Рішення

від 22.11.2022 по справі 913/20/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2022 року м. Харків Справа № 913/20/21

Провадження № 3/913/883/21

Господарський суд Луганської області у складі судді Секірського А.В., за участю секретаря судового засідання Чуєвої М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрекс", м. Київ

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агродвір", с. Половинкине Старобільського району Луганської області

про стягнення 5 024 044 грн 49 коп.

в присутності представників учасників справи:

від позивача представник не прибув;

від відповідача представник не прибув.

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрекс" звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агродвір" про стягнення штрафу в розмірі 708 512 грн 40 коп. та збитків в розмірі 4 315 532 грн 09 коп., всього 5 024 044 грн 49 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки від 24.07.2020 № 2069 в частині своєчасної поставки товару. У зв`язку з тим, що відповідач у встановлений договором строк товар не поставив, позивачем відповідно до п. 6.2 договору нараховано та заявлено до стягнення з відповідача штраф в розмірі 708 512 грн 40 коп. Крім того, позивачем внаслідок неправомірних дій відповідача понесені збитки в розмірі 4 315 532 грн 09 коп., які також просить стягнути з відповідача.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 11.05.2021 у справі № 913/20/21, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.07.2021, у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати покладено на позивача.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.11.2021 рішення Господарського суду Луганської області від 11.05.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.07.2021 у справі № 913/20/21 скасовано, справу № 913/20/21 передано на новий розгляду до Господарського суду Луганської області.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 06.12.2021 прийнято справу № 913/20/21 до провадження судді Секірського А.В., розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, повідомлено учасників справи про призначення справи до розгляду в підготовчому провадженні на 21.12.2021 об 11 год. 30 хв., запропоновано учасникам справи подати до суду письмові обґрунтування своїх позицій з урахуванням обставин та висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 09.11.2021.

13.12.2021 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрекс" надійшла заява від 07.12.2021 № 1-640 про участь у судовому засіданні, призначеному на 21.12.2021 об 11 год. 30 хв., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи "EаsyCon", яка ухвалою суду від 14.12.2021 задоволена.

У судове засідання 21.12.2021 прибув представник відповідача.

Представник позивача приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 21.12.2021 повідомлено учасників справи про відкладення розгляду справи в підготовчому провадженні на 17.01.2022.

30.12.2021 від позивача у справі Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрекс" надійшла заява від 21.12.2021 № 1-659 про участь у судовому засіданні, яке призначене на 17.01.2022 об 11 год. 20 хв., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи "EаsyCon".

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.12.2021 заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції передано на розгляд судді Секірському А.В.

На підставі розпорядження керівника апарату від 30.12.2021 № 316-р у зв`язку з перебуванням судді Секірського А.В. у відпустці з 28.12.2021 по 31.12.2021 був проведений повторний автоматизований розподіл заяви, яка розподілена судді Фоновій О.С.

Ухвалою суду від 31.12.2021 вказана заява задоволена.

14.01.2022 о 16 год. 14 хв. на офіційну електронну адресу суду від представника відповідача адвоката Браташ О.О. надійшла заява, яка зареєстрована в автоматизованій системі документообігу суду 17.01.2022, в якій представник просив відкласти розгляд справи, у зв`язку з перебуванням на самоізоляції.

Представник позивача приймав участь у судовому засіданні 17.01.2022 в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 17.01.2022 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 05.03.2022, а також повідомлено учасників справи про відкладення розгляду справи в підготовчому провадженні на 08.02.2022.

Після розгляду справи 17.01.2022 на адресу суду від позивача у справі Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрекс" надійшли додаткові пояснення від 12.01.2022 № 1-9 з урахуванням обставин та висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, які зареєстровані в автоматизованій системі документообігу суду 17.01.2022 о 15 год. 16 хв.

20.01.2022 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрекс" надійшла заява від 17.01.2022 № 1-17 про участь у судовому засіданні, яке призначене на 08.02.2022 об 11 год. 45 хв., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи "EаsyCon", яка ухвалою суду від 21.01.2022 задоволена.

