Постанова

від 01.12.2022 по справі 320/5878/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 320/5878/19

адміністративне провадження № К/9901/36639/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 320/5878/19

за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Броварське шляхово-будівельне управління № 50» до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за касаційною скаргою Офісу великих платників податків ДПС на рішення Київського окружного адміністративного суду (суддя Терлецька О. О.) від 30 березня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Єгорова Н. М., Коротких А. Ю., Федотов І. В.) від 13 жовтня 2020 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У жовтні 2019 року Приватне акціонерне товариство «Броварське шляхово-будівельне управління № 50» (далі - ПАТ «Броварське шляхово-будівельне управління № 50») звернулося до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДПС, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 липня 2019 року № 0002924205 та № 0002934205.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що ПАТ «Броварське шляхово-будівельне управління № 50» не порушувало вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України) при здійсненні господарських операцій з ТОВ «КП Шляхбуд», ПП «Херсонтранснафта» та ТОВ «Торговий дім «Біоіл» і правомірно сформувало податковий кредит за результатами здійснення господарських взаємовідносин із зазначеними контрагентами.

При цьому позивач зауважує, що висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій з ТОВ «КП Шляхбуд», ПП «Херсонтранснафта» та ТОВ «Торговий дім «Біоіл» є безпідставними та не підтверджені належними доказами, оскільки товариством у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів та податкових накладних сформовано податковий кредит. Зокрема, позивач стверджує, що господарські операції з вказаним контрагентом підтверджені належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій.

3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року, позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС України від 25 липня 2019 року № 0002924205, щодо збільшення суми грошового зобов`язання за основним платежем податку на додану вартість - 613 006 грн, штрафних санкцій - 306 503 грн, всього на суму - 919 509 грн та від 25 липня 2019 року № 0002934205 щодо збільшення суми грошового зобов`язання за основним платежем податку на прибуток приватних підприємств - 649 205 грн, штрафних санкцій - 324 602,50 грн, всього на суму - 973 807,50 грн.

Стягнуто на користь ПАТ «Броварське шляхово-будівельне управління №50» сплачений судовий збір у розмірі 19 210 грн за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДПС України.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 30 грудня 2020 року Офіс великих платників податків ДПС звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського кружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року, і ухвалити нове рішення про відмову ПАТ «Броварське шляхово-будівельне управління №50» в задоволенні позовних вимог.

5. Після усунення недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

6. 12 березня 2021 року до Верховного Суду від ПАТ «Броварське шляхово-будівельне управління №50» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Київського кружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року - без змін.

7. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Офісом великих платників податків Державної податкової служби, який на момент винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень був Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби і змінено назву відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 № 682-р проводилася документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ «Броварське шляхово-будівельне Управління № 50» з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з ПП «Херсонтранснафта» (код ЄДРПОУ 40755257) за період з 01 грудня 2016 року по 31 грудня 2016 року, з ТОВ «КП «Шляхбуд» (код ЄДРПОУ 41165616) за період з 01 вересня 2017 року по 30 вересня 2017 року, з ТОВ «Торговий дім «Біоіл» (код ЄДРПОУ 36565962) за період з 01 липня 2018 по 31 липня 2018 (по періодам відображення в Деклараціях ПДВ та відображенні при формуванні показників фінансової звітності за звітні (податкові) періоди 2016- 2018 роки, які є підставою для відображення у деклараціях з податку на прибуток за відповідні податкові періоди).

9. За результатами вказаної перевірки складено акт від 05 липня 2019 року № 1989/28-10-42-05/05408668, згідно висновків якого встановлено порушення ПАТ «Броварське шляхово-будівельне Управління № 50»: підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.1, 198.3 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на суму 649 205 грн та занижено розмір податку на додану вартість на загальну суму 613 006,20 грн.

10. На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 25 липня 2019 року:

- № 0002924205 щодо збільшення суми грошового зобов`язання за основним платежем податку на додану вартість - 613 006 грн, штрафних санкцій - 306 503 грн, всього на суму - 919 509 грн.

-№ 0002934205 щодо збільшення суми грошового зобов`язання за основним платежем податку на прибуток приватних підприємств - 649 205 грн, штрафних санкцій - 324 602,50 грн, всього на суму - 973 807,50 грн.

11. 05 серпня 2019 року вих. № 2068/14 позивач в адміністративному порядку подав до Державної фіскальної служби України скаргу на вказані податкові повідомлення-рішення.

