Ухвала

від 23.11.2022 по справі 308/9995/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

23 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 308/9995/17

провадження № 61-12св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТ-КРЕДО», Акціонерне товариство «Альфа-Банк»,

третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_3 ,

третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малаховська Ірина Валентинівна, ОСОБА_4

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 22 листопада 2021 рокуу складі колегії суддів: Собослоя Г. Г., Кондора Р. Ю., Готри Т. Ю., та касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на додаткову постанову Закарпатського апеляційного суду від 14 лютого 2022 року у тому ж самому складі суду,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТ-КРЕДО» (далі - ТОВ «ФК «ІНВЕСТ-КРЕДО»), Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк»), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малаховська І. В., ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 .

Позовна заява мотивована тим, що вона є поручителем за: генеральним договором на здійснення кредитних операцій від 10 серпня 2006 року № 65 та договором невідновлювальної кредитної лінії від 15 травня 2007 року № 26, укладеними між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку (далі - АКБСР) «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_4

05 жовтня 2017 року на її адресу надійшла вимога від ОСОБА_2 про усунення порушення зобов`язання, до якої були долучені копії договорів про перехід до нього права вимоги за кредитним зобов`язанням перед банком та за цією вимогою просив погасити прострочену заборгованість за договорами кредиту у сумі 440 064,4 доларів США, а в інакшому випадку буде змушений задовольнити свої вимоги за договорами кредиту, шляхом звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно у спосіб, передбачений укладеними договорами іпотеки згідно із Законом України «Про іпотеку».

Позивач посилалася на інформаційний лист Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 29 січня 2016 року № 3/28/1172 з питань посвідчення договорів відступлення прав вимоги за іпотечними договорами, за яким було звернуто увагу завідувачів Київських державних нотаріальних контор та приватних нотаріусів Київського нотаріального округу, що при відступленні прав вимоги зобов`язання не припиняється, не змінюється - залишається одним і тим самим, а відбувається тільки заміна особи на стороні кредитодавця. Відповідна заміна відбувається і в іпотечному договорі - новий кредитодавець стає іпотекодержателем.

При передачі банком права вимоги за кредитним зобов`язанням іншій фінансовій установі нотаріус посвідчує договір відступлення права вимоги за іпотечним договором. Але, нотаріус не має правових підстав для посвідчення договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором на користь фізичної особи, оскільки стаття 1054 ЦК України не передбачає фізичну особу на стороні кредитодавця у кредитних відносинах. Отже, ні фізична особа, ні юридична особа, якщо вона не є банком або іншою фінансовою установою, не можуть бути іпотекодержателями за договором іпотеки, який забезпечує виконання зобов`язання за кредитним договором. Дані договори є удаваними та фіктивними.

Також посилалася на фальсифікацію та підробку її підписів на договорі поруки від 04 лютого 2009 року № 65/2, який не є предметом розгляду у цій справі, та нікчемність цього договору, внаслідок чого вважала, що вона не відповідає солідарно за невиконання позичальником ОСОБА_4 зобов`язань за генеральним договором від 10 серпня 2006 року № 65.

Вказувала на невідповідність кредитних договорів, договорів іпотеки та договорів поруки Закону України «Про захист прав споживачів» (проте позивачем не було конкретизовано яких саме договорів) в частині: письмового повідомлення та погодження всіх дій, відсутність графіку погашення платежів.

Зазначала про припинення договорів іпотеки та поруки відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України.

Вказувала на змову, рейдерство та шахрайство ПАТ «Укрсоцбанк», ТОВ «ФК «ІНВЕСТ-КРЕДО», ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , що, на її думку, має наслідком недійсність правочинів, внаслідок недотримання відповідачами вимог частин першої-третьої, п`ятої, шостої статті 210 ЦК України.

Крім того, посилалася на відсутність у ОСОБА_2 статусу фінансової установи та ліцензії на здійснення факторингових операцій та неможливість укладення ТОВ «ФК «ІНВЕСТ-КРЕДО» з ним договору відступлення права грошової вимоги.

Ураховуючи наведене, з урахуванням уточнень, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним:

- договір факторингу від 29 вересня 2017 року про відступлення права вимоги за генеральним договором на здійснення кредитних операцій від 10 серпня 2006 року № 65 та договором невідновлювальної кредитної лінії від 25 травня 2007 року № 26, додатковою угодою від 13 лютого 2007 року № 2 до генерального договору на здійснення кредитних операцій від 10 серпня 2006 року № 65, укладений між ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «ФК «ІНВЕСТ-КРЕДО»;

- договір про відступлення права вимоги за іпотечними договорами від 15 травня 2007 року № 26 за реєстровим номером 992, іпотечним договором від 10 серпня 2006 року за реєстровим номером 3764, укладений між ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «ФК «ІНВЕСТ-КРЕДО», та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховською І. В. 29 вересня 2017 року, зареєстрований у реєстрі за № 1450;

- договір від 29 вересня 2017 року про відступлення права вимоги за генеральним договором на здійснення кредитних операцій від 10 серпня 2006 року № 65 та договором невідновлювальної кредитної лінії від 25 травня 2007 року № 26, додатковою угодою від 13 лютого 2007 року № 2 до генерального договору на здійснення кредитних операцій від 10 серпня 2006 року № 65, укладений між ТОВ «ФК «ІНВЕСТ-КРЕДО» і ОСОБА_2 ;

- договір про відступлення права вимоги за іпотечними договорами від 15 травня 2007 року № 26 за реєстровим номером 992, іпотечним договором від 10 серпня 2006 року за реєстровим номером 3764, укладений між ТОВ «ФК «ІНВЕСТ-КРЕДО» і ОСОБА_2 , та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховською І. В. 29 вересня 2017 року, зареєстрований у реєстрі за № 1451.

У жовтні 2018 року ОСОБА_3 , як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, звернувся до суду з позовом до ПАТ «Укрсоцбанк», ТОВ «ФК «ІНВЕСТ-КРЕДО», ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малаховська І. В., про визнання недійсним та скасування договору факторингу, договору цесії, договору відступлення права вимоги за іпотечними договорами.

Позовна заява мотивована тим, що за наведеним вище договором факторингу від 29 вересня 2017 року сторонами не здійснено оплати, а договір цесії від 29 вересня 2017 року за своєю правовою природою є договором факторингу, тому не міг бути укладений із фізичною особою - ОСОБА_2 .

Ураховуючи наведене, з урахування уточнень, ОСОБА_3 просив суд:

- визнати недійсним та скасувати договір факторингу від 29 вересня 2017 року про відступлення права вимоги за генеральним договором на здійснення кредитних операцій від 10 серпня 2006 року № 65 та договором невідновлювальної кредитної лінії від 25 травня 2007 року № 26, додатковою угодою від 13 лютого 2007 року № 2 до генерального договору на здійснення кредитних операцій від 10 серпня 2006 року № 65;

- визнати недійсним та скасувати договір цесії від 29 вересня 2017 року про відступлення права вимоги за генеральним договором на здійснення кредитних операцій від 10 серпня 2006 року № 65 та договором невідновлювальної кредитної лінії від 25 травня 2007 року № 26, додатковою угодою від 13 лютого 2007 року № 2 до генерального договору на здійснення кредитних операцій від 10 серпня 2006 року № 65.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 вересня 2019 року прийнято до розгляду позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_3 , та об`єднано її в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 .

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 вересня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_3 , як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, до ПАТ «Укрсоцбанк», ТОВ «ФК «ІНВЕСТ-КРЕДО», ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малаховська І. В., в частині визнання недійсним та скасування договору про відступлення права вимоги за іпотечними договорами від 15 травня 2007 року № 26, реєстровий № 992 та від 10 серпня 2006 року № 65/1, реєстровий № 3764 залишено без розгляду.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 лютого 2020 року замінено відповідача ПАТ «Укрсоцбанк» на його правонаступника - Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»).

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 вересня 2020 року провадження у справі щодо третьої особи - ОСОБА_6 закрито на підставі пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 жовтня 2020 року у складі судді Дергачової Н. В. позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_3 , задоволено частково.

Визнано недійсним договір від 29 вересня 2017 року про відступлення прав вимоги за договором невідновлювальної кредитної лінії від 15 травня 2007 року № 26, генеральним договором від 10 серпня 2006 року № 65, додатковою угодою від 10 серпня 2006 року № 1 до генерального договору від 10 серпня 2006 року № 65 та додатковою угодою від 13 лютого 2007 року № 2 до генерального договору від 10 серпня 2006 року № 65, укладений між ТОВ «ФК «ІНВЕСТ-КРЕДО» та ОСОБА_2 .