04.02.2022 відповідачем у справі Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агродвір" подано до суду:

- обґрунтування правової позиції від 03.02.2022 № б/н;

- заяву від 04.02.2022 № б/н про відкладення розгляду справи, у зв`язку з тим, що 04.02.2022 відповідач звернувся до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. проф. Н.С.Бокаріуса із заявою для надання професійного висновку для з`ясування можливості з боку постачальника передбачити негативні наслідки та подальшого визначення вини постачальника.

У судове засідання 08.02.2022 прибув представник відповідача.

Представник позивача приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 08.02.2022 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та закрито підготовче провадження, повідомлено учасників справи про призначення справи до судового розгляду по суті на 01.03.2022.

11.02.2022 від позивача у справі Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрекс" надійшла заява від 08.02.2022 № 1-54 про участь у судовому засіданні, яке призначене на 01.03.2022 об 11 год. 20 хв., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи "EаsyCon".

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.02.2022 заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції передано на розгляд судді Секірському А.В.

На підставі розпорядження керівника апарату від 11.02.2022 № 64-р у зв`язку з перебуванням судді Секірського А.В. у відпустці з 11.02.2022 по 18.02.2022 був проведений повторний автоматизований розподіл заяви, яка розподілена судді Злепко Н.І.

Ухвалою суду від 14.02.2022 вказана заява задоволена.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

01.03.2022 судове засідання з розгляду справи по суті, у зв`язку із запровадженням на території України воєнного стану, веденням активних бойових дій на території міста Харкова та Харківської області, не відбулося.

Одночасно, суд повідомляє, що на офіційну електронну адресу суду 28.02.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрекс" надійшли додаткові пояснення від 24.02.2022 № 1-60, які зареєстровані в автоматизованій системі документообігу суду 06.05.2022.

З огляду на продовження на території України воєнного стану на підставі Указів Президента України від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, веденням активних бойових дій на території міста Харкова та Харківської області, а також з метою недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці учасників справи, суд ухвалою від 09.06.2022 розгляд справи відклав та зазначив, що про дату, час і місце наступного судового засідання учасників справи буде повідомлено додатково відповідною ухвалою.

Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 № 2500-ІХ "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Проте, Господарський суд Луганської області продовжує здійснювати правосуддя та працює у дистанційному режимі.

Відповідно до рекомендацій Ради суддів України від 02.03.2022 щодо роботи судів в умовах воєнного стану при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні.

Враховуючи поточну обстановку у місті Харкові під час продовження дії воєнного стану на території України, а також з метою дотримання завдань, принципів господарського судочинства та розумності строків розгляду справи, суд ухвалою від 05.10.2022 повідомив учасників справи про призначення справи до судового розгляду по суті на 25.10.2022 без особистої участі учасників судового процесу безпосередньо в приміщенні суду та зазначив про можливість участі в судових засіданнях лише в режимі відеоконференції.

Учасники судового процесу правом на участь у судовому засіданні 25.10.2022 не скористалися, хоча про дату та час слухання справи були повідомлені шляхом направлення ухвали суду від 05.10.2022 в електронній формі до особистих кабінетів позивача та представника відповідача адвоката Браташ О.О. в підсистемі "Електронний суд", шляхом направлення вказаної ухвали на електронну адресу позивача, а також шляхом розміщення інформації для відповідача на сторінці Господарського суду Луганської області (у розділі "Інше/Повідомлення для учасників справ, які знаходяться в районі проведення антитерористичної операції та на тимчасово окупованих територіях") офіційного вебпорталу "Судова влада України" в мережі Інтернет.

Ухвалою суду від 25.10.2022 повідомлено учасників справи про відкладення розгляду справи по суті на 22.11.2022.

