Ухвала

від 25.11.2022 по справі 463/2606/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/2606/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/811/963/22 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ТзОВ «Трансмонолітавто» на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 30 червня 2022 року про накладення арешту на майно,

з участю прокурора ОСОБА_7 ,

адвоката ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и л а :

вищезазначеною ухвалою накладено арешт на майно в тому числі на трактори, самохідних шасі, самохідні сільськогосподарські, дорожньобудівельні і меліоративні машини, сільськогосподарська техніка, інші механізми зареєстроване за ТОВ «Трансмонолітавто» (код ЄДРПОУ 35774976), з забороною права на відчуження та розпорядження зазначеним майном, а саме: екскаватор марки VOLVO EW180C, 2007, дата реєстрації 23.06.2008 свідоцтво НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 ВС заводський номер НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_4 ;

екскаватор гусеничний марки VOLVO EC290BLC, рік виготовлення 2007, дата реєстрації 23.06.2008, свідоцтво НОМЕР_5 , номерний знак НОМЕР_6 , заводський номер НОМЕР_7 , номер двигуна НОМЕР_8 ;

екскаватор гусеничний марки VOLVO EC290BLC, рік виготовлення 2007, дата реєстрації 08.10.2010, свідоцтво НОМЕР_9 , номерний знак НОМЕР_10 , заводський номер НОМЕР_11 , номер двигуна НОМЕР_12 ;

екскаватор-навантажувач марки VOLVO BL71MR2, рік виготовлення 2008, дата реєстрації 08.10.2010, номерний знак НОМЕР_13 , свідоцтво НОМЕР_14 , заводський номер НОМЕР_15 , номер двигуна НОМЕР_16 ;

бульдозер марки KOMATSU D65EX-15E0, рік виготовлення 2007, дата реєстрації 07.12.2010, свідоцтво НОМЕР_17 , номерний знак НОМЕР_18 , заводський номер НОМЕР_19 , номер двигуна НОМЕР_20 ;

автогрейдер марки VOLVO G930, рік виготовлення 2007, дата реєстрації 15.02.2013, свідоцтво НОМЕР_21 , номерний знак НОМЕР_22 , заводський номер НОМЕР_23 , номер двигуна НОМЕР_24 .

Не погоджуючись із вказаним рішенням, адвокат ОСОБА_6 в інтересах ТзОВ «Трансмонолітавто» подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк апеляційного оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 30 червня 2022 року в частині накладення арешту на трактори, самохідних шасі, самохідні сільськогосподарські, дорожньобудівельні і меліоративні машини, сільськогосподарська техніка, інші механізми зареєстроване за ТОВ «Трансмонолітавто», постановити нову ухвалу про відмову в накладенні арешту на дане майно.

Зазначає, що розгляд клопотання про арешт майна відбувся без участі та повідомлення представника ТзОВ «Трансмонолітавто», про наявність ухвали стало відомо лише 13.10.2022, тому строк апеляційного оскарження пропущено з поважних причин.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що в оскаржуваній ухвалі слідчий суддя зазначає про те, що «ТОВ «Керамбуд» починаючи із 09.06.2006 та по теперішній час здійснює незаконну діяльність з розробки кар`єру та території Яворівського району Львівської області та видобутку корисних копалин, незаконно використовуючи видобуту сировину, без належного на це дозволу, достовірно знаючи, що спецдозвіл скасовано наказом Міністерства охорони навколишнього природнього середовища України за № 55 від 09.02.2006 року».

Зазначає, що починаючи з 29.07.2004 ТзОВ «Керамбуд» проходило різноманітні перевірки усіх можливих контролюючих державних органів, які не повідомляли про наявність та існування наказу № 55 від 09.02.2006, або ж про скасування ліцензії (копії перевірок долучаємо).

Посилання слідчого судді на те, що ТзОВ «Керамбуд» із 2004 року та по сьогоднішній

день незаконного видобуває корисні копалини згідно спецдозволу за № 3374 від 29.07.2004, і на ці кошти придбало рухоме та нерухоме майно є повністю необґрунтованим та безпідставним.