12. Рішенням ДПС від 23 серпня 2019 року № 41036/6/99- 99-11-04-02-25 про результати розгляду скарги залишено без змін податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС України: від 25 липня 2019 року № 0002924205 та № 0002934205, а скаргу позивача - без задоволення.

13. Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги дійшли висновку, що співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження фактичного здійснення господарських операцій вказує, що спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем не надано. Відповідачем не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків.

15. При цьому суди попередніх інстанцій відхилили доводи контролюючого органу про відсутність матеріально-технічних ресурсів у контрагентів позивача як на підставу неможливості фактичного здійснення вказаних господарських операцій, оскільки чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останнього. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Не є обов`язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов`язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

16. Також судами визнано необґрунтованими посилання відповідача на відомості щодо контрагентів, отримані в межах кримінальних проваджень, як на підставу порушення позивачем норм податкового законодавства, оскільки вищезазначені акти не є вироком суду в розумінні статті 369 Кримінального процесуального кодексу України, яким встановлюються визнані судом доведеними фактичні обставин із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення. До винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

17. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

18. Зокрема в доводах касаційної скарги відповідач висловлює незгоду із висновком судів попередніх інстанцій про те, що операції позивача із ПП «Херсонтранснафта», з ТОВ «КП «Шляхбуд», та ТОВ «Торговий дім «Біоіл» мали реальний характер. Також у касаційній скарзі викладено обставини справи, процитовано висновки Акта перевірки та наведено огляд постанов Верховного Суду з цитуванням окремих витягів із них.

19. В обґрунтування висновків про нереальність господарських операцій позивача з його контрагентами покликається на наявну податкову інформацію, яка свідчить про неможливість здійснення останніми господарських операцій.

20. Крім того скаржник в доводах касаційної скарги зазначає, що за даними Єдиного реєстру судових рішень контрагенти позивача є фігурантами кримінальних проваджень за ознаками вчинення злочинів, передбачених частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

22. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

23. Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

24. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

25. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

26. Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

27. Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (пункт 135.1 статті 135 ПК України).

28. За змістом підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

29. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг (підпункт «а»).

30. Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

31. У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

32. Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

33. За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

34. Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

35. Як встановлено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

36. У відповідності до статті 1 Закону № 996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

37. Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

38. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

39. Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

40. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити також підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

41. У справі, яка розглядається, судами встановлено, що позивач за вказаний період отримав від ТОВ «КП «Шляхбуд» за договором від 22 червня 2017 року № 78/06.17 послуги з влаштування дорожньої конструкції під укладання фігурних елементів мощення (ФЕМ) та укладання фігурних елементів мощення (ФЕМ) на об`єкті «Капітальний ремонт дорожньої мережі вул. Шептицького в Дніпровському районі м. Києва».

42. Відповідно до пункту 1.1 Договору № 78/06.17 ТОВ «КП «Шляхбуд» виконував роботи власними силами, тобто тільки надав послуги, так як позивач не мав на той час в достатній кількості робітників з достатнім досвідом для укладання фігурних елементів мощення (ФЕМ).

43. Позивач та ТОВ «КП «Шляхбуд» склали та підписали акт здачі-приймання виконаних робіт від 29 вересня 2017 року на суму 1 932 883,38 грн. з ПДВ, та ПАТ «Броварське шляхово-будівельне Управління № 50» оплатило ці послуги із врахуванням авансу.

44. Наведене підтверджується, крім Акту здачі-приймання виконаних робіт від 29 вересня 2017 року, банківськими виписками та зареєстрованими податковими накладними: від 23 червня 2017 року на суму 500 000 грн, п/н № 1 від 23 червня 2017 року, від 21 липня 2017 року на суму 150 000 грн п/н № 2 від 21 липня 2017 року, від 02 жовтня 2017 року на суму 658 702,13 грн та від 31 жовтня 2017 року на суму 439 134,75 грн, п/н № З від 29 вересня 2017 року.

45. Відповідно до протоколу про залік зустрічних однорідних вимог від 30 вересня 2017 року ПАТ «Броварське шляхово-будівельне Управління № 50» та ТОВ «КП «Шляхбуд» провели погашення однорідних вимог на суму 185 046,50 грн.

46. Таким чином, позивач в повному обсязі отримав послуги по укладанню ФЕМів на суму 1 932 883,38 грн та повністю оплатив саме ТОВ «КП "Шляхбуд» вартість наданих послуг.

47. Для надання послуг такого характеру, згідно з умовами договору № 18 від 05 квітня 2017 року були надані відповідні машини та механізми, перелік яких визначений договором, на суму 65 517,86 грн з ПДВ.

48. Господарські операції по договору № 18 від 05 квітня 2017 року підтверджуються наступними документами: актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 123 від 26 вересня 2017 року на суму 65 517,86 грн з ПДВ, рахунком на оплату № 145 від 26 вересня 2017 року на таку ж суму та податковою накладною № 48 від 26 вересня 2017 року, яка також без нарікань була зареєстрована ДПС України.

49. Переміщення та використання вантажних автомашин (КАМАЗ) та будівельної техніки (автокрани, мотокотки, фронтальний навантажувач) підтверджуються 17 товарно-транспортними накладними та 7 подорожніми листами (довідка про виконання робіт (послуг), які також підписані директором ТОВ «КП «Шляхбуд» та проставлені печаткою.

50. Як наведено вище, оплата за надані послуги по договору № 18 від 05 квітня 2017 року здійснилась погашенням однорідних вимог відповідно до протоколу про залік зустрічних однорідних вимог від 30 вересня 2017 року.

51. Для належного виконання послуг по влаштуванню тротуарного покриття з ФЕМів, відповідно до умов договору № 04/09 від 04 вересня 2017 року для ТОВ "КП «Шляхбуд» був наданий матеріал - відсів за видатковою накладною від 26 вересня 2017 року № 170 у кількості 490 т. на загальну суму 119 528,64 грн з ПДВ.

52. Наведене підтверджується, крім видаткової накладної, рахунком фактурою № 146 від 27 вересня 2017 року, та зареєстрованою належним чином податковою накладною № 47 від 26 вересня 2017 року, заборгованість за відсів також погашена протоколом про залік зустрічних однорідних вимог від 30 вересня 2017 року.

53. Господарські відносини ПАТ «Броварське шляхово-будівельне Управління № 50» з ТОВ «КП «Шляхбуд» за період з 01 вересня 2017 по 30 вересня 2017 знайшли своє відображення в регістрах бухгалтерського обліку позивача та в податковому обліку підприємства, у тому числі - реєстрації податкових накладних, податковій звітності, що також було досліджено ревізорами та не знайшло заперечень з їх боку.

54. Крім того, виконання робіт по капітальному ремонту вул. Митрополита Андрія Шептицького від площі Пантелеймона Куліша до транспортної розв`язки на Лівобережній площі у Дніпровському районі підтверджено договором між замовником робіт - Комунальною корпорацією «Київавтодор» та ПАТ «Броварське шляхово-будівельне Управління № 50» від 29 березня 2017 року № 39-10, листом-відгуком КК «Київавтодор» від 05 жовтня 2018 року № 27-10-01/299, де зазначені виконані роботи ТОВ «КП Шляхбуд».

55. Також судами встановлено, що між ПАТ «Броварське шляхово-будівельне Управління № 50» та ПП «Херсонтранснафта» у період з 01 грудня 2016 року по 31 грудня 2016 року були взаємовідносини на загальну суму 2 395 153,80 грн на підставі договору поставки № 4 від 17 жовтня 2016 року.

56. Відповідно до вищевказаного договору, Постачальник (ПП «Херсонтранснафта») зобов`язується проводити поставку Товару (мазут паливний М-100, пічне паливо нафтове) відповідно до заявок Покупця, а Покупець (ПАТ «Броварське шляхово-будівельне Управління № 50») зобов`язується прийняти Товар та здійснити оплату відповідно до умов договору.

57. Як зазначив сам відповідач у Акті перевірки, транспортування Товару, за вищевказаним договором, здійснювалось третьою особою (ПП «Прем`єр Південь») з пункту навантаження у м. Кіровоград та у м. Херсон до пункту розвантаження у с. Посад-Покровське, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними.

58. Загалом, зазначені господарські операції з ПП «Херсонтранснафта» підтверджуються наступними первинними та податковими документами:

- видатковою накладною № 61 від 01 грудня 2016 року на суму 331 500 грн з ПДВ, товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 61 від 01 грудня 2016 року, та зареєстрованою відповідним чином податковою накладною № 3 від 01 грудня 2016 року;

- видатковою накладною № 62 від 02 грудня 2016 року на суму 331 500 грн з ПДВ, товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 62 від 02 грудня 2016 року, та зареєстрованою відповідним чином податковою накладною № 5 від 02 грудня 2016 року;

- видатковою накладною № 63 від 05 грудня 2016 року на суму 331 500 грн з ПДВ, товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 63 від 05 грудня 2016 року;

- видатковою накладною № 64 від 06 грудня 2016 року на суму 331 500 грн з ПДВ, товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 64 від 06 грудня 2016 року;