Учасники судового процесу правом на участь у судовому засіданні 22.11.2022 не скористалися, хоча про дату та час слухання справи були повідомлені шляхом направлення ухвали суду від 25.10.2022 в електронній формі до особистих кабінетів позивача та представника відповідача адвоката Браташ О.О. в підсистемі "Електронний суд", на електронну адресу представника позивача адвоката Зубенка В.М., а також шляхом розміщення інформації для відповідача на сторінці Господарського суду Луганської області (у розділі "Інше/Повідомлення для учасників справ, які знаходяться в районі проведення антитерористичної операції та на тимчасово окупованих територіях") офіційного вебпорталу "Судова влада України" в мережі Інтернет.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

24.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрекс" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агродвір" укладено договір поставки № 2069 (надалі за текстом договір) том № 1, аркуші справи 15-21)).

Згідно з п. 1.1 договору Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агродвір" відповідач у справі, постачальник за договором, зобов`язався поставити, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрекс" позивач у справі, покупець за договором, прийняти і оплатити насіння соняшнику врожаю 2020 року, іменовані надалі товар, на умовах цього договору.

Кількість товару, що має бути поставлена постачальником покупцю за цим договором обумовлюється сторонами в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору та має бути укладена між сторонами одночасно з укладанням цього договору. Допускається постачання товару рівновеликими партіями. Товар за цим договором має бути поставлений постачальником покупцю у строки, визначені у Специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього договору (п. 2.1 договору).

За умовами пунктів 3.1, 3.3, 3.4 договору поставка товару за цим договором здійснюється постачальником на умовах визначення ціни товару безпосередньо при укладенні цього договору. Ціна однієї тони товару обумовлюється в Специфікації № 1, яка є невід`ємною частиною цього договору. Порядок оплати товару обумовлюється сторонами в Специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього договору. Загальна сума договору визначається як сума Специфікацій, укладених до цього договору, які після підписання представниками сторін та скріплення їх печатками складають невід`ємну частину цього договору.

Пунктами 4.1-4.3 договору передбачено, що товар поставляється покупцеві на умовах "ІНКОТЕРМС 2010", зазначених у Специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього договору. Термін поставки товару обумовлюється сторонами в Специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього договору. Датою поставки товару (частини товару) покупцеві вважається день фактичного прийняття товару покупцем за кількістю та якістю, який зазначений у відповідних документах на товар (його частину) товарно-транспортній накладній, розрахунку вартості товару за показниками якості, та видатковій накладній. Повноваження особи, відповідальної за прийняття товару, посвідчуються довіреністю на отримання матеріальних цінностей.

Відповідно до пунктів 6.1, 6.2 договору за неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. У разі несвоєчасної поставки або не поставки товару, або його частини, постачальник сплачує штраф в розмірі 5% від вартості не поставленого (несвоєчасно поставленого) товару і, крім того, відшкодовує всі заподіяні цим збитки. В разі несвоєчасної поставки або не поставки товару, або його частини, на строк понад 10 календарних днів постачальник також додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від вартості непоставленого (несвоєчасно поставленого) товару або його частини.

Згідно з п. 7.1 договору при настанні обставин непереборної сили, що перешкоджають повному або частковому виконанню будь-якою зі сторін зобов`язань за цим договором, а саме: пожеж, повеней, інших стихійних лих, що не залежать від волі сторін, термін виконання зобов`язань стороною за цим договором, що зазнала впливу таких обставин, відсувається відповідно часу, протягом якого будуть діяти такі обставини.

За умовами п. 7.2 договору сторона, для якої настали форс-мажорні обставини, зобов`язана повідомити іншій стороні протягом 10 календарних днів з моменту виникнення таких обставин. Належним доказом наявності зазначених вище обставин та їх тривалості будуть слугувати підтвердження Торгово-промислової палати України. В іншому випадку форс-мажорні обставини вважаються непідтвердженими.

Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.08.2021, але в будь-якому випадку до остаточного його виконання сторонами (п. 8.2 договору).

За умовами п. 8.6 договору постачальник шляхом підписання цього договору підтверджує наступні обставини: постачальник є сільськогосподарським підприємством-виробником товару у розумінні п. 14.1.235 Податкового кодексу України, який здійснює його перше постачання покупцю; увесь обсяг товару, що визначений цим договором, було вироблено (вирощено) особисто постачальником як сільськогосподарським підприємством-виробником.

Договір підписано генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрекс" Горбаньовим М.І. і директором Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агродівр" Живага М.О. та скріплено відповідними печатками.

24.07.2020 сторонами за договором складено Специфікацію № 1, відповідно до умов якої відповідач брав на себе зобов`язання в строк до 30.09.2020 поставити 1000,00 тон (+/- 10% на вибір покупця) насіння соняшника врожаю 2020 року за ціною 10 200 грн 00 коп. за 1 тону на загальну суму 10 200 000 грн 00 коп., а покупець зобов`язаний був оплатити поставлений товар на умовах: попередня оплата 50% вартості товару 5 100 000 грн 00 коп.; остаточні розрахунки протягом 5-ти банківських днів з дати поставки товару в повному обсязі, але не раніше реєстрації податкових накладних на товар (том № 1, аркуш справи 22).

На виконання зобов`язань за договором позивач перерахував відповідачу попередню оплату за насіння соняшника на загальну суму 5 100 000 грн 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями від 03.08.2020 № 7625 на суму 2 550 000 грн 00 коп., від 05.08.2020 № 7639 на суму 2 550 000 грн 00 коп. (том № 1, аркуші справи 24-25).

Відповідачем поставлено позивачу насіння соняшнику в кількості 536,92 тон на суму 5 308 605 грн 05 коп., що підтверджується видатковою накладною від 30.09.2020 № 32 (том № 1, аркуш справи 29).

07.09.2020 відповідачем було створено комісію для обстеження посівів соняшника, якою було встановлено незадовільний стан посівів, що було спричинено складними погодними умовами. Так, за результатами обстеження було складено Акт обстеження посівів від 07.09.2020, згідно з яким недобір врожаю у 2020 році був викликаний такими факторами: рання холодна затяжна весна; пошкодження посівів ураганом та градом 30.05.2020 (град посилив зрідження посівів і загальмував розвиток та ріст рослин); дефіцит ґрунтової та повітряної вологи у липні, серпні, вересні; надмірно високі температури під час цвітіння і наливу соняшнику (том № 1, аркуш справи 131).

Відповідач звернувся до позивача з листом від 07.09.2020 № 79, в якому просив знизити у договорі та специфікації від 24.07.2020 № 1 до договору олійність соняшнику до 44%, посилаючись на те, що у зв`язку з несприятливими погодними умовами 2020 року показник олійності у соняшника нижчий, чим у минулі роки (том № 1, аркуш справи 132).

У відповідь на зазначений лист, 22.09.2020 позивачем було повідомлено відповідача про неможливість зміни умов договору та специфікації № 1 від 24.07.2020 до договору (том № 1, аркуш справи 133).

Відповідач листом від 30.09.2020 № 102 повідомив позивача про неможливість виконання зобов`язання за договором та неможливість поставити насіння соняшника у кількості 1000,00 тон через відсутність такої кількості продукції на складі, з огляду на несприятливі погодні умови, що склалися в цьому агросезоні, у зв`язку з чим підприємство не отримало запланований врожай. Крім того, відповідач повідомив позивача, що 30.09.2020 ним відвантажено останню наявну продукцію (том № 1, аркуш справи 61).

Отже, станом на 30.09.2020 відповідач в порушення умов договору та специфікації від 24.07.2020 № 1 до договору не поставив позивачу насіння соняшника в кількості 463,08 тон за ціною 10 200 грн 00 коп., загальною вартістю 4 723 416 грн 00 коп.

02.10.2020 позивач направив відповідачу вимогу № 1-477, у якій просив негайно здійснити поставку насіння соняшника на суму 4 723 416 грн 00 коп. в кількості 463,08 тон на умовах, передбачених специфікацією від 24.07.2020 № 1 до договору, а також в строк до 07.10.2020 сплатити штраф за несвоєчасну поставку товару в сумі 236 170 грн 80 коп. (том № 1, аркуші справи 55-56).

22.10.2020 позивач направив відповідачу вимогу № 1-520, у якій просив негайно здійснити поставку насіння соняшника на суму 5 743 416 грн 00 коп. в кількості 563,08 тон на умовах, передбачених специфікацією від 24.07.2020 № 1 до договору та в строк до 27.10.2020 сплатити штраф за несвоєчасну поставку товару в сумі 861 512 грн 40 коп. (том № 1, аркуші справи 57-58).

У відповідь на зазначені вимоги, 18.11.2020 відповідачем було надіслано на адресу позивача нотаріально посвідчену копію сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 11.11.2020 № 3100-20-1808, яка отримана позивачем на електронну пошту 18.11.2020 (том № 1, аркуші справи 62-63).

Сертифікатом про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 11.11.2020 № 3100-20-1808, Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): виняткові погодні умови, зокрема: відсутність опадів, посуха, низька вологість повітря в період липень-вересень 2020 року на території Новопсковського району Луганської області, які унеможливили виконання договору в зазначений термін (до 30.09.2020). Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 01.08.2020 по 07.09.2020.

Листом від 19.11.2020 № 1-598 позивач повідомив відповідача, що обставини форс-мажору відповідачем не підтверджено належним чином, а саме, в порушення п. 7.2 договору відповідач не повідомив позивача про настання обставин форс-мажору протягом 10 календарних днів з моменту його настання, тобто в строк до 11.08.2020, та не надав оригіналу сертифікату Торгово-промислової палати України (том № 1, аркуші справи 59-60).

Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором щодо поставки насіння соняшника у повному обсязі, що, зокрема, спричинило понесення покупцем збитків, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Предметом позову у дані справі є вимога позивача про стягнення з відповідача збитків в сумі 4 315 532 грн 09 коп., спричинених, за твердженням позивача, внаслідок невиконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки соняшника в частині недопоставки товару в обумовлені сторонами строки, а також вимога про стягнення штрафу в сумі 708 512 грн 40 коп. на підставі п. 6.2. договору.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 ГК України.

У відповідності з п. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Договір від 24.07.2020 № 2069, що укладений сторонами у даній справі, за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно з частинами 1, 6 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Загальні положення про купівлю-продаж визначені главою 54 ЦК України.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України врегульовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 3 та 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки та відшкодування збитків.

За загальним правилом обов`язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов`язання є вина особи, яка його порушила (ч. 1 ст. 614 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

У пункті 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

Частиною 2 ст. 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Матеріали справи свідчать, що відповідач для засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) звернувся до Торгово-промислової палати України.

Торгово-промислова палата України на звернення відповідача від 04.11.2020 № 121 (вхідний № 1790-05 від 04.11.2020) видала сертифікат № 33100-20-1808 (вихідний № 1522-05-4 від 11.11.2020) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), яким засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): виняткові погодні умови, зокрема: відсутність опадів, посуха, низька вологість повітря в період липень-вересень 2020 року на території Новопсковського району Луганської області, які унеможливили виконання договору поставки від 24.07.2020 № 2069 в зазначений термін (до 30.09.2020). Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 01 серпня 2020 року по 07 вересня 2020 року.

Відповідний сертифікат було отримано відповідачем 18.11.2020 і у той же день було направлено його копію на електронну адресу позивача з одночасним направленням нотаріально засвідченої копії сертифіката на поштову адресу.

Тобто, відповідач про настання форс-мажорних обставин повідомив позивача 18.11.2020.

Пунктами 7.1, 7.2 договору сторони за взаємною згодою погодили умови щодо повідомлення один одного про настання обставин непереборної сили, що перешкоджають повному або частковому виконанню будь-якою зі сторін зобов`язань за цим договором, а саме, направлення повідомлення протягом 10 календарних днів з моменту виникнення таких обставин разом із належними доказами сертифікатом Торгово-промислової палати України.

Тобто, вказаними пунктами договору сторонами визначено строки на надання доказів (саме сертифікат Торгово-промислової палати України) на підтвердження форс-мажорних обставин (протягом 10 календарних днів з моменту виникнення таких обставин разом із направленням повідомлення).

До того, ж п. 7.2 договору сторони погодили наслідки невиконання однією із сторін умов пунктів 7.1, 7.2 договору щодо своєчасного та належного повідомлення про настання обставин непереборної сили (непідтвердження випадку форс-мажорних обставин).

З огляду на те, що у сертифікаті № 33100-20-1808 вказаний період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 01 серпня 2020 року по 07 вересня 2020 року, відповідач повинен був повідомити позивача про настання обставин форс-мажору протягом 10 календарних днів з моменту виникнення таких обставин, тобто у строк до 11.08.2020.

Відповідач, не дивлячись на те, що форс-мажорні обставини тривали з 01 серпня 2020 року по 07 вересня 2020 року, своєчасно не повідомив позивача про їх настання.

Листи відповідача від 07.09.2020 № 79 про зниження у договорі та специфікації від 24.07.2020 № 1 до договору олійності соняшнику та від 30.09.2020 № 102 про неможливість виконання зобов`язання за договором, які надсилались на адресу відповідача, не можуть вважатися належними доказами повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин, оскільки належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат.

Отже, враховуючи строки повідомлення сторонами про настання обставин непереборної сили (протягом 10 календарних днів з моменту виникнення таких обставин) та належні докази повідомлення сторонами про настання обставин непереборної сили (сертифікат Торгово-промислової палати України, а не листи відповідача), у розумінні умов договору, та момент виникнення обставин непереборної сили (з урахуванням обізнаності відповідача про їх настання), суд дійшов висновку про неналежне повідомлення відповідачем позивача про наявність форс-мажорних обставин.

Таким чином, згідно з п. 7.2 договору форс-мажорні обставини вважаються непідтвердженими.

Посилання відповідача на застереження, які містяться у п. 8.6 договору, в якому, зокрема, передбачено, що постачальник шляхом підписання цього договору підтверджує, що увесь обсяг товару, що визначений цим договором, було вироблено (вирощено) особисто постачальником як сільськогосподарським підприємством-виробником, завадили відповідачу виконати зобов`язання за договором, є необґрунтованими, оскільки вказаний пункт передбачає тільки власне підтвердження постачальника певних обставин. Тобто, цей пункт не дає право постачальнику не виконувати умови та зобов`язання, передбачені договором.

Крім того, предметом договору є насіння соняшника врожаю 2020 року, незалежно від того ким та де воно вирощено. Відповідач не був позбавлений можливості купити насіння соняшника 2020 року на ринку України та поставити його позивачу для виконання своїх зобов`язань за договором, незалежно від того, виростило воно його самостійно чи набуло у інших осіб в законний спосіб.

Також, суд зазначає, що Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зробив висновки, які враховуються відповідно до частини 4 ст. 236 ГПК України, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати (п. 75).

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних (п. 76).

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (п. 77).

Сертифікатом Торгово-промислової палати України № 33100-20-1808 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчено форс-мажорні обставини та встановлені строки дії останніх: дата настання 01 серпня 2020 року, дата закінчення 07 вересня 2020 року.

Суд приймає до уваги, що у Сертифікаті підтверджується період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) на території Новопсковського району Луганської області.

Відповідач у відзиві, який надавався під час первісного розгляду справи, та у обґрунтуваннях, наданих під час нового розгляду справи, зазначав, що 07.09.2020 під час здійснення комісійного обстеження посівів соняшника на полях, за результатами якого встановлено та зафіксовано у відповідному Акті незадовільний стан посіві, що було спричинене складними погодними умовами та вплинуло на недобір врожаю у поточному році.

Із зазначеного акта вбачається, що проводилось обстеження посівів соняшника, які належать Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Агродвір", що розташовані на території Половинкинської сільської ради, площа посівів становить 650 га.

У той же час, відповідач не надав документального підтвердження, що на всіх посівних площах відповідача, засіяного соняшником, через форс-мажорні обставини було зібрано всього 536,92 тон соняшнику, що і було поставлено позивачу.

Отже, для звільнення себе від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідач зобов`язаний був надати не лише сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а й довести, що такі обставини об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, зокрема, підтвердити загальну кількість зібраного врожаю 2020 року та обставини неможливості поставити у кількості більше 536,92 тон соняшника.

