Суду від 25.08.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 29/5005/6325/2011(904/7806/21) за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Леонова К. Ю. на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.07.2022 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2022 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання правочинів недійсними. Об`єднано в одне касаційне провадження касаційні провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Леонова К. Ю. від 19.08.2022 та за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" від 27.07.2022 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.07.2022 та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2022 у справі № 29/5005/6325/2011(904/7806/21).

7. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 03.10.2022 № 29.3-02/1692 у зв`язку із відпусткою судді Васьковського О.В. відповідно до приписів Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 (зі змінами та доповненнями), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 29/5005/6325/2011(904/7806/21).

8. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2022 та протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 03.10.2022 справу № 29/5005/6325/2011(904/7806/21) за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Леонова К. Ю. від 19.08.2022 та за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" від 27.07.2022 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.07.2022 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2022 розподілено колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В.В. - головуючого, Погребняка В.Я., Картере В.І.

9. Ухвалою Верховного Суду від 03.10.2022, зокрема, прийнято касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Леонова К. Ю. від 19.08.2022 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" від 27.07.2022 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.07.2022 та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2022 у справі № 29/5005/6325/2011(904/7806/21), колегією суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В.В. - головуючого, Картере В.І., Погребняка В.Я. до свого провадження.

10. Ухвалою Верховного Суду від 04.10.2022, зокрема, відкладено розгляд касаційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Леонова К. Ю. від 19.08.2022 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" від 27.07.2022 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.07.2022 та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2022 у справі № 29/5005/6325/2011(904/7806/21) на 25.10.2022 о 10 год. 45 хв.

11. Ухвалою Верховного Суду від 25.10.2022 у складі колегії суддів Білоуса В.В. - головуючого, Картере В.І., Погребняка В.Я. оголошено перерву в судовому засіданні у справі № 29/5005/6325/2011 (904/7806/21) за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Леонова К. Ю. від 19.08.2022 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" від 27.07.2022 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.07.2022 та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2022 до 10:45 год. 15.11.2022.

12. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 10.11.2022 № 29.3-02/1932 у зв`язку із запланованою відпусткою судді Картере В.І. відповідно до приписів Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 (зі змінами та доповненнями), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 29/5005/6325/2011(904/7806/21).

13. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2022 та протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 10.11.2022 справу № 29/5005/6325/2011(904/7806/21) за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Леонова К. Ю. від 19.08.2022 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" від 27.07.2022 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.07.2022 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2022 розподілено колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В.В. - головуючого, Погребняка В.Я., Васьковського О.В.

14. Ухвалою Верховного Суду від 14.11.2022 прийнято касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Леонова К. Ю. від 19.08.2022 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" від 27.07.2022 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.07.2022 та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2022 у справі № 29/5005/6325/2011(904/7806/21), колегією суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я. до свого провадження.

15. Ухвалою Верховного Суду від 15.11.2022 оголошено перерву в судовому засіданні у справі № 29/5005/6325/2011(904/7806/21) за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Леонова К. Ю. від 19.08.2022 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" від 27.07.2022 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.07.2022 та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2022 до 14:15 год. 22.11.2022.

Короткий зміст вимог касаційних скарг з узагальненими аргументами осіб, які подали касаційні скарги.

16. Не погоджуючись з ухваленою постановою, Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" подано касаційну скаргу в якій останнє просить скасувати оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі - продажу від 09.06.2009, який посвідчений приватним нотаріусом Бінус О.О. за реєстровим № 2086 та ухвалити нове рішення яким задовольнити позов в цій частині.

17. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

17.1 Судами попередніх інстанцій застосовано норми права (статті 203, 215, 216, 228, 232, 234 387, 388 Цивільного кодексу України) без урахування висновків викладених у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 201/9100/16-ц, від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц.

17.2 Судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права та не повідомлено скаржника про час та дату розгляду справи, що є безумовною підставою для скасування судового рішення.

18. Також, не погоджуючись з ухваленою постановою, Товариством з обмеженою відповідальністю "Таміра" подано касаційну скаргу в якій останнє просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю, скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити в цій частині нове рішення яким позов задовольнити.

19. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

19.1 Судом апеляційної інстанції застосовано норми частини одинадцятої статті 17, статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" які не підлягали застосуванню та не застосовано норми пункту 6 частини першої статті 3 та частини третьої статті 13 Цивільного кодексу України які підлягали застосуванню. При цьому, судом апеляційної інстанції не враховано правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19).

19.2 Суд апеляційної інстанції застосував приписи частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України без врахування висновків викладених у постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21) та помилково послався як на встановлену обставину відсутності ознак неплатоспроможності ТОВ "Таміра" у 2009 році з огляду на постанову Вищого господарського суду України від 17.11.2009 у справі № Б-24/92-09.

19.3 Суд апеляційної інстанції застосував приписи статей 387, 388 Цивільного кодексу України без врахування висновків викладених у постановах Верховного Суду від 11.01.2022 у справі № 5023/5847/11, від 14.06.2022 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011 (925/1402/15) та дійшов помилкового висновку про добросовісність ТОВ "Ятрань Плюс" лише тому, що відсутні докази того, що його вищий орган управління знав про незаконність набуття майна ТОВ Фірма "Ідалія".

19.4 Враховуючи недобросовісність ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс" та їх причетність до укладення оскаржуваних фраудаторних договорів, судом апеляційної інстанції помилково не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції, викладені у постановах від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 24.05.2022 у справі № 916/731/21, від 26.05.2022 у справі № 5013/458/11.

19.5 Суд апеляційної інстанції помилково застосував приписи статті 388 Цивільного кодексу України та не застосував приписи статті 387 Цивільного кодексу України, не врахувавши при цьому висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 5023/4477/12.

19.6 Судом апеляційної інстанції застосовано приписи частин четвертої, п`ятої статті 267 Цивільного кодексу України без урахування висновків викладених у постанові Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21) та не враховано обставини недобросовісності ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс" та їх причетність до укладення оскаржуваних фраудаторних договорів, які доводять, що такі недобросовісні відповідачі не можуть захищатися від позову посиланням на пропуск позовної давності.

19.7 Суд апеляційної інстанції застосував приписи частин четвертої, п`ятої статті 267 Цивільного кодексу України без урахування висновків викладених у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 904/5978/14, від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21) та дійшов помилкового висновку про неповажність причин пропуску строку позовної давності.

19.8 Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про одночасну зміну предмету та підстав позову внаслідок заявлення вимог щодо договору оренди № 1154 від 01.04.2019, не врахувавши при цьому висновки щодо застосування статті 46 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, від 15.10.2020 у справі № 922/2575/19.

19.9 Суд першої інстанції правильно і повно встановив ознаки фраудаторності оскаржуваних договорів, однак неправомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання цих договорів недійсними через неправильне застосування норм матеріального права (статті 387 Цивільного кодексу України) без урахування висновків викладених у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 201/9100/16-ц, від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), дійшовши помилкового висновку про неефективність такого способу захисту.

20. Представники скаржників в судових засіданнях підтримали касаційні скарги з підстав викладених у них.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

21. Спільним Українсько-Американським підприємством "Європоль" у формі товариства з обмеженою відповідальністю подано відзиви на касаційні скарги в яких останнє просить відмовити в задоволенні касаційних скарг та залишити без змін постанову суду апеляційної інстанції.

22. Товариством з обмеженою відповідальністю "Ятрань Плюс" подано відзив на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра", в якому просить закрити касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою щодо оскарження судових рішень в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання правочинів недійсними.

23. Аргументи у вказаних відзивах полягають, зокрема, у наступному:

- перерахування коштів за спірне майно з рахунку ТОВ "Таміра" на рахунок ІП "Аврора" свідчить лише про особливості виконання оскаржуваних договорів, що не впливає на їх недійсність, адже ТОВ "Таміра" за рахунок отриманих коштів здійснило розрахунок зі своїм кредитором ІП "Аврора", що виключає завдання шкоди кредиторам;

- на момент придбання відповідачами спірного майна право власності було зареєстровано за особами, які відчужили їм спірне майно (ТОВ фірма "Ідалія" та ОСОБА_4 відповідно) і в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не було запису про судовий спір відносно цього майна (обтяження). Відтак, відповідачі є добросовісними набувачами;

- протиправність дій попереднього ліквідатора ТОВ "Таміра" ОСОБА_5. спростовується відсутністю рішення суду про усунення ОСОБА_5 з посади ліквідатора з підстав вчинення нею протиправних дій.

24. Представники ТОВ "Діадема Батерфляй", ТОВ "Ятрань Плюс", СУАП "Європоль" у формі ТОВ у судових засіданнях заперечили проти касаційних скарг, зазначивши, зокрема, про правильність висновків суду апеляційної інстанції та відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Розгляд клопотань Верховним Судом

25. Товариством з обмеженою відповідальністю "Таміра" подано заяву про відмові від позову в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ятрань Плюс".

26. Товариством з обмеженою відповідальністю "Ятрань Плюс" подано заперечення на вказану заяву про відмову від позову.

27. Представники скаржників в судових засіданнях підтримали вказану заяву.

28. Представники ТОВ "Діадема Батерфляй", ТОВ "Ятрань Плюс", СУАП "Європоль" у формі ТОВ у судових засіданнях заперечили проти вказаної заяви.

29. Розглянувши вказану заяву колегія суддів дійшла наступних висновків.

29.1 Згідно статей 46, 191 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або окремій письмовій заяві.

29.2 З огляду на положення частини шостої статті 46, частин другої, п`ятої статті 191 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний перевірити наявність повноважень у представника на вчинення відповідної дії та з`ясувати чи не суперечать його дії інтересам особи, яку він представляє.

29.3 Вказану заяву про відмову від позову підписано ліквідатором ТОВ "Таміра" Леоновим К.Ю.

29.4 Згідно положень статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури.

29.5 За змістом статей 61, 62, 63, 64 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, формує ліквідаційну масу з усіх видів майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлених в ході ліквідаційної процедури, за рахунок коштів, одержаних від продажу якого (майна та майнових активів боржника), здійснюється задоволення вимог кредиторів.

29.6 Ліквідація боржника - це припинення існування суб`єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом. Ліквідаційна процедура, як стадія провадження у справі про банкрутство, є однією з найбільш ймовірних та прогнозованих процедур, які застосовуються до неплатоспроможного боржника та є механізмом виведення з ринку нерентабельних та неперспективних підприємств.

29.7 Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення.

29.8 Під час ліквідаційної процедури, ліквідатор має здійснювати заходи спрямовані на пошук, виявлення і повернення майна, яке перебуває у третіх осіб. Крім того, ліквідатор має вчиняти обґрунтовані і логічні дії.

29.9 Тобто вчинення ліквідатором дії щодо відмови від позову, підлягає дослідженню судом в контексті норм Кодексу України з процедур банкрутства, враховуючи те, що повторне звернення з позовом після відмови від нього, не допускається.

29.10 Процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства, а також недопущення доведення боржника до банкрутства. Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів. Однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.

29.11 Частина друга статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначає підсудність спорів одному господарському суду, який акумулює усі майнові вимоги, стороною яких є боржник.

29.12 Таким чином, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 918/335/17 (провадження № 12-160гс19).

29.13 Звернення боржника із майновим позовом в межах справи про банкрутство має на меті збільшення активу такого боржника, яке в подальшому може вплинути на наповнення ліквідаційної маси або надасть можливість погасити вимоги кредиторів в процедурі санації.

29.14 Верховний Суд зауважує, що оцінюючи заяву представника позивача про відмову від позову, поданого в межах справи про банкрутство позивача, на предмет суперечності такої заяви інтересам особи, яку представляє представник, суд має також враховувати дотримання балансу публічного та приватного інтересу в контексті процедури банкрутства щодо такого позивача. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 924/1277/20 (924/636/21).

29.15 Позовні вимоги боржника в цьому випадку спрямовані на доведення факту вибуття майна з його володіння з порушенням вимог чинного законодавства та витребування такого майна. Зважаючи на подання такого позову в межах справи про банкрутство ТОВ "Таміра" та враховуючи наведені мотиви вбачається, що боржник намагається захистити власні активи з метою наповнення ліквідаційної маси для погашення вимог кредиторів.

29.16 Вказані обставини свідчать про безпідставність поданої заяви, наслідком задоволення якої буде позбавлення позивача можливості захистити права, що в свою чергу може призвести до зменшення ліквідаційної маси та утруднення задоволення вимог кредиторів. Тому, такі дії не можуть бути розцінені як такі, що спрямовані на збереження активів боржника та суперечать його інтересам, оскільки можуть призвести до погіршення його фінансового становища в умовах процедур банкрутства.

29.17 Відповідно до частини п`ятої статті 191 Господарського процесуального кодексу України суд не приймає відмову позивача від позову у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

29.18 З огляду на викладене, вказана відмова від позову не приймається судом.

30. Як вже було зазначено, Товариством з обмеженою відповідальністю "Ятрань Плюс" подано відзив на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра", в якому викладено клопотання про закриття касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою щодо оскарження судових рішень в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання правочинів недійсними.

31. Вказане клопотання мотивовано тим, що судом апеляційної інстанції були враховані всі аргументи позивача, що виключає наявність підстав для касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції. Також вказане клопотання мотивовано тим, що позивач не наводить жодної підстави яка б свідчила про те, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків Верховного Суду.

32. Представники ТОВ "Ятрань Плюс", ТОВ "Діадема Батерфляй", СУАП "Європоль" у формі ТОВ у судових засіданнях підтримали вказане клопотання.

33. Представники скаржників в судових засіданнях заперечили проти вказаного клопотання.

34. Розглянувши вказане клопотання колегія суддів дійшла наступних висновків.

34.1 Колегія суддів зазначає, що у статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою.

34.2 Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.

34.3 Обов`язок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.

34.4 У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11.09.1997 (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.

34.5 Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

34.6 Враховуючи наведене, з огляду на зміст аргументів касаційної скарги ТОВ "Таміра" щодо, які стосуються правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та неврахування висновків Верховного Суду під час розгляду вимог щодо визнання правочинів недійсними (пункт 19.9 цієї постанови), передчасними є аргументи вказаного клопотання про закриття касаційного провадження, оскільки такі аргументи касаційної скарги, в цьому випадку, підлягають дослідженню під час касаційного розгляду по суті.

34.7 Окрім того, в ухвалі Верховного Суду від 25.08.2022 колегія суддів дійшла висновку про відкриття касаційного провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.

34.8 З огляду на викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання.

Позиція Верховного Суду

35. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційних скарг, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" не підлягає задоволенню, а касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" підлягає частковому задоволенню.

36. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

37. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

38. Мотивуючи своє рішення щодо позовних вимог про визнання правочинів недійсними суд першої інстанції виходив з наступного.

38.1 Внаслідок укладення Оскаржуваних Договорів ТОВ фірма "Ідалія" придбало у ТОВ "Таміра" 10 об`єктів нерухомого майна за адресою: м.Харків, просп. Московський, буд. 257, а саме: будівля літ. "Л-2" площею 851,8 кв.м.; будівля літ. "Ф-1" площею 69,9 кв.м.; приміщення 1-го поверху № 35-46, антресолі № 47, 48 площею 208,5 кв.м. в будівлі літ. "Г-1"; будівля літ. "Ц-2" площею 765,0 кв.м.; приміщення 1-го поверху № 1, 2, 3 в літ. "Ш-2" площею 284,7 кв.м.; приміщення 1-го поверху №?14, 15 в літ. "А'-3" площею 84,4 кв.м.; будівля літ. "Э-1" площею 361,9 кв.м.; будівля літ. "Щ-1" площею 228,2 кв.м., будівля літ. "Г'-3" площею 1678,2 кв.м.; нежитлові приміщення 1-го поверху №1-8, 9а, 10а, 11-34, 35а, 36а, 37а, 38а, 39а, 40а, 41а, 42а, 43а, 44а, 45а, 46а, 47-49, 50а, 51а, 52а, 53а, 54а, 55а, 56а, 57а, 58а, 59а, 60а, 61а, 62а, 63а, 64а, 65а, 66а, 67-88, I, II, III, IV; приміщень антресолі №89-115, 166, V в літ. "Г-1" загальною площею 14 575,5 кв.м. (далі по тексту - "Приміщення літ. Г-1"); (далі по тексту разом - "Нерухоме Майно").

38.2 В подальшому, Нерухоме Майно перейшло у володіння відповідачів - ТОВ "Ятрань Плюс" та ТОВ "Діадема Батерфляй".

38.3 Так, 10.02.2011 загальні збори ТОВ фірма "Ідалія" прийняли ряд рішень, оформлених Протоколом № 1 від 10.02.2011, зокрема: з другого питання порядку денного - затвердити вихід із складу учасників ТОВ фірма "Ідалія" ОСОБА_2 , яка володіє 50 % статутного капіталу ТОВ фірма "Ідалія", що становить 12 500,00 грн; з третього питання порядку денного - повернути ОСОБА_2 , яка вибула із складу учасників ТОВ фірма "Ідалія", її вклад до ТОВ фірма "Ідалія" пропорційно її частці (50%) у статутному капіталі ТОВ фірма "Ідалія" та передати ОСОБА_2 , яка вибула із складу учасників ТОВ фірма "Ідалія", Ѕ частку у праві власності ТОВ фірма "Ідалія" пропорційно її частці (50%) у статутному капіталі ТОВ фірма "Ідалія" та передати ОСОБА_2 , яка вибула із складу учасників ТОВ фірма "Ідалія", Ѕ частку у праві власності на Нерухоме Майно.

38.4 29.04.2011 Виконавчим комітетом Харківської міської ради було видано свідоцтво ОСОБА_2 про право власності на Ѕ частку у праві власності на Нерухоме Майно.

38.5 Отже, після виходу ОСОБА_2 зі складу учасників ТОВ фірма "Ідалія" та реєстрації за нею як за фізичною особою права власності на набуте нею нерухоме майно, Нерухоме Майно перебувало у володінні ТОВ фірма "Ідалія" та ОСОБА_2 , за кожним з яких було зареєстровано право власності на Ѕ частку у Нерухомому Майні.

38.6 11.07.2012 право власності на Ѕ частку у Спірному Майні було зареєстровано за ТОВ "Ятрань Плюс" внаслідок внесення цього майна ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ "Ятрань Плюс". Підставою для державної реєстрації права власності ТОВ "Ятрань Плюс" стало свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 03.07.2012.

38.7 Отже, після внесення ОСОБА_2 Ѕ частки у праві власності на Нерухоме Майно до статутного капіталу ТОВ "Ятрань Плюс", Нерухоме Майно перебувало у володінні ТОВ фірма "Ідалія" та ТОВ "Ятрань Плюс", за кожним з яких було зареєстровано право власності на Ѕ частку у Нерухомому Майні.

38.8 24.03.2016 між ТОВ фірма "Ідалія" як продавцем та ТОВ "Діадема Батерфляй" як покупцем було укладено 8 договорів купівлі-продажу, за якими ТОВ «Діадема Батерфляй» придбало у ТОВ фірма "Ідалія" 8 спірних об`єктів Нерухомого Майна, що розташовані по просп. Московському 257 у місті Харкові (Ѕ частку у праві власності), а саме:

38.9 Договір купівлі-продажу Приміщення літ."Г-1", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Лук`яновою О.Б. за № 571.

38.10 Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень: 1-го поверху № 14, 15 в літ. "А'-3", загальною площею 84,4 кв.м., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Лук`яновою О.Б. за № 572.

38.11 Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень: 1-го поверху № 1, 2, 3 в літ. "Ш-2", загальною площею 284,7 кв.м., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Лук`яновою О.Б. за № 573.

38.12 Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень: 1-го поверху № 35-46, антресолі № 47, 48 в будівлі літ. "Г-1", загальною площею 208,5 кв.м., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Лук`яновою О.Б. за № 574.

38.13 Договір купівлі-продажу нежитлової будівлі літ. "Л-2", загальною площею 851,8 кв.м., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Лук`яновою О.Б. за № 575.

38.14 Договір купівлі-продажу нежитлової будівлі літ. "Ф-1", загальною площею 69,9 кв.м., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Лук`яновою О.Б. за № 576.

38.15 Договір купівлі-продажу нежитлової будівлі літ. "Ц-2", загальною площею 765,0 кв.м., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Лук`яновою О.Б. за № 577.

38.16 Договір купівлі-продажу нежитлової будівлі літ. "Г'-3", загальною площею 1678,2 кв.м., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Лук`яновою О.Б. за № 578.

38.17 Отже, після відчуження ТОВ фірмою "Ідалія" Ѕ частки у праві власності на Нерухоме Майно на користь ТОВ "Діадема Батерфляй", Нерухоме Майно перебувало у володінні ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс", за кожним з яких було зареєстровано право власності на Ѕ частку у Нерухомому Майні.

38.18 Під час перебування Нерухомого Майна у володінні ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс", Нерухоме Майно було неодноразово поділено.

38.19 28.12.2017 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано відомості про збільшення площі Приміщень літ. "Г-1" з 14 575,5 кв. м. на 15 242,7 кв.м.

38.20 Надалі, 28.12.2017 було проведено поділ Приміщень літ. Г-1 площею 15 242,7 кв.м. на три окремі об`єкти: нежитлові приміщення 1-го поверху № 3а, 63б, 67-:-102, 114-:-116, приміщення антресолі № 125-:-147 в літ. "Г-1", загальною площею 6 219,5 кв.м. (реєстраційний номер 1453220463101) (далі по тексту - "Об`єкт № 1"); нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-8, 9а, 10а, 11-:-34, 35а, 36а, 37а, 38а, 39а, 40а, 41а, 42а, 43а, 44а, 45а, 46а, 47-:- 49, 50а, 51а, 52а, 53а, 54а, 55а, 56а, 57а, 58а, 59а, 60а, 61а, 62а, 63а, 64а, 95а, 103-:-113 в літ. "Г-1", загальною площею 6 830,6 кв.м. (реєстраційний номер 1453214663101) (далі по тексту - "Об`єкт № 2"); нежитлові приміщення антресолі № 118-:-124, 125а, приміщення антресолі 2-го рівня № 148 в літ. "Г-1", загальною площею 2 192,6 кв.м. (реєстраційний номер 1453200563101) (далі по тексту - "Об`єкт № 3").