Також, в оскаржуваній ухвалі слідчий суддя приходить до висновку про те, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з метою збереження свого бізнесу та уникнення санкцій, формально переоформили корпоративні права ТОВ «Експонент», що свідчить про фіктивність правочину.

Разом з тим, ні ОСОБА_8 , ні ОСОБА_9 не є під жодними санкціями і такі до них не застосовувались ніколи.

Щодо фіктивності правочину, то фіктивним правочин може бути визнано виключно за рішенням суду, а не слідчим на власний розсуд.

Накладаючи арешт на майно ТзОВ «ТРАНСМОНОЛІТАВТО», оскільки його засновником та кінцевим бенефеціаром є ОСОБА_8 , суд першої інстанції не звернув уваги на положення ч. 3 ст. 96 ЦК України, відповідно до якої учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Зазначає, що підозру у кримінальному провадженні № 62022140010000119 від 25.03.2022 не оголошено нікому, тому власники арештованого майна на даному етапі досудового розслідування беруть участь у статусі третіх осіб.

Наголошує, що з клопотанням про арешт майна звернувся слідчий ДБР, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 64-2 КПК України, в якій чітко зазначено, що з даним клопотанням має право звертатися лише прокурор.

Адвокат ОСОБА_6 подану апеляційну скаргу підтримав з викладених у ній мотивах та просив апеляційні вимоги задовольнити.

Прокурор ОСОБА_7 у судовому засіданні у задоволенні апеляційної скарги просив відмовити.

Заслухавши доповідь судді, адвоката ОСОБА_6 , думку прокурора щодо законності судового рішення, перевіривши матеріали судової справи та обговоривши наведені в апеляційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає у зв`язку з таким.

Наведені апелянтом доводи поважності пропуску строку апеляційного оскарження підтверджуються матеріалами провадження. Колегія суддів вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений з поважних причин, а тому його слід поновити.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до пункту 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження. Статтею 132 КПК України встановлені загальні умови, що не допускають застосування заходів забезпечення кримінального провадження, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно з положеннями ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з вимогами ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України), наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Вказаних вимог кримінального процесуального закону слідчим суддею першої інстанції було дотримано в повному обсязі.

Так, згідно з клопотанням першим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62022140010000119 від 25.03.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.209, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 240 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ТОВ «Керамбуд» починаючи із 09.06.2006 по теперішній час, здійснює незаконну діяльність з розробки кар`єру на території Яворівського району Львівської області та видобутку корисних копалин, незаконно використовуючи видобуту сировину, без належного на це дозволу, достовірно знаючи, що спецдозвіл скасовано наказом Міністра охорони навколишнього природного середовища України №55 від 09.02.2006.

Засновниками ТОВ «Експонент» являються ОСОБА_8 , розмір частки в статутному капіталі 66.7% та ОСОБА_9 , розмір частки в статутному капіталі 33.3%.

ТОВ «Експонент» є засновником ТОВ «Бетонбуд».

ТОВ «Експонент» є засновником ТОВ «Керамбуд».

ТОВ «Керамбуд» є засновником ДП «Еней» ТОВ «Керамбуд» та засновником ТОВ «Капітал Плаза».

ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є засновниками ТОВ «Експонент» та кінцевими бенефіціарами ТОВ «Бетонбуд» (код ЄДРПОУ 32181428), ТОВ «Керамбуд» (код ЄРДПОУ 31829585), ДП «Еней» ТОВ «Керамбуд» (код ЄРДПОУ 30613465) та ТОВ «Капітал Плаза» (код ЄРДПОУ 34605772).

З цього вбачається, що посадові особи ТОВ «Експонент» (ЄДРПОУ 35252103), ТОВ «Бетонбуд» (ЄДРПОУ 32181428), ДП «Еней» ТОВ «Керамбуд» (код ЄРДПОУ 30613465), ТОВ «Капітал Плаза» (код ЄРДПОУ 34605772) здійснюючи через свої активи за період з 2004 року по теперішній час незаконну діяльність з розробки кар`єру на території Яворівського району Львівської області та видобутку корисних копалин, незаконно використовуючи видобуту сировину, забезпечували здійснення господарської діяльності ТОВ «Керамбуд», в процесі чого здійснювалось придбання вантажної, будівельної та транспортної техніки та іншого майна у великих розмірах, а також ряд фінансових операцій на рахунки інших суб`єктів господарювання та фізичних осіб суб`єктів підприємницької діяльності, а відтак вчинили легалізацію (відмивання) майна одержаного злочинним шляхом, за попередньою змовою групою осіб.

Постановою слідчого від 27 червня 2022 року, трактори, самохідні шасі, самохідні сільськогосподарські, дорожньобудівельні і меліоративні машини сільськогосподарської техніки, інші механізми ТОВ «Керамбуд», ТОВ «Бетонбуд» та ТОВ «Трансмонолітавто» слідчим визнано речовим доказом у кримінальному провадженні№62022140010000119 від 25 березня 2022 року (а.с. 99-107).

28 червня 2022 року слідчий першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) ТУ ДБР, розташованого у м. Львові ОСОБА_10 звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно.

Задовольняючи дане клопотання сторони обвинувачення, внесене в межах кримінального провадження №62022140010000119, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність накладення арешту на майно у зв`язку з наявністю достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, при цьому слідчим суддею було враховано розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Під час розгляду клопотання сторони обвинувачення слідчий суддя правильно встановив, що є достатні підстави вважати, що майно, на яке просять накласти арешт, відповідає вимогам ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, про які йдеться в клопотанні прокурора.

Окрім того, колегія суддів також звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна. Вказані норми невраховані апелянтами в їх доводах, що вказує на необґрунтованість апеляційних вимог.

Доводи апелянта про те, що із клопотанням про арешт майна в даному кримінальному провадженні повинен був звернутись прокурор із врахуванням вимог ч. 2 ст. 64-2 КПК України, апеляційний суд вважає безпідставним мотивуючи наступним.

Відповідно до ч.2 ст.64-2 § 5 «Інші учасники кримінального провадження»Глави 3 «Суд, сторони та інші учасники кримінального провадження» Розділу І «Загальні положення» КПК України«третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна».

Згідно із ч.1 ст.171Глави17«Арешт майна» РозділуІІ «Заходи забезпечення кримінального провадження» КПК Україниіз клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

У зв`язку з цим слід дійти висновку, що за предметом правового регулювання ч.1ст.171 КПК України, яка встановлює вимоги до клопотання про арешт майна та до порядку звернення з таким до слідчого судді, суду, є спеціальною нормою щодо ч.2ст.64-2 КПК України, яка встановлює права і обов`язки третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт.

Враховуючи, що до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова відповідно до ч. 1ст.171 КПК Україниз клопотанням про арешт майна звернувся слідчий за погодженням із прокурором, помилковим є твердження адвоката ОСОБА_6 про те, що з клопотанням про арешт майна третьої особи повинен був звернутися виключно прокурор.

Крім того, апеляційний суд вважає, що при вирішенні питання про арешт майна слідчим суддею на виконання вимог ч. 2 ст. 173 КПК України враховано можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, а також розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що відповідає конституційним нормам.

Так, ЄСПЛ своїми рішеннями неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A № 52). Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовують, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A № 98).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 7 червня 2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою майна у кримінальному провадженні належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей (майна) державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

На переконання апеляційного суду, слідчим суддею при ухваленні оскаржуваного рішення було враховано не лише вимоги щодо захисту фундаментальних прав власника майна та прав третіх осіб, а й «справедливий баланс» між інтересом суспільства та приватним інтересом, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Крім того, накладення арешту на майно не припиняє права власності ТзОВ «Трансмонолітавто» на нього, а лише тимчасово обмежує таке право.

Інші зазначені в апеляційних скаргах обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді у ході апеляційного розгляду не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржуване рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, апеляційні скарги сторони захисту - без задоволення.

Керуючись ст.ст.404,407,419,422 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

поновити адвокату ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 30 червня 2022 року.

Ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 30 червня 2022 року про накладення арешту на майно, залишити без змін, апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ТзОВ «Трансмонолітавто» без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3