Рішення

від 17.11.2022 по справі 910/2671/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.11.2022Справа № 910/2671/22

Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., за участю секретаря судового засідання Демидової А.А., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Малого підприємства "Волна"

до Міністерства юстиції України

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державне підприємство "Національні інформаційні системи"

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Літо-Варе"

про визнання протиправним та скасування наказу

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Субота О.В.;

від третьої особи-1:не з`явився;

від третьої особи-2:не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Мале підприємство "Волна" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу № 2483/5 від 13.07.2021 "Про задоволення скарги" від 27.05.2021 № 43-Р, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.06.2021 за № 20430-33-21.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за переконанням позивача, наказ Міністерства юстиції України № 2483/5 від 13.07.2021 "Про задоволення скарги" є незаконним та таким, що порушує законні права та інтереси позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2022 у справі № 910/2671/22 позовну заяву залишено без руху.

01.06.2022 до суду представником позивача подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2022 відкрито провадження у справі № 910/2671/22, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 14.07.2022, залучено до участі у справі у якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державне підприємство "Національні інформаційні системи", залучено до участі у справі у якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Літо-Варе".

29.06.2022 до Господарського суду міста Києва від Міністерства юстиції України надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач зазначає, що про розгляд скарги позивача було повідомлено своєчасно. Оголошення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України було розміщено 04.06.2021 о 16:29, тобто своєчасно. Крім того, позивача було повідомлено додатковим способом, а саме: телефонограмою. Порядком № 1128 не встановлено обов`язку Міністерства юстиції України направляти заінтересованим особам копію скарги, оскільки скарга надається заінтересованим особам в день розгляду Міністерством юстиції України скарги за умови прибуття заінтересованих осіб на засідання колегії. Арешт на нерухоме майно в межах кримінального провадження не є спором щодо нерухомого майна.

У судовому засіданні 14.07.2022 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено розгляд справи на 18.08.2022.

У судовому засіданні 18.08.2022 протокольною ухвалою суд відклав підготовче засідання на 08.09.2022.

У судовому засіданні 08.09.2022 суд оголосив про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 06.10.2022.

05.10.2022 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач заперечував проти доводів, викладених у відзиві на позовну заяву та просив позов задовольнити.

У судовому засіданні 06.10.2022 суд оголосив про відкладення розгляду справи по суті на 17.11.2022 о 14:30.

17.11.2022 до Господарського суду міста Києва від представника позивача Судакова В.В. та представника позивача Малярчук Т.В. надійшли різні за змістом клопотання про відкладення розгляду справи.

Відхиляючи наведені клопотання, суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Отже, суд зазначає, що розумність тривалості провадження по судовій справі повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів, а також предмет спору. Відповідно до аналізу приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні суди.

Так, клопотання представників позивачів про відкладення розгляду справи відхиляються судом, оскільки розгляд справи відбувається тривалий час, причини для відкладення не є доведеними, а задоволення клопотання призведе лише до затягування розгляду справи, що є неприпустимим.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд зазначає, що у відповідних випадках неможливості явки в судове засідання представника учасника справи (з причин, пов`язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні тощо) такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно ст. 56, 60, 61 Господарського процесуального кодексу України з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов`язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.

Отже, позивач не позбавлений можливості залучити іншого представника у судове засідання, а доказів неможливості розгляду спору без участі позивача матеріали справи не містять.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.07.2018 року у справі № 927/1091/17.

Судом також врахований висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 04.09.2018 року у справі № 915/593/17, згідно з яким, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, а неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

У судовому засіданні 17.11.2022 оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Міністерства юстиції України від 13.07.2021 № 2483/5 "Про задоволення скарги" скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Літо-Варе" від 27.05.2021 № 43-Р задоволено; скасовано рішення від 30.12.2020 № № 56031597, 56028415, прийняті державним реєстратором Виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області Брагарем Геннадієм Йосиповичем; анулювано доступ державному реєстратору Виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області Брагару Геннадію Йосиповичу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до висновку Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 08.06.2021 на підставі оскаржуваних рішень державним реєстратором Брагарем Г.Й. відкрито розділи Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та проведено державну реєстрацію права власності Малого підприємства "Волна" на об`єкти нерухомого майна, які, відповідно до ухвали Центрального районного суду міста Миколаєва від 22.05.2020 у справі № 490/2728/20, є тотожними з об`єктами нерухомого майна, що належать скаржнику (Товариству з обмеженою відповідальністю "Літо-Варе") на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05.11.2008.