Відповідач не довів належними та допустимими доказами, що ним вжито всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання за договором і останній не зміг зібрати врожай соняшника більше, ніж було поставлено позивачу (більше ніж 536,92 тон), а відтак в його діях відсутня як вина, так і протиправна поведінка.

Отже, відповідачем не доведено факт відсутності вини щодо прострочки поставки товару.

Відтак, у позивача були наявні підстави для нарахування штрафних санкцій за прострочку поставки товару.

Щодо розміру нарахованих та пред`явлених позивачем штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного або неналежного виконаного зобов`язання.

За умовами п. 6.2 укладеного між сторонами договору за несвоєчасну поставку або не поставку товару, або його частини, постачальник сплачує штраф в розмірі 5% від вартості не поставленого (несвоєчасно поставленого) товару. В разі несвоєчасної поставки або не поставки товару, або його частини, на строк понад 10 календарних днів постачальник також додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від вартості непоставленого (несвоєчасно поставленого) товару або його частини.

Загальний розмір нарахованого та заявленого позивачем до стягнення штрафу становить 708 512 грн 40 коп., у тому числі:

- за прострочку поставки товару в розмірі 5% від вартості непоставленого (несвоєчасно поставленого) товару (463,08 тон х 10 200 грн 00 коп. за 1 тону х 5%) 236 170 грн 80 коп.;

- за прострочку поставки товару на строк понад 10 календарних днів в розмірі 10% від вартості непоставленого (несвоєчасно поставленого) товару (463,08 тон х 10 200 грн 00 коп. за 1 тону х 10%) 472 341 грн 60 коп.

Однак стягнення штрафу за недопоставку товару в розмірі 5% та штрафу за недопоставку товару понад 10 календарних днів в розмірі 10% є подвійною відповідальністю за порушення зобов`язання.

Одночасне стягнення штрафу за прострочення виконання зобов`язання та штрафу за прострочення виконання зобов`язання на строк понад 10 календарних днів є подвійним стягненням штрафу за несвоєчасне виконання зобов`язання, що не узгоджується з приписами ст. 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду.

Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Тобто, гарантована ст. 61 Конституції України заборона подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення має на меті уникнути несправедливого покарання за одне й те саме правопорушення двічі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19.

Таким чином, вимога про стягнення штрафу є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимим доказами, але такою що підлягає задоволенню в частині стягнення штрафу за недопоставку товару на строк понад 10 календарних днів в розмірі 10% від вартості непоставленого товару в сумі 472 341 грн 60 коп. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення штрафу слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про стягнення збитків, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої господарської санкції як відшкодування збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів господарсько-правова відповідальність не настає.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

При цьому, саме на позивача покладено обов`язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв`язку між порушенням зобов`язання та шкодою.

Позивач в обґрунтування факту заподіяння йому збитків (через недопоставку насіння соняшника відповідачем) посилався на те, що він закуповував соняшник у постачальників та передавав його Товариству з обмеженою відповідальністю "Сватівська олія" для переробки на олію соняшникову, отриману олію соняшникову в подальшому він реалізовував на експорт іноземним компаніям покупцям або реалізовував на внутрішньому ринку, зокрема, олію соняшникову з давальницької сировини (соняшнику) позивач мав наміри реалізувати на експорт, для чого в період з 24.07.2020 по 09.09.2020 уклав зовнішньоекономічні контракти на поставку олії соняшникової з міжнародним компаніям Cargill International S.A., COFCO RESOURCES S.A., Glencore Agriculture B.V. При укладенні контрактів на закупівлю сировини та зовнішньоекономічних контрактів на продаж готової продукції позивач визначав ціни та розраховував господарські операції виходячи з поточних цін на сировину (соняшник) та відповідну ціну на готову продукцію (олію).

