Постанова

від 30.11.2022 по справі 502/583/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

30 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 502/583/16-ц

провадження № 61-7516св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

заявник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія»,

стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Дасті»,

боржник: ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кілійського районного суду Одеської області від 30 липня 2021 року у складі судді Масленикова О. А. та постанову Одеського апеляційного суду від 17 травня 2022 року у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Заїкіна А. П., Таварткіладзе О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст заяви

У квітні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія»(далі - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія») звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

Заява мотивована тим, що 06 травня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Імексбанк» (далі - ПАТ «Імексбанк») та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання кредиту № 4309670/N-8, на підставі якого банк надав овердрафт за допомогою платіжної картки VISA з максимальною сумою боргу 20 000 грн.

21 листопада 2014 рокуміж ПАТ «Імексбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фрегат» (далі - ТОВ «Фрегат») було укладено Договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого товариство набуло права вимоги, належні первісному кредитору за кредитними договорами, у тому числі і за Договором про надання кредиту № 4309670/N-8 від 06 травня 2014 року.

26 грудня 2014 року між ПАТ «Імексбанк», ТОВ «Фрегат» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Дасті» (далі - ТОВ «Компанія Дасті») укладено Договір про заміну сторони в зобов`язанні, відповідно до якого усі права та обов`язки за вищевказаним Договором про надання кредиту перейшли до нового кредитора - ТОВ «Компанія Дасті».

Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 07 вересня 2016 року у справі № 502/583/16-ц з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Компанія Дасті» стягнуто заборгованість за Договором про надання кредиту № 4309670/N-8 від 06 травня 2014 року в розмірі 37 742,29 грн.

Однак, рішенням Господарського суду Одеської області від 15 серпня 2018 року у справі № 916/1253/15 Договір про відступлення права вимоги від 21 листопада 2014 року, на підставі якого відбулась заміна кредитора, визнано недійсним та зобов`язано ТОВ «Компанія Дасті» повернути ПАТ «Імексбанк» за актом приймання передачі отримані за нікчемними правочинами оригінали кредитних договорів та всі підтверджуючі право вимоги документи. Рішення набрало законної сили 11 березня 2019 року.

17 січня 2020 року між ПАТ «Імексбанк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на підставі протоколу про проведення електронних торгів № UA-ЕА-2019-12-12-000014-b від 18 грудня 2019 року було укладено Договір № 115, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 4309670/N-8 від 06 травня 2014 року.

Посилаючись на викладене, а також на те, що рішення суду про стягнення заборгованості за кредитом на даний час боржником не виконано, заявник просив замінити стягувача на його правонаступника - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» у виконавчому провадженні.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Кілійського районного суду Одеської області від 30 липня 2021 року заяву задоволено.

Замінено стягувача ТОВ «Компанія Дасті» на його правонаступника ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» у виконавчому провадженні щодо виконання рішення Кілійського районного суду Одеської області у справі № 502/583/16-ц за позовом ТОВ «Компанія Дасті» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що заява про заміну сторони у виконавчому провадженні є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 17 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Кілійського районного суду Одеської області від 30 липня 2021 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

04 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Кілійського районного суду Одеської області від 30 липня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 травня 2022 року.

В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

11 жовтня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

06 травня 2014 року між ПАТ «Імексбанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання кредиту № 4309670/N-8, на підставі якого банк надав овердрафт за допомогою платіжної картки VISA з максимальною сумою боргу 20 000 грн.

21 листопада 2014 рокуміж ПАТ «Імексбанк» та ТОВ «Фрегат» було укладено Договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого товариство набуло права вимоги, належні первісному кредитору за кредитними договорами, у тому числі і за Договором про надання кредиту № 4309670/N-8 від 06 травня 2014 року.

26 грудня 2014 року між ПАТ «Імексбанк», ТОВ «Фрегат» та ТОВ «Компанія Дасті» укладено Договір про заміну сторони в зобов`язанні, відповідно до якого усі права та обов`язки за вищевказаним Договором про надання кредиту перейшли до нового кредитора - ТОВ «Компанія Дасті».

Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 07 вересня 2016 року у справі № 502/583/16-ц з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Компанія Дасті» стягнуто заборгованість за Договором про надання кредиту № 4309670/N-8 від 06 травня 2014 року в розмірі 37 742,29 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 15 серпня 2018 року у справі № 916/1253/15 Договір про відступлення права вимоги від 21 листопада 2014 року, на підставі якого відбулась заміна кредитора, визнано недійсним та зобов`язано ТОВ «Компанія Дасті» повернути ПАТ «Імексбанк» за актом приймання передачі отримані за нікчемними правочинами оригінали кредитних договорів та всі підтверджуючі право вимоги документи. Рішення набрало законної сили 11 березня 2019 року.

17 січня 2020 року між ПАТ «Імексбанк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на підставі протоколу про проведення електронних торгів № UA-ЕА-2019-12-12-000014-b від 18 грудня 2019 року було укладено Договір № 115, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 4309670/N-8 від 06 травня 2014 року.

21 квітня 2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 був зареєстрований шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , актовий запис № 724 від 21 квітня 2017 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова апеляційного суду не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Питання процесуального правонаступництва врегульовано частиною першою статті 55 ЦПК України, відповідно до якої у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

У постанові від 18 січня 2022 року у справі № 34/425 (провадження № 12-69гс21) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 15 вересня 2021 року у справі № 727/9430/13-ц, щодо порядку здійснення заміни сторони виконавчого провадження правонаступником, згідно з яким за відсутності відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є можливою. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що указаний висновок не відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду викладеній у постановах від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20, пункти 74-75) та від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 (провадження № 12-39гс20, пункт 6.18).

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України), тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

Відповідно до висловлених раніше правових висновків Великої Палати Верховного Суду (дивитись mutatis mutandis постанову Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17, пункти 73-75) оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Але заміна учасника справи не обов`язково означає заміну сторони відкритого виконавчого провадження.

На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку норми статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з нормами статті 55 ЦПК України.

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 442 ЦПК України. Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.

У випадку закінчення виконавчого провадження заявник, що звертається з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, повинен поставити перед судом питання щодо відновлення виконавчого провадження (оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження). За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

Отже, не можна замінити сторону виконавчого провадження, яке було закінчене, якщо не існує підстав для відновлення виконавчого провадження, з приводу чого особа має звернутися до суду, надавши переконливі аргументи щодо такого відновлення. Суд може здійснити заміну учасника справи виключно для виконання вимог частини першої статті 2 ЦПК України.

Такий висновок про застосування статті 442 ЦПК України викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21).

Ураховуючи наведене, для вирішення питання щодо заміни сторони у виконавчому провадженні вирішальним є встановлення наявності відкритого виконавчого провадження, в якому ставиться таке питання.

Апеляційний суд не з`ясував, чи пред`являвся виконавчий документ з примусового виконання рішення Кілійського районного суду Одеської області від 07 вересня 2016 року у справі № 502/583/16-ц до виконання, чи наявне відкрите виконавче провадження, чи воно завершене, які настали наслідки завершення виконавчого провадження (закінчення виконавчого провадження чи повернення виконавчого листа без виконання).

Від з`ясування зазначених обставин залежить правильне вирішення заяви про заміну стягувача саме у виконавчому провадженні.

Суд касаційної інстанції в силу положень статті 400 ЦПК України не має повноважень встановлювати обставини справи або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, вирішувати питання про достовірність доказів та надавати їм оцінку.

Відповідно до частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

З метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), Верховний Суд дійшов висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції та передачу справи до апеляційного суду на новий розгляд для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 17 травня 2022 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов