Постанова

від 23.11.2022 по справі 752/19743/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2022 року місто Київ

справа № 752/19743/20

провадження №22-ц/824/7929/2022

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С.

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Головний державний виконавець відділу ДВС Голосіївського районного відділу управління юстиції Половець А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 3 лютого 2022 року, ухвалене у складі судді Колдіної О.О.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання бездіяльності протиправною, відшкодування шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в результаті бездіяльності посадової особи державного виконавця.

Позов обґрунтовано тим, що позивач працює в ТОВ «Укрмонолітмонтаж» з 3 червня 2013 року.

8 липня 2015 року позивач був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, відповідно до Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 14 січня 2015 року № 15/2015.

Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 17 серпня 2018 року № 499 з позивачем укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України строком на 5 років. Про укладення контракту, про проходження військової служби у Збройних Силах України директора ТОВ «Укрмонолітмонтаж» Пустового Д.М. було повідомлено листами вих. № 3821 від 5 жовтня 2018 року та вих. № 936 від 22 лютого 2019 року.

6 червня 2019 року старшим державним виконавцем Голосіївського районного відділу ДВС у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Половець А.М. було винесено постанову, якою відкрито виконавче провадження № 59295025 за виконавчим листом по справі № 752/25425/18, виданого 24 травня 2019 року Голосіївським районним судом м.Києва про стягнення з ТОВ «Укрмонолітмонтаж» на користь ОСОБА_1 боргу в розмірі 491645,54 грн.

30 липня 2019 року старшим державним виконавцем Голосіївського районного відділу ДВС у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Половець А.М., якому було передано до виконання виконавче провадження, було винесено постанову про арешт майна боржника, але виконавчі дії по стягненню коштів з рахунків боржника у банках не виконувались. Здійснення окремих дій щодо виявлення майна та коштів боржника, що проводились державним виконавцем не свідчить, що проводилась перевірка майнового стану боржника з відповідною періодичністю, встановленою ч.8 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження», і це не свідчить про належне виконання державним виконавцем своїх обов`язків щодо розшуку майна боржника (на рахунку боржника у банку ввесь час з дня відкриття виконавчого провадження були кошти та здійснення заходів необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення.

19 серпня 2020 року через рік та 2 місяці після відкриття 6 червня 2019 року виконавчого провадження та тільки після особистого звернення листом від 13 серпня 2020 року, директора Департаменту моніторингу процесуальних прав Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Бочарової Ю.М. в Міністерство юстиції України, старшим державним виконавцем Голосіївського районного відділу ДВС у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Половець А.М. було винесено з запізненням постанову про арешт коштів боржника. Постанову про арешт коштів боржника позивачу не надіслано та таке запізнення винесення постанови надало директору ТОВ «Укрмонолітмонтаж» можливість виводити кошти з рахунків у банка на протязі 1 року та 2 місяці після відкриття виконавчого провадження.

2 вересня 2020 року старшим державним виконавцем Голосіївського районного відділу ДВС у м.Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції Половець А.М. винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу, вказуючи про неможливість встановити особу боржника та з`ясувати місцезнаходження боржника-юридичної особи. Вказаний висновок щодо неможливості розшуку боржника, майна боржника не є обґрунтованим, оскільки державний виконавець не виконав всі належні та необхідні дії, не повністю реалізував надані йому права, не застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату, через неявку без поважних причин боржника не виніс постанову про провід посадової особи директора товариства через органи Національної поліції.

Своєю бездіяльністю старший державний виконавець Голосіївського районного відділу ДВС у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Половець А.М. завдав матеріальної шкоди позивачу в сумі 491645,54 грн.

Оскільки до теперішнього часу розрахунок по виконанню виконавчого провадження ВП № 59295025 від 6 червня 2019 року не проведений - невиплата заподіяла позивачу величезні моральні страждання. Оскільки позивач весь час хвилювався за існування своєї сім`ї, це негативно позначилось на психологічному стані позивача і вимагало від нього докладати додаткових зусиль для організації свого життя та родини. Моральну шкоду позивач оцінив в 200000 грн.