Позивач стверджує, що на момент винесення оскаржуваного наказу він був власником наступного нерухомого майна: приміщення спального корпусу, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 576, 4 кв. м, розташований за адресою: Миколаївська область, Березанський район, село Коблеве, вулиця Кишинівська ,будинок 2з (Одеська область, Комінтернівський район, Сичавська сільська рада, автодорога Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, 55 км, 1 "Б") на території бази відпочинку "Волна"; приміщення їдальні, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 555,5 кв. м, розташований за адресою: Миколаївська область, Березанський район, село Коблеве, вулиця Кишинівська ,будинок 2и (Одеська область, Комінтернівський район, Сичавська сільська рада, автодорога Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, 55 км, 1) на території бази відпочинку "Волна".

Наведене вище підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Вказані об`єкти нерухомого майна розташовані на земельних ділянках з кадастровими номерами: 4820982200:12:055:0031 та 4820982200:12:055:0030, якими володіє та користується заявник на підставі укладеного з Коблівською сільською радою договору оренди (дата державної реєстрації 28.08.2015) строком на 49 років.

При цьому, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Товариство з обмеженою відповідальністю "Літо-Варе" також є власником вищенаведених об`єктів нерухомого майна.

За твердженнями позивача, розгляд скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Літо-Варе" було проведено Міністерством юстиції України з грубим порушенням процедури розгляду скарг, визначеної Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25.12.2015. Відповідач протиправно не направляв позивачу копію скарги та додатків до неї, не запрошував позивача на розгляд скарги. На момент розгляду скарги існував спір щодо порядку користування і права власності на об`єкти нерухомості у зв`язку із наявністю реєстрації права власності на одні й ті самі об`єкти за різними особами.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Міністерству юстиції України було надано повноваження щодо розгляду скарг на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав.

Разом із цим, компетенція Міністерства юстиції України щодо розгляду скарг на рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав не є безумовною, адже її межі врегульовано статтею 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (тут і надалі закон в редакції чинній на момент розгляду скарги) Міністерство юстиції України розглядає скарги:

1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);

2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Отже, Міністерство юстиції України не має права здійснювати перегляд рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку: а) коли право набуто на підставі судового рішення; б) коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір.

При цьому, словосполучення "щодо нерухомого майна наявний судовий спір" суд тлумачить у розумінні наявності спору між двома та більше суб`єктами, які мають різне бачення щодо особи, яка має бути власником нерухомого майна, і одна з таких осіб передала цей спір на розсуд компетентного суду, і відповідним судом відкрито провадження у справі.

Такий судовий спір завершується постановлення остаточного судового рішення і до його завершення, одна із сторін переданого на вирішення суду спору позбавлена можливості звертатися до Міністерства юстиції України із скаргою в порядку ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", якщо така скарга стосується цього нерухомого майна та прав чи інтересів однієї або декількох осіб, які є учасниками відповідного судового спору.

Пунктом 8 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо: 1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті; 2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується; 3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін; 4) наявна інформація про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав; 5) є рішення цього органу з того самого питання; 6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника; 7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень; 8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги; 9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу; 10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Статтею 182 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Отже, зі змісту п. 1 ч. 2 та п. 8 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вбачається, що у разі наявності судового спору щодо нерухомого майна у Міністерства юстиції України немає повноважень здійснювати розгляд скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на таке нерухоме майно.

Такий спір про право підлягає вирішенню в судовому порядку.

Суд погоджується з твердженнями відповідача, що арешт в межах кримінального провадження не є судовим спором, що може мати наслідком скасування оскаржуваних рішень державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав. За приписами Кримінального процесуального кодексу України в межах кримінального провадження не вирішуються спори щодо нерухомого майна.

Згідно з п. 5 Порядку № 1128 Міністерство юстиції України чи його відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме наявності інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави.

Отже, підставою для відмови Міністерством юстиції України в задоволенні скарги у сфері державної реєстрації є наявність не будь-якого судового спору, а виключно спору між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав.

Матеріалами даної справи не підтверджується наявність станом на час розгляду скарги інформації про судове провадження із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави.

Крім того, відповідно до п. 10 Порядку № 1128, для розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально Мін`юст чи відповідний територіальний орган запрошує скаржника, державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіальний орган Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів. Відсутність осіб, визначених абзацом першим цього пункту, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально не є перешкодою для її розгляду.

У пункті 11 Порядку № 1128 визначено, що Мін`юст чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально повідомляє особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку, про час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту та додатково одним з таких способів:

1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел);

2) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).

Неприбуття осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб`єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Отже, неприбуття належним чином повідомлених осіб не перешкоджає розгляду скарги.

Зі змісту поданого відповідачем відзиву вбачається, що у відповідності до п. 10, 11 Порядку № 1128 оголошення про розгляд скарги розміщено відповідачем на офіційному сайті Міністерства юстиції України 04.06.2021 о 16:29.

Суд зазначає, що Порядок № 1128 не визначає вимог щодо змісту повідомлення. Водночас, враховуючи мету такого повідомлення, воно повинно містити інформацію щонайменше про скаржника, суб`єкта оскарження (державного реєстратора, дії якого оскаржуються), суть скарги, час та місце розгляду скарги. Зміст повідомлення повинен бути достатнім для того щоб зацікавлені особи (зокрема державний реєстратор), могли зрозуміти, що скарга стосується реєстраційних дій, до яких вони мають стосунок, і суть цієї скарги.

Зі змісту оголошення про розгляд скарги вбачається, що: 08.06.2021 за адресою: м. Київ, вул. Євгена Сверстюка. 15, в Офісі протидії рейдерству відбудеться розгляд скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Літо-Варе" від 27.05.2021 № 43-Р, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 01.06.2021 за № 20430-33-21.Тип об`єкта нерухомого майна:

-їдальня, Миколаївська обл., Березанський р., с. Коблеве, вулиця Кишинівська, будинок 2и;

-спальний корпус, Миколаївська обл., Березанський р., с. Коблеве, вулиця Кишинівська, будинок 2з.

Суб`єкт оскарження: державний реєстратор Виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області Брагар Геннадій Йосипович.

Заінтересована сторона: Мале Підприємство "Волна", 22444192.

На переконання суду, розміщення повідомлення про розгляд скарги вищевикладеного змісту може бути визнане належним повідомленням заінтересованих осіб в розумінні пунктів 10, 11 Порядку №1128.

Крім того, про розгляд скарги позивача було повідомлено додатковим способом, а саме: телефонограмою, копія якої була додана до відзиву на позовну заяву.

Отже, з огляду на викладене, колегією було належним чином повідомлено зацікавлених осіб про час і місце розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Літо-Варе".

Відповідно до п. 12 Порядку № 1128 копії скарги у сфері державної реєстрації та доданих до неї документів надаються особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку (крім скаржника), в день розгляду Мін`юстом чи відповідним територіальним органом скарги у сфері державної реєстрації колегіально. За відповідним клопотанням осіб, визначених в абзаці першому цього пункту, колегія відкладає розгляд скарги у сфері державної реєстрації на не більше ніж одну годину для забезпечення можливості ознайомлення таких осіб з відповідною скаргою та доданих до неї документів. Особи, визначені в абзаці першому цього пункту, мають право подавати письмові пояснення по суті скарги у сфері державної реєстрації, які обов`язково приймаються колегією до розгляду.

Таким чином, Порядком № 1128 не встановлено обов`язку Міністерства юстиції України направляти заінтересованим особам копію скарги, оскільки скарга надається заінтересованим особам в день розгляду Міністерством юстиції України скарги за умови прибуття заінтересованих осіб на засідання колегії.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача в справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено підстав для визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України № 2483/5 від 13.07.2021 "Про задоволення скарги", на які позивач посилався у позовній заяві.

Крім того, позивачем не спростовано факту того, що до заяви про державну реєстрацію права власності, за результатами розгляду якої прийнято оскаржувані рішення, не було додано документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги Малого підприємства "Волна" задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У позові Малого підприємства "Волна" до Міністерства юстиції України за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державного підприємства "Національні інформаційні системи", третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Літо-Варе" про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити повністю.

2.Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 01.12.2022.

Суддя С. В. Стасюк