Ухвала

від 07.11.2022 по справі 914/3510/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

07.11.2022 Справа № 914/3510/21

Суддя Господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., при секретарі Андрусику В. Д., розглянувши матеріали справи

за заявою:Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології логістики», м. Львів;про:відстрочення виконання рішення судуу справі:№ 914/3510/21за позовом:Львівської міської ради, м. Львів;до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології логістики», м. Львів;про:стягнення 1 799 940,15 грн.

За участю представників:

від заявника (боржника): Басистий В.О. - адвокат;

від позивача: Петрівська М.М. - представник

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява Львівської міської ради, м. Львів про відстрочку виконання рішення суду у справі №914/3510/21 за позовом Львівської міської ради, м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології логістики», м. Львів про стягнення 1 799 940,15 грн.

Ухвалою від 27.10.2022 суд прийняв заяву про відстрочення виконання рішення суду до розгляду та призначив її до розгляду на 07.11.2022.

В судове засідання 07.11.2022 з`явився представник заявника (боржника), заяву про відстрочення підтримав, просив задовольнити. В обґрунтування заяви зазначив, що виконання рішення суду унеможливлюється скрутним матеріальним становищем відповідача та відсутністю коштів у розмірі, достатньому для погашення заборгованості перед позивачем. Зазначив про добровільне часткове виконання відповідачем рішення суду у розмірі 25 000 грн. Враховуючи викладене, просив суд відстрочити виконання рішення суду на дванадцять місяців.

В судове засідання 07.11.2022 з`явився представник стягувача (позивача), заперечив проти відстрочення виконання рішення.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.05.2022 у справі №914/3510/21 позов задоволено частково стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології логістики» на користь Львівської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі 1 370 925,85 грн та 20 564,55 грн судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 01.08.2022 рішення Господарського суду Львівської області від 16.05.2022 у справі №914/3510/21 залишено без змін.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та заяви відповідача (заявника), вислухавши доводи представників сторін, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно ч. 3 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною 4 ст. 331 ГПК України встановлено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

При цьому при вирішенні заяви сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення судом враховується те, що задоволення вказаних заяв можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (ч. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження»).

Виходячи із наведеного, законодавець, у будь-якому випадку пов`язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, тобто, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Крім того, у п. 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно ч. 5 ст. 331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до ч. 7 ст. 331 ГПК України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №283755773 від 09.11.2021 та №283756268 від 09.11.2021, 12.03.2018 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології логістики» зареєстровано право власності на об`єкти нерухомого майна загальною площею 1 593,9 кв.м та 1 276.8 кв.м по вул. В.Навроцького, 27 у м. Львові.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, у боржника на рахунках відсутні грошові кошти. Водночас, у боржника є інше майно, зокрема, нерухоме майно. Судом також з`ясовано, що вказане майно відповідачем здається в оренду, діяльність зі здачі такого майна в оренду є основною комерційною діяльністю відповідача, доходи від такої діяльності є єдиним джерелом доходів відповідача.

З огляду на те, що у боржника відсутні обігові кошти для одномоментного погашення заборгованості перед позивачем, негайне виконання рішення, опис, арешт та подальша реалізація виконавцем нерухомого майна відповідача призведе до неможливості отримання ним доходів, зупинки діяльності відповідача та унеможливить подальше виконання зобов`язань перед кредиторами, зокрема, й позивачем у даній справі. Ці обставини є такими, що унеможливлюють виконання рішення суду, а тому є винятковими.

Оскільки прибутковість діяльності відповідача залежить саме від володіння нерухомим майном та отримання доходу від здачі його в оренду, іншою діяльністю відповідач не займається, відтак відстрочення виконання рішення суду у даній справі надасть можливість відповідачу отримувати й надалі дохід від такої діяльності та за рахунок отриманих коштів здійснити погашення заборгованості перед позивачем. Натомість, за відсутності грошових коштів, звернення стягнення на майно відповідача позбавить його доходів від діяльності, яка є для нього основною.

Зважаючи на наведене, збереження відповідачем своїх основних активів дозволить йому не тільки здійснити виконання рішення суду в повному обсязі, але й не втратити засоби для подальшої господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, заявник (відповідач) є платником податку на прибуток, у зв`язку із чим подає щорічну податкову декларацію. Згідно такої декларації за 2021 сукупний дохід заявника становив 1 341 134,00 грн. Також з декларації та фінансового звіту за 2021 рік вбачається, що витрати відповідача становили 1 097 100,00 грн. Після сплати податку чистий прибуток заявника у 2021 склав 200 100,00 грн. Згідно фінансової звітності за І півріччя 2022 року доходи заявника склали 705 000,00 грн, витрати 704 300,00 грн, у зв`язку із чим чистий прибуток становив 600,00 грн. Зростання витрат обґрунтовується зростанням витрат на заробітну плату та податку на нерухомість, водночас, доходи зросли незначно.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.

У зв`язку із введенням воєнного стану, веденням бойових дій, до відповідача, основним видом діяльності якого є надання в оренду нерухомого майна, надійшли звернення від орендарів щодо зменшення чи часткового звільнення від орендної плати, копії яких заявником долучено до заяви про відстрочення виконання рішення суду.

У зв`язку з відсутністю необхідних сум коштів у Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології логістики», негайне виконання рішення у справі №914/3510/21 призведе до накладення арешту на грошові кошти заявника (боржника). Така процедура призведе до перебоїв в господарській діяльності боржника, спричинить зменшення надходження податків, зборів до бюджету, виникнення заборгованості із виплат заробітної плати працівникам.

Таким чином, суд вважає, що одномоментне виконання рішення господарського суду унеможливлюється відсутністю у заявника необхідних коштів, а відстрочення виконання рішення суду надасть можливість відповідачу (заявнику) повноцінно здійснювати господарську діяльність, зберегти матеріально-технічну базу, виплачувати заробітну плату, сплачувати податки та сплатити суму заборгованості в повному обсязі.

Слід також зазначити, що як вбачається з матеріалів справи відповідач не ухиляється від обов`язку щодо виконання рішення суду, в підтвердження чого 03.11.2022 та 04.11.2022 заявником було сплачено в рахунок погашення заборгованості 25 000,00 грн, що підтверджується долученими 07.11.2022 до матеріалів справи копіями платіжних доручень №1029 від 03.11.2022 та №1035 від 04.11.2022.

Згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши всі наведені обставини та надані відповідачем до заяви про відстрочення виконання рішення суду докази, суд доходить до висновку про наявність обставин, які ускладнюють виконання рішення суду у даній справі та унеможливлюють сплату відповідачем заборгованості на користь позивача одним разовим платежем на теперішній час, що є підставою для відстрочення виконання судового рішення у даній справі.

На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України», заява №6962/02). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції («Корнілов та інші проти України», заява №36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі «Крапивницький та інші проти України», заява №60858/00).

Таким чином, питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися судом із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

З огляду на викладене, враховуючи доводи сторін, беручи до уваги доводи позивача щодо необхідності врахування матеріальних інтересів сторін, їх фінансового стану, ступеню вини відповідача у виникненні спору, з метою дотримання балансу інтересів сторін, суд приходить до висновку про доцільність відстрочення виконання рішення суду до 16.05.2023.

Керуючись ст.ст. 234, 331 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології логістики» про відстрочку виконання рішення суду у справі №914/3510/21 задовольнити.

2.Відстрочити виконання рішення Господарського суду Львівської області від 16.05.2022 у справі №914/3510/21 до 16.05.2023.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254-257 ГПК України.

Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.

Повний текст ухвали складено та підписано 14.11.2022.

Суддя Мазовіта А.Б.