У квітні 2021 року ОСОБА_1 подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в який просив визнати неправомірною постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 2 вересня 2020 року; визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу ДВС у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Половець А.М. по виконанню виконавчого документу - виконавчого листа; скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 2 вересня 2020 року; зобов`язати Голосіївський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (М.Київ) поновити виконавче провадження на підставі поданої стягувачем заяви про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа.

В цій частині вимоги обґрунтовував тим, що виконавчий документ - виконавчий лист, виданий 24 травня 2019 року Голосіївським районним судом м.Києва, про стягнення з ТОВ «Укрмонолітмонтаж» на користь ОСОБА_1 боргу в розмірі 491645,54 грн. є виконавчим документом, за якими з боржника мають бути стягнуті кошти, такий виконавчий документ може бути виконаний без участі боржника, а також враховуючи відсутність доказів здійснення державним виконавцем дій, спрямованих на своєчасне виконання рішення суду, рішення державного виконавця у формі постанови про повернення виконавчого документа стягувачу суперечить вимогам закону.

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про заміну відповідача., в який просив замінити попередньо зазначеного ним відповідача з Головного державного виконавця відділу ДВС Голосіївського районного відділу управління юстиції Половець А.М. на належного відповідача Голосіївський районний відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 3 лютого 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання бездіяльності протиправною, відшкодування шкоди відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в який просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити; визнати бездіяльність відповідача по виконавчому провадженню № 59295025 від 6 червеня 2019 року, що полягала у невчасному відкритті виконавчого провадження і не вчасному накладенні арешту на банківські рахунки боржника, неправомірною; стягнути з відповідача на користь позивача 491645,54 грн. спричиненої матеріальної шкоди; 200000 грн. спричиненої моральної шкоди. В апеляційній скарзі посилається на те, що рішення є незаконним і необґрунтованим, висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи; рішення прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що, по-перше, беззаперечним є той факт, що відповідач в особі свого працівника після відкриття виконавчого провадження, своєю бездіяльністю прямо надав можливість боржнику зняти гроші зі своїх банківських рахунків, і таким чином сприяв боржнику у невиконання судового рішення і уникнення цивільної відповідальності. По-друге, об`єднання у позові основної вимоги - визнання рішення, бездіяльності відповідача протиправною, разом з похідною вимогою - відшкодування спричиненої шкоди, відповідає принципу економії процесуальних засобів. Якщо суд першої інстанції вважав за неможливим об`єднання в одному провадженні дві вимоги позивача, суд повинен був закрити провадження у частині похідної вимоги - стягнення шкоди.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) просить ухвалити рішення, яким відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін. У відзиві, зокрема, зазначає про те, що матеріали справи не містять будь-яких доказів, які підтверджують наявність неправомірної бездіяльності державного виконавця при виконанні рішення, що встановлена у визначеному законом порядку та причинного зв`язку між бездіяльністю (діями) державного виконавця та шкодою. Дії, рішення або бездіяльність посадових осіб уважається правомірним, поки не встановлено протилежного у визначеному чинним законодавством порядку.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник адвокат Бойко Д.О. апеляційну скаргу підтримали. Після перерви у судовому засіданні у зв`язку з оголошеною тривогою у м.Києві, в судове засідання з`явився позивач, який повідомив про можливість продовжувати розгляд справи у відсутність його представника. ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення. Яким позовні вимоги задовольнити.

Представники Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Казміренко Д.Ю., Танащук О.М. після перерви в судове засідання не з`явилися. Суд вважав за можливе продовжувати розгляд справи у відсутність представників відповідача.

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення в межах доводів апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом установлено, що 24 травня 2019 року Голосіївським районним судом м.Києва у справі № 752/25425/18 видано виконавчий лист, яким стягнуто з ТОВ «Укрмонолітмонтаж» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 315066,93 грн. та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати в сумі 176578,61 грн.