Як зазначає позивач, протиправна відмова відповідача поставити соняшник за ціною, яка склалася в липні 2020 року, не дала позивачу можливості виконати зовнішньоекономічні контракти на продаж виготовленої з неї олії. Позивач з метою виконання зобов`язань за зовнішньоекономічними контрактами та незастосування за ними штрафних санкцій, за власні кошти додатково закупив у інших постачальників насіння соняшнику замість непоставленого відповідачем, за цінами, які склалися в листопаді 2020 року, оскільки остання вимога поставки товару від 22.10.2020 залишилась без відповіді. Позивач до моменту подання цього позову розраховував на виконання відповідачем своїх обов`язків за договором. Таким чином, як стверджує позивач, у зв`язку із порушенням відповідачем зобов`язань за договором, позивач додатково витратив грошові кошти в сумі 4 315 532 грн 09 коп. на закупівлю соняшника у третіх осіб, зокрема, Фермерського господарства "Рувіта", які і є реальними збитками заявленими до відшкодування.

Суд зазначає, що позивачем не доведено наявності причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача (прострочення постачання соняшника) та завданою шкодою (розміром грошових коштів, витрачених на придбання позивачем соняшника у Фермерського господарства "Рувіта").

Подані позивачем докази договір поставки від 03.09.2020 № 2146, укладений між ним та Фермерським господарством "Рувіта", а також видаткові накладні свідчать лише про факт купівлі позивачем у вказаної особи насіння соняшника.

Тобто, подані позивачем докази не свідчать про те, що вказаний соняшник закупався у цієї особи у зв`язку з невиконанням відповідачем договору поставки від 24.07.2020 № 2069, з метою запобігти порушення своїх зобов`язань за зовнішньоекономічними або іншими контрактами.

Крім того, зі змісту договору поставки від 03.09.2020 № 2146 не вбачається будь-якого зв`язку із фактом недопоставки насіння соняшника за договором поставки від 24.07.2020 № 2069, укладеним між позивачем і відповідачем. Договір між позивачем та Фермерським господарством "Рувіта" було укладено 03.09.2020, тобто до того, як між сторонами у цій справі виникли спірні правовідносини. Обсяг поставки насіння соняшника, законтрактований позивачем за специфікацією від 25.11.2020 № 3 до договору поставки від 03.09.2020 № 2146, складає 660 тон, що є більшим аніж обсяг товару, непоставленого відповідачем позивачу за договором поставки від 24.07.2020 № 2069 (463,08 тон). Вказане додатково підтверджує відсутність будь-якого зв`язку між фактом укладання договору поставки з Фермерським господарством "Рувіта" та недопоставкою товару відповідачем.

Враховуючи викладене, у задоволенні вимоги позивача про стягнення збитків в сумі 4 315 532 грн 09 коп. слід відмовити.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати за подання позову покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у тому числі: 7 085 грн 12 коп. судовий збір за подання позову, 10 627 грн 69 коп. судовий збір за подання апеляційної скарги, 14 170 грн 25 коп. судовий збір за подання касаційної скарги. Решта судового збору покладається на позивача.

У судовому засіданні відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14.03.2022 № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119-IX, Указом від 18.04.2022 № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX, Указом від 17.05.2022 № 341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 № 2263-IX, Указом від 12.08.2022 № 573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 № 2500-ІХ), дане рішення прийнято в межах розумних строків.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрекс" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агродвір" про стягнення 5 024 044 грн 49 коп. задовольнити частково.

2.Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агродвір", місцезнаходження: вул. Колгоспна, будинок 19, село Половинкине, Старобільський район, Луганська область, 92760, ідентифікаційний код 39550042 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрекс", місцезнаходження: вул. Дмитрівська, будинок 92-94, офіс 37, м. Київ, 01135, ідентифікаційний код 25602906 штраф в сумі 472 341 грн 60 коп., судовий збір за подання позову в сумі 7 085 грн 12 коп., судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 10 627 грн 69 коп., судовий збір за подання касаційної скарги в сумі 14 170 грн 25 коп., видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 ГПК України, та порядку, визначеному п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

5.Повне рішення складено 02.12.2022.

Суддя Андрій СЕКІРСЬКИЙ