Визнано недійсним договір передачі прав за іпотечним договором від 15 травня 2007 року № 26, реєстровий № 992, іпотечним договором від 15 травня 2007 року № 26/1, реєстровий № 995, іпотечним договором від 10 серпня 2006 року № 65, реєстровий № 3751 та іпотечним договором від 10 серпня 2006 року № 65/1, реєстровий № 3764, укладений між ТОВ «ФК «ІНВЕСТ-КРЕДО» та ОСОБА_2 , посвідчений 29 вересня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховською І. В. за реєстровим № 1451.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оспорюваний договір від 29 вересня 2017 року про відступлення прав вимоги за договором невідновлювальної кредитної лінії від 15 травня 2007 року № 26, генеральним договором від 10 серпня 2006 року № 65, додатковою угодою від 10 серпня 2006 року № 1 до генерального договору від 10 серпня 2006 року № 65 та додатковою угодою від 13 лютого 2007 року № 2 до генерального договору від 10 серпня 2006 року № 65, укладений між ТОВ «ФК «ІНВЕСТ-КРЕДО» та ОСОБА_2 за своєю юридичною природою (незважаючи на його назву як договір про відступлення права вимоги) є договором факторингу. Цесія (уступка права вимоги) є одним з обов`язкових елементів відносин факторингу. Проте сама по собі назва оспорюваного у даній справі договору не змінює його правової природи. Тому, він не міг бути укладений з фізичною особою, що відповідає практиці Верховного Суду.

Оскільки вказаний договір від 29 вересня 2017 року про відступлення прав вимоги суперечить приписам цивільного законодавства України щодо суб`єктного складу договору факторингу, що є підставою для визнання його недійсним, а за договором від 29 вересня 2017 року передачі прав за іпотечним договором від 15 травня 2007 року № 26, реєстровий № 992, іпотечним договором від 15 травня 2007 року № 26/1, реєстровий № 995, іпотечним договором від 10 серпня 2006 року № 65, реєстровий № 3751 та іпотечним договором від 10 серпня 2006 року № 65/1, реєстровий № 3764, укладений між ТОВ «ФК «ІНВЕСТ-КРЕДО» та ОСОБА_2 , посвідчений 29 вересня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховською І. В. за реєстровим № 1451, укладеним між ТОВ «ФК «ІНВЕСТ-КРЕДО» та ОСОБА_2 , були передані майнові права за іпотечними договорами, укладеними в забезпечення виконання зобов`язань за основними договорами, право вимоги за якими було передано за договором, який визнається судом недійсним, тому, цей договір також є недійсним в силу вимог Закону України «Про іпотеку», які не допускають такої конструкції, коли суб`єктом права вимоги за основним договором буде один суб`єкт, який набув право вимоги внаслідок відступлення - ТОВ «ФК «ІНВЕСТ-КРЕДО», а іпотекодержателем інший суб`єкт - ОСОБА_2 , адже призначенням іпотеки є забезпечення основного зобов`язання.

Решта оспорюваних договорів відповідають вимогам закону щодо форми, суб`єктного складу, тощо, тому немає підстав для визнання їх недійними.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 22 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Апеляційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_4 задоволено частково.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 20 жовтня 2020 року в частині визнання недійсними договорів від 29 вересня 2017 року про відступлення прав вимоги за договором невідновлювальної кредитної лінії від 15 травня 2007 року № 26, генеральним договором від 10 серпня 2006 року № 65, додатковою угодою від 10 серпня 2006 року № 1 до генерального договору від 10 серпня 2006 року № 65 та додатковою угодою від 13 лютого 2007 року № 2 до генерального договору від 10 серпня 2006 року № 65, укладений між ТОВ «ФК «ІНВЕСТ-КРЕДО» та ОСОБА_2 ; в частині визнання недійсним договору передачі прав за іпотечним договором від 15 травня 2007 року № 26, реєстровий № 992, іпотечним договором від 15 травня 2007 року № 26/1, реєстровий № 995, іпотечним договором від 10 серпня 2006 року № 65, реєстровий № 3751 та іпотечним договором від 10 серпня 2006 року № 65/1, реєстровий № 3764, укладений між ТОВ «ФК «ІНВЕСТ-КРЕДО» та ОСОБА_2 , посвідчений 29 вересня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховською І. В. за реєстровим № 1451 та в частині стягнення судових із ОСОБА_2 судового збору та витрат на правову допомогу у розмірі 35 000 грн скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_1 та позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_3 , відмовлено.

У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що за первісним договором факторингу сторонами були ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «ФК «ІНВЕСТ-КРЕДО», яка має ліцензію фінансової установи з правом проведення факторингових операцій і остання 29 вересня 2017 року сплатила на рахунок ПАТ «Укрсоцбанк» 2 652 109,4 грн, як оплату за відступлення права вимоги згідно з договором факторингу від 29 вересня 2017 року. Висновок суду першої інстанції, що внаслідок фінансування ОСОБА_2 отримав майнову вигоду на суму 11 670 994,62 грн є помилковим і укладений договір про відступлення права вимоги не відноситься за своєю природою до ознак факторингу.

При задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору відступлення права вимоги за договором від 29 вересня 2017 року про відступлення прав вимоги за договором невідновлювальної кредитної лінії від 15 травня 2007 року № 26, генеральним договором від 10 серпня 2006 року № 65, додатковою угодою від 10 серпня 2006 року № 1 до генерального договору від 10 серпня 2006 року № 65 та додатковою угодою від 13 лютого 2007 року № 2 до генерального договору від 10 серпня 2006 року № 65, укладеними між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4 , останній дані правочини не оскаржував, так як внаслідок заміни кредитора відбувається лише заміна особи, а суть зобов`язань визначених кредитними та іпотечними договорами і судовими рішеннями при цьому не змінюється.

Щодо визнання недійсним договору передачі прав за іпотечним договором від 15 травня 2007 року № 26, реєстровий № 992, іпотечним договором від 15 травня 2007 року № 26/1, реєстровий № 995, іпотечним договором від 10 серпня 2006 року № 65, реєстровий № 3751 та іпотечним договором від 10 серпня 2006 року № 65/1, реєстровий № 3764, укладеного між ТОВ «ФК «ІНВЕСТ-КРЕДО» та ОСОБА_2 , посвідченого 29 вересня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Малаховською І. В. за реєстровим № 1451, апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не є належними позивачами за цими вимогами, оскільки не є сторонами вказаних іпотечних договорів.

Посилання ОСОБА_1 на фіктивність спірних договорів апеляційний суд вважав недоведеним, оскільки при укладенні правочину між ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «ФК «ІНВЕСТ-КРЕДО» волевиявлення сторін було вільне, проведена оплата, яка спрямована на настання певних юридичних доказів, з якими закон пов`язує правові наслідки, а саме укладення наступних договорів.

Додатковою постановою Закарпатського апеляційного суду від 14 лютого 2022 року стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 по 10 000 грн з кожного за надання правничої допомоги.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 та її адвокат Биркович О. І., посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять постанову Закарпатського апеляційного суду від 22 листопада 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просять додаткову постанову Закарпатського апеляційного суду від 14 лютого 2022 року скасувати.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 та її адвоката Бирковича О. І. мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, не звернувши уваги, що вони стосуються господарського судочинства та мають інший суб`єктний склад правочинів.

Суд апеляційної інстанції помилково не врахував, що спірний договір факторингу було укладено з фізичною особою, що заборонено законом, адже такий тип договору може укладатися тільки з фінансовою установою, а передача права вимоги за кредитним договором до фізичної особи є порушенням статей 512 та 1054 ЦК України.

Вказують на численні порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права щодо розподілу справи, її розгляду тощо.

Зазначають, що жодних даних про те, що ТОВ «ФК «ІНВЕСТ-КРЕДО» станом на 29 вересня 2017 року було включене до державного реєстру фінансових установ не надано.

Суди не надали належної оцінки доказам у справі, зокрема доказам оплати за договором факторингу, якої, на думку заявників, здійснено не було. А також доводам щодо фіктивності оспорюваних договорів, які були вчинені виключно з метою позбавлення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 нерухомого майна.

Також судами не було враховано, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 стали потерпілими від кримінальних дій відповідачів, про що було зареєстровано відповідне кримінальне провадження.

Касаційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мотивована тим, що ОСОБА_2 не надав суду належних та допустимих доказів понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, а колегія суддів, яка ухвалила оскаржуване судове рішення, була упередженою.

Крім того, наводить доводи щодо суті спору та кримінального провадження щодо ОСОБА_2 .