2 вересня 2020 року головним державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Половцем А.М. винесено постанову про повернення виконавчого документа - виконавчого листа № 752/25425/18 від 24 травня 2019 року, стягувачу у виконавчому провадженні №59295025, у зв`язку з неможливістю встановлення особи боржника, з`ясування місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем обраний невірний спосіб захисту своїх прав, оскільки він є стягувачем у виконавчому провадженні, фактично оскаржує бездіяльність та рішення державного виконавця в ході проведення виконавчих дій, у тому числі повернення виконавчого документа стягувачу, а в такому випадку законом передбачений інший порядок, а саме: оскарження стягувачем рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділу VII ЦПК України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять будь-яких доказів, які підтверджують наявність неправомірної бездіяльності державного виконавця при виконанні рішення, що встановлена у визначеному законом порядку та причинного зв`язку між бездіяльністю (діями) державного виконавця та шкодою. Крім того, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, виходив із того, що позивач не надав суду доказів на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди та вини відповідача у її заподіянні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Предметом спору у цій справі є відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної в результаті бездіяльності посадової особи Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).

Предметом позову у цій справі є визнання неправомірною постанову старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу ДВС у м.Києві ЦМУ МЮ від 2 вересня 2020 року про повернення виконавчого документу стягувачу; визнання неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу ДВС у м.Києві ЦМУ МЮ Половець А.М. по виконанню виконавчого листа, виданого 2 травня 2019 року Голосіївським районним судом м.Києва про стягнення з ТОВ «Укрмонолітмонтаж» на користь ОСОБА_1 боргу в розмірі 491645,54 грн.; скасування постанови старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу ДВС у м.Києві ЦМУ МЮ від 2 вересня 2020 року про повернення виконавчого документа стягувачу; зобов`язання Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві ЦМУ МЮ м.Київ) поновити виконавче провадження по виконанню виконавчого листа, виданого 24 травня 2019 року Голосіївським районним судом м.Києва; стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі в сумі 491645,54 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди; стягнення з відповідача моральної шкоди.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню ( ст.1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Відповідно до ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно із ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Встановивши, що позивач є стягувачем у виконавчому провадженні, у позові фактично оскаржує бездіяльність та рішення державного виконавця в ході проведення виконавчих дій, у тому числі повернення виконавчого документа стягувачу, суд першої інстанції дійшов правильно висновку про те, що позивачем невірно обраний спосіб захисту своїх прав, оскільки в даному випадку законом передбачено інший порядок шляхом звернення до суду зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця.

Що стосується висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, то колегія суддів з ними погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст.1173 та 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійснення ними своїх повноважень, а також їх посадовими або службовими особами, відшкодовується державою,Автономною Республікою Крим або органом.

Правовою підставою для цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження, є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця, є, як правило, відповідне судове рішення (вироку) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби, інші докази.

Належних та допустимих доказів на підтвердження фактів неправомірних бездіяльності та рішень посадових осіб державної виконавчої служби позивачем, у передбаченому ст.ст.12, 81 ЦПК України порядку, суду не надано.

Дії, рішення або бездіяльність посадових осіб уважається правомірними, поки не встановлено протилежного у визначеному чинним законодавством порядку.

Отже, зваживши на відсутність доказів, які б підтверджували неправомірну бездіяльність державного виконавця при виконанні рішення, що встановлена у визначеному законом порядку та причинного зв`язку між бездіяльністю (рішеннями) державного виконавця та шкодою, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Сам по собі факт прийняття державним виконавцем рішення про повернення виконавчого документа, в той час як на рахунку боржника знаходилися грошові кошти, без доведення протиправності такого рішення у порядку, визначеному законом, не може бути безумовною підставою для покладання на відповідача відповідальності. Крім того, посилання позивача на те, що державний виконавець своєю бездіяльністю надав можливість боржнику зняти грошові кошти зі своїх банківських рахунків і сприяв боржнику у невиконанні судового рішення не підтверджені належними та допустимими доказами (вироком суду).

Щодо доводів апеляційної скарги в частині порушення судом першої інстанції вимог ст.188 ЦПК України, то таких порушень судом апеляційної інстанції не встановлено.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

За змістом ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст.375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 3 лютого 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повна постанова складена 2 грудня 2022 року.

Суддя доповідач: О.І.Шкоріна

Судді: Л.Д.Поливач

А.М.Стрижеус