38.21 В подальшому, ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс" відчужили частину належного їм Нерухомого Майна на користь Спільного Українсько-Американського підприємства "Європоль" у формі товариства з обмеженою відповідальністю.

38.22 Так, 03.04.2019 ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс" відчужили Об`єкт № 2 загальною площею 6 830,6 кв.м. на користь СУАП "Європоль" за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.А. за № 418.

38.23 Отже, СУАП "Європоль" стало єдиним власником Об`єкта № 2.

38.24 Об`єкт № 3 загальною площею 2 192,6 кв.м. (частки, належні ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс") був поділений на підставі висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, серія та номер: 16/2019, виданий 22.03.2019, видавник: ФОП Ганжя О.О.

38.25 03.04.2019, в результаті цього поділу було відкрито розділи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на 2 окремих об`єкта, а саме: нежитлові приміщення антресолі № 119 в літ. "Г-1", загальною площею 1157,7 кв.м. (реєстраційний номер 1797065963101) (далі по тексту - "Об`єкт № 3-1"); нежитлові приміщення антресолі № 118, 120-:-124, 125а, приміщення антресолі 2-го рівня № 148 в літ. "Г-1", загальною площею 1034,9 кв.м. (реєстраційний номер 1797042863101) (далі по тексту - "Об`єкт № 3-2").

38.26 03.04.2019 ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс" відчужили Об`єкт № 3-1 на користь СУАП "Європоль" за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.А. за № 419.

38.27 Отже, СУАП "Європоль" стало єдиним власником Об`єкта № 3-1.

38.28 01.04.2019 ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс" передали належний їм Об`єкт № 3-2 в оренду СУАП "Європоль" на підставі договору оренди від 01.04.2019, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. за № 1154.

38.29 Таким чином, предметом спору у цій справі є нерухоме майно, що знаходиться у м. Харкові по проспекту Московському 257, право власності на яке на момент звернення з позовом зареєстровано за ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс" (за кожним по Ѕ частці), а саме: будівля літ. "Л-2" площею 851,8 кв.м.; будівля літ. "Ф-1" площею 69,9 кв.м.; будівля літ. "Ц-2" площею 765,0 кв.м.; приміщення 1-го поверху № 1, 2, 3 в літ. "Ш-2" площею 284,7 кв.м; приміщення 1-го поверху №?14, 15 в літ. "А'-3" площею 84,4 кв.м. будівля літ. "Г'-3" площею 1678,2 кв.м.; Об`єкт № 1 площею 6 219,5 кв.м. (частина Приміщень літ. "Г-1"); Об`єкт № 3-2 площею 1 034,9 кв.м. (частина Об`єкта № 3, який є частиною Приміщень літ. "Г-1"); приміщення 1-го поверху № 35-46, антресолі № 47, 48 площею 208,5 кв.м. в будівлі літ. "Г-1"; (далі по тексту - "Спірне Майно").

38.30 На думку суду, обставини, за яких між ТОВ "Таміра" та ТОВ фірма "Ідалія" були укладені Оскаржувані Договори, у своїй сукупності дають підстави вбачати порушення принципу добросовісності сторонами цих Договорів, а так само іншими причетними до них особами - учасниками та керівниками ТОВ "Таміра" та ТОВ фірма "Ідалія".

38.31 Такий висновок зроблений судом за результатами надання оцінки обставинам щодо особи-контрагента ТОВ "Таміра" за Оскаржуваними Договорами, обставинам, які характеризують момент укладення Оскаржуваних Договорів, а також дефектам проведення оплати за Оскаржуваними Договорами.

38.32 Станом на час укладення Оскаржуваних Договорів купівлі-продажу склад учасників юридичних осіб, які були сторонами цих договорів, виглядав таким чином: ТОВ "Таміра" (продавець): ОСОБА_3 з часткою у розмірі 8 250,00 грн (50 %); ОСОБА_6 з часткою у розмірі 2 750,00 грн (16,6 %); ОСОБА_1 з часткою у розмірі 2 750,00 грн (16,6 %); ОСОБА_7 з часткою у розмірі 2 750,00 грн. (16,6 %). ТОВ фірма "Ідалія" (покупець): ОСОБА_2 з часткою у розмірі 6 250,00 грн (25 %); ОСОБА_6 з часткою у розмірі 6 250,00 грн (25 %); ОСОБА_1 з часткою у розмірі 6 250,00 грн (25 %); ОСОБА_7 з часткою у розмірі 6 250,00 грн (25 %).

38.33 На підставі зазначених обставин судом встановлено, що Спірне Майно було відчужено Боржником на користь юридичної особи, яка перебувала під контролем трьох учасників Боржника.

38.34 Крім цього, суд враховує, що відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній станом на дату укладення Оскаржуваних Договорів) заінтересованими особами стосовно боржника є особи, що входять до складу органів управління боржника. Зазначена норма Закону не містила вимог щодо володіння часткою у статутному капіталі боржника у певному розмірі для того, щоб особа вважалась заінтересованою особою щодо боржника.

38.35 Тому, незалежно від розміру частки, якою володіли ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у статутному капіталі ТОВ "Таміра", кожен з них окремо та всі вони у сукупності вважались заінтересованими особами щодо ТОВ "Таміра", адже входили до складу органу управління Боржника - загальних зборів ТОВ "Таміра".

38.36 Водночас, три ці ж самі заінтересовані особи щодо Боржника здійснювали контроль над ТОВ фірма "Ідалія" - покупцем майна (адже володіли сукупно часткою у розмірі 75 % статутного капіталу ТОВ фірма "Ідалія").

38.37 Крім цього, суд враховує, що ОСОБА_11 , яка була четвертим учасником ТОВ "Таміра" та володіла часткою у розмірі 50 % статутного капіталу ТОВ "Таміра", була призначена директором ТОВ фірма "Ідалія" 08.07.2009, тобто менш як через місяць після укладення Оскаржуваних Договорів, та перебувала на посаді директора ТОВ фірма "Ідалія" у період з 08.07.2009 по 10.02.2011.

38.38 Рішення про призначення ОСОБА_12 директором ТОВ фірма "Ідалія" було прийнято одноголосно усіма учасниками ТОВ фірма "Ідалія", що підтверджується протоколом загальних зборів учасників ТОВ фірма "Ідалія" № 2 від 08.07.2009.

38.39 Отже, суд доходить висновку, що Спірне Майно було відчужено на користь товариства (ТОВ фірма "Ідалія"), яке перебувало під контролем учасників ТОВ "Таміра", кожен з яких до того ж вважався заінтересованою особою щодо Боржника (ТОВ "Таміра").

38.40 На правильність цього висновку суду не впливають доводи Відповідача-2 про те, що розмір частки, якою ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 володіли у ТОВ "Таміра", не дозволяв їм у сукупності здійснювати контроль над ТОВ "Таміра" та приймати будь-які рішення без участі ОСОБА_12 (четвертого учасника ТОВ "Таміра", який одночасно не був учасником ТОВ фірма "Ідалія").

38.41 На думку суду, наявність чи відсутність у ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_13 контролю над ТОВ "Таміра" не має значення для даної справи. Адже для вирішення даної справи має значення лише те, чи один або декілька учасників ТОВ "Таміра" могли здійснювати контроль над ТОВ фірма "Ідалія" як контрагентом ТОВ "Таміра", на користь якого було відчужено Спірне Майно.

38.42 Більше того, відсутність у ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_13 достатньої кількості голосів для прийняття рішення загальними зборами ТОВ "Таміра" без участі ОСОБА_12 не впливає на можливість задоволення позову також з тих підстав, що рішення загальних зборів учасників ТОВ "Таміра" про відчуження Спірного Майна приймалося одноголосно усіма учасниками, у тому числі ОСОБА_14 , що підтверджується змістом протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Таміра" від 18.05.2009.

38.43 01.06.2009 на рахунок ТОВ "Таміра" № НОМЕР_1 , відкритий в АТ "Укрексімбанк", надійшли кошти від ТОВ фірма "Ідалія" у формі 73-х платежів на загальну суму 36 832 785,00 грн з призначенням платежів "Сплата за майно зг уг К-12/01/06 від 12.01.06". У лютому 2019 ліквідатору ТОВ "Таміра" з листа директора ТОВ фірма "Ідалія" стало відомо, що вказані грошові кошти були направлені на рахунок ТОВ "Таміра" саме з метою оплати за Нерухоме Майно, що розташоване у м. Харкові по просп. Московському 257 (тобто за майно, яке було предметом Оскаржуваних Договорів).

38.44 В ході розгляду справи судом встановлено, що переказ грошових коштів 01.06.2009 на загальну суму 36 832 785,00 грн відбувся ще до укладення 09.06.2009 ключового з Оскаржуваних Договорів, що було зумовлено домовленостями між ТОВ "Таміра" та ТОВ фірма "Ідалія", які були зафіксовані у попередньому договорі купівлі-продажу № К-12/01/06 від 12.01.2006, посилання на який і міститься в призначенні платежів. Саме на підставі попереднього договору купівлі-продажу № К-12/01/06 від 12.01.2006 ТОВ фірма "Ідалія" було здійснено перерахунок ТОВ "Таміра" грошових коштів завчасно (01.06.2009) в рахунок виконання майбутніх зобов`язань щодо купівлі-продажу Спірного Майна. Ці попередні зобов`язання щодо купівлі-продажу Спірного Майна були зафіксовані пізніше, зокрема, 09.06.2009 в одному з Оскаржуваних Договорів.

38.45 Однак, цього ж дня, 01.06.2009 грошові кошти у сумі 36 832 785,00 грн за тою ж самою кількістю платежів (73 платежі) були перераховані з рахунку ТОВ "Таміра" на рахунок Іноземного підприємства "Аврора", код ЄДРПОУ 34756588.

38.46 Станом на 01.06.2009 єдиним засновником ІП "Аврора" була компанія-нерезидент ISIDA TRADING LLC (країна реєстрації - США).

38.47 Відомостей про бенефіціарного власника ІП "Аврора" ані станом на 2009 рік (дату укладення Оскаржуваних Договорів), ані станом на сьогодні Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не містив та не містить.

38.48 У травні 2020, за результатами співпраці з ліквідатором ТОВ "Ольга." Гусаром І.О. на підставі укладеного договору про співробітництво від 04.03.2020, та за результатами примусового розкриття вказаних відомостей на підставі рішення Верховного Суду Белізу від 11.05.2020 у справі № 254 (2020), ліквідатору ТОВ "Таміра" стало відомо, що єдиним кінцевим бенефіціарним власником компанії ISIDA TRADING LLC, яке було засновником ІП "Аврора", з 29.03.2009 та щонайменше до 2016 був ОСОБА_1 .

38.49 Ця обставина була підтверджена наявними у матеріалах справи нотаріально засвідченими Афідевітами від 22.05.2020 та від 28.05.2020, зробленими під присягою директора компанії Worldwide Corporate Services Limited Ангелітою Голдсон, яка діяла в якості номінального директора та номінального акціонера компанії ISIDA TRADING LLC.

38.50 ОСОБА_1 , який є учасником цієї справи, у своїй заяві свідка не заперечив, що саме він був бенефіціарним власником компанії ISIDA TRADING LLC у 2009 році.

38.51 Таким чином, судом встановлено, що станом на 01.06.2009 єдиним кінцевим бенефіціарним власником (контролером) Іноземного підприємства "Аврора", на рахунок якого було перераховано усі отримані ТОВ "Таміра" грошові кошти за Спірне Майно, був ОСОБА_1 .

38.52 При цьому, ОСОБА_1 , як встановлено судом, в цей самий час також був учасником ТОВ фірма "Ідалія" (покупця Спірного Майна) та ТОВ "Таміра" (продавця Спірного Майна).

38.53 Перебування ІП "Аврора" під контролем ОСОБА_1 у сукупності з іншими обставинами дозволяє суду зробити висновок, що ІП "Аврора" не було незалежним та добросовісним кредитором (контрагентом) ТОВ "Таміра". Натомість, ІП "Аврора" було ще одним підприємством, що перебувало під контролем учасника ТОВ "Таміра", на користь якого було перераховано усі грошові кошти, отримані ТОВ "Таміра" в якості "розрахунку" за Спірне Майно.

38.54 В результаті укладення Оскаржуваних Договорів ТОВ "Таміра" позбавило кредиторів як можливості звернути стягнення на Спірне Майно, так і отримати погашення своїх вимог за рахунок коштів, отриманих від його продажу.

38.55 Отже, незважаючи на те, що технічно кошти проходили через рахунки, однак отримані ТОВ "Таміра" грошові кошти за Спірне Майно не були спрямовані для розрахунків з кредиторами. Натомість ці кошти були виведені з рахунку ТОВ "Таміра" на рахунок іншого підприємства, яке перебувало під контролем учасника ТОВ "Таміра" та ТОВ фірма "Ідалія" - ОСОБА_1 .

38.56 Ця обставина є додатковою ознакою, яка вказує на фраудаторність Оскаржуваних Договорів.

38.57 Щодо подальшого руху вказаних грошових коштів, суд враховує, що 28.09.2021 АТ "Укрексімбанк" було подано до суду витребувані судом докази, а саме: виписки по банківських рахунках ІП "Аврора" та ТОВ фірма "Ідалія" за 01.06.2009.

38.58 На підставі виписки по банківському рахунку ІП "Аврора" № НОМЕР_2 , відкритому в АТ "Укрексімбанк" за 01.06.2009; виписки по банківському рахунку ТОВ фірма "Ідалія" № НОМЕР_3 , відкритому в АТ "Укрексімбанк" за 01.06.2009; витягу із виписки операцій по рахунку НОМЕР_1 ТОВ "Таміра" за 01.06.2009, відкритому в АТ "Укрексімбанк", суд встановив наступне: 01.06.2009 грошові кошти у формі 73 платежів на загальну суму 36 832 785,00 грн були перераховані з банківського рахунку ТОВ фірма "Ідалія" на банківський рахунок ТОВ "Таміра" з призначенням платежів: "Сплата за майно зг уг К-12/01/06 від 12.01.06".

38.59 Пізніше, цього ж дня (01.06.2009) грошові кошти у сумі 36 832 785,00 грн за тою ж самою кількістю платежів (73 платежі) були перераховані з рахунку ТОВ "Таміра" на рахунок ІП "Аврора" з призначенням платежів: "повернення зайво перерахованих коштів зг ут К 12/01/06 від 12.01.06".

38.60 ІП "Аврора", отримавши грошові кошти від ТОВ "Таміра", того ж дня здійснило переказ усієї суми отриманих грошових коштів на банківський рахунок ТОВ фірма "Ідалія".

38.61 На підставі наведених доказів судом встановлено, що уся сума грошових коштів, яка підлягала сплаті ТОВ "Таміра" як продавцю Спірного Майна, була повернена на банківський рахунок покупця Спірного Майна - ТОВ фірма "Ідалія".

38.62 Суд наголошує, що повернення коштів на рахунок покупця майна відбулося ще до укладення Оскаржуваних Договорів. Ці обставини дозволяють суду зробити висновок, що на момент укладення ключового з-поміж Оскаржуваних Договорів (09.06.2009) ТОВ фірма "Ідалія" вже знало, що не буде розраховуватись з ТОВ "Таміра" за Спірне Майно (зокрема, Приміщення Г-1), адже на момент укладення такого договору сплачені ТОВ фірма "Ідалія" грошові кошти вже були повернуті (01.06.2009) на рахунок ТОВ фірма "Ідалія".

38.63 В результаті зазначених обставин ТОВ фірма "Ідалія" заволоділо Спірним Майном, але фактично не понесло фінансових витрат на його придбання.

38.64 Неспівмірно вигідні обставини розрахунків за Оскаржуваними Договорами для ТОВ фірма "Ідалія" стали причиною порушення прав кредиторів ТОВ "Таміра" через збільшення боргових зобов`язань та недостатність активів для задоволення вимог кредиторів в останнього.

38.65 Повернення грошових коштів із банківського рахунку ТОВ "Таміра" на користь ТОВ фірма "Ідалія" безумовно свідчить про те, що ТОВ "Таміра" та ТОВ фірма "Ідалія", укладаючи Оскаржувані Договори, переслідували інші цілі та наміри, ніж передбачені умовами Оскаржуваних Договорів. ТОВ фірма "Ідалія" всупереч умовам Оскаржуваного Договору насправді не переслідувало мету здійснити оплату за Спірне Майно.

38.66 На підставі інформації із виписок по банківських рахунках суд робить висновок, що Оскаржувані Договори укладалися лише "про людське око" і були інструментом для зменшення активів ТОВ "Таміра" для ухилення від виконання зобов`язань перед кредиторами.

38.67 Обставина перерахування отриманих Боржником грошових коштів на рахунок ІП "Аврора" на підставі правочину, стороною якого ІП "Аврора" взагалі не було, та за яким Боржник отримав ці ж кошти від ТОВ фірма "Ідалія" за Спірне Майно, лише підтверджують доводи Позивача про те, що відчуження Спірного Майна та перерахування отриманих за Спірне Майно коштів на користь ІП "Аврора" вчинялось саме з метою унеможливити задоволення вимог кредиторів ТОВ "Таміра" за рахунок Спірного Майна або за рахунок отриманих від його реалізації грошових коштів.

38.68 На фраудаторність Оскаржуваних Договорів вказують дефекти у проведенні "розрахунків", а не відсутність перерахування (проведення через рахунки) коштів взагалі. Насправді підставою позову, яку враховує суд, є обставина технічного проходження коштів за придбання Спірного Майна з рахунку ТОВ фірма "Ідалія" на рахунок ТОВ "Таміра", однак з подальшим (в той же день) перерахуванням цих коштів на рахунок ТОВ фірма "Ідалія" (покупця майна), що вказує на реальну відсутність намірів ТОВ фірма "Ідалія" розраховуватись за Спірне Майно та свідчить про укладення Оскаржуваних Договорів між пов`язаними особами саме з метою уникнути виконання грошових зобов`язань перед кредиторами ТОВ "Таміра".

38.69 За таких обставин ціна Спірного Майна (ринкова чи неринкова) не має значення, адже ні ТОВ "Таміра", ні кредитори ТОВ "Таміра" цих грошових коштів не отримали, бо вони були повернуті на рахунок покупця Спірного Майна - ТОВ фірма "Ідалія".

38.70 На думку суду, обставина повернення грошових коштів за Спірне Майно 73-ма платежами впродовж 1 дня з рахунку продавця на рахунок покупця Спірного Майна має значення для встановлення дійсної мети сторін Оскаржуваних Договорів, перебуває у нерозривному зв`язку з обставинами укладення Оскаржуваних Договорів та впливає на дійсність цих Договорів.

38.71 Оскаржувані Договори були укладені ТОВ "Таміра" у період з 28.05.2009 по 09.06.2009.

38.72 З метою визначення фінансового стану ТОВ "Таміра" у вказаний період суд бере до уваги фінансову звітність ТОВ "Таміра", яка наявна у матеріалах справи.

38.73 Відповідно до частини першої статті 13 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній станом на дату укладення Оскаржуваних Договорів) звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в складі балансу та звіту про фінансові результати. Баланс підприємства складається за станом на кінець останнього дня кварталу (року).

38.74 Першим звітним періодом після укладення Оскаржуваних Договорів є 2009 рік.

38.75 Згідно з балансом ТОВ "Таміра" станом на 31.12.2009, розмір зобов`язань ТОВ "Таміра" перед кредиторами станом на початок звітного періоду (01.01.2009) становив 226 128 000,00 грн., а станом на кінець звітного періоду (станом на 31.12.2009) розмір зобов`язань ТОВ "Таміра" перед кредиторами збільшився та становив 276 460 000,00 грн.

38.76 При цьому, розмір активів ТОВ "Таміра" станом на початок звітного періоду (01.01.2009) становив 225 346 000,00 грн, а на кінець звітного періоду (станом на 31.12.2009) розмір активів становив 255 053 000,00 грн.

38.77 Чисті активи ТОВ "Таміра" згідно з балансом ТОВ "Таміра" станом на 31.12.2009 становили: станом на початок звітного періоду (01.01.2009) "-" 785 000,00 грн (від`ємне значення), а станом на кінець звітного періоду (станом на 31.12.2009) "-" 24 379 000,00 грн (від`ємне значення).

38.78 В судовому засіданні 17.01.2022 судом було оглянуто копії балансу ТОВ "Таміра" станом на 31.12.2009, звіту про фінансові результати за 2009 рік та інші документи фінансової звітності ТОВ "Таміра" за 2009 рік, засвідчені підписом уповноваженої особи та печаткою Головного управління статистики у Харківської області, що підтверджує автентичність зазначеної фінансової звітності.

38.76 Також у матеріалах справи наявна проміжна квартальна фінансова звітність ТОВ "Таміра", зокрема, баланси ТОВ "Таміра" станом на 31.03.2009 та станом на 30.06.2009.

38.77 Дані цих балансів узгоджуються з відомостями річної фінансової звітності, адже станом на 31.03.2009 чисті активи ТОВ "Таміра" становили "-" 755 000,00 грн, а станом на 30.06.2009 чисті активи ТОВ "Таміра" становили "-" 792 000,00 грн, тобто також становили від`ємні значення і лише збільшувались.

38.78 Таким чином, фінансова звітність ТОВ "Таміра" підтверджує, що у першому звітному періоді, що передував укладенню Оскаржуваних Договорів, розмір чистих активів ТОВ "Таміра" становив від`ємне значення, тобто активів ТОВ "Таміра" на момент укладення Оскаржуваних Договорів було недостатньо для виконання наявних у ТОВ "Таміра" зобов`язань перед кредиторами. Розмір чистих активів мав від`ємне значення також і після укладення Оскаржуваних Договорів.

38.79 Не спростовано доводів Позивача про те, що розмір чистих активів ТОВ "Таміра" на момент укладення Оскаржуваних Договорів становив від`ємне значення, тобто активів ТОВ "Таміра" вже було недостатньо для виконання зобов`язань перед кредиторами.

38.80 Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції від 01.01.2007) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

38.81 Згідно статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції від 01.01.2007) одним з основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є принцип повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі.

38.82 Таким чином, фінансова звітність є належним, допустимим та вірогідним доказом, який підтверджує інформацію про фінансове становище підприємства, зокрема, розмір його зобов`язань перед кредиторами. Фінансова звітність ТОВ "Таміра" підтверджує, що розмір зобов`язань перед кредиторами у період укладення Оскаржуваних Договорів становив більше 230 000 000,00 грн.

38.83 При цьому, суд враховує, що розмір непогашених та визнаних судом конкурсних кредиторів ТОВ "Таміра" четвертої черги задоволення, вимоги яких виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, а саме: вимоги ТОВ "Голден Валлет" та ТОВ "Фінансова компанія "Поліс", станом на дату розгляду цієї справи становить 236 792 822,29 грн.

38.84 Відповідачами не надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б могли спростувати відомості фінансової звітності та спростувати обставини наявності у ТОВ "Таміра" кредиторів з вимогами на суму 230 247 000 грн на момент укладення Оскаржуваних Договорів. Відповідачами не надано доказів, які б могли спростувати відомості такої фінансової звітності, з огляду на зазначені судом принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності, які закріплені у статтях 3, 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції від 01.01.2007).

38.85 Суд також наголошує, що неплатоспроможність ТОВ "Таміра" на момент укладення Оскаржуваних Договорів підтверджується не лише від`ємним значенням чистих активів підприємства на момент їх укладення, а й рядом інших показників, що вбачається з наступного.

38.86 Разом з позовною заявою ліквідатором ТОВ "Таміра" було подано Аналіз фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного Підприємства (ТОВ "Таміра") за період з 01.01.2008 по 31.12.2010, зроблений на підставі показників, визначених в Методичних рекомендаціях щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених Наказом Міністерства економіки України № 14 від 19.01.2006.

38.87 Цей аналіз було виконано Сушком Дмитром Сергійовичем, директором ТОВ "АК "П.С.П. Аудит", сертифікованим аудитором, судовим експертом, кандидатом економічних наук, та оформлено у вигляді Звіту про фактичні результати виконання узгоджених процедур від 05.08.2021 (надалі по тексту - "Звіт Аудитора").

38.88 У Звіті Аудитора від 05.08.2021 щодо ТОВ "Таміра" зроблено наступні висновки: У 2009 році діяльність Підприємства є збитковою, відбувається істотне зменшення доходу на фоні істотного зростання інших витрат (с. 1). Основні показники балансу за [2010 рік] вказують на вибуття виробничих основних засобів, продовження розпочатої у 2009 році тенденції зростання кредиторської та дебіторської заборгованості при зменшенні необоротних активів. Відбулося істотне збільшення показника непокритого збитку на кінець 2010 року. Це вказує на критичний стан показників фінансово-господарської діяльності Підприємства (с. 2). Незважаючи на істотне зростання чистого доходу від реалізації у 2009 році, починаючи саме з цього звітного періоду чистий фінансовий результат діяльності Підприємства - це збиток, який у 2009 та 2010 роках мав динаміку різкого зростання та призвів до накопичення непокритого збитку на 31.12.2010 у сумі 107 990 000,00 грн. (с. 5). Чисті активи підприємства є від`ємними на всі звітні дати: 31.12.2008, 31.12.2009, 31.12.2010. Власні оборотні засоби мали від`ємне значення на протязі всього періоду, який підлягав аналізу. Це свідчить про повну фінансову залежність Підприємства (с. 5). Коефіцієнт фінансової залежності у 2008-2009 роках має від`ємне значення. В динаміці це свідчить про зростання частки зобов`язань Підприємства та скорочення його активів (с. 6). Коефіцієнт забезпечення власними засобами протягом 2008-2009 років був від`ємним і спостерігається динаміка збільшення від`ємного значення (с. 6). Від`ємний показник поточної платоспроможності у 2008-2010 роках свідчить про відсутність у Підприємства в достатньому обсязі коштів і їхніх еквівалентів для розрахунків за кредиторською заборгованістю, що вимагає негайного погашення. Наявна динаміка вказує на погіршення цього показника (с. 6). Таким чином, переважна більшість показників фінансової стійкості Підприємства вказують на його неплатоспроможність, незадовільну фінансову стійкість. Негативні зміни в усіх ключових показниках простежуються починаючи з 2009 року і є піковими у 2010 році (с. 6). Власні оборотні засоби Підприємства у 2008-2010 роках були від`ємними, що вказує на недостатність коштів Підприємства сплатити свої поточні борги (с. 7). За 2010 рік відбулося нарощування заборгованості перед третіми особами, що вказує на високий ризик неможливості виконання Підприємством своїх поточних зобов`язань (с. 8). За 2009 та 2010 роки у Підприємства коефіцієнт рентабельності власного капіталу (фінансова рентабельність) мав від`ємне значення і з динамікою погіршення. Всі показники рентабельності за 2009-2010 роки мають негативну динаміку у порівнянні зі значенням показників за 2008 рік. За 2008 рік такі показники також характеризували низьку рентабельність реалізації послуг та діяльності в цілому зі здавання в оренду власного нерухомого майна (с. 10). Таким чином, всі розраховані показники, починаючи з 2009 року, вказують на стійку фінансову неспроможність Підприємства, та відсутність можливості задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов`язкові платежі (с. 11).

38.89 Висновки про те, що фактична мета укладення Оскаржуваних Договорів була очевидно неправомірною та недобросовісною, спрямованою на уникнення сплати боргу перед кредиторами, підтверджуються також іншими діями керівництва ТОВ "Таміра", які мали місце одразу після укладення Оскаржуваних Договорів.

38.90 15.06.2009, через 6 днів після укладення останнього з Оскаржуваних Договорів, директор ТОВ "Таміра" звернувся до Господарського суду Харківської області із заявою про порушення справи про банкрутство. У цій заяві було зазначено, що виконання ТОВ "Таміра" грошових зобов`язань перед одним із кредиторів призведе до неможливості виконання в повному обсязі грошових зобов`язань перед іншими кредиторами.

38.91 Ухвалою господарського суду від 24.06.2009 у справі № Б-24/92-09 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Таміра". В подальшому, постановою Вищого господарського суду України від 17.11.2009 було скасовано згадану ухвалу господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Таміра".

38.92 Однак, суд погоджується з доводами Позивача, що для цілей доведення фраудаторності Оскаржуваних Договорів, з огляду на їх очевидно неправомірну та недобросовісну мету, мають значення саме наміри ТОВ "Таміра", а не успішність їх реалізації.

38.93 Доказом намірів ТОВ "Таміра" укласти Оскаржувані Договори саме на шкоду кредиторам з метою штучного зменшення своїх активів та утруднення виконання в повному обсязі грошових зобов`язань перед кредиторами є сам по собі факт звернення ТОВ "Таміра" до суду із заявою про порушення справи про власне банкрутство та визнання своєї неплатоспроможності вже на 6-й день після їх укладення.

38.94 Більше того, ухвала господарського суду від 24.06.2009 у справі № Б-24/92-09 про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Таміра" була скасована судом касаційної інстанції саме за касаційною скаргою АТ "Укрексімбанк" як кредитора ТОВ "Таміра", який вважав, що цією ухвалою порушуються його права. Ця обставина слугує додатковим підтвердженням того, що звернення ТОВ "Таміра" із заявою про власне банкрутство було вчинено на шкоду кредиторам ТОВ "Таміра".

38.95 Також суд враховує, що поточна заборгованість ТОВ "Таміра" у розмірі 230 247 000 грн була визнана керівником ТОВ "Таміра" директором Л.В. Козаченко, яка подала до Господарського суду Харківської області заяву про порушення справи про банкрутство ТОВ "Таміра" від 15.06.2009, до якої долучила копію балансу ТОВ "Таміра" станом на 31.03.2009, згідно з яким поточна заборгованість ТОВ "Таміра" перед кредиторами становила 230 247 000 грн. При цьому, саме директор ТОВ "Таміра" Козаченко Л.В. підписала від імені ТОВ "Таміра" Оскаржувані Договори.

38.96 Отже, станом на дату укладення Оскаржуваних Договорів у ТОВ "Таміра" уже було недостатньо майна для виконання грошових зобов`язань перед кредиторами, тобто ТОВ "Таміра" вже перебувало у стані фінансової неспроможності. Тому укладення Оскаржуваних Договорів лише погіршило уже наявний стан неплатоспроможності ТОВ "Таміра".

38.97 Тому обставини укладення Оскаржуваних Договорів у 2009 році у період фінансової неплатоспроможності ТОВ "Таміра", на підставі яких було відчужено належне ТОВ "Таміра" Спірне Майно на користь ТОВ фірма "Ідалія" - юридичної особи, що перебувала під контролем учасників ТОВ "Таміра", повернення отриманих ТОВ "Таміра" грошових коштів за Спірне Майно на рахунок покупця Спірного Майна у сукупності дозволяють суду зробити висновок, що мета укладення цих Договорів була неправомірною та недобросовісною, вчинена з метою сумнівного зменшення розміру активів ТОВ "Таміра" шляхом зловживання правом власності на шкоду кредиторам, адже внаслідок відчуження Спірного Майна погіршився вже існуючий стан неплатоспроможності ТОВ "Таміра", що в подальшому призвело до банкрутства ТОВ "Таміра".

38.98 Такі дії ТОВ "Таміра", а також звернення ТОВ "Таміра" до суду із заявою про власне банкрутство одразу після укладення Оскаржуваних Договорів, вказують на невідповідність такої поведінки ТОВ "Таміра" критеріям розумності та економічної обґрунтованості, натомість вказують на використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню, а саме: використання правомочності розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредиторів.

38.99 Тому суд у цій справі дійшов висновку, що Оскаржувані ліквідатором ТОВ "Таміра" Договори суперечать пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України як такі, що вчинені всупереч принципу добросовісності, а також частині третій, шостій статті 13 Цивільного кодексу України як такі, що вчинені ТОВ "Таміра" внаслідок зловживання правом власності на шкоду кредиторам.

39. Не погоджуючись із мотивами рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання правочинів недійсними апеляційний господарський суд виходив, зокрема, з наступного.

39.1 До правовідносин учасників підлягали застосуванню норми матеріального права, а саме частини десятої статті 17 та стаття 25 Закону України "Про поновлення платоспроможності або визнання його банкрутом" в редакції, що була чинна на час порушення провадження у справі про банкрутство, які місцевим господарським судом безпідставно застосовані не були.

39.2 Вказане є підставою для скасування прийнятого рішення у справі.

39.3 Це призвело до постановлення неправильного рішення у справі, оскільки штучно розширило предмет доказування, а відтак і часові межі, необхідні для виявлення ознак фраудаторності.

40. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції та вважає його помилковим з огляду на таке.

40.1 Обов`язок ліквідатора здійснити повноту дій, спрямованих на виявлення та повернення активів боржника (частина перша статті 65 Кодексу України з процедур банкрутства), кореспондується з правовою презумпцією сумнівності правочинів при дослідженні угод боржника у справі про банкрутство. Поняття правової презумпції сумнівності правочинів при дослідженні угод боржника розкрито у правових висновках Верховного Суду (постанова Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/6179/17).

40.2 Так, правочинами визнаються дії фізичних та юридичних осіб, спрямовані на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків.

40.3 Правочин - це дія, яка вчиняється для досягнення дозволеної законом мети (набуття майна тощо), яка характеризується такими ознаками: це завжди вольовий акт, тобто дії свідомі; це правомірні дії, тобто вчиняються відповідно до закону; спеціальна спрямованість на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, тобто в правочину завжди присутня правова мета.

40.4 Фраудаторними правочинами в юридичній науці та в останні роки в українській судовій практиці називають договори, що вчиняються з метою завдати шкоди кредитору.

40.5 Цей термін походить від англ. "fraud" - шахрайство, підроблення, афера. Значення цього слова розкривається внутрішнім змістом тих категорій і понять, які вони називають.

40.6 Стаття 13 Цивільного кодексу України, у якій визначаються межі здійснення цивільних прав, встановлює, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, зокрема при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині, а також не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

40.7 Межі є невід`ємною рисою будь-якого суб`єктивного права. Суб`єктивні цивільні права, будучи мірою можливої поведінки уповноваженої особи, має певні межі за змістом і за характером здійснення.

40.8 Зокрема, зловживання правом - це особливий тип правопорушення, яке вчиняється правомочною особою при здійсненні нею належного їй права, пов`язаний з використанням недозволених конкретних форм в рамках дозволеного йому законом загального типу поведінки.

40.9 За одним із сучасних визначень, під зловживанням правом розуміються випадки, коли суб`єкт цивільних правовідносин, якому належить певне суб`єктивне цивільне право, здійснює його неправомірно, коли суть здійснення права іде врозріз з його формальним змістом.

40.10 Тобто уповноважена особа, маючи суб`єктивне право і спираючись на нього, виходить за межі дозволеної поведінки. Слово "зловживання" за своїм буквальним змістом означає використання, вживання чого-небудь з метою заподіяння певного зла, шкоди, збитків кому б то не було.

40.11 Семантичне тлумачення терміна "зловживання правом" призводить до висновку про те, що його основним змістом є використання належного уповноваженій особі суб`єктивного цивільного права на шкоду іншому учаснику цивільних відносин.

40.12 Отже, можна стверджувати, що учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. На цих засадах мають ґрунтуватися і договірні відносини.

40.13 У зв`язку з цим слід дійти висновку, що межею реалізації принципу свободи договору має бути неприпустимість зловживання правом.

40.14 Рішенням Конституційного Суду України від 28.04.2021 року № 2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 Цивільного кодексу України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України та вказано, що "оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука "а також зловживання правом в інших формах", що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною)".

40.15 Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах, зокрема у банкрутстві (стаття 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (до введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства), стаття 42 Кодексу України з процедур банкрутства), при неплатоспроможності банків (стаття 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"); у виконавчому провадженні (частина четверта статті 9 Закону України "Про виконавче провадження").

40.16 Велика Палата Верховного Суду кваліфікує правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам, як фраудаторні правочини, зробивши такий правовий висновок: "Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно із частинами другою та третьою статті 13 Цивільного кодексу України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили. Боржник (дарувальник), проти якого ухвалено вирок про стягнення коштів та відкрито виконавче провадження, та його сини (обдаровувані), які укладають договір дарування, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 Цивільного кодексу України)" (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц).

40.17 Отже, договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору.

40.18 Що ж до фраудаторного правочину як зловживання правом, то намір заподіяти зло є неодмінним і єдиним надійним критерієм шикани (зловживання правом).

40.19 Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

40.20 Слід звернути увагу, що фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

40.21 Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.

40.22 Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:

- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі;

- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи);

- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

40.23 Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

40.24 Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.

40.25 Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його платоспроможності), після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора".

40.26 Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17)).

40.27 Цивільні й господарські відносини, у межах яких передбачається виконання обов`язку боржника в майбутньому без забезпечення такого боргу, ґрунтуються в основному на довірі учасників відносин до свого контрагента, а також на впевненості в можливості захистити свої майнові права в спосіб, передбачений законом, зокрема через суд.

40.28 У сучасному українському законодавстві, як і в іноземних правопорядках, оспорювання так званих підозрілих угод божника є одним з найважливіших юридичних інструментів консолідації та збільшення конкурсної маси шляхом повернення до неї майна боржника, безпідставно переданого іншим особам.

40.29 Фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, що вчинений, зокрема, всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 Цивільного кодексу України.

40.30 Крім того, як неодноразово наголошував Верховний Суд України (постанови від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14, від 30.11.2016 у справі № 910/31110/15), під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, а й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно сталося.

40.31 Слід звернути увагу, що банкрутство за своєю природою є особливим правовим механізмом врегулювання відносин між неплатоспроможним боржником та його кредиторами, правове регулювання якого регламентовано Кодексом України з процедур банкрутства з 21.10.2019, а до вступу в дію цього Кодексу - Законом про банкрутство в редакції від 19.01.2013, що втратив чинність 21.10.2019, які визначають особливості провадження у справах про банкрутство, тобто є спеціальними та мають пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ порівняно з іншими нормами законодавства.

40.32 Разом з тим, Кодекс України з процедур банкрутства, як і Закон про банкрутство є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норми Цивільного кодексу України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.

40.33 Тому в кожній справі про визнання правочину недійсним суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.

40.34 Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.

40.35 У рішенні від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України" ЄСПЛ зазначав, що засіб захисту, що вимагається, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

40.36 Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

40.37 З огляду на все вищевикладене, встановивши наведені вище обставини фраудаторності вказаних правочинів та необхідність захисту порушеного права, з огляду на мету та призначення процедур банкрутства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про застосування в цьому випадку до спірних правовідносин загальних норм цивільного законодавства.

40.38 Тому помилковими є висновки суду апеляційної інстанції про необхідність застосування у цьому випадку приписів статей 17 та 25 Закону України "Про поновлення платоспроможності або визнання його банкрутом" в редакції, що була чинна на час порушення провадження у справі про банкрутство, оскільки застосування виключно вказаних норм не призведе до ефективного захисту порушеного права та нівелюватиме саму мету такого захисту.

40.39 Враховуючи наведене, аргументи скаржника (пункт 19.1 постанови) знайшли своє підтвердження під час касаційного провадження.

41. Разом з тим, аргументи скаржників (пункти 17.1, 19.9 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на наступне.

41.1 Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (висновки, сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18).

41.2 Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland)). Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland)).

41.3 Кредитор (кредитори) та арбітражний керуючий є тими зацікавленими особами у справі про банкрутство, які мають право звертатися з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України чи інших законів, у межах справи про банкрутство і таке звернення є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість відновлення порушених прав кредиторів та боржника.

41.4 Подання заяв про визнання недійсними правочинів боржника в разі встановлення арбітражним керуючим наявності фраудаторних правочинів боржника, вчинених у підозрілий період, - це обов`язок арбітражного керуючого, який спрямований на виявлення та повернення майна боржника у справі про банкрутство, та свідченням безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі.

41.5 Обов`язок ліквідатора здійснити повноту дій, спрямованих на виявлення та повернення активів боржника (частина перша статті 65 Кодексу України з процедур банкрутства), кореспондується з правовою презумпцією сумнівності правочинів при дослідженні угод боржника у справі про банкрутство. Зазначені висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19).

41.6 Суд першої інстанції вірно встановив, що у спірних правовідносинах визнання недійсними Оскаржуваних Договорів за позовом ліквідатора ТОВ "Таміра" не є належним способом захисту, адже не відновить порушеного права ТОВ "Таміра" та його кредиторів.

41.7 Оскаржувані Договори були укладені між ТОВ "Таміра" як продавцем та ТОВ фірма "Ідалія" як покупцем.

41.8 Водночас, на дату звернення з позовною заявою право власності на Спірне Майно зареєстровано за іншими особами - ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс". Так, за ТОВ "Ятрань Плюс" право власності на Ѕ частку у праві власності на Спірне Майно зареєстровано 11.07.2012, а за ТОВ "Діадема Батерфляй" - 24.03.2016.

41.9 Тому, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що визнання Оскаржуваних Договорів недійсними не призведе до повернення Спірного Майна у володіння ТОВ "Таміра".

41.10 Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15.12.2021 у справі № 522/3885/19, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, власник з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Під час розгляду справи за позовною вимогою про застосування належного способу захисту (зокрема у спорі за віндикаційним позовом) відмова в позові з тих мотивів, що державний акт, рішення про державну реєстрацію, відомості чи запис про державну реєстрацію права на майно не визнані недійсними, або що вони не оскаржені, відповідні позовні вимоги не пред`явлені, не допускається.

41.11 Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2021 у справі № 910/18647/19 зроблено висновок, що якщо позивач вважає, що покупець не набув права власності на отримане ним спірне майно, зокрема, тому, що покупець не є добросовісним набувачем, то він вправі скористатися передбаченими законодавством способами захисту права власності. Для застосування таких способів захисту немає потреби в оскарженні результатів електронних торгів або підписаного в подальшому договору купівлі-продажу. У цій справі № 910/18647/19 Велика Палата Верховного Суду скасувала постанову апеляційного господарського суду в частині визнання недійсним правочину, за яким спірне майно вибуло з володіння власника, при цьому залишивши без змін постанову апеляційного господарського суду в частині витребування майна.

41.12 Реституція обмежена можливістю застосування за суб`єктним складом - повернення майна за реституційним позовом допустиме лише від сторони недійсного правочину іншій стороні такого недійсного правочину. Якщо ж остання вже здійснила подальше відчуження спірної речі, то єдиним ефективним способом захисту прав її власника залишається віндикація - витребування речі в натурі з чужого незаконного володіння (пункт 84.4 постанови Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21).

41.13 Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18).

41.14 Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland)).

41.15 Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland)).

41.16 Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

41.17 Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).

41.18 Окрім того, колегія суддів звертає увагу на правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16, згідно яких:

- метою позову про витребування майна з чужого володіння (незалежно від того, на підставі приписів яких із указаних статей Цивільного кодексу України цю вимогу заявив позивач) є забезпечення введення позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Так, у випадку нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на таке майно (див. близькі за змістом висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункт 89), від 07.11.2018 у справах № 488/5027/14-ц (пункт 95) та № 488/6211/14-ц (пункт 84), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 114, 142), від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (пункт 67), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 100), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 14.12.2021 у справі № 344/16879/15-ц);

- рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння є підставою для внесення запису про державну реєстрацію за позивачем (у спірних правовідносинах - за боржником) права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем (у спірних правовідносинах - за переможцем аукціону) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (див., зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146)) незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387 - 388 Цивільного кодексу України), чи у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212 - 1215 Цивільного кодексу України), чи у порядку примусового виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України);

- таким чином, позовні вимоги про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу у спірних правовідносинах не є ефективними способами захисту інтересу та права позивача.

41.19 Вказані висновки у справі № 914/2618/16 хоча і були зроблені за наслідками розгляду позову про визнання недійсними результати аукціону з продажу майна боржника, визнання недійсними договору купівлі-продажу майна боржника, свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні, скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за переможцем аукціону та зобов`язання переможця аукціону передати (повернути) боржникові майно, але підтверджують правильність висновку суду першої інстанції з огляду на те, що реалізація майна боржника на прилюдних торгах (аукціоні) полягає у продажу цього майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на нього до покупця - переможця прилюдних торгів (аукціону), тому, враховуючи передбачені законодавством щодо прилюдних торгів (аукціону) особливості, проведення таких торгів (аукціону) є правочином. Верховний Суд неодноразово в своїх постановах висловлював правову позицію про те, що продаж майна боржника в ліквідаційній процедурі на аукціоні є різновидом правочину з відчуження майна. Предметом позовних вимог у справі № 29/5005/6325/2011 (904/7806/21) серед інших є також визнання недійсними правочинів з відчуження майна боржника.

41.20 Такий висновок узгоджується з приписами статей 650, 655 і частини четвертої статті 656 Цивільного кодексу України, які відносять до договорів купівлі-продажу купівлю-продаж на публічних торгах (аукціонах)і визначають, що до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті (див., зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (пункти 6.17-6.18) та від 07.07.2020 у справі № 438/610/14-ц (пункти 38-39)).

41.21 З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що хоча Оскаржувані Договори є фраудаторними та суперечать приписам статей 3, 13 Цивільного кодексу України, підстави для задоволення вимог Позивача про визнання їх недійсними відсутні з огляду на те, що право власності на Спірне Майно зареєстровано за ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс", тому ефективним способом захисту права власності ТОВ "Таміра", яке було порушено укладенням фраудаторних договорів, є пред`явлення вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння до ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс".

41.22 Тому суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні вимог Позивача про визнання Оскаржуваних Договорів недійсними.

42. Щодо аргументів скаржника (пункт 19.2 постанови) колегія суддів зазначає наступне.

42.1 Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначив про безпідставність вважати боржника (позивача) неплатоспроможним в період травень-червень 2009 року, оскільки перша справа про банкрутство позивача була закрита Вищим господарським судом України саме по тій причині, що ознак неплатоспроможності боржника встановлено не було.

42.2 Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає такий висновок суду апеляційної інстанції помилковим.

42.3 Так, ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.06.2009 було порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Таміра" за заявою директора ТОВ "Таміра" Козаченко Л.В., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Шафорост Л.І.

42.4 Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Харкові звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.06.2009 та припинити провадження у справі.

42.5 Постановою Вищого господарського суду України від 17.11.2009 у справі № Б-24/92-09 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Харкові задоволено. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.06.2009 у справі № Б-24/92-09 скасовано. Провадження у справі № Б-24/92-09 припинено.

42.6 У вказаній постанові зазначено, що при поданні заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, судом не було з`ясовано розмір безспірної суми заборгованості перед кредиторами та не було з`ясовано чи вистачає активів підприємства для погашення вимог усіх кредиторів. Таким чином, місцевий господарський суд здійснив порушення провадження у справі, не дослідивши докази щодо наявності тих підстав, на які посилався боржник.

42.7 Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій бере участь особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

42.8 Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

42.9 Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

42.10 Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

42.11 Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

42.12 Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

42.13 При цьому, колегія суддів зазначає, що судом апеляційної інстанції порушено норму процесуального права - частину четверту статті 75 Господарського процесуального кодексу України під час формування висновку про те, що закриття провадження у справі № Б-24/92-09 Вищим господарським судом України відбулося з огляду на те, що ознак неплатоспроможності боржника встановлено не було.

42.14 Разом з тим, такі висновки у змісті постанови Вищого господарського суду України від 17.11.2009 у справі № Б-24/92-09 відсутні. Натомість, згідно висновків викладених у вказаній постанові, судом касаційної інстанції було встановлено не з`ясування судом першої інстанції розміру безспірної суми заборгованості перед кредиторами, обставин щодо того чи вистачає активів підприємства для погашення вимог усіх кредиторів та не дослідження доказів щодо наявності тих підстав, на які посилався боржник, тобто такі висновки стосувалися неповноти розгляду судом першої інстанції заяви ТОВ "Таміра" про порушення провадження у справі про банкрутство, що в свою чергу не може вважатися тотожним висновку про відсутність ознак неплатоспроможності.

42.15 Враховуючи наведене, аргументи скаржника (пункт 19.2 постанови) знайшли своє підтвердження під час касаційного провадження.

43. Щодо аргументів скаржника (пункти 19.3, 19.4, 19.5 постанови) колегія суддів зазначає наступне.

43.1 Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначив про добросовісність ТОВ "Ятрань Плюс". Також судом апеляційної інстанції зазначено про відсутність підстав для втручання у право власності набувачів не тільки через задавненість правовідносин, а і через відсутність суспільного (публічного) інтересу, яким не є інтерес кредиторів у справі. Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що з моменту укладення оспорюваних договорів до моменту звернення до суду пройшло дванадцять років, приміщення змінило функціональне призначення, що визнається сторонами, що свідчить про безповоротність змін, які відбулися, щодо спірного майна та обов`язково повинно враховуватися при вирішенні спору і становить основу правової визначеності.

43.2 Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає такі висновки суду апеляційної інстанції помилковими.

43.3 Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

43.4 Згідно частини першої статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

43.5 Отже, власник має право звертатись із віндикаційним позовом до особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа майном власника.

43.6 Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого не власника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

43.7 Витребування майна шляхом віндикації застосовується, зокрема, якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

43.8 Наведене вище відповідає висновкам Верховного Суду щодо застосування норм права, сформульованих у постановах від 17.02.2016 у справі № 6-2407цс15, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц.

43.9 Рішення суду про витребування майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем (постанова Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

43.10 Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (постанова Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

43.11 За приписами статей 387, 388 Цивільного кодексу України особою, яка може звернутися з віндикаційним позовом, є також і власник майна.

43.12 Право на витребування майна з чужого незаконного володіння має зокрема особа (власник, який не володіє), яка має відповідні правовстановлюючі документи, що беззаперечно підтверджують належність їй конкретно визначеного майна, яке було незаконно привласнено іншою особою (не власник, який володіє).

43.13 Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду у постановах від 27.03.2018 у справі № 916/723/15-г, від 27.03.2018 у справі № 916/1979/15).

43.14 Судом першої інстанції встановлено, що Спірне Майно було придбано ТОВ "Таміра" у власність на підставі наведених нижче правовстановлюючих документів: Свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів № 1420 від 06.05.2003, посвідчене приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Левковою М.В. (нежитлове приміщення "Ф-1" загальною площею 69,9 кв.м., реєстраційний номер майна: 955123). Договір купівлі - продажу № 1 від 13.01.2004, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Христоєвою Т.В. (Приміщення літ. "Г-1", реєстраційний номер майна: 4248508). Договір купівлі - продажу № 1 від 13.01.2004, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Христоєвою Т.В. (нежитлове приміщення "Г'-3" загальною площею 1678,2 кв.м.). Договір купівлі-продажу № 27 від 21.01.2004, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Христоєвою Т.В. (нежитлове приміщення "Г-1" загальною площею 208,5 кв.м., реєстраційний номер майна: 47883). Договір купівлі - продажу № 2464 від 15.11.2004, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Христоєвою Т.В. (нежитлове приміщення "Э-1", загальною площею 361,9 кв.м., реєстраційний номер майна: 581337). Договір купівлі - продажу № 2647 від 25.11.2004, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Христоєвою Т.В. (нежитлове приміщення "А'-3", загальною площею 84,4 кв.м, нежитлове приміщення "Ш-2", загальною площею 284,7 кв.м., реєстраційний номер майна: 8563961). Договір купівлі - продажу № 1333 від 08.04.2005, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Христоєвою Т.В. (нежитлове приміщення "Л-2" загальною площею 851,8 кв.м., реєстраційний номер майна: 22942798). Договір купівлі - продажу № 1333 від 08.04.2005, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Христоєвою Т.В. (нежитлове приміщення "Щ-1", загальною площею 228,2 кв.м., реєстраційний номер майна: 1186283). Договір купівлі - продажу № 2076 від 03.06.2005, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Христоєвою Т.В. (нежитлове приміщення "Ш-2", загальною площею 284,7 кв.м., реєстраційний номер майна: 1186069). Договір купівлі - продажу № 5 від 04.11.2003 (нежитлове приміщення "Ц-2", загальною площею 765,0 кв.м., реєстраційний номер майна: 2574522). Копії відповідних договорів купівлі-продажу та свідоцтва наявні в матеріалах цієї справи.

43.15 ТОВ "Таміра" втратило володіння спірною нерухомою річчю, адже судом першої інстанції встановлено, що у якості власника такої речі в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначені інші особи - ТОВ "Ятрань Плюс" та ТОВ "Діадема Батерфляй".

43.16 Розвиток правового регулювання обороту нерухомості свідчить про поступове запровадження в Україні спеціальних правил щодо визначення факту володіння нерухомою річчю. Враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку. Саме така позиція викладена у пункті 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц та у пункті 86 постанови Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21).

43.17 За змістом статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Подібний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, а також у постановах від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15.

43.18 Однак, ТОВ "Таміра" не втратило права власності на Спірне Майно, адже, як вірно встановлено судом першої інстанції, відчуження ТОВ "Таміра" Спірного Майна відбулося протиправно, на підставі фраудаторного правочину, з порушенням приписів статей 3, 13 Цивільного кодексу України.

43.19 Титул власника у ТОВ "Таміра" наділяє останнього правом звертатися до суду із віндикаційною вимогою для відновлення порушеного права власності.

43.20 Наведене узгоджується із висновками Верховного Суду щодо застосування статей 387, 388 Цивільного кодексу України, які викладені у постановах від 05.06.2018 у справі № 907/631/17, від 08.04.2021 у справі № 10/2180, від 28.07.2020 у справі № 916/1572/17 про те, що позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник; предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння.

43.21 При цьому, закон розрізняє два види незаконного володіння чужою річчю, що породжує різні цивільно-правові наслідки. Умови задоволення віндикаційного позову залежать від характеру незаконного володіння, в якому перебуває річ.

43.22 Володілець визнається добросовісним, якщо здобуваючи річ, він не знав і не повинен був знати про те, що відчужувач речі не має права на її відчуження. З огляду на приписи частини п`ятої статті 12 Цивільного кодексу України, добросовісність набувача майна презюмується. У випадку, якщо володілець речі знав чи повинен був знати, що здобуває річ в особи, яка не мала права на її відчуження, він вважається недобросовісним. Для визнання набувача недобросовісним потрібне встановлення наміру чи грубої необережності, що встановлюється, виходячи із презумпції добросовісності набувача (постанова Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 911/3312/17).

43.23 Відплатність придбання майна, так само як і запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності відчужувача, не є безспірним доказом добросовісності набувача.

43.24 Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку (постанова Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 5023/4477/12).

43.25 Недобросовісний набувач (володілець) зобов`язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна (стаття 400 Цивільного кодексу України).

43.26 Зміст статті 400 Цивільного кодексу України дає підставу для висновку про те, що закон допускає необмежену віндикацію майна у недобросовісного набувача.

43.27 Як вже було зазначено, судом першої інстанції встановлено, що станом на дату вибуття Спірного Майна з володіння ТОВ "Таміра" на користь ТОВ фірма "Ідалія" у 2009 році, ОСОБА_9 був як учасником ТОВ "Таміра" (з часткою у розмірі 16,6% статутного капіталу), так і учасником ТОВ фірма "Ідалія" (з часткою у розмірі 25% статутного капіталу).

43.28 В подальшому у 2016 році ТОВ "Діадема Батерфляй" придбало у ТОВ фірма "Ідалія" Ѕ частки у Спірному Майні за договорами купівлі-продажу від 24.03.2016.

43.29 Станом на дату придбання ТОВ "Діадема Батерфляй" Спірного Майна ОСОБА_9 був, з одного боку, єдиним учасником ТОВ "Діадема Батерфляй", а з іншого боку - учасником ТОВ фірма "Ідалія" з часткою у розмірі 33% статутного капіталу та виконуючим обов`язки директора ТОВ фірма "Ідалія".

43.30 Договори, за якими ТОВ фірма "Ідалія" відчужило Спірне Майно на користь ТОВ "Діадема Батерфляй", були підписані ОСОБА_9 в якості виконуючого обов`язки директора, заступника директора ТОВ фірма "Ідалія".

43.31 Отже, на момент набуття ТОВ "Діадема Батерфляй" Спірного Майна ОСОБА_9 входив до вищого органу управління ТОВ "Діадема Батерфляй" - загальних зборів його учасників з правом вирішального голосу.

43.32 Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_9 станом на дату придбання ТОВ "Діадема Батерфляй" у ТОВ фірма "Ідалія" Спірного Майна, знав і міг знати про незаконність володіння ТОВ фірма "Ідалія" Спірним Майном, адже будучи (1) учасником ТОВ "Таміра", (2) учасником ТОВ фірма "Ідалія", (3) єдиним учасником ТОВ "Діадема Батерфляй", ОСОБА_9 знав і міг знати про те, що дійсною метою укладення Оскаржуваних Договорів є безпідставне або сумнівне зменшення розміру активів ТОВ "Таміра" на шкоду кредиторам останнього.

43.33 Також, судом першої інстанції було встановлено, що у заяві ОСОБА_9 як свідка зазначеного спростовано не було.

43.34 Із зазначеного слідує правильність висновку суду першої інстанції про те, що вищому органу управління ТОВ "Діадема Батерфляй" - загальним зборам учасників, на момент придбання Спірного Майна було відомо про те, що ТОВ фірма "Ідалія" є незаконним володільцем Ѕ частки у Спірному Майні та не має права на його відчуження на користь ТОВ "Діадема Батерфляй".

43.35 Відповідно до частини першої статті 92 Цивільного кодексу України (у редакції станом на 24.03.2016), юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

43.36 Згідно частини першої статті 58 Закону України "Про господарські товариства" (у редакції станом на 24.03.2016) вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників.

43.37 Відповідно до частини першої статті 98 Цивільного кодексу України (у редакції станом на 24.03.2016) загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

43.38 З`ясування заінтересованості, контролю, пов`язаності набувача майна з боржником (попередніми набувачами майна) у межах справи про банкрутство безпосередньо пов`язане з визначенням критерію добросовісності/недобросовісності набувача і це питання повинно досліджуватися за наявними у матеріалах справи доказами (висновок Верховного Суду викладений у постанові від 18.02.2021 у справі № 14/5026/1020/2011).

43.39 Заперечуючи проти доводів Позивача щодо недобросовісності ТОВ "Діадема Батерфляй", останнє посилалося на судові рішення у судових справах, в яких відмовлено у задоволенні позовів інших осіб про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 24.03.2016, на підставі яких ТОВ "Діадема Батерфляй" придбало Спірне Майно та стверджувало, що на підставі частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України слід вважати преюдиційною обставину того, що договори купівлі-продажу Спірного Майна від 24.03.2016, укладені між ТОВ фірма "Ідалія" та Відповідачем-2, не суперечать вимогам чинного законодавства.

43.40 При цьому, оцінка судами в інших справах законності чи незаконності певних дій особи в жодному разі не є преюдиційним фактом, і навіть не є правовою позицією (п. 83.4 постанови Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21). Преюдиційне значення мають лише встановлені судом обставини, тобто факти, а не правова їх оцінка. Преюдиційні факти істотно відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

43.41 Відповідно до частини сьомої статті 75 Господарського процесуального кодексу України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

43.42 Тому, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що твердження судів у наведених Відповідачем-2 судових справах про начебто законність набуття Відповідачем-2 Спірного Майна є лише правовою оцінкою обставин (висновками судів), а не преюдиційними обставинами, а тому не є обов`язковою для суду у цій справі.

43.43 ТОВ "Таміра" (Позивач у цій справі) не було учасником жодної з наведених Відповідчем-2 судових справ.

43.44 Згідно частини п`ятої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

43.45 Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено, що наведені висновки судів у справах №№ 922/1579/16, 922/1585/16,922/694/19, 922/695/19 не мають ознак встановлення певних преюдиційних для цієї справи фактів, натомість мають очевидний характер правової оцінки обставин спірних для тих справ юридичних ситуації, спірність яких обмежувалась заявленими підставами позовів.

43.46 Як встановлено судом першої інстанції, у наведених справах судами досліджувалось питання перевищення представником ТОВ фірма "Ідалія" своїх повноважень під час відчуження ТОВ фірмою "Ідалія" Спірного Майна на користь Відповідача-2, однак не досліджувались питання щодо правомірності вибуття Спірного Майна з володіння ТОВ "Таміра", тобто правомірності набуття ТОВ фірмою "Ідалія" Спірного Майна.

43.47 Отже, оскільки на момент придбання ТОВ "Діадема Батерфляй" Спірного Майна вищому органу управління цим товариством, через який це товариство реалізує права і обов`язки, було відомо про незаконність володіння ТОВ фірма "Ідалія" Спірним Майном, то вірним є висновок суду першої інстанції про те, що ТОВ "Діадема Батерфляй" вважається таким, що знало про набуття Спірного Майна від особи, яка не має права на його відчуження, тому ТОВ "Діадема Батерфляй" не є добросовісним набувачем спірного майна.

43.48 Також, як вже було зазначено, судом першої інстанції встановлено, що право власності на Ѕ частки у праві власності на Спірне Майно було зареєстровано за ТОВ "Ятрань Плюс" 11.07.2012.

43.49 Право володіння Ѕ часткою Спірного Майна перейшло до ТОВ "Ятрань Плюс" внаслідок внесення цього майна ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ "Ятрань Плюс".

43.50 ОСОБА_2 станом на дату укладення Оскаржуваних Договорів була учасником ТОВ фірма "Ідалія" (покупця Спірного Майна) та володіла часткою у розмірі 25% статутного капіталу ТОВ фірма "Ідалія".

43.51 При цьому, ОСОБА_2 станом на дату укладення Оскаржуваних Договорів також була свекрухою ОСОБА_3 - учасника ТОВ "Таміра". Це було зумовлено тим, що ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_19 , а ОСОБА_3 була дружиною ОСОБА_19 , що підтверджується листом Міністерства юстиції України від 30.09.2021 і долученими до нього записами актового стану, які наявні в матеріалах цієї справи.

43.52 Тому, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 станом на дату внесення нею Спірного Майна до статутного капіталу ТОВ "Ятрань Плюс", знала і могла знати про незаконність володіння нею Спірним Майном, адже (1) будучи учасником ТОВ фірма "Ідалія", (2) будучи свекрухою учасника ТОВ "Таміра" ОСОБА_12 , (3) володіючи корпоративними правами ТОВ фірма "Ідалія" спільно з ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , які також були учасниками ТОВ "Таміра", ОСОБА_2 знала і могла знати про те, що дійсною метою укладення Оскаржуваних Договорів є безпідставне або сумнівне зменшення розміру активів ТОВ "Таміра" на шкоду кредиторам останнього.

43.53 Як встановлено судом першої інстанції, станом на 11.07.2012 (дата державної реєстрації права власності на спірне майно за ТОВ "Ятрань Плюс") ОСОБА_2 була єдиним учасником ТОВ "Ятрань Плюс" та володіла часткою у розмірі 100% статутного капіталу цього товариства. Відповідно, ОСОБА_2 входила до вищого органу управління ТОВ "Ятрань Плюс" - загальних зборів його учасників з правом вирішального голосу.

43.54 Тому судом першої інстанції вірно встановлено, що вищому органу управління ТОВ "Ятрань Плюс" - загальним зборам учасників було відомо про те, що ОСОБА_2 є незаконним володільцем Ѕ частки у спірному майні та не має права на його відчуження на користь ТОВ "Ятрань Плюс".

43.55 Відповідно до частини першої статті 92 Цивільного кодексу України (у редакції станом на 11.07.2012), юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

43.56 Згідно частини першої статті 58 Закону України "Про господарські товариства" (у редакції станом на 11.07.2012) вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників.

43.57 Відповідно до частини першої статті 98 Цивільного кодексу України (у редакції станом на 11.07.2012) загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

43.58 Отже, оскільки на момент придбання Спірного Майна ТОВ "Ятрань Плюс" вищому органу управління цього товариства було відомо про незаконність володіння Спірним Майном ОСОБА_2, то правильним є висновок суду першої інстанції про те, що ТОВ "Ятрань Плюс" вважається таким, що знало про набуття Спірного Майна від особи, яка не має права на його відчуження, отже ТОВ "Ятрань Плюс" не є добросовісним набувачем Спірного Майна. Хоча Оскаржувані Договори, на момент придбання ТОВ "Ятрань Плюс" частини Спірного Майна не були визнані недійсними, проте з огляду на склад учасників ТОВ "Ятрань Плюс" вищому органу управління ТОВ "Ятрань Плюс" було відомо про невідповідність змісту Оскаржуваних Договорів вимогам законодавства та про реальні наміри сторін цих Договорів, про їх недобросовісність та про зловживання продавцем правом власності на шкоду інтересам його кредиторів.

43.59 Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що ані ТОВ "Ятрань Плюс", ані ТОВ "Діадема Батерфляй" не можуть вважатись добросовісними набувачами Спірного Майна, при цьому, подальша зміна учасників ТОВ "Діадема Батерфляй" та/або ТОВ "Ятрань Плюс" не змінює факту недобросовісності останніх як юридичних осіб - набувачів спірного нерухомого майна, адже набувачем майна залишалася юридична особа, а не її учасники.

43.60 Можливість набуття добросовісним набувачем права власності унормована статтею 330 Цивільного кодексу України.

43.61 Однак, норми Цивільного кодексу України не передбачають можливості набуття недобросовісним набувачем права власності на майно, що перебуває у його володінні.

43.62 Виходячи з викладеного вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що ТОВ "Ятрань Плюс" та ТОВ "Діадема Батерфляй" як недобросовісні набувачі Спірного Майна ніколи не набували право власності на Спірне Майно, а його власником з моменту придбання було ТОВ "Таміра".

43.63 Також, відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію (Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України) та практику Суду (Європейського суду з прав людини) як джерело права.

43.64 Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

43.65 Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.

43.66 Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

43.67 Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

43.68 При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки "пропорційності", як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

43.69 Для розкриття критерію "пропорційності" вагоме значення має визначення судами добросовісності/недобросовісності набувача майна.

43.70 Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 18.02.2021 у справі № 14/5026/1020/2011.

43.71 Верховний Суд у постановах від 18.03.2020 у справі № 199/7375/16-ц та від 20.05.2020 у справі № 199/8047/16-ц дійшов висновків, що "конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною. Тому задоволення віндикаційного позову і витребування спірної нерухомості у відповідача як добросовісного набувача на користь Дніпропетровської міської ради призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод".

43.72 Отже, враховуючи встановлені судом першої інстанції та не спростовані судом апеляційної інстанції обставини щодо того, що ТОВ "Ятрань Плюс" та ТОВ "Діадема Батерфляй" є недобросовісними набувачами майна, безпідставними є посилання суду апеляційної інстанції на положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

43.73 Окрім того, у межах цієї справи витребування майна не становитиме порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції також з огляду на дотримання критеріїв втручання: національний закон, а саме статті 387, 388, 400 Цивільного кодексу України передбачають можливість витребування майна з чужого незаконного володіння; витребування майна становить легітимну мету - повернення Спірного Майна до ліквідаційної маси ТОВ "Таміра" з метою захисту прав кредиторів ТОВ "Таміра", які порушені через недобросовісні дії під час укладення Оскаржуваних Договорів внаслідок відчуження майна; витребування майна у ТОВ "Ятрань Плюс" та ТОВ "Діадема Батерфляй" є пропорційним втручанням у їхнє право володіння спірним майном, адже ці особи є недобросовісними набувачами цього майна і придбаваючи його, вони знали, або повинні були знати про те, що придбають його в особи, яка не має права відчужувати їм це майно.

43.74 З огляду на викладене, витребування майна у ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс" на користь ТОВ "Таміра" є законним, становить легітимну мету та є пропорційним втручанням у їхнє право володіння цим майном, а отже є правомірним в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

43.75 Також, як було встановлено судом першої інстанції, один з об`єктів Спірного Майна, а саме: Приміщення літ. "Г-1", під час його перебування у незаконному володінні ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс", був поділений у розумінні статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

43.76 28.12.2017 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано відомості про збільшення площі Приміщень літ. Г-1 з 14 575,5 кв. м. на 15 242,7 кв.м. Підставою для вказаної реєстраційної дії у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначено висновок ТОВ "Архілаін" № 0275/17. Відповідно до Висновку ТОВ "Архілаін" № 0275/17 змінено нумерацію та площу приміщень з нежитлові приміщення: 1-го поверху № 1-8, 9а, 10а, 11-34, 35а, 36а, 37а, 38а, 39а, 40а, 41а, 42а, 43а, 44а, 45а, 46а, 47-49, 50а, 51а, 52а, 53а, 54а, 55а, 56а, 57а, 58а, 59а, 60а, 61а, 62а, 63а, 64а, 65а, 66а, 67-88, І, ІІ, ІІІ, IV; антресолі № 89-115, 166, V в літ. Г-1 загальною площею 14575,5 кв. м., на нежитлові приміщення 1-го поверху №1-:-3, 3а, 4-:-8, 9а, 10а, 11-:-34, 35а, 36а, 37а, 38а, 39а, 40а, 41а, 42а, 43а, 44а, 45а, 46а, 47-:-49, 50а, 51а, 52а, 53а, 54а, 55а, 56а, 57а, 58а, 59а, 60а, 61а, 62а, 63а, 63б, 64а, 67-:-95, 95а, 96-:-116; приміщення антресолі №118-:-125, 125а, 126-:-147; приміщення антресолі 2-го рівня №148 в літ. "Г-1" площею 15 242,7 кв.м.

43.77 Цього ж дня 28.12.2017 Приміщення літ. "Г-1" було поділено на три об`єкта нерухомості: Об`єкт № 1 площею 6 219,5 кв.м., Об`єкт № 2 площею 6 830,6 кв.м. та Об`єкт № 3 площею 2 192,6 кв.м.

43.78 В подальшому, 03.04.2019 Об`єкт № 3 площею 2 192,6 кв.м. (як частина Приміщень літ. Г-1) був поділений на 2 об`єкти нерухомості: Об`єкт № 3-1 площею 1 157,7 кв.м. та Об`єкт № 3-2 площею 1 034,9 кв.м.

43.79 Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що будь-якої добудови чи реконструкції спірної нерухомості у встановленому законом порядку Відповідачі не проводили, адже відомості про документи про прийняття Спірного нерухомого Майна як реконструйованого об`єкта в експлуатацію матеріали справи не містять. Жодних доказів на проведення добудови чи реконструкції Спірного Майна, які б могли призвести до створення нового об`єкта нерухомості під час перебування Спірного Майна у володінні Відповідачів, Відповідачами не надано.

43.80 Об`єкти нерухомого майна, створені внаслідок формального поділу іншого (-их) об`єкту/об`єктів, не можуть вважатись новоствореними в розумінні норм ЦК України (висновки Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права (статей 331, 387, 388 Цивільного кодексу України), які викладені у постановах від 10.05.2018 у справі № 29/5005/6381/2011, від 27.02.2020 у справі № 5013/458/11).

43.81 Не є новоствореним об`єктом об`єкт нерухомого майна, створений з прив`язкою до вже існуючої нерухомості, з використанням її функціональних елементів. реконструкція (перебудова) не спричинює створення нового нерухомого майна, а лише свідчить про зміни вже існуючого об`єкта, а вже існуючий об`єкт зі зміненими зовнішніми та внутрішніми параметрами не може визнаватися новоствореною нерухомістю (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.07.2016 у справі № 6-1213цс16 та у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 910/4650/17, від 19.04.2018 у справі №161/3376/17, від 30.05.2018 у справі № 5013/462/12, від 04.07.2018 у справі № 335/640/15, від 28.05.2019 у справі № 924/60/18, від 11.06.2019 у справі № 902/1414/13, від 27.02.2020 у справі № 5013/458/11, від 16.09.2020 у справі № 201/10517/16-ц).

43.82 Результат реконструкції чи будь-якої іншої перебудови нерухомого майна не є новоствореною нерухомою річчю в розумінні приписів статей 331, 332 Цивільного кодексу України незалежно від того, чи додержано при такій реконструкції чи перебудові (добудові) вимоги публічного законодавства про будівництво, архітектуру та регулювання містобудівної діяльності (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21).

43.83 Перепланування і реконструкції внутрішніх приміщень у ході капітального ремонту в межах капітальної будівлі не створює нову річ, а лише його поліпшує (правова позиція, сформульована у постанові Верховного Суду України від 12.09.2006 у справі №13/359пн).

43.84 Умовами для припинення права власності на знищене нерухоме майно згідно вимог статті 349 Цивільного кодексу України, є наявність встановленого факту знищення майна, а також відповідної заяви власника майна про внесення змін до державного реєстру. Документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки органів внутрішніх справ України, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна тощо (висновок Верховного Суду щодо застосування статті 349 Цивільного кодексу України, викладений у постановах Верховного Суду від 30.05.2019 у справі № 922/2598/18 та від 17.01.2019 у справі № 708/254/18).

43.85 Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також наявні в матеріалах справи не містять будь-яких доказів, які б підтверджували, що спірні приміщення є фактично знищеними. Жодна зі змін у характеристиках Спірного Майна упродовж незаконного володіння відповідачами, не є доказом знищення належного ТОВ "Таміра" Спірного Майна, тобто припинення його фактичного існування в натурі. Також у матеріалах справи відсутні докази звернення власників/набувачів спірних приміщень щодо припинення права власності через знищення майна, що є однією із обов`язкових підстав для суду вважати, що спірні приміщення знищені.

43.86 Отже, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що Спірне Майно слід вважати таким, що збереглося в натурі як індивідуально визначене майно.

43.87 Верховний Суд у постанові від 01.04.2021 у справі № 914/1958/19 зробив висновок, що скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна може бути поєднано із вимогою про витребування майна із чужого незаконного володіння.

43.88 На час розгляду цієї справи законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права. У зв`язку із викладенням статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у новій редакції згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, наразі чинне законодавство взагалі не передбачає скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а навпаки визначає, що такі відомості не підлягають скасуванню або вилученню.

43.89 Натомість, у розумінні положень статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у чинній редакції способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 906/516/19, від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19, від 03.03.2021 року по справі № 914/285/19.

43.90 При цьому, відповідно до абзацу 3 частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

43.91 Тому, судом першої інстанції вірно встановлено, що обраний Позивачем спосіб захисту в частині скасування державної реєстрації права власності за Відповідачами та припиненням права власності Відповідачів узгоджується з приписами статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

43.92 Також, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що потреба у задоволенні вимоги Позивача про скасування державної реєстрації права власності та поновлення державної реєстрації права власності одночасно з вимогою про витребування цього майна зумовлена особливістю саме спірних правовідносин.

43.93 Особливості правовідносин сторін у цій справі полягають, зокрема, у тому, що наразі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно існує два записи про право власності на кожен з об`єктів спірного майна, а саме: право власності на Ѕ частку зареєстровано за ТОВ "Ятрань Плюс", а право власності на іншу Ѕ частку зареєстровано за ТОВ "Діадема Батерфляй".

43.94 Тоді як ТОВ "Таміра" як позивач є власником 1/1 частки кожного з об`єктів нерухомого майна, а тому може претендувати на внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно лише одного запису про своє право власності на кожен з об`єктів спірного нерухомого майна.

43.95 Тому, з огляду на наявність одночасно двох записів про право власності на Спірне Майно, з метою ефективного захисту порушеного права ТОВ "Таміра", безперешкодного виконання майбутнього судового рішення, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що в цьому випадку існує потреба одночасно із задоволенням вимоги про витребування Спірного Майна на користь ТОВ "Таміра" також скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ "Ятрань Плюс" та ТОВ "Діадема Батерфляй" на спірні об`єкти нерухомості.

43.96 Враховуючи наведене, аргументи скаржника (пункти 19.3, 19.4, 19.5 постанови) знайшли своє підтвердження під час касаційного провадження.

44. Щодо аргументів скаржника (пункти 19.6, 19.7 постанови) колегія суддів зазначає наступне.

44.1 Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначив про те, що з часу призначення першого добросовісного ліквідатора до подання позову минуло сім років, що вдвоє перевищує встановлений законом строк позовної давності для такої категорії справ і є явно задавненим. Місцевий господарський суд обмежився тільки зазначенням про бездіяльність ліквідаторів ОСОБА_5 та ОСОБА_21 , вказав про труднощі виявлення обставин пов`язаності осіб у правочинах щодо подальшого відчуження спірного майна, у той час як йому належало встановити, що саме конкретно заважало добросовісним ліквідаторам належним чином і вчасно проаналізувати правочини на предмет їх фраудаторності та вжити відповідні заходи реагування. Крім того, постанови судів (від 26.06.2014 та від 05.08.2020) не містять жодних висновків щодо протидії ОСОБА_5 або ОСОБА_21 у виявленні ознак фраудаторності правочинів, не йдеться також про їх бездіяльність або протидію з цього питання. Ліквідатор ОСОБА_22 зобов`язаний був діяти оперативно і вчасно з метою виявити фраудаторні правочини.

44.2 Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає такі висновки суду апеляційної інстанції помилковими.

44.3 Стаття 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

44.4 Згідно статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

44.5 Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

44.6 Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 Цивільного кодексу України).

44.7 Розглядаючи заяви Відповідача-2 та Відповідача-3 про застосування наслідків спливу позовної давності за вимогами про витребування у них Спірного Майна, судом першої інстанції враховано встановлені у обставини недобросовісності Відповідача-2 та Відповідача-3 при придбанні Спірного Майна.

44.8 Зокрема, судом враховано, що вищий орган управління як Відповідача-2, так і Відповідача-3 на момент придбання Спірного Майна був обізнаний про дефект вибуття Спірного Майна з володіння ТОВ "Таміра" та про зловживання керівництвом ТОВ "Таміра" правом власності цього товариства при відчуженні майна з метою сумнівного зменшення активів ТОВ "Таміра", адже ОСОБА_9 був єдиним учасником Відповідача-2 при придбання Спірного Майна, а ОСОБА_23 була єдиним учасником Відповідача-3 при придбанні Спірного Майна.

44.9 Також судом враховано, що на наступному етапі переходу прав на Спірне Майно саме ОСОБА_9 підписав від імені Відповідача-1 (ТОВ фірма "Ідалія") договори купівлі-продажу Спірного Майна, на підставі яких Відповідач-2 придбав Спірне Майно.

44.10 З огляду на це, судом першої інстанції правильно враховано висновок Верховного Суду, викладений у пункті 94.5 постанови від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), що "застосування норм про позовну давність підпорядковується загальним засадам матеріального цивільного права, які мають фундаментальний характер і є нормами прямої дії (постанова Верховного Суду від 25.01.2021 у справі № 758/10761/13-ц), включаючи й загальні положення щодо справедливості, добросовісності та розумності як загального стандарту поведінки учасників цивільних правовідносин".

44.11 З огляду на викладене, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що заявлення Відповідачами 2-3 як недобросовісними набувачами Спірного Майна про сплив позовної давності за вимогами про витребування у них Спірного Майна за позовом ліквідатора ТОВ "Таміра", не узгоджується з принципами справедливості, добросовісності та розумності, адже вищі органи управління цих Відповідачів є безпосередньо причетними до фраудаторних договорів, на підставі яких Спірне Майно вибуло з володіння ТОВ "Таміра", такі заяви Відповідачів 2-3 є зловживанням правом на подання заяв про сплив позовної давності.

44.12 Такий висновок суду узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у пункті 94.6 постанови від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), який зазначив: "У розглядуваному аспекті зазначене, зокрема, істотно послаблює позиції відповідачів, які є причетними до фраудаторного правочину і захищаються від позову про визнання такого правочину недійсним та похідних позовів посиланням на пропуск позовної давності позивачем, адже за змістом частини третьої статті 16 Цивільного кодексу України у разі встановлення зловживання правом суд може відмовити особі у захисті. Положення стосується не тільки позивача, який просить про застосування певних способів захисту, а й відповідача, який захищається від позову шляхом висування тих чи інших заперечень (у тому числі заявляючи про пропуск позивачем позовної давності)".

44.13 Водночас, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність надання оцінки по суті таких заявам Відповідачів 2-3 про застосування строку позовної давності.

44.14 Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 Цивільного кодексу України).

44.15 Судом першої інстанції враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норми статті 261 Цивільного кодексу України, викладені у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012, а також враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, та висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 16.11.2016 у справі № 487/10132/14-ц.

44.16 У зазначених справах, з-поміж іншого, Верховним Судом висловлено наступні правові позиції, які враховуються судом у цій справі. Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти. Порівняльний аналіз понять "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Згідно з положеннями частини першої статті 261 Цивільного кодексу України у визначенні початку перебігу строку позовної давності має значення не лише встановлення, коли саме особа, яка звертається за захистом свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу, довідалася про порушення цього права або про особу, яка його порушила, а й коли ця особа об`єктивно могла дізнатися про порушення цього права або про особу, яка його порушила. Обов`язок позивача довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. І в разі пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою початок перебігу позовної давності визначається з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила. Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення арбітражного керуючого (ліквідатора) до суду із заявою про захист інтересів боржника. Тому при визначенні початку перебігу позовної давності у спорі за вимогами боржника/арбітражного керуючого не допускається врахування як обставин (дати) порушення провадження у справі про банкрутство та дати призначення (заміни кандидатури) арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), оскільки ні Закон про банкрутство (положення якого втратили чинність), ні чинний Кодекс України з процедур банкрутства не встановлюють спеціальних норм про позовну давність (у тому числі щодо звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсними правочинів, укладених боржником). Отже, до цих правовідносин застосовуються загальні норми позовної давності.

44.17 У спірних правовідносинах за заявою ТОВ "Таміра" про визнання недійсними Оскаржуваних Договорів та про витребування Спірного Майна суб`єктом прав є саме Боржник, а не арбітражний керуючий (ліквідатор), а тому, визначаючи початок перебігу позовної давності у цій справі за позовом ТОВ "Таміра", слід враховувати, коли про порушене право дізнався або міг дізнатись Боржник в особі уповноваженого органу. Отже, при дослідженні питання пропуску позовної давності в спорі слід з`ясовувати, коли про порушення своїх прав довідався або міг довідатися Боржник в особі уповноваженого органу.

44.18 При вирішенні судами спорів, стороною в яких є боржник, що розглядаються у справах про банкрутство, є недопустимим відхід від встановленого Цивільного кодексу України порядку перебігу позовної давності зі зміною наведеного порядку визначення початку перебігу позовної давності з урахуванням виду позовних вимог у спірних правовідносинах. При цьому і в разі пред`явлення у межах справи про банкрутство позову самою особою, право якої порушене (боржником), і у разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, якою може бути арбітражний керуючий, перебіг позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

44.19 Іншого правила щодо визначення початку перебігу позовної давності не містять ні частина перша статті 261 Цивільного кодексу України, ні норми спеціального закону, що регулюють порядок вирішення спорів у справі про банкрутство.

44.20 Статтею 92 Цивільного кодексу України визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи. Отже, для юридичної особи як сторони правочину (договору тощо) днем початку перебігу позовної давності слід вважати день вчинення правочину, оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права за цим правочином.

44.21 Відповідно до частини першої статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

44.22 Так як Оскаржувані Договори були укладені 28.05.2009, 29.05.2009, 09.06.2009, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що для ТОВ "Таміра" строк позовної давності для вимог про витребування об`єктів Спірного Майна, які вибули на підставі цих Договорів, слід на думку суду обчислювати: з 29.05.2009 (для витребування Спірного Майна, що вибуло на підставі Оскаржуваних Договорів №№ 1943, 1946, 1949, 1952); з 30.05.2009 (для витребування Спірного Майна, що вибуло на підставі Оскаржуваних Договорів №№ 1955, 1958, 1966, 1969, 1972); з 10.06.2009 (для витребування Спірного Майна - Приміщень літ. Г-1, що вибуло на підставі Оскаржуваного Договору № 2086), тобто з дня, наступного після укладення відповідного з Оскаржуваних Договорів.

44.23 Відповідно до частини першої статті 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

44.24 Згідно частини п`ятої статті 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

44.25 Судом першої інстанції встановлено, що 10.06.2012 був вихідним днем (неділя).

44.26 Тому, судом першої інстанції вірно встановлено, що строк позовної давності для витребування об`єктів Спірного Майна, які вибули на підставі Оскаржуваних Договорів, сплив: 29.05.2012 (для витребування Спірного Майна, що вибуло на підставі Оскаржуваних Договорів №№ 1943, 1946, 1949, 1952); 30.05.2012 (для витребування Спірного Майна, що вибуло на підставі Оскаржуваних Договорів №№ 1955, 1958, 1966, 1969, 1972); 11.06.2012 (для витребування Спірного Майна - Приміщень літ. Г-1, що вибуло на підставі Оскаржуваного Договору № 2086).

44.27 Відповідно до частини п`ятої статті 267 Цивільного кодексу України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

44.28 Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

44.29 Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

44.30 Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Фінікарідов проти Кіпру" механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

44.31 Судом першої інстанції враховано висновки Верховного Суду щодо застосування частини п`ятої статті 267 Цивільного кодексу України, викладені у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012. Відповідно до вказаної позиції Верховного Суду, суд має право надати особі (визнати право на) судовий захист порушеного права за сукупності умов: по-перше, особа (позивач) наведе поважні, на її думку, причини пропуску позовної давності при зверненні до суду за захистом порушеного права, вказавши на конкретні обставини, які об`єктивно перешкоджали їй звернутися за захистом порушеного права у межах позовної давності, та надасть суду докази, що підтверджують існування цих обставин (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України); по-друге, суд за результатами оцінки доказів, наданих на підтвердження цих обставин, встановить їх існування та дійде висновку про їх об`єктивний характер, і, відповідно, про існування поважних причин пропуску позовної давності при зверненні позивача за захистом порушеного права. За відсутності будь-якої з наведених умов, суд не має права визнавати існування поважних причин пропуску позовної давності у спірних правовідносинах, надавати у зв`язку з цим особі (позивачу) судовий захист порушеного права та задовольняти відповідні вимоги. Вирішуючи питання про поважність причин пропуску позовної давності при зверненні за захистом порушеного права у спорі, стороною якого є боржник, що вирішується у справі про банкрутство, суди мають виходити з їх об`єктивного, а не суб`єктивного характеру, тобто з обставин, які підтверджують ці причини та вказують на існування об`єктивної перешкоди для боржника своєчасно звернутися за захистом порушеного права.

44.32 Закон не передбачає переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому розв`язання цього питання покладається безпосередньо на юрисдикційний орган - суд, який розглядає справу по суті заявлених вимог з урахуванням всіх обставин справи на підставі здійсненої оцінки поданих доказів.

44.33 Судом першої інстанції також враховано висновок Верховного Суду щодо застосування частини п`ятої статті 267 Цивільного кодексу України, викладений у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012, згідно з яким у спорі, що вирішується у справі про банкрутство, обставини порушення провадження у справі про банкрутство та призначення арбітражного керуючого самі по собі (за відсутності інших обставин) не можуть розглядатись судами як виключення, що вказують на їх винятковий характер, свідчити про об`єктивність перешкоди для заявника звернутись за захистом порушеного права у межах позовної давності, а відповідно і бути поважною причиною (причинами) пропуску цього строку.

44.34 Таким чином, правильним є висновок суду першої інстанції щодо того, що самі по собі обставини порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Таміра", а також обставини призначення ліквідаторів ТОВ "Таміра", зокрема, обставина призначення арбітражного керуючого Леонова К.Ю. ліквідатором ТОВ "Таміра" у березні 2021 року, не може розглядатися судом як виключення, що вказують на їх винятковий характер та не свідчать, на думку суду, про об`єктивність перешкоди для ТОВ "Таміра" звернутись за захистом порушеного права у межах позовної давності, а відповідно не є поважною причиною (причинами) пропуску цього строку. Однак, зазначене не є перешкодою для задоволення позовної заяви ТОВ "Таміра" про витребування Спірного Майна у цій справі, адже Позивач посилається на ряд інших самостійних об`єктивних обставин, що унеможливлювали звернення з позовом у межах строків позовної давності та підтверджують поважність причин пропущення позовної давності, які є відмінними від обставин зміни ліквідатора ТОВ "Таміра".

44.35 Судом першої інстанції було встановлено наявність об`єктивних перешкод, які унеможливлювали обізнаність ТОВ "Таміра" як банкрута про порушення його прав внаслідок вибуття Спірного Майна з володіння ТОВ "Таміра" на підставі Оскаржуваних фраудаторних Договорів у межах строку позовної давності та, як наслідок, істотно утруднювали подання ТОВ "Таміра" позовної заяви, спрямованої на захист такого права власності.

44.36 Однією з поважних причин пропущення Позивачем позовної давності, яку враховав суд першої інстанції, є не самі по собі обставини порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Таміра" чи призначення того чи іншого ліквідатора ТОВ "Таміра", а конкретні недобросовісні та протиправні дії та бездіяльність попередніх ліквідаторів ТОВ "Таміра", які вплинули на момент звернення ТОВ "Таміра" з цим позовом.

44.37 Так, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) є суб`єктом незалежної професійної діяльності, і водночас з моменту винесення ухвали (постанови) про призначення його арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до моменту припинення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства - боржника; ліквідатор з дня свого призначення виконує повноваження керівника (органів управління) боржника. Через арбітражного керуючого здійснюються відносини між сторонами, господарським судом та іншими учасниками у справі про банкрутство. Як учасник провадження у справі про банкрутство, арбітражний керуючий набуває такого статусу лише після прийняття судом відповідного процесуального документа. При цьому, ліквідатор у справі про банкрутство має самостійний статус як особа, що за рішенням суду зобов`язана належним чином виконувати свої повноваження в ході ліквідаційної процедури, зокрема ті, що направлені на формування ліквідаційної маси боржника.

44.38 Можливість належного та своєчасного захисту порушених прав підприємства-банкрута залежить від добросовісності реалізації ліквідатором своїх повноважень (прав та обов`язків), передбачених законом, адже повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом з моменту введення ліквідаційної процедури припиняються (частина друга статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції до 18.01.2013). Така правова позиція наведена Верховним Судом у постановах від 23.10.2018 у справі № 904/5978/14 та від 03.05.2018 у справі № 904/7981/17.

44.39 Судом першої інстанції встановлено, що повноваження ліквідаторів ТОВ "Таміра" виконували наступні арбітражні керуючі. У період з 02.06.2011 до 22.09.2014 повноваження ліквідатора ТОВ "Таміра" виконувала арбітражний керуючий ОСОБА_5., яка була призначена ліквідатором ТОВ "Таміра" постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2011 у цій справі. У період з 23.09.2014 по 23.03.2015 повноваження ліквідатора ТОВ "Таміра" виконувала арбітражний керуючий ОСОБА_21., яка була призначена ліквідатором ТОВ "Таміра" ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2014 у цій справі. У період з 24.03.2015 до 04.03.2019 повноваження ліквідатора ТОВ "Таміра" виконував арбітражний керуючий ОСОБА_25., якого було призначено ліквідатором ТОВ "Таміра" ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2015 у цій справі. У період з 05.03.2019 до 30.03.2021 повноваження ліквідатора ТОВ "Таміра" виконував арбітражний керуючий Шаповалов І.В., якого було призначено ліквідатором ТОВ "Таміра" ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2019 у цій справі. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2021 у цій справі ліквідатором ТОВ "Таміра" призначено арбітражного керуючого Леонова К.Ю.

44.40 Судом першої інстанції встановлено, що рішення припинити ТОВ "Таміра" та призначити ліквідатором ТОВ "Таміра" ОСОБА_5. було прийнято 31.01.2011 учасниками ТОВ "Таміра": компанією TOLEDO LIMITED, яка володіла 95% статутного капіталу, та фізичною особою ОСОБА_24 , яка володіла 5% статутного капіталу. Також судом встановлено, що починаючи з квітня 2009 року та щонайменше до 2016 року єдиним кінцевим бенефіціарним власником компанії-нерезидента TOLEDO LIMITED був ОСОБА_9 . Бенефіціарний власник ТОВ "Таміра" - ОСОБА_9 (учасник цієї справи) у своїй заяві свідка від 27.10.2021 у порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України, відповідаючи на питання ТОВ "Таміра", не заперечив того, що брав участь у призначенні ОСОБА_5 ліквідатором ТОВ "Таміра". При цьому, ОСОБА_9 був учасником ТОВ фірма "Ідалія" на момент придбання цим товариством Спірного Майна.

44.41 Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що ліквідатор ОСОБА_5 була призначена на посаду ліквідатора ТОВ "Таміра" за рішенням учасників ТОВ "Таміра", а тому була пов`язана відносинами контролю із ОСОБА_9 , який на момент її призначення був кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Таміра" і водночас був учасником ТОВ фірма "Ідалія", на користь якого і було відчужено Спірне Майно. Тому суд доходить висновку, що ОСОБА_5 не була ліквідатором, повністю незалежним від учасників банкрута (продавця Спірного Майна) та від учасників ТОВ фірма "Ідалія" (покупця Спірного Майна).

44.42 Крім цього, на підставі наявних у справі доказів судом встановлено, що в ході розгляду справи про банкрутство ТОВ "Таміра" ліквідатор ОСОБА_5 неодноразово вчиняла дії, спрямовані на виведення активів ТОВ "Таміра" в інтересах учасників банкрута. Так, 29.11.2011 відбувся аукціону з продажу майна ТОВ "Таміра" - будівлі літ. "У-2" по вул. Морозова 13 у м. Харкові . Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.08.2020 у цій справі результати аукціону визнано недійсними. Незважаючи на те, що у вказаній постанові Центральний апеляційний господарський суд з процесуальних підстав дійшов висновку про неможливість розглянути скаргу на дії ліквідатора ОСОБА_5., апеляційний суд вказав, що зазначене "не спростовує однак допущених нею [ ОСОБА_5 ] порушень законодавства в частині неповноти поданого оголошення про проведення аукціонів, відсутності правовстановлювального документа на майно у часі його продажу з аукціонів, наявність триваючих судових розглядів щодо індивідуальних характеристик спірного майна, невключення його до ліквідаційної маси у тому вигляді, в якому воно було продано на аукціонах". Центральним апеляційним господарським судом у постанові від 05.08.2020 було встановлено, що ця будівля була реалізована ОСОБА_5 з рядом порушень, зокрема, з порушенням правил добросовісної конкуренції заздалегідь визначеному учаснику аукціону - ТОВ "Харків-Надра", яке було підприємством групи компаній "Таргет", що підтверджувалось змістом статті 2 Генеральної кредитної угоди № 68111N5 від 28.10.2011.

44.43 Натомість у цій справі господарським судом Дніпропетровської області встановлено, що фактичним керівником групи компаній "Таргет", а також бенефіціарним власником інших компаній-сторін зазначеної Генеральної кредитної угоди, які входили до групи компаній "Таргет" (ІП "Індра, ІП "Аврора", ТОВ "Чудо База"), був ОСОБА_9 , що підтверджується його декларацією бенефіціарного власника компанії TOLEDO LIMITED та іншими документами, які були додані разом з позовною заявою.

44.44 Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що реалізуючи на аукціоні будівлю літ. "У-2" по вул. Морозова 13 у м. Харкові , ліквідатор ТОВ "Таміра" ОСОБА_5. фактично діяла в інтересах ОСОБА_9 . При цьому, у контексті саме Спірного Майна, судом зауважено, що ОСОБА_9 був учасником ТОВ фірма "Ідалія" та єдиним учасником ТОВ "Діадема Батерфляй" (Відповідача-2) на момент придбання цими товариствами Спірного Майна.

44.45 Тому суд першої інстанції правильно погодився з доводами Позивача про те, неможливо очікувати вчинення дій щодо витребування Спірного Майна, відчуженого в інтересах учасників ТОВ "Таміра", від ліквідатора, який був призначений цими ж самими учасниками ТОВ "Таміра" і систематично вчиняв інші протиправні дії в їхніх особистих інтересах.

44.46 Враховуючи наведене, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що обставина призначення ОСОБА_5 ліквідатором ТОВ "Таміра" за пропозицією та за рішенням учасників цього товариства, безвідносно до законності/незаконності цієї процедури, має важливе значення для визнання поважними причин пропущення позовної давності за позовом ТОВ "Таміра" про повернення Спірного Майна, адже таке майно було відчужено за фраудаторним правочином в інтересах учасників ТОВ "Таміра", які ж і призначили ОСОБА_5 на посаду ліквідатора.

44.47 Також судом встановлено, що колишнім ліквідатором ОСОБА_5 вчинялись інші дії та бездіяльність всупереч інтересам ТОВ "Таміра" та його кредиторів.

44.48 Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.06.2014 у цій справі № 29/5005/6325/2011 встановлено, що ОСОБА_5 вчинялися неправомірні дії також під час реалізації іншого майна ТОВ "Таміра", а саме: трьох об`єктів нерухомості, що знаходились, зокрема, за тою ж адресою, що й Спірне Майно (м. Харків, просп. Московський, 257). Так, у вказаній постанові встановлено, що ОСОБА_5 допустила проведення розрахунків за придбане майно шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, внаслідок якого були погашені вимоги кредитора IV черги задоволення при наявності вимог кредиторів І та III черг задоволення; протиправно не оскаржила рішення Господарського суду Харківської області від 29.01.2019 у справі № 922/295/13-г (на підставі якого з володіння ТОВ "Таміра" вибуло три об`єкта нерухомого майна) та своїми пасивними діями сприяла проведенню заліку зустрічних однорідних вимог в процедурі банкрутства підприємства, що є порушенням законодавства про банкрутство. Цією ж постановою зобов`язано ОСОБА_5 повернути до ліквідаційної маси ТОВ "Таміра" відповідні об`єкти нерухомості, які були реалізовані на прилюдних торгах 28.12.2012 на Товарній біржі "Європейська", а також зобов`язано в строк до 16.07.2014 скликати збори кредиторів ТОВ "Таміра" з метою утворення комітету кредиторів.

44.49 Однак, як встановлено судом першої інстанції. жоден із цих обов`язків, встановлених судом, ліквідатором ОСОБА_5 виконаний не був. Тобто, ОСОБА_5 як ліквідатор ТОВ "Таміра" протиправно не оскаржувала правочини щодо вибуття майна банкрута навіть на пряму вимогу суду, що є додатковим доказом поважності причин пропущення позовної давності для звернення ТОВ "Таміра" у період виконання ОСОБА_5 повноважень ліквідатора з позовом про оскарження спірних у цій справі Договорів. Цією ж постановою Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що ОСОБА_5 протиправно не були вжиті заходи по скликанню зборів кредиторів та створенню комітету кредиторів ТОВ "Таміра", в тому числі з метою погодження порядку продажу майна банкрута, складу, умов та строків придбання майна тощо. Однак, цей обов`язок, встановлений судом, ліквідатором ОСОБА_5 також виконаний не був.

44.50 Як вже встановлено судом, постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.06.2014 у цій справі № 29/5005/6325/2011 зобов`язано ОСОБА_5 в строк до 16.07.2014 скликати збори кредиторів ТОВ "Таміра" з метою утворення комітету кредиторів. Суд апеляційної інстанції зазначив, що "створеному комітету кредиторів, господарському суду Дніпропетровської області слід розглянути питання щодо усунення арбітражного керуючого ОСОБА_5. від виконання обов`язків ліквідатора ТОВ "Таміра" і призначення іншого ліквідатора". Однак, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2014 у цій справі (якою припинено повноваження ОСОБА_5 ) було встановлено, що станом на 23.09.2014 комітет кредиторів ТОВ "Таміра" ОСОБА_5 не був створений.

44.51 На підставі цих обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що комітет кредиторів, який мала створити ОСОБА_5 на вимогу апеляційного суду, та який на вимогу апеляційного суду мав розглянути питання усунення ОСОБА_5 , не був створений внаслідок протиправної пасивної поведінки самої ж ОСОБА_5 . Отже, не усунення ОСОБА_5 від виконання повноважень ліквідатора, на думку суду, знаходиться у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з протиправною бездіяльністю самої ж ОСОБА_5

44.52 З ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2014 вбачається, що 15.09.2014 до суду надійшло клопотання ПАТ "ВТБ Банк" як кредитора ТОВ "Таміра", в якому кредитор просив припинити повноваження ОСОБА_5 як ліквідатора ТОВ "Таміра". Однак, у вказаній ухвалі суд першочергово розглянув та задовольнив власну заяву ОСОБА_5 про дострокове припинення повноважень ліквідатора ТОВ "Таміра". Далі в цій же ухвалі суд зазначив, що "У зв`язку з викладеним, суд не вбачає підстав для розгляду клопотання Публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК", яке надійшло до Господарського суду Дніпропетровської області 15.09.2014 щодо припинення повноважень ліквідатора ОСОБА_5 у даній справі, оскільки суд задовольнив заяву ліквідатора ОСОБА_5. та припинив її повноваження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальності "Таміра".

44.53 У зв`язку з цим, надаючи оцінку діям ліквідатора ТОВ "Таміра" ОСОБА_5 для цілей визнання поважними причин пропущення позовної давності, суд першої інстанції взяв до уваги обставини протиправності її дій, які встановлені іншими судовими рішеннями у цій справі про банкрутство - постановами Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.06.2014 та Центрального апеляційного господарського суду від 05.08.2020.

44.54 Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у п. 10.20 постанови від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012, вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску позовної давності, суд, з огляду на положення статті 13 Цивільного кодексу України ("Межі здійснення цивільних прав"), має враховувати добросовісність поведінки як позивача (заявника), так і відповідача протягом всього періоду з моменту виникнення права на захист порушеного права (права на позов) і до моменту звернення з позовом, зважаючи на характер спірних правовідносин між сторонами, особливості їх нормативного регулювання: надані сторонам права та покладені на них обов`язки тощо.

44.55 Тому, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що для вирішення питання про те, чи наявні поважні причини пропущення позовної давності, мають значення дії, які вчиняла ОСОБА_5 як колишній представник Позивача як до, так і після спливу позовної давності у спірних правовідносинах. Такі неправомірні дії ОСОБА_5 , навіть вчинені після спливу позовної давності, впливають на висновок про її добросовісність в цілому як ліквідатора ТОВ "Таміра". Крім цього, інша протиправна бездіяльність ОСОБА_5 , що встановлена постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.06.2014, була вчинена також і до спливу позовної давності у спірних правовідносинах. Зокрема, протиправне нестворення ОСОБА_5 комітету кредиторів ТОВ "Таміра" тривало упродовж усього періоду виконання нею своїх повноважень.

44.56 Судом встановлено, що трирічний строк для звернення ТОВ "Таміра" до суду за захистом свого права власності на Спірне Майно сплив 11.06.2012. В цей час повноваження ліквідатора ТОВ "Таміра" виконувала саме ОСОБА_5 .

44.57 Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що трирічний строк позовної давності у спірних правовідносинах сплив саме у той час, коли ліквідатором ТОВ "Таміра" була ОСОБА_5 . Більше того, ОСОБА_5 залишалася ліквідатором ТОВ "Таміра" упродовж ще більше двох років після того, як сплив трирічний строк з моменту укладення Оскаржуваний Договорів (тобто в сукупності протягом більше 5 років з моменту укладення Оскаржуваних Договорів). Таким чином, неподання позову про визнання недійсними Оскаржуваних Договорів та витребування Спірного Майна у межах трирічного строку з моменту його вибуття з володіння ТОВ "Таміра" безпосередньо пов`язане з протиправною бездіяльністю недобросовісного ліквідатора ТОВ "Таміра" ОСОБА_5 , яка була призначена ліквідатором ТОВ "Таміра" за рішенням самих же учасників ТОВ "Таміра", причетних до відчуження Спірного Майна.

44.58 Також, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2015 у справі № 29/5005/6325/2011, якою усунуто ОСОБА_21 від виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Таміра", встановлено ряд обставин вчинення ОСОБА_21 протиправних дій всупереч інтересам кредиторів.

44.59 Так, цією ухвалою встановлено, що ані ОСОБА_21 , ані ОСОБА_5 не виконали вимоги постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.06.2014 щодо дій, спрямованих на повернення у ліквідаційну масу іншого майна ТОВ "Таміра" (трьох об`єктів нерухомості, що перебували в іпотеці ПАТ "ВТБ Банк" та були реалізовані на аукціоні 28.12.2012). Цією ухвалою визнано недійсними результати цих аукціонів, проведених ОСОБА_5 і ще раз підтверджено протиправність її дій щодо реалізації цього майна.

44.60 Також цією ухвалою встановлено, що всупереч вимогам суду ОСОБА_5 та ОСОБА_21 не були організовані збори кредиторів для обрання комітету кредиторів ТОВ "Таміра".

44.61 Крім цього, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_21 тривалий час затримувала передачу документів щодо банкрутства ТОВ "Таміра" новому ліквідатору ОСОБА_25 , чим фактично блокувала його повноцінну роботу. Так, ОСОБА_25 звертався до ОСОБА_21 із запитами та вимогами про надання документів від 02.04.2015, від 20.05.2015, від 19.08.2015, які тривалий час залишались без відповіді. ОСОБА_21 передала ОСОБА_25 першу частину документів лише 28.09.2015 (більше як через півроку після його призначення новим ліквідатором ТОВ "Таміра"), що підтверджується відповідними актами приймання-передачі, а ще частину - лише 03.03.2016, що вбачається з проміжного звіту ліквідатора ОСОБА_25 від 28.03.2016, які наявні в матеріалах справи.

44.62 На підставі викладеного судом встановлено, що ані ОСОБА_5 , ані ОСОБА_21 не вчинили належних дій щодо захисту прав та інтересів ТОВ "Таміра" та його кредиторів під час виконання ними своїх повноважень ліквідаторів ТОВ "Таміра", протиправно не звернулися до суду з позовом про визнання недійсними Оскаржуваних Договорів та про витребування Спірного Майна.

44.63 Враховуючи наведене, судом першої інстанції вірно встановлено, що діяльність ліквідаторів ТОВ "Таміра" ОСОБА_5 та ОСОБА_21 у період з 02.06.2011 по 23.03.2015 в цілому характеризувалася вчиненням дій (бездіяльності) всупереч інтересам ТОВ "Таміра" і його кредиторів, внаслідок чого ці ліквідатори протиправно не звернулися з позовом про визнання Оскаржуваних Договорів недійсними та про витребування Спірного Майна протягом трирічного строку з моменту їх укладення.

44.64 Шестирічний строк з моменту вибуття Спірного Майна з володіння ТОВ "Таміра" (з 09.06.2009 по 23.03.2015) припав саме на той період, коли управління ТОВ "Таміра" здійснювали (1) учасники, в інтересах яких було відчужено Спірне Майно, (2) ліквідатор, яка була призначена цими учасниками та вчиняла дії в їхніх особистих інтересах, (3) ліквідатор, яка систематично вчиняла дії всупереч інтересам кредиторів ТОВ "Таміра" та була усунута судом через неналежне виконання своїх повноважень.

44.65 Тобто, судом першої інстанції встановлено, що протягом 6 років з моменту вибуття Спірного Майна з володіння ТОВ "Таміра" управління цим товариством здійснювали учасники ТОВ "Таміра", ліквідатори ТОВ "Таміра", які не були заінтересовані в захисті прав його кредиторів, вчиняли дії всупереч їхнім інтересам, а тому вочевидь не були заінтересовані в оскарженні тих правочинів Банкрута, які вчинені на шкоду кредиторам, що є однією з поважних причин пропущення ТОВ "Таміра" позовної давності.

44.66 Такі висновки суду першої інстанції узгоджуються з висновками Верховного Суду щодо можливості визнання поважними причин пропущення позовної давності у зв`язку з протиправними діями та бездіяльністю раніше призначених ліквідаторів банкрута та вчинення ними дій не в інтересах банкрута та його кредиторів, тобто, обставини, які робили своєчасне пред`явлення позову утрудненим, які викладені у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 902/357/18 та від 23.10.2018 у справі № 904/5978/14.

44.67 Також, ця позиція була підтверджена у постанові Верховного Суду від 18.01.2021 у цій справі № 29/5005/6325/2011 про банкрутство ТОВ "Таміра". У цій справі Верховний Суд погодився з тим, що поважною причиною пропущення ліквідатором ТОВ "Таміра" строків позовної давності для оскарження правочинів ТОВ "Таміра", вчинених у 2011 році, були обставини недобросовісної поведінки попередніх ліквідаторів ТОВ "Таміра" ОСОБА_5. та ОСОБА_21.

44.68 Надаючи оцінку діяльності наступних арбітражних керуючих, які виконували повноваження ліквідаторів ТОВ "Таміра" - ОСОБА_22. та Шаповалова І.В. , суд першої інстанції врахував, що ці ліквідатори, хоч і не вчиняли протиправних дій всупереч інтересам банкрута та його кредиторів, однак стикалися з об`єктивними перешкодами, які унеможливлювали звернення з цим позовом раніше та утруднювали виявлення ознак фраудаторності Оскаржуваних Договорів під час виконання ними своїх повноважень (з 24.03.2015 по 30.03.2021).

44.69 Судом першої інстанції встановлено, що виявлення ознак фраудаторності Оскаржуваних Договорів купівлі-продажу було утрудненим внаслідок дефектів проведення розрахунків за цими Договорами та некоректності відображення цих розрахунків у первинних документах.

44.70 Судом першої інстанції встановлено, що зі змісту виписки по банківському рахунку ТОВ "Таміра" № НОМЕР_1 , відкритому в АТ "Укрексімбанк", ліквідаторам ТОВ "Таміра" могла бути відома обставина того, що 01.06.2009 на цей рахунок ТОВ "Таміра" надійшли грошові кошти від ТОВ фірма "Ідалія" на загальну суму 36 832 785,00 грн. Вказані транзакції фактично були проведені 01.06.2009, тобто на 9 днів раніше, ніж було укладено ключовий з Оскаржуваних Договорів, тоді як відповідно до Оскаржуваних Договорів, на зміст яких спиралися ліквідатори, розрахунки за Спірне Майно мали бути проведені після їх укладення; у призначенні платежів було зазначено "Сплата за майно зг уг К-12/01/06 від 12.01.06"; тобто реквізити угоди, вказаної у призначенні платежів, зовсім не співпадали з датами та номерами Оскаржуваних Договорів, розбіжність у даті укладення становила більш як три роки; призначення проведених 01.06.2009 платежів взагалі не містило реквізитів Оскаржуваних Договорів; грошові кошти від ТОВ фірма "Ідалія" у сумі 36 832 785,00 грн надійшли на рахунок ТОВ "Таміра" частинами, а саме: 73 платежі по 500 000,00 грн та 1 платіж на 332 785,00 грн; при цьому загальна сума коштів, яка надійшла на рахунок ТОВ "Таміра" у цей день з цим призначенням платежу (36 832 785,00 грн), не в повній точності відповідала ціні продажу Спірного Майна (33 234 663,00 грн) - розбіжність становила більше 3 млн. грн.

44.71 Також, судом першої інстанції встановлено, що у зв`язку з такими розбіжностями ліквідатор ТОВ "Таміра" ОСОБА_25. звернувся з листом до ТОВ фірма "Ідалія" від 23.10.2018 (це був третій лист-звернення ліквідатора ТОВ "Таміра" до ТОВ фірма "Ідалія" щодо спірних правовідносин), в якому просив підтвердити, чи справді отримані ТОВ "Таміра" 01.06.2009 від ТОВ фірма "Ідалія" грошові кошти в сумі 36 832 785,00 грн є оплатою за Спірне Майно, придбане у 2009 році. Відповідь від ТОВ фірма "Ідалія" була надана листом від 20.02.2019, в якому зазначено, що грошові кошти у сумі 36 832 785,00 грн були направлені на рахунок ТОВ "Таміра" саме з метою оплати, зокрема, за Спірне Майно, що розташоване у м. Харкові по просп. Московському 257. При цьому, ТОВ фірма "Ідалія" повідомило, що у його розпорядженні відсутній договір № К-12/01/06 від 12.01.2006, який вказаний у призначенні платежів, а тому директор ТОВ фірма "Ідалія" не може пояснити, чому саме цей договір, укладений у 2006 році, вказаний як підстава платежів за Договорами купівлі-продажу, укладеними у 2009 році. Копію договору № К-12/01/06 від 12.01.2006 ТОВ фірма "Ідалія" надати відмовилось.

44.72 У зв`язку з цим, судом першої інстанції вірно встановлено, що лише з моменту отримання відповідного листа-підтвердження від ТОВ фірма "Ідалія" від 20.02.2019 добросовісний ліквідатор ТОВ "Таміра" отримав достатні підстави вважати (обґрунтовано припускати), що розрахунки за Оскаржуваними Договорами відбулися, і що вони були проведені саме 01.06.2009 по рахунку, відкритому в АТ "Укрексімбанк". Адже були наявні суттєві дефекти у цих платежах, внаслідок яких залишався прихованим факт призначення цих платежів саме за придбання Спірного Майна. Тому лише з моменту отримання такого листа-підтвердження ліквідатор зміг обґрунтовано припускати, що 73 транзакції від 01.06.2009 на загальну суму 36 832 785,00 грн можуть стосуватися Спірного Майна.

44.73 Однак, як встановлено судом першої інстанції, тривалий час до цього (до 20.02.2019) впродовж кількох років ТОВ фірма "Ідалія" вчиняло недобросовісну поведінку, приховувало обставини проведення відповідних розрахунків за Оскаржуваними Договорами, вводило ліквідаторів ТОВ "Таміра" в оману щодо відомостей, які могли б вказати на фраудаторний характер Оскаржуваних Договорів.

44.74 Судом першої інстанції також встановлено, що у березні 2016 року ліквідатор ТОВ "Таміра" ОСОБА_25. вперше звернувся з листом до ТОВ фірма "Ідалія" від 04.03.2016, в якому просив надати інформацію про те, чи були проведені розрахунки за Оскаржуваними Договорам, а в разі, якщо вони не були проведені - просив провести розрахунки та направити відповідні грошові кошти на рахунок ТОВ "Таміра", відкритий в АТ "Укрексімбанк". Від ТОВ фірма "Ідалія" надійшов лист-відповідь від 16.03.2016, в якому ТОВ фірма "Ідалія" стверджувала, що вона є законним власником спірного майна, а розрахунки за його придбання були проведені із застосуванням векселів. Однак, як встановлено судом першої інстанції, надана ТОВ фірмою "Ідалія" інформація не відповідала дійсності, адже розрахунки за Спірне Майно із застосуванням векселів не проводились. При цьому, ТОВ фірма "Ідалія" не лише надало неправдиву інформацію ліквідатору ТОВ "Таміра", а й через 8 днів після направлення листа-відповіді ліквідатору ТОВ "Таміра" - відчужило належну їй на той час Ѕ частку у Спірному Майні на користь ТОВ "Діадема Батерфляй" (Відповідача-2).

44.75 Судом першої інстанції вірно встановлено, що такі дії ТОВ фірма "Ідалія" були недобросовісними, а подальший перепродаж Спірного Майна (враховуючи дату та інші обставини його проведення) був вочевидь спрямований на створення труднощів для ліквідатора ТОВ "Таміра" у поверненні цього майна у володіння ТОВ "Таміра", адже з листа ТОВ "Таміра" вбачалися наміри новопризначеного ліквідатора вчиняти дії щодо повернення Спірного Майна у володіння ТОВ "Таміра" у разі виявлення невідповідності Оскаржуваного Договору купівлі-продажу вимогам законодавства.

44.76 Також, судом першої інстанції встановлено, що у квітні 2016, ліквідатор ТОВ "Таміра" ОСОБА_25. вдруге звернувся з листом до ТОВ фірма "Ідалія" від 13.04.2016, в якому просив вказати, на підставі яких саме векселів було проведено розрахунки та коли саме ці розрахунки були проведені. У вересні 2016 року від ТОВ фірма "Ідалія" надійшов лист-відповідь від 19.09.2016, в якому ТОВ фірма "Ідалія" змінило попередню позицію та зазначило, що розрахунки за Оскаржуваними Договорами були проведені не із застосуванням векселів, а у грошовій формі. При цьому, ТОВ фірма "Ідалія" повідомило, що товариству начебто невідомо, коли саме і на який саме рахунок було направлено грошові кошти за придбання майна, адже виписки по банківських рахунках ТОВ фірма "Ідалія" начебто знищено через задавненість інформації, а будь-яких документів на підтвердження вказаної інформації товариство надати ліквідатору не може.

44.77 Однак, як встановлено судом першої інстанції, надана ТОВ фірмою "Ідалія" інформація не відповідала дійсності, адже в ході розгляду цієї справи ТОВ фірма "Ідалія" надала відомості про розрахунки на вимогу ухвали суду про витребування доказів, що додатково доводить введення ліквідатора ТОВ "Таміра" в оману діями ТОВ фірма "Ідалія".

44.78 В подальшому, самостійно виявивши факт надходження на рахунок ТОВ "Таміра" від ТОВ фірма "Ідалія" 01.06.2009 грошових коштів у сумі 36 832 785,00 грн, ліквідатор ТОВ "Таміра" ОСОБА_25. у жовтні 2018 втретє звернувся з листом до ТОВ фірма "Ідалія" від 23.10.2018, в якому просив підтвердити, чи є ці кошти оплатою за Спірне Майно, придбане за Оскаржуваними Договорами купівлі-продажу.

44.79 Судом першої інстанції встановлено, що у листі-відповіді від ТОВ фірма "Ідалія" від 20.02.2019 зазначено, що грошові кошти у сумі 36 832 785,00 грн справді були направлені на рахунок ТОВ "Таміра" саме з метою оплати за нерухоме майно, що розташоване у м. Харкові по просп. Московському 257 (тобто за Спірне Майно). При цьому, ТОВ фірма "Ідалія" повідомило, що у його розпорядженні відсутній договір № К-12/01/06 від 12.01.2006, який вказаний у призначенні платежів, а тому директор ТОВ фірма "Ідалія" не може пояснити, чому саме цей договір, укладений у 2006 році, вказаний як підстава платежів за Договорами купівлі-продажу, укладеними у 2009 році.

44.80 Однак, як встановлено судом першої інстанції в цій справі, надана ТОВ фірмою "Ідалія" інформація не відповідала дійсності, а ТОВ фірма "Ідалія" лише приховувала докази від ліквідатора ТОВ "Таміра", адже в ході розгляду цієї справи ТОВ фірма "Ідалія" надала копію цього договору на вимогу ухвали суду про витребування доказів, що додатково доводить введення ліквідатора ТОВ "Таміра" в оману діями ТОВ фірма "Ідалія".

44.81 На підставі встановлених обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що поведінка ТОВ фірма "Ідалія" упродовж 2016-2019 років була недобросовісною, адже це товариство систематично надавало ліквідаторам ТОВ "Таміра" ОСОБА_25. та Шаповалову І.В. недостовірну інформацію, приховувало від ліквідаторів ТОВ "Таміра" відомості та докази, які б могли свідчити про фраудаторність Оскаржуваних Договорів.

44.82 Судом першої інстанції також враховано, що виявлення ознак фраудаторності Оскаржуваних Договорів було утрудненим внаслідок приховування доказів того, що ОСОБА_9 , будучи засновником ТОВ "Таміра" (продавця), ТОВ фірма "Ідалія" (покупця) та ТОВ "Діадема Батерфляй" (останнього набувача), в той же самий час був власником ІП "Аврора" - підприємства, на користь якого були виведені кошти, що отримані ТОВ "Таміра" від ТОВ фірма "Ідалія".

44.83 Так, судом встановлено, що 01.06.2009 на рахунок ТОВ "Таміра" від ТОВ фірма "Ідалія" надійшли грошові кошти, які, як було з`ясовано ліквідатором ТОВ "Таміра", були перераховані з метою проведення розрахунків за Оскаржуваними Договорами. Цього ж дня, 01.06.2009, як встановлено судом, ці грошові кошти у сумі 36 832 785,00 грн у повному обсязі були перераховані з рахунку ТОВ "Таміра" на рахунок ІП "Аврора".

44.84 Станом на 01.06.2009 єдиним засновником ІП "Аврора" була компанія-нерезидент ISIDA TRADING LLC (країна реєстрації - Сполучені Штати Америки).

44.85 Однак, судом першої інстанції встановлено, що жоден державний реєстр України, Сполучених Штатів Америки не містив відомостей про контролера (кінцевого бенефіціарного власника) компанії ISIDA TRADING LLC чи ІП "Аврора" як її дочірньої компанії. Як станом на червень 2009 року (дата укладення Оскаржуваних Договорів), станом на 24.03.2015 (дата призначення першого добросовісного ліквідатора ТОВ "Таміра" ОСОБА_22.), так і станом на дату розгляду справи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань були відсутні відомості про кінцевого бенефіціарного власника ІП "Аврора".

44.86 Тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що внаслідок відсутності таких відомостей транзакція щодо перерахування з рахунку ТОВ "Таміра" грошових коштів на рахунок ІП "Аврора" за звичайних обставин мала б всі ознаки транзакції щодо виконання ТОВ "Таміра" певних грошових зобов`язань перед ІП "Аврора" як його начебто добросовісним контрагентом (кредитором). Відсутність та неможливість отримання належних та допустимих доказів того, яка саме особа здійснювала бенефіціарне володіння ІП "Аврора", на рахунок якого були «виведені» отримані за Спірне Майно кошти, була зумовлена трьома основними перешкодами: недобросовісною поведінкою ТОВ фірма "Ідалія", приховування цим товариством від ліквідатора ТОВ "Таміра" інформації про бенефіціарного власника ІП "Аврора"; утрудненістю отримання відомостей від ІП "Аврора" щодо бенефіціарного власника цього підприємства внаслідок його ліквідації; недобросовісною поведінкою ОСОБА_9 , приховування ним відповідної інформації та введення суду в оману.

44.87 Також, судом встановлено, що у квітні 2019 року ліквідатор ТОВ "Таміра", виявивши, що грошові кошти, які 01.06.2009 надійшли від ТОВ фірма "Ідалія" на рахунок ТОВ "Таміра", того ж дня були у повному обсязі перераховані на рахунок ІП "Аврора", звернувся з четвертим листом до ТОВ фірма "Ідалія" від 03.04.2019, в якому просив надати інформацію про те, чи ІП "Аврора" пов`язана відносинами контролю з ТОВ фірма "Ідалія" чи її учасниками, та хто є бенефіціарним власником ІП "Аврора". У травні 2019 року ТОВ фірма "Ідалія" надало лист-відповідь від 21.05.2019, в якому зазначило, що ІП "Аврора" як станом на 2009 рік, так і станом на 2019 рік начебто не пов`язане жодними відносинами із засновниками ТОВ фірма "Ідалія".

44.88 Однак, як встановлено судом першої інстанції, надана ТОВ фірмою "Ідалія" інформація не відповідала дійсності, адже в ході розгляду цієї справи відповідаючи на питання, поставлені ТОВ "Таміра" у порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України, ТОВ фірма "Ідалія" зазначено, що станом на 21.05.2019 йому було відомо, що ОСОБА_9 був також бенефіціарним власником ІП "Аврора".

44.89 Таким чином, незважаючи на звернення ліквідатора ТОВ "Таміра", ТОВ фірма "Ідалія" приховувало від ліквідатора ТОВ "Таміра" відому ТОВ фірма "Ідалія" інформацію про те, яка особа є бенефіціарним власником ІП "Аврора" - підприємства, на рахунок якого виведені кошти, отримані за Спірне Майно.

44.90 Також, судом першої інстанції встановлено, що утрудненість в отриманні відомостей про кінцевого бенефіціарного власника ІП "Аврора" від цього ж підприємства утруднювалась тим, що постановою Господарського суду Харківської області від 05.10.2015 у справі № 922/5028/15 ІП "Аврора" визнано банкрутом, а ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.01.2016 у справі № 922/5028/15 ліквідовано юридичну особу ІП "Аврора". При цьому, опубліковані судові рішення у справі № 922/5028/15 вказують на те, що ліквідатором ІП "Аврора" не було вчинено жодних дій щодо пошуку, виявлення бенефіціарного власника ІП "Аврора" та/або притягнення його до юридичної відповідальності.

44.91 Тому суд дійшов вірного висновку про те, що отримання добросовісними ліквідаторами ТОВ "Таміра" (зокрема ліквідатором ОСОБА_25., який лише 03.03.2016 отримав від попереднього ліквідатора документів щодо ТОВ "Таміра") відомостей про бенефіціарного власника ІП "Аврора" було суттєво утрудненим, адже звернутися до ІП "Аврора" було неможливо внаслідок ліквідації цього підприємства 28.01.2016.

44.92 Окрім того, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_9 як учасник ТОВ "Таміра" та ТОВ фірма "Ідалія" також вчиняв дії, спрямовані на приховування тих доказів та відомостей, що могли б вказати на фраудаторний характер Оскаржуваних Договорів, зокрема доказів про те, що ІП "Аврора" перебувало під його контролем. Як вже встановлено судом, станом на дату виведення грошових коштів з рахунку ТОВ "Таміра» на рахунок ІП "Аврора" (01.06.2009) у публічних реєстрах була відсутня інформація про те, яка фізична особа є кінцевим бенефіціарним власником ІП "Аврора". Водночас, в ЄДРПОУ була наявна інформація, що власником ІП "Аврора" на цю дату є компанія-нерезидент ІSIDA TRADING LLC. Крім цього, станом на дату прийняття засновниками ТОВ "Таміра" рішення про ліквідацію (31.01.2011) у публічних реєстрах була відсутня інформація про те, яка фізична особа є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Таміра" на цю дату. Водночас, в реєстрах була наявна інформація, що учасником ТОВ "Таміра" на цю дату є компанія-нерезидент TOLEDO LIMITED.

44.93 Тому попередній ліквідатор ТОВ "Таміра" Шаповалов І.В., співпрацюючи разом з ліквідатором ТОВ "Ольга. " Гусаром О.І. в інтересах кредиторів цих товариств, уклавши 04.03.2020 договір про співробітництво щодо розкриття бенефіціарного власника ТОВ "Таміра" та ТОВ "Ольга." та інших пов`язаних компаній групи "Таргет", вживав активних заходів для розкриття прихованих ОСОБА_10 відомостей.

44.94 Так, судом встановлено, що у квітні 2020 року до Верховного Суду Белізу (The Supreme Court of Belize) за підписом ліквідатора ТОВ "Ольга." було подано позов, який був підготовлений спільними зусиллями з ліквідатором ТОВ "Таміра", відповідачами за яким були International Corporate Services Limited (1-й відповідач) та Worldwide Corporate Services Limited (2-й відповідач), які виступали агентами (довірчими управителями) зазначених вище компаній-нерезидентів у період з 2009 по 2014 роки. За результатами розгляду вказаного позову, рішенням (наказом) Верховного Суду Белізу від 11.05.2020 року у справі № 254 (2020) Верховний Суд Белізу зобов`язав агентів (адміністраторів) вказаних компаній-нерезидентів надати документи, які б підтверджували імена та адреси справжніх бенефіціарних власників, директорів та зареєстрованих акціонерів цих компаній та розміри їх часток з моменту створення цих компаній до моменту постановлення даного рішення Верховного Суду Белізу.

44.95 Судом першої інстанції встановлено, що за результатами отримання документів від агентів (адміністраторів) вказаних компаній-нерезидентів на виконання вказаного рішення Верховного Суду Белізу, ліквідатору ТОВ "Таміра" вдалося встановити, що з квітня 2009 року та станом на теперішній час ОСОБА_9 є одноосібним та незмінним бенефіціарним власником компаній: TOLEDO LIMITED (країна реєстрації Беліз), ISIDA TRADING LLC (країна реєстрації США). Ці обставини, з-поміж іншого, були підтверджені нотаріально засвідченим Афідевітом під присягою директора компанії Worldwide Corporate Services Limited Ангелітою Голдсон від 22.05.2020 копія та переклад якого наявні в матеріалах справи та були досліджені судом. У пунктах 2-3 цього афідевіту вказано, що компанія WCSL діяла в якості номінального директора та номінального акціонера компанії ISIDA TRADING LLC, юридичної особи, створеної за Законом про Корпорації Штату Арканзас, з реєстраційним номером 19 810. Доказом того, що вказана компанія діяла як номінальний директор компанії ISIDA TRADING LLC слугують також копії довіреностей від компанії ISIDA TRADING LLC, підписаних представником WCSL від 25.03.2011, 15.03.2012. На виконання вказаного рішення Верховного Суду Белізу директором компанії WCSL Ангелітою Голдсон було також надано другий нотаріально засвідчений Афідевіт під присягою від 28.05.2020, в пунктах 5-9 якого вказано, що протягом усього часу, коли компанія WCSL була номінальним директором та акціонером компанії ISIDA TRADING LLC, тобто з 29.03.2009 бенефіціарним власником компанії ISIDA TRADING LLC був ОСОБА_1 . Однак, з огляду на сплив тривалого часу з моменту припинення співпраці між компанією WCSL та ОСОБА_10 у 2016 році, копії відповідних документів були знищені на підставі закону.

44.96 Судом першої інстанції також зазначено, що ОСОБА_9 (учасник цієї справи) у своїй заяві свідка від 27.10.2021 у порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України, відповідаючи на питання ТОВ "Таміра", не заперечив того, що саме він був бенефіціарним власником ISIDA TRADING LLC - власника ІП "Аврора" у 2009 році, а також бенефіціарним власником TOLEDO LIMITED - учасника ТОВ "Таміра" на момент призначення ліквідатором ТОВ "Таміра" ОСОБА_5.

44.97 Виявлені ліквідатором ТОВ "Таміра" обставини бенефіціарного володіння компаніями TOLEDO LIMITED та ISIDA TRADING LLC були в подальшому встановлені судовим рішенням, а саме: ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2021 у справі № 29/5005/6381/2011 у справі про банкрутство ТОВ "Ольга.".

44.98 Так, в ухвалі Господарського суду від 14.04.2021 у справі № 29/5005/6381/2011 суд встановив, що 21.02.2021 від ІП "Малахіт", єдиним бенефіціарним власником якого є ОСОБА_9 , надійшли пояснення, в яких ІП "Малахіт" стверджує, що йому начебто не відомо про те, хто є кінцевим бенефіціарним власником компанії ISIDA TRADING LLC. Хоча таке твердження не могло відповідати дійсності.

44.99 Однак, на думку суду, розмір частки ОСОБА_9 на момент укладення Оскаржуваних Договорів у статутному капіталі ТОВ "Таміра" (16,6%) та ТОВ фірма "Ідалія" (33%) не спростовує доводів Позивача про те, що ОСОБА_9 вчиняв відповідні перешкоди, приховував докази, що утруднювало своєчасне звернення з позовом. По-перше, саме ОСОБА_9 після укладення Оскаржуваних Договорів (у жовтні 2010 року) отримав контроль та вирішальний вплив на ТОВ "Таміра" через компанію-нерезидента TOLEDO LIMITED, яка придбала частку у розмірі 95% у статутному капіталі ТОВ "Таміра". По-друге, саме ОСОБА_9 був єдиним учасником (на 100%) Відповідача-2 станом на 24.03.2016 - дату, коли Відповідач-2 зареєстрував за собою право власності на Спірне Майно.

44.100 При цьому, судом першої інстанції встановлено, що у свою чергу, той факт, що ТОВ "Таміра" та ТОВ фірма "Ідалія" є самостійними юридичними особами, жодним чином не спростовує доводів Позивача про те, що ОСОБА_9 , який був учасником кожного з цих товариств, вчиняв перешкоди та приховував інформацію, яка стала підставою для звернення з позовом, тобто перешкоджав зверненню з позовом, внаслідок чого було пропущено строки позовної давності.

44.101 Судом першої інстанції зазначено, що отримана ліквідатором ТОВ "Таміра" інформація на виконання рішення Верховного Суду Белізу від 11.05.2020 за результатами примусового розкриття раніше прихованих ОСОБА_10 відомостей, мала важливе значення для визначення ознак фраудаторності Оскаржуваних Договорів ліквідатором ТОВ "Таміра". По-перше, до моменту такого розкриття добросовісним ліквідаторам ТОВ "Таміра" могло бути відомо про те, що рішення про призначення ОСОБА_5. ліквідатором ТОВ "Таміра" 31.01.2011 приймала компанія TOLEDO LIMITED. Однак не було і не могло бути відомо про те, що бенефіціарним власником цієї компанії є саме ОСОБА_9 , що вперше стало відомо зі змісту конфіденційної декларації про довірче управління компанією TOLEDO LIMITED, наданої на вимогу рішення Верховного Суду Белізу від 11.05.2020. По-друге, до моменту такого розкриття добросовісним ліквідаторам ТОВ "Таміра" могло бути відомо про те, що засновником ІП "Аврора" (підприємства, на рахунок якого виведено кошти за Спірне Майно), була компанія ISIDA TRADING LLC. Однак, не було і не могло бути відомо про те, що бенефіціарним власником цієї компанії є саме ОСОБА_9 , що вперше стало відомо зі змісту нотаріально засвідченого Афідевіту під присягою директора компанії WCSL Ангеліти Голдсон від 28.05.2020, наданого на вимогу рішення Верховного Суду Белізу від 11.05.2020. По-третє, інформація про бенефіціарного власника компанії ISIDA TRADING LLC не лише була відсутня у публічному доступі протягом 11 років, а й умисно приховувалась ОСОБА_9 , у тому числі від Господарського суду Дніпропетровської області; ОСОБА_9 через належну йому компанію ІП "Малахіт" вводив в оману суд з приводу того, що йому начебто не відомо, хто є бенефіціарним власником компанії ISIDA TRADING LLC.

44.102 Враховуючи наведене, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що допоки інформація про кінцевого бенефіціарного власника ІП "Аврора" залишалась закритою, ліквідатор ТОВ "Таміра", як і будь-який інший сторонній спостерігач, не знав і навіть не мав підстав вважати чи припускати, що Оскаржувані Договори вчинені на шкоду кредиторам. Відповідно, сприймаючи ІП "Аврора" як незалежного контрагента та презюмуючи добросовісність поведінки цього кредитора ТОВ "Таміра", добросовісний ліквідатор ТОВ "Таміра" не мав підстав вважати, що Оскаржувані Договори порушують права ТОВ "Таміра" чи його кредиторів. До моменту отримання відомостей принаймні про імовірного бенефіціарного власника ІП "Аврора" у добросовісного ліквідатора ТОВ "Таміра" були відсутні підстави припускати, що Оскаржувані Договори є фраудаторними, вчиненими на шкоду кредиторам. Лише з моменту обізнаності про особу - кінцевого бенефіціарного власника ІП "Аврора", і про те, що цей бенефіціарний власник водночас є засновником ТОВ "Таміра" та ТОВ фірма "Ідалія" - у ліквідатора могли б з`явитися підстави вважати, що укладений між ТОВ "Таміра" та ТОВ фірма "Ідалія" Оскаржуваний Договір є фраудаторним. Тому навіть потенційна обізнаність ліквідатора ТОВ "Таміра" про сам по собі факт укладення Оскаржуваних Договорів, дату їх укладення та склад їх сторін, сама по собі не створювала будь-яких підстав для ліквідатора ТОВ "Таміра" вважати, що дії з укладення цих Договорів були вчинені з наміром завдати шкоди кредиторам ТОВ "Таміра". Тим більше, як встановлено судом, факт "виведення" грошових коштів за Спірне Майно на рахунок ІП "Аврора", з огляду на специфіку правовідносин у справі, мав місце ще до укладення Оскаржуваних Договорів. А тому це входить до предмета доказування у цій справі, впливає на законність договорів, що спростовує протилежні доводи Відповідача-2.

44.103 З огляду на вказані обставини, судом першої інстанції вірно встановлено, що протягом 11 років були прихованими відомості про відчуження Спірного Майна та виведення отриманих за нього грошових коштів в особистих інтересах учасника ТОВ "Таміра" та ТОВ фірма "Ідалія" ОСОБА_10, а не для погашення вимог кредиторів ТОВ "Таміра". При цьому, отримати ці відомості раніше не видавалось за можливе з огляду на недобросовісну поведінку та приховування цієї інформації самим же ОСОБА_10, ТОВ фірмою "Ідалія" як покупцем Спірного Майна, утрудненістю отримання від них відповідної інформації, а також ліквідацією ІП "Аврора" як юридичної особи.

44.104 Тому суд першої інстанції правомірно погодився з доводами Позивача, що до моменту розкриття прихованої інформації про бенефіціарного власника ІП "Аврора" ліквідатор ТОВ "Таміра" не мав підстав вважати, що Оскаржуваними Договорами порушено права ТОВ "Таміра", а тому не мав підстав звертатися до суду з позовом (у матеріально-правовому розумінні - не мав права на задоволення позову) про визнання цих Договорів недійсними з підстав їх фраудаторності. Ця інформація про кінцевого бенефіціарного власника ІП "Аврора" була примусово розкрита завдяки зусиллям добросовісного ліквідатора ТОВ "Таміра" Шаповалова І.В. на підставі отримання та виконання рішення Верховного Суду Белізу від 11.05.2020 у справі, ініційованій ліквідатором ТОВ "Таміра" та ліквідатором ТОВ "Ольга.".

44.105 Проаналізувавши зміст позовної заяви, суд першої інстанці також встановив, що підставою позову, якою обґрунтовано фраудаторність Оскаржуваних Договорів, є не факт відсутності перерахування коштів за цими Договорами, а факт лише технічного проходження коштів за придбання Спірного Майна з рахунку ТОВ фірма "Ідалія" на рахунок ТОВ "Таміра", однак з подальшим (в той же день) перерахуванням цих коштів на рахунок ІП "Аврора" (єдиним бенефіціарним власником якої був учасник ТОВ "Таміра") та зрештою - на рахунок ТОВ фірма "Ідалія" (покупця майна). Саме ці обставини вказують на реальну відсутність намірів ТОВ фірма "Ідалія" розраховуватись за Спірне Майно та свідчить про укладення Оскаржуваних Договорів саме з метою уникнути виконання грошових зобов`язань перед кредиторами ТОВ "Таміра". Відсутність відомостей про перерахування коштів за Спірне Майно унеможливлювала встановлення обставин подальшого виведення цих коштів в інтересах покупця Спірного Майна. Не володіючи інформацією про те, коли саме, по якому саме рахунку була проведена оплата за Спірне Майно, ліквідатор ТОВ "Таміра" не міг прослідкувати подальший рух цих коштів, не міг встановити факт виведення цих коштів і повернення їх покупцю.

44.106 Тому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відсутність у ліквідатора ОСОБА_22. станом на 03.03.2016 відомостей щодо проведення розрахунків за Оскаржуваними Договорами не спростовує поважності причин пропущення позовної давності для звернення з цим позовом, з огляду на дійсні підстави позову, а навпаки лише додатково підтверджує поважність цих причин.

44.107 Натомість судом встановлено, що дефекти у проведенні "розрахунків" за Оскаржуваними Договорами утруднювали з`ясування обставин проведення розрахунків навіть за наявності виписки по рахунку ТОВ "Таміра". Серед таких дефектів судом встановлено проведення розрахунків за Спірне Майно на 9 днів раніше, ніж були укладені Оскаржувані Договори; відсутність посилань на дійсні реквізити Оскаржуваних Договорів чи на реквізити Спірного Майна у призначеннях платежів, які фактично були здійснені за Спірне Майно; приховуванням стороною Оскаржуваних Договорів від ліквідатора ТОВ "Таміра" копії договору № К-12/01/06 від 12.01.2006, який вказаний у призначенні платежів за Спірне Майно тощо.

44.108 Тому правильним є висновок суду першої інстанції про те, що ці дефекти та неточності у сукупності не дозволяли ліквідатору своєчасно дізнатися про те, що проведені саме 01.06.2009 платежі були спрямовані на проведення розрахунків (створення видимості проведення розрахунків) за Спірне Майно. Неможливість своєчасно довідатися про ці обставини призвела до неможливості виявити обставини перерахування отриманих ТОВ "Таміра" коштів саме за Спірне Майно на рахунок ІП "Аврора", а в подальшому - на рахунок ТОВ фірма "Ідалія" як покупця майна, що й стало дійсною підставою для обґрунтування фраудаторності Оскаржуваних Договорів. Відсутність у ліквідатора ОСОБА_22. доказів навіть формального перерахування коштів покупцем за придбання Спірного Майна не лише не створювала підстав для ОСОБА_25 звертатися з позовом на захист права власності ТОВ "Таміра", а й навпаки унеможливлювала таке звернення та не дозволяла зробити висновок про порушення Оскаржуваними Договорами прав та обов`язків ТОВ "Таміра" та його кредиторів.

44.109 При цьому, судом першої інстанції правильно оцінено вжиті ліквідатором ОСОБА_25 заходи з урахуванням того, що (1) причетні до фраудаторного правочину особи неодноразово вводили його в оману щодо обставин укладення та проведення розрахунків за Оскаржуваними Договорами; (2) ІП "Аврора", на рахунок якого були виведені кошти за Спірне Майно, було ліквідовано; (3) наявні у ОСОБА_25 виписки по рахунку, інші платіжні документи та копії Оскаржуваних Договорів містили суттєві розбіжності у своєму змісті та вдало маскували одні дії під виглядом інших дій (Оскаржувані Договори містили положення про те, що розрахунки будуть проведені після їх укладення, тоді як насправді вони були проведені до їх укладення; Спірне Майно було відчужено на підставі Оскаржуваних Договорів, тоді як у платіжних документах щодо розрахунків за Спірне Майно Оскаржувані Договори взагалі не згадувались тощо).

44.110 Крім цього, судом враховано, що наступний ліквідатор ТОВ "Таміра" Шаповалов І.В. вжив значну кількість заходів та зусиль, звернувшись суду іноземної юрисдикції та примусово розкривши приховану інформацію про бенефіціарного власника юридичних осіб, причетних до відчуження Спірного Майна.

44.111 Так, у пункті 95.2 постанови Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21) зазначено, що оцінюючи поважність причин пропуску строку позовної давності при зверненні з цим позовом, колегія суддів враховує обставини "виявлення ознак такої фраудаторності протягом тривалого часу", включаючи період досудового розслідування у кримінальному провадженні, саме в межах якого протягом 2020 та 2021 років і було виявлено значну частину доказів фраудаторності спірних торгів (висновки експертів від 21.12.2020 та від 27.01.2021), "відсутність до 14.08.2019 зовнішнього незалежного управління ПрАТ "Сіріус-Буд"" [банкрутом].

44.112 Судом першої інстанції вірно зазначено, що у спірних правовідносинах також мали місце подібні обставини, встановлені у цьому рішенні, які протягом тривалого часу утруднювали виявлення фраудаторності Оскаржуваних Договорів, а також підтверджували відсутність до 24.03.2015 зовнішнього незалежного управління ТОВ "Таміра" навіть під час провадження у справі про банкрутство. Про такі перешкоди узагальнено свідчать наступні встановлені судом обставини:

- По-перше, протягом 6 років з моменту укладення Оскаржуваних Договорів (з 09.06.2009 по 23.03.2015) управління ТОВ "Таміра" здійснювали: (1) учасники, в особистих інтересах яких було укладено ці Договори, (2) ліквідатор ОСОБА_5 , яка була призначена цими учасниками та вчиняла дії в їхніх особистих інтересах, (3) ліквідатор ОСОБА_21 , яка систематично вчиняла дії всупереч інтересам кредиторів ТОВ "Таміра" та була усунута судом через неналежне виконання своїх повноважень. Тобто, протягом 6 років з моменту укладення цього Оскаржуваних Договорів управління Банкрутом здійснювали особи, які вчиняли протиправні дії та бездіяльність всупереч інтересам кредиторів Банкрута, не були заінтересовані в оскарженні вчинених на шкоду кредиторам правочинів Банкрута, а тому протиправно їх не оскаржували.

- По-друге, з 24.03.2015 управління ТОВ "Таміра" здійснювали добросовісні ліквідатори, які однак мали утрудненість у виявленні ознак фраудаторності Оскаржуваного Договору купівлі-продажу з огляду на: дефекти проведення розрахунків за цими Договорами та дефекти відображення цих розрахунків у первинних документах, які не лише не дозволяли виявити дефект у цих розрахунках, а й взагалі ускладнювали з`ясування того, чи взагалі проводились такі розрахунки; недобросовісну поведінку відповідачів, приховування ними відомостей про те, що ОСОБА_9 , будучи засновником ТОВ "Таміра", ТОВ фірма "Ідалія" та ТОВ "Діадема Батерфляй", в той же самий час був контролером ІП "Аврора" - підприємства, на користь якого були перераховані отримані ТОВ "Таміра" від ТОВ фірма "Ідалія" грошові кошти, та примусове розкриття цих відомостей лише у травні 2020 року; недобросовісну поведінку ОСОБА_9 як учасника ТОВ "Таміра", ТОВ фірма "Ідалія" та ТОВ "Діадема Батерфляй", приховування ним відомостей про те, що він був бенефіціаром компанії TOLEDO LIMITED (яка призначила ОСОБА_5. ліквідатором ТОВ "Таміра"), та їх примусове розкриття лише у травні 2020 року.

44.113 Оцінюючи можливість своєчасного звернення до суду у цій справі, судом першої інстанції також враховано висновок Верховного Суду, викладений у пункті 111 постанови від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) про те, що мета фраудаторного правочину в момент його укладання є прихованою.

44.114 Отже, виявлення ознак фраудаторності Оскаржуваних Договорів впродовж тривалого часу внаслідок приховування цієї інформації має значення для визнання поважності причин пропущення строку позовної давності. Такий висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21) та у постанові від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19).

44.115 Враховуючи наведене, аргументи скаржника (пункти 19.6, 19.7 постанови) знайшли своє підтвердження під час касаційного провадження.

45. Щодо аргументів скаржника (пункти 19.8 постанови) колегія суддів зазначає наступне.

45.1 Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначив про те, що суд першої інстанції розглянув ці вимоги на підставі заяви позивача від 06.10.2021, у якій було заявлено про зміну лише предмета позову. Аналіз заяви свідчить про те, що у цій заяві викладені нові обставини, що призвело до заявлення нового позову до інших осіб - Спільного Українсько-Американського підприємства "Європоль" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, а тому сталася одночасна зміна предмету і підстав позову, що порушує положення статті 46 Господарського процесуального кодексу України, що є підставою для відмови у позові.

45.2 Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає такі висновки суду апеляційної інстанції помилковими.

45.3 Відповідно до частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

45.4 Суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що подаючи заяву від 06.10.2021 про зміну предмета позову, ТОВ "Таміра" доповнило раніше заявлені вимоги вимогами про стягнення з ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс" доходів, які вони отримали від спірного майна, розмір яких було обґрунтовано вже наявними у справі доказами - договором оренди, який був поданий разом з первісним позовом, та вимоги про недійсність якого були заявлені у пунктах 22-26 прохальної частини первісного позову.

45.5 Отже, ТОВ "Таміра" не змінило одночасно підстави та предмет позову, натомість лише доповнило позов новою позовною вимогою про стягнення доходів та доповнило виключно нормативно-правові підстави позову ще однією нормою - статтею 390 Цивільного кодексу України. Тоді як доповнення позову новими підставами не є зміною підстав позову.

45.6 Аналогічні висновки щодо застосування частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу України викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 та у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 922/2575/19.

45.7 Враховуючи наведене, аргументи скаржника (пункт 19.8 постанови) знайшли своє підтвердження під час касаційного провадження.

46. Разом з тим, аргументи скаржника (пункти 17.2 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на наступне.

46.1 Ухвалою суду апеляційної інстанції від 27.05.2022 розгляд справи призначено у судовому засіданні на 21.06.2022.

46.2 Ухвала суду направлена на електронні адреси учасників справи, на які здійснено підписку в АСДС КП "ДСС" для надсилання процесуальних документів в електронному вигляді.

46.3 Згідно частин п`ятої, сьомої статті 6 Господарського процесуального кодексу України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом та Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

46.4 Відповідно до статті 120 Кодексу суд викликає, зокрема, учасників справи , у тому числі, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

46.5 Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Це право не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (ст. 64 Конституції України).

46.6 За практикою Європейського Суду з прав людини справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом загалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (рішення ЄСПЛ у справі "Миролюбов та інші проти Латвії" від 15.09.2009, заява №798/05, § 103).

46.7 Застосовуючи процесуальний закон і формуючи відповідну практику, видається важливим враховувати реальні обставини, в яких працюють суди, і тлумачити його у світлі забезпечення гарантій на доступ до суду та його безперервної роботи. Лише такий підхід забезпечить практичну відповідь на реальні проблеми та виклики сучасності.

46.8 Надсилання рішення рекомендованим листом з повідомлення про вручення є способом забезпечення права учасника справи знати про ухвалене судом рішення. Через відсутність фінансування суди не надсилають судові рішення рекомендованими листами, а повідомляють учасника про ухвалення рішень і можливість їх отримання альтернативними засобами комунікації - телефоном, електронною поштою, мессенджерами.

46.9 Такі дії, хоч і не передбачені процесуальним законом, але мають ту ж саму мету - проінформувати учасника справи. Отже, правова мета досягається, але в інший спосіб, який не передбачений законом.

46.10 Ключовим для оцінки правомірності цих дій суду має бути не спосіб їх вчинення (надсилання чи не надсилання рекомендованого листа), а їх здатність забезпечити досягнення мети - інформування особи про судове рішення. Якщо особа знає або не може не знати про судове рішення, саме лише ненадсилання їй тексту рішення рекомендованим листом є формальним порушенням і не повинно мати правового значення, адже правову мету досягнуто.

46.11 Для вручення повісток закон передбачає альтернативні способи комунікації. Однак їх не передбачено для вручення судових рішень. Водночас, як вручення повісток, так і вручення судових рішень є гарантіями забезпечення одного й того самого права - права на справедливий суд, елементом якого є право знати про суд (як про процес - засідання, так і про результат - рішення).

46.12 Якщо учасник надав суду телефон та електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них.

46.13 З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з "презумпції обізнаності": особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення. Самого лише заперечення учасника про неотримання повідомлення недостатньо, щоб спростувати цю презумпцію.

46.14 Суд, який добросовісно інформує учасника справи з наміром забезпечити здійснення правосуддя, не повинен нести "ризик незнання" учасника, який надав суду свої номери та адреси, але не користується чи не стежить за ними.

46.15 У судовому засіданні 21.06.2022 було оголошено перерву до 18.07.2022.

46.16 Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

46.17 Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії" від 07.07.1989).

46.18 Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

46.19 Витративши значні ресурси, Україна створила інформаційне поле, де зацікавлена особа може знайти інформацію про судову справу. Функціонує . На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема "Електронний кабінет" ЄСІТС.

46.20 Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі.

46.21 Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд.

46.22 Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 17.11.2022 у справі № 560/5541/20.

46.23 З огляду на викладене, реалізація права на участь в судових засіданнях суду апеляційної інстанції, призначених на 21.06.2022 та 18.07.2022, в цьому випадку залежала виключно від волі самого скаржника (Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс").

47. Аргументи ТОВ "Ятрань Плюс", СУАП "Європоль" у формі ТОВ, ТОВ "Діадема Батерфляй" викладені у відзивах та усних поясненнях проти задоволення касаційної скарги не спростовують аргументів касаційної скарги ТОВ "Таміра" та обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

48. При цьому, суд першої інстанції ухвалив єдине можливе законне, розумне та справедливе рішення яке надає можливість припинити тривале в часі правопорушення та повернути майно, яке перебувало у володінні інших осіб (недобросовісних набувачів) без наявних на те правових підстав та внаслідок укладення фраудаторних правочинів, у володіння власника, що в свою чергу дозволить здійснювати погашення вимог кредиторів останнього за рахунок реалізації цього майна для дотримання балансу прав та інтересів учасників провадження у справі про банкрутство ТОВ "Таміра".

49. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

50. Відповідно до статті 312 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

51. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

52. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

53. Однак, враховуючи викладене, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам не відповідає.

54. При цьому, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об`єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, та ухвалив законне і обґрунтоване рішення, яке помилково скасував суд апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" від 27.07.2022 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.07.2022 та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2022 в частині відмови у задоволенні позову щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 09.06.2009 у справі № 29/5005/6325/2011 (904/7806/21) залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Леонова К. Ю. на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2022 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання правочинів недійсними та на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.07.2022 у справі № 29/5005/6325/2011 (904/7806/21) задовольнити частково.

3. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.07.2022 у справі № 29/5005/6325/2011 (904/7806/21) скасувати.

4. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2022 у справі № 29/5005/6325/2011 (904/7806/21) залишити в силі.

5. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді О. В. Васьковський

В. Я. Погребняк