Доводи особи, яка подала відзив на касаційні скарги

У травні та липні 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Шпуганич В. П., подав до Верховного Суду відзиви на касаційні скарги, в яких вказує, що їх доводи є безпідставними, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому просить залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 та її представника - адвоката Бирковича О. І., на постанову Закарпатського апеляційного суду від 22 листопада 2021 року та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на додаткову постанову Закарпатського апеляційного суду від 14 лютого 2022 року.

12 жовтня 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Колегія суддів вважає за необхідне зупинити провадження у справі, виходячи з такого.

У травні 2022 року ОСОБА_1 та її представник - адвокат Биркович О. І., а також ОСОБА_3 заявили клопотання про зупинення касаційного провадження у справі до закінчення розгляду кримінального провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 28 частиною третьою статті 362, частиною третьою статті 358, частиною четвертою статті 190 КК України відносно ОСОБА_2 , оскільки вважають, що вирок у кримінальному провадженні буде прямим доказом умислу останнього на незаконне збагачення за рахунок їх майна.

У листопаді 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Шпуганич В. П., заявив клопотання про зупинення касаційного провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи з подібними правовідносинами.

Колегією суддів встановлено, що 06 липня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду своєю ухвалою передав справу № 206/4841/20 за позовом ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестстандарт», приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Рички Юлії Олександрівни, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Немм Олени Володимирівни, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Гугель Світлана Юріївна, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання недійсним та скасування договору відступлення прав вимоги за іпотечним договором, визнання недійсним та скасування договору відступлення прав вимоги за кредитним договором, визнання незаконним та скасування рішення нотаріуса щодо реєстрації права власності за договором іпотеки, визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна із чужого незаконного володіння, за касаційною скаргою ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , подану представником ОСОБА_12 , на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року, на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Обґрунтовуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що за умови дотримання критеріїв розмежування правовідносин факторингу та цесії, які застосовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження №14?222цс18), набувачем права вимоги у кредитних відносинах на підставі договору цесії може бути й фізична особа.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що є підстави для відступу (шляхом конкретизації) від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у її постановах від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18), від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) про те, що «відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини 3 статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме, кредитор-банк або інша фінансова установа» та що «відступлення права вимоги за кредитними і забезпечувальними договорами є можливим не тільки на користь фінансових установ за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебував у процедурі ліквідації».

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року вказану справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду (провадження № 14-55цс22).

Судові рішення у справі, яка переглядається, та судові рішення у справі, яка передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, ухвалені у подібних правовідносинах.

Пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України встановлено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу - до закінчення перегляду справи в касаційному порядку.

Частиною другою статті 415 ЦПК України передбачено, що процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.

Оскільки справа у подібних правовідносинах передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, суд вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у справі, що переглядається, до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 206/4841/20 (провадження № 14-55цс22).

При цьому, Верховний Суд не вбачає підстав для зупинення касаційного провадження у справі до закінчення кримінального провадження відносно ОСОБА_2 , оскільки воно не впливає на можливість правильного вирішення цієї справи.

Керуючись пунктом 10 частини першої статті 252, пунктом 14 частини першої статті 253, статтею 260 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 , її представника - адвоката Бирковича Олександра Івановича, Романка Миколи Івановича відмовити.

Клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Шпуганича Василя Петровича - задовольнити.

Зупинити касаційне провадження у цій справі № 308/9995/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТ-КРЕДО», Акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малаховська Ірина Валентинівна, ОСОБА_4 , про визнання недійсними договору факторингу, договору відступлення прав вимоги, договорів передачі прав за іпотечними договорами та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_3 , до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТ-КРЕДО», ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малаховська Ірина Валентинівна, про визнання недійсними та скасування договору факторингу, договору цесії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 22 листопада 2021 року та касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на додаткову постанову Закарпатського апеляційного суду від 14 лютого 2022 року (провадження № 61-12св22) до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 206/4841/20 за позовом ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестстандарт», приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Рички Юлії Олександрівни, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Немм Олени Володимирівни, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Гугель Світлана Юріївна, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання недійсним та скасування договору відступлення прав вимоги за іпотечним договором, визнання недійсним та скасування договору відступлення прав вимоги за кредитним договором, визнання незаконним та скасування рішення нотаріуса щодо реєстрації права власності за договором іпотеки, визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна із чужого незаконного володіння, за касаційною скаргою ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , подану представником ОСОБА_12 , на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року (провадження № № 14-55цс22).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк