Рішення

від 05.12.2024 по справі 752/19743/20

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/19743/20

Провадження № 2/752/1557/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05 грудня 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Плахотнюк К.Г.,

за участі секретаря судового засідання Ахмеяна Б.А.

за участі позивача ОСОБА_1 ;

представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бойка Д.О.;

представника відповідача Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) - Куц О.В.

у місті Києві, в приміщенні суду, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа Половець Андрій Михайлович про відшкодування майнової та моральної шкоди, -

встановив:

08.10.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відшкодування майнової та моральної шкоди до Голосіївського РВ ДВС у місті Києві ЦМУМЮ (м. Київ), третя особа Половець А.М .

З урахуванням доповнень, позивач просив суд: визнати неправомірною постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 02.09.2020 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_3; визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Голосіївського ВДВС Половця А.М. щодо виконання виконавчого листа від 24.05.2019 року у справі № 752/25425/18; скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 02.09.2020 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_3; зобов`язати Голосіївський ВДВС поновити виконавче провадження № НОМЕР_2; стягнути з Голосіївського ВДВС на його користь заборгованість за заробітною платою у розмірі 491 645, 54 грн. та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 200 000, 00 грн.

Голосіївським районним судом м. Києва 03.02.2022 року ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову.

Київським апеляційним судом 23.11.2022 року винесено постанову якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03.02.2022 року - без змін.

Верховним Судом 28.06.2023 року прийнято постанову якою касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03.02.2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 23.11.2022 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03.02.2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 23.11.2022 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання бездіяльності державного виконавця протиправною (неправомірною) залишено без змін.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що 06.06.2019 року старший державний виконавець Голосіївського ВДВС Половець А.М. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 за виконавчим листом у справі № 752/25425/18, виданим 24.05.2019 року Голосіївським районним судом м. Києва про стягнення з ТОВ «Укрмонолітмонтаж» на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 491 645, 54 грн.

Постановою від 30.07.2019 року старший державний виконавець Голосіївського ВДВС Половець А. М. наклав арешт на майно, що належить боржникові, втім у подальшому виконавчі дії зі стягнення грошових коштів з рахунків боржника у банках не вчиняв.

Стверджував, що здійснення окремих дій щодо виявлення майна та коштів боржника, що проводилися державним виконавцем, не свідчить, що проводилася перевірка майнового стану боржника з відповідною періодичністю, встановленою у ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», і це не свідчить про належне виконання державним виконавцем своїх обов`язків щодо розшуку майна боржника (на рахунку боржника у банку увесь час з дня відкриття виконавчого провадження обліковувалися грошові кошти) та здійснення заходів, які є потрібними для своєчасного і повного виконання рішення суду.

За спливом строку у рік та 2 місяці після відкриття 06.06.2019 року виконавчого провадження та тільки після особистого звернення листом від 13.08.2020 року № 230004.4/К-12939.3/20/27.3 до директора Департаменту моніторингу процесуальних прав Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Бочарової Ю.М. до Міністерства юстиції України, старший державний виконавець Голосіївського ВДВС Половець А. М. із запізненням виніс постанову про арешт грошових коштів боржника, яку не було надіслано позивачу, а таке запізнення винесення постанови надало директору ТОВ «Укрмонолітмонтаж» можливість виводити грошові кошти з рахунків у банках протягом 1 року та 2 місяців після відкриття виконавчого провадження.

02.09.2020 року старший державний виконавець Голосіївського ВДВС Половець А. М. виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, зазначивши про неможливість встановити особу боржника та з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи.

Позивач зазначив, що виконавчий лист, виданий 24.05.2019 року Голосіївським районним судом м. Києва про стягнення з ТОВ «Укрмонолітмонтаж» на його користь боргу в сумі 491 645, 54 грн. є виконавчим документом, за яким з боржника мають бути стягнуті грошові кошти, такий виконавчий документ може бути виконаний без участі боржника, а також, враховуючи брак доказів здійснення державним виконавцем дій, спрямованих на своєчасне виконання рішення суду, рішення державного виконавця у формі постанови про повернення виконавчого документа стягувачу суперечить вимогам закону.

На переконання позивача, висновок щодо неможливості розшуку боржника, майна боржника не є обґрунтованим, оскільки державний виконавець не виконав усі належні та необхідні дії, неповністю реалізував надані йому права, не застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату, через неявку без поважних причин боржника не виніс постанову про привід посадової особи, директора товариства, через органи Національної поліції.

За таких обставин вважав, що своєю бездіяльністю старший державний виконавець Голосіївського ВДВС Половець А. М. завдав йому матеріальної (майнової) шкоди на суму 491 645, 54 грн.

Оскільки на момент подання позову розрахунок з виконання виконавчого провадження від 06.06.2019 року ВП № НОМЕР_3 не здійснено - невиплата заподіяла позивачу величезні моральні страждання. Позивач увесь час хвилювався за забезпечення існування своєї сім`ї, це негативно позначилось на його психологічному стані і вимагало від нього докладати додаткових зусиль для організації свого життя та родини. Розмір заявленої до відшкодування моральної шкоди оцінив у 200 000, 00 грн.

Просив стягнути на його користь з відповідача 491 645, 54 грн. майнової шкоди та 200 000, 00 грн. моральної шкоди.

04.08.2023 року суддею Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. постановлено ухвалу про прийняття справи до провадження за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче провадження.

16.11.2023 року Голосіївським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про витребування доказів.

09.02.2024 року Голосіївським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про залучення до участі у справі у якості третьої особи Половця А.М.

29.04.2024 року Голосіївським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні позивач та його представник заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили позов задовольнити.

Представник відповідача заперечувала проти позову, просила відмовити у його задоволенні.

Третя особа Половець А.М. у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, письмових пояснень та будь-яких клопотань на адресу суду не направляв.

Заслухавши думку позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог, з огляду на наступне.

У судовому засіданні встановлено, що 06.06.2019 року старший державний виконавець Голосіївського ВДВС Половець А.М. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 за виконавчим листом у справі № 752/25425/18, виданим 24.05.2019 року Голосіївським районним судом м. Києва про стягнення з ТОВ «Укрмонолітмонтаж» на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 491 645, 54 грн.

Постановою від 30.07.2019 року старший державний виконавець Голосіївського ВДВС Половець А. М. наклав арешт на майно, що належить боржникові.

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначає, що державний виконавець ніяких виконавчих дій зі стягнення грошових коштів з рахунків боржника у банках не вчиняв. Стверджував, що здійснення окремих дій щодо виявлення майна та коштів боржника, що проводилися державним виконавцем, не свідчить, що проводилася перевірка майнового стану боржника з відповідною періодичністю, встановленою у ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», і це не свідчить про належне виконання державним виконавцем своїх обов`язків щодо розшуку майна боржника (на рахунку боржника у банку увесь час з дня відкриття виконавчого провадження обліковувалися грошові кошти) та здійснення заходів, які були потрібними для своєчасного і повного виконання рішення суду. За спливом строку у рік та 2 місяці після відкриття 06.06.2019 року виконавчого провадження та тільки після особистого звернення листом від 13.08.2020 року № 230004.4/К-12939.3/20/27.3 до директора Департаменту моніторингу процесуальних прав Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Бочарової Ю.М. до Міністерства юстиції України, старший державний виконавець Голосіївського ВДВС Половець А. М. із запізненням виніс постанову про арешт грошових коштів боржника, яку не було надіслано позивачу, а таке запізнення винесення постанови надало директору ТОВ «Укрмонолітмонтаж» можливість виводити грошові кошти з рахунків у банках протягом 1 року та 2 місяців після відкриття виконавчого провадження.

02.09.2020 року старший державний виконавець Голосіївського ВДВС Половець А. М. виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, зазначивши про неможливість встановити особу боржника та з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи.

Позивач зазначив, що виконавчий лист, виданий 24.05.2019 року Голосіївським районним судом м. Києва про стягнення з ТОВ «Укрмонолітмонтаж» на його користь боргу в сумі 491 645, 54 грн. є виконавчим документом, за якими з боржника мали бути стягнуті грошові кошти, такий виконавчий документ міг бути виконаний без участі боржника, а також, враховуючи брак доказів здійснення державним виконавцем дій, спрямованих на своєчасне виконання рішення суду, рішення державного виконавця у формі постанови про повернення виконавчого документа стягувачу суперечило вимогам закону.

На переконання позивача, висновок щодо неможливості розшуку боржника, майна боржника не є обґрунтованим, оскільки державний виконавець не виконав усі належні та необхідні дії, неповністю реалізував надані йому права, не застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату, через неявку без поважних причин боржника не виніс постанову про привід посадової особи, директора товариства, через органи Національної поліції. За таких обставин вважав, що своєю бездіяльністю старший державний виконавець Голосіївського ВДВС Половець А. М. завдав йому матеріальної (майнової) шкоди на суму 491 645, 54 грн.

Як видно зі змісту виписки за особовим рахунком ТОВ «Укрмонолітмонтаж» у період з 01.10.2013 по 04.06.2020 року на рахунку останнього знаходилась сума коштів у загальному розмірі 64 258, 88 грн., а саме 57 158, 88 грн. + 7 100, 00 грн. (т. 1, а.с. 30-31).

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 8.8, 8.9 постанови від 16.11.2022 року у справі № 910/6355/20 (провадження № 12-41гс21) зазначила, що: «За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у пункті 32 постанови від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18), застосовуючи положення статей 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Правовою підставою для цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження, є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Протиправність (неправомірність) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця може доводитись з посиланням, зокрема, на судове рішення, яке набрало законної сили, рішення вищих посадових осіб державної виконавчої служби, а також інші докази. Подібні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19, пункт 26)».

У пункті 5.30 постанови від 12.03.2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи виключну правову проблему стосовно самостійного встановлення судами незаконності дій органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування під час розгляду справ про відшкодування шкоди, дійшла висновку, що питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, а суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке стало підставою для стягнення відшкодування шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

Вирішуючи питання, чи вимагає закон попереднього ухвалення судового рішення для визнання протиправними (неправомірними) відповідних дій, рішень чи бездіяльності судового виконавця для стягнення шкоди (збитків), Велика Палата Верховного Суду у пунктах 9.9, 9.10 постанови від 16 листопада 2022 року у справі № 910/6355/20 (провадження № 12-41гс21) виснувала, що: «Ухвалення попереднього судового рішення про визнання протиправними дій (бездіяльності) державного виконавця не є обов`язковим для вирішення іншої справи, у якій розглядаються позовні вимоги про відшкодування збитків (шкоди), завданих такими діяннями, оскільки законодавство не містить обмежень у засобах доказування обставин, що можуть свідчити про протиправність діянь державного виконавця, а господарський суд може самостійно встановити наявність чи відсутність складу відповідного цивільного правопорушення, яке стало підставою для звернення до суду, шляхом оцінки наданих сторонами доказів.

Попереднє рішення суду може бути враховано під час розгляду такого спору та слугувати підставою для звільнення учасників процесу від доказування певних обставин з урахуванням передбачених статтею 75 ГПК України правил, зокрема, що преюдиціальне значення надається виключно обставинам, установленим судовими рішеннями, серед яких можна виокремити обставини (факти) того, чи мали місце ці діяння та чи вчинені вони цією особою, а не правовій оцінці таких обставин, яка може полягати, зокрема, у висновках суду про те, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною».

Таким чином, державний виконавець мав можливість виконати рішення суду та стягнути зазначену суму коштів на користь позивача, однак цього не зробив, чим допустив бездіяльність та завдав майнової шкоди позивачу.

Відтак, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача суму коштів, яка була на рахунку ТОВ «Укрмонолітмонтаж» у період з 01.10.2013 по 04.06.2020 року у розмірі 64 258, 88 грн. і яка повинна була бути стягнута державним виконавцем в процесі примусового виконання рішення суду.

Позивач також зазначив, що оскільки на момент подання позову розрахунок з виконання виконавчого провадження від 06.06.2019 року № НОМЕР_3 не здійснено - така невиплата заподіяла йому моральних страждань. Оскільки він увесь час хвилювався за забезпечення існування своєї сім`ї, що негативно позначилось на його психологічному стані і вимагало від нього докладати додаткових зусиль для організації свого життя та життя своєї родини. Розмір заявленої до відшкодування моральної шкоди оцінив у 200 000, 00 грн.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України), відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. ч. 1, 3 ст. 22 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи згаданих органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені ст. ст. 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Такі підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як зазначені органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

При цьому з урахуванням положень п. 10 ч. 2 ст. 16, ст. ст. 1173 та 1174 ЦК України шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання зазначених рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

Відповідно, суд вважає доведеним факт заподіяння позивачеві моральної шкоди у зв`язку з невиконання рішення суду та необхідність стягнення на користь ОСОБА_1 грошової компенсації в порядку відшкодування моральної шкоди у розмірі 6 500, 00 грн.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ)вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

З огляду на викладене вище, позовні вимоги ОСОБА_1 до Голосіївського РВЛВС у місті Києві ЦМУМЮ (м. Київ), третя особа Половець А.М. про відшкодування майнової та моральної шкоди, підлягають частковому задоволенню судом.

За правилами ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь держави судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 4, 5, 6, 12, 13, 141, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,

ухвалив:

позовні вимоги ОСОБА_1 до Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа Половець Андрій Михайлович про відшкодування майнової та моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (03022, місто Київ, вулиця Юлії Здановської, будинок № 22/15, ЄДРПОУ 34999976) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на відшкодування майнової шкоди 64 258, 88 гривень, моральної шкоди 6 500, 00 гривень, що разом складає належну до стягнення суму в розмірі 70 758 (сімдесят тисяч сімсот п`ятдесят вісім) гривень 88 копійок.

Стягнути з Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (03022, місто Київ, вулиця Юлії Здановської, будинок № 22/15, ЄДРПОУ 34999976) на користь держави судовий збір за розгляд вимог про відшкодування майнової шкоди 840, 80 гривень, моральної шкоди 2 102, 00 гривень, що разом складає суму до стягнення в розмірі 2 942 (дві тисячі дев`ятсот сорок дві) гривні 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст рішення складено 20 січня 2025 року.

Суддя Плахотнюк К.Г.