- видатковою накладною № 65 від 07 грудня 2016 року на суму 331 500 грн з ПДВ, товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 65 від 07 грудня 2016 року, та зареєстрованою відповідним чином по поставка по видатковим накладним № 63, № 64, № 65 податковою накладною № 9 від 05 грудня 2016 року;

- видатковою накладною № 60 від 07 грудня 2016 року на суму 188 292 грн з ПДВ, товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 60 від 07 грудня 2016 року, та зареєстрованою відповідним чином податковою накладною № 11 від 07 грудня 2016 року;

- видатковою накладною № 98 від 09 грудня 2016 року на суму 386 750 грн з ПДВ, товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 98 від 09 грудня 2016 року, та зареєстрованою відповідним чином податковою накладною № 14 від 09 грудня 2016 року;

- видатковою накладною № 100 від 12 грудня 2016 року на суму 162 611,80 грн з ПДВ, товарно- транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 100 від 12 грудня 2016 року та зареєстрованою відповідним чином податковою накладною № 18 від 12 грудня 2016 року.

На загальну суму, з врахуванням транспортної складової - 2 395 153,80 грн.

59. ПП «Херсонтранснафта» виставило позивачу для сплати наступні рахунки-фактури на загальну суму 2 395 153,80 грн: № 72 від 01 грудня 2016 року на суму 1 657 500, № 72 від 07 грудня 2016 року на суму 188 292 грн, № 80 від 09 грудня 2016 року на суму 386 750 грн, № 83 від 12 грудня 2016 року на суму 162 611,80 грн.

60. Позивач сплатив ПП «Херсонтранснафта» за поставлений товар з врахуванням транспортної складової - 2 395 153,80 грн, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями від 05 грудня 2016 року № 4259, від 08 грудня 2016 року № 4320, від 09 грудня 2016 року № 4342, від 12 грудня 2016 року № 4368.

61. Відповідно до пункту 1.1 Договору № 4 від 17 жовтня 2016 року, питання щодо поставки Товару повністю покладено на постачальника.

62. Оцінивши первинні документи бухгалтерського обліку та податкову звітність ПАТ «Броварське шляхово-будівельне Управління № 50», суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що факт належного документального підтвердження поставки позивачем товару та отримання послуг, підтверджується долученими до матеріалів справи первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг спірних операцій, не мають ознак дефектності.

63. Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

64. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України», якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

65. Оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку, то у разі підтвердження факту отримання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені виконавцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи (постанови Верховного Суду від 20 лютого 2018 року по справі № 813/4931/13-а).

66. Верховний Суд також зазначає, що податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, відсутність за юридичною адресою на момент звірки тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

67. Відтак посилання контролюючого органу на можливі порушення вимог податкового законодавства контрагентами позивача не може бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій за укладеними з ними договорами.

68. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року (провадження № К/9901/873/18).

69. Разом із цим, Верховний Суд зважає на те, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

70. З урахуванням викладеного, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно дотримання позивачем вимог щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій з ПП «Херсонтранснафта», з ТОВ «КП «Шляхбуд» первинними документами відповідно до вимог пункту 44.1 статті 44 ПК України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які свідчать про реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаних правочинів, дійсно відбулися та є економічно виправданими.

71. Водночас, Верховний Суд звертає увагу на те, що посилання контролюючого органу на наявність кримінальних проваджень стосовно контрагентів позивача також об`єктивно не прийнято до уваги судами, оскільки відповідно до положень частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте відповідачем, всупереч вимог частини другої статті 77 КАС України, такого доказу як вирок надано не було.

72. Оцінка документів як письмових доказів здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого в статті 74 КАС України, частиною другою якої визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

73. Сам факт наявності кримінального провадження не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентом. Під час проведення господарських операцій платник податку може бути і необізнаним щодо дійсного стану правосуб`єктності свого постачальника (в тому числі по ланцюгу постачання) і реально отримати від нього товари/роботи/послуги, незважаючи на те, що контрагент можливо і має намір щодо порушення податкового законодавства.

74. Наведене правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному, зокрема, в постановах від 09 липня 2020 року у справі № 826/9561/17, від 04 вересня 2020 року у справі № 1640/2783/18, від 25 вересня 2019 року у справі № 817/992/15.

75. Враховуючи наведене, Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

76. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із позицією судів попередніх інстанцій у цій справі з посиланням при цьому на обставини справи, з урахуванням яких судомами надано оцінку. Такі доводи не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

77. Решта доводів заявника касаційної скарги висновків судів не спростовують, натомість зводяться виключно до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України.

78. Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 320/5878/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов